Дозировка
Внутрь независимо от приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости. Артериальная гипертензия Рекомендованная начальная доза составляет 12,5 мг 1 раз в сутки в первые 2 дня проведения терапии, затем по 25 мг 1 раз в сутки. При необходимости в дальнейшем дозу можно увеличивать с интервалами не менее 2 недель, доводя до максимальной рекомендованной дозы 50 мг 1 раз в сутки (или разделенной на 2 приема). Ишемическая болезнь сердца Рекомендованная начальная доза составляет 12,5 мг 2 раза в сутки в первые 2 дня, затем по 25 мг 2 раза в сутки. При необходимости впоследствии дозу можно увеличивать с интервалами не менее 2 недель, доводя до высшей суточной дозы, равной 100 мг, разделенной на 2 приема. Хроническая сердечная недостаточность Дозу подбирают индивидуально, необходимо тщательное наблюдение врача. У пациентов, получающих сердечные гликозиды, диуретики и ингибиторы АПФ, следует скорректировать их дозы до начала лечения препаратом Карведилол-Акрихин . Рекомендованная начальная доза составляет 3,125 мг (1/2 таблетки по 6,25 мг) 2 раза в сутки в течение 2 недель. При хорошей переносимости дозу увеличивают с интервалами не менее 2 недель до 6,25 мг 2 раза в сутки, затем до 12,5 мг 2 раза в сутки, потом до 25 мг 2 раза в сутки. Дозу следует увеличивать до максимальной дозы, которая хорошо переносится пациентом. Рекомендованная максимальная доза - 25 мг 2 раза в сутки для всех пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью и для пациентов с легкой и умеренной степенью хронической сердечной недостаточности с массой тела пациента менее 85 кг. У пациентов с легкой и умеренной хронической сердечной недостаточностью и массой тела более 85 кг - рекомендованная максимальная доза составляет 50 мг 2 раза в сутки. Перед каждым увеличением дозы врач должен осмотреть пациента для выявления возможного нарастания симптомов хронической сердечной недостаточности или вазодилатации. При транзиторном нарастании симптомов хронической сердечной недостаточности или задержке жидкости в организме следует увеличить дозу диуретиков, в некоторых случаях приходится уменьшить дозу препарата Карведилол-Акрихин или временно отменить его. Симптомы вазодилатации можно устранить уменьшением дозы диуретиков. Если симптомы сохраняются, можно снизить дозу ингибитора АПФ (если пациент его принимает), а затем, при необходимости - дозу препарата Карведилол-Акрихин . В такой ситуации дозу препарата Карведилол-Акрихин не следует увеличивать, пока симптомы усиливающейся хронической сердечной недостаточности или артериальной гипотензии не улучшатся. Если лечение препаратом Карведилол-Акрихин прерывают более чем на 1 неделю, то его назначение возобновляют в меньшей дозе, а затем увеличивают в соответствии с приведенными выше рекомендациями. Если лечение препаратом Карведилол-Акрихин прерывают более чем на 2 недели, то его назначение следует возобновлять в дозе 3,125 мг (1/2 таблетки по 6,25 мг) 2 раза в сутки, затем подбирают дозу в соответствии с приведенными выше рекомендациями.
Лекарственная форма
Таблетки от белого до белого с кремоватым оттенком цвета. Допускается легкая «мраморность». Таблетки 6,25 мг - круглые плоскоцилиндрические, с фаской и риской;
Состав
Одна таблетка (6,25 мг) содержит:
активное вещество: карведилол в пересчете на 100 % вещество - 6,25 мг;
вспомогательные вещества: лудипресс ЛЦЕ [лактозы моногидрат 94,7-98,3%, повидон 3-4%] - 81,95 мг, карбоксиметилкрахмал натрия - 0,9 мг, магния стеарат - 0,9 мг.
Фармакологическое действие
Карведилол - блокатор альфа1-, бета1-, и бета2-адренорецепторов, оказывает органопротективный эффект, является антиоксидантом, устраняющим свободные кислородные радикалы, обладает антипролиферативным действием в отношении гладкомышечных клеток стенок сосудов. Карведилол представляет собой рацемическую смесь R(+) и S(-) стереоизомеров, каждый из которых обладает одинаковыми альфа-адреноблокирующими и антиоксидантными свойствами. Бета-адреноблокирующее действие карведилола носит неселективный характер и обусловлено левовращающим S(-) стереоизомером.
Карведилол не имеет собственной симпатомиметической активности и, подобно пропранололу, обладает мембраностабилизирующими свойствами. Блокируя бета-адренорецепторы, он снижает активность ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, уменьшая высвобождение ренина, поэтому задержка жидкости (характерная для селективных альфа-адреноблокаторов) возникает редко.
Селективно блокируя альфа 1-адренорецепторы, карведилол снижает общее периферическое сосудистое сопротивление.
Карведилол не оказывает неблагоприятного влияния на липидный профиль, сохраняя нормальное соотношение липопротеинов высокой и низкой плотности (ЛПВП/ЛПНП). У пациентов с артериальной гипертензией карведилол снижает артериальное давление (АД) за счет сочетанной блокады бета- и альфа 1-адренорецепторов. Снижение АД не сопровождается одновременным увеличением общего периферического сосудистого сопротивления, которое наблюдается при приеме неселективных бета-адреноблокаторов.
Частота сердечных сокращений (ЧСС) несколько уменьшается. Почечный кровоток и функция почек у пациентов с артериальной гипертензией сохраняются. Показано, что карведилол не изменяет ударный объем крови и уменьшает общее периферическое сосудистое сопротивление; не нарушает кровоснабжение органов и периферический кровоток, в том числе в скелетной мускулатуре, предплечьях, нижних конечностях, кожных покровах, головном мозге и сонной артерии. Похолодание конечностей и повышенная утомляемость во время физической нагрузки отмечаются редко.
Гипотензивный эффект карведилола при артериальной гипертензии сохраняется в течение длительного времени.
У пациентов с ишемической болезнью сердца карведилол оказывает противоишемическое и антиангинальное действие (увеличение общей продолжительности физической нагрузки, времени до развития депрессии сегмента ST глубиной 1 мм и времени до возникновения приступа стенокардии), сохраняющиеся при длительной терапии. Карведилол достоверно снижает потребность миокарда в кислороде и активность симпатоадреналовой системы. Также уменьшает преднагрузку (давление заклинивания в легочной артерии и легочное капиллярное давление) и постнагрузку (общее периферическое сосудистое сопротивление).
Карведилол снижает показатель смертности и уменьшает частоту госпитализаций, уменьшает симптоматику и улучшает функцию левого желудочка у пациентов с хронической сердечной недостаточностью ишемического и неишемического генеза. Эффекты карведилола являются дозозависимыми.
Фармакокинетика
После приема внутрь карведилол быстро всасывается. Карведилол является субстратом белка-переносчика, выполняющего роль насоса в просвете кишечника, гликопротеина Р. Максимальная концентрация в плазме крови (Сmax) достигается примерно через 1 час. Абсолютная биодоступность карведилола составляет примерно 25%.
Карведилол обладает высокой липофильностью. Около 98-99% карведилола связывается с белками плазмы крови. Его объем распределения составляет приблизительно 2 л/кг. Карведилол подвергается биотрансформации в печени путем окисления и конъюгации с образованием ряда метаболитов. 60-75% абсорбированного препарата метаболизируется при «первичном прохождении» через печень. Показано существование кишечно-печеночной циркуляции исходного вещества.
Метаболизм карведилола путем окисления является стереоселективным. R(+) стереоизомер метаболизируется в основном с помощью CYP2D6 и CYP1A2, a S(-) стереоизомер - в основном с помощью CYP2D9 и в меньшей степени с помощью CYP2D6.
К другим изоферментам цитохрома Р450, участвующим в метаболизме карведилола, относятся CYP3A4, CYP2E1 и CYP2C19. Максимальная концентрация R(+) стереоизомера в плазме приблизительно в 2 раза превышает таковую для S(-) стереоизомера.
R(+) стереоизомер метаболизируется, главным образом, путем гидроксилирования. У медленных метаболизаторов CYP2D6 возможно увеличение плазменной концентрации карведилола, в первую очередь, R(+) стереоизомера, что выражается в увеличении альфа-адреноблокирующей активности карведилола.
В результате деметилирования и гидроксилирования фенольного кольца образуются 3 метаболита (их концентрации в 10 раз ниже, чем концентрация исходного вещества) с бета-адреноблокирующей активностью (у 4'-гидроксифенольного метаболита она примерно в 13 раз сильнее, чем у самого карведилола). 3 активных метаболита обладают менее выраженными вазодилатирующими свойствами, чем карведилол. 2 из гидроксикарбазольных метаболитов карведилола являются чрезвычайно мощными антиоксидантами, причем их активность в этом отношении в 30-80 раз превышает таковую у карведилола.
Период полувыведения карведилола составляет около 6 часов, плазменный клиренс - около 500-700 мл/мин. Выведение происходит главным образом через кишечник, основной путь выведения - с желчью. Небольшая часть дозы выводится почками в виде различных метаболитов.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
Пациенты с нарушением функции почек
При длительной терапии карведилолом интенсивность почечного кровотока сохраняется, скорость клубочковой фильтрации не изменяется.
У пациентов с артериальной гипертензией и нарушением функции почек площадь под кривой «концентрация-время» (AUC), период полувыведения и максимальные плазменные концентрации не изменяются. Почечное выведение неизмененного препарата у пациентов с почечной недостаточностью уменьшается, однако изменения фармакокинетических параметров при этом выражены незначительно.
Пациенты с нарушением функции печени
У пациентов с циррозом печени системная биодоступность препарата увеличивается на 80% вследствие уменьшения выраженности метаболизма при «первичном прохождении» через печень. Следовательно, карведилол противопоказан пациентам с клиническими проявлениями нарушения функции печени.
Пациенты с сердечной недостаточностью
У пациентов, страдающих сердечной недостаточностью, клиренс R(+) и S(-) стереоизомеров карведилола значительно снижается. Фармакокинетика R(+) и S(-) стереоизомеров карведилола при сердечной недостаточности значительно изменяется.
Пациенты пожилого возраста
Возраст не оказывает статистически значимого влияния на фармакокинетику карведилола у пациентов с артериальной гипертензией.
Дети
Данные по фармакокинетике препарата у пациентов до 18 лет ограничены.
Пациенты с сахарным диабетом
У пациентов с сахарным диабетом 2 типа и артериальной гипертензией карведилол не влияет на концентрацию глюкозы в крови натощак и после еды, уровень гликозилированного гемоглобина (HbAi) или дозу гипогликемических средств для приема внутрь. У пациентов с сахарным диабетом 2 типа карведилол не вызывает снижения толерантности к глюкозе. У пациентов с артериальной гипертензией, имеющих инсулинорезистентность (метаболический синдром), но без сопутствующего сахарного диабета, карведилол улучшает чувствительность к инсулину. Аналогичные результаты были получены у пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2 типа.
Побочные действия
Частота развития нежелательных реакций классифицирована в соответствии с рекомендациями Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ): очень часто (? 10%); часто (? 1%, < 10%); нечасто (? 0,1%, < 1%); редко (? 0,01%, < 0,1%); очень редко (< 0,01%), включая единичные случаи. Частота нежелательных реакций, за исключением головокружения, нарушения зрения и брадикардии, не зависит от дозы препарата.
Нежелательные реакции у пациентов с хронической сердечной недостаточностью
Со стороны центральной нервной системы:
очень часто - головокружение, головная боль (обычно легкие и возникающие чаще в начале лечения); астения (в том числе, повышенная утомляемость), депрессия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы:
часто - брадикардия, постуральная гипотензия, выраженное снижение АД, отеки (в том числе генерализованные, периферические, зависящие от положения тела, отеки промежности, отеки нижних конечностей, гиперволемия, задержка жидкости); нечасто - синкопальные состояния (включая пресинкопальные), атриовентрикулярная блокада и сердечная недостаточность в период увеличения дозы.
Со стороны пищеварительной системы:
часто -тошнота, диарея, рвота.
Со стороны органов кроветворения:
редко - тромбоцитопения; очень редко - лейкопения.
Со стороны обмена веществ:
часто - увеличение массы тела, гиперхолестеринемия; у пациентов с уже имеющимся сахарным диабетом - гипергликемия или гипогликемия, нарушения гликемического контроля.
Прочие:
часто - нарушения зрения; редко - почечная недостаточность и нарушение функции почек у пациентов с диффузным васкулитом и/или нарушением функции почек.
Нежелательные реакции у пациентов с артериальной гипертензией и ишемической болезнью сердца
Характер побочных действий со стороны сердечно-сосудистой системы при лечении артериальной гипертензии и длительной терапии ишемической болезни сердца аналогичен таковому при хронической сердечной недостаточности, однако частота их несколько меньше.
Со стороны центральной нервной системы:
часто - головокружение, головная боль и общая слабость, обычно легкие и возникающие, в частности, в начале лечения; нечасто - лабильность настроения, нарушения сна, парестезии.
Со стороны сердечно-сосудистой системы:
часто - брадикардия, постуральная гипотензия, синкопальные состояния (нечасто), особенно в начале терапии; нечасто - нарушения периферического кровообращения (похолодание конечностей, обострение синдрома «перемежающейся» хромоты и синдром Рейно), атриовентрикулярная блокада, стенокардия (боли в грудной клетке), развитие или усугубление течения хронической сердечной недостаточности и периферические отеки.
Со стороны дыхательной системы:
часто - бронхоспазм и одышка у предрасположенных пациентов; редко - заложенность носа.
Со стороны пищеварительной системы:
часто - диспепсические расстройства (в т.ч. тошнота, боли в животе, диарея); нечасто - запор, рвота.
Со стороны кожных покровов:
нечасто - кожные реакции (кожная сыпь, дерматит, крапивница и кожный зуд).
Лабораторные показатели:
очень редко - повышение активности «печеночных» трансаминаз - аланинаминотрансферазы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (ACT) и гамма-глутамилтрансферазы, тромбоцитопения и лейкопения.
Прочие:
часто - боли в конечностях, уменьшение слезоотделения и раздражение глаз;
нечасто - снижение потенции, нарушение зрения;
редко - сухость слизистой оболочки полости рта и нарушения мочеиспускания;
очень редко - обострение течения псориаза, чиханье, гриппоподобный синдром.
Отдельные случаи аллергических реакций. Возможно развитие алопеции. Зарегистрированы редкие случаи недержания мочи у женщин, обратимые после отмены препарата.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Хроническая сердечная недостаточность
У пациентов с сердечной недостаточностью в период подбора дозы препарата Карведилол-Акрихин может отмечаться нарастание симптомов хронической сердечной недостаточности или задержка жидкости. При возникновении таких симптомов необходимо увеличить дозу диуретиков и не повышать дозу препарата Карведилол-Акрихин до стабилизации показателей гемодинамики.
Иногда бывает необходимо уменьшить дозу препарата Карведилол-Акрихин или, в редких случаях, временно отменить препарат. Подобные эпизоды не препятствуют дальнейшему правильному подбору дозы препарата Карведилол-Акрихин .
Карведилол-Акрихин с осторожностью используют в комбинации с сердечными гликозидами (возможно чрезмерное замедление AV-проводимости).
Функция почек при хронической сердечной недостаточности
При назначении препарата Карведилол-Акрихин пациентам с сердечной недостаточностью и низким артериальным давлением (систолическое АД менее 100 мм рт. ст.), ишемической болезнью сердца и диффузными изменениями сосудов и/или почечной недостаточностью отмечалось обратимое ухудшение функции почек. Дозу препарата подбирают в зависимости от функционального состояния почек.
ХОБЛ
Пациентам с ХОБЛ (в том числе бронхоспастическим синдромом), не получающим пероральных или ингаляционных Рг-адреномиметиков, Карведилол-Акрихин назначают только в том случае, если возможные преимущества его применения превышают потенциальный риск. При наличии исходной предрасположенности к бронхоспастическому синдрому при приеме препарата Карведилол-Акрихин в результате повышения сопротивления дыхательных путей может развиться одышка. В начале приема и при увеличении дозы препарата Карведилол-Акрихин этих пациентов нужно тщательно наблюдать, снижая дозу препарата при появлении начальных признаков бронхоспазма.
Сахарный диабет
Наличие у препарата бета-адреноблокирующих свойств не исключает возможность манифестации латентно протекающего сахарного диабета, декомпенсации уже имеющегося сахарного диабета или угнетения контринсулярной системы.
С осторожностью препарат назначают пациентам с сахарным диабетом, поскольку он может маскировать или ослаблять симптомы гипогликемии (особенно тахикардию). У пациентов с сердечной недостаточностью и сахарным диабетом применение препарата Карведилол-Акрихин может сопровождаться нарушениями гликемического контроля.
Заболевания периферических сосудов
Осторожность необходима при назначении препарата Карведилол-Акрихин пациентам с заболеваниями периферических сосудов (в том числе с синдромом Рейно), поскольку бета-адреноблокаторы могут усиливать симптомы артериальной недостаточности.
Тиреотоксикоз
Как и другие бета-адреноблокаторы, Карведилол-Акрихин может уменьшать выраженность симптомов тиреотоксикоза.
Общая анестезия и обширные хирургические вмешательства
Осторожность требуется у пациентов, которым проводится хирургическое вмешательство под общей анестезией, из-за возможности суммации отрицательных эффектов препарата Карведилол-Акрихин и средств для общей анестезии.
Брадикардия
Карведилол-Акрихин может вызывать брадикардию, при урежении ЧСС менее 55 уд./мин дозу препарата следует снизить.
Повышенная чувствительность
Необходимо соблюдать осторожность при назначении препарата Карведилол-Акрихин пациентам с анамнестическими указаниями на тяжелые реакции повышенной чувствительности или проходящим курс десенсибилизации, поскольку бета-адреноблокаторы могут повысить чувствительность к аллергенам и степень тяжести анафилактических реакций.
Псориаз
Пациентам с анамнестическими указаниями на возникновение или обострение течения псориаза при применении бета-адреноблокаторов, Карведилол-Акрихин можно назначать только после тщательного анализа возможной пользы и риска.
Одновременный прием блокаторов «медленных» кальциевых каналов (БМКК)
У пациентов, одновременно принимающих БМКК такие как верапамил или дилтиазем, а также другие антиаритмические средства, необходимо регулярно мониторировать ЭКГ и АД.
Феохромоцитома
Пациентам с феохромоцитомой до начала применения любого бета-адреноблокатора необходимо назначить альфа-адреноблокатор. Хотя Карведилол-Акрихин обладает как бета-, так и альфа-адреноблокирующими свойствами, опыта его применения у таких пациентов нет, поэтому его с осторожностью следует назначать пациентам с подозрением на феохромоцитому.
Стенокардия Принцметала
Неселективные бета-адреноблокаторы могут провоцировать появление болей у пациентов со стенокардией Принцметала. Опыта назначения препарата Карведилол-Акрихин этим пациентам нет. Хотя его альфа-адреноблокирующие свойства могут предотвратить подобную симптоматику, назначать карведилол в таких случаях следует с осторожностью.
Контактные линзы
Пациенты, пользующиеся контактными линзами, должны помнить о возможности уменьшения количества слезной жидкости.
Синдром «отмены»
Лечение препаратом Карведилол-Акрихин проводится длительно. Его не следует прекращать резко, необходимо постепенно уменьшать дозу препарата с недельными интервалами. Это особенно важно у пациентов с ишемической болезнью сердца.
В случае необходимости проведения хирургического вмешательства с использованием общей анестезии необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о предшествующей терапии препаратом Карведилол-Акрихин.
В период лечения исключается употребление алкоголя.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами
В период лечения препаратом Карведилол-Акрихин необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД, брадикардия, сердечная недостаточность, кардиогенный шок, остановка сердца; возможны нарушения дыхания, бронхоспазм, рвота, спутанность сознания и генерализованные судороги.
Лечение: помимо мероприятий общего характера необходимо проводить мониторинг и корrрекцию жизненно важных показателей, при необходимости - в отделении интенсивной терапии.
Пациента следует уложить на спину (с приподнятыми ногами). При брадикардии целесообразно введение атропина (по 0,5-2 мг внутривенно) и/или глюкагона (по 1-10 мг внутривенно струйно, затем по 2,5 мг в час в виде длительной инфузии). Для поддержания функции желудочка рекомендуется введение глюкагона внутривенно или симпатомиметиков (добутамин, эпинефрин (адреналин)) в различных дозах, в зависимости от массы тела и ответа на проводимую терапию, в условиях непрерывного контроля показателей кровообращения. При резистентной к лечению брадикардии показано применение искусственного водителя ритма. При бронхоспазме вводят бета-адреномиметики в виде аэрозоля (при неэффективности - внутривенно) или аминофиллин внутривенно. При судорогах внутривенно медленно вводят диазепам или клоназепам.
Поскольку при тяжелой передозировке с симптоматикой шока возможно удлинение периода полувыведения карведилола и выведение препарата из депо, необходимо продолжать поддерживающую терапию достаточно длительное время.
Продолжительность поддерживающей/дезинтоксикационной терапии зависит от степени тяжести передозировки, ее следует продолжать до стабилизации клинического состояния пациента.
Показания
Артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами, например, блокаторами «медленных» кальциевых каналов или диуретиками).
Ишемическая болезнь сердца (в том числе у пациентов с нестабильной стенокардией и безболевой ишемией миокарда).
Хроническая сердечная недостаточность
Лечение стабильной и симптоматической легкой, умеренной и тяжелой хронической сердечной недостаточности (II-IV функциональный класс по классификации NYHA) ишемического или неишемического генеза в комбинации с ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) и диуретиками, с или без сердечных гликозидов (стандартная терапия), при отсутствии противопоказаний.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к карведилолу или любому компоненту препарата; острая и хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, требующая внутривенного введения инотропных средств; клинически значимое нарушение функции печени; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены); атриовентрикулярная блокада II и III степени (за исключением пациентов с искусственным водителем ритма); выраженная брадикардия (ЧСС менее 50 уд/мин); синдром слабости синусового узла (включая синоаурикулярную блокаду); выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД менее 85 мм рт. ст.); кардиогенный шок; феохромоцитома без одновременного применения альфа-адреноблокаторов; анамнестические указания на бронхоспазм и бронхиальную астму; непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция.
С осторожностью
При хронической обструктивной болезни легких (ХОБЛ), депрессии, миастении, гипогликемии, атриовентрикулярной блокаде I степени, тиреотоксикозе, при обширных хирургических вмешательствах и проведении общей анестезии, стенокардии Принцметала, сахарном диабете, нарушениях периферического кровообращения, при подозрении на феохромоцитому, почечной недостаточности, псориазе, отягощенном аллергологическом анамнезе.
Беременность и период лактации
Бета-адреноблокаторы уменьшают плацентарный кровоток, что может привести к внутриутробной гибели плода и преждевременным родам. Кроме того, у плода и новорожденного могут возникать нежелательные реакции (в частности, гипогликемия и брадикардия, осложнения со стороны сердца и легких). Исследования на животных не выявили у карведилола тератогенного эффекта.
Достаточного опыта применения препарата Карведилол-Акрихин у беременных нет. Карведилол противопоказан при беременности, за исключением случаев, когда возможные преимущества его применения у матери превышают потенциальный риск для плода. У животных карведилол и его метаболиты проникают в грудное молоко. Данные о проникновении карведилола в грудное молоко у человека отсутствуют, поэтому, если прием препарата необходим в период лактации, грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Фармакокинетическое взаимодействие
Поскольку карведилол является как субстратом, так и ингибитором гликопротеина Р, при его одновременном приеме с препаратами, транспортируемыми гликопротеином Р, биодоступность последних может увеличиваться. Кроме того, биодоступность карведилола может изменяться под действием индукторов или ингибиторов гликопротеина Р.
Ингибиторы и индукторы изоферментов CYP2D6 и CYP2C9 могут стереоселективно изменять системный и/или пресистемный метаболизм карведилола, приводя к увеличению или снижению концентраций R(+) и S(-) стереоизомеров карведилола в плазме крови.
Некоторые примеры подобных взаимодействий перечислены ниже.
Дигоксин
При одновременном приеме карведилола и дигоксина концентрации дигоксина повышаются примерно на 15%. В начале терапии карведилолом, при подборе его дозы или отмене препарата, рекомендуется регулярный контроль за концентрацией дигоксина в плазме крови.
Циклоспорин
Вследствие ингибирования активности гликопротеина Р в кишечнике, карведилол увеличивает всасывание циклоспорина при его пероральном приеме. В связи с выраженными индивидуальными колебаниями концентрации циклоспорина рекомендуется тщательный мониторинг его концентрации после начала терапии карведилолом и, при необходимости, соответствующая коррекция суточной дозы циклоспорина. В случае внутривенного введения циклоспорина, какого-либо взаимодействия с карведилолом не ожидается.
Рифампицин
Рифампицин снижает плазменные концентрации карведилола, вероятнее всего, путем индукции гликопротеина Р, приводя к снижению всасывания карведилола в кишечнике и снижению его антигипертензивного действия.
Амиодарон
В связи с повышением концентрации S(-) стереоизомера карведилола, возможен риск увеличения бета-адреноблокирующего действия.
Флуоксетин
У пациентов с сердечной недостаточностью одновременный прием флуоксетина (ингибитора CYP2D6) приводит к стереоселективному подавлению метаболизма карведилола - к повышению среднего показателя AUC для R(+) на 77%. Однако, клинических симптомов данного взаимодействия не отмечено.
Фармакодинамическое взаимодействие
Инсулин или гипогликемические средства для приема внутрь
Препараты с бета-адреноблокирующими свойствами могут усиливать гипогликемическое действие инсулина или гипогликемических средств для приема внутрь. Симптомы гипогликемии, особенно тахикардия, могут маскироваться или ослабевать. Пациентам, получающим инсулин или гипогликемические средства для приема внутрь, рекомендуется регулярный контроль концентрации глюкозы крови.
Препараты, снижающие содержание катехоламинов
Пациенты, принимающие одновременно средства с бета-адреноблокирующими свойствами и средства, снижающие содержание катехоламинов (например, резерпин и ингибиторы моноаминооксидазы), должны находиться под тщательным наблюдением в связи с риском развития артериальной гипотензии и/или выраженной брадикардии.
Дигоксин
Комбинированная терапия средств с бета-адреноблокирующими свойствами и дигоксина может приводить к дополнительному замедлению атриовентрикулярной проводимости. 11
Верапамил, дилтиазем, амиодарон или другие антиаритмические средства
Одновременный прием с карведилолом может повысить риск нарушения атриовентрикулярной проводимости.
Клонидин
Одновременное назначение клонидина с препаратами с бета-адреноблокирующими свойствами может потенцировать антигипертензивный и брадикардитический эффект. Если планируется прекратить комбинированную терапию препаратом с бета-адреноблокирующими свойствами и клонидином, первым следует отменить бета-адреноблокатор, а через несколько дней можно отменить клонидин, постепенно уменьшая его дозу.
Блокаторы «медленных» кальциевых каналов (БМКК)
При одновременном назначении карведилола и дилтиазема отмечались отдельные случаи нарушений проводимости (редко - с нарушениями показателей гемодинамики). Как и в случае с другими препаратами с бета-адреноблокирующими свойствами, назначение карведилола вместе с БМКК, такими как верапамил или дилтиазем, рекомендуется проводить под контролем ЭКГ и АД.
Гипотензивные средства
Как и другие препараты с бета-адреноблокирующей активностью, карведилол может усиливать действие других одновременно принимаемых гипотензивных средств (например, альфа1-адреноблокаторов) или препаратов, которые вызывают артериальную гипотензию в качестве побочного действия.
Средства для общей анестезии
Следует проводить тщательное наблюдение за основными показателями жизнедеятельности организма при проведении общей анестезии в связи с возможностью синергичного отрицательного инотропного действия карведилола и средств для общей анестезии.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)
Совместный прием НПВП и бета-адреноблокаторов может приводить к повышению АД и снижению контроля за АД.
Бронходилататоры (бета-адреномиметики)
Поскольку\0009некардиоселективные\0009бета-адреноблокаторы\0009препятствуют бронхолитирующему эффекту бронходилататоров, являющихся стимуляторами бета-адренорецепторов, необходим тщательный контроль за пациентами, получающими данные препараты.
(6164)
Дозування
Внутрішньо незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази�� на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, яка дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди, діуретики і інгібітори АПФ, слід скорегувати їх дози до початку лікування препаратом Карведилол-Акрихін . Рекомендована початкова доза становить 3,125 мг (1/2 таблетки по 6,25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хороший переносимості дозу збільшують із інтервалами не менше 2 тижнів до 6,25 мг 2 рази на добу, потім до 12,5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься пацієнтом. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю і для пацієнтів з легким і помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою і помірною хронічною серцевою недостаточнос��ма і масою тіла більше 85 кг - рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути пацієнта для виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, в деяких випадках доводиться зменшити дозу препарату Карведилол-Акрихін або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можнпро усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітора АПФ (якщо пацієнт його приймає), а потім, при необхідності дозу препарату Карведилол-Акрихін . У такій ситуації дозу препарату Карведилол-Акрихін не слід збільшувати, поки симптоми посилюється хронічної серцевої недостатності або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Карведилол-Акрихін переривають більш ніж на 1 тиждень, то його призначення відновлюють в меншій дозі, а потім збільшують відповідно до пр��веденными вище рекомендаціями. Якщо лікування препаратом Карведилол-Акрихін переривають більш ніж на 2 тижні, то його призначення слід відновлювати у дозі 3,125 мг (1/2 таблетки по 6,25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій.
Лікарська форма
Таблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору. Допускається легка «мармуровість». Таблетки 6,25 мг - круглі плоскоциліндричні, з фаскою і рискою;Склад
Одна таблетка (6,25 мг) містить:
активна речовина: карведилол у перерахунку на 100 % речовину - 6,25 мг;
допоміжні речовини: лудипресс ЛЦЕ [лактози моногідрат 94,7-98,3%, повідон 3-4%] - 81,95 мг, карбоксиметилкрахмал натрію - 0,9 мг, магнію стеарат - 0,9 мг.Фармакологічна дія
Карведилол - блокатор альфа1-, бета1-і бета2-адренорецепторів, надає органопротективный ефект, є антиоксидантом, що усуває вільні кисневі радикали, має антипроліферативну дію відносно гладком'язових клітин стінок судин. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) та S(-) стереоизомеров, до��кожен з яких володіє однаковими альфа-адреноблокирующими і антиоксидантними властивостями. Бета-адреноблокуючу дію карведилолу носить неселективний характер і обумовлено лівоповоротнім S(-) стереоизомером.
Карведилол не має власної симпатоміметичної активності і подібно до пропранололу, має мембраностабілізуючі властивості. Блокуючи бета-адренорецептори, він знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини (характерна для селективных альфа-адреноблокаторів) виникає рідко.
Селективно блокують альфа 1-адренорецептори, карведилол знижує загальний периферичний судинний опір.
Карведилол не чинить несприятливого впливу на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої і низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією карведилол знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок поєднаної блокади бета - і альфа 1-адренорецепторів. Зниження артеріального тиску не супроводжується одночасним збільшенням общег�� периферичного судинного опору, яке спостерігається при прийомі неселективних бета-адреноблокаторів.
Частота серцевих скорочень (ЧСС) дещо зменшується. Нирковий кровотік і функція нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією зберігаються. Показано, що карведилол не змінює ударний об'єм крові і зменшує загальний периферичний судинний опір; не порушує кровопостачання органів і периферичний кровотік, в тому числі у скелетній мускулатурі, передпліччях, нижніх кінцівках, шкірних покривах, головном мозку та сонної артерії. Похолодання кінцівок і підвищена стомлюваність під час фізичного навантаження відзначаються рідко.
Гіпотензивний ефект карведилолу при артеріальній гіпертензії зберігається протягом тривалого часу.
У пацієнтів з ішемічною хворобою серця карведилол чинить протиішемічну та антиангінальну дію (збільшення загальної тривалості фізичного навантаження, час до розвитку депресії сегмента ST глибиною 1 мм і часу до виникнення нападу стенокардії), зберігаються при трива��ельной терапії. Карведилол достовірно знижує потребу міокарда в кисні і активність симпатоадреналової системи. Також зменшує переднавантаження (тиск заклинювання в легеневій артерії та легеневий капілярний тиск) і постнавантаження (загальний периферичний судинний опір).
Карведилол знижує показник смертності і зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику і покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного і неішемічного генезу. Ефекти ка��ведилола є дозозалежними.Фармакокінетика
Після прийому всередину карведилол швидко всмоктується. Карведилол є субстратом білка-переносника, що виконує роль насоса в просвіті кишечника, глікопротеїну Р. Максимальна концентрація в плазмі крові (Смах) досягається приблизно через 1 годину. Абсолютна біодоступність карведилолу становить приблизно 25%.
Карведилол має високу ліпофільність. Близько 98-99% карведилолу зв'язується з білками плазми крові. Його об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення і кон'югації з утворенням ряду метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при «першому проходженні» через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини.
Метаболізм карведилолу шляхом окислення є стереоселективным. R(+) стереоизомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1A2, a S(-) стереоизомер - в основному за допомогою CYP2D9 і меншою мірою з допомогою CYP2D6.
До інших изоферментам цитохрому Р450, участвующїм у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 і CYP2C19. Максимальна концентрація R(+) стереоизомера в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S(-) стереоизомера.
R(+) стереоизомер метаболізується, головним чином, шляхом гідроксилювання. У повільних метаболизаторов CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, в першу чергу, R(+) стереоизомера, що виражається в збільшенні альфа-адреноблокирующей активності карведилолу.
В результаті деметилювання і гідроксилювання фенольного кільця образ��ються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація вихідної речовини) з бета-адреноблокирующей активністю (в 4'-гидроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніше, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіти мають менш вираженими вазодилатирующими властивостями, ніж карведилол. 2 з гидроксикарбазольных метаболітів карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу.
Період напіввиведення карведилолу становить бл��ло 6 годин, плазмовий кліренс - близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишечник, основний шлях виведення - з жовчю. Невелика частина дози виводиться через нирки у вигляді різних метаболітів.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Пацієнти з порушенням функції нирок
При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок площа під кривою «наприкінцінтрация-час» (AUC), період напіввиведення і максимальні плазмові концентрації не змінюються. Ниркове виведення незміненого препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю зменшується, однак зміни фармакокінетичних параметрів при цьому виражені незначно.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при «першому проходженні» через печінку. Отже, карведилол противоп��казан пацієнтам з клінічними проявами порушення функції печінки.
Пацієнти з серцевою недостатністю
У пацієнтів, які страждають серцевою недостатністю, кліренс R(+) та S(-) стереоизомеров карведилолу значно знижується. Фармакокінетика R(+) та S(-) стереоизомеров карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється.
Пацієнти літнього віку
Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Діти
/> Дані з фармакокінетики препарату у пацієнтів до 18 років обмежені.
Пацієнти з цукровим діабетом
У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та артеріальну гіпертензію карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, рівень глікозильованого гемоглобіну (HbAi) або дозу гіпоглікемічних засобів для прийому всередину. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу карведилол не викликає зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, що мають інсулінорезистентність (метаболічний сісиндром), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Побічні дії
Частота розвитку небажаних реакцій класифікована у відповідності з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (? 10%); часто (? 1%, < 10%); нечасто (? 0,1%, < 1%); рідко (? 0,01%, < 0,1%); дуже рідко (< 0,01%), включаючи поодинокі випадки. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, нар��шення зору і брадикардії, яка не залежить від дози препарату.
Небажані реакції у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю
З боку центральної нервової системи:
дуже часто - запаморочення, головний біль (зазвичай легкі і виникають частіше на початку лікування); астенія (у тому числі, підвищена стомлюваність), депресія.
З боку серцево-судинної системи:
часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (у тому числі генералізованих, периферичні, залежних від положения тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто - синкопе стану (включаючи пресинкопальные), атріовентрикулярна блокада та серцева недостатність у період збільшення дози.
З боку травної системи:
часто -нудота, діарея, блювання.
З боку органів кровотворення:
рідко - тромбоцитопенія; дуже рідко - лейкопенія.
З боку обміну речовин:
часто - збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у пацієнтів з уже наявними сах��рным діабет - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю.
Інші:
часто - порушення зору; рідко - ниркова недостатність та порушення функції нирок у пацієнтів з дифузним васкулітом і/або порушенням функції нирок.
Небажані реакції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця
Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ішемічної хвороби серця аналогічний такому ��ри хронічної серцевої недостатності, проте частота їх дещо менше.
З боку центральної нервової системи:
часто - запаморочення, головний біль і загальна слабкість, зазвичай легкі та виникають, зокрема, на початку лікування; нечасто - лабільність настрою, порушення сну, парестезії.
З боку серцево-судинної системи:
часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопе стану (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання конечн��стей, загострення синдрому «переміжною» кульгавості і синдром Рейно), атріовентрикулярна блокада, стенокардія (біль у грудній клітці), розвиток або посилення перебігу хронічної серцевої недостатності і периферичні набряки.
З боку дихальної системи:
часто - бронхоспазм та задишка у схильних пацієнтів; рідко - закладеність носа.
З боку травної системи:
часто - диспепсичні розлади (у т. ч. нудота, болі в животі, діарея); нечасто - запор, блювання.
З боку шкірних пок��овов:
нечасто - шкірні реакції (шкірний висип, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри).
Лабораторні показники:
дуже рідко - підвищення активності «печінкових» трансаміназ - аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT) і гамма-глутамілтрансферази, тромбоцитопенія і лейкопенія.
Інші:
часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення і подразнення очей;
нечасто - зниження потенції, порушення зору;
рідко - сухість слизової оболонки порожнини рота і порушення сечовипускання;
дуже рідко - загострення перебігу псоріазу, чхання, грипоподібний синдром.
Окремі випадки алергічних реакцій. Можливо розвиток алопеції. Зареєстровані окремі випадки нетримання сечі у жінок, оборотні після відміни препарату.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Хронічна серцева недостатність
У пацієнтів з серцевою недостатністю в період підбору дози препарату Карведилол-Акрихін може відзначатися посилення симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка жидкости. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків і не підвищувати дозу препарату Карведилол-Акрихін до стабілізації показників гемодинаміки.
Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Карведилол-Акрихін або, в рідких випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не перешкоджають подальшому правильному підбору дози препарату Карведилол-Акрихін .
Карведилол-Акрихін з обережністю використовують у комбінації з серцевими глікозидами (можливо надмірне уповільнення AV-проводимост��).
Функція нирок при хронічній серцевій недостатності
При призначенні препарату Карведилол-Акрихін пацієнтам з серцевою недостатністю та низьким артеріальним тиском (систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця і дифузними змінами судин і/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок.
ХОЗЛ
Пацієнтам з ХОЗЛ (у тому числі бронхоспастичним синдромом), які не отримують ��ероральных або інгаляційних Рг-адреноміметиків, Карведилол-Акрихін призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності початкової схильності до бронхоспастическому синдрому при прийомі препарату Карведилол-Акрихін в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутися задишка. На початку прийому і при збільшенні дози препарату Карведилол-Акрихін цих пацієнтів треба ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронх��спазму.
Цукровий діабет
Наявність у препарату бета-адреноблокуючих властивостей не виключає можливість маніфестації латентно протікає цукрового діабету, декомпенсації вже наявного цукрового діабету або пригнічення контринсулярной системи.
З обережністю препарат призначають пацієнтам з цукровим діабетом, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У пацієнтів із серцевою недостатністю і цукровим діабетом застосування препарату Карведилол-Акрихін може супрождаться порушеннями глікемічного контролю.
Захворювання периферичних судин
Обережність необхідна при призначенні препарату Карведилол-Акрихін пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі з синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності.
Тиреотоксикоз
Як і інші бета-адреноблокатори, Карведилол-Акрихін може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу.
Загальна анестезія і обширні хірургічні втручання
Обережність потрібна у пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумації негативних ефектів препарату Карведилол-Акрихін і засобів для загальної анестезії.
Брадикардія
Карведилол-Акрихін може викликати брадикардію, при уповільнені ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити.
Підвищена чутливість
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату Карведилол-Акрихін пацієнтам з анамнестичними вказівками на важкі�� реакції підвищеної чутливості або які проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.
Псоріаз
Пацієнтам з анамнестичними вказівками на виникнення або загострення перебігу псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Карведилол-Акрихін можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої користі та ризику.
Одночасний прийом блокаторів «повільних» кальцієвих каналів (БМКК)
У хворим��ів, які одночасно приймають БМКК такі як верапаміл або дилтіазем, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ і АТ.
Феохромоцитома
Пацієнтам з феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Карведилол-Акрихін має як бета-, так і альфа-адреноблокирующими властивості, досвіду його застосування у таких пацієнтів немає, тому його з обережністю слід призначати пацієнтам з підозрою на феохромоцитому.
Ст��нокардия Принцметала
Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у пацієнтів зі стенокардією Принцметала. Досвіду призначення препарату Карведилол-Акрихін цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібну симптоматику, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю.
Контактні лінзи
Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини.
Синдром «відміни»
Лечение препаратом Карведилол-Акрихін проводиться довгостроково. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу препарату з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.
У разі необхідності проведення хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії необхідно попередити хірурга/анестезіолога про попередню терапію препаратом Карведилол-Акрихін.
У період лікування виключається вживання алкоголю.
Вплив на здатність керувати ��ранспортными засобами і механізмами
У період лікування препаратом Карведилол-Акрихін необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: виражене зниження АТ, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані ��удороги.
Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг і коргрекцию життєво важливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії.
Пацієнта слід покласти на спину (з піднятими ногами). При брадикардії доцільно введення атропіну (0,5-2 мг внутрішньовенно) та/або глюкагону (по 1-10 мг внутрішньовенно струйно, потім по 2,5 мг за годину у вигляді тривалої інфузії). Для підтримки функції шлуночка рекомендується внутрішньовенне введення глюкагону внутрішньовенно або симпатоміметиків (добутамін, эпинефри�� (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на терапію, в умовах безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму. При бронхоспазмі вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або аминофиллин внутрішньовенно. При судомах вводять внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам.
Оскільки при важкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду полувыведе��ія карведилолу і виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час.
Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану пацієнта.Свідчення
Артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами, наприклад, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів або діуретиками).
Ішемічна хвороба серця (у тому числі у паці��нтов з нестабільною стенокардією та безбольової ішемією міокарда).
Хронічна серцева недостатність
Лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), при відсутності протипоказань.Протипоказання
Підвищена чутливість до карве��илолу або будь-якого компонента препарату; гостра і хронічна серцева недостатність в стадії декомпенсації, що вимагає внутрішньовенного введення инотропных коштів; клінічно значуще порушення функції печінки; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму); виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярную блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний ПЕКЛО менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; феохромоцитома без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів; анамнестичні вказівки на бронхоспазм і бронхіальну астму; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю
При хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ), депресії, міастенії, гіпоглікемії, атріовентрикулярній блокаді I ступеня, тиреотоксикозі, при великих хірургічних втручаннях та проведенні загальної анестезії, стенокардії Принцметала, цукровому діабеті, порушення периферичного кровообігу, при підозрі на феохромоцитому, ниркової недостатності, псоріазі, обтяженому алергологічному анамнезі.
Вагітність і період лактації
Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода і передчасних пологів. Крім того, у плода і новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця і легенів). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тер��тогенного ефекту.
Достатнього досвіду застосування препарату Карведилол-Акрихін у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, за винятком випадків, коли можливі переваги його застосування для матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодії��дію
Фармакокінетична взаємодія
Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, транспортируемыми глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватись. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р.
Інгібітори та індуктори ізоферментів CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемный метаболізм карведилолу, приводячи до збільшення або зниження концентрації R(+) та S(-) стереоизомеров карведилолу в плазмі крові.
Деякі приклади подібних взаємодій наведені нижче.
Дигоксин
При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину підвищуються концентрації дигоксину приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль за концентрацією дигоксину в плазмі крові.
Циклоспорин
Внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р в кишечнику, карведилол збільшує всасывання циклоспорину при його пероральному прийомі. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину, будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується.
Рифампіцин
Рифампіцин знижує плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, приводячи до сниж��щення всмоктування карведилолу в кишечнику і зниження його антигіпертензивної дії.
Аміодарон
У зв'язку з підвищенням концентрації S(-) стереоизомера карведилолу, можливий ризик збільшення бета-адреноблокирующего дії.
Флуоксетин
У пацієнтів з серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітор CYP2D6) призводить до стереоселективному придушення метаболізму карведилолу - до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, клінічних симптомів цієї взаємодії не відмічено.
/> Фармакодинамічна взаємодія
Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому всередину
Препарати з бета-адреноблокирующими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому всередину. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Пацієнтам, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози крові.
Препарати, що знижують вміст катехоламино��
Пацієнти, які приймають одночасно кошти з бета-адреноблокирующими властивостями і засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін і інгібітори моноамінооксидази), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії і/або вираженої брадикардії.
Дигоксин
Комбінована терапія коштів з бета-адреноблокирующими властивостями і дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. 11
Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби
Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення атріовентрикулярної провідності.
Клонідин
Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокирующими властивостями може потенціювати антигіпертензивний і брадикардитический ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокирующими властивостями і клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна скасувати клонодин, поступово зменшуючи його дозу.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК)
При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко - з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокирующими властивості, призначення карведилолу разом з БМКК, такими як верапаміл або дилтіазем, рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ.
Гіпотензивні засоби
Як і інші препарати з бета-адреноблокирующей активностью, карведилол може підсилювати дію інших одночасно прийнятих гіпотензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричинюють артеріальну гіпотензію в якості побічної дії.
Засоби для загальної анестезії
Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму при проведенні загальної анестезії в зв'язку з можливістю синергічного негативного інотропного дії карведилолу і засобів для загальної анестезії.
Нестероїдні противовоспалительные препарати (НПЗП)
Спільний прийом НПЗП і бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення артеріального тиску і зниження контролю за АТ.
Бронходилататори (бета-адреноміметики)
Оскільки\0009некардиоселективные\0009бета-адреноблокатори\0009препятствуют бронхолитирующему ефекту бронходилататоров, які є стимуляторами бета-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують дані препарати.
