Дозировка
Внутрь. Таблетку кладут на язык, в течение нескольких секунд она растворяется, после чего ее проглатывают со слюной, не запивая водой. Взрослые и дети старше 6 лет: Острая диарея: начальная доза - 2 таблетки (4 мг) для взрослых и 1 таблетка (2 мг) для детей, далее по 1 таблетке (2 мг) после каждого акта дефекации в случае жидкого стула. Хроническая диарея: начальная доза - 2 таблетки (4 мг) в сутки для взрослых и 1 таблетка (2 мг) для детей далее начальная доза должна быть откорректирована таким образом, чтобы частота нормального стула составляла 1-2 раза в сутки, что обычно достигается при поддерживающей дозе от 1 до 6 таблеток (2-12 мг) в сутки. Максимальная суточная доза не должна превышать 6 таблеток (12мг); максимальная суточная доза у детей рассчитывается, исходя из массы тела (3 таблетки на 20 кг массы тела ребенка), но не должна превышать 6 таблеток (12 мг). При нормализации стула или при отсутствии стула более 12 ч препарат отменяют. Применение у детей Не применять Имодиум® у детей до 6 лет. Применение у пожилых пациентов При лечении пожилых пациентов корректировка дозы не требуется. Применение у пациентов с нарушениями функции почек При лечении пациентов с нарушениями функции почек корректировка дозы не требуется. Применение у пациентов с нарушениями функции печени Хотя фармакокинетические данные у пациентов с печеночной недостаточностью отсутствуют, у таких больных Имодиум следует применять с осторожностью вследствие замедленного пресистемного метаболизма (см. раздел «Особые указания»).
Передозировка
Симптомы При передозировке (в том числе при относительной передозировке вследствие нарушения функции печени) могут появиться задержка мочи, паралитическая кишечная непроходимость, признаки угнетения центральной нервной системы (ЦНС): ступор, нарушение координации, сонливость, миоз, гипертонус мышц, угнетение дыхания. Дети могут быть более чувствительны к влиянию лоперамида на ЦНС, чем взрослые. Терапия При появлении симптомов передозировки в качестве антидота можно использовать налоксон. Поскольку длительность действия лоперамида больше, чем налоксона (1-3 часа), может потребоваться повторное применение налоксона. Поэтому необходимо тщательно наблюдать за состоянием пациента в течение не менее 48 часов с целью своевременного обнаружения признаков возможного угнетения ЦНС.
Лекарственная форма
Белые или почти белые круглые лиофилизированные таблетки
Состав
(на одну таблетку):
Активное вещество: лоперамида гидрохлорид 2 мг.
Вспомогательные вещества:
желатин 5,863 мг, маннитол 4,397 мг, аспартам 0,750 мг, ароматизатор мятный 0,300 мг, натрия гидрокарбонат 0,375 мг.
Фармакологическое действие
Лоперамид, связываясь с опиоидными рецепторами в стенке кишечника, подавляет высвобождение ацетилхолина и простагландинов, замедляя таким образом перистальтику и увеличивая время прохождения содержимого по кишечнику. Повышает тонус анального сфинктера, уменьшая тем самым недержание каловых масс и позывы к дефекации.
Фармакокинетика
Большая часть лоперамида всасывается в кишечнике, но вследствие активного пресистемного метаболизма системная биодоступность составляет
примерно 0,3 %. Данные доклинических исследований свидетельствуют о том, что лоперамид является субстратом Р- гликопротеииа. Связывание лоперамида с белками плазмы крови (преимущественно с альбумином) составляет 95 %. Лоперамид преимущественно метаболизируется в печени, конъюгируется и выделяется с желчыо. Окислительное N-деметилирование является основным путем метаболизма лоперамида и осуществляется преимущественно при участии ингибитора изоферментов CYP3A4 и CYP2C8. Вследствие активного пресистемного метаболизма концентрация неизмененного лоперамида в плазме крови ничтожно мала. У человека период полувыведения лоперамида составляет в среднем 11 часов, варьируя от 9 до 14 часов. Неизмененный лоперамид и его метаболиты выводятся преимущественно с калом. Фармакокинетические исследования у детей не проводились. Ожидается, что фармакокинетика лоперамида и его взаимодействие с другими лекарственными препаратами будут аналогичны таковым у взрослых.
Побочные действия
Нежелательные реакции - это нежелательные явления, для которых следует\0009считать\0009доказанной причинно-следственную связь с применением лоперамида на основе всесторонней оценки имеющейся информации о нежелательном явлении. В отдельных случаях довольно трудно достоверно установить причинно-следственную связь между приемом лоперамида и возникновением перечисленных симптомов. Кроме того, поскольку клинические исследования проводятся в различных условиях, частота развития нежелательных реакций в клинических исследованиях одного препарата не может быть непосредственно сравнена с частотой развития нежелательных реакций в клинических исследованиях другого препарата и может не отражать частоту развития нежелательных реакций в клинической практике.
По данным клинических исследований
Нежелательные реакции, наблюдавшиеся у >1 % пациентов, принимавших Имодиум® при острой диарее: головная боль, запор, метеоризм, тошнота, рвота. Нежелательные реакции, наблюдавшиеся у <1 % пациентов, принимавших Имодиум при острой диарее: сонливость, головокружение, головная боль, сухость во рту, боль в животе, тошнота, рвота, запор, дискомфорт и вздутие живота, боль в верхних отделах живота, сыпь. Нежелательные реакции, наблюдавшиеся у >1 % пациентов, принимавших Имодиум® при хронической диарее: головокружение, метеоризм, запор, тошнота. Нежелательные реакции, наблюдавшиеся у <1 % пациентов, принимавших Имодиум® при хронической диарее: головная боль, боль в животе, сухость во рту, дискомфорт в области живота, диспепсия.
По данным спонтанных сообщений о нежелательных реакциях. Нижеперечисленные нежелательные реакции классифицировали следующим образом:
очень часто (>10%), часто (>1 %, но <10%), нечасто (>0,1 %, но <1 %), редко (>0,01 %, но <0,1 %) и очень редко (<0,01 %, включая единичные сообщения).
Нарушения со стороны иммунной системы. Очень редко: реакции гиперчувствительности, анафилактические реакции, включая анафилактический шок, и анафилактоидные реакции.
Нарушения со стороны нервной системы. Очень редко: нарушение координации, угнетение сознания, гипертонус, потеря сознания, сонливость, ступор.
Нарушения со стороны органа зрения. Очень редко: миоз.
Нарушения со стороны желудочно- кишечного тракта. Очень редко: кишечная непроходимость (в том числе паралитическая кишечная непроходимость), мегаколон (в том числе токсический мегаколон), глоссалгия.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей. Очень редко: ангионевротический отек, буллезная сыпь, включая синдром Стивенса -
Джонсона, токсический эпидермальный некролиз и мультиформную эритему, зуд, крапивница.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей. Очень редко: задержка мочи.
Общие расстройства. Очень редко: утомляемость.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
Поскольку таблетки лиофилизированные довольно хрупкие, во избежание повреждения их не следует продавливать сквозь фольгу.
Для того чтобы достать таблетку из блистера необходимо выполнить следующие действия: возьмите фольгу за край и полностью снимите ее с ячейки, в которой находится таблетка; осторожно надавите снизу и извлеките таблетку из упаковки.
Лечение диареи препаратом Имодиум® носит только симптоматический характер. В тех случаях, когда возможно установить
причину диареи, необходимо проводить соответствующую терапию. У пациентов с диареей, особенно у детей, может иметь место потеря жидкости и электролитов. В таких случаях необходимо проводить соответствующую заместительнуютерапию (восполнение жидкости и электролитов). Имодиум® таблетки лиофилизированные содержатисточник фенилаланина. Прием больным фенилкетонурией противопоказан. При отсутствии эффекта после
2 суток лечения необходимо прекратить прием препарата, уточнить диагноз и исключить инфекционный генез диареи. Пациенты со СПИДом, принимающие Имодиум для лечения диареи, должны прекратитьприем препарата при первых признаках вздутия живота. Поступали единичные сообщения о запоре с повышенным риском развития токсического мегаколона у пациентов со СПИДом и инфекционным колитом вирусной и бактериальной этиологии, которым проводилась терапия лоперамидом. Хотя данные о фармакокинетике лоперамида у пациентов с печеночной недостаточностью отсутствуют, у таких больных Имодиум следует применять с осторожностью вследствие замедленного пресистемного метаболизма, поскольку это может привести к относительной передозировке и токсическому поражению ЦНС.
Если лекарственное средство пришло в негодность или истек срок годности - не выбрасывайте его в сточные воды и на улицу! Поместите лекарственное средство в пакет и положите в мусорный контейнер. Эти меры помогут защитить окружающую среду!
Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами
В период лечения препаратом Имодиум® следует воздержаться от управления транспортными средствами и занятий другими
потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций,
так как препарат может вызывать головокружение и другие побочные эффекты, которые могут влиять на указанные способности.
Показания
Симптоматическое лечение острой и хронической диареи (генеза: аллергического, эмоционального, лекарственного, лучевого; при изменении режима питания и качественного состава пищи, при нарушении метаболизма и всасывания). В качестве вспомогательного лекарственного средства при диарее инфекционного генеза. Регуляция стула у пациентов с илеостомой.
Противопоказания
Имодиум® таблетки лиофилизированные не следует применять у детей в возрасте до 6 лет. Имодиум® противопоказан пациентам с повышенной чувствительностью к лоперамиду и/или любому из компонентов препарата, а также в первом триместре беременности.
Имодиум не рекомендуется принимать в период грудного вскармливания.
Имодиум® таблетки лиофилизированные противопоказаны больным фенилкетонурией.
Имодиум нельзя применять в качестве основной терапии: у пациентов с острой дизентерией, которая характеризуется стулом с
примесью крови и высокой температурой; у пациентов с язвенным колитом в стадии обострения; у пациентов с бактериальным
энтероколитом, вызванным патогенными микроорганизмами, в том числе Salmonella, Shigella и Campylobacter; у пациентов с псевдомембранозным колитом, связанным с терапией антибиотиками широкого спектра действия. Имодиум® не следует применять в
случаях, когда замедление перистальтики нежелательно из-за возможного риска развития серьезных осложнений, в том числе
кишечной непроходимости, мегаколоиа и токсического мегаколона. Имодиум® необходимо немедленно отменить при появлении
запора, вздутия живота или кишечной непроходимости.
С осторожностью
Имодиум следует применять с осторожностью у пациентов с нарушениями функции печени вследствие замедленного пресистемного метаболизма.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Применение во время беременности. Данные о том, что лоперамид обладает тератогенным или эмбриотоксическим действием, отсутствуют.
В течение первого триместра беременности прием Имодиум® противопоказан. В период II-III триместров беременности применение Имодиум® возможно только после консультации с лечащим врачом. Препарат можно применять только в том случае, если предполагаемая польза терапии для матери превосходит потенциальный риск для плода.
Применение в период грудного вскармливания
Небольшое количество лоперамида может проникать в грудное молоко, поэтому Имодиум® не рекомендуется принимать в период грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
По данным доклинических исследований лоперамид является субстратом Р-гликопротеина. При одновременном применении
лоперамида (однократно в дозе 16 мг) и хинидина или ритонавира, являющихся ингибиторами Р- гликопротеииа, концентрация
лоперамида в плазме крови увеличилась в 2-3 раза. Клиническое значение описанного фармакокинетического взаимодействия с ингибиторами Р- гликопротеина при применении лоперамида в рекомендованных дозах неизвестно.
Одновременное применение лоперамида (однократно в дозе 4 мг) и итраконазола, ингибитора изофермента CYP3A4 и Р- гликопротеина, привело к увеличению концентрации лоперамида в плазме крови в 3- 4 раза. В этом же исследовании применение ингибитора изофермента CYP2C8, гемфиброзила, привело к увеличению концентрации лоперамида в плазме крови приблизительно в 2 раза. При применении комбинации итраконазола и гемфиброзила пиковая концентрация лоперамида в плазме крови увеличилась в 4 раза, а общая концентрация - в 13 раз. Это повышение не было связано с влиянием на ЦНС, что оценивалось по психомоторным тестам (т.е. субъективной оценке сонливости и тесту замены цифровых символов).
Одновременное применение лоперамида (однократно в дозе 16 мг) и кетоконазола, ингибитора CYP3A4 и Р-гликопротеина, привело к
пятикратному повышению концентрации лоперамида в плазме крови. Это повышение не было связано с увеличением
фармакодинамического действия, оцененного по величине зрачка.
При одновременном пероральном приеме десмопрессина концентрация десмопрессина в плазме крови увеличилась в 3 раза, вероятно, из-за замедления моторики желудочно-кишечного тракта. Ожидается, что препараты со схожими фармакологическими
свойствами могут усиливать действие лоперамида, а препараты, увеличивающие скорость прохождения через желудочно-
кишечный тракт, могут уменьшать действие лоперамида.
(3922)
Дозування
Всередину. Таблетку кладуть на язик, протягом декількох секунд вона розчиняється, після чого її проковтують зі слиною, не запиваючи водою. Дорослі та діти старше 6 років: Гостра діарея: початкова доза - 2 таблетки (4 мг) для дорослих та 1 таблетка (2 мг) для дітей, далі по 1 таблетці (2 мг) після кожного акту дефекації у випадку рідкого випорожнення. Хронічна діарея: початкова доза - 2 таблетки (4 мг) на добу для дорослих і 1 таблетка (2 мг) для дітей далі початкова доза повинна бути відкоригована таким чином, щоб частота нормального стільця ззалишала 1-2 рази на добу, що зазвичай досягається при підтримуючій дозі від 1 до 6 таблеток (2-12 мг) на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток (12мг); максимальна добова доза у дітей розраховується, виходячи з маси тіла (3 таблетки на 20 кг маси тіла дитини), але не повинна перевищувати 6 таблеток (12 мг). При нормалізації випорожнення або за відсутності випорожнення більше 12 год препарат відміняють. Застосування у дітей Не застосовувати Імодіум® у дітей до 6 років. Застосування у літніх пацієнтів При лікуванні літніх пацієнтів коригування дози не вимагається. Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок При лікуванні пацієнтів з порушеннями функції нирок коригування дози не потрібно. Застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки Хоча фармакокінетичні дані у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум слід застосовувати з обережністю внаслідок уповільненої пресистемного метаболізму (див. розділ «Особливі вказівки»).Передозування
Симптоми При передозуванні (у тому числі при відносній передозуванні внаслідок наруш��ня функції печінки) можуть з'явитися затримка сечі, паралітична кишкова непрохідність, ознаки пригнічення центральної нервової системи (ЦНС): ступор, порушення координації, сонливість, міоз, гіпертонус м'язів, пригнічення дихання. Діти можуть бути більш чутливі до впливу лопераміду на ЦНС, ніж дорослі. Терапія При появі симптомів передозування в якості антидоту можна використовувати налоксон. Оскільки тривалість дії лопераміду більше, ніж налоксону (1-3 години), може знадобитися повторне застосування налоксону. Томуго необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта протягом не менше 48 годин з метою своєчасного виявлення ознак можливого пригнічення ЦНС.
Лікарська форма
Білі або майже білі круглі таблетки ліофілізованіСклад
(на одну таблетку):
Активна речовина: лопераміду гідрохлорид 2 мг.
Допоміжні речовини:
желатин 5,863 мг, манітол 4,397 мг, аспартам 0,750 мг, ароматизатор м'ятний 0,300 мг, натрію гідрокарбонат 0,375 мг.Фармакологічна дія
Лоперамід, зв'язуючись з опіоїдними рецепторами в стінці кишечника, пригнічує вивільнення ацетилхоліну та простагландинів, уповільнюючи таким чином перистальтику та збільшуючи час проходження вмісту по кишечнику. Підвищує тонус анального сфінктера, знижуючи тим самим нетримання калових мас та позиви до дефекації.Фармакокінетика
Велика частина лопераміду всмоктується в кишечнику, але внаслідок активного пресистемного метаболізму системна біодоступність становить
приблизно 0,3 %. Дані доклінічних досліджень свідчать про те, що лоперамід є ��убстратом Р - гликопротеииа. Зв'язування лопераміду з білками плазми крові (переважно з альбуміном) становить 95 %. Лоперамід переважно метаболізується в печінці, кон'югується та виділяється з желчыо. Окисне N-деметилювання є основним шляхом метаболізму лопераміду і здійснюється переважно за участю інгібітора ізоферментів CYP3A4 і CYP2C8. Внаслідок активного пресистемного метаболізму концентрація незміненого лопераміду в плазмі крові мізерно мала. У людини період напіввиведення лопераміду становитьет в середньому 11 годин, варіюючи від 9 до 14 годин. Незмінений лоперамід і його метаболіти виводяться переважно з калом. Фармакокінетичні дослідження у дітей не проводились. Очікується, що фармакокінетика лопераміду і його взаємодію з іншими лікарськими препаратами будуть аналогічні таким у дорослих.Побічні дії
Небажані реакції - це небажані явища, для яких слід\0009считать\0009доказанной причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням лопераміду на основі всебічної оцінки наявної інформації про небажане явище. В окремих випадках досить важко достовірно встановити причинно-наслідковий зв'язок між прийомом лопераміду і виникненням перерахованих симптомів. Крім того, оскільки клінічні дослідження проводяться в різних умовах, частота розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях одного препарату не може бути безпосередньо порівняно з частотою розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях іншого препарату і може не відображати частоту розвитку небажаних реакцій у клин��економічній практиці.
За даними клінічних досліджень
Небажані реакції, що спостерігалися в >1 % пацієнтів, що приймали Імодіум® при гострій діареї: головний біль, запор, метеоризм, нудота, блювання. Небажані реакції, що спостерігалися у <1 % пацієнтів, що приймали Імодіум при гострій діареї: сонливість, запаморочення, головний біль, сухість у роті, біль у животі, нудота, блювання, запор, дискомфорт і здуття живота, біль у верхніх відділах живота, висип. Небажані реакції, що спостерігалися в >1 % пацієнтів, що приймали Імодіум® пр�� хронічної діареї: запаморочення, метеоризм, запор, нудота. Небажані реакції, що спостерігалися у <1 % пацієнтів, що приймали Імодіум® при хронічній діареї: головний біль, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт в області живота, диспепсія.
За даними спонтанних повідомлень про небажаних реакціях. Нижчезазначені небажані реакції класифікували наступним чином:
дуже часто (>10%), часто (>1 %, але <10%), нечасто (>0,1 %, але <1 %), рідко (>0,01 %, але <0,1 %) та дуже рідко (<0,01 %, включаючи поодинокі повідомлення).
Нарушения з боку імунної системи. Дуже рідко: реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції.
Порушення з боку нервової системи. Дуже рідко: порушення координації, пригнічення свідомості, гіпертонус, втрата свідомості, сонливість, ступор.
Порушення з боку органу зору. Дуже рідко: міоз.
Порушення з боку шлунково - кишкового тракту. Дуже рідко: кишкова непрохідність (у тому числі паралітична кишкова непрохідність), мегаколон (в тому числід токсичний мегаколон), глосалгія.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, бульозні висипання, включаючи синдром Стівенса -
Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та мультиформна еритема, свербіж, кропив'янка.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Дуже рідко: затримка сечі.
Загальні розлади. Дуже рідко: стомлюваність.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
Оскільки таблетки ліофілізовані досить крихкі, під избежание ушкодження їх не слід продавлювати крізь фольгу.
Для того щоб дістати таблетку з блістера, необхідно виконати наступні дії: візьміть фольгу за край і повністю зніміть її з комірки, в якій знаходиться таблетка; обережно натисніть знизу і вийміть таблетку з упаковки.
Лікування діареї препаратом Імодіум® носить лише симптоматичний характер. У тих випадках, коли можливо встановити
причину діареї, необхідно проводити відповідну терапію. У пацієнтів з діареєю, особливо у дітей, може мати м��сто втрата рідини та електролітів. У таких випадках необхідно проводити відповідну заместительнуютерапию (заповнення рідини і електролітів). Імодіум® таблетки ліофілізовані содержатисточник фенілаланіну. Прийом протипоказаний хворим на фенілкетонурію. При відсутності ефекту після
2 доби лікування необхідно припинити прийом препарату, уточнити діагноз і виключити інфекційний генез діареї. Пацієнти зі Снідом, приймають Імодіум для лікування діареї, повинні прекратитьприем препарату при перших ознаках здуття ж��вота. Надходили поодинокі повідомлення про запорі з підвищеним ризиком розвитку токсичного мегаколона у пацієнтів зі Снідом та інфекційних колітом вірусної та бактеріальної етіології, яким проводилася терапія лоперамидом. Хоча дані про фармакокінетику лопераміду у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум слід застосовувати з обережністю внаслідок уповільненої пресистемного метаболізму, оскільки це може призвести до відносного передозування і токсичного ураження ЦНС.
Якщо лікарських��енное засіб прийшло в непридатність або закінчився термін придатності - не викидайте його у стічні води і на вулицю! Помістіть лікарський засіб в пакет і покладіть в сміттєвий контейнер. Ці заходи допоможуть захистити навколишнє середовище!
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період лікування препаратом Імодіум® слід утримуватися від керування транспортними засобами і занять іншими
потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості псі��омоторных реакцій,
так як препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Свідчення
Симптоматичне лікування гострої та хронічної діареї (генезу: алергічної, емоційної, лікарської, променевого, при зміні режиму харчування і якісного складу їжі, при порушеннях метаболізму і всмоктування). В якості допоміжного лікарського засобу при діареї інфекційного генезу. Регулювання випорожнень у пацієнтів з илеостомой.Протипоказання
Імодіум® таблетки ліофілізовані не слід застосовувати у дітей віком до 6 років. Імодіум® протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до лоперамиду та/або будь-якого з компонентів препарату, а також у першому триместрі вагітності.
Імодіум не рекомендується приймати в період грудного вигодовування.
Імодіум® таблетки ліофілізовані протипоказані хворим на фенілкетонурію.
Імодіум не можна застосовувати в якості основної терапії: у пацієнтів з гострою дизентерією, що характеризується стільцем з
примі��ма крові і високою температурою; у пацієнтів з виразковим колітом в стадії загострення; у пацієнтів з бактеріальним
ентероколітом, спричиненим патогенними мікроорганізмами, в тому числі Salmonella, Shigella і Campylobacter; у пацієнтів з псевдомембранозним колітом, пов'язаним із терапією антибіотиками широкого спектру дії. Імодіум® не слід застосовувати в
випадках, коли уповільнення перистальтики небажано із-за можливого ризику розвитку серйозних ускладнень, у тому числі
кишкової непрохідності, мегаколоиа і токсичного мегаколона. Імодіум® необхідно негайно відмінити при появі
запору, здуття живота або кишкової непрохідності.
З обережністю
Імодіум слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок уповільненої пресистемного метаболізму.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Застосування під час вагітності. Дані про те, що лоперамід має тератогенної або ембріотоксичної дією, відсутні.
Протягом першого триместру беременнос��і прийом Імодіум® протипоказаний. В період II-III триместрів вагітності застосування Імодіум® можливе тільки після консультації з лікарем. Препарат можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода.
Застосування у період грудного вигодовування
Невелика кількість лопераміду може проникати в грудне молоко, тому Імодіум® не рекомендується приймати в період грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
За даними доклінічних ��сследований лоперамід є субстратом Р-глікопротеїну. При одночасному застосуванні
лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) і хінідину або ритонавіру, які є інгібіторами Р - гликопротеииа, концентрація
лопераміду в плазмі крові збільшилася в 2-3 рази. Клінічне значення описаного фармакокінетичної взаємодії з інгібіторами Р - глікопротеїну при застосуванні лопераміду в рекомендованих дозах невідомо.
Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 4 мг) та ітраконазолу, інгібітора ізофермента CYP3A4 та Р - глікопротеїну, призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові в 3 - 4 рази. У цьому ж дослідженні застосування інгібіторів ізоферменту CYP2C8, гемфиброзила, призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові приблизно в 2 рази. При застосуванні комбінації ітраконазолу і гемфиброзила пікова концентрація лопераміду в плазмі крові збільшилася в 4 рази, а загальна концентрація - у 13 разів. Це підвищення не було пов'язано з впливом на ЦНС, що оцінювалося за психомоторним тестів (тобто суб'єктивною оцінкою сонливості і тесту ��амены цифрових символів).
Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та кетоконазолу, інгібітору CYP3A4 та Р-глікопротеїну, призвело до
п'ятикратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення не було пов'язане із збільшенням
фармакодинамічної дії, оціненого за величиною вічка.
При одночасному пероральному прийомі десмопресину концентрація десмопресину в плазмі крові збільшилася в 3 рази, ймовірно, із-за уповільнення моторики шлунково-кишкового тракту. Очікується, що ��репарати зі схожими фармакологічними
властивостями можуть посилювати дію лопераміду, а препарати, що збільшують швидкість проходження через шлунково-
кишковий тракт, можуть зменшувати дію лопераміду.
