Дозировка
При приеме внутрь начальная доза - по 6.25-12.5 мг 2-3 раза/сут. При недостаточном эффекте дозу постепенно увеличивают до 25-50 мг 3 раза/сут. При нарушениях функции почек суточную дозу следует уменьшить. Максимальная суточная доза составляет 150 мг.
Лекарственная форма
таблетки
Состав
1 таб.
каптоприл 50 мг
Фармакологическое действие
Антигипертензивное средство, ингибитор АПФ. Механизм антигипертензивного действия связан с конкурентным ингибированием активности АПФ, что приводит к снижению скорости превращения ангиотензина I в ангиотензин II (который оказывает выраженное сосудосуживающее действие и стимулирует секрецию альдостерона в коре надпочечников). Кроме того, каптоприл, по-видимому, оказывает влияние на кинин-калликреиновую систему, препятствуя распаду брадикинина. Гипотензивный эффект не зависит от активности ренина плазмы, снижение АД отмечают при нормальной и даже сниженной концентрации гормона, что обусловлено воздействием на тканевую РААС. Увеличивает коронарный и почечный кровоток.
Благодаря сосудорасширяющему действию, уменьшает ОПСС (постнагрузку), давление заклинивания в легочных капиллярах (преднагрузку) и сопротивление в легочных сосудах; повышает минутный объем сердца и толерантность к нагрузке. При длительном применении уменьшает выраженность гипертрофии миокарда левого желудочка, предотвращает прогрессирование сердечной недостаточности и замедляет развитие дилатации левого желудочка. Способствует снижению содержания натрия у пациентов с хронической сердечной недостаточностью. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. Уменьшает агрегацию тромбоцитов.
Понижает тонус выносящих артериол клубочков почек, улучшая внутриклубочковую гемодинамику, препятствует развитию диабетической нефропатии.
Фармакокинетика
После приема внутрь не менее 75% быстро абсорбируется из ЖКТ. Одновременный прием пищи уменьшает всасывание на 30-40%. Cmax в плазме крови достигается через 30-90 мин. Связывание с белками, преимущественно с альбумином, составляет 25-30%. Выделяется с грудным молоком. Метаболизируется в печени с образованием дисульфидного димера каптоприла и каптоприл-цистеиндисульфида. Метаболиты фармакологически неактивны.
T1/2 составляет менее 3 ч и увеличивается при почечной недостаточности (3.5-32 ч). Более 95% выводится почками, 40-50% в неизмененном виде, остальная часть - в виде метаболитов.
При хронической почечной недостаточности кумулирует.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, чувство усталости, астения, парестезии
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия; редко - тахикардия.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, снижение аппетита, нарушение вкусовых ощущений; редко - боли в животе, диарея или запор, повышение активности печеночных трансаминаз, гипербилирубинемия; признаки гепатоцеллюлярного повреждения (гепатит); в отдельных случаях - холестаз; в единичных случаях - панкреатит.
Со стороны системы кроветворения: редко - нейтропения, анемия, тромбоцитопения; очень редко у пациентов с аутоиммунными заболеваниями - агранулоцитоз.
Со стороны обмена веществ: гиперкалиемия, ацидоз.
Со стороны мочевыделительной системы: протеинурия, нарушение функции почек (повышение концентрации мочевины и креатинина в крови).
Со стороны дыхательной системы: сухой кашель.
Аллергические реакции: кожная сыпь; редко - отек Квинке, бронхоспазм, сывороточная болезнь, лимфоаденопатия; в отдельных случаях - появление антиядерных антител в крови.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
C осторожностью следует применять при указаниях в анамнезе на ангионевротический отек на фоне терапии ингибиторами АПФ, наследственный или идиопатический ангионевротический отек, при аортальном стенозе, церебро- и кардиоваскулярных заболеваниях (в т.ч. при недостаточности мозгового кровообращения, ИБС, коронарной недостаточности), тяжелых аутоиммунных заболеваниях соединительной ткани (в т.ч. СКВ, склеродермия), при угнетении костномозгового кроветворения, при сахарном диабете, гиперкалиемии, двустороннем стенозе почечных артерий, стенозе артерии единственной почки, состоянии после трансплантации почек, почечной и/или печеночной недостаточности, на фоне диеты с ограничением натрия, состояниях, сопровождающихся снижением ОЦК (в т.ч. при диарее, рвоте), у пациентов пожилого возраста.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью каптоприл применяют под тщательным медицинским контролем.
Возникающую во время хирургического вмешательства артериальную гипотензию на фоне приема каптоприла устраняют восполнением объема жидкости.
Следует избегать одновременного применения калийсберегающих диуретиков и препаратов калия, особенно у пациентов с почечной недостаточностью и сахарным диабетом.
При приеме каптоприла может наблюдаться ложноположительная реакция при анализе мочи на ацетон.
Применение каптоприла у детей возможно только в случае неэффективности других препаратов.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Необходима осторожность при управлении транспортными средствами или выполнении другой работы, требующей повышенного внимания, т.к. возможно головокружение, особенно после начальной дозы каптоприла.
Показания
Артериальная гипертензия (в т.ч. реноваскулярная), хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии), нарушения функции левого желудочка после перенесенного инфаркта миокарда у пациентов, находящихся в клинически стабильном состоянии. Диабетическая нефропатия при сахарном диабете 1 типа (при альбуминурии более 30 мг/сут).
Противопоказания
Беременность, период лактации, возраст до 18 лет, повышенная чувствительность к каптоприлу и другим ингибиторам АПФ.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с иммунодепрессантами, цитостатиками повышается риск развития лейкопении.
При одновременном применении с калийсберегающими диуретиками (в т.ч. спиронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калия, заменителями соли и БАД к пище, содержащими калий, возможно развитие гиперкалиемии (особенно у пациентов с нарушениями функции почек), т.к. ингибиторы АПФ уменьшают содержание альдостерона, что приводит к задержке калия в организме на фоне ограничения выведения калия или его дополнительного поступления в организм.
При одновременном применении ингибиторов АПФ и НПВС повышается риск развития нарушений функции почек; редко наблюдается гиперкалиемия.
При одновременном применении с "петлевыми" диуретиками или тиазидными диуретиками возможна выраженная артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы диуретика, по-видимому, за счет гиповолемии, которая приводит к транзиторному усилению антигипертензивного действия каптоприла. Имеется риск развития гипокалиемии. Повышение риска развития нарушений функции почек.
При одновременном применении со средствами для наркоза возможна тяжелая артериальная гипотензия.
При одновременном применении с азатиоприном возможно развитие анемии, что обусловлено угнетением активности эритропоэтина под влиянием ингибиторов АПФ и азатиоприна. Описаны случаи развития лейкопении, что может быть связано с аддитивным угнетением функции костного мозга.
При одновременном применении с аллопуринолом повышается риск развития гематологических нарушений; описаны случаи развития тяжелых реакций повышенной чувствительности, включая синдром Стивенса-Джонсона.
При одновременном применении алюминия гидроксида, магния гидроксида, магния карбоната уменьшается биодоступность каптоприла.
Ацетилсалициловая кислота в высоких дозах может уменьшать антигипертензивное действие каптоприла. Окончательно не установлено, уменьшает ли ацетилсалициловая кислота терапевтическую эффективность ингибиторов АПФ у пациентов с ИБС и сердечной недостаточностью. Характер этого взаимодействия зависит от течения заболевания. Ацетилсалициловая кислота, ингибируя ЦОГ и синтез простагландинов, может вызывать вазоконстрикцию, что приводит к уменьшению сердечного выброса и ухудшению состояния пациентов с сердечной недостаточностью, получающих ингибиторы АПФ.
Имеются сообщения о повышении концентрации дигоксина в плазме крови при одновременном применении каптоприла с дигоксином. Риск развития лекарственного взаимодействия повышен у пациентов с нарушениями функции почек.
При одновременном применении с индометацином, ибупрофеном уменьшается антигипертензивное действие каптоприла, по-видимому, вследствие ингибирования под влиянием НПВС синтеза простагландинов (которые, как полагают, играют определенную роль в развитии гипотензивного эффекта ингибиторов АПФ).
При одновременном применении с инсулинами, гипогликемическими средствами производными сульфонилмочевины возможно развитие гипогликемии за счет повышения толерантности к глюкозе.
При одновременном применении ингибиторов АПФ и интерлейкина-3 существует риск развития артериальной гипотензии.
При одновременном применении с интерфероном альфа-2а или интерфероном бета описаны случаи развития тяжелой гранулоцитопении.
При переходе с приема клонидина на каптоприл антигипертензивное действие последнего развивается постепенно. В случае внезапной отмены клонидина у пациентов, получающих каптоприл, возможно резкое повышение АД.
При одновременном применении лития карбоната увеличивается концентрация лития в сыворотке крови, сопровождающаяся симптомами интоксикации.
При одновременном применении с миноксидилом, нитропруссидом натрия усиливается антигипертензивное действие.
При одновременном применении с орлистатом возможно уменьшение эффективности каптоприла, что может привести к повышению АД, гипертоническому кризу, описан случай кровоизлияния в мозг.
При одновременном применении ингибиторов АПФ с перголидом возможно усиление антигипертензивного эффекта.
При одновременном применении с пробенецидом уменьшается почечный клиренс каптоприла.
При одновременном применении с прокаинамидом возможно повышение риска развития лейкопении.
При одновременном применении с триметопримом возникает риск развития гиперкалиемии, особенно у пациентов с нарушениями функции почек.
При одновременном применении с хлорпромазином возникает риск развития ортостатической гипотензии.
При одновременном применении с циклоспорином имеются сообщения о развитии острой почечной недостаточности, олигурии.
Полагают, что возможно уменьшение эффективности антигипертензивных средств при одновременном применении с эритропоэтинами
(6150)
Дозування
При прийомі внутрішньо початкова доза - по 6.25-12.5 мг 2-3 рази/добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 25-50 мг 3 рази/добу. При порушеннях функції нирок добову дозу слід зменшити. Максимальна добова доза становить 150 мг.
Лікарська форма
таблеткиСклад
1 таб.
каптоприл 50 мгФармакологічна дія
Антигіпертензивний засіб, інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості превращения ангіотензину I в ангіотензин II (який надає виражену судинозвужувальну дію і стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Крім того, каптоприл, мабуть, впливає на кинин-калликреиновую систему, перешкоджаючи розпаду брадикініну. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження АТ відзначають при нормальній і навіть зниженою концентрації гормону, що обумовлено впливом на тканинну РААС. Збільшує коронарний і нирковий кровотік.
Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (післянавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) і опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покр��ет кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів.
Знижує тонус виносять артеріол клубочків нирок, покращуючи внутриклубочковую гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.Фармакокінетика
Після прийому всередину не менше 75% швидко абсорбується з ШКТ. Одночасний прийом їжі зменшує всмоктування на 30-40%. Cmax в плазмі крові досягається через 30-90 хв. Зв'язування з білками, здебільшого з альбуміном, становить 25-30%. Виділяється з грудним молоком. Метаболізується в печінці з освітою дисульфидного димеру каптоприлу і каптоприл-цистеиндисульфида. Метаболіти фармакологічно неактивні.
T1/2 становить менше 3 годин та збільшується при нирковій недостатності (3.5-32 год). Понад 95% виводиться нирками, 40-50% - у незміненому вигляді, інша частина - у вигляді метаболітів.
При хронічній нирковій недостатності кумулює.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, відчуття втоми, астенія, парестезії
З боку серцево-судинної системи:��тостатическая гіпотензія; рідко - тахікардія.
З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, порушення смакових відчуттів; рідко - біль у животі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія; ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит); в окремих випадках - холестаз; у поодиноких випадках - панкреатит.
З боку системи кровотворення: рідко - нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; дуже рідко у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями - агранулоцитоз.
Зі сторіни обміну речовин: гіперкаліємія, ацидоз.
З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові).
З боку дихальної системи: сухий кашель.
Алергічні реакції: шкірний висип; рідко - набряк Квінке, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія; в окремих випадках - поява антиядерних антитіл у крові.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
C обережністю слід застосовувати при вказівках в анамнезі на ангионевротический набряк на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, при аортальному стенозі, церебро - і кардіоваскулярних захворюваннях (у т.ч. при недостатності мозкового кровообігу, ІХС, коронарної недостатності), важких аутоімунних захворюваннях сполучної тканини (у т. ч. ВКВ, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, при цукровому діабеті, гіперкаліємії, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, почечной і/або печінкової недостатності, на тлі дієти з обмеженням натрію, станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т. ч. при діареї, блюванні), у пацієнтів літнього віку.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним контролем.
Виникає під час хірургічного втручання артеріальну гіпотензію на фоні прийому каптоприлу усувають заповненням об'єму рідини.
Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків і препара��тов калію, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю і цукровим діабетом.
При прийомі каптоприлу може спостерігатися хибнопозитивна реакція при аналізі сечі на ацетон.
Застосування каптоприлу у дітей можливо тільки у разі неефективності інших препаратів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Необхідна обережність при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, оскільки можливе запаморочення, особливо пвіслюку початкової дози каптоприлу.Свідчення
Артеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при цукровому діабеті 1 типу (при альбумінурії більше 30 мг/добу).Протипоказання
Вагітність, період лактації, вік до 18 років, підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ.Ліках��ве взаємодія
При одночасному застосуванні з імунодепресантами, цитостатиками підвищується ризик розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (у т. ч. спіронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калію, замінниками солі і БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т. к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його дополнительного надходження в організм.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушень функції нирок; рідко спостерігається гіперкаліємія.
При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками або тіазидними діуретиками можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторному посилення антигіпертензивної дії каптоприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищення ризику ��розвитку порушень функції нирок.
При одночасному застосуванні із засобами для наркозу можлива тяжка артеріальна гіпотензія.
При одночасному застосуванні з азатіоприном можливий розвиток анемії, що обумовлена пригніченням активності еритропоетину під впливом інгібіторів АПФ і азатіоприну. Описані випадки розвитку лейкопенії, що може бути пов'язано з адитивним пригніченням функції кісткового мозку.
При одночасному застосуванні з алопуринолом підвищується ризик розвитку гематологічних порушень; описані сл��чаї розвитку тяжких реакцій підвищеної чутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона.
При одночасному застосуванні алюмінію гідроксиду, магнію гідроксиду, магнію карбонату зменшується біодоступність каптоприлу.
Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах може зменшувати антигіпертензивну дію каптоприлу. Остаточно не встановлено, чи зменшує ацетилсаліцилова кислота терапевтичну ефективність інгібіторів АПФ у пацієнтів з ІХС та серцевою недостатністю. Характер цієї взаємодії залежить ��т перебігу захворювання. Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи ЦОГ і синтез простагландинів, може викликати вазоконстрикцію, що призводить до зменшення серцевого викиду і погіршення стану пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ.
Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові при одночасному застосуванні каптоприлу з дигоксином. Ризик розвитку лікарської взаємодії підвищений у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
При одночасному застосуванні з індометацином, ибупрофеном зменшується антигіпертензивну дію каптоприлу, мабуть, внаслідок пригнічення під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ).
При одночасному застосуванні з інсулінами, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інтерлейкіну-3 існує ризик розвитку артериально�� гіпотензії.
При одночасному застосуванні з інтерфероном альфа-2а чи інтерфероном бета описані випадки розвитку важкої гранулоцитопенії.
При переході з прийому клонідину на каптоприл антигіпертензивну дію останнього розвивається поступово. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримували каптоприл, можливе різке підвищення артеріального тиску.
При одночасному застосуванні літію карбонату збільшується концентрація літію в сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації.
При одночасному применении з миноксидилом, нітропрусидом натрію посилюється антигіпертензивна дія.
При одночасному застосуванні з орлистатом можливе зменшення ефективності каптоприлу, що може призвести до підвищення артеріального тиску, гіпертонічного кризу, описаний випадок крововиливу в мозок.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з перголидом можливе посилення антигіпертензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс каптоприлу.
При одночасному застосуванні з прокаинамибудинок можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з триметопримом виникає ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
При одночасному застосуванні з хлорпромазином виникає ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення про розвиток гострої ниркової недостатності, олігурії.
Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з эритропоэтинами
