Дозировка
АГ. Инспру можно назначать в качестве монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными препаратами. Рекомендованная начальная доза — 50 мг 1 раз в сутки. Если снижение АД недостаточное, дозу можно повысить до 100 мг 1 раз в сутки. Сердечная недостаточность после перенесенного инфаркта миокарда. Рекомендованная поддерживающая доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. Лечение следует начинать с дозы 25 мг 1 раз в сутки. В дальнейшем дозу титруют на протяжении 4 нед до достижения необходимой дозы 50 мг 1 раз в сутки с учетом уровня ионов калия в сыворотке крови. После прекращения применения препарата в случае повышения концентрации калия в сыворотке крови >6 ммоль/л (или мэкв/л) применение Инспры в дозе 25 мг 1 раз в 2 сут можно возобновить в том случае, если концентрация калия снизится до <5 ммоль/л. Уровень калия в сыворотке крови следует определять до назначения Инспры, на протяжении 1-й недели лечения и через 1 мес после начала применения или изменения дозы препарата. В дальнейшем уровень калия следует периодически контролировать. Препарат можно применять независимо от приема пищи. Доза 25 мг/сут рекомендуется для больных, которые одновременно принимают слабые ингибиторы CYP 3A4, такие как эритромицин, саквинавир, верапамил или флуконазол. Применение для лечения больных с легким и умеренно выраженным нарушением функции печени. Коррекции начальной дозы для пациентов с нарушениями функции печени легкой и умеренной степени не требуется. Применение у пациентов с нарушением функции почек. При нарушении функции почек легкой степени коррекции начальной дозы не требуется. При нарушении функции почек умеренно выраженной и тяжелой степени или сахарном диабете II типа с микроальбуминурией — см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ и ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ. Применение у больных пожилого возраста. Коррекции начальной дозы для лиц пожилого возраста не требуется. Применение у детей. У 304 детей в возрасте 4–17 лет в ходе исследования длительностью 10 нед применение эплеренона в дозе 100 мг/сут, что приводит к экспозиции, подобной таковой у взрослых, эплеренон не снижал эффективно АД. В этом и педиатрическом исследовании безопасности, которое проводилось на протяжении 1 года с участием 149 пациентов, частота сообщений о побочных реакциях была подобна таковой у взрослых. Действие эплеренона не изучали у пациентов в возрасте до 4 лет, поскольку изучение действия эплеренона у детей старшего возраста не показало эффективности препарата.
Лекарственная форма
таблетки покрытые оболочкой
Состав
Эплеренон25 мг
Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармеллоза, гипромеллоза, натрия лаурилсульфат, тальк, магния стеарат, opadry желтый YS-1-12524-A
Фармакологическое действие
Эплеренон является относительно селективным по связыванию рекомбинантных минералокортикоидных рецепторов человека по сравнению со связыванием рекомбинантных глюкокортикоидных, прогестероновых и андрогенных рецепторов. Эплеренон предотвращает связывание альдостерона — ключевого гормона ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС), который принимает участие в регулировании АД и развитии сердечно-сосудистых заболеваний.
Эплеренон приводит к длительному повышению уровня ренина и альдостерона в плазме крови, которое связано с регулированием секреции ренина альдостероном по принципу отрицательной обратной связи. Однако повышение активности ренина в плазме крови и уровня циркулирующего альдостерона не сказывается на влиянии эплеренона на АД.
В исследованиях эплеренон существенно снижал уровень АД (при его измерении в положении сидя) по сравнению с плацебо. Этот эффект был подтвержден при круглосуточном амбулаторном мониторировании показателей уровня АД. Гипотензивный эффект препарата проявлялся через 2 нед и достигал максимума через 4 нед применения. Выраженность антигипертензивного эффекта сохранялась на протяжении 8–24 нед и не зависела от возраста, пола или расы пациентов, а также одновременного применения с такими препаратами, как ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II, блокаторы кальциевых каналов, блокаторы альфа-адренорецепторов и гидрохлоротиазид.
При применении препарата отмечено значимое снижение показателей смертности от сердечно-сосудистых заболеваний и частоты госпитализации с целью лечения сердечно-сосудистых заболеваний. Особенно это влияние проявлялось в начале терапии у пациентов в возрасте до 75 лет. Эффект препарата у больных в возрасте старше 75 лет изучен недостаточно.
Частота развития гипер- или гипокалиемии при применении эплеренона не отличалась от таковой при применении плацебо. Эплеренон не влияет на ЧСС, длину интервалов Q–R–S, P–R или Q–T
Фармакокинетика
Абсорбция и распределение. Абсолютная биодоступность эплеренона составляет 69% после перорального приема таблетки 100 мг. Сmax препарата в плазме крови достигается через 2 ч после применения. Сmax в плазме крови и AUC пропорциональны дозе в диапазоне 10–100 мг и менее пропорциональны при применении в дозах свыше 100 мг. Равновесная концентрация достигается на протяжении 2 суток. Абсорбция не зависит от одновременного приема пищи.
Связывание эплеренона с белками плазмы крови составляет около 50%, преимущественно за счет связывания с ?1-кислыми гликопротеинами. Кажущийся объем распределения в равновесном состоянии составляет 50±7 л. Эплеренон не обладает избирательным связыванием с эритроцитами.
Метаболизм и экскреция. Эплеренон биотрансформируется преимущественно при участии CYP 3A4. Активные метаболиты эплеренона в плазме крови не идентифицированы.
Менее 5% дозы эплеренона выводится в неизмененном виде с мочой и калом. При однократном приеме радиоактивно меченного препарата приблизительно 32% дозы выделяется с калом, около 67% — с мочой. Т? эплеренона — 3–5 ч. Кажущийся клиренс из плазмы крови составляет около 10 л/ч.
Побочные действия
АГ
Указанные побочные эффекты отмечали с частотой >1% в 4 плацебо-контролируемых исследованиях монотерапии эплереноном у больных АГ в дозах 25–400 мг.
Инфекции и инвазии: часто — гриппоподобный синдром; нечасто — пиелонефрит.
Нарушения метаболизма: часто — гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия.
Со стороны нервной системы: часто — головокружение.
Со стороны органов дыхания: часто — кашель.
Сосудистые нарушения: нечасто — тромбоз артерий нижних конечностей.
Со стороны ЖКТ: часто — боль в животе, диарея.
Со стороны гепатобилиарной системы: часто — повышение активности гамма-глутамилтрансферазы и АлАТ.
Со стороны мочевыделительной системы: часто — альбуминурия.
Общие расстройства: часто — повышенная утомляемость.
В других клинических исследованиях выявляли:
Расстройства метаболизма и обмена веществ: часто — гиперкалиемия.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: нечасто — гинекомастия.
Сердечная недостаточность после перенесенного инфаркта миокарда
В исследовании эффективности и прогноза лечения эплереноном у пациентов с сердечной недостаточностью после острого инфаркта миокарда (EPHESUS) общее количество побочных эффектов при применении эплеренона (78,9%) было сопоставимо с таковым при применении плацебо (79,5%). Частота отмены препарата вследствие развития побочных эффектов составляла 4,4% для пациентов, которые применяли эплеренон, и 4,3% — для пациентов, применявших плацебо.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Гиперкалиемия
При применении эплеренона возможно возникновение гиперкалиемии. Риск развития гиперкалиемии может быть снижен за счет неназначения многокомпонентной сопутствующей терапии, правильного подбора пациентов и тщательного мониторинга. Эплеренон не следует назначать больным, которые принимали препараты калия. Необходим регулярный мониторинг уровня калия в сыворотке крови у больных с нарушением функции почек, в том числе с диабетической микроальбуминурией. Снижение дозы эплеренона может снизить уровень калия в сыворотке крови.
Нарушение функции печени
У пациентов с легким и умеренно выраженным нарушением функции печени необходим контроль уровня электролитов в сыворотке крови. Применение эплеренона для лечения пациентов с тяжелым нарушением функции печени (класс С по шкале Чайлд-Пью) не изучалось, поэтому оно противопоказано.
Нарушение функции почек
См. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ и ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ.
Пациенты пожилого возраста
Риск развития гиперкалиемии выше у лиц пожилого возраста вследствие ухудшения функции почек, связанного с возрастом. Поэтому у лиц пожилого возраста рекомендуется проводить периодический контроль уровня калия в сыворотке крови.
Индукторы и ингибиторы CYP 3A4
Одновременное назначение эплеренона и мощных индукторов CYP 3A4 не рекомендовано.
Информация для пациентов
Пациенты, которые принимают эплеренон, должны быть проинформированы о том, что во время лечения эплереноном нельзя применять препараты калия, заменители соли, содержащие калий, или применять противопоказанные препараты без консультации врача, который назначил эплеренон.
Препарат содержит лактозу, поэтому у пациентов с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции не следует применять препарат
Показания
Сердечная недостаточность после перенесенного инфаркта миокарда. Препарат применяют как компонент стандартной терапии для снижения риска сердечно-сосудистой заболеваемости и смерти у больных со стабильным клиническим состоянием с дисфункцией левого желудочка (фракция выброса левого желудочка ?40%) и клиническими проявлениями сердечной недостаточности после перенесенного инфаркта миокарда.
АГ. Лечение АГ. Препарат можно назначать как в качестве монотерапии, так и в комбинации с другими антигипертензивными препаратами
Противопоказания
повышенная чувствительность к эплеренону или любому другому компоненту препарата, клинически значимая гиперкалиемия с клиническими проявлениями, уровень калия в сыворотке крови >5 ммоль/л (мэкв/л) до начала лечения, умеренно выраженная и тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина <50 мл/мин), тяжелая печеночная недостаточность (класс С по шкале Чайлд-Пью), период беременности и кормления грудью, детский возраст до 18 лет.
Лекарственное взаимодействие
Калийсберегающие диуретики и препараты калия. В связи с повышенным риском гиперкалиемии эплеренон не следует назначать пациентам, которые получают калийсберегающие диуретики и препараты калия. Калийсберегающие диуретики могут потенцировать эффект антигипертензивных препаратов и других диуретиков.
Литий. Исследований взаимодействия между эплереноном и литием не проводили. Сообщалось о развитии интоксикации литием у пациентов, которые получали литий совместно с диуретиками и ингибиторами АПФ. Необходимо избегать назначения эплеренона вместе с литием. Если такая комбинация является необходимой, следует проводить мониторинг уровня лития в плазме крови.
Циклоспорин, такролимус. Циклоспорин и такролимус могут приводить к нарушению функции почек и повышать риск гиперкалиемии. Следует избегать одновременного применения циклоспорина и такролимуса.
(2494)
Дозування
АГ. Инспру можна призначати як монотерапію або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Рекомендована початкова доза — 50 мг 1 раз на добу. Якщо зниження артеріального тиску недостатнє, дозу можна підвищити до 100 мг 1 раз на добу. Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда. Рекомендована підтримуюча доза становить 50 мг 1 раз на добу. Лікування слід починати з дози 25 мг 1 раз на добу. У подальшому дозу титрують протягом 4 тижнів до досягнення необхідної дози 50 мг 1 раз на добу, з урахуванням рівня іонів калію в сироватці крові. Після припинення застосування препарату у разі підвищення концентрації калію у сироватці крові >6 ммоль/л (або мекв/л) застосування Инспры у дозі 25 мг 1 раз на 2 діб можна відновити у тому випадку, якщо концентрація калію знизиться до <5 ммоль/л Рівень калію в сироватці крові слід визначати до призначення Инспры, протягом 1-го тижня лікування і через 1 міс після початку застосування або зміни дози препарату. Надалі рівень калію слід періодично контролювати. Препарат можна застосовувати незалеж��імо від прийому їжі. Доза 25 мг/добу рекомендується для хворих, які одночасно приймають слабкі інгібітори CYP 3A4, такі як еритроміцин, саквінавір, верапаміл або флуконазол. Застосування для лікування хворих з легким і помірно вираженим порушенням функції печінки. Корекції початкової дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня не потрібно. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок. При порушенні функції нирок легкого ступеня корекції початкової дози не потрібно. При порушенні функції почедо помірно вираженою та тяжкого ступеня або цукровому діабеті II типу з микроальбуминурией — див. ПРОТИПОКАЗАННЯ і ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ. Застосування у хворих літнього віку. Корекції початкової дози для осіб літнього віку не потрібна. Застосування у дітей. У 304 дітей віком 4-17 років в ході дослідження тривалістю 10 тижнів застосування эплеренона в дозі 100 мг/добу, що призводить до експозиції, подібною до такої у дорослих, эплеренон не ефективно знижував АТ. В цьому і педіатричному дослідженні безпеки, яке проводилося протягом 1 року з участю 149 пацієнтів, частота повідомлень про побічні реакції була подібною до такої у дорослих. Дія эплеренона не вивчали у пацієнтів у віці до 4 років, оскільки вивчення дії эплеренона у дітей старшого віку не показало ефективності препарату.
Лікарська форма
таблетки вкриті оболонкоюСклад
Эплеренон25 мг
Інші інгредієнти: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат, opadry жовтий YS-1-12524-AФармакологическое дія
Эплеренон є відносно селективним по зв'язуванню рекомбінантних минералокортикоидных рецепторів людини порівняно зі зв'язуванням рекомбінантних глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів. Эплеренон запобігає зв'язування альдостерону — ключового гормону ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), що бере участь у регулюванні артеріального тиску і розвитку серцево-судинних захворювань.
Эплеренон призводить до тривалого підвищення рівня реніну і альдостерону в плазме крові, яке пов'язане з регулюванням секреції реніну альдостероном за принципом негативного зворотного зв'язку. Однак підвищення активності реніну у плазмі крові та рівня циркулюючого альдостерону не позначається на впливі эплеренона на ПЕКЛО.
У дослідженнях эплеренон суттєво знижував рівень АТ (при його вимірюванні в положенні сидячи) порівняно з плацебо. Цей ефект був підтверджений при цілодобовому амбулаторному моніторуванні показників рівня АТ. Гіпотензивний ефект препарату виявлявся через 2 тижні і досягав максі��розуму через 4 тижні застосування. Вираженість антигіпертензивного ефекту зберігалася протягом 8-24 тижнів і не залежала від віку, статі або раси пацієнтів, а також одночасного застосування з такими препаратами, як інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, блокатори альфа-адренорецепторів та гідрохлоротіазид.
При застосуванні препарату відзначено значуще зниження показників смертності від серцево-судинних захворювань та частоти госпіталізації з метою лікування серцево-судинних захво��еваний. Особливо цей вплив проявлявся на початку терапії у пацієнтів віком до 75 років. Ефект препарату у хворих віком старше 75 років вивчений недостатньо.
Частота розвитку гіпер - або гіпокаліємії при застосуванні эплеренона не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Эплеренон не впливає на ЧСС, довжину інтервалів Q–R–S, P–R або Q–TФармакокінетика
Абсорбція та розподіл. Абсолютна біодоступність эплеренона становить 69% після перорального прийому таблетки 100 мг. Смах препарату в плазмі крові досягається через 2 год посл�� застосування. Смах в плазмі крові та AUC пропорційні дозі в діапазоні 10-100 мг і менш пропорційні при застосуванні в дозах понад 100 мг. Рівноважна концентрація досягається протягом 2 діб. Абсорбція не залежить від одночасного прийому їжі.
Зв'язування эплеренона з білками плазми крові становить близько 50% переважно за рахунок зв'язування з ?1-кислими глікопротеїнами. Уявний об'єм розподілу у рівноважному стані становить 50±7 л. Эплеренон не володіє виборчим зв'язуванням з еритроцитами.
Метаболізм �� екскреція. Эплеренон біотрансформується переважно за участі CYP 3A4. Активні метаболіти эплеренона в плазмі крові не ідентифіковані.
Менше 5% дози эплеренона виводиться в незміненому вигляді з сечею і калом. При одноразовому прийомі радіоактивно міченого препарату приблизно 32% дози виділяється з фекаліями, а приблизно 67% — із сечею. Т? эплеренона — 3-5 ч. Уявний кліренс з плазми крові становить близько 10 л/ч.Побічні дії
АГ
Зазначені побічні ефекти відзначали з частотою >1% до 4 плацебо-контрольованих дослідженнях��х монотерапії эплереноном у хворих на АГ в дозах 25-400 мг.
Інфекції та інвазії: часто — грипоподібний синдром; нечасто — пієлонефрит.
Порушення метаболізму: часто — гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.
З боку нервової системи: часто — запаморочення.
З боку органів дихання: часто — кашель.
Судинні порушення: нечасто — тромбоз артерій нижніх кінцівок.
З боку ШКТ: часто — біль у животі, діарея.
З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення активності гамама-глутамілтрансферази і АлАТ.
З боку сечовидільної системи: часто — альбумінурія.
Загальні розлади: часто — підвищена втомлюваність.
В інших клінічних дослідженнях виявляли:
Розлади метаболізму і обміну речовин: часто — гіперкаліємія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — гінекомастія.
Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда
У дослідженні ефективності та прогнозу лікування эплереноном у пацієнтів з серцевою ��едостаточностью після гострого інфаркту міокарда (EPHESUS) загальна кількість побічних ефектів при застосуванні эплеренона (78,9%) було порівнянно з таким при застосуванні плацебо (79,5%). Частота відміни препарату внаслідок розвитку побічних ефектів становила 4,4% для пацієнтів, які застосовували эплеренон, і 4,3% — для пацієнтів, які застосовували плацебо.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Гіперкаліємія
При застосуванні эплеренона можливе виникнення гіперкаліємії. Ризик розвитку гіперкаліємії може бути знижений за рахунок н��призначення багатокомпонентної супутньої терапії, правильного підбору пацієнтів і ретельного моніторингу. Эплеренон не слід призначати хворим, які приймали препарати калію. Необхідний регулярний моніторинг рівня калію в сироватці крові у хворих з порушенням функції нирок, у тому числі з діабетичною микроальбуминурией. Зниження дози эплеренона може знизити рівень калію в сироватці крові.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з легким і помірно вираженим порушенням функції печінки необхідний контроль уровня електролітів у сироватці крові. Застосування эплеренона для лікування пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) не вивчалося, тому воно протипоказане.
Порушення функції нирок
См. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ і ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Пацієнти літнього віку
Ризик розвитку гіперкаліємії вищий у осіб похилого віку внаслідок погіршення функції нирок, пов'язаного з віком. Тому в осіб літнього віку рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові.<br />
Індуктори та інгібітори CYP 3A4
Одночасне призначення эплеренона і потужних індукторів CYP 3A4 не рекомендовано.
Інформація для пацієнтів
Пацієнти, які приймають эплеренон, повинні бути проінформовані про те, що під час лікування эплереноном не можна застосовувати препарати калію, замінники солі, що містять калій, або застосовувати протипоказані препарати без консультації лікаря, який призначив эплеренон.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препаратСвідчення
Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда. Препарат застосовують як компонент стандартної терапії для зниження ризику серцево-судинної захворюваності і смерті у хворих із стабільним клінічним станом із дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ?40%) і клінічними проявами серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда.
АГ. Л��чення АГ. Препарат можна призначати як у якості монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратамиПротипоказання
підвищена чутливість до эплеренону або будь-якого іншого компонента препарату, клінічно значуща гіперкаліємія з клінічними проявами, рівень калію в сироватці крові >5 ммоль/л (мекв/л) до початку лікування, помірно виражена та тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <50 мл/хв), тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю), період вагітності і корм��ения груддю, дитячий вік до 18 років.Лікарська взаємодія
Калійзберігаючі діуретики та препарати калію. У зв'язку з підвищеним ризиком гіперкаліємії эплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть потенціювати ефект антигіпертензивних препаратів та інших діуретиків.
Літій. Досліджень взаємодії між эплереноном і літієм не проводили. Повідомлялося про розвиток інтоксикації літієм у пацієнтів, які отримували літій сов��естно з діуретиками і інгібіторами АПФ. Необхідно уникати призначення эплеренона разом з літієм. Якщо така комбінація є необхідною, слід проводити моніторинг рівня літію в плазмі крові.
Циклоспорин, такролімус. Циклоспорин і такролімус можуть призводити до порушення функції нирок і підвищувати ризик гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування циклоспорину і такролімусу.
