Дозировка
Внутрь, не разжевывая и запивая небольшим количеством жидкости (100 мл). По 100 мг 3-4 раза в день с равным интервалом между приемами. При выраженных болях - 200 мг 3 раза в день. Максимальная суточная доза - 600 мг. Пациенты старше 65 лет: в начале лечения по 100 мг 2 раза в день (утром и вечером). Доза может быть увеличена до 300 мг в зависимости от интенсивности боли и переносимости препарата. При выраженной почечной недостаточности или гипоальбуминемии суточная доза не должна превышать 300 мг, при выраженной печеночной недостаточности - 200 мг. При необходимости назначения более высоких доз препарата, за больными устанавливают тщательное наблюдение. Длительность терапии зависит от динамики болевого синдрома и переносимости.
Передозировка
Симптомы: тошнота, тахикардия, прострация, плаксивость, спутанность сознания, сухость слизистой оболочки полости рта. Лечение. Промывание желудка, форсированный диурез, активированный уголь и электролиты. Специфического антидота нет, лечение - симптоматическое.
Лекарственная форма
таблетки пролонгированного действия
Состав
Флупиртин 400мг; Вспомогательные в-ва; метилметакрилата и этилакрилата сополимер, тальк, кальция гидрофофата дигидрат, МКЦ, кроскармеллоза натрия, гипромеллоза, краситель железа оксид
Фармакологическое действие
Неопиоидный анальгетик центрального действия, селективный активатор нейрональных K+-каналов. За счет непрямого антагонизма по отношению к NMDA-рецепторам, активирующих нисходящие механизмы модуляции боли и ГАМК-ергические процессы, оказывает анальгезирующее, миорелаксирующее и нейропротективное действие.
В терапевтических концентрациях не связывается с альфа1- и альфа2-адренорецепторами, 5HT1- и 5HT2-серотониновыми, дофаминовыми, бензодиазепиновыми, опиоидными, а также центральными холинергическими рецепторами.
В терапевтических дозах активирует потенциалнезависимые K+-каналы, что приводит к стабилизации мембранного потенциала нервной клетки. При этом происходит торможение активности NMDA-рецепторов (N-метил-D-аспартат-рецепторов) и как следствие блокада нейрональных Ca2+-каналов, снижение внутриклеточного тока Ca2+, торможение возбуждения нейрона в ответ на ноцицептивные стимулы (анальгезия). В результате этих процессов сдерживается формирование ноцицептивной (болевой) чувствительности и феномена "wind up" ("взвинчивания" - нарастания нейронального ответа на повторные болевые стимулы), что предотвращает усиление боли, переход ее в хроническую форму, а при уже имеющемся хроническом болевом синдроме ведет к снижению ее интенсивности. Установлено также модулирующее влияние флупиртина на перцепцию (чувствительность) боли осуществлянтся через нисходящую норадренергическую систему.
Миорелаксирующее действие связано с блокированием передачи возбуждения на мотонейроны и промежуточные нейроны, приводящим к ослаблению мышечного напряжения.
Нейропротективные свойства препарата обусловливают защиту нервных структур от токсического действия высоких концентраций внутриклеточного Ca2+, что связано, с его способностью вызывать блокаду нейрональных Ca2+-каналов и снижать внутриклеточный ток Ca2+.
Фармакокинетика
После приема внутрь быстро и практически полностью (до 90%) всасывается в ЖКТ. Метаболизируется в печени (до 75% от принятой дозы) с образованием активного метаболита M1 (2-амино-3-ацетамино-6-[4-фтор]-бензиламинопиридин), образующегося в результате гидролиза уретановой структуры и последующего ацетилирования. М1 обеспечивает в среднем 25% анальгетической активности флупиртина. Другой метаболит (М2) - фармакологически неактивный, образуется в результате реакции окисления пара-фторбензила с последующей конъюгацией пара-фторбензойной кислоты с глицином.
T1/2 - 7 ч (10 ч для активного вещества и метаболита Ml). Концентрация флупиртина в плазме крови пропорциональна дозе.
У лиц пожилого возраста (старше 65 лет) наблюдается увеличение T1/2 до 14 ч при однократном приеме и до 18.6 ч при приеме в течение 12 дней и Cmax в 2-2.5 раза соответственно.
Выводится в основном (69%) почками: 27% - в неизмененном виде, 28% - в виде Ml, 12% - в виде М2, а также 1/3 - в виде нескольких метаболитов с невыясненной структурой. Небольшая часть выводится с желчью.
Побочные действия
Наиболее часто (более 10%): слабость (15%) в начале лечения.
Часто (1-10%): головокружение, изжога, тошнота, рвота, запор или диарея, метеоризм, абдоминальная боль, сухость слизистой оболочки полости рта, анорексия, депрессия, нарушения сна, потливость, беспокойство, нервозность, тремор, головная боль, диарея.
Редко (0.1-1%): спутанность сознания, нарушения зрения и аллергические реакции (гипертермия, крапивница и зуд).
Очень редко (менее 0.01%); повышение активности "печеночных" трансаминаз (после отмены препарата возвращаются к норме), гепатит (острый или хронический, протекающий с желтухой или без, с элементами холестаза или без).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При почечной/печеночной недостаточности в период лечения следует контролировать активность "печеночных" ферментов/концентрацию креатинина в моче.
В период лечения возможны ложноположительные реакции теста с диагностическими полосками на билирубин, уробилиноген и белок в моче. Аналогичная реакция возможна при количественном определении концентрации билирубина в плазме крови.
При применении препарата в высоких дозах в отдельных случаях может отмечаться окрашивании мочи в зеленый цвет, что не является клинически значимым.
В случае назначения препарата в период лактации необходимо решить вопрос о прекращении грудного вскармливания на период лечения (незначительные количества активного вещества проникают в грудное молоко).
Во время лечения необходимо воздерживаться от вождения транспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Болевой синдром (острый и хронический): мышечный спазм, злокачественные новообразования, альгодисменорея, головная боль, посттравматическая боль, травматологические/ортопедические операции и вмешательства.
Противопоказания
Гиперчувствительность, печеночная недостаточность с явлениями энцефалопатии, холестаз, выраженная миастения, алкоголизм, беременность, период лактации, возраст до 18 лет.
С осторожностью. Почечная/печеночная недостаточность, возраст старше 65 лет.
Лекарственное взаимодействие
Усиливает действие этанола, седативных ЛС и миорелаксантов.
В связи с тем что флупиртин связывается с белками, следует учитывать возможность вытеснения его др. одновременно принимаемыми ЛС, так показано,что варфарин и диазепам вытесняются флупиртином из связи с белком, что при одновременном их приеме может привести к усилению их действия. При одновременном назначении флупиртина и производных кумарина рекомендуется регулярно контролировать показатель Квика (протромбиновый индекс).
При одновременном применении флупиртина с ЛС, также метаболизирующимися в печени, требуется регулярный контроль активности "печеночных" ферментов.
Следует избегать комбинированного применения флупиртина и ЛС, содержащих парацетамол и карбамазепин.
(3445)
Дозування
Внутрішньо, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю рідини (100 мл). По 100 мг 3-4 рази на день з однаковим інтервалом між прийомами. При виражених болях - 200 мг 3 рази на день. Максимальна добова доза - 600 мг. Пацієнти старше 65 років: на початку лікування по 100 мг 2 рази на день (вранці і ввечері). Доза може бути збільшена до 300 мг, залежно від інтенсивності болю та переносимості препарату. При вираженій нирковій недостатності або гіпоальбумінемії добова доза не повинна перевищувати 300 мг, при вираженій печінковій недостатності - 200 м��. При необхідності призначення більш високих доз препарату, за хворими встановлюють ретельне спостереження. Тривалість терапії залежить від динаміки больового синдрому та переносимості.Передозування
Симптоми: нудота, тахікардія, прострація, плаксивість, сплутаність свідомості, сухість слизової оболонки порожнини рота. Лікування. Промивання шлунка, форсований діурез, активоване вугілля і електроліти. Специфічного антидоту немає, лікування - симптоматичне.
Лікарська форма
таблетки пролонгованої діїСостав
Флупиртин 400мг; Допоміжні в-ва; метилметакрилату і этилакрилата сополімер, тальк, кальцію гидрофофата дигідрат, МКЦ, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, барвник заліза оксидФармакологічна дія
Неопиоидный анальгетик центральної дії, селективний активатор нейрональних K+-каналів. За рахунок непрямого антагонізму по відношенню до NMDA-рецепторів, активуючих низхідні механізми модуляції болю і ГАМК-ергічні процеси, чинить аналгезуючу, міорелаксуючу та нейропротективное дію.
У терапе��тичних концентраціях не зв'язується з альфа1 - та альфа2-адренорецепторами, 5HT1 - і 5HT2-серотониновыми, дофаміновими, бензодіазепіновими, опіоїдними, а також центральними холінергічними рецепторами.
У терапевтичних дозах активує потенциалнезависимые K+-канали, що призводить до стабілізації мембранного потенціалу нервової клітини. При цьому відбувається гальмування активності NMDA-рецепторів (N-метил-D-аспартат-рецепторів) і як наслідок блокада нейрональних Ca2+-каналів, зниження внутрішньоклітинного струму Ca2+, гальмування збудження нейрона у відповідь на ноціцептівние стимули (аналгезія). В результаті цих процесів стримується формування ноцицептивної (больовий) чутливості і феномена "wind up" ("роздування" - наростання нейронального відповіді на повторні больові стимули), що запобігає посилення болю, перехід її в хронічну форму, а при вже наявному хронічному больовому синдромі веде до зниження її інтенсивності. Встановлено також модулюючий вплив флупиртина на перцепцію (чутливість) болю осуществлянтся через низхідну норадренергічну ��ситему.
Міорелаксуючу дію пов'язано з блокуванням передачі збудження на мотонейрони і проміжні нейрони, що призводить до ослаблення м'язового напруги.
Нейропротективные властивості препарату обумовлюють захист нервових структур від токсичної дії високих концентрацій внутрішньоклітинного Ca2+, що пов'язано з його здатністю викликати блокаду нейрональних Ca2+-каналів і знижувати внутрішньоклітинний струм Ca2+.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо швидко і практично повністю (до 90%) всмоктується в ШКТ. Метаболизируется в печінці (до 75% від прийнятої дози) з утворенням активного метаболіту M1 (2-аміно-3-ацетамино-6-[4-фтор]-бензиламинопиридин), що утворюється в результаті гідролізу уретанових структури і подальшого ацетилювання. М1 забезпечує в середньому 25% анальгетичну активність флупиртина. Інший метаболіт (М2) - фармакологічно неактивний, що утворюється в результаті реакції окислення пара-фторбензила з подальшою конъюгацией пара-фторбензойной кислоти з гліцином.
T1/2 - 7 год (10 год для активної речовини та метаболіту Ml). Концентрація флупирти��а в плазмі крові пропорційна дозі.
В осіб літнього віку (старше 65 років) спостерігається збільшення T1/2 до 14 год при одноразовому прийомі і до 18.6 год при прийомі протягом 12 днів і Cmax в 2-2.5 раза відповідно.
Виводиться в основному (69%) нирками: 27% - у незміненому вигляді, 28% - у вигляді Ml, 12% - у вигляді М2, а також 1/3 - у вигляді декількох метаболітів з невідомою структурою. Невелика частина виводиться з жовчю.Побічні дії
Найбільш часто (більше 10%): слабкість (15%) на початку лікування.
Часто (1-10%): запаморочення, печія, нудота, блювання, запор іл�� діарея, метеоризм, абдомінальний біль, сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, депресія, порушення сну, пітливість, неспокій, нервозність, тремор, головний біль, діарея.
Рідко (0.1-1%): сплутаність свідомості, порушення зору, алергічні реакції (гіпертермія, кропив'янка та свербіж).
Дуже рідко (менше 0.01%); підвищення активності "печінкових" трансаміназ (після відміни препарату повертаються до норми), гепатит (гострий або хронічний, що протікає з жовтяницею або без, з елементами холестазу або без).Особливості продажі
рецептурніОсобливі умови
При нирковій/печінкової недостатності в період лікування слід контролювати активність "печінкових" ферментів/концентрацію креатиніну в сечі.
У період лікування можливі хибнопозитивні реакції тесту з діагностичними смужками на білірубін, уробіліноген і білок у сечі. Аналогічна реакція можлива при кількісному визначенні концентрації білірубіну в плазмі крові.
При застосуванні препарату у високих дозах в окремих випадках може спостерігатися фарбування сечі в зеле��ий колір, що не є клінічно значущим.
У разі призначення препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування на період лікування (незначні кількості активної речовини проникають в грудне молоко).
Під час лікування необхідно утримуватися від водіння транспорту і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Больовий синдром (гострий і хронічний): м'язовий спазм, злокач��виробничі новоутворення, альгодисменорея, головний біль, посттравматична біль, травматологічні/ортопедичні операції та втручання.Протипоказання
Гіперчутливість, печінкова недостатність з явищами енцефалопатії, холестаз, виражена міастенія, алкоголізм, вагітність, період лактації, вік до 18 років.
З обережністю. Ниркова/печінкова недостатність, вік старше 65 років.Лікарська взаємодія
Підсилює дію етанолу, седативних ЛЗ і міорелаксантів.
У зв'язку з тим, що флупиртин зв'язується з білками, слід враховувати можливість витіснення його ін. одночасно прийнятими ЛЗ, так показано,що варфарин та діазепам витісняються флупиртином із зв'язку з білком, що при одночасному їх прийом може призвести до посилення їх дії. При одночасному призначенні флупиртина і похідних кумарину рекомендується регулярно контролювати показник Квика (протромбіновий індекс).
При одночасному застосуванні флупиртина з ЛЗ, що також метаболізуються в печінці, потрібен регулярний контроль активності "печінкових" ферментів.
Слід уникати комбінованого застосування флупиртина та ЛЗ, що містять парацетамол і карбамазепін.
