Дозировка
доза подбирается индивидуально, с учетом интенсивности боли и чувствительности пациента к лекарственному средству. Катадолон. Взрослым назначают по 1 капсуле 3–4 раза в сутки через равные промежутки времени. В случаях очень сильной боли дозу можно повысить до 2 капсул препарата Катадолон 3 раза в сутки. Максимальная суточная доза флупиртина малеата не должна превышать 600 мг (эквивалентно 6 капсулам препарата Катадолон).Пациентам в возрасте старше 65 лет на начальном этапе терапии следует применять Катадолон 2 раза в сутки — по 1 капсуле утром и вечером. С учетом интенсивности боли и чувствительности пациента к лекарственному средству в дальнейшем дозу можно повысить.В терапии пациентов с выраженной почечной недостаточностью или гипоальбуминемией не следует превышать суточную дозу 300 мг флупиртина малеата. Катадолон ретард. Одноразовой дозой для взрослых является 1 таблетка пролонгированного действия Катадолона ретард. Эта доза — эквивалент максимальной суточной дозы. Если указанная доза не обеспечивает адекватного обезболивающего действия, следует выбрать препарат в другой лекарственной форме, с другим содержанием действующего вещества.Пациентам в возрасте старше 65 лет и больным со значительным поражением почек начальная доза составляет ? (200 мг) таблетки пролонгированного действия в сутки.Общая суточная доза для пациентов со значительным поражением почечных функций не должна превышать рекомендуемую дозу, то есть не более 400 мг флупиртина малеата (эквивалентно 1 таблетке пролонгированного действия Катадолона ретард).Флупиртина малеат не применяют у пациентов с гипоальбуминемией, поскольку исследований результатов применения препарата у пациентов этой категории не проводили. Способ применения Препарат следует принимать не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости (желательно воды). Если это возможно, следует удерживать верхнюю часть тела вертикально, а именно — принимать препарат в положении сидя или стоя. Продолжительность терапии Продолжительность терапии определяют индивидуально.
Лекарственная форма
капсулы
Состав
флупиртин малеат 100 мг; Вспомогательные в-ва: кальция гидрофосфата дигидрат, коповидон, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный
Фармакологическое действие
неопиоидные анальгетики центрального действия, не вызывающие зависимости и привыкания. Флупиртин активирует связанные G-белками каналы ионов калия (К+) и нервные клетки. Благодаря этому увеличивается отток ионов калия, что обеспечивает стабилизацию мембранного потенциала клеток в состоянии покоя. Снижается активация мембраны нервной клетки. Это обеспечивает опосредованное торможение активности NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторов, поскольку ионы магния (Mg2+), блокирующие рецепторы NMDA, не активируются без предварительной деполяризации мембраны (механизм опосредованного антагонизма к NMDA-рецепторам). В терапевтических концентрациях флупиртин не связывается с ?1-, ?2-, 5НТ1-, 5НТ2-, допаминовыми, бензодиазепиновыми, опиатными, центральными мускаринергическими или никотинергическими рецепторами.Катадолон и Катадолон ретард — препараты центрального действия, обеспечивающие влияние по трем основным направлениям. Обезболивающее действие Благодаря селективному открытию (активации) потенциалнезависимых каналов ионов калия, приводящему к оттоку К+, происходит стабилизация мембранного потенциала нервной клетки, возбуждение нервной клетки снижается. Опосредованный антагонизм флупиртина к NMDA-рецепторам защищает нервные клетки от поступления ионов кальция (Са2+). Из-за этого снижается сенсибилизирующее влияние повышенного содержания межклеточного кальция (Са2+). Как следствие, происходит ингибирование восходящих ноцицептивных импульсов, тормозится возбуждение нервной клетки в ответ на импульс. Миорелаксантное действие Фармакологическое действие, обеспечивающее описанный обезболивающий эффект, функционально усиливается еще одним эффектом, наличие которого было доказано при применении препарата в терапевтических дозах, а именно — содействие захвату ионов кальция митохондриями. В сочетании с ингибированием передачи сигналов на мотонейроны, а также с обезболивающим воздействием на промежуточные нейроны это обеспечивает релаксацию мышц: причем не общее расслабление мышц, а, в первую очередь, расслабление путем устранения их напряжения. Воздействие на процессы предотвращения перехода боли в хроническую форму Процесс предотвращения перехода боли в хроническую форму следует рассматривать как следствие способности нейронов к проведению импульсов, обусловленной гибкостью функций нейронов. Благодаря активации внутриклеточных процессов гибкость функций нейронов активирует механизм, известный как «wind up», то есть «раздувание» — феномен, который приводит к повышению уровня ответа на каждый из следующих болевых импульсов. NMDA-рецепторы играют особенно важную роль в побуждении к таким изменениям (экспрессия генов). Косвенная блокада этих рецепторов при применении флупиртина приводит к угнетению их действия. Таким образом, обеспечивается противодействие перехода боли в хроническую форму, или в случаях уже существующей хронической боли происходит «стирание» памяти о боли за счет стабилизации мембранного потенциала и, как следствие, снижается интенсивность боли.
Фармакокинетика
Около 90% флупиртина абсорбируется в ЖКТ при пероральном применении. Метаболическое превращение около ? введенной дозы флупиртина происходит в печени.В процессе метаболического преобразования метаболит вещества M1 [2-амино-3-ацетамино-6-(4-фтор)-бензиламинопиридин] образуется за счет гидролиза (реакция I фазы) уретановой структуры и ацетиляции (реакция II фазы) сложившихся аминов. Этот метаболит характеризует примерно ? обезболивающего действия флупиртина и считается биологически активным. Другой метаболит образуется за счет оксидативного расщепления (реакция I фазы) остаточного п-фторбензила и последующей конъюгации (реакция II фазы) исходящей п-фторбензойной кислоты с глицином. Этот метаболит (М2) является биологически неактивным.На данный момент исследований для определения изофермента, обеспечивающего (менее важный) оксидативный путь превращения, не проводили.Способность флупиртина к лекарственному взаимодействию с другими препаратами с помощью фармакокинетических свойств оценивается как низкая.Большая часть введенной дозы (69%) выделяется почками. Распределение выводимого вещества таково: 27% выводится в виде неизмененного вещества, 28% — в виде метаболита М1 (ацетильный метаболит) и 12% — в виде метаболита М2 (р-фторо-гиппуровая кислота); остаточная треть состоит из нескольких незначительных метаболитов, структура которых еще окончательно не выяснена. Небольшая часть выводится также с желчью и калом. Катадолон. Продолжительность T? из плазмы крови составляет около 7 ч (или 10 ч для самого препарата и его метаболита М1), что благоприятно для обеспечения обезболивающего эффекта. При применении флупиртина в дозе 50–300 мг уровень концентрации препарата в плазме крови пропорционален принятой дозе.У лиц пожилого возраста отмечали увеличение продолжительности T? при длительном применении препарата (см. ПРИМЕНЕНИЕ). Катадолон ретард. T? из плазмы крови составляет 15 ч и сокращается при одновременном применении препарата вместе с пищей. Период выведения основных метаболитов несколько продолжительнее (T? из плазмы крови — около 20 и 16 ч соответственно).Фармакокинетические характеристики Катадолона ретард объясняются лекарственной формой препарата: быстрым начальным высвобождением 100 мг флупиртина малеата и медленным последующим высвобождением 300 мг флупиртина малеата. При однократном применении Cmax — 0,8 ?г/мл (0,4–1,5 ?г/мл) — отмечают через 2,4 ч после применения препарата, а при многократном применении (400 мг/сут в течение 7 дней) — через 1,9 ч, значение Cmax составляет 1,0 ?г/мл (0,6–2,4 ?г/мл). При одновременном применении с пищей выявляют незначительное повышение уровня абсорбции [определено по значению AUC0-? 14,1 ?г/мл·ч по сравнению с 10,7 ?г/мл·ч], а также увеличение Cmax (1,0 ?г/мл по сравнению с 0,8 ?г/мл), которое достигается позже (через 3,2 ч по сравнению с 2,4 ч).
Побочные действия
Очень часто: утомляемость (около 15% пациентов), особенно в начальный период лечения. Часто: головокружение, изжога, тошнота/рвота, запор, метеоризм, диарея, нарушение сна, потоотделение, потеря аппетита, депрессия, тремор, головная боль, боль в животе, сухость во рту, неугомонность/нервозность. Нечасто: спутанность сознания, нарушение зрения, аллергические реакции.Аллергические реакции, которые в отдельных случаях сопровождаются повышенной температурой тела, могут проявляться, например, как сыпь, крапивница и зуд. Очень редко: повышение активности трансаминаз (обычно обратимо, проходит после снижения дозы или отмены терапии с применением флупиртина малеата), гепатит, вызванный приемом препарата (острый или хронический, который сопровождается или не сопровождается желтухой, с элементами застоя желчи или без них). Частота неизвестна: отдельные сообщения о печеночной недостаточности.Проявления побочных реакций преимущественно зависят от дозы препарата. Во многих случаях они исчезают на фоне дальнейшей терапии или после курса терапии.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
пациентам в возрасте старше 65 лет или с выраженным снижением функции почек препарат назначают в скорригированной дозе (см. ПРИМЕНЕНИЕ).При назначении препарата пациентам со снижением функции печени или почек следует контролировать активность печеночных ферментов и уровень содержания креатинина в моче.Препарат не назначают пациентам с гипоальбуминемией.Во время терапии с применением флупиртина малеата возможны ложноположительные результаты определения содержания билирубина, билирубина в моче и содержания белка в моче при проведении анализа с помощью тестовых лент. Также не исключено получение ложных результатов из-за методики анализа при количественном определении содержания билирубина в плазме крови. В отдельных случаях при применении препарата в высоких дозах отмечают зеленый цвет мочи, что не является клиническим признаком какой-либо патологии.Поскольку метаболическое превращение флупиртина осуществляется главным образом печенью (см. ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА), при длительном применении необходимо постоянно тщательно контролировать уровень активности печеночных ферментов (трансаминаз), потому что его повышение, особенно по сравнению с уровнем до начала терапии, может быть свидетельством повреждения печени, которое следует диагностировать как можно раньше. Применение в период беременности или кормления грудью. Противопоказано применять флупиртина малеат в период беременности, поскольку флупиртин обладает репродуктивной токсичностью.Исследования свидетельствуют о наличии флупиртина в небольшом количестве в грудном молоке, поэтому препарат не применяют в период кормления грудью.В случае, когда назначение препарата является абсолютно необходимым, ребенка следует перевести на искусственное вскармливание. Дети. Препарат противопоказан детям. Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами. На период лечения следует воздержаться от управления транспортными средствами и работы с механизмами из-за возможного влияния на скорость реакции пациента.
Показания
болезненные спазмы мышц опорно-двигательного аппарата; головная боль напряжения; боль, вызванная злокачественным новообразованием; боль при дисменорее; посттравматическая боль, боль после травматологических/ортопедических операций и после травм. Катадолон ретард: болезненное напряжение мышц опорно-двигательного аппарата
Противопоказания
повышенная чувствительность к флупиртина малеату или любому вспомогательному веществу в составе препарата, тяжелые заболевания печени, печеночная энцефалопатия, холестаз, алкоголизм, миастения (Myasthenia gravis), звон в ушах.
Лекарственное взаимодействие
препарат может усиливать действие алкоголя и лекарственных средств, обладающих седативными свойствами или оказывающих миорелаксирующее действие.Поскольку флупиртин в значительной степени связывается с белками крови, при одновременном применении с другими препаратами, которые также связываются с белками крови, возможно их вытеснение из связывания с белками. Были проведены соответствующие исследования in vitro результатов одновременного применения с диазепамом, варфарином, ацетилсалициловой кислотой, бензилпенициллином, дигитоксином, глибенкламидом, пропранололом и клонидином. Подтверждение вытеснения из связывания с белками крови до уровня, при котором не может быть исключена возможность усиления действия препаратов, получено лишь при комбинированном применении флупиртина малеата с варфарином и диазепамом.В случаях комбинированной терапии при назначении флупиртина малеата с производными кумарина (например варфарином)
(3444)
Дозування
доза підбирається індивідуально, з урахуванням інтенсивності болю та чутливості пацієнта до лікарського засобу. Катадолон. Дорослим призначають по 1 капсулі 3-4 рази на добу через рівні проміжки часу. У випадках дуже сильного болю дозу можна підвищити до 2 капсул препарату Катадолон 3 рази на добу. Максимальна добова доза флупиртина малеату не повинна перевищувати 600 мг (еквівалентно 6 капсул препарату Катадолон).Пацієнтам віком старше 65 років на початковому етапі терапії слід застосовувати Катадолон 2 рази на добу — по 1 капсулі вранці та ввечері. З урахуванням інтенсивності болю та чутливості пацієнта до лікарського засобу у подальшому дозу можна підвищити.В терапії пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю або гіпоальбумінемією не слід перевищувати добову дозу 300 мг флупиртина малеату. Катадолон ретард. Одноразовою дозою для дорослих є 1 таблетка пролонгованої дії Катадолона ретард. Ця доза — еквівалент максимальної добової дози. Якщо зазначена доза не забезпечує адекватного знеболювального дії, слід обрати�� препарат в іншій лікарській формі, з іншим вмістом діючої речовини.Пацієнтам віком старше 65 років і хворим зі значним ураженням нирок початкова доза становить ? (200 мг) таблетки пролонгованої дії на добу.Загальна добова доза для пацієнтів зі значним ураженням ниркових функцій не повинна перевищувати рекомендовану дозу, тобто не більше 400 мг флупиртина малеату (еквівалентно 1 таблетці пролонгованої дії Катадолона ретард).Флупиртина малеат не застосовують у пацієнтів з гіпоальбумінемією, поскольку результатів досліджень застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не проводили. Спосіб застосування Препарат слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (бажано води). Якщо це можливо, слід утримувати верхню частину тіла вертикально, а саме — приймати препарат в положенні сидячи або стоячи. Тривалість терапії Тривалість терапії визначають індивідуально.
Лікарська форма
капсулиСклад
флупиртин малеат 100 мг; Допоміжні в-ва: кальцію гідрофосфату дигідрат, коповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїднийФармакологічна дія
неопіоідние анальгетики центральної дії, що не викликають залежності і звикання. Флупиртин активує пов'язані G-білками канали іонів калію (К+) і нервові клітини. Завдяки цьому збільшується відтік іонів калію, що забезпечує стабілізацію мембранного потенціалу клітин в стані спокою. Знижується активація мембрани нервової клітини. Це забезпечує опосередкований гальмування активності NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів, оскільки іони магнію (Mg2+), що блокують рецептори NMDA, не активуються без попередньої деполяризації мембрани (механізм опосередкованого антагонізму до NMDA-рецепторів). У терапевтичних концентраціях флупиртин не зв'язується з ?1-, ?2-, 5НТ1-та 5НТ2-, допаминовыми, бензодіазепіновими, опіатними, центральними мускаринергическими або никотинергическими рецепторами.Катадолон і Катадолон ретард — препарати центральної дії, що забезпечують вплив за трьома основними напрямками. Знеболюючу дію Завдяки селективному відкриття (активації) потенциалнеза��исимых каналів іонів калію, що призводить до відтоку К+, відбувається стабілізація мембранного потенціалу нервової клітини, збудження нервової клітини знижується. Опосередкований антагонізм флупиртина до NMDA-рецепторів захищає нервові клітини від надходження іонів кальцію (Са2+). З-за цього знижується сенсибілізуючу вплив підвищеного вмісту міжклітинної кальцію (Са2+). Як наслідок, відбувається інгібування висхідних ноцицептивных імпульсів, гальмується збудження нервової клітини у відповідь на імпульс. Міорелаксантну дію Фармаколог��тичне дію, що забезпечує описаний знеболюючий ефект, функціонально посилюється ще одним ефектом, наявність якого було доведено при застосуванні препарату в терапевтичних дозах, а саме — сприяння захоплення іонів кальцію мітохондріями. У поєднанні з інгібуванням передачі сигналів на мотонейрони, а також з знеболюючою дією на проміжні нейрони це забезпечує релаксацію м'язів: причому не загальне розслаблення м'язів, а, в першу чергу, розслаблення шляхом усунення їх напруги. Вплив на процеси п��едотвращения переходу болі в хронічну форму Процес запобігання переходу болі в хронічну форму слід розглядати як наслідок здатності нейронів до проведення імпульсів, обумовленої гнучкістю функцій нейронів. Завдяки активації внутрішньоклітинних процесів гнучкість функцій нейронів активує механізм, відомий як «wind up», тобто «роздування» — феномен, який призводить до підвищення рівня відповіді на кожен з таких больових імпульсів. NMDA-рецептори відіграють особливо важливу роль у спонуканні до таких змін (експрессия генів). Непряма блокада цих рецепторів при застосуванні флупиртина призводить до пригнічення їх дії. Таким чином, забезпечується протидія переходу болі в хронічну форму, або у випадках вже існуючої хронічного болю відбувається «стирання» пам'яті про болі за рахунок стабілізації мембранного потенціалу і, як наслідок, знижується інтенсивність болю.Фармакокінетика
Близько 90% флупиртина абсорбується в ШКТ при пероральному застосуванні. Метаболічне перетворення близько ? введеної дози флупиртина відбувається в печінці.У п��оцессе метаболічного перетворення метаболіт речовини M1 [2-аміно-3-ацетамино-6-(4-фтор)-бензиламинопиридин] утворюється за рахунок гідролізу (реакція I фази) уретанових структури і ацетиляции (реакція II фази) склалися амінів. Цей метаболіт характеризує приблизно ? знеболюючої дії флупиртина і вважається біологічно активним. Інший метаболіт утворюється за рахунок оксидативного розщеплення (реакція I фази) залишкового п-фторбензила і подальшої кон'югації (реакція II фази) вихідної п-фторбензойной кислоти з гліцином. Цей метабол��т (М2) є біологічно неактивним.На даний момент досліджень для визначення ізоферменту, що забезпечує (менш важливий) оксидативний шлях перетворення, не проводили.Здатність флупиртина до лікарської взаємодії з іншими препаратами з допомогою фармакокінетичних властивостей оцінюється як низька.Більша частина введеної дози (69%) виділяється нирками. Розподіл виведеного речовини таке: 27% виводиться у вигляді незміненої речовини, 28% — у вигляді метаболіту М1 (ацетильный метаболіт) і 12% — у вигляді метаболіту М2 (р-фторо-гиппу��овая кислота); залишкова третину складається з декількох незначних метаболітів, структура яких ще остаточно не з'ясована. Невелика частина виводиться також з жовчю і калом. Катадолон. Тривалість T? з плазми крові становить близько 7 год (або 10 год для самого препарату та його метаболіту М1), що сприятливо для забезпечення знеболюючого ефекту. При застосуванні флупиртина в дозі 50-300 мг рівень концентрації препарату в плазмі крові пропорційна прийнятій дозі.У осіб похилого віку відзначали збільшення тривалості T? при ��лительном застосуванні препарату (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Катадолон ретард. T? з плазми крові становить 15 год і скорочується при одночасному застосуванні препарату разом з їжею. Період виведення основних метаболітів кілька триваліше (T? з плазми крові — близько 20 і 16 год відповідно).Фармакокінетичні характеристики Катадолона ретард пояснюються лікарською формою препарату: швидким початковим вивільненням 100 мг флупиртина малеату і подальшим повільним вивільненням 300 мг флупиртина малеату. При одноразовому застосуванні Cmax — 0,8 ?р/мл (0,4–1,5 ?г/мл) — відзначають через 2,4 год після застосування препарату, а при багаторазовому застосуванні (400 мг/добу протягом 7 днів) — за 1,9 год, значення Cmax становить 1,0 ?р/мл (0,6–2,4 ?г/мл). При одночасному застосуванні з їжею виявляють незначне підвищення рівня абсорбції [визначено значення AUC0-? 14,1 ?г/мл·год порівняно з 10,7 ?г/мл·год], а також збільшення Cmax (1,0 ?г/мл порівняно з 0,8 ?г/мл), яке досягається пізніше (через 3,2 год порівняно з 2,4 год).Побічні дії
Дуже часто: стомлюваність (близько 15% пацієнтів), особливо в початковий період лікування. Часто: запаморочення, печія, нудота/блювання, запор, метеоризм, діарея, порушення сну, пітливість, втрата апетиту, депресія, тремор, головний біль, біль у животі, сухість у роті, невгамовність/нервозність. Нечасто: сплутаність свідомості, порушення зору, алергічні реакції.Алергічні реакції, які в окремих випадках супроводжуються підвищеною температурою тіла, можуть виявлятися, наприклад, як висип, кропив'янка та свербіж. Дуже рідко: підвищення активності трансаміназ (зазвичай оборотно, проходить після зниження дози або відміни терапі�� з застосуванням флупиртина малеату), гепатит, викликаний прийомом препарату (гострий або хронічний, який супроводжується або не супроводжується жовтяницею, з елементами застою жовчі або без них). Частота невідома: окремі повідомлення про печінкової недостатності.Прояви побічних реакцій переважно залежать від дози препарату. У багатьох випадках вони зникають на тлі подальшої терапії або після курсу терапії.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
пацієнтам віком старше 65 років або з вираженим зниженням функції ��очек препарат призначають у скоригованій дозі (див. ЗАСТОСУВАННЯ).При призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок слід контролювати активність печінкових ферментів і рівень вмісту креатиніну в сечі.Препарат не призначають пацієнтам з гіпоальбумінемією.Під час терапії із застосуванням флупиртина малеату можливі хибнопозитивні результати визначення вмісту білірубіну, білірубіну в сечі та вмісту білка в сечі при проведенні аналізу за допомогою тестових стрічок. Також не виключено отримання помилкових результатів методики аналізу при кількісному визначенні вмісту білірубіну в плазмі крові. В окремих випадках при застосуванні препарату у високих дозах відзначають зелений колір сечі, що не є клінічною ознакою якої-небудь патології.Оскільки метаболічне перетворення флупиртина здійснюється головним чином печінкою (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ), при тривалому застосуванні необхідно постійно ретельно контролювати рівень активності печінкових ферментів (трансаміназ), тому що його підвищення, особливо ппорівняно з рівнем до початку терапії, може бути свідченням ушкодження печінки, яке варто діагностувати якомога раніше. Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказано застосовувати флупиртина малеат у період вагітності, оскільки флупиртин має репродуктивну токсичність.Дослідження свідчать про наявність флупиртина у невеликій кількості у грудному молоці, тому препарат не застосовують у період годування груддю.У випадку, коли призначення препарату є абсолютно необхідним, ребенка слід перевести на штучне вигодовування. Діти. Препарат протипоказаний дітям. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. На період лікування слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами з-за можливого впливу на швидкість реакції пацієнта.Свідчення
болючі спазми м'язів опорно-рухового апарату; головний біль напруги; біль, спричинений злоякісним новоутворенням; біль при дисменореї; посттравматична біль, біль після травматологічних/ортопедичних операцій та після травм. Катадолон ретард: хворобливе напруження м'язів опорно-рухового апаратуПротипоказання
підвищена чутливість до флупиртина малеату або до будь-якого допоміжного речовини у складі препарату, тяжкі захворювання печінки, печінкова енцефалопатія, холестаз, алкоголізм, міастенія (Myasthenia gravis), дзвін у вухах.Лікарська взаємодія
препарат може посилювати дію алкоголю і лікарських засобів, що володіють седативними властивостями або оказывающіх міорелаксуючу дію.Оскільки флупиртин значною мірою зв'язується з білками крові, при одночасному застосуванні з іншими препаратами, які також зв'язуються з білками крові, можливо їх витіснення з зв'язування з білками. Були проведені відповідні дослідження in vitro результатів одночасного застосування з діазепамом, варфарином, ацетилсаліциловою кислотою, бензилпеніциліном, дигітоксином, глібенкламідом, пропранололом та клонідином. Підтвердження витіснення з зв'язування з білками крові до рівня, при якому не може бути виключена можливість посилення дії препаратів, отримано лише при комбінованому застосуванні флупиртина малеату з варфарином і діазепамом.У випадках комбінованої терапії при призначенні флупиртина малеату з похідними кумарину (наприклад варфарином)