Дозировка
Целевая концентрация глюкозы в крови, препараты инсулина, которые следует использовать, режим дозирования инсулина (дозы и время введения) должны определяться и корректироваться индивидуально, чтобы соответствовать диете, уровню физической активности и образу жизни пациента. Отсутствуют точно регламентированные правила дозирования инсулина. Однако средняя суточная доза инсулина составляет 0,5-1,0 ME на кг массы тела в сутки, причем на долю человеческого инсулина пролонгированного действия приходится 40-60% от необходимой суточной дозы инсулина. Врач должен дать необходимые указания, как часто определять концентрацию глюкозы в крови, а также дать соответствующие рекомендации в случае каких-либо изменений в диете или в режиме инсулинотерапии. При лечении тяжелой гипергликемии или, в частности, кетоацидоза, введение инсулина является частью комплексной лечебной схемы, которая включает в себя мероприятия по защите пациентов от возможных серьезных осложнений вследствие относительно быстрого снижения концентрации глюкозы в крови. Эта схема лечения требует проведения тщательного мониторинга в отделении интенсивной терапии (определение метаболического статуса, состояния кислотно-щелочного равновесия и электролитного баланса, контроль за жизненно важными показателями организма). Переход с другого вида инсулина на Инсуман® Рапид ГТ При переводе пациентов с одного вида инсулина на другой может потребоваться коррекция режима дозирования инсулина: например, при переходе с инсулина животного происхождения на человеческий инсулин, или при переходе с одного препарата человеческого инсулина на другой, или при переходе с режима лечения растворимым человеческим инсулином на режим, включающий инсулин более продолжительного действия. После перехода с инсулина животного происхождения на человеческий инсулин может потребоваться снижение дозы инсулина, особенно у пациентов, которые ранее велись на достаточно низких концентрациях глюкозы в крови; у пациентов, имеющих склонность к развитию гипогликемии; у пациентов, которым ранее требовались высокие дозы инсулина в связи с наличием антител к инсулину. Потребность в коррекции (снижении) дозы может возникнуть сразу же после перехода на новый вид инсулина или же развиваться постепенно в течение нескольких недель. При переходе с одного вида инсулина на другой и в первые недели после перехода рекомендуется тщательный контроль концентрации глюкозы в крови. У пациентов, которым требовались высокие дозы инсулина из-за наличия антител, рекомендуется переходить на другой вид инсулина под медицинским наблюдением в стационаре. Дополнительное изменение дозы инсулина Улучшение метаболического контроля может приводить к повышению чувствительности к инсулину, в результате чего может снижаться потребность организма в инсулине. Изменение дозы может также потребоваться при: - изменении массы тела пациента; - изменении образа жизни (включая диету, уровень физической активности и т.д.); - других обстоятельс
Лекарственная форма
Раствор для инъекций
Состав
инсулин растворимый (человеческий генно-инженерный) \00093.571 мг (100 МЕ)
Вспомогательные вещества: метакрезол (м-крезол), натрия дигидрогенфосфата дигидрат, глицерол 85%, натрия гидроксид (для доведения рН), хлороводородная кислота (для доведения рН), вода д/и.
Фармакологическое действие
Инсуман® Рапид ГТ содержит инсулин, идентичный по своей структуре человеческому инсулину и полученный методом генной инженерии с использованием К12 штамма Е. Coli. Механизм действия инсулина:
— снижает концентрацию глюкозы в крови, способствует анаболическим эффектам и уменьшает катаболические эффекты;
— увеличивает перенос глюкозы внутрь клеток и образование гликогена в мышцах и печени и улучшает утилизацию пирувата, ингибирует гликогенолиз и гликонеогенез;
— увеличивает липогенез в печени и жировой ткани и ингибирует липолиз;
— способствует поступлению аминокислот в клетки и синтезу белка;
— увеличивает поступление калия в клетки.
Фармакокинетика
Инсуман® Рапид ГТ является инсулином с быстрым началом действия и короткой продолжительностью действия. После подкожного введения гипогликемический эффект наступает в течение 30 мин и достигает максимума в течение 1-4 ч, Эффект сохраняется в течение 7-9 ч.
Побочные действия
Побочные реакции, связанные с влиянием на углеводный обмен: наиболее часто - гипогликемия, которая может развиться, если доза вводимого инсулина превышает потребность в нем (см. «Особые указания»). Тяжелые повторные эпизоды гипогликемии могут приводить к развитию неврологической симптоматики, включая кому, судороги (см. раздел «Передозировка»). Продолжительные или тяжелые эпизоды гипогликемии могут угрожать жизни пациентов.
У многих пациентов симптомам и проявлениям нейрогликопении могут предшествовать симптомы рефлекторной (в ответ на развивающуюся гипогликемию) активации симпатической нервной системы. Обычно при более выраженном или более быстром снижении концентрации глюкозы в крови феномен рефлекторной активации симпатической нервной системы и его симптомы являются более выраженными.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В случае недостаточного гликемического контроля или появлении тенденции к эпизодам гипер- или гипогликемии перед принятием решения о коррекции дозы инсулина следует обязательно проверить выполнение предписанного режима введения инсулина, удостовериться в том, что инсулин вводится в рекомендованную область, проверить правильность проведения техники инъекции и все другие факторы, которые могут повлиять на эффект инсулина.
Так как одновременный прием ряда препаратов (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами») может ослабить или усилить гипогликемическое действие препарата Инсуман® Рапид ГТ, при его применении нельзя принимать никакие другие препараты без специального разрешения врача.
Гипогликемия
Гипогликемия возникает, если доза инсулина превышает потребность в нем. Риск развития гипогликемии высок в начале лечения инсулином, при переходе на другой препарат инсулина, у пациентов с низкой поддерживающей концентрацией глюкозы в крови.
Как и для всех инсулинов, следует соблюдать особую осторожность и рекомендуется проводить интенсивный контроль концентрации глюкозы в крови у пациентов, для которых гипогликемические эпизоды могут иметь особое клиническое значение, таких как пациенты с выраженным стенозом коронарных или мозговых артерий (риск кардиальных или церебральных осложнений гипогликемии), а также у пациентов с пролиферативной ретинопатией, особенно, если им не проводилась фотокоагуляция (лазерная терапия), так как у них имеется риск преходящего амавроза (полной слепоты) при развитии гипогликемии.
Имеются определенные клинические симптомы и признаки, которые должны указывать больному или окружающим на развивающуюся гипогликемию. К ним относятся: повышенная потливость, влажность кожных покровов, тахикардия, нарушения сердечного ритма, повышение артериального давления, загрудинные боли, тремор, беспокойство, чувство голода, сонливость, нарушения сна, чувство страха, депрессия, раздражительность, необычное поведение, чувство беспокойства, парестезия во рту и вокруг рта, бледность кожных покровов, головная боль, нарушения координации движений, а также преходящие неврологические нарушения (нарушения речи и зрения, паралитические симптомы) и необычные ощущения. При нарастающем снижении концентрации глюкозы больной может потерять самоконтроль и даже сознание. В таких случаях может наблюдаться похолодание и влажность кожи, а также могут появиться судороги.
Поэтому каждый больной с сахарным диабетом, получающий инсулин, должен научиться распознавать симптомы, являющиеся признаком развивающейся гипогликемии. Больные, регулярно контролирующие концентрацию глюкозы в крови, реже подвергаются риску развития гипогликемии. Больной может сам скорректировать замеченное им снижение концентрации глюкозы в крови путем приема сахара или пищи с высоким содержанием углеводов. С этой целью больной всегда должен иметь при себе 20 г глюкозы.
Показания
— сахарный диабет, требующий лечения инсулином;
— лечение диабетической комы и кетоацидоза;
— достижение метаболической компенсации у больных сахарным диабетом при хирургических вмешательствах (до операции, во время операции и в послеоперационном периоде)
Противопоказания
— гипогликемия;
— реакции гиперчувствительности к инсулину или к любому из вспомогательных компонентов препарата.
С осторожностью следует применять препарат при почечной недостаточности (возможно снижение потребности в инсулине вследствие уменьшения метаболизма инсулина), у пациентов пожилого возраста (постепенное снижение функции почек может приводить к постоянно увеличивающемуся снижению потребности в инсулине), у пациентов с печеночной недостаточностью (потребность в инсулине может снижаться из-за снижения способности к глюконеогенезу и уменьшения метаболизма инсулина), у пациентов с выраженным стенозом коронарных и мозговых артерий (гипогликемические эпизоды могут иметь особое клиническое значение, так как имеется повышенный риск кардиальных или церебральных осложнений гипогликемии), у пациентов с пролиферативной ретинопатией (особенно не получавших лечения фотокоагуляцией (лазерной терапией), так как у них при гипогликемии имеется риск преходящего амавроза - полной слепоты),
Лекарственное взаимодействие
Совместное применение с гипогликемическими средствами для перорального приема, ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента, дизопирамидом, фибратами, флуоксетином, ингибиторами моноаминооксидазы, пентоксифиллином, пропоксифеном, салицилатами, амфетамином, анаболическими стероидами и мужскими половыми гормонами, цибензолином, циклофосфамидом, фенфлурамином, гуанетидином, ифосфамидом, феноксибензамином, фентоламином, соматостатином и его аналогами, сульфаниламидами, тетрациклинами, тритоквалином или трофосфамидом может усилить гипогликемическое действие инсулина и увеличить предрасположенность к развитию гипогликемии.
Совместное применение с кортикотропином, глюкокортикостероидами, даназолом, диазоксидом, диуретиками, глюкагоном, изониазидом, эстрогенами и прогестагенами (например, присутствующими в комбинированных контрацептивных средствах), производными фенотиазина, соматотропином, симпатомиметическими средствами (например, эпинефрином, сальбутамолом, тербуталином)
(3927)
Дозування
Цільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози і час введення) мають визначатися і коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівнем фізичної активності та способу життя пацієнта. Відсутні точно регламентовані правила дозування інсуліну. Однак середня добова доза інсуліну становить 0,5-1,0 МО на кг маси тіла на добу, причому на частку людського інсуліну пролонгованої дії припадає 40-60% від необхідної су��очної дози інсуліну. Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози у крові, а також дати відповідні рекомендації у випадку яких-небудь змін у дієті або режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає в себе заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведения ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стану кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Інсуман® Рапід ГТ При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший, або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим, що включає інсулін більш тривалої дії. Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози в крові; у пацієнтів, що мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (сн��стан) дози може виникнути відразу ж після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і в перші тижні після переходу рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом в стаціонарі. Додаткове зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може призводити �� підвищення чутливості до інсуліну, в результаті чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози також може знадобитися при: - зміні маси тіла пацієнта; - зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо); - інших обстоятельс
Лікарська форма
Розчин для ін'єкційСклад
інсулін розчинна (людський генно-інженерний) \00093.571 мг (100 МО)
Допоміжні речовини: метакрезол (м-крезол), натрію дигидрогенфосфата дигідрат, гліцерин 85%, натрію гідроксид (для д��ведення рН), хлороводородная кислота (для доведення рН), вода д/в.Фармакологічна дія
Інсуман® Рапід ГТ містить інсулін, ідентичний за своєю структурою людського інсуліну і отриманий методом генної інженерії з використанням К12 штаму Е. Coli. Механізм дії інсуліну:
— знижує концентрацію глюкози в крові, сприяє анаболічним ефектом і зменшує катаболічні ефекти;
— збільшує перенесення глюкози всередину клітин і утворення глікогену в м'язах і печінці і покращує утилізацію пірувату, ингибирует глікогеноліз і гликонеогенез;
— збільшує ліпогенез у печінці та жировій тканині та пригнічує ліполіз;
— сприяє надходженню амінокислот в клітини і синтезу білка;
— збільшує надходження калію в клітини.Фармакокінетика
Інсуман® Рапід ГТ є інсуліном з швидким початком дії і короткою тривалістю дії. Після підшкірного введення гіпоглікемічний ефект настає протягом 30 хв і досягає максимуму протягом 1-4 год, Ефект зберігається протягом 7-9 ч.Побічні дії
Побічні реакції, пов'язані з впливом на вуглеводний обмін: найбільш часто - гіпоглікемія, яка може виникнути, коли доза введеного інсуліну перевищує потребу в ньому (див. «Особливі вказівки»). Важкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми (див. розділ «Передозування»). Тривалі або важкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів.
У багатьох пацієнтів симптомів і проявів нейрогликопении можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на ра��вивающуюся гіпоглікемію) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при більш вираженому або більш швидкому зниженні концентрації глюкози в крові феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У разі недостатнього глікемічного контролю або появі тенденції до епізодами гіпер - або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекції дози інсуліну варто обов'язково перевірити виконання встановленого режиму запровадженнюня інсуліну, впевнитися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність техніки проведення ін'єкцій та всі інші фактори, які можуть вплинути на ефект інсуліну.
Так як одночасний прийом деяких препаратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Інсуман® Рапід ГТ, при його застосуванні не можна приймати ніякі інші препарати без спеціального дозволу лікаря.
Гіпоглікемія
Гіпоглікемія ��озникает, якщо доза інсуліну перевищує потребу в ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів з низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові.
Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватись особливої обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артериї (ризик кардіологічних або церебральних ускладнень гіпоглікемії), а також у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція (лазерна терапія), так як у них є ризик минущого амавроза (повної сліпоти) при розвитку гіпоглікемії.
Є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворого або оточуючих розвивається на гіпоглікемію. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покривів, тахікардія, порушення серцевого ритму, підвищення артериа��покрівельного тиску, загрудінні болю, тремор, неспокій, відчуття голоду, сонливість, порушення сну, відчуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття неспокою, парестезія в роті і навколо рота, блідість шкірних покривів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) і незвичайні відчуття. При наростаючому зниженні концентрації глюкози хворий може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може наблюдат��ся похолодання і вологість шкіри, а також можуть з'явитися судоми.
Тому кожен хворий на цукровий діабет, отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, які є ознакою що розвивається гіпоглікемії. Хворі, які регулярно контролюють концентрацію глюкози в крові, рідше піддаються ризику розвитку гіпоглікемії. Хворий може сам скорегувати помічене ним зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою хворий повинен завжди мати при собі 20 �� глюкози.Свідчення
— цукровий діабет, що потребує лікування інсуліном;
— лікування діабетичної коми і кетоацидозу;
— досягнення метаболічної компенсації у хворих на цукровий діабет при хірургічних втручаннях (до операції, під час операції і в післяопераційному періоді)Протипоказання
— гіпоглікемія;
— реакції гіперчутливості до інсуліну або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат при нирковій недостатності (можливо зниження�� потреби в інсуліні внаслідок зменшення метаболізму інсуліну), у пацієнтів літнього віку (поступове зниження функції нирок може призводити до постійно збільшується зниження потреби в інсуліні), у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може зменшуватись через зниження здатності до глюконеогенезу і зменшення метаболізму інсуліну), у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних і мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, так як є підвищений ріск кардіологічних або церебральних ускладнень гіпоглікемії), у пацієнтів з проліферативною ретинопатією (особливо не отримували лікування фотокоагуляцией (лазерною терапією), так як в них при гіпоглікемії є ризик минущого амавроза - повної сліпоти),Лікарська взаємодія
Спільне застосування з гіпоглікемічними засобами для перорального прийому, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, дизопірамідом, фібратами, флуоксетином, інгібіторами моноамінооксидази, пентоксифиллином, пропоксифеном, саліцилатами, ам��етамином, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими гормонами, цибензолином, циклофосфамідом, фенфлурамином, гуанетидином, іфосфамідом, феноксибензаміном, фентоламіном, соматостатин та його аналогами, сульфаніламідами, тетрациклінами, тритоквалином або трофосфамидом може посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та збільшити схильність до розвитку гіпоглікемії.
Спільне застосування з кортикотропіном, глюкокортикостероїдами, даназолом, діазоксидом, діуретиками, глюкагоном, ізоніазидом, естрогенами �� прогестагенами (наприклад, присутніми в комбінованих контрацептивних засобах), похідними фенотіазину, соматотропином, симпатоміметичними засобами (наприклад, епінефрином, сальбутамолом, тербуталином)
