Дозировка
Режим дозирования устанавливают индивидуально. Препарат принимают внутрь, независимо от приема пищи. При артериальной гипертензии в течение первых 7-14 дней рекомендуемая начальная доза составляет 12.5 мг/ (1 таблетки) утром после завтрака. Дозу можно разделить на 2 приема по 6.25 мг Карведилола (1/2 таблетки по 12.5 мг). Далее препарат назначают в дозе 25 мг (1 таблетки 25 мг) в 1 прием утром, или разделить на 2 приема по 12.5 мг (1 таблетки 12.5 мг). При необходимости через 14 дней возможно еще раз повысить дозу. При стабильной стенокардии начальная доза Карведилола составляет 12.5 мг (1 таблетки 12.5 мг) 2 Через 7-14 дней доза может быть повышена до 25 мг (1 таблетки 25 мг) 2 При недостаточной эффективности и хорошей переносимости через 14 днейи доза Карведилола может быть еще увеличена. Суточная доза Карведилола при стенокардии не должна превышать 50 мг (2 таблетки по 25 мг), назначаемого 2 Пациентам в возрасте старше 70 лет суточная доза Карведилола не должна превышать 25 мг (1 таблетки 25 мг) 2 При отмене препарата снижение дозы следует проводить постепенно в течение 1-2 недель. При пропуске очередного приема препарат надо принять как можно скорее. Однако если наступает время следующего приема, то нужно принять только одну разовую дозу (без удвоения). При перерыве в приеме препарата более 2 недель необходимо возобновлять лечение с наименьших доз Карведилола. таблетки принимают после еды, запивая небольшим количеством воды. При хронической сердечной недостаточности дозу подбирают индивидуально, под тщательным наблюдением врача. Рекомендуемая начальная доза составляет 3.125 мг 2 в течение 2 недель. При хорошей переносимости дозу увеличивают с интервалом не менее 2 недель до 6.25 мг 2, затем по 12.5 мг 2 и далее - до 25 мг 2 Дозу следует увеличивать до максимальной, которая хорошо переносится пациентом. У пациентов с массой тела менее 85 кг целевая доза составляет 50 мг/, у пациентов с массой тела более 85 кг целевая доза составляет 75-100 мг/ Если лечение прерывается более чем на 2 недели, то его возобновление начинают с дозы 3.125 мг 2, с последующим увеличением дозы.
Лекарственная форма
таблетки
Состав
Карведилол 25мг;
вспомогательные в-ва: сахароза, повидон, лактозы моногидрат, кремния диоксид коллоидный, кроскармеллоза натрия, магния стеарат, железа оксид желтый
Фармакологическое действие
Альфа- и бета-адреноблокатор без внутренней симпатомиметической активности.
Блокирует альфа1-, бета1 и бета2-адренорецепторы. Оказывает вазодилатирующее, антиангинальное и антиаритмическое действие.
Вазодилатирующий эффект связан, главным образом, с блокадой альфа1-адренорецепторов. Благодаря вазодилатации снижает ОПСС. Обладает мембраностабилизирующими свойствами. Сочетание вазодилатации и блокады бета-адренорецепторов приводит к следующим эффектам: у больных с артериальной гипертензией снижение АД не сопровождается увеличением ОПСС, не снижается периферический кровоток (в отличие от бета-адреноблокаторов). ЧСС уменьшается незначительно.
У больных ИБС оказывает антиангинальное действие. Уменьшает пред- и постнагрузку на сердце. Не оказывает выраженного влияния на липидный обмен и содержание калия, натрия, и магния в плазме крови. У больных с нарушениями функции левого желудочка или недостаточностью кровообращения, благоприятно влияет на гемодинамические показатели и улучшает фракцию выброса и размеры левого желудочка. Оказывает антиоксидантное действие, устраняя свободные кислородные радикалы.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь карведилол быстро и практически полностью всасывается из ЖКТ. Биодоступность составляет 25% (из-за высокой степени метаболизма в печени). Концентрация в плазме крови пропорциональна принятой дозе. Cmax в плазме крови достигается через 1 ч. Прием пищи замедляет всасывание карведилола, не влияя на его биодоступность.
Распределение
Связывание с белками плазмы почти полное - 98-99%. Проникает через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком.
Метаболизм
Метаболизируется с образованием метаболитов, обладающих высокой способностью блокировать ?-адренорецепторы.
Выведение
T1/2 - 6-10 ч. Выводится , в основном, с желчью.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пожилых пациентов концентрация карведилола в плазме крови приблизительно на 50% выше, чем у молодых пациентов.
У больных с нарушениями функции печени биодоступность может возрастать до 80%.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, синкопальные состояния, мышечная слабость (чаще в начале лечения), нарушения сна, депрессия, парестезии.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, ортостатическая гипотензия, стенокардия, AV-блокада; редко - нарушения периферического кровообращения, перемежающаяся хромота, прогрессирование сердечной недостаточности.
Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту, тошнота, абдоминальные боли, диарея, запор, рвота, повышение активности печеночных трансаминаз.
Со стотоны системы кроветворения: тромбоцитопения, лейкопения.
Со стороны мочевыделительной системы: тяжелые нарушения функции почек, отеки.
Аллергические реакции: кожные реакции (экзантема, крапивница, зуд, сыпь), обострение псориаза, чиханье, заложенность носа, бронхоспазм, одышка (у предрасположенных пациентов).
Прочие: гриппоподобный синдром, боли в конечностях, уменьшение слезоотделения, увеличение массы тела.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью следует назначать препарат пациентам с бронхоспастическим синдромом, хроническим бронхитом, эмфиземой легких.
В начале лечения Карведилолом и при повышении дозы препарата возможно резкое снижение АД и ортостатические реакции. Может наблюдаться головокружение вплоть до обмороков, особенно у пожилых пациентов, при сердечной недостаточности, при применении комбинированной антигипертензивной терапии или при применении диуретиков.
Препарат не рекомендован к применению пациентам с низким АД.
Лечение Карведилолом не должно резко прекращаться, в особенности у пациентов со стенокардией, т.к. это может привести к ухудшению состояния. Снижение дозы препарата должно быть постепенным в течение 1-2 недель.
В период применения Карведилола необходимо контролировать функцию почек у пациентов с почечной недостаточностью, ИБС, заболеваниями периферических сосудов, артериальной гипотензией и/или сердечной недостаточностью. При ухудшении функции почек препарат следует отменить.
Назначение бета-адреноблокаторов пациентам с заболеваниями периферических сосудов, с псориазом и анафилактическими реакциями в анамнезе может привести к ухудшению течения заболевания, а при стенокардии Принцметала может провоцировать появление загрудинных болей. Кроме того, применение Карведилола может снижать чувствительность аллергических проб.
Назначение препарата может маскировать симптомы тиреотоксикоза и ранние симптомы гипергликемии. При сахарном диабете рекомендуется регулярный контроль уровня глюкозы в крови и при необходимости коррекция гипогликемической терапии.
На фоне применения Карведилола с осторожностью следует проводить общую анестезию с использованием препаратов с отрицательным инотропным действием (эфир, циклопропан, трихлорэтилен). Пациент должен проинформировать врача о приеме Карведилола. Перед обширными хирургическими вмешательствами рекомендуется постепенная отмена препарата.
Необходимо соблюдать осторожность при применении препарата в случае выраженного метаболического ацидоза.
При применении препарата у пациентов с феохромоцитомой перед началом терапии назначают альфа-адреноблокаторы.
Следует избегать применения препарата при ношении контактных линз из-за уменьшения слезоотделения.
В период применения препарата следует избегать употребления алкоголя.
Следует учитывать, что при необходимости отмены комбинированной терапии Карведилолом и клонидином Карведилол следует отменять первым, за несколько дней до постепенного уменьшения дозы клонидина.
Использование в педиатрии
Безопасность и эффективность применения Карведилола у детей и подростков в возрасте до 18 лет не установлены.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Следует иметь в виду, что в начале лечения и при повышении дозы Карведилола АД может чрезмерно снижаться, вызывая головокружение. Поэтому в период лечения пациентам следует воздерживаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенно
Показания
— артериальная гипертензия (в качестве моно- или комбинированной терапии);
— стабильная стенокардия;
— хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии).
Противопоказания
— тяжелая печеночная недостаточность;
— выраженная брадикардия (ЧСС менее 50 уд./мин);
— СССУ;
— AV-блокада II и III степени (за исключением пациентов с искусственным водителем ритма);
— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
— острая сердечная недостаточность;
— кардиогенный шок;
— артериальная гипотензия (систолическое АД менее 85 мм рт.ст);
— беременность;
— лактация (грудное вскармливание);
— детский и подростковый возраст до 18 лет;
— повышенная чувствительность к карведилолу и другим компонентам препарата.
С осторожностью назначают препарат при стенокардии Принцметала, тиреотоксикозе, окклюзионных заболеваниях периферических сосудов, феохромоцитоме, псориазе, почечной недостаточности, AV-блокаде I степени, обширных хирургических вмешательствах и общей анестезии, при сахарном диабете, гипогликемии, депрессии, миастении.
Лекарственное взаимодействие
На фоне терапии Карведилолом дилтиазем и верапамил нельзя назначать в/в из-за возможного выраженного уменьшения ЧСС и выраженного снижения АД.
Некоторые антиаритмические препараты, препараты для наркоза, антигипертензивные препараты, антиангинальные препараты, другие бета-адреноблокаторы (в т.ч. применяемые в виде глазных капель), ингибиторы МАО, симпатолитики (резерпин) и сердечные гликозиды могут усиливать эффект Карведилола. При одновременном назначении с Карведилолом дозы данных препаратов следует подбирать с осторожностью.
При одновременном применении с индукторами печеночных ферментов (например, с рифампицином, фенобарбиталом) концентрация карведилола в плазме крови может снижаться, а при совместном применении с ингибиторами печеночных ферментов (например, циметидином) концентрация карведилола в плазме может возрастать.
При одновременном применении Карведилол может увеличивать концентрацию дигоксина в плазме крови.
(6159)
Дозування
Режим дозування встановлюють індивідуально. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. При артеріальній гіпертензії протягом перших 7-14 днів рекомендована початкова доза становить 12,5 мг/ (1 таблетки) вранці після сніданку. Дозу можна розділити на 2 прийоми по 6.25 мг Карведилолу (1/2 таблетки по 12.5 мг). Далі препарат призначають у дозі 25 мг (1 таблетки 25 мг) в 1 прийом вранці, або розділити на 2 прийоми по 12.5 мг (1 таблетки 12,5 мг). При необхідності через 14 днів можливо ще раз підвищити дозу. При стабільній стенокардії начальва доза Карведилолу становить 12,5 мг (1 таблетки 12,5 мг) 2 Через 7-14 днів доза може бути збільшена до 25 мг (1 таблетки 25 мг) 2 При недостатній ефективності і хорошої переносимості через 14 днейи доза Карведилолу може бути ще збільшена. Добова доза Карведилолу при стенокардії не повинна перевищувати 50 мг (2 таблетки по 25 мг), призначуваного 2 Пацієнтам віком старше 70 років добова доза Карведилолу не повинна перевищувати 25 мг (1 таблетки 25 мг) 2 При відміні препарату зниження дози слід проводити поступово, протягом 1-2 тижнів. При пропуску черговим��ого прийому препарат треба прийняти якомога швидше. Однак якщо настає час наступного прийому, то потрібно прийняти тільки одну разову дозу (без подвоєння). При перерві в прийомі препарату більше 2 тижнів необхідно відновлювати лікування з найменших доз Карведилолу. таблетки приймають після їди, запиваючи невеликою кількістю води. При хронічній серцевій недостатності дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 протягом 2 тижнів. При добрій переносимості дозу увеличивают з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2, потім по 12.5 мг 2 і далі - до 25 мг 2 Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься пацієнтом. У пацієнтів з масою тіла менш 85 кг цільова доза становить 50 мг, у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг цільова доза становить 75-100 мг/ Якщо лікування переривається більше ніж на 2 тижні, то його відновлення починають з дози 3.125 мг 2, з подальшим збільшенням дози.
Лікарська форма
таблеткиСклад
Карведилол 25мг;
допоміжні в-ва: сахароза, повідон, лактози моногидрат, кремнію діоксид колоїдний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, заліза оксид жовтийФармакологічна дія
Альфа - і бета-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності.
Блокує альфа1-, бета1 і бета2-адренорецептори. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Вазодилатирующий ефект пов'язаний, головним чином, з блокадою альфа1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Має мембраностабілізуючі властивості. Поєднання вазодилатації і блокади бета-адренорецепторів призводить до таких ефектів: у хворих з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). ЧСС зменшується незначно.
У хворих на ІХС чинить антиангінальну дію. Зменшує перед - і постнавантаження на серце. Не робить вираженого впливу на ліпідний обмін і вміст калію, натрію і магнію в плазмі крові. У хворих з порушеннями функції лівого шлуночка або недостатністю кровообігу, б��агоприятно впливає на гемодинамічні показники та поліпшує фракцію викиду і розміри лівого шлуночка. Чинить антиоксидантну дію, усуваючи вільні кисневі радикали.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину карведилол швидко і майже повністю всмоктується з ШКТ. Біодоступність становить 25% (з-за високого ступеня метаболізму в печінці). Концентрація у плазмі крові пропорційна прийнятій дозі. Cmax в плазмі крові досягається через 1 ч. Прийом їжі уповільнює всмоктування карведилолу, не впливаючи на його бі��доступність.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми майже повне - 98-99%. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.
Метаболізм
Метаболізується з утворенням метаболітів, що володіють високою здатністю блокувати ?-адренорецептори.
Виведення
T1/2 - 6-10 год. Виводиться , в основному, з жовчю.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У літніх пацієнтів концентрація карведилолу в плазмі крові приблизно на 50% вище, ніж у молодих пацієнтів.
У ��ольных з порушеннями функції печінки біодоступність може зростати до 80%.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, синкопе стани, м'язова слабкість (частіше на початку лікування), порушення сну, депресія, парестезії.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, ортостатична гіпотензія, стенокардія, AV-блокада; рідко - порушення периферичного кровообігу, переміжна кульгавість, прогресування серцевої недостатності.
З боку пищеварительной системи: сухість у роті, нудота, абдомінальні болі, діарея, запор, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ.
З стотоны системи кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія.
З боку сечовидільної системи: тяжкі порушення функції нирок, набряки.
Алергічні реакції: шкірні реакції (екзантема, кропив'янка, свербіж, висип), загострення псоріазу, чхання, закладеність носа, бронхоспазм, задишка (у схильних пацієнтів).
Інші: грипоподібний синдром, біль у кінцівках, зменшення слезоотділення, збільшення маси тіла.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з бронхоспастичним синдромом, хронічним бронхітом, емфіземою легенів.
На початку лікування Карведилолом і при підвищенні дози препарату можливе різке зниження артеріального тиску і ортостатичні реакції. Може спостерігатися запаморочення аж до непритомності, особливо у літніх пацієнтів, при серцевій недостатності, при застосуванні комбінованої антигіпертензивної терапії або при застосуванні диуретиків.
Препарат не рекомендований до застосування пацієнтам з низьким АТ.
Лікування Карведилолом не повинне припинятися різко, особливо у пацієнтів зі стенокардією, оскільки це може призвести до погіршення стану. Зниження дози препарату повинно бути поступовим протягом 1-2 тижнів.
У період застосування Карведилолу необхідно контролювати функцію нирок у пацієнтів з нирковою недостатністю, ІХС, захворюваннями периферичних судин, артеріальною гіпотензією та/або серцевою недостатністю. При погіршенні функції нирок препарат слід відмінити.
Призначення бета-адреноблокаторів пацієнтам із захворюваннями периферичних судин, з псоріазом і анафилактическими реакціями в анамнезі може призвести до погіршення перебігу захворювання, а при стенокардії Принцметала може провокувати появу загрудинний болів. Крім того, застосування Карведилолу може знижувати чутливість алергічних проб.
Призначення препарату може маскувати симптоми тиреотоксикозу і ранні симптоми гіперглікемії. При цукровому діабеті рекомендується регулярний контроль рівня глюкози в крові і при необхідності корекція гіпоглікемічної терапії.
На тлі застосування Карведилолу з обережністю слід проводити загальну анестезію з використанням препаратів з негативною інотропною дією (ефір, циклопропан, трихлоретилен). Пацієнт повинен поінформувати лікаря про прийом Карведилолу. Перед великими хірургічними втручаннями рекомендується поступова відміна препарату.
Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату у разі вираженого метаболічного ацидозу.
При застосуванні препарату у пацієнтів з феохромоцитомою перед початком терапії призначають альфа-адреноблокатори.
Слід уникати застосування препарату при носінні контактних лінз через зменшення сльозовиділення.
У період застосування препарату слід уникати вживання алкоголю.
Слід враховувати, що при необхідності відміни комбінованої терапії Карведилолом та клонідином, Карведилол слід скасовувати першим, за кілька днів до поступового зменшення дози клонідину.
Використання у педіатрії
Безпека та ефективність застосування Карведилолу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Слід мати на увазі, що на початку лікування та при підвищенні дози Карведилолу АТ може надмірно знижуватися, викликаючи запаморочення. Тому в період лікування пацієнтам слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеноїСвідчення
— артеріальна гіпертензія (як моно- або комбінованої терапії);
— стабільна стенокардія;
— хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання
— тяжка печінкова недостатність;
— виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд./хв);
— СССУ;
— AV-блокада II і III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму);
— хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
— гостра серцева недостатність;
— кардіогенний шок;
— артериальна гіпотензія (систолічний АТ менше 85 мм рт.ст);
— вагітність;
— лактація (грудне вигодовування);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років;
— підвищена чутливість до карведилолу та інших компонентів препарату.
З обережністю призначають препарат при стенокардії Принцметала, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, ниркової недостатності, AV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях і загальної анестезії, при цукровому діабете, гіпоглікемії, депресії, міастенії.Лікарська взаємодія
На тлі терапії Карведилолом дилтіазем і верапаміл не можна призначати в/в із-за можливого вираженого зменшення ЧСС та вираженого зниження АТ.
Деякі антиаритмічні препарати, препарати для наркозу, антигіпертензивні препарати, антиангінальні препарати, інші бета-адреноблокатори (в т.ч. застосовуються у вигляді очних крапель), інгібітори МАО, симпатолітики (резерпін) і серцеві глікозиди можуть підсилювати ефект Карведилолу. При одночасному призначення��іі з Карведилолом дози даних препаратів слід підбирати з обережністю.
При одночасному застосуванні з індукторами печінкових ферментів (наприклад, з рифампіцином, фенобарбіталом) концентрація карведилолу в плазмі може знижуватися, а при одночасному застосуванні з інгібіторами печінкових ферментів (наприклад, циметидином) концентрація карведилолу в плазмі може зростати.
При одночасному застосуванні Карведилол може збільшувати концентрацію дигоксину в плазмі крові.