Дозировка
Доза должна подбираться индивидуально. Во время проведения терапии требуется медицинское наблюдение. Рекомендуются следующие дозы: У взрослых (включая пожилых людей) и подростков старше 12 лет: Острые приступы бронхиальной астмы При легких и умеренных приступах во многих случаях рекомендуется 1 мл (20 капель). В особенно тяжелых случаях, например у пациентов, находящихся в отделениях интенсивной терапии, при неэффективности доз, указанных выше, могут потребоваться более высокие дозы, до 2,5 мл (50 капель). Максимальная доза, может достигать 4,0 мл (80 капель). Максимальная суточная доза - 8,0 мл (160 капель). Курсовое и длительное лечение При необходимости повторного применения для каждого введения используют 1-2 мл (20-40 капель) до 4 раз в сутки. В случае умеренного бронхоспазма или в качестве вспомогательного средства при осуществлении вентиляции легких рекомендуется доза, нижний уровень которой составляет 0,5 мл (10 капель). У детей в возрасте 6-12 лет: Острые приступы бронхиальной астмы Во многих случаях для быстрого купирования симптомов рекомендуется 0,5 - 1 мл (10 - 20 капель). В тяжелых случаях, если доза 1 мл (20 капель) оказывается неэффективной, могут потребоваться более высокие дозы, до 2 мл (40 капель). В особо тяжелых случаях, если доза до 2,0 мл (40 капель) оказывается неэффективной, возможно применение (при условии медицинского наблюдения) максимальной дозы, достигающей 3,0 мл (60 капель). Максимальная суточная доза может достигать 4,0 мл (80 капель). Курсовое и длительное лечение При необходимости повторного применения используют для каждого введения 0,5 - 1 мл (10 - 20 капель) до 4 раз в сутки. В случаях умеренного бронхоспазма или в качестве вспомогательного средства при осуществлении вентиляции легких рекомендуемая доза - 0,5 мл (10 капель). У детей в возрасте младше 6 лет (масса тела которых составляет менее 22 кг): В связи с тем, что информация о применении препарата в этой возрастной группе ограничена, рекомендуется использование следующей дозы (только при условии медицинского наблюдения): около 25 мкг ипратропия бромида и 50 мкг фенотерола гидробромида = 0,1 мл (2 капли) на кг массы тела (на одну дозу), но не более 0,5 мл (10 капель) (на одну дозу). Максимальная суточная доза - 1,5 мл. Раствор для ингаляций следует использовать только для ингаляций (с подходящим небулайзером) и не применять перорально. Лечение следует обычно начинать с наименьшей рекомендуемой дозы. Рекомендуемая доза должна разводиться 0,9% раствором натрия хлорида до конечного объема, составляющего 3-4 мл, и применяться (полностью) с помощью небулайзера. Раствор Ипратерола-натив для ингаляций не должен разводиться дистиллированной водой. Разведение раствора должно осуществляться каждый раз перед применением, остатки разведенного раствора следует уничтожать. Разведенный раствор следует использовать сразу после приготовления.
Лекарственная форма
раствор для ингаляций
Состав
Фенотерола гидробромид 0,5 мг
Ипратропия бромида моногидрат 0,261 мг
(в пересчете на ипратропия бромид) (0,25 мг)
Вспомогательные вещества:
Натрия бензоат 0,5 мг
Натрия эдетат 0,5 мг
Лимонной кислоты моногидрат 1,5 мг
Натрия гидроксид до рН 3,2
Вода для инъекций до 1,0 мл
Фармакологическое действие
Ипратерол-натив содержит два компонента, обладающих бронхолитической активностью: ипратропия бромид - м-холиноблокатор и фенотерол - бета2-адреномиметик.
Бронходилатация при ингаляционном введении ипратропия бромида обусловлена, главным образом, местным, а не системным антихолинергическим действием. У пациентов с бронхоспазмом, связанным с хроническими обструктивными заболеваниями легких (хронический бронхит и эмфизема легких), значительное улучшение функции легких (увеличение ОФВ1 и ПСВ на 15% и более) отмечено в течение 15 минут, максимальный эффект достигался через 1-2 часа и продолжался у большинства пациентов до 6 часов после введения.
Ипратропия бромид не оказывает отрицательного влияния на секрецию слизи в дыхательных путях, мукоцилиарный клиренс и газообмен.
Фенотерол избирательно стимулирует бета2-адренорецепторы в терапевтической дозе. Стимуляция бета1-адренорецепторов происходит при использовании высоких доз.
Фенотерол расслабляет гладкую мускулатуру бронхов и сосудов и противодействует развитию бронхоспастических реакций, обусловленных влиянием гистамина, метахолина, холодного воздуха и аллергенов (реакции гиперчувствительности немедленного типа). Сразу после введения фенотерол блокирует высвобождение медиаторов воспаления и бронхообструкции из тучных клеток. Кроме того, при использовании фенотерола в более высоких дозах, отмечалось усиление мукоцилиарного клиренса.
Бета-адренергическое влияние препарата на сердечную деятельность, такое как увеличение частоты и силы сердечных сокращений, обусловлено сосудистым действием фенотерола, стимуляцией бета2-адренорецепторов сердца, а при использовании доз, превышающих терапевтические, стимуляцией бета1-адренорецепторов. Как и при использовании других бета-адренергических препаратов отмечалось удлинение интервала QTс при использовании высоких доз. Клиническая значимость этого проявления не выяснена.
Тремор является наиболее частым нежелательным эффектом при использовании агонистов бета-адренорецепторов.
При совместном применении этих двух активных веществ бронхорасширяющий эффект достигается путем воздействия на различные фармакологические мишени. Указанные вещества дополняют друг друга, в результате усиливается спазмолитический эффект на мышцы бронхов и обеспечивается широта терапевтического действия при бронхолегочных заболеваниях, сопровождающихся констрикцией дыхательных путей. Взаимодополняющее действие таково, что для достижения желаемого эффекта требуется более низкая доза бета-адренергического компонента, что позволяет индивидуально подобрать эффективную дозу при практически полном отсутствии побочных эффектов.
Фармакокинетика
Отсутствуют доказательства того, что фармакокинетика комбинированного препарата отличается от таковой каждого из отдельных компонентов.
Всасывание
Ипратропия бромид. При ингаляционном пути введения для ипратропия бромида характерна крайне низкая абсорбция со слизистой дыхательных путей. Концентрация активного вещества в плазме находится на нижней границе определения, и измерить ее можно лишь при применении высоких доз активного вещества, а также благодаря использованию специфических методов обогащения. При ингаляционном применении в терапевтических дозах концентрации ипратропия бромида в плазме были в 1000 раз ниже, чем после приема внутрь и внутривенного введения.
Фенотерол. В зависимости от метода ингаляции и используемой ингаляционной системы около 10-30% активного вещества достигает нижних дыхательных путей, а остальная часть депонируется в верхних дыхательных путях и проглатывается. В результате некоторое количество ингалируемого фенотерола попадает в желудочно-кишечный тракт.
Всасывание носит двухфазный характер - 30% фенотерола быстро всасывается с периодом полувыведения 11 минут, 70% всасывается медленно с периодом полувыведения 120 минут. Не существует корреляции между концентрациями фенотерола в плазме крови, достигаемыми после ингаляции, и фармакодинамической кривой «время - эффект». Длительный бронхорасширяющий эффект препарата после ингаляции, сравнимый с соответствующим эффектом, достигаемым после внутривенного введения, не поддерживается высокими концентрациями активного вещества в системном кровотоке. После введения внутрь всасывается около 60% фенотерола. Время достижения максимальной концентрации в плазме крови - 2 часа.
Распределение
Ипратропия бромид. Будучи производным четвертичного азота, плохо растворяется в жирах и слабо проникает через биологические мембраны. Не кумулирует.
Фенотерол. Связь с белками плазмы 40-55%. Фенотерол в неизмененном виде проникает через плацентарный барьер и выделяется с грудным молоком.
Метаболизм
Ипратропия бромид. Метаболизируется в печени. Известно до 8 метаболитов ипратропия, которые слабо связываются с мускариновыми рецепторами.
Фенотерол. Метаболизируется в печени. Через 24 часа 60% от введенной внутривенно дозы и 35% от пероральной экскретируется с мочой. Эта доля активного вещества подвергается биотрансформации вследствие «эффекта первичного прохождения» через печень, в результате чего биодоступность препарата после введения внутрь падает приблизительно до 1,5%. Этим объясняется то, что проглоченное количество препарата практически никак не сказывается на уровне активного вещества в плазме крови, достигаемом после ингаляции. Биотрансформация фенотерола у человека протекает исключительно путем конъюгации с сульфатами преимущественно в стенке кишечника.
Выведение
Ипратропия бромид. Выводится преимущественно через кишечник. Около 25% выводится в неизмененном виде, остальная часть - в виде многочисленных метаболитов.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: часто - мелкий тремор скелетной мускулатуры, нервозность; редко - головная боль, головокружение, очень редко - изменение психики.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - тахикардия, в том числе суправентрикулярная тахикардия; ощущение сердцебиения (особенно у пациентов с отягощающими факторами); редко (при использовании в высоких дозах) - снижение диастолического артериального давления, повышение систолического артериального давления, аритмия (в т.ч. фибрилляция предсердий).
Со стороны дыхательной системы: редко - кашель, местное раздражение дыхательных путей, фарингит; очень редко - парадоксальный бронхоспазм, ларингоспазм.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто – сухость во рту; нечасто - нарушение моторики желудочно-кишечного тракта, рвота, запор, диарея (особенно у пациентов с муковисцидозом).
Со стороны органа зрения: при попадании препарата в глаз - мидриаз, повышение внутриглазного давления, глаукома, боль в глазном яблоке; иногда при лечении препаратом отмечаются обратимые нарушения аккомодации и глаукома. Боль в глазном яблоке или дискомфорт, нечеткое зрение, ощущение появления ореола или цветных пятен перед глазами, в сочетании с гиперемией конъюнктивы и корнеальным отеком могут быть симптомами острой глаукомы. Следует использовать суживающие зрачок капли и немедленно обратиться к офтальмологу.
Аллергические реакции: редко - кожная сыпь, ангионевротический отек языка, губ и лица, крапивница.
Прочие: задержка мочи
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В случае неожиданного быстрого усиления одышки (затруднений дыхания) следует без промедления обратиться к врачу.
Длительное применение:
- у пациентов, страдающих бронхиальной астмой или легкой и среднетяжелой формами ХОБЛ, симптоматическое лечение может оказаться предпочтительнее регулярного применения;
- у пациентов с бронхиальной астмой или тяжелыми формами ХОБЛ следует помнить о необходимости проведения или усиления противовоспалительной терапии для контроля воспалительного процесса дыхательных путей и течения заболевания.
Регулярное использование возрастающих доз препаратов, содержащих бета2-адреномиметики, таких как препарат Ипратерол-натив, для купирования бронхиальной обструкции может вызвать неконтролируемое ухудшение течения заболевания. В случае усиления бронхиальной обструкции увеличение дозы бета2-агонистов, в том числе препарата Ипратерол-натив, больше рекомендуемой в течение длительного времени не только не оправдано, но и опасно. Для предотвращения угрожающего жизни ухудшения течения заболевания следует рассмотреть вопрос о пересмотре плана лечения пациента и адекватной противовоспалительной терапии ингаляционными глюкокортикостероидами. У пациентов, имеющих в анамнезе муковисцидоз, возможны нарушения моторики желудочно-кишечного тракта.
Другие симпатомиметические бронходилататоры следует назначать одновременно с препаратом Ипратерол-натив только под медицинским наблюдением.
Пациенты должны быть проинструктированы о правильном применении ингаляционного раствора препарата Ипратерол-натив. Для предупреждения попадания раствора в глаза рекомендуется, чтобы раствор, используемый с помощью небулайзера, вдыхался через мундштук. При отсутствии мундштука должна использоваться плотно прилегающая к лицу маска. Особенно тщательно должны заботиться о защите глаз пациенты, предрасположенные к развитию глаукомы.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Исследований по изучению влияния препарата на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами не проводилось. Случаи головокружения и нечеткости зрения при применении препарата могут оказать негативное влияние на вышеупомянутую способность.
Показания
Профилактика и симптоматическое лечение хронических обструктивных заболеваний дыхательных путей с обратимой обструкцией дыхательных путей, таких как бронхиальная астма и, особенно, хроническая обструктивная болезнь легких, хронический обструктивный бронхит с наличием эмфиземы легких или без нее.
Противопоказания
•Гиперчувствительность к фенотеролу или атропиноподобным препаратам или другим компонентам препарата Ипратерол-натив.
•Гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия
•Тахиаритмия.
•I и III триместры беременности.
Лекарственное взаимодействие
Одновременное применение других бета-адреномиметических средств, антихолинергических препаратов системного действия и ксантиновых производных (например, теофиллина) могут усиливать бронхорасширяющее действие препарата Ипратерол-натив.
Возможно значительное ослабление бронхорасширяющего действия препарата при одновременном назначении бета-адреноблокаторов.
Гипокалиемия, связанная с применением бета-адреномиметиков, может быть усилена одновременным назначением ксантиновых производных, глюкокортикостероидов и диуретиков. Этому факту следует уделять особое внимание при лечении пациентов с тяжелыми формами обструктивных заболеваний дыхательных путей. Гипокалиемия может приводить к повышению риска возникновения аритмий у пациентов, получающих дигоксин. Кроме того, гипоксия может усиливать негативное влияние гипокалиемии на сердечный ритм. В подобных случаях рекомендуется проводить мониторирование уровня калия в сыворотке крови.
(1613)
Дозування
Доза повинна підбиратися індивідуально. Під час проведення терапії потрібне медичне спостереження. Рекомендуються такі дози: дорослі (включаючи літніх людей) і підлітків старше 12 років: Гострі напади бронхіальної астми При легких і помірних нападах у багатьох випадках рекомендується 1 мл (20 крапель). В особливо важких випадках, наприклад у пацієнтів, які знаходяться у відділеннях інтенсивної терапії, при неефективності доз, зазначених вище, можуть знадобитися більш високі дози, до 2,5 мл (50 крапель). Максимальна доза може досягати 4,0 мл (80 крапель). Максимальна добова доза - 8,0 мл (160 крапель). Курсове і тривале лікування При необхідності повторного застосування для кожного введення використовують 1-2 мл (20-40 крапель) до 4 разів на добу. У разі помірного бронхоспазму або в якості допоміжного засобу при здійсненні вентиляції легень рекомендується доза, нижній рівень якої становить 0,5 мл (10 крапель). У дітей віком 6-12 років: Гострі напади бронхіальної астми У багатьох випадках для швидкого купірування симптомів рекомендує��я 0,5 - 1 мл (10 - 20 крапель). У важких випадках, якщо доза 1 мл (20 крапель) виявляється неефективною, можуть знадобитися більш високі дози до 2 мл (40 крапель). В особливо важких випадках, якщо доза до 2,0 мл (40 крапель) виявляється неефективною, можливе застосування (за умови медичного спостереження) максимальної дози, що досягає 3,0 мл (60 крапель). Максимальна добова доза може досягати 4,0 мл (80 крапель). Курсове і тривале лікування При необхідності повторного застосування використовують для кожного введення 0,5 - 1 мл (10 - 20 крапель) до 4 разів на добу. В випадках помірного бронхоспазму або в якості допоміжного засобу при здійсненні вентиляції легенів рекомендована доза - 0,5 мл (10 крапель). У дітей віком молодше 6 років (маса тіла яких становить менше 22 кг): У зв'язку з тим, що інформація про застосування препарату в цій віковій групі обмежена, рекомендується використання наступної дози (тільки за умови медичного спостереження): близько 25 мкг іпратропію броміду і 50 мкг фенотерола гідроброміду = 0,1 мл (2 краплі) на кг маси тіла (на одну дозу), але не більш 0,5 мл (10 крапель) (��а одну дозу). Максимальна добова доза - 1,5 мл Розчин для інгаляцій слід використовувати тільки для інгаляцій (з відповідним небулайзером) і не застосовувати перорально. Лікування зазвичай слід розпочинати з найменшої рекомендованої дози. Рекомендована доза повинна розлучатися 0,9% розчином натрію хлориду до кінцевого об'єму, становить 3-4 мл, і застосовуватися (повністю) з допомогою небулайзера. Розчин Ипратерола-натів для інгаляцій не повинен розлучатися дистильованою водою. Розведення розчину повинно здійснюватися щоразу пер��д застосуванням, залишки розведеного розчину слід знищувати. Розведений розчин слід використати відразу після приготування.
Лікарська форма
розчин для інгаляційСклад
Фенотерола гідробромід 0,5 мг
Іпратропію броміду моногідрат 0,261 мг
(у перерахунку на іпратропію бромід) (0,25 мг)
Допоміжні речовини:
Натрію бензоат 0,5 мг
Натрію едетат 0,5 мг
Лимонної кислоти моногідрат 1,5 мг
Натрію гідроксид до рН 3,2
Вода для ін'єкцій до 1,0 млФармакологічна діядещо дія
Ипратерол-натів містить два компоненти, що володіють бронхолітичну активність: іпратропію бромід - м-холіноблокатор і фенотерол - бета2-адреноміметик.
Бронходилатация при інгаляційного введення іпратропію броміду зумовлено, головним чином, місцевим, а не системним антихолінергічною дією. У пацієнтів з бронхоспазмом, пов'язаних з хронічними обструктивними захворюваннями легень (хронічний бронхіт та емфізема легень), значне покращання функції легень (збільшення ОФВ1 і ПСВ на 15% і більше) відзначено у протягом 15 хвилин, максимальний ефект досягався через 1-2 години і тривав у більшості пацієнтів до 6 годин після введення.
Іпратропію бромід не спричиняє негативного впливу на секрецію слизу у дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс та газообмін.
Фенотерол вибірково стимулює бета2-адренорецептори в терапевтичній дозі. Стимуляція бета1-адренорецепторів відбувається при використанні високих доз.
Фенотерол розслабляє гладку мускулатуру бронхів і судин та протидіє розвитку бронхоспасти��еских реакцій, зумовлених впливом гістаміну, метахолина, холодного повітря та алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу). Відразу після введення фенотерол блокує вивільнення медіаторів запалення і бронхообструкції з опасистих клітин. Крім того, при використанні фенотерола в більш високих дозах відмічалося посилення мукоциліарного кліренсу.
Бета-адренергічний вплив препарату на серцеву діяльність, такий як збільшення частоти і сили серцевих скорочень, зумовлений судинним дією phenoтерола, стимуляцією бета2-адренорецепторів серця, а при використанні доз, що перевищують терапевтичні, стимуляцією бета1-адренорецепторів. Як і при використанні інших бета-адренергічних препаратів відзначалося подовження інтервалу QTс при використанні високих доз. Клінічна значущість цього прояви не з'ясована.
Тремор є найбільш частим небажаним ефектом при використанні агоністів бета-адренорецепторів.
При сумісному застосуванні цих двох активних речовин бронхорозширюючий ефект досягається ��утем впливу на різні фармакологічні мішені. Зазначені речовини доповнюють один одного, в результаті посилюється спазмолітичний ефект на м'язи бронхів і забезпечується широта терапевтичної дії при бронхолегеневих захворюваннях, що супроводжуються констрикцией дихальних шляхів. Взаємодоповнююче дія така, що для досягнення бажаного ефекту потрібна більш низька доза бета-адренергічного компонента, що дозволяє індивідуально підібрати ефективну дозу при практично повній відсутності побічних ефепунктів.Фармакокінетика
Відсутні докази того, що фармакокінетика комбінованого препарату відрізняється від такої кожного з окремих компонентів.
Всмоктування
Іпратропію бромід. При інгаляційному шляху введення для іпратропію броміду характерна вкрай низька абсорбція зі слизової дихальних шляхів. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться на нижній межі визначення, і виміряти її можна лише при застосуванні високих доз активної речовини, а також завдяки використанню специфічних методів збагачення. При інгаляційному застосуванні в терапевтичних дозах концентрації іпратропію броміду в плазмі були в 1000 разів нижче, ніж після прийому всередину і внутрішньовенного введення.
Фенотерол. В залежності від методу інгаляції і використовуваної інгаляційної системи близько 10-30% активної речовини досягає нижніх дихальних шляхів, а інша частина депонується у верхніх дихальних шляхах і проковтується. У результаті деяка кількість ингалируемого фенотерола потрапляє в шлунково-кишковий тракт.
Всмоктування носить двухф��зный характер - 30% фенотерола швидко всмоктується з періодом напіввиведення 11 хвилин, 70% всмоктується повільно, з періодом напіввиведення 120 хвилин. Не існує кореляції між концентраціями фенотерола в плазмі крові, достигаемыми після інгаляції, і фармакодинамической кривий «час - ефект». Тривалий бронхорозширюючий ефект препарату після інгаляції, порівнянний з відповідним ефектом, що досягається після внутрішньовенного введення, не підтримується високими концентраціями активної речовини в системному кровотоці. Після введення внутрь всмоктується близько 60% фенотерола. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові - 2 години.
Розподіл
Іпратропію бромід. Будучи похідним четвертинного азоту, погано розчиняється в жирах і слабко проникає через біологічні мембрани. Не кумулює.
Фенотерол. Зв'язок з білками плазми 40-55%. Фенотерол в незміненому вигляді проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком.
Метаболізм
Іпратропію бромід. Метаболізується в печінці. Відомо до 8 метаболітів іпратропію, кіт��які слабо зв'язуються з мускариновими рецепторами.
Фенотерол. Метаболізується в печінці. Через 24 години 60% від введеної внутрішньовенно дози і 35% від пероральної екскретується з сечею. Ця частка активної речовини піддається біотрансформації внаслідок ефекту первинного проходження» через печінку, внаслідок чого біодоступність препарату після введення всередину падає приблизно до 1,5%. Цим пояснюється те, що проковтнуте кількість препарату практично ніяк не позначається на рівні активної речовини в плазмі крові, дост��гаемом після інгаляції. Біотрансформація фенотерола у людини протікає виключно шляхом кон'югації з сульфатами переважно в стінці кишечника.
Виведення
Іпратропію бромід. Виводиться переважно через кишечник. Близько 25% виводиться в незміненому вигляді, інша частина - у вигляді численних метаболітів.Побічні дії
З боку нервової системи: часто - дрібний тремор скелетної мускулатури, нервозність; рідко - головний біль, запаморочення, дуже рідко - зміна психіки.
З боку серцево-��осудистой системи: часто - тахікардія, у тому числі суправентрикулярная тахікардія; відчуття серцебиття (особливо у пацієнтів з обтяжуючими факторами); рідко (при застосуванні у високих дозах) - зниження діастолічного артеріального тиску, підвищення систолічного артеріального тиску, аритмія (в т. ч. фібриляція передсердь).
З боку дихальної системи: рідко - кашель, місцеве подразнення дихальних шляхів, фарингіт; дуже рідко - парадоксальний бронхоспазм, ларингоспазм.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – сухість у роті; нечасто - порушення моторики шлунково-кишкового тракту, блювання, запор, діарея (особливо у пацієнтів з муковісцидозом).
З боку органа зору: при потраплянні препарату до очей - мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, біль в очному яблуці; іноді при лікуванні препаратом спостерігаються оборотні порушення акомодації і глаукома. Біль в очному яблуці або дискомфорт, нечіткий зір, відчуття появи ореола або кольорових плям перед очима у поєднанні з гіперемією кон'юнктиви і корнеальным набряком ��ожуть бути симптомами гострої глаукоми. Слід використовувати звужують зіницю краплі і негайно звернутися до офтальмолога.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, ангіоневротичний набряк язика, губ та обличчя, кропив'янка.
Інші: затримка сечіОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У разі несподіваного швидкого посилення задишки (утруднення дихання) слід негайно звернутися до лікаря.
Тривале застосування:
- у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або легкій і середньотяжкій формами ХОЗЛ, симптоматичне лікування може виявитися кращим регулярного застосування;
- у пацієнтів з бронхіальною астмою або важкими формами ХОЗЛ слід пам'ятати про необхідність проведення або посилення протизапальної терапії для контролю запального процесу дихальних шляхів та перебігу захворювання.
Регулярне використання зростаючих доз препаратів, що містять бета2-адреноміметики, таких як препарат Ипратерол-натів, для купірування бронхіальної обструкції може викликати неконтрольоване у��удшение перебігу захворювання. У випадку посилення бронхіальної обструкції збільшення дози бета2-агоністів, у тому числі препарату Ипратерол-натів, більше рекомендованої протягом тривалого часу не тільки не виправдано, але й небезпечно. Для запобігання загрожує життю погіршення перебігу захворювання слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта та адекватну протизапальну терапію інгаляційними глюкокортикостероїдами. У пацієнтів, які мають в анамнезі муковісцидоз, можливі порушення моторики шлунково-кишечногпро тракту.
Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно з препаратом Ипратерол-натів тільки під медичним наглядом.
Пацієнти повинні бути проінструктовані про правильному застосуванні інгаляційного розчину препарату Ипратерол-натів. Для попередження попадання розчину в очі рекомендується, щоб розчин, використовуваний з допомогою небулайзера, вдыхался через мундштук. При відсутності мундштука повинна використовуватися щільно прилягає до обличчя маска. Особливо ретельно повинні заботитьс�� про захист очей пацієнти, схильні до розвитку глаукоми.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Досліджень з вивчення впливу препарату на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами не проводилося. Випадки запаморочення та нечіткості зору при застосуванні препарату можуть негативно вплинути на таку здатність.Свідчення
Профілактика та симптоматичне лікування хронічних обструктивних захворювань дихальних шляхів з оборотної пробструкцией дихальних шляхів, таких як бронхіальна астма та, особливо, хронічна обструктивна хвороба легенів, хронічний обструктивний бронхіт з наявністю емфіземи легень або без неї.Протипоказання
•Гіперчутливість до фенотеролу або атропіноподібною препаратів або інших компонентів препарату Ипратерол-натів.
•Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
•Тахіаритмія.
•I і III триместри вагітності.Лікарська взаємодія
Одночасне застосування інших бета-адреномиметических коштів, антихолінергічних препаратів системної дії і ксантиновых похідних (наприклад, теофіліну) можуть посилювати бронхорозширюючу дію препарату Ипратерол-натів.
Можливе значне послаблення бронхорасширяющего дії препарату при одночасному призначенні бета-адреноблокаторів.
Гіпокаліємія, пов'язана із застосуванням бета-адреноміметиків, може бути посилена одночасним призначенням ксантиновых похідних, глюкокортикостероїдів та діуретиків. Цьому факту слід приділяти особливу увагу п��і лікуванні пацієнтів з тяжкими формами обструктивних захворювань дихальних шляхів. Гіпокаліємія може призводити до підвищення ризику виникнення аритмій у пацієнтів, які отримують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати негативний вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У подібних випадках рекомендується проводити моніторування рівня калію у сироватці крові.
