Дозировка
Рекомендуется принимать препарат Кардосал® внутрь каждый день в одно и то же время, независимо от приема пищи. Рекомендуемая начальная доза для взрослых составляет 10 мг (1 таблетки препарата Кардосал® 10) 1 раз/ В случае недостаточного снижения АД при приеме препарата в дозе 10 мг/, доза препарата может быть увеличена до 20 мг/ (возможно применение препарата Кардосал® 20). При необходимости дополнительного снижения АД дозу препарата можно увеличить до максимальной - 40 мг/ (возможно применение препарата Кардосал® 40) или дополнительно может быть назначен диуретик (гидрохлоротиазид). Максимальная суточная доза - 40 мг.
Передозировка
выраженное снижение АД.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
олмесартана медоксомил 40 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, гипролоза низкозамещенная, лактозы моногидрат, гипролоза 6-10 мПас, магния стеарат.
Состав пленочной оболочки: гипромеллоза 5 мПа?с, тальк, титана диоксид (Е171).
Фармакологическое действие
Специфический антагонист рецепторов ангиотензина II (типа AT1) для приема внутрь. Ангиотензин II является первичным вазоактивным гормоном ренин-ангиотензин-альдостероновой системы и играет значимую роль в патофизиологии артериальной гипертензии посредством AT1-рецепторов. Предполагается, что олмесартан блокирует все действия ангиотензина II, опосредованные AT1-рецепторами независимо от источника и пути синтеза ангиотензина II.
При артериальной гипертензии олмесартан вызывает дозозависимое продолжительное снижение АД. Нет данных о развитии артериальной гипотензии после приема первой дозы препарата и о развитии синдрома отмены (резкое повышение АД после отмены препарата).
Прием олмесартана медоксомила 1 раз/ обеспечивает эффективное и мягкое снижение АД в течение 24 ч, причем эффект после однократного приема аналогичен эффекту от приема препарата 2 в той же самой суточной дозе.
Гипотензивное действие олмесартана развивается, как правило, уже через 2 недели, а максимальный эффект развивается приблизительно через 8 недель после начала терапии.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
Олмесартана медоксомил является пролекарством. Он быстро превращается в фармакологически активный метаболит олмесартан под действием ферментов в слизистой оболочке кишечника и в портальной крови во время абсорбции из ЖКТ. Олмесартана медоксомил в неизмененном виде в плазме крови не обнаруживался. Биодоступность олмесартана в среднем составляет 25.6%. Cmax олмесартана в плазме крови в среднем достигается через 2 ч после приема олмесартана медоксомила внутрь и возрастает приблизительно линейно с увеличением однократной дозы до 80 мг.
Прием пищи не оказывает значительного влияния на биодоступность олмесартана, поэтому олмесартана медоксомил можно принимать независимо от приема пищи.
Клинически значимых различий в фармакокинетических показателях олмесартана в зависимости от пола не выявлено.
Олмесартан связывается с белками плазмы крови (99.7%), но потенциал для клинически значимого смещения величины связывания с белками при взаимодействии олмесартана с другими высокосвязывающимися и одновременно применяемыми лекарственными средствами является низким (подтверждением тому служит отсутствие клинически значимого взаимодействия между олмесартаном и варфарином). Связь олмесартана с клетками крови незначительна.
Метаболизм и выведение
Общий плазменный клиренс обычно составляет 1.3 л/ч (коэффициент вариации - 19%) и является относительно низким по сравнению с печеночным кровотоком (приблизительно 90 л/ч). Почечное выведение составляет приблизительно 40%, с желчью - около 60%. Внутрипеченочная циркуляция олмесартана минимальна. Поскольку большая часть олмесартана выводится через печень, то его применение у пациентов с обструкцией желчевыводящих путей противопоказано.
T1/2 олмесартана составляет 10-15 ч после многократного приема внутрь. Значимый эффект от терапии достигается после приема первых нескольких доз препарата, и после 14 дней повторного применения дальнейшая кумуляция не наблюдается. Почечный клиренс составляет приблизительно 0.5-0.7 л/ч и не зависит от дозы препарата.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с нарушением функции почек AUC при установившемся (устойчивом) состоянии была увеличена приблизительно на 62%, 82% и 179% в случае легкого, умеренного и тяжелого нарушения функции почек, соответственно, по сравнению со здоровыми добровольцами.
После однократного приема внутрь значения AUC для олмесартана были на 6% и 65% выше у пациентов с легкой и умеренной степенью нарушения функции печени, соответственно, по сравнению со здоровыми добровольцами. Несвязанная фракция олмесартана через 2 ч после приема дозы препарата у здоровых добровольцев, у пациентов с легкой и умеренной степенями нарушения функции печени составляла 0.26%, 0.34% и 0.41% соответственно
Побочные действия
Со стороны системы кроветворения: очень редко - тромбоцитопения.
Со стороны ЦНС: иногда - головокружение; очень редко - головная боль.
Со стороны дыхательной системы: часто - фарингит, ринит; очень редко - кашель, бронхит.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, диспепсия, гастроэнтерит; очень редко - боль в животе, тошнота, рвота, повышение активности ферментов печени.
Аллергические реакции: очень редко - кожный зуд, сыпь, ангионевротический отек, аллергический дерматит, крапивница.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - боль в спине, боль в костях, артралгия, артрит; очень редко - судороги мышц, миалгия.
Со стороны мочевыделительной системы: часто - гематурия, инфекция мочевых путей; очень редко - острая почечная недостаточность, повышение уровня креатинина и мочевины в сыворотке крови.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда - стенокардия, тахикардия; редко - выраженное снижение АД.
Со стороны обмена веществ: часто - повышение уровня КФК, гипертриглицеридемия, гиперурикемия; редко - гиперкалиемия.
Со стороны организма в целом: часто - боль в грудной клетке, гриппоподобные симптомы, периферические отеки; очень редко - астения, утомляемость, недомогание, сонливость.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы препарата, может встречаться у пациентов со сниженным ОЦК и/или сниженным уровнем натрия вследствие интенсивной терапии диуретиками, ограничения потребления соли с пищей при диетическом питании, а также вследствие диареи или рвоты. Соответствующие факторы следует устранить до начала применения препарата Кардосал®.
У пациентов, у которых сосудистый тонус и функция почек зависят в большой степени от активности РААС (например, у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или нарушением функции почек, включая стеноз почечных артерий), лечение другими лекарственными средствами, действующими на эту систему, связано с возможностью развития острой артериальной гипотензии, азотемии, олигурии или, в редких случаях, острой почечной недостаточности. Возможность сходного действия не может быть исключена при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II.
Имеется повышенный риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности в том случае, если пациент с двухсторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки получает терапию лекарственными средствами, влияющими на РААС.
При применении препарата Кардосал® у пациентов с нарушением функции почек рекомендуется проводить периодический контроль уровня калия и креатинина в сыворотке крови. Опыт применения препарата Кардосал® у пациентов с недавно проведенной трансплантацией почки или у пациентов с последней стадией нарушения функции почек (например, КК менее 12 мл/мин) отсутствует.
Как и в случае других антагонистов рецепторов ангиотензина II и ингибиторов АПФ, при лечении препаратом Кардосал® может развиваться гиперкалиемия, если пациент страдает нарушением функции почек и/или хронической сердечной недостаточностью. У пациентов этой группы риска рекомендуется контроль уровня калия в сыворотке крови.
Как и в случае других антагонистов рецепторов ангиотензина II, не рекомендуется комбинация препаратов лития и препарата Кардосал®.
Как и в случае других антагонистов рецепторов ангиотензина II, у пациентов негроидной расы, страдающих артериальной гипертензией, эффективность терапии препаратом Кардосал® несколько ниже, чем у пациентов других рас.
Как в случае любого антигипертензивного средства, чрезмерное снижение АД у пациентов с ИБС или с цереброваскулярной недостаточностью может привести к инфаркту миокарда или инсульту.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Влияние препарата Кардосал® на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами не изучалось, поэтому в период лечения препаратом Кардосал® следует соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций (возможны головокружение и слабость).
Показания
эссенциальная артериальная гипертензия.
Противопоказания
— обструкция желчевыводящих путей;
— почечная недостаточность (КК менее 20 мл/мин), состояние после трансплантации почки (нет опыта клинического применения);
— дефицит лактазы, галактоземия или синдром мальабсорбции;
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к действующему веществу или к любому из вспомогательных веществ, входящих в состав препарата.
С осторожностью следует применять препарат при следующих состояниях или заболеваниях:
— стеноз аортального или митрального клапанов;
— гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия;
— первичный гиперальдостеронизм;
— гиперкалиемия, гипонатриемия (риск дегидратации, артериальной гипотензии, почечной недостаточности);
— почечная недостаточность (КК более 20 мл/мин);
— хроническая сердечная недостаточность;
— двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки;
— ИБС;
Лекарственное взаимодействие
Не рекомендуется совместное применение с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, заменителями солей, содержащих калий, или другими лекарственными средствами, способными повысить уровень калия в сыворотке крови (например, гепарин), это может привести к повышению уровня калия в сыворотке крови
Антигипертензивный эффект от терапии олмесартаном может быть усилен при комбинированном применении с другими гипотензивными средствами.
НПВС, включая ацетилсалициловую кислоту в дозах более 3 г/, а также ингибиторы ЦОГ-2, и антагонисты рецепторов ангиотензина II могут действовать синергично, уменьшая гломерулярную фильтрацию. При одновременном применении НПВП и антагонистов рецепторов ангиотензина II может возникнуть риск развития острой почечной недостаточности, поэтому рекомендуется контроль функции почек в начале лечения, а также регулярный прием достаточного количества жидкости.
(6181)
Дозування
Рекомендується приймати препарат Кардосал® всередину щодня в один і той же час, незалежно від прийому їжі. Рекомендована початкова доза для дорослих становить 10 мг (1 таблетки препарату Кардосал® 10) 1 раз/ У разі недостатнього зниження АТ при прийомі препарату в дозі 10 мг/, доза препарату може бути збільшена до 20 мг/ (можливе застосування препарату Кардосал® 20). При необхідності додаткового зниження артеріального тиску дозу препарату можна збільшити до максимальної - 40 мг/ (можливе застосування препарату Кардосал® 40) або додатковим��про може бути призначений діуретик (гідрохлоротіазид). Максимальна добова доза - 40 мг.Передозування
виражене зниження артеріального тиску.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
олмесартана медоксомил 40 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гипролоза низкозамещенная, лактози моногідрат, гипролоза 6-10 мПас, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 5 мПа?з, тальк, титану діоксид (Е171).Фармакологічна дія
Специфічний антагоніст рецепторів ангиотензіна II (типу AT1) для прийому всередину. Ангіотензин ІІ є первинним вазоактивних гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи і відіграє значиму роль у патофізіології артеріальної гіпертензії за допомогою AT1-рецепторів. Передбачається, що олмесартан блокує всі дії ангіотензину II, опосередковані AT1-рецепторами незалежно від джерела і шляху синтезу ангіотензину II.
При артеріальній гіпертензії олмесартан викликає дозозалежне, тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату та про розвиток синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату).
Прийом олмесартана медоксомила 1 раз/ забезпечує ефективне і м'яке зниження артеріального тиску протягом 24 год, причому ефект після одноразового прийому аналогічний ефекту від прийому препарату 2 у тій самій добовій дозі.
Гіпотензивна дія олмесартана розвивається, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Про��месартана медоксомил є проліками. Він швидко перетворюється в фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів у слизовій оболонці кишечнику і в портальній крові під час абсорбції з травного ТРАКТУ. Олмесартана медоксомил у незміненому вигляді в плазмі крові не виявлявся. Біодоступність олмесартана в середньому становить 25.6%. Cmax олмесартана в плазмі крові в середньому досягається через 2 год після прийому олмесартана медоксомила всередину і зростає приблизно лінійно із збільшенням одноразової дози до 80 мг.
��рием їжі не чинить значного впливу на біодоступність олмесартана, тому олмесартана медоксомил можна приймати незалежно від прийому їжі.
Клінічно значущих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартана залежно від статі не виявлено.
Олмесартан зв'язується з білками плазми крові (99.7%), але потенціал для клінічно значущого зсуву величини зв'язування з білками при взаємодії олмесартана з іншими высокосвязывающимися і одночасно застосовуваними лікарськими засобами є низкїм (підтвердженням тому служить відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном і варфарином). Зв'язок олмесартана з клітинами крові незначна.
Метаболізм і виведення
Загальний плазмовий кліренс становить зазвичай 1.3 л/год (коефіцієнт варіації - 19%) і є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (близько 90 л/год). Ниркове виведення становить приблизно 40%, з жовчю - близько 60%. Внутрипеченочная циркуляція олмесартана мінімальна. Оскільки більша частина олмесартана виводиться через печінку, то його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано.
T1/2 олмесартана становить 10-15 год після багаторазового прийому внутрішньо. Значимий ефект від терапії досягається після прийому перших кількох доз препарату, і після 14 днів повторного застосування подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0.5-0.7 л/год і не залежить від дози препарату.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з порушенням функції нирок AUC при сталому (стійко��) стані була збільшена приблизно на 62%, 82% і 179% у разі легкого, помірного та тяжкого порушення функції нирок, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями.
Після одноразового прийому внутрішньо значення AUC для олмесартана були на 6% і 65% вище у пацієнтів з легким і помірним ступенем порушення функції печінки, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартана через 2 год після прийому дози препарату у здорових добровольців, у пацієнтів з легкою та помірною ступенями порушення опціїії печінки становила 0.26%, 0.34% і 0.41% відповідноПобічні дії
З боку системи кровотворення: дуже рідко - тромбоцитопенія.
З боку ЦНС: іноді - запаморочення; дуже рідко - головний біль.
З боку дихальної системи: часто - фарингіт, риніт; дуже рідко - кашель, бронхіт.
З боку травної системи: часто - діарея, диспепсія, гастроентерит; дуже рідко - біль у животі, нудота, блювання, підвищення активності ферментів печінки.
Алергічні реакції: дуже рідко - шкірний свербіж, висип, ангионеврот��психологічний набряк, алергічний дерматит, кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи: часто - біль у спині, біль у кістках, артралгія, артрит; дуже рідко - судоми м'язів, міалгія.
З боку сечовидільної системи: часто - гематурія, інфекція сечових шляхів; дуже рідко - гостра ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові.
З боку серцево-судинної системи: іноді - стенокардія, тахікардія; рідко - виражене зниження артеріального тиску.
З боку обміну речовин: часто - підвищення рівня��я КФК, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія; рідко - гіперкаліємія.
З боку організму в цілому: часто - біль у грудній клітці, грипоподібні симптоми, периферичні набряки; дуже рідко - астенія, стомлюваність, нездужання, сонливість.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату, може зустрічатися у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або зниженим рівнем натрію внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання солі з піщей при дієтичному харчуванні, а також внаслідок діареї або блювання. Відповідні фактори слід усунути до початку застосування препарату Кардосал®.
У пацієнтів, У яких судинний тонус і функція нирок залежать у великій мірі від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими лікарськими засобами, які діють на цю систему, пов'язане з можливістю розвитку гострої гіпотензії, азотемії, олігурії або, в рідких випадках, гострої ниркової недостатності. Можливість подібної дії не може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.
Є підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у тому разі, якщо пацієнт із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки отримує терапію лікарськими засобами, що впливають на РААС.
При застосуванні препарату Кардосал® у пацієнтів з порушенням функції�� нирок рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію та креатиніну в сироватці крові. Досвід застосування препарату Кардосал® у пацієнтів з нещодавно проведеною трансплантацією нирки або у пацієнтів з останньою стадією порушення функції нирок (наприклад, КК менше 12 мл/хв) відсутня.
Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів АПФ, при лікуванні препаратом Кардосал® може розвиватися гіперкаліємія, якщо пацієнт страждає порушенням функції нирок і/або хронічною серцевою недостатність��. У пацієнтів цієї групи ризику рекомендується контроль рівня калію в сироватці крові.
Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, не рекомендується комбінація препаратів літію і препарату Кардосал®.
Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, у пацієнтів негроїдної раси, які страждають на артеріальну гіпертензію, ефективність терапії препаратом Кардосал® трохи нижче, ніж у пацієнтів інших рас.
Як у випадку будь-якого антигіпертензивного засобу, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ІХС або з цереброваскулярною недостатністю може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Вплив препарату Кардосал® на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами не вивчався, тому в період лікування препаратом Кардосал® слід дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (��зможны запаморочення і слабкість).Свідчення
есенціальна артеріальна гіпертензія.Протипоказання
— обструкція жовчовивідних шляхів;
— ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), стан після трансплантації нирки (немає досвіду клінічного застосування);
— дефіцит лактази, галактоземія або синдром мальабсорбції;
— вагітність;
— період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат при таких станах чи захворюваннях:
— стеноз аортального або мітрального клапанів;
— гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
— первинний гіперальдостеронізм;
— гіперкаліємія, гіпонатріємія (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності);
— ниркова недостатність (КК більше 20 мл/хв);
— хронічна серцева недостатність;
— двусторонний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки;
— ІХС;Лікарська взаємодія
Не рекомендується сумісне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, здатними підвищити рівень калію у сироватці крові (наприклад, гепарин), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові
Антигіпертензивний ефект від терапії олмесартаном може бути посилений при комбінованому застосуванні з іншими гі��отензивными засобами.
НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі більше 3 г/, а також інгібітори ЦОГ-2, та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ можуть діяти синергічно, зменшуючи гломерулярну фільтрацію. При одночасному застосуванні НПЗП та антагоністи рецепторів ангіотензину II може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також регулярний прийом достатньої кількості рідини.
