Дозировка
азначают внутрь вне зависимости от приема пищи с небольшим количеством жидкости. При эпилепсии: Монотерапия: лечение начинают с применения небольшой суточной дозы, которую в последующем медленно повышают до достижения оптимального эффекта. Присоединение карбамазепина к уже проводящейся противоэпилептической терапии следует проводить постепенно, при этом дозы применяемых препаратов не меняют или, при необходимости, проводят их коррекцию. Режим дозирования определяется врачом. Для взрослых начальная доза составляет 100-200 мг 1-2 раза в день. Затем дозу медленно повышают до достижения оптимального лечебного эффекта (максимально – 1600-2000 мг/сут). Для детей от 4 месяцев до 4 лет средняя суточная доза составляет 10-20 мг/кг массы тела: от 4-х месяцев до 1 года – 100-200 мг в сутки, от 1 года до 5 лет – 200-400 мг (в 1-2 приема), от 6 до 10 лет – 400-600 мг (в 2-3 приема), для 11-15 лет – 600-1000 мг (в 2-3 приема). Поддерживающие дозы: 10-20 мг/кг в сутки (в несколько приёмов). При невралгии тройничного нерва и нейрогенном болевом синдроме: Карбамазепин назначают, начиная с 100-200 мг 2 раза в день, постепенно повышая дозу не более чем на 200 мг в сутки, вплоть до прекращения болей, в среднем, до 600-800 мг, затем уменьшают до минимальной эффективной дозы. Эффект наступает обычно через 1-3 дня после начала лечения. Назначают препарат длительно; при преждевременной отмене препарата боли могут возобновиться. При лечении больных пожилого возраста начальная доза должна составлять по 100 мг 2 раза в день. Алкогольный абстинентный синдром: средняя доза – 200 мг 3 раза в сутки. В тяжелых случаях в течение первых дней дозу можно повысить (до 400 мг 3 раза в день). Несахарный диабет: средняя доза для взрослых – 200 мг 2-3 раза в день. Диабетическая нейропатия, сопровождающаяся болями: средняя доза – 200 мг 2-4 раза в день. Для профилактики аффективных нарушений: в первую неделю суточная доза составляет 200-400 мг (2 таблетки). В последующем дозу увеличивают на 200 мг в неделю, доводя её до 1 г. Суточную дозу делят равномерно на 3-4 приёма. Переход на лечение карбамазепином должен быть постепенным, с уменьшением дозы предыдущего препарата. Прекращать лечение карбамазепином также надо постепенно. Длительность лечения устанавливается врачом индивидуально.
Лекарственная форма
Таблетки белого или белого с желтоватым оттенком цвета, плоскоцилиндрической формы, с риской и фаской.
Состав
1 таб.
карбамазепин 200 мг
Вспомогательные вещества: крахмал картофельный - 80.5 мг, кремния диоксид коллоидный (аэросил) - 16.4 мг, тальк - 3.1 мг, магния стеарат - 3.1 мг, повидон (поливинилпирролидон) - 14.4 мг, полисорбат (твин-80) - 2.5 мг.
Фармакологическое действие
Карбамазепин является производным дибензоазепина и обладает противоэпилептическим, нейротропным, психотропным и антидиуретическим действием.
Как противоэпилептическое средство, стабилизирует мембраны перевозбужденных нейронов, подавляет серийные разряды нейронов и снижает синаптическую передачу возбуждающих импульсов. Данное действие достигается, предположительно, за счет блокады натриевых каналов, в результате чего предотвращается повторное возникновение в деполяризованных нейронах натрий-зависимых потенциалов действия. Снижает высвобождение нейромедиатора глутамата. Психотропное действие карбамазепина, по-видимому, обусловлено угнетением обмена доgамина и норадреналина.
Снижает частоту приступов, тревогу, депрессию, раздражительность и агрессивность у больных эпилепсией. Влияние на когнитивные функции у больных эпилепсией вариабельно. Предупреждает появление пароксизмальных болей при невралгии. При синдроме алкогольной абстиненции повышает порог судорожной готовности, снижает повышенную нервную возбудимость, тремор, нарушения походки. Используется для лечения аффективных расстройств в качестве антипсихотического и нормотимического средства. При несахарном диабете снижает диурез и чувство жажды.
Побочные действия
Со стороны центральной нервной системы: очень часто – головокружение, атаксия, сонливость, общая слабость, часто – головная боль, диплопия, нарушения аккомодации, глазодвигательные, речевые и гиперкинетические расстройства, периферические невриты, парестезии, мышечная слабость, симптомы парезов.
Со стороны психической сферы: редко – галлюцинации (зрительные или слуховые), депрессия, потеря аппетита, беспокойство, агрессивное поведение, возбуждение, дезориентация; очень редко – активация психоза.
Аллергические реакции: от крапивницы до ангионевротического отека и анафилактической реакции. При возникновении реакций гиперчувствительности применение препарата должно быть прекращено.
Со стороны органов кроветворения: очень часто – лейкопения; часто – тромбоцитопения, эозинофилия; редко – лейкоцитоз, лимфоаденопатия; очень редко – агранулоцитоз, апластическая анемия, истинная эритроцитарная аплазия, мегалобластическая анемия, острая перемежающаяся порфирия, ретикулоцитоз, гемолитическая анемия.
Со стороны пищеварительной системы (далее ЖКТ): очень часто – тошнота, рвота; часто – сухость во рту; иногда – диарея или запор, боли в животе; очень редко – глоссит, стоматит, панкреатит. Со стороны печени: очень часто – повышение активности гаммаглутамилтрансферазы; часто – щелочной фосфатазы; иногда – повышение активности «печеночных» трансаминаз; редко – гепатит холестатического, паренхиматозного (гепатоцеллюлярного) или смешанного типа, желтуха, очень редко – гранулематозный гепатит, печеночная недостаточность.
Со стороны сердечно-сосудистой системы (далее ССС): редко – нарушения внутрисердечной проводимости; повышение или снижение артериального давления; очень редко – брадикардия, коллапс, усугубление или развитие застойной сердечной недостаточности, обострение ишемической болезни сердца, тромбофлебит, тромбоэмболический синдром.
Со стороны эндокринной системы и обмена веществ: часто – отеки, задержка жидкости, увеличение массы тела, гипонатриемия, очень редко – повышение уровня пролактина (может сопровождаться галактореей и гинекомастией); снижение уровня L-тироксина и повышение уровня тиреотропного гормона (ТТГ) (обычно не сопровождается клиническими проявлениями); нарушения кальциево-фосфорного обмена в костной ткани; остеомаляция; гиперхолестеринемия и гипертриглицеридемия.
Со стороны мочеполовой системы: очень редко – интерстициальный нефрит, почечная недостаточность, нарушение функции почек, учащенное мочеиспускание, задержка мочи, расстройства половой функции/импотенция.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: очень редко – артралгия, миалгия или судороги.
Со стороны органов чувств: очень редко – нарушения вкусовых ощущений, помутнение хрусталика, конъюнктивит; нарушения слуха: шум в ушах, гиперакузия, гипоакузия, изменения восприятия высоты звука.
Прочие: нарушения пигментации кожи, пурпура, акне, потливость, алопеция. В редких случаях – гирсутизм.
Подробнее см. инструкцию
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Лечение следует проводить под контролем врача. Препарат назначают с осторожностью при сопутствующих заболеваниях сердечно-сосудистой системы, выраженных нарушениях функции печени и/или почек, при сахарном диабете, повышении внутриглазного давления, при указаниях в анамнезе на гематологические реакции на применение других препаратов, гипонатриемии, задержке мочи, повышенной чувствительности к трициклическим антидепрессантам, при указаниях в анамнезе на прерывание курса лечения карбамазепином, а также детям и пациентам пожилого возраста. При длительном лечении необходимо контролировать картину крови, функцию печени, почек, концентрации электролитов в плазме крови, проводить офтальмологическое обследование. Рекомендуется периодическое определение уровня карбамазепина в плазме крови для контроля эффективности и безопасности лечения.
Во время лечения следует воздерживаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания, быстроты психомоторных реакций; противопоказано употребление алкогольных напитков.
Показания
Эпилепсия (исключая абсансы, миоклонические или вялые припадки) – парциальные приступы со сложной и простой симптоматикой; эпилепсия генерализованная, эпилепсия с малыми припадками; в составе комплексной терапии при лечении невралгии тройничного нерва, языкоглоточной невралгии, алкогольного абстинентного синдрома, аффективных расстройств, полидипсии и полиурии при несахарном диабете, диабетической полинейропатии.
Профилактика фазнопротекающих аффективных нарушений (маниакально-депрессивный психоз, шизоаффективные расстройства и т.п.).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к карбамазепину или компонентам препарата. Атрио-вентрикулярная блокада; нарушения костномозгового кроветворения; перемежающаяся порфирия (в т.ч. в анамнезе); одновременный прием ингибиторов моноаминоксидазы.
С осторожностью – гипонатриемия разведения (синдром гиперсекреции антидиуретического гормона (далее АДГ), гипопитуитаризм, гипотиреоз, недостаточность коры надпочечников), пожилой возраст, прием алкоголя (усиливает угнетение ЦНС, усиливает метаболизм карбамазепина), угнетение костномозгового кроветворения на фоне приема медикаментов (в анамнезе); гиперплазия предстательной железы, повышение внутриглазного давления, тяжелая сердечная недостаточность, печеночная недостаточность, хроническая почечная недостаточность.
Не рекомендуется применение в период беременности и лактации.
Подробнее см. инструкцию
Лекарственное взаимодействие
Взаимодействие с другими лекарственными препаратами:
Не менее чем за 2 недели до начала терапии Карбамазепином необходимо прекратить лечение ингибиторами моноаминоксидазы.
Фенобарбитал и гексамидин ослабляют противосудорожное действие Карбамазепина.
При приеме оральных контрацептивов из-за ослабления действия гормональных противозачаточных средств возможны внезапные ациклические кровотечения. Во время лечения Карбамазепином рекомендуется использовать негормональные методы контрацепции.
Одновременное назначение Карбамазепина и нейролептиков или метоклопрамида может способствовать усилению проявления побочного действия со стороны ЦНС, психики.
При одновременном назначении Карбамазепина с препаратами лития усиливается нейротоксическое действие обоих препаратов.
Карбамазепин усиливает гепатотоксическое действие изониазида.
Одновременное применение Карбамазепина с мочегонными препаратами может привести к уменьшению содержания натрия в сыворотке крови.
Карбамазепин стимулирует метаболизм антикоагулянтов, гормональных противозачаточных препаратов, фолиевой кислоты.
Карбамазепин может усилить элиминацию гормонов щитовидной железы.
Концентрацию Карбамазепина в плазме крови при одновременном назначении понижают: фенобарбитал, фенитоин, примидон, вальпроевая кислота, теофиллин.
Концентрацию Карбамазепина в плазме крови при одновременном назначении повышают: антибиотики группы макролидов, изониазид, антагонисты кальция, ацетазоламид, декстропропоксифен/пропоксифен, вилоксазин, даназол, никотинамид (в высоких дозах у взрослых), циметидин и дезипрамин.
Подробнее см. инструкцию
(2881)
Дозування
азначают всередину незалежно від прийому їжі з невеликою кількістю рідини. При епілепсії: Монотерапія: лікування починають із застосування невеликої добової дози, яку в подальшому повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Приєднання карбамазепіну до вже проводиться протиепілептичної терапії слід проводити поступово, при цьому дози препаратів, що застосовуються, не змінюють або, при необхідності, проводять їх корекцію. Режим дозування визначається лікарем. Для дорослих початкова доза складаєяет 100-200 мг 1-2 рази в день. Потім дозу повільно підвищують до досягнення оптимального лікувального ефекту (максимально – 1600-2000 мг/добу). Для дітей від 4 місяців до 4 років середня добова доза становить 10-20 мг/кг маси тіла: від 4-х місяців до 1 року – 100-200 мг на добу, від 1 року до 5 років – 200-400 мг (в 1-2 прийоми), від 6 до 10 років – 400-600 мг у 2-3 прийоми), для 11-15 років – 600-1000 мг (в 2-3 прийоми). Підтримуючі дози: 10-20 мг/кг на добу (у декілька прийомів). При невралгії трійчастого нерва і нейрогенном больовому синдромі: Карбамазепін призначають, починаючи з 100-200 мг 2 рази в день, постепенно підвищуючи дозу не більше ніж на 200 мг на добу, аж до припинення болю, в середньому, до 600-800 мг, потім зменшують до мінімальної ефективної дози. Ефект настає зазвичай через 1-3 дні після початку лікування. Призначають препарат тривало; при передчасної відміни препарату болі можуть поновитися. При лікуванні хворих літнього віку початкова доза повинна становити 100 мг 2 рази на день. Алкогольний абстинентний синдром: середня доза – 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших днів дозу можна підвищити (до 400 мг 3 рази в день). Нецукровий діабет: середня доза для дорослих – 200 мг 2-3 рази в день. Діабетична нейропатія, що супроводжується болями: середня доза – 200 мг 2-4 рази на день. Для профілактики афективних порушень: в перший тиждень добова доза становить 200-400 мг (2 таблетки). У подальшому дозу збільшують на 200 мг на тиждень, доводячи її до 1 р. Добову дозу ділять рівномірно на 3-4 прийоми. Перехід на лікування карбамазепіном повинен бути поступовим, з зменшенням дози попереднього препарату. Припиняти лікування карбамазепіном також треба поступово. Тривалість леченя встановлюється лікарем індивідуально.
Лікарська форма
Таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з рискою і фаскою.Склад
1 таб.
карбамазепін 200 мг
Допоміжні речовини: крохмаль картопляний - 80.5 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 16.4 мг, тальк - 3.1 мг, магнію стеарат - 3.1 мг, повідон (полівінілпіролідон) - 14.4 мг, полісорбат (твін-80) - 2.5 мг.Фармакологічна дія
Карбамазепін є похідним дибензоазепина і має протиепілептичну, нейр��тропным, психотропних і антидиуретическим дією.
Як протиепілептичний засіб, стабілізує мембрани перевозбужденных нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів і знижує синаптичну передачу збуджуючих імпульсів. Дана дія досягається, імовірно, за рахунок блокади натрієвих каналів, у результаті чого запобігає повторне виникнення у деполяризованих нейронах натрій-залежних потенціалів дії. Знижує вивільнення нейромедіатора глутамата. Психотропна дія карбамазепіну, мабуть, обумовлено пригніченням обміну додамина і норадреналіну.
Знижує частоту нападів, тривогу, депресію, дратівливість і агресивність у хворих на епілепсію. Вплив на когнітивні функції хворих на епілепсію вариабельно. Попереджає появу пароксизмальних болю при невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, знижує підвищену нервову збудливість, тремор, порушення ходи. Використовується для лікування афективних розладів в якості антипсихотичної і нормо��имического кошти. При нецукровому діабеті зменшує діурез і відчуття спраги.Побічні дії
З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість; часто – головний біль, диплопія, порушення акомодації, окорухові, мовленнєві та гіперкінетичні розлади, периферичні неврити, парестезії, м'язова слабкість, симптоми парезів.
З боку психічної сфери: рідко – галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, неспокій, агресивна поведок в ток, збудження, дезорієнтація; дуже рідко – активація психозу.
Алергічні реакції: від кропив'янки до ангіоневротичного набряку та анафілактичної реакції. При виникненні реакцій гіперчутливості застосування препарату повинно бути припинено.
З боку органів кровотворення: дуже часто – лейкопенія; часто – тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко – лейкоцитоз, лімфоаденопатія; дуже рідко – агранулоцитоз, апластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластична анемія, гостра перемежающа��ся порфірія, ретикулоцитоз, гемолітична анемія.
З боку травної системи (далі-ШКТ): дуже часто – нудота, блювання; часто – сухість у роті; іноді – діарея або запор, біль у животі; дуже рідко – глосит, стоматит, панкреатит. З боку печінки: дуже часто – підвищення активності гаммаглутамилтрансферазы; часто – лужної фосфатази; іноді – підвищення активності «печінкових» трансаміназ; рідко – гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу, жовтяниця, дуже рідко – гранулематоз��ий гепатит, печінкова недостатність.
З боку серцево-судинної системи (далі ССС): рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності; підвищення або зниження артеріального тиску; дуже рідко – брадикардія, колапс, посилення або розвиток застійної серцевої недостатності, загострення ішемічної хвороби серця, тромбофлебіт, тромбоемболічний синдром.
З боку ендокринної системи і обміну речовин: часто – набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія, дуже рідко – підвищення рівня про��актину (може супроводжуватися галактореєю і гінекомастією); зниження рівня L-тироксину та підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) (зазвичай не супроводжується клінічними проявами); порушення кальцієво-фосфорного обміну в кістковій тканині; остеомаляція; гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія.
З боку сечостатевої системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок, прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції/імпотенція.
З боку опорн��-рухового апарату: дуже рідко – артралгія, міалгія або судоми.
З боку органів чуття: дуже рідко – порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, кон'юнктивіт; порушення слуху: шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку.
Інші: порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, пітливість, алопеція. У рідкісних випадках – гірсутизм.
Детальніше див. інструкціюОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Лікування слід проводити під контролем лікаря. Препарат призначають з ��сторожностью при супутніх захворюваннях серцево-судинної системи, виражених порушеннях функції печінки і/або нирок, при цукровому діабеті, підвищення внутрішньоочного тиску, при вказівках в анамнезі на гематологічні реакції на застосування інших препаратів, гіпонатріємії, затримці сечі, підвищеної чутливості до трициклічних антидепресантів, при вказівках в анамнезі на переривання курсу лікування карбамазепіном, а також дітям і пацієнтам літнього віку. При тривалому лікуванні необхідно контролювати картину крові функцію печінки, нирок, концентрації електролітів у плазмі крові, проводити офтальмологічне обстеження. Рекомендується періодичне визначення рівня карбамазепіну в плазмі крові для контролю ефективності та безпеки лікування.
Під час лікування слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкості психомоторних реакцій; протипоказане вживання алкогольних напоїв.Свідчення
Епілепсія (виключаючи абсанси, міоклонічні або мляві припадки) – парціальні напади зі складною і простої симптоматикою; генералізована епілепсія, епілепсія з малими припадками; у складі комплексної терапії при лікуванні невралгії трійчастого нерва, языкоглоточной невралгії, алкогольного абстинентного синдрому, афективних розладів, полідипсії і поліурії при нецукровому діабеті, діабетичній полінейропатії.
Профілактика фазнопротекающих афективних порушень (маніакально-депресивний психоз, шизоаффективные розлади тощо).Протипоказання
Підвищена чутливість до ��арбамазепину або компонентів препарату. Атрио-вентрикулярная блокада; порушення кістковомозкового кровотворення; переміжна порфірія (у т.ч. в анамнезі); одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази.
З обережністю – гіпонатріємія розведення (синдром гіперсекреції антидіуретичного гормону (далі АДГ), гипопитуитаризм, гіпотиреоз, недостатність кори надниркових залоз), літній вік, прийом алкоголю (посилює пригнічення ЦНС, посилює метаболізм карбамазепіну), пригнічення кістковомозкового кровотворення на тлі прийому медикаментов (в анамнезі); гіперплазія передміхурової залози, підвищення внутрішньоочного тиску, тяжка серцева недостатність, печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність.
Не рекомендується застосування у період вагітності та лактації.
Детальніше див. інструкціюЛікарська взаємодія
Взаємодія з іншими лікарськими препаратами:
Не менш ніж за 2 тижні до початку терапії Карбамазепіном необхідно припинити лікування інгібіторами моноаміноксидази.
Фенобарбітал і гексамідин послаблюють протисудомну дію Карбамазепіну.
При прийомі оральних контрацептивів, через послаблення дії гормональних протизаплідних засобів можливі раптові ациклічні кровотечі. Під час лікування Карбамазепіном рекомендується використовувати негормональні методи контрацепції.
Одночасне призначення Карбамазепіну і нейролептиків або метоклопраміду може сприяти посиленню прояви побічної дії з боку нервової системи, психіки.
При одночасному призначенні Карбамазепін�� з препаратами літію посилюється нейротоксичну дію обох препаратів.
Карбамазепін посилює гепатотоксична дія ізоніазиду.
Одночасне застосування Карбамазепіну з сечогінними препаратами може призвести до зменшення вмісту натрію в сироватці крові.
Карбамазепін стимулює метаболізм антикоагулянтів, гормональних протизаплідних препаратів, фолієвої кислоти.
Карбамазепін може посилювати елімінацію гормонів щитовидної залози.
Концентрацію Карбамазепіну в плазмі крові при одночасному призначенні знижують: фенобарбітал, фенітоїн, примідон, вальпроєва кислота, теофілін.
Концентрацію Карбамазепіну в плазмі крові при одночасному призначенні підвищують: антибіотики групи макролідів, ізоніазид, антагоністи кальцію, ацетазоламід, декстропропоксифен/пропоксифен, вилоксазин, даназол, нікотинамід (у високих дозах у дорослих), циметидин і дезипрамин.
Детальніше див. інструкцію
