Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости. При артериальной гипертензии начальная доза – 12,5 мг 1 раз в сутки в первые 2 дня лечения, затем по 25 мг 1 раз в сутки, с возможным постепенным увеличением дозы с интервалом не менее 2 недель. При недостаточной выраженности антигипертензивного эффекта через 2 недели терапии доза может быть увеличена. Максимальная рекомендованная суточная доза препарата составляет 50 мг 1 раз в сутки (возможно разделенная на 2 приема). Ишемическая болезнь сердца: профилактика приступов стабильной стенокардии Начальная доза составляет 12,5 мг 2 раза в сутки в первые 2 дня терапии, затем по 25 мг 2 раза в сутки. При недостаточной выраженности антиангинального эффекта через 2 недели терапии доза может быть увеличена. Максимальная рекомендованная суточная доза препарата составляет 100 мг в сутки, разделенные на 2 приема. При хронической сердечной недостаточности дозу подбирают индивидуально (на фоне подобранной терапии сердечными гликозидами, диуретиками и ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ)), под тщательным наблюдением врача. Необходимо наблюдать за состоянием больного в течение 2-3 ч после первого приёма или после первой увеличенной дозы. Рекомендованная начальная доза составляет 3,125 мг (возможно применение карведилола в другой дозировке ? таблетки по 6,25 мг с риской) 2 раза в сутки в течение 2 недель. При хорошей переносимости дозу увеличивают с интервалом не менее 2 недель до 6,25 мг 2 раза в сутки, затем до 12,5 мг 2 раза в сутки, потом – до 25 мг 2 раза в сутки. Дозу следует увеличивать до максимальной, которая хорошо переносится больным. При массе тела менее 85 кг – максимальная доза составляет 25 мг 2 раза в сутки, при массе более 85 кг – 50 мг 2 раза в сутки. Максимальная доза препарата у пациентов с тяжёлой хронической сердечной недостаточностью составляет 25 мг 2 раза в сутки, не зависимо от их массы тела. Перед каждым увеличением дозы врач должен осмотреть пациента для выявления нарастания симптомов хронической сердечной недостаточности или вазодилатации. При транзиторном нарастании симптомов хронической сердечной недостаточности или задержке жидкости в организме следует увеличить дозу диуретиков или временно отменить Ведикардол®. Симптомы вазодилатации можно устранить уменьшением дозы диуретиков. Если симптомы хронической сердечной недостаточности сохраняются, можно снизить дозу ингибитора АПФ (если больной его принимает), а затем, при необходимости, дозу препарата Ведикардол®. Не следует увеличивать дозу препарата Ведикардол®, пока симптомы хронической сердечной недостаточности или артериальной гипотензии не стабилизируются. Больным с хронической сердечной недостаточностью с целью предотвращения ортостатической гипотензии рекомендуется принимать препарат во время еды. При пропуске дозы препарат следует принять как можно скорее, однако если приближается время приёма следующей дозы, то принимают только её, без удвоения. Отмену препарата необходимо производить постепенно в течение 1-2 недель. Если лечение прерывается более чем на 2 недели, то его возобновление начинают с дозы 3,125 мг (возможно применение карведилола в другой дозировке ? таблетки по 6,25 мг с риской) 2 раза в сутки, с последующим увеличением дозы. У пациентов с умеренной степенью почечной недостаточности, коррекции дозы препарата Ведикардол® не требуется. Пожилым пациентам коррекция дозы препарата Ведикардол® не требуется. Ведикардол® противопоказан пациентам с клинически значимой недостаточностью функции печени (см. раздел "Противопоказания").
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД (сопровождающееся головокружением или обмороком), выраженная брадикардия (менее 50 уд./мин), вследствие бронхоспазма возможно возникновение одышки, рвота. В тяжелых случаях возможны нарушение дыхания, спутанность сознания, генерализованные судороги, сердечная недостаточность, нарушения проводимости, кардиогенный шок, остановка сердца. Лечение: симптоматическое, промывание желудка и назначение адсорбирующих средств, проведение мониторинга и поддержание жизненно важных функций организма, при необходимости - в отделении интенсивной терапии. При выраженной брадикардии целесообразно в/в применение м-холиноблокаторов (атропин по 0.5-2 мг). Если в клинической картине передозировки преобладает выраженное снижение АД - вводят симпатомиметики (норэпинефрин /норадреналин/, эпинефрин /адреналин/, добутамин), в различных дозах, в зависимости от массы тела и ответа на проводимую терапию, в условиях непрерывного контроля показателей кровообращения. При резистентной к лечению брадикардии
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, плоскоцилиндрические, с фаской, допускается наличие мраморности.
Состав
1 таб.
карведилол 6.25 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 44 мг, кальция стеарат - 1 мг, кросповидон - 2 мг, тальк - 3 мг, лактозы моногидрат - до 100 мг.
Фармакологическое действие
Карведилол оказывает сочетанное неселективное бета-1-, бета-2- и альфа-1- блокирующее действие. Препарат не имеет собственной симпатомиметической активности, обладает мембраностабилизирующими свойствами. Благодаря блокаде бета-адренорецепторов сердца может снижаться артериальное давление, сердечный выброс и урежаться частота сердечных сокращений. Карведилол подавляет ренин-ангиотензин-альдостероновую систему посредством блокады бета-адренорецепторов почек, вызывая снижение активности ренина плазмы. Блокируя альфа-адренорецепторы, препарат может вызывать расширение периферических сосудов, тем самым снижая системное сосудистое сопротивление. Сочетание блокады бета-адренорецепторов и вазодилатации оказывает следующие воздействия: у больных артериальной гипертензией - снижение артериального давлении; у больных ишемической болезнью сердца - противоишемическое и антиангинальное действие; у больных с дисфукцией левого желудочка и недостаточностью кровообращения - благоприятно влияет на гемодинамические показатели, повышает фракцию выброса левого желудочка и уменьшает его размеры.
Фармакокинетика
Карведилол быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта. Обладает высокой липофильностью. Максимальная концентрация в крови достигается через 1-1,5 часа. Период полувыведения составляет 6-10 часов. Связывается с белками плазмы крови на 95-99 %. Биодоступность препарата 24-28 %. Приём пищи не влияет на биодоступность. Метаболизируется в печени с образованием ряда активных метаболитов - 60-75 % адсорбированного препарата метаболизируется при первом "прохождении" через печень. Метаболиты обладают выраженным антиоксидантным и адреноблокирующим действием. Выведение препарата из организма происходит через желудочно-кишечный тракт.При нарушении функции почек фармакокинетические параметры карведилола существенно не меняются. У больных с нарушением функции печени системная биодоступность карведилола увеличивается за счёт снижения метаболизма при первом "прохождении" через печень. При серьёзных нарушениях функции печени карведилол противопоказан.Карведилол проникает через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком.
Побочные действия
Классификация частоты развития побочных эффектов: очень часто >1/10; часто >1/100, <1/10; нечасто >1/1000, <1/100; редко >1/10000, <1/1000; очень редко <1/10000, включая отдельные сообщения.
Частота нежелательных явлений не зависит от дозы, за исключением головокружения, нарушения зрения и брадикардии.
У больных с хронической сердечной недостаточностью
Со стороны центральной нервной системы: очень часто – головокружение, головная боль (особенно в начале лечения или при изменении доз), астения (в том числе повышенная утомляемость), депрессия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто – брадикардия, постуральная гипотензия, выраженное снижение АД, периферические отёки (в том числе генерализованные, отеки промежности, нижних конечностей, задержка жидкости); нечасто – обострение течения хронической сердечной недостаточности (в период увеличения доз), синкопальные состояния (включая пресинкопальные), AV блокада II-III степени.
Со стороны пищеварительной системы: часто – тошнота, диарея, рвота.
Со стороны обмена веществ: часто – увеличение массы тела, нарушение гликемического контроля.
Со стороны органов кроветворения: редко – тромбоцитопения; очень редко – лейкопения.
Со стороны мочевыделительной системы: редко – почечная недостаточность и нарушение функции почек у пациентов с диффузным васкулитом и/или нарушением функции почек, тяжелые нарушения функции почек.
Лабораторные показатели: часто – гиперхолестеринемия, гипер- или гипогликемия у больных сахарным диабетом.
Прочие: часто – нарушение зрения.
У больных с артериальной гипертензией и ишемической болезнью сердца
Характер побочных действий со стороны сердечно-сосудистой системы при лечении артериальной гипертензии и ишемической болезни сердца аналогичен таковому при хронической сердечной недостаточности, однако частота их меньше.
Со стороны центральной нервной системы: часто – головокружение, головная боль, общая слабость (особенно в начале лечения или при изменении доз); нечасто – лабильность настроения, нарушения сна, парестезии.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто – постуральная гипотензия, брадикардия; нечасто – развитие или обострение течения хронической сердечной недостаточности, периферические отёки, стенокардия (боли в грудной клетке), AV блокада II-III степени, синкопальные состояния (особенно в начале терапии), нарушения периферического кровообращения (похолодание конечностей, обострение синдрома "перемежающейся" хромоты и синдрома Рейно).
Со стороны пищеварительной системы: часто – диспепсические расстройства (в т.ч. тошнота, боль в животе, диарея); нечасто – запор, рвота.
Со стороны дыхательной системы: часто – одышка и бронхоспазм (у предрасположенных больных); редко – заложенность носа.
Со стороны кожных покровов: нечасто – кожный зуд, сыпь, дерматит и крапивница.
Со стороны обмена веществ: часто – манифестация латентно протекающего сахарного диабета, декомпенсации уже имеющегося сахарного диабета или угнетение контринсулярной системы.
Со стороны органов кроветворения: очень редко – тромбоцитопения, лейкопения.
Со стороны мочевыделительной системы: редко – нарушение мочеиспускания, очень редко – недержание мочи у женщин, обратимое после отмены препарата.
Со стороны мочеполовой системы: нечасто – снижение потенции.
Лабораторные показатели: очень редко – повышение активности "печёночных" трансаминаз.
Прочие: часто – боли в конечностях, уменьшение слезоотделения и раздражение глаз; нечасто – нарушение зрения; редко – сухость слизистой оболочки полости рта; очень редко – гриппоподобный синдром, чихание, обострение течения псориаза, алопеция.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Терапия должна проводиться длительно и не должна резко прекращаться, особенно у больных ИБС, т.к. это может приводить к ухудшению течения основного заболевания. В случае необходимости, снижение дозы препарата Ведикардол® должно быть постепенным, в течение 1-2 недель.
У больных с хронической сердечной недостаточностью при подборе дозы возможно нарастание симптомов хронической сердечной недостаточности, появление периферических отеков. При этом не следует далее увеличивать дозу препарата Ведикардол®, а увеличить дозу диуретиков вплоть до стабилизации показателей гемодинамики. Иногда возникает необходимость уменьшить дозу препарата Ведикардол® или, в редких случаях, временно его отменить, что не препятствует дальнейшему правильному подбору дозы.
Ведикардол® с осторожностью применяют в комбинации с сердечными гликозидами (возможно чрезмерное замедление AV-проводимости).
Ведикардол® может вызывать брадикардию, при урежении ЧСС менее 60 уд./мин дозу необходимо снизить или отменить препарат.
С осторожностью назначают Ведикардол® пациентам с эндокринными расстройствами, поскольку карведилол может уменьшать выраженность симптомов тиреотоксикоза и маскировать симптомы гипогликемии, особенно тахикардию (о чем следует предупреждать больных с сахарным диабетом).
Рекомендуется регулярное мониторирование ЭКГ и АД при одновременном назначении препарата Ведикардол® и блокаторов медленных кальциевых каналов, производных фенилалкиламина (верапамил) и бензодиазепина (дилтиазем), а также с антиаритмическими средствами I класса.
В начале терапии препаратом Ведикардол® или при повышении дозы, особенно у пациентов пожилого возраста, может отмечаться избыточное снижение АД, преимущественно при переходе из положения "лежа" в положение "стоя", что требует коррекции дозы препарата.
При назначении препарата Ведикардол® пациентам с хронической сердечной недостаточностью и артериальной гипотензией (систолическое АД менее 100 мм рт.ст.), ИБС и диффузными заболеваниями периферических сосудов и/или почечной недостаточностью отмечалось обратимое ухудшение функции почек. Дозу препарата Ведикардол® подбирают в зависимости от функционального состояния почек.
Пациентам с ХОБЛ, не получающим внутрь или ингаляционно бета2-адреномиметики, Ведикардол® назначают только в том случае, если преимущества от его применения превышают потенциальный риск. При наличии предрасположенности к бронхоспастическому синдрому при приеме препарата Ведикардол® в результате повышения сопротивления дыхательных путей может развиться одышка. В начале терапии и при увеличении дозы этих пациентов необходимо тщательно наблюдать, снижая дозу препарата при появлении начальных признаков бронхоспазма.
Осторожность необходима при назначении препарата Ведикардол® пациентам с заболеваниями периферических сосудов (в т.ч. с синдромом Рейно), поскольку бета-адреноблокаторы могут усиливать симптомы артериальной недостаточности.
Необходимо соблюдать осторожность при назначении препарата Ведикардол® пациентам с анамнестическими указаниями на тяжелые реакции повышенной чувствительности или проходящим курс десенсибилизации, поскольку бета-адреноблокаторы могут повышать чувствительность к аллергенам и степень тяжести анафилактических реакций.
В случае проведения хирургического вмешательства с использованием общей анестезии, следует предупредить хирурга-анестезиолога о предшествующей терапии препаратом Ведикардол®.
Больным с феохромоцитомой до начала терапии необходимо назначить альфа-адреноблокаторы.
Больным, носящим контактные линзы, следует учитывать, что препарат может вызвать уменьшение секреции слезной жидкости.
В период лечения следует избегать употребления алкоголя.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами, механизмами и при выполнении других потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций в начале терапии и при увеличении дозы препарата Ведикардол®.
Показания
- Артериальная гипертензия (в монотерапии и комбинации с диуретиками);
- Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии);
- Ишемическая болезнь сердца: стабильная стенокардия.
Противопоказания
— острая сердечная недостаточность;
— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, требующая в/в введения инотропных средств;
— AV-блокада II и III степени (за исключением пациентов с искусственным водителем ритма);
— брадикардия (менее 60 уд./мин);
— СССУ;
— тяжелая артериальная гипотензия (систолическое АД менее 85 мм рт.ст.);
— кардиогенный шок;
— стенокардия Принцметала;
— печеночная недостаточность;
— тяжелая форма ХОБЛ;
— бронхиальная астма;
— терминальная стадия окклюзионных заболеваний периферических сосудов;
— метаболический ацидоз;
— пациенты, получающие в/в терапию верапамилом или дилтиаземом, из-за возможности развития тяжелой брадикардии (менее 40 уд./мин) и артериальной гипотензии;
— феохромоцитома (без одновременного применения альфа-адреноблокаторов);
— возраст до 18 лет (безопасность и эффективность применения не установлены);
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы, синдром мальабсорбции глюкозы/галактозы;
— период грудного вскармливания;
— повышенная чувствительность к карведилолу и другим компонентам препарата.
С осторожностью: AV-блокада I степени, сахарный диабет, гипогликемия, тиреотоксикоз, окклюзионные заболевания периферических сосудов, феохромоцитома (при одновременном применения альфа-адреноблокаторов), депрессия, миастения, псориаз, хроническая обструктивная болезнь легких, бронхоспазм в анамнезе, одновременное применение с ингибиторами МАО, почечная недостаточность, обширные хирургические вмешательства и общая анестезия, беременность.
Применение при беременности и кормлении грудью
Бета-адреноблокаторы уменьшают плацентарный кровоток, что может привести к внутриутробной гибели плода и преждевременным родам, оказывают неблагоприятное воздействие на развитие эмбриона, могут вызывать артериальную гипотензию, брадикардию и гипогликемию у плода. Препарат Ведикардол® не следует применять во время беременности, кроме случаев крайней необходимости, если потенциальная польза для матери оправдывает риск для плода.
Поскольку карведилол выделяется с грудным молоком, во время терапии препаратом Ведикардол® грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Карведилол может потенцировать действие других, одновременно принимаемых, гипотензивных средств или препаратов, которые оказывают антигипертензивное действие (нитраты).
При одновременном приеме карведилола и дигоксина увеличивается концентрация последнего, и может увеличиваться время AV-проведения.
Карведилол может потенцировать действие инсулина и гипогликемических средств для приема внутрь, в т.ч. производных сульфонилмочевины, при этом симптомы гипогликемии (особенно тахикардия) могут маскироваться, поэтому у пациентов с сахарным диабетом рекомендуется регулярный контроль концентрации глюкозы в плазме крови.
Ингибиторы микросомального окисления (циметидин) усиливают, а индукторы (фенобарбитал, рифампицин) ослабляют антигипертензивное действие карведилола.
Препараты, повышающие содержание катехоламинов (резерпин, ингибиторы МАО), увеличивают риск развития артериальной гипотензии и выраженной брадикардии.
При одновременном применении циклоспорина с карведилолом увеличивается концентрация циклоспорина, поэтому рекомендуется коррекция суточной дозы циклоспорина.
Одновременное применение клонидина может потенцировать антигипертензивное действие и отрицательный хронотропный эффект карведилола. Если планируется прекратить комбинированную терапию препаратом с бета-адреноблокирующими свойствами и клонидином, первым следует отменить бета-адреноблокатор, а через несколько дней можно отменить клонидин, постепенно уменьшая его дозу.
Общие анестетики усиливают отрицательный инотропный эффект и антигипертензивное действие карведилола.
Блокаторы медленных кальциевых каналов (верапамил, дилтиазем) и антиаритмические средства (особенно I класса) на фоне приема карведилола могут повышать риск нарушения AV-проводимости, провоцировать выраженную артериальную гипотензию и сердечную недостаточность. В/в введение верапамила и дилтиазема одновременно с приемом карведилола противопоказано.
У пациентов с сердечной недостаточностью амиодарон снижает клиренс S(-)-стереоизомера карведилола, подавляя CYP2C9. Средняя концентрация R(+)-стереоизомера карведилола не изменяется. Следовательно, в связи с повышением концентрации S(-)-стереоизомера карведилола, возможен риск увеличения бета-адреноблокирующего действия.
При одновременном применении карведилола с эрготамином необходимо принимать во внимание сосудосуживающее действие эрготамина.
НПВП уменьшают антигипертензивное действие карведилола вследствие снижения продукции простагландинов.
Флуоксетин ингибирует изофермент CYP2D6, что приводит к угнетению метаболизма карведилола и его кумуляции. Это может усиливать кардиодепрессивное действие (в т.ч. брадикардию). Флуоксетин и, главным образом, его метаболиты характеризуются длительным Т1/2, поэтому вероятность лекарственного взаимодействия сохраняется даже через несколько дней после отмены флуоксетина.
Поскольку бета-адреноблокаторы препятствуют бронхолитическому эффекту бронходилататоров (агонистов ?-адренорецепторов), необходимо наблюдение за пациентами, получающими данные препараты.
(6151)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. При артеріальній гіпертензії початкова доза – 12,5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні лікування, потім по 25 мг 1 раз на добу, з можливим поступовим збільшенням дози з інтервалом не менше 2 тижнів. При недостатній вираженості антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця: профилактика нападів стабільної стенокардії Початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні терапії, потім по 25 мг 2 рази на добу. При недостатній вираженості антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 100 мг на добу, розділені на 2 прийоми. При хронічній серцевій недостатності дозу підбирають індивідуально (на тлі підібраної терапії серцевими глікозидами, діуретиками та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту�� (АПФ)), під ретельним наглядом лікаря. Необхідно спостерігати за станом хворого протягом 2-3 год після першого прийому або після першої збільшеної дози. Рекомендована початкова доза становить 3,125 мг (можливе застосування карведилолу в інший дозуванні ? таблетки по 6,25 мг з рискою) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При добрій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6,25 мг 2 рази на добу, потім до 12,5 мг 2 рази на добу, потім – до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься б��льним. При масі тіла менше 85 кг максимальна доза становить 25 мг 2 рази на добу, при масі більше 85 кг – 50 мг 2 рази на добу. Максимальна доза препарату у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю становить 25 мг 2 рази на добу, не залежно від їх маси тіла. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути пацієнта для виявлення наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків або тимчасово відмінити Ведикардол®. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми хронічної серцевої недостатності зберігаються, можна знизити дозу інгібітора АПФ (якщо хворий його приймає), а потім, при необхідності, дозу препарату Ведикардол®. Не слід збільшувати дозу препарату Ведикардол®, поки симптоми хронічної серцевої недостатності або артеріальної гіпотензії не стабілізуються. Хворим з хронічною серцевою недостатністю з метою предвідрази ортостатичної гіпотензії рекомендується приймати препарат під час їжі. При пропуску дози препарат необхідно прийняти якомога швидше, однак якщо наближається час прийому наступної дози, приймають лише її, без подвоєння. Відміну препарату необхідно проводити поступово протягом 1-2 тижнів. Якщо лікування переривається більше ніж на 2 тижні, то його відновлення починають з дози 3,125 мг (можливе застосування карведилолу в інший дозуванні ? таблетки по 6,25 мг з рискою) 2 рази на добу, з подальшим збільшенням дози. У пацієнтів �� помірним ступенем ниркової недостатності, коригування дози препарату Ведикардол® не потрібно. Пацієнтам літнього віку корекція дози препарату Ведикардол® не потрібно. Ведикардол® протипоказаний пацієнтам з клінічно значущою недостатністю функції печінки (див. розділ "Протипоказання").Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску (що супроводжується запамороченням або непритомністю), виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), внаслідок бронхоспазму можливе виникнення задишки, блювання. У важких випадках можливі порушенн�� дихання, сплутаність свідомості, генералізовані судоми, серцева недостатність, порушення провідності, кардіогенний шок, зупинка серця. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка і призначення адсорбуючих засобів, проведення моніторингу та підтримання життєво важливих функцій організму, за необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. При вираженій брадикардії доцільно в/в застосування м-холіноблокаторів (атропін по 0,5-2 мг). Якщо в клінічній картині передозування переважає виражене зниження АТ - вводять сімпатомиметики (норепінефріну /норадреналін/, епінефрин /адреналін/, добутамін), в різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на терапію, в умовах безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою, допускається наявність мармуровості.Склад
1 таб.
карведилол 6.25 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 44 мг, кальцію стеарат - 1 мг, кросповідон - 2 мг, тальк - 3 мг, лактози моногідрат - до 100 мг.Фармакологічна дія
Карведилол чинить поєднане неселективное бета-1-, бета-2 та альфа-1 - блокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокади бета-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид та урежаться частота серцевих скорочень. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостероновую систему допомогою блокади бета-адренорецепторів нирок, ви��ывая зниження активності реніну плазми. Блокуючи альфа-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади бета-адренорецепторів і вазодилатації надає наступні дії: у хворих на артеріальну гіпертензію зниження артеріального тиску; у хворих на ішемічну хворобу серця - протиішемічну та антиангінальну дію; у хворих з дисфукцией лівого шлуночка і недостатністю кровообігу - сприятливо впливає на гемо��инамические показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка, зменшує його розміри.Фармакокінетика
Карведилол швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Володіє високою ліпофільністю. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-1,5 години. Період напіввиведення становить 6-10 годин. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99 %. Біодоступність препарату 24-28 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність. Метаболізується в печінці з утворенням ряду активних метаболітів - 60-75 % адсорбованого препарату метаболизируе��ся при першому проходженні" через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокирующим дією. Виведення препарату з організму відбувається через шлунково-кишковий тракт.При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу істотно не змінюються. У хворих з порушенням функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому проходженні" через печінку. При серйозних порушеннях функції печінки карведилол протипоказаний.Карведило�� проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.Побічні дії
Класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто >1/10, часто >1/100, <1/10; нечасто >1/1000, <1/100; рідко >1/10000, <1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі повідомлення.
Частота небажаних явищ не залежить від дози, за винятком запаморочення, порушень зору і брадикардії.
У хворих з хронічною серцевою недостатністю
З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (осібвійськово на початку лікування або при зміні дози), астенія (у тому числі підвищена стомлюваність), депресія.
З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження АТ, периферичні набряки (у тому числі генералізованих, набряки промежини, нижніх кінцівок, затримка рідини); нечасто – загострення перебігу хронічної серцевої недостатності (у період збільшення доз), синкопе стану (включаючи пресинкопальные), AV блокада II-III ступеня.
З боку травної системи: ��асто – нудота, діарея, блювання.
З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, порушення глікемічного контролю.
З боку органів кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія.
З боку сечовидільної системи: рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у пацієнтів з дифузним васкулітом і/або порушенням функції нирок, тяжкі порушення функції нирок.
Лабораторні показники: часто – гіперхолестеринемія, гіпер - або гіпоглікемія у хворих на цукровий диабе��му.
Інші: часто – порушення зору.
У хворих з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця
Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх менше.
З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, загальна слабкість (особливо на початку лікування або при зміні дози); нечасто – лабільність настрою, на��ушения сну, парестезії.
З боку серцево-судинної системи: часто – постуральна гіпотензія, брадикардія; нечасто – розвиток або загострення перебігу хронічної серцевої недостатності, периферичні набряки, стенокардія (біль у грудній клітці), AV блокада II-III ступеня, синкопе стану (особливо на початку терапії), порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок), загострення синдрому "переміжною" кульгавості і синдрому Рейно).
З боку травної системи: часто – диспепсичні рас��тройства (у т. ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання.
З боку дихальної системи: часто – задишка і бронхоспазм (у схильних хворих); рідко – закладеність носа.
З боку шкірних покривів: рідко – шкірний свербіж, висип, дерматит та кропив'янка.
З боку обміну речовин: часто – маніфестація латентно протікає цукрового діабету, декомпенсації вже наявного цукрового діабету або пригнічення контринсулярной системи.
З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопения.
З боку сечовидільної системи: рідко – порушення сечовипускання, дуже рідко – нетримання сечі у жінок, оборотне після відміни препарату.
З боку сечостатевої системи: нечасто – зниження потенції.
Лабораторні показники: дуже рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ.
Інші: часто – біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення і подразнення очей; нечасто – порушення зору; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – грипоподібний синдром, пчиху��ие, загострення перебігу псоріазу, алопеція.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Терапія повинна проводитися тривало і не повинна припинятися різко, особливо у хворих на ІХС, оскільки це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності, зниження дози препарату Ведикардол® повинно бути поступовим, протягом 1-2 тижнів.
У хворих з хронічною серцевою недостатністю при підборі дози можливе наростання симптомів хронічної серцевої недостатності, поява периферичних набряк��в. При цьому не слід далі збільшувати дозу препарату Ведикардол®, а збільшити дозу діуретиків аж до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді виникає необхідність зменшити дозу препарату Ведикардол® або, в рідких випадках, тимчасово його скасувати, що не перешкоджає подальшому правильному підбору дози.
Ведикардол® з обережністю застосовують у комбінації з серцевими глікозидами (можливо надмірне уповільнення AV-провідності).
Ведикардол® може викликати брадикардію, при уповільнені ЧСС менше 60 уд./хв дозу нео��необхідно знизити або відмінити препарат.
З обережністю призначають Ведикардол® пацієнтам з ендокринними розладами, оскільки карведилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу і маскувати симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардію (про що слід попереджати хворих з цукровим діабетом).
Рекомендується регулярне моніторування ЕКГ і АТ при одночасному призначенні препарату Ведикардол® і блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) і бензодіазепіну (дилтиазем), а також з антиаритмічними засобами I класу.
На початку терапії препаратом Ведикардол® або при підвищенні дози, особливо у пацієнтів літнього віку може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при переході з положення "лежачи" у положення "стоячи", що вимагає корекції дози препарату.
При призначенні препарату Ведикардол® пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю, артеріальною гіпотензією (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС і дифузними захворюваннями периферичних судин і/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату Ведикардол® підбирають в залежності від функціонального стану нирок.
Пацієнтам з ХОЗЛ, які не отримують всередину або інгаляційно бета2-адреноміметики, Ведикардол® призначають тільки в тому випадку, якщо переваги від його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності схильності до бронхоспастическому синдрому при прийомі препарату Ведикардол® в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутися задишка. В нача��е терапії та при збільшенні дози цих пацієнтів необхідно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму.
Обережність необхідна при призначенні препарату Ведикардол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (в т. ч. з синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності.
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату Ведикардол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної відчуває��вительности або які проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищувати чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.
У разі проведення хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, необхідно попередити хірурга-анестезіолога про попередню терапію препаратом Ведикардол®.
Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори.
Хворим, що носять контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликала спать зменшення секреції слізної рідини.
В період лікування слід уникати вживання алкоголю.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами і при виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій на початку терапії і при збільшенні дози препарату Ведикардол®.Свідчення
- Артеріальна гіпертензія (у монот��рапии і комбінації з діуретиками);
- Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії);
- Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія.Протипоказання
— гостра серцева недостатність;
— хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, яка вимагає в/в введення инотропных коштів;
— AV-блокада II і III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму);
— брадикардія (менше 60 уд./хв);
— СССУ;
— тяжка артеріальна гипотенз��я (систолічний АТ менше 85 мм рт.ст.);
— кардіогенний шок;
— стенокардія Принцметала;
— печінкова недостатність;
— тяжка форма ХОЗЛ;
— бронхіальна астма;
— термінальна стадія оклюзійних захворювань периферичних судин;
— метаболічний ацидоз;
— пацієнти, що отримують в/в терапію верапамілом або дилтіаземом, із-за можливості розвитку важкої брадикардії (менше 40 уд./хв) і артеріальної гіпотензії;
— феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-adrainоблокаторов);
— вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені);
— непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром мальабсорбції глюкози/галактози;
— період годування груддю;
— підвищена чутливість до карведилолу та інших компонентів препарату.
З обережністю: AV-блокада I ступеня, цукровий діабет, гіпоглікемія, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома (при одночасному застосування альфа-адреноблокаторів), депресія, міастенія, псоріаз, хронічна обструктивна хвороба легень, бронхоспазм в анамнезі, одночасне застосування з інгібіторами МАО, ниркова недостатність, великі хірургічні втручання і загальна анестезія, вагітність.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів, надають несприятливий вплив на розвиток ембріона, можуть викликати артеріальну гіпотензію, брадикардію та гипогликемию у плода. Препарат Ведикардол® не слід застосовувати під час вагітності, крім випадків крайньої необхідності, якщо потенційна користь для матері виправдовує ризик для плода.
Оскільки карведилол виділяється з грудним молоком, під час терапії препаратом Ведикардол® грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
Карведилол може потенціювати дію інших, одночасно приймаються, гіпотензивних засобів або препаратів, які чинять антигіпертензивну дію (нітрати).
При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину збільшується концентрація останнього, і може збільшуватися час AV проведення.
Карведилол може потенціювати дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину, в т. ч. похідних сульфонілсечовини, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові.
Інгібітори мікросомального окислення (циметидин) посилюють, а індуктори (��енобарбитал, рифампіцин) послабляють антигіпертензивну дію карведилолу.
Препарати, що підвищують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори МАО), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і вираженої брадикардії.
При одночасному застосуванні циклоспорину з карведилолом збільшується концентрація циклоспорину, тому рекомендується корекція добової дози циклоспорину.
Одночасне застосування клонідину може потенціювати антигіпертензивну дію і негативний хронотропный ефект кар��едилола. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокирующими властивостями і клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу.
Загальні анестетики посилюють негативний інотропний ефект і антигіпертензивну дію карведилолу.
Блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем) та антиаритмічні засоби (особливо I класу) на тлі прийому карведилолу можуть підвищувати ризик порушення AV-пров��ності, провокувати виражену артеріальну гіпотензію і серцеву недостатність. В/в введення верапамілу і дилтіазему одночасно з прийомом карведилолу протипоказано.
У пацієнтів з серцевою недостатністю аміодарон знижує кліренс S(-)-стереоизомера карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R(+)-стереоизомера карведилолу не змінюється. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S(-)-стереоизомера карведилолу, можливий ризик збільшення бета-адреноблокирующего дії.
При одночасному застосуванні карведилолу з ерготаміном необхідно брати до уваги судинозвужувальну дію ерготаміну.
НПЗП зменшують антигіпертензивну дію карведилолу внаслідок зниження продукції простагландинів.
Флуоксетин інгібує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму карведилолу і його кумуляції. Це може підсилювати кардіодепресивну дію (у т. ч. брадикардію). Флуоксетин і, головним чином, його метаболіти характеризуються тривалим Т1/2, тому ймовірність лікарської взаємодії зберігається навіть ч��рез кілька днів після відміни флуоксетину.
Оскільки бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолитическому ефекту бронходилататоров (агоністів ?-адренорецепторів), необхідне спостереження за пацієнтами, які отримують дані препарати.
