Дозировка
Дозу, частоту и длительность применения устанавливают в зависимости от показаний, тяжести заболевания, способа введения, индивидуальной реакции пациента
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для в/м введе
Состав
интерферон альфа 10 тыс.МЕ
Фармакологическое действие
Интерферон альфа - смесь различных подтипов натурального альфа-интерферона из лейкоцитов крови человека. Оказывает противовирусное, иммуностимулирующее и антипролиферативное действие. Противовирусное действие препарата основано главным образом на повышении резистентности клеток организма, еще не инфицированных вирусом, к возможному воздействию. Связываясь со специфическими рецепторами на поверхности клетки, интерферон альфа изменяет свойства мембраны клетки, стимулирует специфические ферменты, воздействует на РНК вируса и предотвращает его репликацию. Иммуномодулирующее действие интерферона альфа связано со стимулированием активности макрофагов и NK (Natural killer) клеток, которые, в свою очередь, участвуют в иммунном ответе организма на опухолевые клетки.
Побочные действия
При парентеральном применении побочные эффекты наблюдаются значительно чаще, чем при других путях введения.
Гриппоподобные симптомы: лихорадка, головная боль, миалгия, слабость.
Со стороны пищеварительной системы: потеря аппетита, тошнота, рвота, диарея; редко - нарушения функции печени.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия, аритмия.
Со стороны ЦНС: сонливость, нарушение сознания, атаксия.
Дерматологические реакции: редко - незначительная алопеция, сухость кожи, эритема, кожная сыпь.
Прочие: общая слабость, гранулоцитопения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применяют у пациентов с указаниями в анамнезе на недавно перенесенный инфаркт миокарда, а также в случаях изменения свертываемости крови и миелодепрессии.
При тромбоцитопении с количеством тромбоцитов менее 50 000/мкл следует применять п/к.
При развитии побочных эффектов со стороны ЦНС у пожилых пациентов, получающих интерферон альфа в высоких дозах, следует провести тщательное обследование и при необходимости прервать лечение.
Пациентам следует проводить гидратационную терапию, особенно в начальном периоде лечения.
У пациентов с гепатитом C, получающих терапию интерфероном альфа для системного применения, возможны нарушения функции щитовидной железы, выражающиеся в гипо- или гипертиреоидизме. Поэтому перед началом курса лечения следует определить уровень ТТГ в сыворотке крови и начинать лечение только при условии нормального содержания ТТГ в крови.
С осторожностью применять интерферон альфа одновременно со снотворными, седативными средствами, опиоидными анальгетиками
Показания
Для парентерального применения: гепатит B и C, остроконечные кондиломы, волосатоклеточный лейкоз, множественная миелома, неходжкинские лимфомы, грибовидный микоз, саркома Капоши у пациентов со СПИД, не имеющих в анамнезе острых инфекций; почечная карцинома; злокачественная меланома.
Для ректального применения: лечение острого и хронического вирусного гепатита.
Для интраназального применения: профилактика и лечение гриппа, ОРВИ.
Противопоказания
Тяжелые органические заболевания сердца, выраженные нарушения функций печени или почек; эпилепсия и/или нарушение функций ЦНС; хронический гепатит и цирроз печени с симптомами печеночной недостаточности; хронический гепатит у пациентов, получающих или недавно получавших лечение иммунодепрессантами (за исключением лечения ГКС); аутоиммунный гепатит; заболевания щитовидной железы, устойчивые к традиционной терапии; подтвержденная повышенная чувствительность к интерферону альфа.
Лекарственное взаимодействие
Поскольку интерфероны ингибируют окислительный метаболизм в печени, возможно нарушение биотрансформации препаратов, метаболизирующихся этим путем.
При одновременном применении с ингибиторами АПФ возможен синергизм в отношении гематотоксического действия; с зидовудином - синергизм в отношении миелотоксического действия; с парацетамолом - возможно повышение активности печеночных ферментов; с теофиллином - уменьшение клиренса теофиллина
(2041)
Дозування
Дозу, частоту і тривалість застосування встановлюють залежно від показань, тяжкості захворювання, способу введення, індивідуальної реакції пацієнта
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для в/м запровадженнюСклад
інтерферон альфа 10 тис. МОФармакологічна дія
Інтерферон альфа - суміш різних підтипів натурального альфа-інтерферону з лейкоцитів крові людини. Має противірусну, імуностимулюючу та антипроліферативну дію. Противірусна дія препарату основано головним чином на підвищення резистентності клітин організму, ще не інфікованих вірусом, до можливого впливу. Зв'язуючись зі специфічними рецепторами на поверхні клітини, інтерферон альфа змінює властивості мембрани клітини, стимулює специфічні ферменти, впливає на РНК вірусу та запобігає його реплікацію. Імуномодулююча дія інтерферону альфа пов'язане зі стимулюванням активності макрофагів і NK (Natural killer) клітин, які, в свою чергу, беруть участь в імунній відповіді організму на пухлинні клітини.Побічні дії
При парентеральному застосуванні побічні ефекти спостерігаються значно частіше, ніж при інших шляхах введення.
Грипоподібні симптоми: лихоманка, головний біль, міалгія, слабкість.
З боку травної системи: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея; рідко - порушення функції печінки.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, аритмія.
З боку ЦНС: сонливість, порушення свідомості, атаксія.
Дерматологічні реакції: рідко - незначна алопеція, сухий��сть шкіри, еритема, шкірний висип.
Інші: загальна слабкість, гранулоцитопенія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовують у пацієнтів із вказівками в анамнезі на нещодавно перенесений інфаркт міокарда, а також у випадках зміни згортання крові і мієлодепресії.
При тромбоцитопенії з кількістю тромбоцитів менше 50 000/мкл слід застосовувати п/к.
При розвитку побічних ефектів з боку ЦНС у літніх пацієнтів, що отримували інтерферон альфа у високих дозах, слід провести тщател��ве обстеження і при необхідності перервати лікування.
Пацієнтам слід проводити гидратационную терапію, особливо у початковому періоді лікування.
У пацієнтів з гепатитом C, що отримують терапію інтерфероном альфа для системного застосування, можливі порушення функції щитовидної залози, що виражаються в гіпо - або гипертиреоидизме. Тому перед початком курсу лікування слід визначити рівень ТТГ в сироватці крові і починати лікування тільки за умови нормального вмісту ТТГ у крові.
З обережністю застосовувати інтерферон альфа одночасно зі снодійними, седативними засобами, опіоїдними анальгетикамиСвідчення
Для парентерального застосування: гепатит B і C, гострокінцеві кондиломи, волосатоклітинний лейкоз, множинна мієлома, неходжкінські лімфоми, грибоподібний мікоз, саркома Капоші у пацієнтів зі СНІД, що не мають в анамнезі гострих інфекцій; ниркова карцинома; злоякісна меланома.
Для ректального застосування: лікування гострого та хронічного вірусного гепатиту.
Для інтраназального застосування: профілактика і лікування гр��ппа, ГРВІ.Протипоказання
Важкі органічні захворювання серця, виражені порушення функцій печінки або нирок; епілепсія та/або порушення функцій ЦНС; хронічний гепатит і цироз печінки з симптомами печінкової недостатності; хронічний гепатит у хворих, які отримують або нещодавно отримували лікування імунодепресантами (за винятком лікування ГКС); аутоімунний гепатит; захворювання щитовидної залози, стійкі до традиційної терапії; підтверджена підвищена чутливість до інтерферону альфа.Лікарська взаимод��йствие
Оскільки інтерферони інгібують окислювальний метаболізм у печінці, можливе порушення біотрансформації препаратів, які метаболізуються цим шляхом.
При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливий синергізм щодо гематотоксического дії; з зидовудином - синергізм щодо миелотоксического дії; з парацетамолом - можливо підвищення активності печінкових ферментів; з теофіліном - зменшення кліренсу теофіліну
