Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Ирузид 0,01+0,0125 n30 табл (Ирузид 0,01+0,0125 n30 табл)

906 грн
0 грн
Рейтинг: 38 (4.7) 5
Артикул: 7119
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Препарат назначают внутрь по 1 таблетки (10 мг + 12.5 мг или 20 мг + 12.5 мг) 1 раз/ При необходимости дозу можно увеличить до 20 мг + 25 мг 1 раз/ Пациентам с почечной недостаточностью при КК от 80 до 30 мл/мин Ирузид® можно применять только после титрования дозы отдельных компонентов препарата. Рекомендованная начальная доза лизиноприла при неосложненной почечной недостаточности составляет 5-10 мг/ После приема начальной дозы Ирузида может возникнуть симптоматическая гипотензия. Такие случаи чаще отмечаются у больных, у которых была потеря жидкости и электролитов вследствие предшествовавшего лечения диуретиками. Поэтому следует прекратить прием диуретиков за 2-3 дня до начала лечения Ирузидом.

Передозировка

: выраженное снижение АД, сухость во рту, сонливость, задержка мочеиспускания, запоры, беспокойство, повышенная раздражительность

Лекарственная форма

Таблетки

Состав

лизиноприл10 мг

гидрохлоротиазид12.5 мг

Вспомогательные вещества: маннитол, кальция фосфат дигидрат, крахмал кукурузный, крахмал прежелатинизированный, индигокармин, магния стеарат

Фармакологическое действие

Антигипертензивный комбинированный препарат, содержащий ингибитор АПФ (лизиноприл) и диуретик (гидрохлоротиазид). Оказывает антигипертензивное и диуретическое действие.

Лизиноприл - ингибитор АПФ. Механизм действия связан с ингибированием активности АПФ, что приводит к подавлению образования ангиотензина II из ангиотензина I и к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает ОПСС, АД, преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности к нагрузкам у больных хронической сердечной недостаточностью. Лизиноприл оказывает вазодилатирующее действие, при этом расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевые ренин-ангиотензиновые системы. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа.

Применение ингибиторов АПФ у пациентов с сердечной недостаточностью приводит к увеличению продолжительности жизни; у пациентов, перенесших инфаркт миокарда, без клинических проявлений сердечной недостаточности - к замедлению прогрессирования дисфункции левого желудочка.

Антигипертензивное действие отмечается через 6 ч после приема препарата и сохраняется в течение 24 ч. Продолжительность действия также зависит от величины дозы. Начало действия препарата - через 1 ч. Максимальный эффект отмечается через 6-7 ч. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 месяца.

При резкой отмене препарата не наблюдается выраженного повышения АД.

Помимо снижения АД лизиноприл уменьшает альбуминурию. У больных с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия.

Лизиноприл не влияет на концентрацию глюкозы в крови у больных сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.

Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Оказывает антигипертензивное действие за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияние на нормальное АД. Диуретический эффект развивается через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч и продолжается 6-12 ч. Антигипертензивное действие проявляется через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели.

В комбинации лизиноприл и гидрохлоротиазид оказывают аддитивный антигипертензивный эффект.

Фармакокинетика

Лизиноприл

Всасывание

Абсорбция - 30% (6-60%). Биодоступность лизиноприла составляет 25-50%. Cmax в плазме крови достигается приблизительно через 6-8 ч. Прием пищи не оказывает влияния на абсорбцию лизиноприла.

Распределение

Слабо связывается с белками плазмы. Лизиноприл незначительно проникает через ГЭБ и плацентарный барьер.

Выведение

Лизиноприл не метаболизируется и выводится в неизмененном виде с мочой.

T1/2 - 12 ч. Основная часть лизиноприла выводится во время начальной ?-фазы (эффективный T1/2 – 12 ч), за которой следует терминальная отдаленная бета-фаза (около 30 ч).

Гидрохлоротиазид

Всасывание

После приема внутрь абсорбируется на 60-80%. Cmax в плазме крови достигается приблизительно через 1.5-3 ч. Изменения всасывания под влиянием приема пищи не имеют клинического значения.

Распределение

Гидрохлоротиазид накапливается в эритроцитах. В фазе выведения его концентрация в эритроцитах в 3-9 раз больше, чем в плазме. Связывание с белками плазмы 40-70%.

Метаболизм и выведение

Гидрохлоротиазид метаболизируется в очень малой степени.

Выведение гидрохлоротиазида из плазмы имеет двухфазный характер: T1/2 в начальной ?-фазе составляет 2 ч, в терминальной бета-фазе - около 10 ч. Гидрохлоротиазид выводится с мочой; 50-75% принятой внутрь дозы - в неизмененном виде.

Побочные действия

Наиболее часто отмечались головокружение, головная боль.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: выраженное снижение АД, боль в груди; редко - ортостатическая гипотензия, тахикардия, брадикардия, появление симптомов сердечной недостаточности, нарушение AV-проводимости, инфаркт миокарда.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, боль в животе, сухость во рту, диспепсия, анорексия, изменение вкуса, панкреатит, гепатоцеллюлярный или холестатический гепатит, желтуха.

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: повышенная утомляемость, лабильность настроения, нарушение концентрации внимания, парестезии, сонливость, судорожные подергивания мышц конечностей и губ; редко - астенический синдром, спутанность сознания.

Со стороны дыхательной системы: сухой кашель, диспноэ, бронхоспазм, апноэ.

Дерматологические реакции: повышенное потоотделение, выпадение волос, фотосенсибилизация.

Со стороны системы кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения, нейтропения, агранулоцитоз, анемия (снижение гематокрита, эритроцитопения).

Со стороны мочеполовой системы: уремия, олигурия/анурия, нарушение функции почек, острая почечная недостаточность, снижение потенции.

Аллергические реакции: ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и/или гортани, кожная сыпь, кожный зуд, крапивница, лихорадка, васкулит, положительные результаты на антинуклеарные антитела, повышение СОЭ, эозинофилия.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Следует учитывать, что снижение АД возникает при уменьшении ОЦК, вызванном терапией диуретиками, уменьшением количества соли в пище, диализом, диареей или рвотой. У больных с хронической сердечной недостаточностью с одновременной почечной недостаточностью или без нее возможно развитие симптоматической гипотензии, которая чаще выявляется у больных с тяжелыми формами сердечной недостаточности, как следствие применения больших доз диуретиков, гипонатриемии или нарушенной функции почек. У таких больных лечение следует начинать под строгим контролем врача. Подобной тактики следует придерживаться при назначении Ирузида больным с ИБС, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту. Транзиторная гипотензивная реакция не является противопоказанием для приема следующей дозы препарата.

До начала лечения по возможности следует нормализовать концентрацию натрия и/или восполнить потерянный объем жидкости, тщательно контролировать действие начальной дозы препарата на больного.

У больных с хронической сердечной недостаточностью выраженное снижение АД после начала лечения ингибиторами АПФ может привести к дальнейшему ухудшению почечной функции. Отмечены случаи острой почечной недостаточности. У больных с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки, получавших ингибиторы АПФ, отмечалось повышение мочевины и креатинина в сыворотке крови, обычно обратимое после прекращения лечения (чаще отмечалось у больных с почечной недостаточностью).

У больных, принимавших ингибиторы АПФ, включая лизиноприл, редко развивался ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и/или гортани, причем его развитие возможно в любой период лечения. В таком случае лечение необходимо как можно скорее прекратить и за больным установить наблюдение до полной регрессии симптомов. Однако в случаях, когда отек возникал только на лице и губах, и состояние нормализовалось без лечения, возможно назначение антигистаминных препаратов.

При распространении ангионевротического отека на язык, надгортанник и/или гортань может произойти обструкция дыхательных путей, поэтому следует немедленно проводить соответствующую терапию (0.3-0.5 мл раствора эпинефрина /адреналина/ 1:1000 п/к) и/или меры по обеспечению проходимости дыхательных путей. У больных, в анамнезе которых уже был ангионевротический отек, не связанный с предыдущим лечением ингибиторами АПФ, может быть повышен риск его развития во время лечения ингибитором АПФ.

При применении ингибитора АПФ отмечался кашель (сухой, длительный, который исчезает после прекращения приема ингибитора АПФ). При дифференциальном диагнозе кашля следует учитывать и кашель, вызванный применением ингибитора АПФ.

Следует учитывать, что у больных, одновременно принимающих ингибиторы АПФ и находящихся на гемодиализе с использованием диализных мембран с высокой проницаемостью, может развиться анафилактическая реакция. В таких случаях

Показания

артериальная гипертензия (у пациентов, которым показана комбинированная терапия).

Противопоказания

— анурия;

— почечная недостаточность тяжелой степени (КК < 30 мл/мин);

— ангионевротический отек (в т.ч. в анамнезе от применения ингибиторов АПФ);

— гемодиализ с использованием высокопроточных мембран;

— гиперкальциемия;

— гипонатриемия;

— порфирия;

— прекома, печеночная кома;

— сахарный диабет (тяжелые формы);

— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);

— повышенная чувствительность к препарату, другим ингибиторам АПФ и производным сульфаниламидов.

С осторожностью следует назначать препарат при аортальном стенозе, гипертрофической кардиомиопатии, двустороннем стенозе почечных артерий, стенозе артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией, при состоянии после трансплантации почки, почечной недостаточности (клиренс креатинина более 30 мл/мин), первичном гиперальдостеронизме, артериальной гипотензии, гипоплазии костного мозга, гипонатриемии

Лекарственное взаимодействие

При одновременном применении Ирузида с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид), препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, повышается риск развития гиперкалиемии, особенно у больных с нарушенной функцией почек. Поэтому при необходимости применения данной комбинации показан контроль калия в сыворотке крови и функции почек.

При одновременном применении Ирузида с вазодилататорами, барбитуратами, фенотиазинами, трициклическими антидепрессантами и этанолом отмечается усиление антигипертензивного действия.

При одновременном применении Ирузида с НПВС, эстрогенами снижается антигипертензивное действие лизиноприла.

При одновременном применении Ирузида с препаратами лития замедляется выведение лития из организма, что приводит к усилению кардиотоксического и нейротоксического действия лития.

При одновременном применении с антацидами и колестирамином снижается всасывание Ирузида из ЖКТ.
(6119)


Дозування

Препарат призначають внутрішньо по 1 таблетки (10 мг + 12,5 мг або 20 мг + 12,5 мг) 1 раз/ При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг + 25 мг 1 раз/ Пацієнтам з нирковою недостатністю при КК від 80 до 30 мл/хв Ирузид® можна застосовувати тільки після титрування дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій ниркової недостатності становить 5-10 мг/ Після прийому початкової дози Ирузида може виникнути симптоматична гіпотензія. Такі випадки частіше відзначаються у хворих, у яких була потіря рідини і електролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками. Тому слід припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування Ирузидом.

Передозування

: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запори, неспокій, підвищена дратівливість

Лікарська форма

Таблетки

Склад

лизиноприл10 мг

гидрохлоротиазид12.5 мг

Допоміжні речовини: манітол, кальцію фосфат дигідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, індигокармін, магнію стеарат

Фармакологічна дія

Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить інгібітор АПФ (лізиноприл) і діуретик (гідрохлоротіазид). Чинить антигіпертензивну та діуретичну дію.

Лізиноприл - інгібітор АПФ. Механізм дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до пригнічення утворення ангіотензину II з ангіотензину I і до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск в легокових капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності до навантажень у хворих хронічною серцевою недостатністю. Лізиноприл чинить вазодилатуючу дію, при цьому розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються дією на тканинні ренін-ангиотензиновые системи. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу.

Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів з рєрдечной недостатністю призводить до збільшення тривалості життя; у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, без клінічних проявів серцевої недостатності - до уповільнення прогресування дисфункції лівого шлуночка.

Антигіпертензивна дія відмічається через 6 год після прийому препарату і зберігається протягом 24 год. Тривалість дії залежить від величини дози. Початок дії препарату - через 1 ч. Максимальний ефект відзначається через 6-7 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні после початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.

При різкій відміні препарату не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску.

Крім зниження АТ лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих з гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.

Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.

Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням�� реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Чинить антигіпертензивну дію за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний артеріальний тиск. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год і триває 6-12 год. Антигіпертензивна дія проявляється через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.

У комбінації лізиноприл і гідрохлоротіазид чинять адитивний антигіпертензивний ефект.

Фармакокінетика

Лізиноприл

Всмоктування

Абсорбція - 30% (6-60%). Біодоступність лізиноприлу становить 25-50%. Cmax в плазмі крові досягається приблизно через 6-8 год. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу.

Розподіл

Слабко зв'язується з білками плазми. Лізиноприл незначно проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр.

Виведення

Лізиноприл не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді з сечею.

T1/2 - 12 ч. Основна ч��сть лізиноприлу виводиться під час початковій ?-фази (ефективний T1/2 – 12 год), за якої слід термінальна віддалена бета-фаза (близько 30 годин).

Гідрохлоротіазид

Всмоктування

Після прийому всередину абсорбується на 60-80%. Cmax в плазмі крові досягається приблизно через 1.5-3 ч. Зміни всмоктування під впливом прийому їжі не мають клінічного значення.

Розподіл

Гідрохлоротіазид накопичується в еритроцитах. У фазі виведення його концентрація в еритроцитах у 3-9 разів більша, ніж у плазмі. Зв'язування з білками плазми 40-70%.

Метаболізм і виведення

Гідрохлоротіазид метаболізується в дуже малій мірі.

Виведення гідрохлоротіазиду з плазми крові має двофазний характер: T1/2 в початковій ?-фазі становить 2 год, у термінальній бета-фазі - близько 10 год. Гідрохлоротіазид виводиться з сечею; 50-75% прийнятої внутрішньо дози - у незміненому вигляді.

Побічні дії

Найбільш часто відзначалися запаморочення, головний біль.

З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко - ортостатична гіпотензія, тахик��рдия, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ; рідко - астенічний сі��дром, сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи: сухий кашель, диспное, бронхоспазм, апное.

Дерматологічні реакції: підвищене потовиділення, випадання волосся, фотосенсибілізація.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження гематокриту, еритроцитопенія).

З боку сечостатевої системи: уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, зниження потенції.

Алергічні реакції: ангионевротический набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/або гортані, шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка, лихоманка, васкуліт, позитивні результати на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Слід враховувати, що зниження артеріального тиску виникає при зменшенні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливо ррозвиток симптоматичної гіпотензії, яка частіше виявляється у хворих з тяжкими формами серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеній функції нирок. У таких хворих лікування слід починати під суворим контролем лікаря. Подібної тактики слід дотримуватися при призначенні Ирузида хворим з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензивна реакція не є противопоказани��м для прийому наступної дози препарату.

До початку лікування, по можливості, слід нормалізувати концентрацію натрію і/або відновити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози препарату на хворого.

У хворих з хронічною серцевою недостатністю виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відмічені випадки гострої ниркової недостатності. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини і креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування (частіше відзначалося у хворих з нирковою недостатністю).

У хворих, що приймали інгібітори АПФ, включаючи лізиноприл, рідко розвивався ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/або гортані, причому його розвиток можливий в будь-який період лікування. У такому випадку лікування необхідно якомога швидше припинити і встановити спостереження за хворим до повної регре��ці симптомів. Однак у випадках, коли набряк виникало тільки на обличчі і губах, і стан нормалізувався без лікування, можливе призначення антигістамінних препаратів.

При поширенні ангіоневротичного набряку на язик, надгортанник та/або гортань може статися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчину епінефрину /адреналіну/ 1:1000 п/к) та/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих, в анамнезі яких уже був ангіоневротичний набряк, не зв & ��місячний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ.

При застосуванні інгібітору АПФ відзначалося кашель (сухий, тривалий, який зникає після припинення прийому інгібітору АПФ). При диференціальному діагнозі кашлю слід враховувати і кашель, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ.

Слід враховувати, що у хворих, які одночасно приймають інгібітори АПФ та які перебувають на гемодіалізі з використанням діалізних мембран з високою проникністю, може розвинутися ��нафилактическая реакція. В таких випадках

Свідчення

артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія).

Протипоказання

— анурія;

— ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв);

— ангіоневротичний набряк (у т. ч. в анамнезі від застосування інгібіторів АПФ);

— гемодіаліз з використанням високопроточних мембран;

— гіперкальціємія;

— гіпонатріємія;

— порфірія;

— прекома, печінкова кома;

— цукровий діабет (тяжкі форми);

— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);

— підвищена чутливість до препарату, інших інгібіторів АПФ і похідних сульфаніламідів.

З обережністю слід призначати препарат при аортальному стенозі, гіпертрофічній кардіоміопатії, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, нирковій недостатності (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв), первинному гіперальдостеронізмі, артеріальної гипотензії, гіпоплазії кісткового мозку, гіпонатріємії

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні Ирузида з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Тому при необхідності застосування даної комбінації показаний контроль калію в сироватці крові і функції нирок.

При одночасному застосуванні Ирузида з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами і етанолом відзначається посилення антигіпертензивної дії.

При одночасному застосуванні Ирузида з НПЗЗ, естрогенами знижується антигіпертензивну дію лізиноприлу.

При одночасному застосуванні Ирузида з препаратами літію уповільнюється виведення літію з організму, що призводить до посилення кардіотоксичної і нейротоксичної дії літію.

При одночасному застосуванні з антацидами і холестираміном знижується всмоктування Ирузида з ШКТ.
Форма выпуска: 30 - блистеры (1) - пачки картонные
Беречь от детей: Да
Производитель: BELUPO Ltd.
Общее описание: Комбинированный антигипертензивный препарат
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Гидрохлоротиазид, Лизиноприл
Страна происхождения: Хорватия
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Мексидол 0,125 n30 табл п/о
504 грн
459 грн
Ирузид 0,02+0,0125 n30 табл
0 грн
1 002 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка