Дозировка
Внутрь, по 1 таблетке в сутки, утром. Таблетку необходимо проглатывать, запивая достаточным количеством жидкости. Таблетки нельзя разламывать или разжевывать. При тяжелой почечной недостаточности (клиренс креатинина менее 30 мл/мин) прием препарата Индапамид ретард-Тева противопоказан (см. раздел Противопоказания). Тиазидные и тиазидоподобные диуретики достаточно эффективны только при нормальной функции почек или при минимальных нарушениях. При лечении пациентов пожилого возраста пороговое значение концентрации креатинина в плазме крови варьирует в зависимости от возраста, массы тела и половой принадлежности. Пациентам пожилого возраста препарат Индапамид ретард-Тева можно назначать только при нормальной функции почек или при минимальных нарушениях. При тяжелых нарушениях функции печени прием препарата Индапамид ретард-Тева противопоказан (см. раздел Противопоказания). Препарат Индапамид ретард-Тева не рекомендуется использовать для лечения детей до 18 лет в связи с недостатком сведений о безопасности и эффективности такой терапии.
Лекарственная форма
Таблетки с контролируемым высвобождением, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые, с фаской; на поперечном разрезе ядро таблетки белого или почти белого цвета.
Состав
1 таб.
индапамид 1.5 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 119.1 мг, гипромеллоза 77.4 мг, кремния диоксид коллоидный 1 мг, магния стеарат 1 мг.
Состав пленочной оболочки: гипромеллоза 5 мг, глицерол 85 % 0.7 мг, титана диоксид 1 мг.
Фармакологическое действие
Индапамид представляет собой сульфониламидное производное, структура которого включает индольное кольцо.
Он характеризуется фармакологическим родством с тиазидными диуретиками. Индапамид реализует свои эффекты за счет угнетения реабсорбции натрия в дистальных извитых канальцах. Под действием индапамида усиливается выделение почками ионов хлора, натрия, а также, в меньшей степени, экскреция калия и магния, что сопровождается увеличением диуреза и антигипертензивным эффектом.
Результаты клинических исследований показали, что при применении индапамида в монотерапии в дозах, не оказывающих выраженного диуретического эффекта, был продемонстрирован 24-часовой гипотензивный эффект.
Антигипертензивная активность индапамида связана с улучшением эластических свойств крупных артерий, уменьшением артериолярного и общего периферического сосудистого сопротивления.
Индапамид уменьшает выраженность гипертрофии левого желудочка.
Тиазидные и тиазидоподобные диуретики при определенной дозе характеризуются формированием плато терапевтического эффекта, тогда как выраженность нежелательных эффектов продолжает нарастать. Если желаемого терапевтического эффекта достичь не удается, дальнейшее увеличение дозы нецелесообразно.
В рамках кратковременных, средней продолжительности и долгосрочных исследований у пациентов артериальной гипертензией, было установлено, что индапамид:
-\0009не оказывает влияния на показатели липидного обмена (триглицеридов, холестерина липопротеинов низкой плотности и холестерина липопротеинов высокой плотности);
-\0009не оказывает влияния на обмен углеводов (даже у пациентов с сахарным диабетом).
Фармакокинетика
Всасывание: индапамид быстро и полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте (ЖКТ). Прием пищи несколько увеличивает скорость всасывания индапамида, однако не оказывает влияния на полноту абсорбции. После приема внутрь однократной дозы максимальная концентрация индапамида в сыворотке крови достигается через 12 часов. При повторных приемах колебания концентрации индапамида в плазме крови сглаживаются.
Распределение и метаболизм: связывание индапамида с белками плазмы крови составляет 79%. Равновесная концентрация достигается спустя 7 дней приема препарата.
При повторном приеме препарата не наблюдается его кумуляции.
Выведение: индапамид выводится преимущественно почками (70% дозы) и через кишечник (22%) в форме неактивных метаболитов.
Период полувыведения индапамида из плазмы крови варьирует от 14 до 24 часов (в среднем 18 часов).
При почечной недостаточности фармакокинетические свойства индапамида не меняются.
Побочные действия
Частота побочных эффектов классифицирована в соответствии с рекомендациями Всемирной организации здравоохранения: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко (включая единичные случаи) - менее 0,01%; неуточненной частоты (частота не может быть подсчитана по доступным данным).
Со стороны кровеносной и лимфатической системы: очень редко - тромбоцитопения, лейкопения, агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия.
Со стороны центральной нервной системы: редко - астения, головная боль, парестезии, вертиго; неуточненной частоты - обморок.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко - аритмия, выраженное снижение АД; неуточненной частоты - аритмия типа «пируэт» (возможно со смертельным исходом) (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами» и «Особые указания»).
Со стороны пищеварительной системы: нечасто - рвота; редко - тошнота, запор, сухость слизистой оболочки полости рта; очень редко - панкреатит.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко - почечная недостаточность.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко - нарушение функции печени; неуточненной частоты - возможность развития печеночной энцефалопатии в случае печеночной недостаточности (см. разделы «Противопоказания», «Особые указания»); гепатит.
Со стороны кожных покровов и подкожно-жировой клетчатки: реакции повышенной чувствительности, в основном дерматологические, у пациентов с предрасположенностью к аллергическим и астматическим реакциям: часто - макулопапулезная сыпь; нечасто -геморрагический васкулит; очень редко - ангионевротический отек и/или крапивница, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона; неуточненной частоты: у пациентов с острой формой системной красной волчанки возможно ухудшение течения заболевания.
Описаны случаи реакций фоточувствительности (см. раздел «Особые указания» и «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами»).
Лабораторные показатели: неуточненной частоты - увеличение QT интервала на ЭКГ (ср. раздел «Особые указания»), повышение концентрации мочевой кислоты и глюкозы в крови: тиазидные и тиазидоподобные диуретики следует с осторожностью применять у пациентов с подагрой и сахарным диабетом, повышение активности «печеночных» трансаминаз. В клинических исследованиях гипокалиемия (содержание калия в плазме
Метформин не следует применять, если концентрация креатинина в плазме крови превышает 15 мг/л (135 мкмоль/л) у мужчин, и 12 мг/л (110 мкмоль/л) у женщин.
На фоне дегидратации, вызванной диуретиками, существует повышенный риск развития острой почечной недостаточности, в частности при применении йодсодержащих контрастных веществ в высоких дозах.
До назначения йодсодержащих контрастных веществ необходимо выполнить регидратацию.
При одновременном применении с антидепрессантами, структурно сходные с имипрамином, и нейролептиками возможно усиление антигипертензивного действия индапамида и увеличение риска ортостатической гипотензии (аддитивное действие).
При одновременном применении с солями кальция повышается риск развития гиперкальциемии в связи с уменьшением выведения кальция почками.
При одновременном применении с циклоспорином и такролимусом повышается риск формирования повышенной концентрации креатинина в плазме крови при отсутствии каких-либо изменений показателей концентрации циклоспорина в циркулирующей крови, даже без дефицита жидкости или натрия в организме.
При одновременном применении с кортикостероидами (минерало- и глюкокортикостероидами) и тетракозактидом (при системном назначении) возможно уменьшение антигипертензивного действия индапамида (кортикостероиды вызывают задержку жидкости и натрия в организме).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с нарушенной функцией печени терапия препаратом Индапамид ретард-Тева может привести к развитию печеночной энцефалопатии, особенно при сопутствующих нарушениях водно-электролитного баланса. В этом случае прием диуретика необходимо немедленно прекратить.
При терапии препаратом Индапамид ретар д-Тева были зарегистрированы отдельные случаи развития реакций фоточувствительности (см. раздел «Побочное действие»). При появлении признаков реакции фоточувствительности, прием препарата Индапамид ретард-Тева следует прекратить. При необходимости возобновления терапии препаратом Индапамид ретард-Тева, рекомендуется обеспечить защиту открытых участков тела от воздействия прямых солнечных лучей и искусственного ультрафиолетового излучения. Содержание натрия в плазме крови необходимо определить до начала терапии препаратом Индапамид ретард-Тева, которая может сопровождаться развитием гипонатриемии, иногда с очень серьезными последствиями. Снижение содержания натрия в плазме крови первоначально может протекать бессимптомно, поэтому необходим регулярный контроль.
При лечении пожилых пациентов и пациентов с циррозом печени содержание натрия в крови следует определять чаще.
При артериальной гипертензии, когда предшествующая терапия диуретиками могла привести к дефициту натрия в организме, необходимо:
-\0009прекратить терапию диуретиком за 3 дня до начала применения ингибитора АПФ, и возобновить терапию диуретиком при необходимости, или
-\0009назначить ингибитор АПФ в низкой начальной дозе, а затем постепенно увеличить дозу препарата.
При хронической сердечной недостаточности необходимо начинать терапию ингибитором АПФ с очень низкой начальной дозы. Кроме того, в начале терапии ингибитором АПФ может потребоваться снижение дозы диуретика, способного вызвать гипокалиемию.
Во всех случаях в течение первых недель после начала терапии ингибитором АПФ следует проводить мониторинг функции почек (креатинин плазмы крови). Терапия препаратом Индапамид ретард-Тева характеризуется высоким риском снижения содержания калия в крови с развитием гипокалиемии. При лечении пациентов из группы риска (пациенты пожилого возраста, ослабленные пациенты, пациенты, получающие многокомпонентную лекарственную терапию, пациенты с циррозом печени с периферическими отеками и асцитом, пациенты ишемической болезнью сердца, пациенты с сердечной недостаточностью) необходимо проводить профилактику гипокалиемии. У таких пациентов гипокалиемия способствует усилению кардиотоксичности сердечных гликозидов, а также повышает риск развития нарушений сердечного ритма.
Пациенты с удлиненным интервалом QT (наследственная или ятрогенная патология) также относятся к категории риска. Таким образом, гипокалиемия, также как и брадикардия, выступает в роли фактора, предрасполагающего к развитию серьезных нарушений сердечного ритма, в частности аритмии типа «пируэт». При лечении пациентов из группы риска необходим регулярный контроль содержания калия в плазме крови. Первоначальное измерение содержания калия следует выполнить в течение первой недели после начала терапии препаратом Индапамид ретард-Тева, выявление гипокалиемии требует соответствующей коррекции.
Особую осторожность следует соблюдать при сопутствующей терапии сердечными гликозидами.
Препарат Индапамид ретард-Тева уменьшает экскрецию кальция почками, что приводит к незначительному и временному увеличению содержания кальция в плазме крови. Выраженная гиперкальциемия может наблюдаться у пациентов с ранее не диагностированным гиперпаратиреозом. Перед началом исследования функции паращитовидных желез терапию препаратом Индапамид ретард-Тева следует прекратить. При лечении пациентов с сахарным диабетом, особенно при наличии гипокалиемии, необходимо контролировать концентрацию глюкозы в крови.
При лечении пациентов с гиперурикемией возрастает вероятность обострения течения подагры. Препарат Индапамид ретард-Тева достаточно эффективен при нормальной функции почек или при ее минимальных нарушениях (концентрация креатинина в плазме крови ниже 25 мг/л, то есть 220 мкмоль/л для взрослого человека). При лечении пожилых пациентов пороговое значение концентрации креатинина в плазме крови варьирует в зависимости от возраста, массы тела и половой принадлежности. Гиповолемия, вторичная по отношению к таким эффектам диуретика, как потеря жидкости и натрия, в начале лечения приводит к снижению скорости клубочковой фильтрации. В результате возрастает концентрация мочевины и креатинина в плазме крови. У пациентов с нормальной функцией почек такая преходящая функциональная почечная недостаточность проходит без последствий.
Для спортсменов особое значение имеет тот факт, что действующее вещество препарата Индапамид ретард-Тева может послужить причиной положительного результата теста на допинг.
Влияние на способность к управлению транспортом и работу с техникой
Действие веществ, входящих в состав препарата, не приводит к нарушению психомоторных реакций.
Необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами (особенно в начале терапии или при добавлении к проводимой терапии других гипотензивных средств).
Показания
Артериальная гипертензия.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к индапамиду, другим производным сульфониламида или любому из компонентов препарата, тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина (КК) менее 30 мл/мин), тяжелые нарушения функции печени или печеночная энцефалопатия, гипокалиемия, беременность, период грудного вскармливания, возраст до 18 лет (недостаточно данных по безопасности и эффективности), непереносимость лактозы, дефицит лактазы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции.
С осторожностью
Нарушения функции печени и почек, нарушения водно-электролитного баланса, применение у пациентов с увеличенным интервалом QT на ЭКГ; применение у ослабленных пациентов или у пациентов, получающих одновременно терапию препаратами, которые могут увеличивать интервал QT (см. раздел Взаимодействие с другими лекарственными препаратами), гиперпаратиреоз, сахарный диабет, гиперурикемия и подагра.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Препарат Индапамид ретард-Тева не рекомендуется применять при беременности и в период грудного вскармливания.
Как правило, во время беременности не следует назначать диуретические препараты. Нельзя применять эти препараты для лечения физиологических отеков при беременности. Диуретические препараты могут вызывать фетоплацентарную ишемию и приводить к нарушению развития плода.
Не рекомендуется назначать препарат кормящим матерям (индапамид выделяется с грудным молоком).
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении индапамида с препаратами лития возможно повышение концентрации лития в плазме крови.
Астемизол, эритромицин (в/в), пентамидин, сультоприд, винкамин, антиаритмические препараты IA (хинидин, дизопирамид) и III класса (амиодарон, бретилиум, соталол) могут повышать вероятность возникновения нарушений сердечного ритма по типу torsades de pointes (желудочковая тахикардия типа «пируэт»).
Нестероидные противовоспалительные препараты, глюкокортикостероиды, тетракозактид, симпатомиметики снижают гипотензивное действие, баклофен увеличивает.
Сапуретики, сердечные гликозиды, глюко- и минералокортикостероиды, тетракозактид, амфотерицин В (в/в), слабительные средства повышают риск развития гипокалиемии.
При одновременном применении с сердечными гликозидами повышается вероятность развития дигиталисной интоксикации, с препаратами кальция - гиперкальциемии, с метформином - возможно усугубление молочнокислого ацидоза.
Комбинация с калийсберегающими диуретиками может быть эффективна у некоторой категории больных, однако, при этом полностью не исключается вероятность развития гипо- или гиперкалиемии, особенно у больных с сахарным диабетом и почечной недостаточностью.
Ингибиторы ангиотензин-превращающего фермента увеличивают риск развития артериальной гипотензии и/или острой почечной недостаточности (особенно при имеющемся стенозе почечной артерии).
Контрастные йодосодержащие средства в высоких дозах увеличивают риск развития нарушений функции почек (обезвоживание организма). Перед применением контрастных йодосодержащих средств больным необходимо восстановить потерю жидкости.
Трициклические антидепрессанты и антипсихотические препараты усиливают гипотензивное действие и увеличивают риск развития ортостатической гипотензии. Циклоспорин повышает риск развития гиперкреатининемии.
Снижает эффект непрямых антикоагулянтов (производных кумарина или индандиона) вследствие повышения концентрации факторов свертывания в результате уменьшения объема циркулирующей крови и повышения их продукции печенью (может потребоваться коррекция дозы).
Усиливает блокаду нервно-мышечной передачи, развивающуюся под действием недеполяризующих миорелаксантов.
(6114)
Дозування
Внутрішньо, по 1 таблетці на добу, вранці. Таблетку необхідно ковтати, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки не можна розламувати або розжовувати. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) прийом препарату Індапамід ретард-Тева протипоказаний (див. розділ " Протипоказання). Тіазидні і тиазидоподобные діуретики досить ефективні лише при нормальній функції нирок або при мінімальних порушеннях. При лікуванні пацієнтів літнього віку порогове значення концентрації ��реатинина в плазмі крові варіює в залежності від віку, маси тіла і статевої приналежності. Пацієнтам літнього віку препарат Індапамід ретард-Тева можна призначати тільки при нормальній функції нирок або при мінімальних порушеннях. При тяжких порушеннях функції печінки прийом препарату Індапамід ретард-Тева протипоказаний (див. розділ " Протипоказання). Препарат Індапамід ретард-Тева не рекомендується використовувати для лікування дітей до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності такої терапії.
Лекарственная форма
Таблетки з контрольованим вивільненням, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою; на поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольору.Склад
1 таб.
індапамід 1.5 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат 119.1 мг, гіпромелоза 77.4 мг, кремнію діоксид колоїдний 1 мг, магнію стеарат 1 мг.
Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 5 мг, гліцерол 85 % 0.7 мг, титану діоксид 1 мг.Фармакологічна дія
Індапамід представляє з��бій сульфониламидное похідне, структура якого включає индольное кільце.
Він характеризується фармакологічним спорідненістю з тіазидними діуретиками. Індапамід реалізує свої ефекти за рахунок пригнічення реабсорбції натрію в дистальних звивистих канальцях. Під дією індапаміду посилюється виділення нирками йонів хлору, натрію, а також, меншою мірою, екскрецію калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу і антигіпертензивним ефектом.
Результати клінічних досліджень показали, що при застосуванні індапамида в монотерапії в дозах, що не чинять вираженого діуретичного ефекту, був продемонстрований 24-годинний гіпотензивний ефект.
Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з поліпшенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярное і загального периферичного судинного опору.
Індапамід зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка.
Тіазидні і тиазидоподобные діуретики при певній дозі характеризуються формуванням плато терапевтичного ефекту, тоді до��до вираженість небажаних ефектів продовжує наростати. Якщо бажаного терапевтичного ефекту досягти не вдається, подальше збільшення дози недоцільно.
В рамках короткочасні, середньої тривалості та довгострокових досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, було встановлено, що індапамід:
-\0009не впливає на показники ліпідного обміну (тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів низької щільності і холестерину ліпопротеїнів високої щільності);
-\0009не чинить впливу на обмін ��глеводов (навіть у пацієнтів з цукровим діабетом).Фармакокінетика
Всмоктування: індапамід швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Прийом їжі дещо збільшує швидкість всмоктування індапаміду, проте не впливає на повноту абсорбції. Після прийому внутрішньо одноразової дози максимальна концентрація індапаміду у сироватці крові досягається через 12 годин. При повторних прийомах коливання концентрації індапаміду в плазмі крові згладжуються.
Розподіл і метаболізм: зв'язування індапаміду з белками плазми крові становить 79%. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів прийому препарату.
При повторному прийомі препарату його кумуляції не спостерігається.
Виведення: індапамід виводиться переважно нирками (70% дози) та через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів.
Період напіввиведення індапаміду з плазми крові варіює від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин).
При нирковій недостатності фармакокінетичні властивості індапаміду не змінюються.Побічні дії
Частота побічних ефектів класиків��ицирована у відповідності з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко (включаючи поодинокі випадки) - менше 0,01%; неуточненої частоти (частота не може бути підрахована за наявними даними).
З боку кровоносної та лімфатичної системи: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
З боку центральної нервової з��системи: рідко - астенія, головний біль, парестезії, вертиго; неуточненої частоти - непритомність.
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - аритмія, виражене зниження АТ; неуточненої частоти - аритмія типу «пірует» (можливо зі смертельним результатом) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» і «Особливі вказівки»).
З боку травної системи: нечасто - блювання; рідко - нудота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко - панкреатит.
З боку мочевыделительной системи: дуже рідко - ниркова недостатність.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - порушення функції печінки; неуточненої частоти - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у випадку печінкової недостатності (див. розділи «Протипоказання», «Особливі вказівки»); гепатит.
З боку шкірних покривів і підшкірно-жирової клітковини: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакциям: часто - макулопапульозний висип; нечасто -геморагічний васкуліт; дуже рідко - ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; неуточненої частоти: у пацієнтів з гострою формою системної червоної вовчака можливе погіршення перебігу захворювання.
Описані випадки реакцій фоточутливості (див. розділ «Особливі вказівки» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Лабораторні показники: неуточненої частоти - збільшення QT интервала на ЕКГ (пор. розділ «Особливі вказівки»), підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у крові: тіазидні і тиазидоподобные діуретики слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із подагрою та цукровим діабетом, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (вміст калію в плазмі
Метформін не слід застосовувати, якщо концентрація креатиніну в плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
На фоні дегідратації, викликаної діуретиків��, існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, зокрема при застосуванні йодовмісних контрастних засобів у високих дозах.
До призначення йодовмісних контрастних речовин необхідно виконати регідратацію.
При одночасному застосуванні з антидепресантами, структурно схожі з имипрамином, і нейролептиками можливе посилення антигіпертензивної дії індапаміду та збільшення ризику ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).
При одночасному застосованоії з солями кальцію підвищується ризик розвитку гіперкальціємії у зв'язку з зменшенням виведення кальцію нирками.
При одночасному застосуванні з циклоспорином і такролімусом підвищується ризик формування підвищеної концентрації креатиніну в плазмі крові при відсутності яких-небудь змін показників концентрації циклоспорину в крові, що циркулює, навіть без дефіциту рідини або натрію в організмі.
При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало - і глюкокортикостероїдами) і тетракозактидом (пр�� системному призначенні) можливе зменшення антигіпертензивної дії індапаміду (кортикостероїди спричиняють затримку рідини і натрію в організмі).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з порушеною функцією печінки терапія препаратом Індапамід ретард-Тева може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії, особливо при супутніх порушеннях водно-електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретика слід негайно припинити.
При терапії препаратом Індапамід ретар д-Тева було зареєстровано п��стрированы окремі випадки розвитку реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При появі ознак реакції фоточутливості, прийом препарату Індапамід ретард-Тева слід припинити. При необхідності відновлення терапії препаратом Індапамід ретард-Тева, рекомендується забезпечити захист відкритих ділянок тіла від впливу прямих сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Вміст натрію у плазмі крові необхідно визначити до початку терапії препаратом Індапамід ретард-Тева, до��яка може супроводжуватися розвитком гіпонатріємії, іноді з дуже серйозними наслідками. Зниження вмісту натрію в плазмі крові спочатку може протікати безсимптомно, тому необхідний регулярний контроль.
При лікуванні літніх пацієнтів та пацієнтів з цирозом печінки вміст натрію в крові слід визначати частіше.
При артеріальній гіпертензії, коли попередня терапія діуретиками могла призвести до дефіциту натрію в організмі, необхідно:
-\0009прекратить терапію діуретиком за 3 дні до початку прим��застосування інгібітора АПФ, і відновити терапію діуретиком при необхідності, або
-\0009назначить інгібітор АПФ у низькій початковій дозі, а потім поступово збільшити дозу препарату.
При хронічній серцевій недостатності необхідно починати терапію інгібітором АПФ з дуже низької початкової дози. Крім того, на початку терапії інгібітором АПФ може знадобитися зниження дози діуретика, здатного викликати гіпокаліємію.
У всіх випадках протягом перших тижнів після початку терапії інгібітором АПФ слід проводити монит��ринг функції нирок (креатинін плазми крові). Терапія препаратом Індапамід ретард-Тева характеризується високим ризиком зниження вмісту калію в крові з розвитком гіпокаліємії. При лікуванні пацієнтів з групи ризику (пацієнти літнього віку, ослаблені пацієнти, пацієнти, що одержують багатокомпонентну лікарську терапію, пацієнти з цирозом печінки з периферичними набряками та асцитом, пацієнти ішемічною хворобою серця, пацієнти з серцевою недостатністю) необхідно проводити профілактику гіпокаліємії. У таких пацієнтів гіпокалиемия сприяє посиленню кардіотоксичності серцевих глікозидів, а також підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму.
Пацієнти з подовженим інтервалом QT (спадкова або ятрогенна патологія) також відносяться до категорії ризику. Таким чином, гіпокаліємія, як і брадикардія, виступає в ролі чинника, предрасполагающего до розвитку серйозних порушень серцевого ритму, зокрема аритмії типу «пірует». При лікуванні пацієнтів з групи ризику необхідний регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові. Пер��оначальное вимірювання вмісту калію слід виконати протягом першого тижня після початку терапії препаратом Індапамід ретард-Тева, виявлення гіпокаліємії потребує відповідної корекції.
Особливу обережність слід дотримуватися при супутній терапії серцевими глікозидами.
Препарат Індапамід ретард-Тева зменшує екскрецію кальцію нирками, що призводить до незначного та тимчасового збільшення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може спостерігатися у пацієнтів з раніше не диагностированним гіперпаратиреозом. Перед початком дослідження функції паращитовидних залоз терапію препаратом Індапамід ретард-Тева слід припинити. При лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом, особливо при наявності гіпокаліємії, необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові.
При лікуванні пацієнтів з гіперурикемією зростає ймовірність загострення перебігу подагри. Препарат Індапамід ретард-Тева досить ефективний при нормальній функції нирок або при її мінімальних порушеннях (концентрація креатиніну в плазмі крові нижче 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л для дорослої людини). При лікуванні літніх пацієнтів порогове значення концентрації креатиніну в плазмі крові варіює в залежності від віку, маси тіла і статевої приналежності. Гіповолемія, вторинна по відношенню до таких ефектів діуретика, як втрата рідини та натрію, на початку лікування призводить до зниження швидкості клубочкової фільтрації. В результаті зростає концентрація сечовини та креатиніну в плазмі крові. У пацієнтів з нормальною функцією нирок така минуща функціональна ниркова недостатточність проходить без наслідків.
Для спортсменів особливе значення має той факт, що діюча речовина препарату Індапамід ретард-Тева може послужити причиною позитивного результату тесту на допінг.
Вплив на здатність керувати транспортом і роботу з технікою
Дію речовин, що входять до складу препарату, не призводить до порушення психомоторних реакцій.
Необхідно дотримуватися обережності при управлінні транспортними засобами (особливо на початку терапії або при додаванні до проведеної тера��іі інших гіпотензивних засобів).Свідчення
Артеріальна гіпертензія.Протипоказання
Підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфониламида або будь-якого з компонентів препарату, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), тяжкі порушення функції печінки або печінкова енцефалопатія, гіпокаліємія, вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (недостатньо даних щодо безпеки та ефективності), непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбції.
З обережністю
Порушення функції печінки і нирок, порушення водно-електролітного балансу, застосування у пацієнтів з подовженим інтервалом QT на ЕКГ; застосування у ослаблених пацієнтів або у пацієнтів, які отримують одночасно терапію препаратами, які можуть збільшувати інтервал QT (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими препаратами), гіперпаратиреоз, цукровий діабет, гіперурикемія і подагра.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Препарат Индапам��д ретард-Тева не рекомендується застосовувати при вагітності і в період грудного вигодовування.
Як правило, під час вагітності не слід призначати діуретичні препарати. Не можна застосовувати ці препарати для лікування фізіологічних набряків при вагітності. Діуретичні препарати можуть викликати фетоплацентарную ішемію і призводити до порушення розвитку плода.
Не рекомендується призначати препарат жінкам, що годують матерям (індапамід виділяється з грудним молоком).Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні ін��апамида з препаратами літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові.
Астемізол, еритроміцин (в/в), пентамідин, сультоприд, вінкамін, антиаритмічні препарати IA (хінідин, дизопірамід) і III класу (аміодарон, бретилиум, соталол) можуть підвищувати ймовірність виникнення порушень серцевого ритму за типом torsades de pointes (шлуночкова тахікардія типу «пірует»).
Нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди, тетракозактид, симпатоміметики знижують гіпотензивну дію, баклофен збільшує. r />
Сапуретики, серцеві глікозиди, глюко - та минералокортикостероиды, тетракозактид, амфотерицин b (внутрішньовенно), проносні засоби підвищують ризик розвитку гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами підвищується ймовірність розвитку дигіталісної інтоксикації, з препаратами кальцію - гіперкальціємії, з метформіном - можливо збільшення молочнокислого ацидозу.
Комбінація з калійзберігаючими діуретиками може бути ефективна у деякої категорії хворих, однак при цьому повністю не виключається ймовірність розвитку гіпо - або гіперкаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет і з нирковою недостатністю.
Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і/або гострої ниркової недостатності (особливо при наявному стенозі ниркової артерії).
Йодовмісні контрастні засоби у високих дозах збільшує ризик розвитку порушень функції нирок (зневоднення організму). Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів хворим необхідно відновити поті��ю рідини.
Трициклічні антидепресанти і антипсихотичні препарати підсилюють гіпотензивну дію і збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Циклоспорин підвищує ризик розвитку гиперкреатининемии.
Знижує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індандіону) внаслідок підвищення концентрації факторів згортання внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові і підвищення їх продукції печінкою (може знадобитися корекція дози).
Підсилює блокаду нервово-м'язової п��передачі, що розвивається під дією недеполяризуючих міорелаксантів.
