Дозировка
Внутрь, после еды, запивая водой. Доза препарата подбирается индивидуально. Лечение необходимо начинать с низких доз, постепенно повышая до достижения оптимального клинического эффекта. После первого приёма препарата Карведилол и после каждого увеличения дозы, для исключения возможной артериальной гипотензии, рекомендуется измерять АД через 1 ч после приёма препарата. Терапию препаратом Карведилол необходимо прекращать постепенно, снижая дозу в течение 1-2 недель. Если после прекращения терапии прошло более 2 недель, возобновлять приём препарата рекомендуется, опять начиная с низкой дозы. Артериальная гипертензия Начальная доза – по 12,5 мг 1 раз в сутки утром в течение первых 2-х дней, затем по 25 мг 1 раз в сутки. В дальнейшем при необходимости дозу можно увеличивать с интервалами не менее 2 недель, доводя до максимальной суточной дозы 50 мг в сутки (разделенной на 2 приема). Ишемическая болезнь сердца: профилактика приступов стабильной стенокардии Начальная доза – по 12,5 мг 2 раза в день в течение первых 2-х дней, затем по 25 мг два раза (утром и вечером) в день. Хроническая сердечная недостаточность Дозу подбирают индивидуально, необходимо тщательное наблюдение врача. Следует наблюдать за состоянием пациента в течение первых 2-3 часов после первого приема препарата или после первого увеличения дозы. Доза и применение других средств, таких как дигоксин, диуретики и ингибиторы ангиотензипревращающего фермента (АПФ), должны быть скорректированы до начала терапии препаратом Карведилол. Пациенты должны принимать таблетки во время еды (для уменьшения риска ортостатической гипотензии). Рекомендованная начальная доза - 3,125 мг (возможно применение препарата карведилол в другой лекарственной форме: таблетки по 3,125 мг) 2 раза в сутки. Если эта доза хорошо переносится, её можно постепенно, с интервалом в 2 недели, увеличить до 6,25 мг 2 раза в сутки, затем до 12,5 мг 2 раза в сутки, потом до 25 мг 2 раза в сутки. Пациенты принимают максимально переносимую дозу. Максимально рекомендуемая доза для пациентов с массой тела до 85 кг – по 25 мг 2 раза в день и для пациентов с массой тела более 85 кг – по 50 мг 2 раза в день. Пациентам с ХСН с целью предотвращения ортостатической гипотензии рекомендуется принимать препарат во время еды. Перед каждым увеличением дозы врач должен осмотреть пациента для выявления возможного нарастания симптомов течения ХСН или вазодилатации. При преходящем нарастании симптомов ХСН или задержке жидкости в организме следует увеличить дозу диуретиков, хотя иногда требуется уменьшение дозы препарата Карведилол или временная его отмена. Дозу препарата Карведилол не следует увеличивать, пока симптомы усиливающейся сердечной недостаточности или артериальной гипотензии не стабилизируются.
Передозировка
выраженное снижение АД (систолическое АД 80 мм рт.ст. и менее), выраженная брадикардия (менее 50 уд/мин), нарушение функции дыхания (в т.ч. бронхоспазм), сердечная недостаточность, кардиогенный шок, остановка сердца, генерализованные судороги, рвота, спутанность сознания.
Лекарственная форма
таблетки
Состав
Карведилол 12,5 мг;
Вспомогательные в-ва: лактозы моногидрат, МКЦ, повидон, кросповидон, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат, хинолиновый желтый
Фармакологическое действие
Карведилол – блокатор альфа1-, бета1-, бета2-адренорецепторов, оказывает органопротективный эффект. Обладает антипролиферативными свойствами в отношении гладкомышечных клеток стенок сосудов, является рацемической смесью R(+) и S(-) стереоизомеров, каждый из которых обладает одинаковыми альфа-адреноблокирующими свойствами. Благодаря кардионеселективному блокированию бета-адренорецепторов, обусловленному S(-) стереоизомеру, карведилол снижает артериальное давление (АД), уменьшает частоту сердечных сокращений (ЧСС) и сердечный выброс, уменьшает давление в лёгочных артериях и в правом предсердии. За счёт блокады альфа1-адренорецепторов вызывает периферическую вазодилатацию и уменьшает периферическое сосудистое сопротивление (ПСС). Уменьшает нагрузку на сердечную мышцу и предотвращает развитие приступов стенокардии. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) увеличивает фракцию выброса левого желудочка (ЛЖ) и уменьшает выраженность симптомов заболевания. Аналогичные эффекты отмечены у пациентов с нарушением функции ЛЖ.
Карведилол не обладает внутренней симпатомиметической активностью, и так же, как пропранолол, обладает свойством стабилизации мембран. Активность ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) снижается, уменьшая высвобождение ренина, поэтому задержка жидкости, характерная для селективных альфа-адреноблокаторов, развивается редко. Эффект в отношении АД и ЧСС наиболее выражен через 1 - 2 ч после приема препарата.
Карведилол не оказывает неблагоприятного влияния на липидный профиль, сохраняя нормальное соотношение липопротеинов высокой и низкой плотности (ЛПВП/ЛПНП).
У пациентов с артериальной гипертензией (АГ) и заболеваниями почек карведилол уменьшает резистентность почечных сосудов, при этом не происходит существенного изменения скорости клубочковой фильтрации, почечного плазмотока или экскреции электролитов. Периферический кровоток сохраняется, поэтому похолодание рук и ног, часто отмечаемое при приёме бета-адреноблокаторов, развивается редко.
Фармакокинетика
Карведилол быстро всасывается после приема внутрь.
Максимальная концентрация карведилола в плазме крови (Cmax) достигается через 1 ч. Абсолютная биодоступность карведилола составляет около 25-30% для R-формы и 15% для S-формы.
Карведилол обладает высокой липофильностью. Примерно 98-99% его связывается с белками плазмы крови. Объем распределения составляет примерно 2 л/кг и увеличивается у пациентов с циррозом печени за счет уменьшения эффекта «первого прохождения» через печень.
Карведилол метаболизируется преимущественно в печени путем окисления и конъюгации с образованием ряда метаболитов. Метаболизируется при «первом прохождении» через печень.
Метаболизм карведилола путем окисления является стереоселективным. R(+) изомер метаболизируется в основном с помощью изоферментов CYP2D6 и CYP1A2, а S(-) изомер - в основном с помощью изофермента CYP2D9 и, в меньшей степени, с помощью изофермента CYP2D6. К другим изоферментам цитохрома Р450, участвующим в метаболизме карведилола, относятся изоферменты CYP3А4, CYP2Е1, CYP2С19.
В результате деметилирования и гидроксилирования фенольного кольца образуются 3 метаболита, которые обладают менее выраженными вазодилатирующими свойствами, чем карведилол.
Период полувыведения (Т?) составляет около 6 ч, плазменный клиренс - около 500-700 мл/мин. Выводится карведилол главным образом с желчью через кишечник и частично почками в виде метаболитов.
Возраст пациента не оказывает статистически значимого влияния на фармакокинетику карведилола.
У больных с циррозом печени биодоступность карведилола увеличивается на 80% вследствие уменьшения выраженности метаболизма при «первом прохождении» через печень.
Карведилол проникает через плацентарный барьер и в грудное молоко. Карведилол почти не удаляется из плазмы крови при гемодиализе.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов, развивающихся при приеме карведилола, классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения: очень часто – не менее 10%; часто – не менее 1%, но менее 10%; нечасто – не менее 0,1%, но менее 1%; редко – не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко – менее 0,01 %, включая отдельные сообщения.
Частота развития некоторых побочных эффектов, таких, как головокружение, выраженное снижение АД, брадикардия и зрительные нарушения, дозозависима. Эти эффекты чаще развиваются у пациентов с ХСН. Самый частый из побочных эффектов карведилола – головокружение с ортостатической гипотензией или без нее, которое развивается примерно у 6% пациентов.
При развитии серьёзных побочных эффектов лечение препаратом должно быть прекращено.
Со стороны нервной системы: часто - головокружение, головная боль (особенно в начале лечения); редко - нарушения сна, изменения настроения и мышления, парестезии, миастения, потеря сознания.
Со стороны сердечно-сосудистой систем; очень часто - ортостатическая гипотензия; часто - брадикардия; редко - ухудшение течения ХСН (особенно при увеличении дозы), похолодание рук и ног, снижение АД, обморок; редко – нарушение проводимости, ощущение сердцебиения, усугубление течения стенокардии, окклюзионные нарушения периферического кровообращения, «перемежающаяся» хромота, периферические отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Препарат Карведилол рекомендуется принимать для лечения ХСН как дополнение к стандартной терапии ХСН диуретиками, ингибиторами АПФ или сердечными гликозидами только после подбора дозы диуретика. Его можно также применять у пациентов с непереносимостью ингибиторов АПФ.
В начале терапии препаратом Карведилол или после увеличения его дозы иногда может развиться ортостатическая гипотензия и головокружение, возможен обморок, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью, пожилых пациентов и принимающих одновременно другие гипотензивные препараты или диуретики. Эти эффекты можно предупредить путём применения начальной низкой дозы препарата Карвелдилол с постепенным увеличением до поддерживающей дозы, а также приёмом препарата во время еды. Пациентам необходимо объяснить, каким образом можно избежать ортостатической гипотензии (аккуратно вставать из положения «лёжа» или «сидя»; при развитии головокружения необходимо сесть или лечь).
Пациенты с ХСН могут принимать препарат Карведилол, только если их состояние успешно контролируется препаратами группы сердечных гликозидов и/или диуретиков. Если во время лечения ухудшается течение ХСН, необходимо увеличить дозу диуретика, а дозу препарата Карведилол уменьшить или временно прекратить его применение.
Обладая бета-адреноблокирующими свойствами, карведилол может маскировать симптомы гипогликемии у пациентов с сахарным диабетом, а также проявления тиреотоксикоза у пациентов с заболеваниями щитовидной железы, уменьшая проявления тахикардии. У пациентов с ХСН может повышаться или снижаться концентрация глюкозы в крови.
При проведении общей анестезии пациентам, принимающим карведилол, необходимо применять наркотические анальгетики с минимальным инотропным действием, или предварительно (постепенно!) отменить препарат.
В отдельных случаях карведилол может вызывать нарушения функции печени. При развитии печёночной недостаточности применение препарата Карведилол необходимо прекратить. Как правило, после отмены препарата функция печени нормализуется.
При ХОБЛ карведилол может усугублять бронхиальную обструкцию, поэтому пациентам с ХОБЛ применять его не следует.
Карведилол может ухудшать клиническую картину периферической артериопатии, псориаза, вызвать анафилактические реакции, усиливать реакцию организма при проведении аллергопроб, провоцировать появление болей у больных со стенокардией Принцметала.
Пациенты с феохромоцитомой могут принимать карведилол только после того, как начата терапия альфа-адреноблокаторами.
При резком прекращении терапии препаратом Карведилол может развиться повышенное потоотделение, тахикардия, одышка и ухудшение течения стенокардии. Наиболее подвержены риску возникновения этих реакций пациенты со стенокардией, у которых может развиться инфаркт миокарда. При отмене препарата Карведилол дозу уменьшают постепенно, в течение 1-2 недель.
Если после прекращения терапии прошло более 2 недель, возобновлять приём препарата рекомендуется с низких доз.
Показания
Артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами);
· Ишемическая болезнь сердца: профилактика приступов стабильной стенокардии;
· Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к карведилолу или другим компонентам препарата; хроническая обструктивная болезнь легких (ХОБЛ); бронхиальная астма или бронхоспазм (в анамнезе); ХСН IV функционального класса по классификации NYHA (в стадии декомпенсации, требующая внутривенного введения инотропных средств), острая сердечная недостаточность; стенокардия Принцметала; кардиогенный шок; выраженная брадикардия (менее 50 уд/мин в покое), синдром слабости синусового узла (включая синоаурикулярную блокаду), атриовентрикулярная (АV) блокада II-III степени (за исключением пациентов с искусственным водителем ритма); терминальная стадия окклюзионных заболеваний периферических сосудов; клинически значимое нарушение функции печени, метаболический ацидоз; пациенты, получающие внутривенно терапию верапамилом или дилтиаземом, из-за возможности развития тяжёлой брадикардии (менее 40 уд/мин) и артериальной гипотензии; выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД менее 85 мм рт. ст.); непереносимость
Лекарственное взаимодействие
Во время лечения препаратом Карведилол пациентам не рекомендуется употреблять алкоголь, т.к. этанол может потенцировать побочные эффекты карведилола.
При одновременном приеме карведилола и дигоксина концентрация дигоксина в плазме крови повышается приблизительно на 16% и может увеличиваться время АV проводимости. В начале терапии карведилолом при подборе его дозы или отмене препарата рекомендуется регулярный контроль концентрации дигоксина в плазме крови.
Карведилол может потенцировать действие инсулина и гипогликемических средств для приема внутрь, в том числе производных сульфонилмочевины, при этом симптомы гипогликемии (особенно тахикардия) могут маскироваться, поэтому у пациентов с сахарным диабетом рекомендуется регулярный контроль концентрации глюкозы в крови.
Карведилол усиливает действие гипотензивных средств (ингибиторов АПФ, тиазидных диуретиков, вазодилататоров).
(6163)
Дозування
Всередину, після їди, запиваючи водою. Доза препарату підбирається індивідуально. Лікування необхідно починати з низьких доз, поступово підвищуючи до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після першого прийому препарату Карведилол та після кожного збільшення дози, для виключення можливої артеріальної гіпотензії, рекомендується вимірювати АТ через 1 год після прийому препарату. Терапію препаратом Карведилол необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії пройшло більше 2 тижнів, узобновлять прийом препарату рекомендується, знову починаючи з низької дози. Артеріальна гіпертензія: Початкова доза – 12,5 мг 1 раз на добу вранці протягом перших 2-х днів, потім по 25 мг 1 раз на добу. Надалі при необхідності дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози 50 мг на добу (розділену на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії Початкова доза – 12,5 мг 2 рази на день протягом перших 2-х днів, потім по 25 мг два рази (вранці і ввечері) в день. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. Слід спостерігати за станом пацієнта протягом перших 2-3 годин після першого прийому препарату або після першого збільшення дози. Доза і застосування інших засобів, таких як дигоксин, діуретики та інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), повинні бути скориговані до початку терапії препаратом Карведилол. Пацієнти повинні приймати таблетки під час їди (для зменшення ризику ортостатичної гіпотензії). Рекомендованная початкова доза - 3,125 мг (можливе застосування препарату карведилол в іншій лікарській формі: таблетки по 3,125 мг) 2 рази на добу. Якщо ця доза добре переноситься, її можна поступово, з інтервалом в 2 тижні, збільшити до 6,25 мг 2 рази на добу, потім до 12,5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Пацієнти приймають максимально переноситься дозу. Максимально рекомендована доза для пацієнтів з масою тіла до 85 кг – по 25 мг 2 рази на день для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг – 50 мг 2 рази на день. Пацієнтам з ХСН з метою запобігання ортостатической гіпотензії рекомендується приймати препарат під час їжі. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути пацієнта для виявлення можливого наростання симптомів перебігу ХСН або вазодилатації. При тимчасовому наростанні симптомів ХСН або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді потрібно зменшення дози препарату Карведилол або тимчасова його скасування. Дозу препарату Карведилол не слід збільшувати, поки симптоми посиленням серцевої недостатності або артеріальної гипотензиі не стабілізуються.Передозування
виражене зниження АТ (систолічний АТ 80 мм рт.ст. і менше), виражена брадикардія (менше 50 уд/хв), порушення функції дихання (у т. ч. бронхоспазм), серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, генералізовані судоми, блювання, сплутаність свідомості.
Лікарська форма
таблеткиСклад
Карведилол 12,5 мг;
Допоміжні в-ва: лактози моногідрат, МКЦ, повідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, хіноліновий жовтийФармакологічна дія
��арведилол – блокатор альфа1-, бета1-та бета2-адренорецепторів, надає органопротективный ефект. Володіє антипролиферативными властивостями щодо гладком'язових клітин стінок судин, є рацемической сумішшю R(+) та S(-) стереоизомеров, кожен з яких володіє однаковими альфа-адреноблокирующими властивостями. Завдяки кардионеселективному блокування бета-адренорецепторів, зумовленого S(-) стереоизомеру, карведилол знижує артеріальний тиск, зменшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) та серцевий викид, змен��повідомляє тиск у легеневих артеріях та в правому передсерді. За рахунок блокади альфа1-адренорецепторів викликає периферичну вазодилатацію і зменшує периферичний судинний опір (ПСЗ). Зменшує навантаження на серцевий м'яз та запобігає розвитку нападів стенокардії. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) збільшує фракцію викиду лівого шлуночка (ЛШ) і зменшує вираженість симптомів захворювання. Аналогічні ефекти відзначені у пацієнтів з порушенням функції ЛШ.
Карведилол не має внутренней симпатоміметичної активністю, і так само, як пропранолол, володіє властивістю стабілізації мембран. Активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) знижується, зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини, характерна для селективних альфа-адреноблокаторів, розвивається рідко. Ефект у відношенні АТ і ЧСС найбільш виражений через 1 - 2 год після прийому препарату.
Карведилол не чинить несприятливого впливу на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої і низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ).
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) і захворюваннями нирок карведилол зменшує резистентність ниркових судин, при цьому не відбувається істотного зміни швидкості клубочкової фільтрації, ниркового плазмотоку або екскреції електролітів. Периферичний кровотік зберігається, тому похолодання рук і ніг, часто відмічається при прийомі бета-адреноблокаторів, розвивається рідко.Фармакокінетика
Карведилол швидко всмоктується після прийому внутрішньо.
Максимальна концентрація карведилолу в плазмі крові (Cmax) досягається через 1 ч. Абсолютна біодоступність карведилолу становить близько 25-30% для R-форми і 15% для S-форми.
Карведилол має високу ліпофільність. Приблизно 98-99% його зв'язується з білками плазми крові. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг і збільшується у пацієнтів з цирозом печінки за рахунок зменшення ефекту «першого проходження» через печінку.
Карведилол метаболізується переважно в печінці шляхом окислення і кон'югації з утворенням ряду метаболітів. Метаболізується при «першому проходження��» через печінку.
Метаболізм карведилолу шляхом окислення є стереоселективным. R(+) ізомер метаболізується в основному за допомогою ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, а S(-) ізомер - переважно за допомогою ізоферменту CYP2D9 і, меншою мірою, з допомогою ізоферменту CYP2D6. До інших изоферментам цитохрому Р450, який бере участь у метаболізмі карведилолу, відносяться ізоферменти CYP3A4, СУР2Е1, СУР2С19.
В результаті деметилювання і гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту, які мають менш вираженими вазодилатирующими властивостями, ��єм карведилол.
Період напіввиведення (Т?) становить близько 6 год., плазмовий кліренс - близько 500-700 мл/хв. Виводиться карведилол головним чином з жовчю через кишечник і частково нирками у вигляді метаболітів.
Вік пацієнта не впливає статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу.
У хворих з цирозом печінки біодоступність карведилолу збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при «першому проходженні» через печінку.
Карведилол проникає через плацентарний бар'єр і в грудное молоко. Карведилол майже не видаляється з плазми крові при гемодіалізі.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів, що розвиваються при прийомі карведилолу, класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менш 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01 %, включаючи окремі повідомлення.
Частота розвитку деяких побічних ефектів, таких, як запаморочення, виражене зниження АТ, брадик��рдия і зорові порушення, дозозависима. Ці ефекти частіше розвиваються у пацієнтів з ХСН. Найчастіший з побічних ефектів карведилолу – запаморочення з ортостатичною гіпотензією або без неї, яке розвивається приблизно у 6% пацієнтів.
При розвитку серйозних побічних ефектів лікування препаратом повинно бути припинено.
З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування); рідко - порушення сну, зміни настрою та мислення, парестезії, міастенія, втрата свідомості.
Зі ст��боку серцево-судинної систем; дуже часто - ортостатична гіпотензія; часто - брадикардія; рідко - погіршення перебігу ХСН (особливо при збільшенні дози), похолодання рук і ніг, зниження артеріального тиску, непритомність; рідко – порушення провідності, відчуття серцебиття, погіршення перебігу стенокардії, оклюзійні порушення периферичного кровообігу, «переміжна» кульгавість, периферичні набряки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Препарат рекомендується приймати Карведилол для лікування ХСН як доповнення до стандартної т��рапии ХСН діуретиками, інгібіторами АПФ або серцевими глікозидами тільки після підбору дози діуретика. Його можна також застосовувати у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ.
На початку терапії препаратом Карведилол або після збільшення його дози іноді може розвинутися ортостатична гіпотензія та запаморочення, можливий непритомність, особливо у пацієнтів з серцевою недостатністю, пацієнтів літнього віку та одночасно приймають інші гіпотензивні препарати чи діуретики. Ці ефекти можна попередити шляхом застосування почавьной низької дози препарату Карвелдилол з поступовим збільшенням до підтримуючої дози, а також прийомом препарату під час їжі. Пацієнтам необхідно пояснити, яким чином можна уникнути ортостатичної гіпотензії (акуратно вставати з положення «лежачи» або «сидячи»; при розвитку запаморочення необхідно сісти або лягти).
Пацієнти з ХСН можуть приймати препарат Карведилол, тільки якщо їх стан успішно контролюється препаратами групи серцевих глікозидів та/або діуретиків. Якщо під час лікування погіршується перебіг ХСН, необходимо збільшити дозу діуретика, а дозу препарату Карведилол зменшити або тимчасово припинити його застосування.
Володіючи бета-адреноблокирующими властивостями, карведилол може маскувати симптоми гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, а також прояви тиреотоксикозу у пацієнтів з захворюваннями щитовидної залози, зменшуючи прояви тахікардії. У пацієнтів з ХСН може підвищуватися або знижуватися концентрація глюкози в крові.
При проведенні загальної анестезії пацієнтам, які приймають карведилол, необхідно застосовувати��котические анальгетики з мінімальним інотропною дією, або попередньо (поступово!) відмінити препарат.
В окремих випадках карведилол може спричиняти порушення функції печінки. При розвитку печінкової недостатності застосування препарату Карведилол слід припинити. Як правило, після відміни препарату функція печінки нормалізується.
При ХОЗЛ карведилол може посилювати бронхіальну обструкцію, тому пацієнтам з ХОЗЛ застосовувати його не слід.
Карведилол може погіршувати клінічну картину периферич��ської артеріопатіях, псоріазу, спричинити анафілактичні реакції, посилювати реакцію організму під час проведення алергопроб, провокувати появу болю у хворих зі стенокардією Принцметала.
Пацієнти з феохромоцитомою можуть приймати карведилол тільки після того, як розпочата терапія альфа-адреноблокаторами.
При різкому припиненні терапії препаратом Карведилол може розвинутися підвищене потовиділення, тахікардія, задишка та погіршення перебігу стенокардії. Найбільш схильні до ризику виникнення цих реакцій, пацієнти зі ст��нокардией, у яких може розвинутися інфаркт міокарда. При відміні препарату Карведилол дозу зменшують поступово, протягом 1-2 тижнів.
Якщо після припинення терапії пройшло більше 2 тижнів, відновлювати прийом препарату рекомендується з нижчих доз.Свідчення
Артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами);
· Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії;
· Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Противосвідчення
Підвищена чутливість до карведилолу або інших компонентів препарату; хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); бронхіальна астма або бронхоспазм (в анамнезі); ХСН IV функціонального класу за класифікацією NYHA (у стадії декомпенсації, що вимагає внутрішньовенного введення инотропных коштів), гостра серцева недостатність, стенокардія Принцметала; кардіогенний шок; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв у спокої), синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярную блокаду), атріовентрикулярна (AV) блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму); термінальна стадія оклюзійних захворювань периферичних судин; клінічно значуще порушення функції печінки, метаболічний ацидоз; пацієнти, які отримують внутрішньовенно терапію верапамілом або дилтіаземом, із-за можливості розвитку важкої брадикардії (менше 40 уд/хв) і артеріальної гіпотензії; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 85 мм рт. ст.); непереносимістьЛікарська взаємодія
Під час лікування препаратом Карведилол пацієнтів й індустріальнтам не рекомендується вживати алкоголь, оскільки етанол може потенціювати побічні ефекти карведилолу.
При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрація дигоксину в плазмі крові підвищується приблизно на 16% і може збільшуватися час АV провідності. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові.
Карведилол може потенціювати дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину, в тому числі ��роизводных сульфонілсечовини, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози в крові.
Карведилол посилює дію гіпотензивних засобів (інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, вазодилататорів).