Дозировка
Препарат Кандесартан-СЗ следует принимать один раз в сутки вне зависимости от приема пищи. Артериальная гипертензия у взрослых пациентов Рекомендуемая начальная и поддерживающая доза препарата Кандесартан-СЗ составляет 8 мг один раз в сутки. Доза может быть увеличена до 16 мг один раз в сутки. Пациентам, которым не удалось достаточно снизить АД после 4 недель приема препарата Кандесартан-СЗ в дозе 16 мг в сутки, рекомендуется увеличить дозу до 32 мг один раз в сутки. В случае если терапия препаратом Кандесартан-СЗ не приводит к снижению АД до оптимального уровня, рекомендуется изменить схему лечения. Терапия должна корректироваться в соответствии с уровнем артериального давления. Максимальный антигипертензивный эффект достигается в течение 4 недель от начала лечения. Пациенты пожилого возраста У пациентов пожилого возраста нет необходимости корректировать начальную дозу препарата. Пациенты с нарушением функции почек Начальная суточная доза у пациентов с легким или умеренным нарушением функции почек (клиренс креатинина ? 30 мл/мин/1,73м2 площади поверхнос-ти тела), включая пациентов, находящихся на гемодиализе, составляет 4 мг (1/2 таблетки по 8 мг). Клинический опыт применения препарата у пациентов с тяжелым нарушением функции почек (клиренс креатинина < 30 мл/мин/1,73 м2 площади поверхности тела) или терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 15 мл/мин) ограничен. Пациенты с нарушением функции печени Начальная суточная доза у пациентов с легкими и умеренными нарушениями функции печени составляет 4 мг один раз в сутки (1/2 таблетки по 8 мг). Клинический опыт применения препарата у пациентов с тяжелым нарушением функции печени и/или холестазом ограничен (см. раздел «Противопоказания»). Сопутствующая терапия Применение препарата Кандесартан-СЗ совместно с диуретиками тиазидного типа (например, гидрохлоротиазид) могут усилить антигипертензивное действие препарата Кандесартан-СЗ. Гиповолемия Рекомендуемая начальная доза препарата Кандесартан-СЗ составляет 4 мг один раз в сутки (1/2 таблетки по 8 мг). Хроническая сердечная недостаточность Рекомендуемая начальная доза препарата Кандесартан-СЗ составляет 4 мг один раз в сутки (1/2 таблетки по 8 мг). Повышение дозы до 32 мг один раз в сутки или до максимально переносимой дозы проводится путем её удвоения с интервалами не менее 2 недель (см. раздел «Особые указания»).
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, плоскоцилиндрические с фаской и риской.
Состав
активного вещества: кандесартана цилексетила – 32,0 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный) – 78,0 мг, целлюлоза микрокристаллическая – 74,0 мг, крахмал прежелатинизирован-ный (крахмал 1500) – 40,0 мг, кроскармеллоза натрия (примеллоза) – 8,0 мг, повидон (поливинилпирролидон среднемолекулярный) – 14,0 мг, кремния диоксид коллоидный (аэросил) – 1,5 мг, натрия стеарилфумарат – 2,5 мг.
Фармакологическое действие
Ангиотензин II – основной гормон ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, который играет важную роль в патогенезе артериальной гипертензии, сердечной недостаточности и других сердечно-сосудистых заболеваний. Основными физиологическими эффектами ангиотензина II являются вазоконстрикция, стимуляция продукции альдостерона, регуляция водно-электролитного гомеостаза и стимуляция клеточного роста. Все эти эффекты опосредованы взаимодействием ангиотензина II с ангиотензиновыми рецепторами 1 типа (АТ1 рецепторы).
Кандесартан – селективный антагонист рецепторов ангиотензина II 1 типа (АТ1 рецепторов). Кандесартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ), который осуществляет превращение ангиотензина I в ангиотензин II и разрушает брадикинин; не влияет на АПФ и не приводит к накоплению брадикинина или субстанции Р. При сравнении кандесартана с ингибиторами АПФ развитие кашля реже встречалось у пациентов, получавших кандесартана цилексетил. Кандесартан не связывается с рецепторами других гормонов и не блокирует ионные каналы, участвующие в регуляции функций сердечно-сосудистой системы. В результате блокирования АТ1 рецепторов ангиотензина II происходит дозозависимое повышение активности ренина, ангиотензина I, ангиотензина II и снижение концентрации альдостерона в плазме крови.
Артериальная гипертензия
При артериальной гипертензии кандесартан вызывает дозозависимое длительное снижение артериального давления (АД). Антигипертензивный эффект препарата обусловлен снижением общего периферического сопротивления сосудов, без изменения частоты сердечных сокращений (ЧСС). Не отмечалось случаев выраженной артериальной гипотензии после приёма первой дозы препарата, а также синдрома отмены (синдром «рикошета») после прекращения терапии.
Начало антигипертензивного действия после приема первой дозы кандесартана цилексетила обычно развивается в течение 2-х часов. На фоне продолжающейся терапии препаратом в фиксированной дозе максимальное снижение АД обычно достигается в течение 4 недель и сохраняется на протяжении лечения. Кандесартана цилексетил, назначаемый один раз в сутки, обеспечивает эффективное и плавное снижение АД в течение 24 часов с незначительными колебаниями АД в интервалах между приемами очередной дозы препарата. Применение кандесартана цилексетила совместно с гидрохлоротиазидом приводит к усилению антигипертензивного действия. Совместное применение кандесартана цилексетила и гидрохлоротиазида (или амлодипина) хорошо переносится.
Эффективность препарата не зависит от возраста и пола пациентов.
Кандесартана цилексетил увеличивает почечный кровоток и не изменяет или же повышает скорость клубочковой фильтрации, тогда как почечное сосудистое сопротивление и фильтрационная фракция снижаются. Прием кандесартана цилексетила в дозе 8 – 16 мг в течение 12 недель не оказывает негативного влияния на концентрацию глюкозы и липидный профиль у пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2 типа.
Хроническая сердечная недостаточность
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью и сниженной систолической функцией левого желудочка (ФВЛЖ ? 40 %), приём кандесартана способствовал снижению общего периферического сосудистого сопротивления и капиллярного давления в легких, повышению активности ренина и концентрации ангиотензина II в плазме крови, а также снижению уровня альдостерона.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
Кандесартана цилексетил является пролекарством для приема внутрь. Быстро превращается в активное вещество – кандесартан посредством эфирного гидролиза при всасывании из пищеварительного тракта, прочно связывается с АТ1-рецепторами и медленно диссоциирует, не имеет свойств агониста. Абсолютная биодоступность кандесартана после приема внутрь раствора кандесартана цилексетила составляет около 40 %. Относительная биодоступность таблетированного препарата по сравнению с раствором для приема внутрь составляет приблизительно 34 %. Таким образом, расчетная абсолютная биодоступность таблетированной формы препарата составляет 14 %. Максимальная концентрация в сыворотке крови (Сmах) достигается через 3 – 4 часа после приема таблетированной формы препарата. При увеличении дозы препарата в рекомендуемых пределах концентрация кандесартана повышается линейно. Фармакокинетические параметры кандесартана не зависят от пола пациента. Приём пищи не оказывает значимого влияния на площадь под кривой «концентрация – время» (AUC), т. е. одновременный прием пищи существенно не влияет на биодоступность препарата. Кандесартан активно связывается с белками плазмы крови (> 99 %). Объем распределения кандесартана составляет 0,1 л/кг.
Метаболизм и выведение из организма
Кандесартан, в основном, выводится из организма почками и желчью в неизмененном виде и лишь в незначительной степени метаболизируется в печени. Период полувыведения кандесартана составляет приблизительно 9 часов. Кумуляция в организме не наблюдается.
Общий клиренс кандесартана составляет около 0,37 мл/мин/кг, при этом почечный клиренс – около 0,19 мл/мин/кг. Почечная экскреция кандесартана осуществляется путем клубочковой фильтрации и активной канальцевой секреции. При приёме внутрь радиоактивно-меченного кандесартана цилексетила около 26 % от введенного количества выводится почками в виде кандесартана и 7 % в виде неактивного метаболита, тогда как в кале обнаруживается 56 % от введенного количества в виде кандесартана и 10 % в виде неактивного метаболита.
У пожилых пациентов (старше 65 лет) Сmах и AUC кандесартана увеличиваются на 50 % и 80 %, соответственно, по сравнению с молодыми пациентами. Однако, антигипертензивное действие и частота возникновения побочных эффектов при применении препарата Кандесартан-СЗ не зависят от возраста пациентов.
У пациентов с легким и умеренным нарушением функции почек Сmах и AUC кандесартана увеличивались на 50 % и 70 % соответственно, тогда как период полувыведения препарата не изменяется по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек. У пациентов с тяжелым нарушением функции почек Сmах и AUC кандесартана увеличивались на 50 % и 110 % соответственно, а период полувыведения препарата увеличивался в 2 раза.
У пациентов, находящихся на гемодиализе, были выявлены такие же фармакокинетические параметры кандесартана, как у пациентов с тяжелым нарушением функции почек.
У пациентов с легким и умеренным нарушением функции печени отмечалось повышение AUC кандесартана на 23 %.
Побочные действия
Артериальная гипертензия
Побочные эффекты в ходе клинических исследований носили умеренный и преходящий характер и были сопоставимы по частоте с группой плацебо. Общая частота возникновения побочных эффектов на фоне приёма препарата Кандесартан-СЗ не зависела от дозы препарата, пола и возраста пациента. Частота случаев прекращения терапии в связи с побочными эффектами была сходной при использовании кандесартана цилексетила (3,1 %) и плацебо (3,2 %).
В ходе анализа данных проведенных исследований сообщалось о следующих побочных эффектах, часто (>1/100) встречавшихся на фоне приёма кандесартана цилексетила. Описанные побочные эффекты наблюдались с частотой хотя бы на 1 % больше, чем в группе плацебо.
Со стороны центральной нервной системы: головокружение, слабость, головная боль;
Со стороны костно-мышечной системы, соединительной ткани: боль в спине;
Инфекции: респираторные инфекции;
Лабораторные показатели: в целом при применении препарата Кандесартан-СЗ не было отмечено клинически значимых изменений стандартных лабораторных показателей. Как и при применении других ингибиторов ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, может наблюдаться небольшое снижение гемоглобина. Наблюдалось увеличение концентрации креатинина, мочевины или кальция и уменьшение концентрации натрия. Повышение активности аланинаминотрансферазы (АЛТ) было отмечено несколько чаще при применении препарата Кандесартан-СЗ в сравнении с плацебо (1,3 % вместо 0,5 %). При применении препарата Кандесартан-СЗ обычно не требуется регулярного контроля лабораторных показателей. Однако у пациентов с нарушением функции почек рекомендуется периодически контролировать концентрацию калия и креатинина в сыворотке крови.
Хроническая сердечная недостаточность
Наиболее часто встречающиеся побочные эффекты (?1/100, <1/10):
Со стороны сердечно-сосудистой системы: выраженное снижение АД;
Нарушение метаболизма и заболевания, вызванные нарушением метаболизма: гиперкалиемия;
Со стороны мочевыводящей системы: нарушение функции почек;
Лабораторные изменения: повышение концентрации креатинина, мочевины и калия.
Рекомендуется контролировать концентрацию креатинина и калия в сыворотке крови.
О следующих побочных эффектах в ходе постмаркетингового применения препарата докладывалось очень редко (<1/10000):
Со стороны кровеносной и лимфатической системы: лейкопения, нейтропения и агранулоцитоз;
Нарушение метаболизма и заболевания, вызванные нарушением метаболизма: гиперкалиемия, гипонатриемия;
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль;
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: кашель;
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота;
Со стороны печени и желчевыводящих путей: повышение активности «печеночных» ферментов, нарушение функции печени или гепатит;
Со стороны кожных покровов: ангионевротический отек, сыпь, крапивница, кожный зуд.
Со стороны костно-мышечной системы, соединительной ткани: боль в спине, артралгия, миалгия;
Со стороны мочевыводящей системы: нарушение функции почек, включая почечную недостаточность у предрасположенных пациентов.
У пациентов, получавших антагонисты рецепторов ангиотензина II, были зарегистрированы редкие сообщения о рабдомиолизе.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Нарушение функции почек
На фоне терапии препаратом Кандесартан-СЗ, как и при применении других средств, угнетающих ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, у некоторых пациентов могут отмечаться нарушения функции почек.
При применении препарата Кандесартан-СЗ у пациентов с артериальной гипертензией и выраженной почечной недостаточностью рекомендуется периодически контролировать концентрацию калия и креатинина в сыворотке крови. Клинический опыт применения препарата у пациентов с тяжелым нарушением функции почек или терминальной стадией почечной недостаточности ограничен (клиренс креатинина менее 15 мл/мин).
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью необходимо периодически контролировать функцию почек, особенно у пациентов в возрасте 75 лет и старше, а также у пациентов с нарушением функции почек. При повышении дозы препарата Кандесартан-СЗ также рекомендуется контролировать концентрацию калия и креатинина.
В клинические исследования препарата при хронической сердечной недостаточности не включались пациенты с концентрацией креатинина > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).
Совместное применение с ингибиторами АПФ при хронической сердечной недостаточности
При применении кандесартана в комбинации с ингибиторами АПФ может увеличиваться риск развития побочных эффектов, особенно нарушения функции почек и гиперкалиемии (см. раздел «Побочное действие»). В этих случаях необходимо тщательное наблюдение и контроль лабораторных показателей.
Стеноз почечной артерии
У пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом артерии единственной почки препараты, оказывающие влияние на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, в частности ингибиторы АПФ, могут вызывать повышение концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови. Подобных эффектов можно ожидать при назначении антагонистов рецепторов ангиотензина II.
Пересадка почки
Данные о применении препарата Кандесартан-СЗ у пациентов, перенесших пересадку почки, ограничен.
Артериальная гипотензия
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью на фоне терапии препаратом Кандесартан-СЗ может развиться артериальная гипотензия. Как и при применении других препаратов, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, причиной развития артериальной гипотензии у пациентов с артериальной гипертензией может быть уменьшение объема циркулирующей крови, как наблюдается у пациентов, получающих высокие дозы диуретиков. Поэтому в начале терапии следует соблюдать осторожность и, при необходимости, проводить коррекцию гиповолемии.
Двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы при применении препаратов, содержащих алискирен
Не рекомендуется двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы путем комбинирования кандесартана цилексетила и алискирена, ввиду увеличения риска развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и изменения функции почек.Применение кандесартана цилексетила в комбинации с алискиреном противопоказано у пациентов с сахарным диабетом (1 или 2 типа) или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации < 60 мл/мин/м2) (см. раздел «Противопоказания»).
Общая анестезия и хирургия
У пациентов, получающих антагонисты ангиотензина II, во время проведения общей анестезии и при хирургических вмешательствах может развиться артериальная гипотензия в результате блокады ренин-ангиотензиновой системы. Очень редко могут отмечаться случаи тяжелой артериальной гипотензии, требующей внутривенного введения жидкости и/или вазопрессоров.
Стеноз аортального и митрального клапана или обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия
При назначении препарата Кандесартан-СЗ, как и других вазодилататоров, пациентам с обструктивной гипертрофической кардиомиопатией или гемодинамически значимым стенозом аортального или митрального клапана следует соблюдать осторожность.
Первичный гиперальдостеронизм
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно резистентны к терапии гипотензивными препаратами, влияющими на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему. В связи с этим препарат Кандесартан-СЗ не рекомендуется назначать таким пациентам.
Гиперкалиемия
Клинический опыт применения других препаратов, влияющих на систему ренин-ангиотензин-альдостерон, показывает, что одновременное назначение препарата Кандесартан-СЗ с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия или заменителями соли, содержащими калий, или другими препаратами, которые могут увеличить содержание калия в крови (например, гепарин), может привести к развитию гиперкалиемии у пациентов с артериальной гипертензией.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью на фоне терапии препаратом Кандесартан-СЗ, может развиваться гиперкалиемия. При назначении препарата Кандесартан-СЗ пациентам с хронической сердечной недостаточностью рекомендуется регулярный контроль концентрации калия в крови, особенно при совместном назначении с ингибиторами АПФ и калийсберегающими диуретиками, такими как спиронолактон.
Общие
Пациенты, у которых сосудистый тонус и функция почек преимущественно зависят от активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (например, пациенты с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или заболеваниями почек, включая стеноз почечной артерии), особенно чувствительны к препаратам, действующим на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему. Назначение подобных средств сопровождается у этих пациентов резкой артериальной гипотензией, азотемией, олигурией и реже – острой почечной недостаточностью. Возможность развития перечисленных эффектов не может быть исключена и при использовании антагонистов рецепторов ангиотензина II. Резкое снижение АД у пациентов с ишемической болезнью сердца или цереброваскулярными заболеваниями атеросклеротического генеза, при применении любых гипотензивных средств, может приводить к развитию инфаркта миокарда или инсульта.
•Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Влияние на способность управлять автотранспортом или работать с техникой не изучалось, но фармакодинамические свойства препарата указывают на то, что подобное влияние отсутствует.
При вождении автотранспорта и занятиями потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, следует учитывать, что при применении препарата может наблюдаться головокружение и повышенная утомляемость.
Передозировка
Симптомы
Анализ фармакологических свойств препарата позволяет предположить, что основным проявлением передозировки может быть клинически выраженное снижение АД, головокружение и тахикардия, также может проявиться брадикардия. Были описаны отдельные случаи передозировки препарата (до 672 мг кандесартана цилексетила), закончившиеся выздоровлением пациентов без тяжелых последствий.
Лечение
При развитии клинически выраженной артериальной гипотензии необходимо проводить симптоматическое лечение и контролировать состояние пациента. Уложить пациента, приподнять ножной конец кровати. При необходимости следует увеличить объем циркулирующей плазмы, например, путем внутривенного введения 0,9 % раствора натрия хлорида. В случае необходимости могут быть назначены симпатомиметические препараты. Выведение кандесартана с помощью гемодиализа маловероятно.
Показания
Артериальная гипертензия у взрослых. Препарат Кандесартан-СЗ может быть применен в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами.
Хроническая сердечная недостаточность (II-IV функциональный класс по классификации NYHA) у взрослых пациентов с нарушением систолической функции левого желудочка (снижение ФВЛЖ ? 40 %). Препарат Кандесартан-СЗ применяют в качестве дополнительной терапии к ингибиторам ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) или при непереносимости ингибиторов АПФ (см. раздел «Фармакодинамика»).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к кандесартана цилексетилу или другим компонентам, входящим в состав препарата.
Беременность и период грудного вскармливания (см. раздел «Применение при беременности и в период грудного вскармливания»).
Тяжелые нарушения функции печени и/или холестаз.
Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
Непереносимость галактозы, дефицит лактазы и синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Одновременное применение с алискиреном и алискиренсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом или нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтрации < 60 мл/мин/м2) (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами»).
С осторожностью
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки, с гемодинамически значимым стенозом аортального и митрального клапана, после пересадки почки в анамнезе, у пациентов с цереброваскулярными заболеваниями и ишемической болезнью сердца (ИБС), с гиперкалиемией, у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови, с первичным гип
•Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Беременность
Применение препарата Кандесартан-СЗ во время беременности противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). Пациентки, принимающие препарат Кандесартан-СЗ, должны быть предупреждены об этом до планирования беременности, чтобы они могли обсудить альтернативные варианты терапии со своим лечащим врачом. В случае наступления беременности терапия препаратом Кандесартан-СЗ должна быть немедленно прекращена и, при необходимости, назначено альтернативное лечение.
Препараты, оказывающие прямое действие на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, могут вызывать нарушения развития плода или оказывать негативное действие на новорожденного, вплоть до летального исхода, при применении препарата во время беременности.
Известно, что терапия антагонистами рецепторов ангиотензина II может вызывать нарушения развития плода (нарушение функции почек, олигогидрамнион, замедление оссификации костей черепа) и развитие осложнений у новорожденного (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия).
Период грудного вскармливания
В настоящее время не известно, проникает ли кандесартан в грудное молоко. В связи с возможным нежелательным действием на грудных детей, препарат Кандесартан-СЗ не следует применять в период грудного вскармливания
Лекарственное взаимодействие
При применении препарата Кандесартан-СЗ с гидрохлоротиазидом, варфарином, дигоксином, пероральными контрацептивами (этинилэстрадиол/левоноргестрел), глибенкламидом, нифедипином и эналаприлом клинически значимого фармакокинетического взаимодействия выявлено не было.
Кандесартан метаболизируется в печени в незначительной степени (изоферментом CYP2C9). Проведенные исследования по взаимодействию не выявили влияния препарата на изоферменты CYP2C9 и CYP3A4, действие на другие изоферменты системы цитохрома Р450 не изучено.
Совместное применение препарата Кандесартан-СЗ с другими гипотензивными средствами потенцирует антигипертензивное действие.
Опыт применения других лекарственных средств, действующих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, показывает, что сопутствующая терапия калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, и другими средствами, которые могут повышать концентрацию калия в сыворотке крови (например, гепарин) может приводить к развитию гиперкалиемии.
При сочетанном назначении препаратов лития с ингибиторами АПФ сообщалось об обратимом повышении концентрации лития в сыворотке крови и развитии токсических реакций. Подобные реакции могут встречаться и при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II, в связи с чем, рекомендуется контролировать концентрацию лития в сыворотке крови при комбинированном применении этих препаратов.
При совместном применении антагонистов рецепторов ангиотензина II и нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП), в том числе селективных ингибиторов циклооксигеназы-2, ацетилсалициловой кислоты может отмечаться снижение антигипертензивного действия.
Как и при применении ингибиторов АПФ, совместное применение антагонистов рецепторов ангиотензина II и НПВП может увеличивать риск нарушения функции почек, включая острую почечную недостаточность, повышение концентрации калия в сыворотке крови, особенно у пациентов со сниженной функцией почек. Следует соблюдать осторожность при совместном применении этих препаратов, особенно у пожилых пациентов и у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови. Пациентам необходимо компенсировать потерю жидкости и тщательно контролировать функцию почек после начала комбинированной терапии и периодически на фоне такой терапии.
Биодоступность кандесартана не зависит от приема пищи.
Противопоказано одновременное применение с алискиреном у пациентов с сахарным диабетом и у пациентов с почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации менее 60 мл/мин
(6133)
Дозування
Препарат Кандесартан-СЗ слід приймати один раз на добу незалежно від прийому їжі. Артеріальна гіпертензія у дорослих пацієнтів Рекомендована початкова і підтримуюча доза препарату Кандесартан-СЗ становить 8 мг один раз на добу. Доза може бути збільшена до 16 мг один раз на добу. Пацієнтам, яким не вдалося достатньо знизити АТ після 4 тижнів прийому препарату Кандесартан-СЗ у дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг один раз на добу. У разі якщо терапія препаратом Кандесартан-СЗ не призводить �� зниження АТ до оптимального рівня, рекомендується змінити схему лікування. Терапія повинна коригуватися у відповідності з рівнем артеріального тиску. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Пацієнти літнього віку, У пацієнтів літнього віку немає необхідності коригувати початкову дозу препарату. Пацієнти з порушенням функції нирок Початкова добова доза у пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ? 30 мл/хв/1,73м2 площі поверхн��з-ти тіла), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить 4 мг (1/2 таблетки по 8 мг). Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв) обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова добова доза у пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки становить 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Клінічний досвід застосування препрепарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки і/або холестазом обмежений (див. розділ «Протипоказання»). Супутня терапія Застосування препарату Кандесартан-СЗ разом з діуретиками тіазидного типу (наприклад, гідрохлоротіазид) можуть посилити антигіпертензивну дію препарату Кандесартан-СЗ. Гіповолемія Рекомендована початкова доза препарату Кандесартан-СЗ становить 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза препарату Кандесартан-СЗ складових��т 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Підвищення дози до 32 мг один раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів (див. розділ «Особливі вказівки»).
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою і рискою.Склад
активного речовини: кандесартана цилексетила – 32,0 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 78,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74,0 мг, крохмаль прежелатинизирован-ний (крахмал 1500) – 40,0 мг, натрію кроскармелоза (примеллоза) – 8,0 мг, повідон (полівінілпіролідон среднемолекулярный) – 14,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,5 мг, натрію стеарилфумарат – 2,5 мг.Фармакологічна дія
Ангіотензин II – основний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерона, регуляція водно-електролітного гомеостазу і стимуляція клітинного росту. Всі ці ефекти опосередковані взаємодії ангіотензину II з ангиотензиновыми рецепторами 1 типу (АТ1 рецептори).
Кандесартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II 1 типу (АТ1 рецепторів). Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який здійснює перетворення ангіотензину I в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандес��ртана з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічалося у пацієнтів, які отримували кандесартана цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує іонні канали, які беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. В результаті блокування АТ1 рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення активності реніну, ангіотензину I ангіотензину II, зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.
Артеріальна гіпертензія
При артеріальній гіпертензії кандесартан вызыва��т дозозалежне, тривале зниження артеріального тиску (АТ). Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням загального периферичного опору судин, без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Не зазначалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також синдрому відміни (синдром «рикошету») після припинення терапії.
Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози кандесартана цилексетила зазвичай розвивається протягом 2-х годин. На тлі продовжуєся терапії препаратом у фіксованій дозі максимальне зниження АТ звичайно досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом лікування. Кандесартана цилексетил, який призначається один раз на добу забезпечує ефективне і плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартана цилексетила спільно з гідрохлоротіазидом призводить до посилення антигіпертензивної дії. Спільне застосування кандесартана цилексетила та гідрохлоротіазиду (ічи амлодипіну) добре переноситься.
Ефективність препарату не залежить від віку та статі пацієнтів.
Кандесартана цилексетил збільшує нирковий кровотік і не змінює або ж підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір і фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартана цилексетила в дозі 8 – 16 мг протягом 12 тижнів не чинить негативного впливу на концентрацію глюкози і ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.
Хроническая серцева недостатність
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВЛЖ ? 40 %), прийом кандесартана сприяв зниженню загального периферичного судинного опору і капілярного тиску в легенях, підвищення активності реніну та концентрацій ангіотензину II у плазмі крові, а також зниження рівня альдостерону.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Кандесартана цилексетил є проліками для прийому всередину. Швидко перетворюється в ак��ивное речовину – кандесартан шляхом ефірного гідролізу при всмоктуванні з травного тракту, міцно зв'язується з АТ1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартана після прийому всередину розчину кандесартана цилексетила становить близько 40 %. Відносна біодоступність таблетованого препарату порівняно з розчином для прийому всередину складає приблизно 34 %. Таким чином, розрахункова абсолютна біодоступність таблетованої форми препарату становить 14 %. Максимальна концентрація в сироватці крові (Смах) досягається через 3 – 4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартана підвищується лінійно. Фармакокінетичні параметри кандесартана не залежать від статі пацієнта. Прийом їжі не чинить значного впливу на площу під кривою «концентрація – час» (AUC), тобто одночасний прийом їжі істотно не впливає на біодоступність препарату. Кандесартан активно зв'язується з білками плазми крові (> 99 %). Обсяг розподілу кандесартана становить 0,1 л/кг.
Метаболізм і виведення з організму
Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками і жовчю у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці. Період напіввиведення кандесартана становить приблизно 9 годин. Кумуляція в організмі не спостерігається.
Загальний кліренс кандесартана становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв/кг Ниркова екскреція кандесартана здійснюється шляхом клубочкової фільтрації і активної канальцевої секреції. При прийомі всередину радіоактивно-міченого кандесартана цилексетила близько 26 % від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартана і 7 % - у вигляді неактивного метаболіту, тоді як в калі виявляється 56 % від введеної кількості у вигляді кандесартана і 10 % - у вигляді неактивного метаболіту.
У літніх пацієнтів (старше 65 років) Смах та AUC кандесартана збільшуються на 50 % та 80 % відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Однак, антигіпертензивну дію та частота виникнення побічних ефектів ��ри застосуванні препарату Кандесартан-СЗ не залежать від віку пацієнтів.
У пацієнтів з легким і помірним порушенням функції нирок Смах і AUC кандесартана збільшувалися на 50 % та 70 % відповідно, тоді як період напіввиведення препарату не змінюється у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок Смах і AUC кандесартана збільшувалися на 50 % та 110 % відповідно, а період напіввиведення препарату збільшувався в 2 рази.
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, були виявлені татакі ж фармакокінетичні параметри кандесартана, як у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок.
У пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки відмічалося підвищення AUC кандесартана на 23 %.Побічні дії
Артеріальна гіпертензія
Побічні ефекти у ході клінічних досліджень мали помірний та минущий характер і були співставні за частотою з групою плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів на фоні прийому препарату Кандесартан-СЗ не залежала від дози препарату, статі і віку п��цієнтом. Частота випадків припинення терапії в зв'язку з побічними ефектами була подібною при використанні кандесартана цилексетила (3,1 %) і плацебо (3,2 %).
В ході аналізу даних проведених досліджень повідомлялося про наступні побічні ефекти, часто (>1/100), що зустрічалися на тлі прийому кандесартана цилексетила. Описані побічні ефекти спостерігалися з частотою хоча б на 1 % більше, ніж у групі плацебо.
З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, головний біль;
З боку кістково-м'язової системи, зоединительной тканини: біль у спині;
Інфекції: респіраторні інфекції;
Лабораторні показники: загалом при застосуванні препарату Кандесартан-СЗ не було відмічено клінічно значущих змін стандартних лабораторних показників. Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, може спостерігатися невелике зниження гемоглобіну. Спостерігалося збільшення концентрації креатиніну, сечовини або кальцію та зменшення концентрації натрію. Підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) було від��ечено дещо частіше при застосуванні препарату Кандесартан-СЗ в порівнянні з плацебо (1,3 % замість 0,5 %). При застосуванні препарату Кандесартан-СЗ зазвичай не потребує регулярного контролю лабораторних показників. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодично контролювати концентрацію калію та креатиніну в сироватці крові.
Хронічна серцева недостатність
Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти (?1/100, <1/10):
З боку серцево-судинної системи: виражене зниження АТ;
Нпорушення метаболізму та захворювання, викликані порушенням метаболізму: гіперкаліємія;
З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок;
Лабораторні зміни: підвищення концентрації креатиніну, сечовини і калію.
Рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію в сироватці крові.
Про наступні побічні ефекти у ході постмаркетингового застосування препарату доповідалося дуже рідко (<1/10000):
З боку кровоносної та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцит��з;
Порушення метаболізму та захворювання, викликані порушенням метаболізму: гіперкаліємія, гіпонатріємія;
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль;
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель;
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота;
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності «печінкових» ферментів, порушення функції печінки або гепатит;
З боку шкірних покривів: ангіоневротичний набряк, висип, кропив'янка, шкірний свербіж.<br />
З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія;
З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів.
У пацієнтів, які отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, були зареєстровані поодинокі повідомлення про рабдоміолізі.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Порушення функції нирок
На тлі терапії препаратом Кандесартан-СЗ, як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують ренін-��нгиотензин-альдостероновую систему, у деяких пацієнтів можуть відзначатися порушення функції нирок.
При застосуванні препарату Кандесартан-СЗ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і вираженою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати концентрацію калію та креатиніну в сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або термінальною стадією ниркової недостатності обмежений (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв).
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю слід періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років і старше, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози препарату Кандесартан-СЗ також рекомендується контролювати концентрацію калію і креатиніну.
У клінічні дослідження препарату при хронічній серцевій недостатності не включалися пацієнти з концентрацією креатиніну > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).
Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостато��ності
При застосуванні кандесартана у комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватися ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок і гіперкаліємії (див. розділ «Побічна дія»). У цих випадках необхідно ретельне спостереження і контроль лабораторних показників.
Стеноз ниркової артерії
У пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, зокрема інгібітори АПФ, можуть викликати підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові. Подібних ефектів можна очікувати при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II.
Пересадка нирки
Дані про застосування препарату Кандесартан-СЗ у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, обмежений.
Артеріальна гіпотензія
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Кандесартан-СЗ може розвинутися артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-ал��достероновую систему, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення об'єму циркулюючої крові, що спостерігається у пацієнтів, що отримують високі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід дотримуватися обережності і, при необхідності, проводити корекцію гіповолемії.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при застосуванні препаратів, що містять алискирен
Не рекомендується подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом��мбинирования кандесартана цилексетила і алискирена, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок.Застосування кандесартана цилексетила в комбінації з алискиреном протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом (1 або 2 типу) або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/м2) (див. розділ «Протипоказання»).
Загальна анестезія і хірургія
У пацієнтів, які отримували антагоністи ангіотензину ІІ, під час проведення загальної анестезії і при хірургічних втручаннях може розвинутися артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що вимагає внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів.
Стеноз аортального та мітрального клапана або обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
При призначенні препарату Кандесартан-СЗ, як і інших вазодилататорів, пацієнтам з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід дотримуватися обережності.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему. У зв'язку з цим препарат Кандесартан-СЗ не рекомендується призначати таким пацієнтам.
Гіперкаліємія
Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на систему ренін-ангіотензин-альдостерон", показує, що одночасне призначення препарату Доандесартан-СЗ з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Кандесартан-СЗ, може розвиватися гіперкаліємія. При призначенні препарату Кандесартан-СЗ пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю рекомендується регулярний доонтроль концентрації калію в крові, особливо при спільному призначенні з інгібіторами АПФ та калійзберігаючими діуретиками, такими як спіронолактон.
Загальні
Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю чи захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему. Призначення подібних засобів супроводжується у цих пацієнтів різкої артеріальної гіпотензією, азотемією, олігурією та іноді гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів не може бути виключена і при використанні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Різке зниження АТ у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями атеросклеротичного генезу, при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів, може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
•Вплив на здатне��ть до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з технікою не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що подібний вплив відсутній.
При водінні автотранспорту і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні препарату може спостерігатися запаморочення і підвищена стомлюваність.
Передозировка
Симптоми
Аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження АТ, запаморочення, тахікардія, також може проявитися брадикардія. Були описані окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартана цилексетила), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків.
Лікування
При розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії необхідно проводити симптоматичне лікування і до��нтролировать стан пацієнта. Укласти пацієнта, підняти ножний кінець ліжка. При необхідності слід збільшити об'єм циркулюючої плазми, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі необхідності можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Виведення кандесартана за допомогою гемодіалізу малоймовірна.Свідчення
Артеріальна гіпертензія у дорослих. Препарат Кандесартан-СЗ може бути застосований в монотерапії або в комбінації з іншими гіпотензивними засобами.
Хронічна сердечная недостатність (ІІ-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у дорослих пацієнтів з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (зниження ФВЛЖ ? 40 %). Препарат Кандесартан-СЗ застосовують в якості додаткової терапії до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або при непереносимості інгібіторів АПФ (див. розділ «Фармакодинаміка»).Протипоказання
Підвищена чутливість до кандесартана цилексетилу або інших компонентів, що входять до складу препарату.
Вагітність і період грудного вскармливан��я (див. розділ «Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування»).
Тяжкі порушення функції печінки і/або холестаз.
Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
Непереносимість галактози, дефіцит лактази і синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Одночасне застосування з алискиреном і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/м2) (див. розділ «Взаємодія з іншими ліків��нными препаратами»).
З обережністю
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, з гемодинамічно значущим стенозом аортального і мітрального клапана, після пересадки нирки в анамнезі, у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями та ішемічною хворобою серця (ІХС), з гіперкаліємією, у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, з первинним гіп
•Застосування при вагітності і в періодод грудного вигодовування
Вагітність
Застосування препарату Кандесартан-СЗ під час вагітності протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтки, які приймають препарат Кандесартан-СЗ, повинні бути попереджені про це до планування вагітності, щоб вони могли обговорити альтернативні варіанти терапії зі своїм лікуючим лікарем. У разі настання вагітності терапія препаратом Кандесартан-СЗ повинна бути негайно припинена та, при необхідності, призначено альтернативне лікування.
Препарати, оказвстановлені пряму дію на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, можуть спричиняти порушення розвитку плода або надавати негативну дію на новонародженого, аж до летального результату, при застосуванні препарату під час вагітності.
Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричиняти порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).r />
Період грудного вигодовування
В даний час не відомо, чи проникає кандесартан в грудне молоко. У зв'язку з можливим небажаним дією на грудних дітей, препарат Кандесартан-СЗ не слід застосовувати в період грудного вигодовуванняЛікарська взаємодія
При застосуванні препарату Кандесартан-СЗ з гідрохлоротіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущої фармакокінетичної взаимодейс��вія виявлено не було.
Кандесартан метаболізується в печінці в незначній мірі (ізоферментом CYP2C9). Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу препарату на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчено.
Сумісне застосування препарату Кандесартан-СЗ з іншими гіпотензивними засобами потенціює антигіпертензивну дію.
Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, показує, що зпутствующая терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати концентрацію калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкаліємії.
При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про зворотнє підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим, рекомендметься контролювати концентрацію літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів.
При спільному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2, ацетилсаліцилової кислоти може відзначатися зниження антигіпертензивної дії.
Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗП може збільшувати ризик порушення функції нирок, ��включаючи гостру ниркову недостатність, підвищення концентрації калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні цих препаратів, особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини і ретельно контролювати функцію нирок після початку комбінованої терапії та періодично на тлі такої терапії.
Біодоступність кандесартана не залежить від прийому їжі.
Противопоказано одночасне застосування з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв
