Дозировка
Каптоприл назначают внутрь за 1 час до еды. Режим дозирования устанавливают индивидуально. При артериальной гипертензии лечение начинают с наименьшей эффективной дозы 12,5 мг 2 раза в день (редко 6,25 мг 2 раза в день). Следует обратить внимание на переносимость первой дозы в течение первого часа. Если при этом развилась артериальная гипотензия, больного надо перевести в горизонтальное положение (такая реакция на первую дозу не должна служить препятствием к дальнейшей терапии). При необходимости дозу постепенно (с интервалом в 2-4 недели) увеличивают до достижения оптимального эффекта. При мягкой или умеренной артериальной гипертензии обычная поддерживающая доза составляет 25 мг 2 раза в сутки; максимальная доза – 50 мг 2 раза в сутки. При тяжелой артериальной гипертензии максимальная доза – 50 мг 3 раза в сутки. Максимальная суточная доза – 150 мг. У пожилых больных начальная доза составляет 6,25 мг 2 раза в сутки. При сердечной недостаточности назначают вместе с диуретиками и/или в комбинации с препаратами наперстянки (во избежание начального чрезмерного снижения АД, перед назначением каптоприла диуретик отменяют или уменьшают дозу). Начальная доза составляет 6,25 мг или 12,5 мг 3 раза в день, при необходимости дозу увеличивают до 25 мг 3 раза в день. Максимальная суточная доза составляет 150 мг. При нарушениях функции левого желудочка после перенесенного инфаркта миокарда у пациентов, находящихся в клинически стабильном состоянии, применение каптоприла можно начинать уже через 3 дня после инфаркта миокарда. Начальная доза составляет 6,25 мг/сут, затем суточную дозу можно увеличивать до 37,5-75 мг за 2-3 приема (в зависимости от переносимости препарата). При необходимости дозу постепенно увеличивают до максимальной суточной дозы – 150 мг/сут. При развитии артериальной гипотензии может потребоваться снижение дозы. Последующие попытки применения максимальной суточной дозы 150 мг должны основываться на переносимости больными Каптоприла. При диабетической нефропатии назначают в суточной дозе 75-100 мг/сут за 2-3 приема. При инсулинзависимом диабете с микроальбуминурией (выделение альбумина 30-300 мг в сутки) доза препарата составляет 50 мг 2 раза в день. При общем клиренсе белка более 500 мг в день препарат эффективен в дозе 25 мг 3 раза в день. При умеренной степени нарушения функции почек (КК – не менее 30 мл/мин/1,73 кв.м) каптоприл можно назначать в дозе 75 –100 мг/сут. При более выраженной степени нарушения функции почек (КК – менее 30 мл/мин/1,73 кв.м) начальная доза должна составлять не более 12,5 мг/сут; в дальнейшем, при необходимости, дозу каптоприла постепенно повышают через достаточно длительные интервалы времени, но используют меньшую, чем в случае лечения артериальной гипертензии, суточную дозу препарата. При необходимости дополнительно назначаютпетлевые диуретики, а не диуретики тиазидного ряда.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение артериального давления, вплоть до коллапса, инфаркт миокарда, острое нарушение мозгового кровообращения, тромбоэмболические осложнения. Лечение: уложить больного с приподнятыми нижними конечностями; меры, направленные на восстановление артериального давления (увеличение объема циркулирующей крови, в т.ч. в/в вливание физиологического раствора), симптоматическая терапия. Возможно применение гемодиализа; перитонеальный диализ – не эффективен
Лекарственная форма
Таблетки плоскоцилиндрические белого или белого с кремоватым оттентом цвета со специфическим запахом. Допускается легкая мраморность.
Состав
активного вещества каптоприла 50 мг, вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, сахар молочный, крахмал кукурузный или картофельный, поливинилпирролидон, магний стериновокислый.
Фармакологическое действие
Ингибитор ангиотензинпревращающего фермента. Уменьшает образование ангиотензина IIиз ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина IIведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. При этом снижается общее периферическое сосудистое сопротивление, артериальное давление, пост– и преднагрузка на сердце. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Вызывает уменьшение деградации брадикинина (один из эффектов АПФ) и увеличение синтеза простагландина. Гипотензивный эффект не зависит от активности ренина плазмы, снижение артериального давления отмечают при нормальном и даже сниженном уровне гормона, что обусловлено воздействием на тканевые ренин - ангиотензиновые системы. Усиливает коронарный и почечный кровоток.
При длительном применении снижает выраженность гипертрофии миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.Уменьшает агрегацию тромбоцитов. Способствует снижению содержания Na+ у больных с сердечной недостаточностью.
В больших дозах (500 мг/сут) проявляет ангиопротекторные свойства в отношении сосудов микроциркуляторного русла и позволяет замедлить прогрессирование хронической почечной недостаточности при диабетической нефроангиопатии. Снижение артериального давления, в отличие от прямых вазодилататоров (гидралазина, миноксидила и пр.) не сопровождается рефлекторной тахикардией и приводит к снижению потребности миокарда в кислороде. При сердечной недостаточности в адекватной дозе не влияет на величину артериального давления. Максимальное снижение артериального давления после приема внутрь наблюдается через 60-90 мин. Длительность гипотензивного эффекта дозозависимо и достигает оптимальных значений в течение нескольких недель.
Фармакокинетика
Абсорбция – быстрая, достигает 75% (прием пищи снижает на 30-40%), биодоступность - 35-40% (эффект «первого прохождения» через печень). Связь с белками плазмы крови (преимущественно с альбуминами) - 25-30%; максимальная концентрация в плазме крови (114 нг/мл) при пероральном приеме – 30-90 мин. Через гематоэнцефалический барьер и плацентарный барьер проникает плохо (менее 1 %).
Метаболизируется в печени с образованием дисульфидного димера каптоприла и каптоприл-цистеиндисульфида. Метаболиты фармакологически неактивны. Период полувыведения составляет 3 ч. Выводится почками 95% (40-50% в неизменном виде), остальная часть в виде метаболитов. Секретируется с материнским молоком. Через 4 часа после однократного приема внутрь в моче содержится 38 %неизмененного каптоприла и 28% в виде метаболитов , через 6 часов – только в виде метаболитов; в суточной моче - 38% неизмененного каптоприла и 62% в виде метаболитов.
Период полувыведения при нарушенной почечной функции – 3,5-32 ч. Кумулирует при хронической почечной недостаточности.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы:тахикардия, снижение артериального давления, ортостатическая гипотензия, периферические отеки, со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, чувство усталости, астения, парестезии; со стороны дыхательной системы: сухой кашель, отек легких, бронхоспазм. со стороны мочевыделительной системы: протеинурия, нарушение функции почек (повышение уровня мочевины и креатинина в крови), со стороны водно-электролитного обмена: гиперкалиемия, гипонатриемия (наиболее часто при бессолевой диете и одновременном приеме диуретиков), протеинурия, повышенное содержание азота мочевины в крови, креатинина, ацидоз,со стороны органов кроветворения: неитропения, анемия, тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Аллергические реакции: ангионевротический отек, «приливы» крови к коже лица, жар, кожная сыпь (макуло-папулезного, реже – везикулярного или буллезного характера), зуд, фоточувствительность, бронхоспазм, сывороточная болезнь, лимфоаденопатия, в редких случаях – появление антиядерных антител в крови. Со стороны желудочно-кишечного тракта: нарушение вкусовых ощущений, снижение аппетита, стоматит, диспепсические явления, тошнота, абдоминальные боли, запор или диарея, повышение активности «печеночных» трансаминаз, гипербилирубинемия; признаки гепатоцеллюлярного повреждения (гепатит) и холестаз (в редких случаях); панкреатит (в единичных случаях).
Прочие: общая слабость, отеки голеней.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом, а также регулярно в процессе лечения Каптоприлом, следует контролировать функцию почек. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью применяют под тщательным медицинским контролем.
На фоне длительного применения Каптоприла приблизительно у 20% пациентов наблюдается стабильное увеличение мочевины и креатинина сыворотки крови более чем на 20%, по сравнению с нормой или исходным значением. Менее чем у 5% пациентов, особенно при тяжелых нефропатиях, требуется прекращение лечения из-за роста концентрации креатина.
У пациентов с артериальной гипертензией, при применении Каптоприла, выраженная артериальная гипотензия наблюдается лишь в редких случаях; вероятность развития этого состояния повышается при дефиците потери жидкости и солей (например, после интенсивного лечения диуретиками), у пациентов с сердечной недостаточностью или находящихся на диализе. Возможность резкого снижения артериального давления может быть сведена к минимуму при предварительной отмене (за 4-7 дней) диуретика или увеличении поступления натрия хлорида (приблизительно за неделю до начала приема), либо путем назначения каптоприла в начале лечения в малых дозах (6.25-12.5 мг/сут). При терапии в амбулаторных условиях предупредить больного о возможном появлении симптомов инфекции, требующего контрольного врачебного осмотра, клинико - лабораторного обследования. В первые 3 мес. терапии ежемесячно контролируют число лейкоцитов крови, далее - 1 раз в 3 мес.; у больных аутоиммунными заболеваниями в первые 3 мес. – через каждые 2 нед., затем – каждые 2 мес. Если число лейкоцитов ниже 4000/мкл, показано проведение общего анализа крови, ниже 1000/мкл – прием препарата прекращают. При возникновении первых симптомов вторичной инфекции на фоне миелоидной гипоплазии следует немедленно провести развернутый анализ крови.
Необходимо исключить самостоятельное прекращение приема препарата и самостоятельное значительное увеличение интенсивности физических нагрузок. В некоторых случаях, на фоне применения ингибиторов АПФ, в т.ч. каптоприла, наблюдается повышение концентрации калия в сыворотке крови. Риск развития гиперкалиемии при применении ингибиторов АПФ повышен у пациентов с почечной недостаточностью и сахарным диабетом, а также принимающих калийсберегающие диуретики, препараты калия или др. препараты, вызывающие увеличение концентрации калия в крови (например, гепарин). Следует избегать одновременного применения калийсберегающих диуретиков и препаратов калия. При проведении гемодиализа у пациентов, получающих Каптоприл, следует избегать использования диализных мембран с высокой проницаемостью (например, AN69), поскольку в таких случаях повышается риск развития анафилактоидных реакций. В случае развития ангионевротического отека препарат отменяют и осуществляют тщательное медицинское наблюдение и симптоматическую терапию.
При приеме Каптоприла может наблюдаться ложноположительная реакция при анализе мочи на ацетон.
В период лечения необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, т.к. возможно головокружение, особенно после приема начальной дозы.
С осторожностью назначают больным, находящимся на малосолевой или бессолевой диете (повышенный риск развития артериальной гипотензии) и гиперкалиемии.
Показания
Артериальная гипертензия, в т.ч. реноваскулярная; хроническая сердечная недостаточность (в составе комплексной терапии); нарушение функции левого желудочка после перенесенного инфаркта миокарда при клинически стабильном состоянии; диабетическая нефропатия на фоне сахарного диабета Iтипа (при альбуминурии более 30 мг/сутки).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к препарату и другим ингибаторам АПФ, ангионевротический отек (на фоне применения ингибаторов АПФ, в том числе в анамнезе), выраженные нарушения функции почек или печени, гиперкалиемия, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией, состояние после трансплантации почки, стеноз устья аорты и аналогичные изменения, затрудняющие отток крови, беременность, период лактации, возраст до 18 лет.
С осторожностью применять: тяжелые аутоимунные заболевания (особенно СКВ или склеродермия), угнетение костномозгового кроветворения (риск развития нейтропении и агранулоцитоза), коронарная недостаточность, ишемия мозга, сахарный диабет (повышен риск развития гиперкалиемии), больные, находящиеся на гемодиализе, диета с ограничением натрия, первичный гиперальдостеронизм, ишемическая болезнь сердца, состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (в том числе диарея, рвота), пожилой возраст.
Лекарственное взаимодействие
Повышает концентрацию дигоксина в плазме крови на 15-20%. Увеличивает биодоступность пропранолола.
Циметидин, замедляя метаболизм в печени, повышает концентрацию каптоприла в плазме крови.
Гипотензивный эффект ослабляют НПВП (задержка Na+ и снижение синтеза простагландина), особенно на фоне низкой концентрации ренина, и эстрогены (задержка Na+)
Комбинация с тиазидными диуретиками, вазодилататорами (миноксидил), верапамилом, бета-адреноблокаторами, трициклическими антидепрессантами, этанолом усиливает гипотензивный эффект.
Комбинированное применение с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, циклоспорином, молоком с низким содержанием солей (может содержать К+ до 60 ммоль/л), калиевыми добавками, заменителями соли (содержат значительные количества К+), увеличивает риск развития гиперкалиемии.
Замедляет выведение препаратов лития.
Клонидин снижает выраженность гипотензивного эффекта.
При назначении каптоприла на фоне приема аллопуринола или прокаинамида, повышается риск развития синдрома Стивенса-Джонсона и иммунодепрессивного действия. Применение каптоприла у пациентов, принимающих иммунодепрессанты (например, азатиоприн или циклофосфамид), повышает риск развития гематологических нарушений
(6144)
Дозування
Каптоприл призначають внутрішньо за 1 годину до їжі. Режим дозування встановлюють індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування починають з найменшої ефективної дози 12,5 мг 2 рази на день (рідко 6,25 мг 2 рази на день). Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, хворого треба перевести в горизонтальне положення (така реакція на першу дозу не повинна служити перешкодою до подальшої терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом в 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якої або помірної артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії максимальна доза – 50 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 150 мг. У хворих літнього віку початкова доза становить 6,25 мг 2 рази на добу. При серцевій недостатності призначають разом з діуретиками і/або в комбінації з препаратами наперстянки (щоб уникнути початкового надмірного зниження АТ, перед призначенням каптоприлу діуретик скасовують або зменшують дозу). Початкова доза становить 6,25 мг або 12,5 мг 3 рази на день, при необхідності дозу збільшують до 25 мг 3 рази на день. Максимальна добова доза становить 150 мг. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна починати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг/добу, потім добову дозу можна збільшувати до 37,5-75 мг за 2-3 прийоми (з��лежно від переносимості препарату). При необхідності дозу поступово збільшують до максимальної добової дози – 150 мг/добу. При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Подальші спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватися на переносимості хворими Каптоприлу. При діабетичній нефропатії призначають у добовій дозі 75-100 мг/добу за 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті з микроальбуминурией (виділення альбуміну 30-300 мг на добу) доза препарату становить 50 мг 2 рази на день. При пробщем кліренсі білка більше 500 мг на день препарат ефективний у дозі 25 мг 3 рази на день. При помірному ступені порушення функції нирок (КК – не менше 30 мл/хв/1,73 кв. м) каптоприл можна призначати в дозі 75 -100 мг/добу. При більш вираженому ступені порушень функції нирок (КК – менше 30 мл/хв/1,73 кв. м) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг/добу; надалі, при необхідності, дозу каптоприлу поступово підвищують через досить тривалі проміжки часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препараті. При необхідності додатково назначаютпетлевые діуретики, а не діуретики тіазидного ряду.Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, аж до колапсу, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: укласти хворого з піднятими нижніми кінцівками; заходи, спрямовані на відновлення артеріального тиску (збільшення об'єму циркулюючої крові, в т. ч. в/в вливання фізіологічного розчину), симптоматична терапія. Можливо призастосування гемодіалізу; перитонеальний діаліз не ефективний
Лікарська форма
Таблетки плоскоциліндричні, білого або білого з кремуватим оттентом кольору зі специфічним запахом. Допускається легка мармуровість.Склад
активної речовини каптоприлу 50 мг, допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, цукор молочний, крохмаль кукурудзяний або картопляний, полівінілпіролідон, магній стериновокислый.Фармакологічна дія
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту. Зменшує утворення ангіотензина ІІиз ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину ІІведет до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, пост– і переднавантаження на серце. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один з ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальному і навіть зниженому рівні гормону, що зумовленолено впливом на тканинні ренін - ангиотензиновые системи. Підсилює коронарний і нирковий кровотік.
При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту Na+ у хворих з серцевою недостатністю.
У великих дозах (500 мг/добу) виявляє ангіопротекторні властивості відносно судин мікроциркуляторного русла і дозволяє уповільнити прогресування хр��нической ниркової недостатності при діабетична нефроангіопатія. Зниження артеріального тиску, на відміну від прямих вазодилататорів (гидралазина, міноксидилу тощо) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності в адекватній дозі не впливає на величину артеріального тиску. Максимальне зниження артеріального тиску після прийому внутрішньо спостерігається через 60-90 хв. Тривалість гіпотензивного ефекту дозозалежно і досягає оптимальних значення��ий протягом декількох тижнів.Фармакокінетика
Абсорбція – швидка, досягає 75% (прийом їжі знижує на 30-40%), біодоступність - 35-40% (ефект «першого проходження» через печінку). Зв'язок з білками плазми крові (переважно з альбумінами) - 25-30%; максимальна концентрація в плазмі крові (114 нг/мл) при пероральному прийомі – 30-90 хв. Через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр проникає погано (менше 1 %).
Метаболізується в печінці з утворенням дисульфидного димеру каптоприлу і каптоприл-цистеиндисульфида. Метаболіти фарм��кологически неактивні. Період напіввиведення становить 3 ч. Виводиться нирками 95% (40-50% у незмінному вигляді), інша частина-у вигляді метаболітів. Секретується з материнським молоком. Через 4 години після одноразового прийому внутрішньо у сечі міститься 38 %незміненого каптоприлу та 28% у вигляді метаболітів , через 6 годин – тільки у вигляді метаболітів; у добовій сечі - 38% незміненого каптоприлу та 62% у вигляді метаболітів.
Період напіввиведення при порушеній нирковій функції – 3,5-32 ч. Кумулює при хронічній нирковій недостатності.Побічні діїдії
З боку серцево-судинної системи:тахікардія, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, периферичні набряки, з боку нервової системи: запаморочення, головний біль, відчуття втоми, астенія, парестезії; з боку дихальної системи: сухий кашель, набряк легень, бронхоспазм. з боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення рівня сечовини і креатиніну в крові), з боку водно-електролітного обміну: гіперкаліємія, гіпонатріємія (найбільш часто при безсольовій дієте та одночасному прийомі діуретиків), протеїнурія, підвищений вміст азоту сечовини у крові, креатиніну, ацидоз,з боку органів кровотворення: неитропения, анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, «припливи» крові до шкіри обличчя, жар, шкірний висип (макуло-папульозного, рідше – везикулярного або буллезного характеру), свербіж, фоточутливість, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія, в поодиноких випадках – поява антиядерних антитіл у крові. З боку шлунково-кишкового тракту: порушення смакових відчуттів, зниження апетиту, стоматит, диспепсичні явища, нудота, абдомінальні болі, запор або діарея, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіпербілірубінемія; ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит) і холестаз (в окремих випадках); панкреатит (у поодиноких випадках).
Інші: загальна слабкість, набряки гомілок.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком, а також регулярно в процесі лікування Каптоприлом, слід контролювати функцію нирок. У пацієнтів з хронической серцевою недостатністю застосовують під ретельним медичним контролем.
На тлі тривалого застосування Каптоприлу приблизно у 20% пацієнтів спостерігається стабільне збільшення сечовини і креатиніну сироватки крові більш ніж на 20%, порівняно з нормою або вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при важких нефропатіях, потребує припинення лікування через зростання концентрації креатину.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, при застосуванні Каптоприлу, виражена артеріальна гіпотензія спосється лише в рідкісних випадках; вірогідність розвитку цього стану підвищується при дефіциті втрати рідини і солей (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів із серцевою недостатністю або перебувають на діалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередній скасування (за 4-7 днів) діуретика або збільшення надходження натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення каптоприлу на початку лікування у малих дозах (6.25-12.5 мг/добу). При терапіі в амбулаторних умовах попередити хворого про можливу появу симптомів інфекції, що вимагає контрольного лікарського огляду, клініко - лабораторного обстеження. У перші 3 міс. терапії щомісячно контролюють кількість лейкоцитів крові, далі - 1 раз у 3 міс.; у хворих на аутоімунні захворювання в перші 3 міс. – через кожні 2 тиж., потім – кожні 2 міс. Якщо число лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють. При виникненні перших симптомів вторинної інфекції на тлі миелоидной гіпоплазії слід негайно провести розгорнутий аналіз крові.
Необхідно виключити самостійне припинення прийому препарату і самостійне значне збільшення інтенсивності фізичних навантажень. В деяких випадках, на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т. ч. каптоприлу спостерігається підвищення концентрації калію в сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю і цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретикі, препарати калію або ін. препарати, що викликають збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків і препаратів калію. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримували Каптоприл, слід уникати використання діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат відміняють і здійснюють ретельне медичне спостереження і симптоматичну терапію.
При прийомі Каптоприлу може спостерігатися хибнопозитивна реакція при аналізі сечі на ацетон.
У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливо запаморочення, особливо після прийому початкової дози.
З обережністю призначають хворим, які перебувають на малосолевой або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії) та гіперкаліємії.Свідчення
Артеріальна гіпертензія, в т.ч. реноваскулярна; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії); порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані; діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету Ітипа (при альбумінурії більше 30 мг/добу).Протипоказання
Підвищена чутливість до препарату та інших ингибаторам АПФ, ангіоневротичний набряк (на фоні застосування ингибаторов АПФ, у тому числі в анамнезі), виражені порушення функції нирок або печінки, гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, стеноз гирла аорти та аналогічні зміни, що утрудняють відтік крові, вагітність, період лактації, вік до 18 років.
З обережністю застосовувати: важкі аутоімунні захворювання (особливо ВКВ або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), коронарна недостатність, і��емия мозку, цукровий діабет (підвищений ризик розвитку гіперкаліємії), хворі, які перебувають на гемодіалізі, дієта з обмеженням натрію, первинний гіперальдостеронізм, ішемічна хвороба серця, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювота), похилий вік.Лікарська взаємодія
Підвищує концентрацію дигоксину в плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу.
Циметидин, що уповільнює метаболізм в печінці, підвищує концентрацію каптоприлу в плазмі крові.
Гіпотензивный ефект послаблюють НЕСТЕРОЇДНІ (затримка Na+ і зниження синтезу простагландину), особливо на тлі низької концентрації реніну, та естрогени (затримка Na+)
Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил), верапамілом, бета-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилює гіпотензивний ефект.
Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, циклоспорином, молоком з низьким вмістом солей (може містити До+ до 60 ммоль/л), калієвими добавками, замінитьялинами солі (містять значні кількості До+), збільшує ризик розвитку гіперкаліємії.
Уповільнює виведення препаратів літію.
Клонідин знижує вираженість гіпотензивного ефекту.
При призначенні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаінаміда, підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона і імунодепресивної дії. Застосування каптоприлу у пацієнтів, що приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), підвищує ризик розвитку гематологічних порушень
