Дозировка
Взрослым, пожилым и детям старше 12 лет: по 200 мг 3 раза в день. Капсулы следует про-глатывать, запивая водой, лучше во время или после еды. Для достижения быстрого тера-певтического эффекта доза может быть увеличена до 400 мг (2 капсулы) 3 раза в сутки. При достижении лечебного эффекта суточную дозу препарата уменьшают до 600-800 мг. Максимальная суточная доза препарата не более 1200 мг (не принимать более 6 капсул в течение 24 часов). Повторную дозу принимать не чаще, чем через 4 часа. При сохранении жалоб более 4 дней необходима консультация врача. Не применять у детей младше 12 лет без консультации врача. Детям от 6 до 12 лет: по 1 капсуле не более 4 раз в день; препарат может использоваться только в том случае, если масса тела ребенка более 20 кг. Интервал между приемом препарата не менее 6 часов (суточная доза не более 30 мг/кг).
Передозировка
Симптомы: головная боль, головокружение, сонливость, потеря сознания (у детей также миоклонические судороги), боль в животе, тошнота и рвота. Возможно развитие кровоте-чения из ЖКТ, а также печеночной и почечной недостаточности. Также могут наблюдать-ся гипотензия, угнетение дыхания и цианоз. Лечение: промывание желудка (только в течение часа после приема), активированный уголь, щелочное питье, форсированный диурез, симптоматическая терапия. В случае раз-вития частых или продолжительных судорог необходимо применять противосудорожные препараты (диазепам или лоразепам внутривенно). Специфического антидота не существует.
Лекарственная форма
твёрдые желатиновые капсулы № 1 белого цвета с крышечками зелёного цвета, содержа-щие порошок белого или белого с желтоватым оттенком цвета.
Состав
на 1 капсулу:
активное вещество: ибупрофен 200 мг;
вспомогательные вещества: кроскармеллоза натрия 28 мг; тальк 4,8 мг; магния стеарат 2,4 мг; аэросил (кремния диоксид коллоидный) (А-380) 4,8 мг;
Фармакологическое действие
Нестероидный противовоспалительный препарат (НПВП); оказывает анальгезирующее, жаропонижающее и противовоспалительное действие за счет неизбирательной блокады циклооксигеназы-1 (ЦОГ-1) и циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2). Механизм действия ибупро-фена обусловлен торможением синтеза простагландинов (ПГ) – медиаторов боли, воспа-ления и гипертермической реакции. Анальгезирующее действие наиболее выражено при болях воспалительного характера. Оказывает ингибирующее действие на агрегацию тромбоцитов.
Фармакокинетика
Всасывание
Хорошо абсорбируется из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ). Всасывание незначительно уменьшается при приеме препарата после еды. Время достижения максимальной кон-центрации (Сmax) при приеме натощак – 45 мин, при приеме после еды – 1,5-2,5 ч, в си-новиальной жидкости – 2-3 ч (где создает большие концентрации, чем в плазме).
Распределение
Связь с белками плазмы крови около 90%. В спинномозговой жидкости обнаруживаются более низкие концентрации ибупрофена по сравнению с плазмой крови. Медленно про-никает в полость сустава, но задерживается в синовиальной ткани, создавая в ней боль-шие концентрации, чем в плазме крови.
Метаболизм
Подвергается метаболизму в печени. После абсорбции около 60% фармакологически не-активной R-формы ибупрофена медленно трансформируется в активную S-форму. В ме-таболизме препарата принимает участие изофермент CYP2C9.
Выведение
Имеет двухфазную кинетику элиминации с периодом полувыведения 2-2,5 ч. Период полувыведения (T1/2) из плазмы крови составляет 2-3 часа. До 90% дозы может быть обна-ружено в моче в виде метаболитов и их конъюгатов. Экскретируется почками (в неизме-ненном виде не более 1%) и в меньшей степени – с желчью. Ибупрофен полностью выво-дится за 24 часа.
Пожилые пациенты
У пожилых пациентов не обнаруживалось значимых различий в фармакокинетическом профиле препарата по сравнению с более молодыми пациентами.
В ограниченных исследованиях ибупрофен не обнаруживается.
Побочные действия
Частота побочных эффектов оценивалась следующим образом: очень часто (>1/10); ча-сто(>1/100,<1/10); нечасто (>1/1000,<1/100); редко (>1/10000,<1/1000); очень редко (<1/10000), частота неизвестна (частоту возникновения побочных эффектов невозможно оценить на основании имеющихся данных).
Инфекционные и паразитарные заболевания: очень редко – усугубление воспаления вследствие инфекционного поражения (например, развитие некротического фасциита), симптоматика асептического менингита с ригидностью затылочных мышц, головной бо-лью, тошнотой, рвотой, лихорадкой или спутанностью сознания, особенно у пациентов с аутоиммунными заболеваниями (СКВ, системные заболевания соединительной ткани).
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: очень редко – нарушение кро-ветворения (анемия, лейкопения, тромбоцитопения, панцитопения, агранулоцитоз).
Нарушения со стороны иммунной системы: нечасто – реакции гиперчувствительности: не-специфические аллергические реакции и анафилактические реакции, реакции со стороны дыхательных путей (бронхиальная астма, в том числе ее обострение, бронхоспазм, одышка, диспноэ), кожные реакции (зуд, крапивница, пурпура, отек Квинке, эксфолиативные и буллезные дерматозы, в том числе токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайел-ла), синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема), аллергический ринит, эозино-филия; очень редко – тяжелые реакции гиперчувствительности, проявляющиеся в виде отека лица, языка и гортани, одышки, тахикардии, артериальной гипотензии (анафилаксия, отек Квинке или тяжелый анафилактический шок).
Нарушения психики: нечасто – психомоторное возбуждение, раздражительность, очень редко – невроз, депрессия.
Нарушения со стороны нервной системы: нечасто – головная боль, головокружение, бес-сонница.
Нарушения со стороны органа зрения: нечасто – нарушение зрения.
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: редко – "шум в ушах".
Нарушения со стороны сердца: очень редко – тахикардия, сердечная недостаточность, инфаркт миокарда.
Нарушения со стороны сосудов: артериальная гипертензия.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта: часто – изжога, боль в животе, тошнота, рвота, метеоризм, диарея, запор, незначительное желудочно-кишечное кровоте-чение, которое может приводить к развитию анемии; нечасто – пептическая язва с воз-можными осложнениями (кровотечение, перфорация), язвенный стоматит, обострение колита и болезни Крона, гастрит; очень редко – эзофагит, панкреатит, развитие мембран-ных стриктур кишечника.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко – нарушения функ-ции печени, гепатотоксичность (особенно при длительном применении), печеночная не-достаточность, острый гепатит.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей: очень редко – развитие отека, в особенности у пациентов с артериальной гипертензией или почечной недостаточностью, нефротический синдром, интерстициальный нефрит, который может сопровождаться острой почечной недостаточностью, повреждение почечной ткани (папиллярный некроз).
Лабораторные и инструментальные данные: нечасто – снижение гемоглобина и гемато-крита, увеличение времени кровотечения, снижение уровня глюкозы в плазме крови, снижение и увеличение сывороточной концентрации креатинина, повышение активно-сти «печеночных» трансаминаз, очень редко – повышение уровня мочевой кислоты в крови.
Риск развития изъязвлений слизистой оболочки ЖКТ, кровотечения (желудочно-кишечного, десневого, маточного, геморроидального), нарушений зрения (нарушения цве-тового зрения, скотомы, амблиопии) возрастает при длительном применении в больших дозах.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
Во время лечения необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени и почек.
При появлении симптомов гастропатии показан тщательный контроль, включающий проведение эзофагогастродуоденоскопии, анализ крови с определением гемоглобина, ге-матокрита, анализ кала на скрытую кровь.
Для предупреждения развития НПВП-гастропатии рекомендуется комбинировать с препаратами ПГE1 (мизопростол).
При необходимости определения 17-кетостероидов препарат следует отменить за 48 ч до исследования.
В период лечения не рекомендуется прием этанола.
Для снижения риска развития нежелательных явлений со стороны ЖКТ следует использовать минимальную эффективную дозу минимально возможным коротким курсом.
Во время лечения в очень редких случаях возможно нарушение кроветворения. Первыми признаками нарушения кроветворения могут быть лихорадка, боль в горле, поверхност-ные изъязвления ротовой полости, гриппоподобные симптомы, выраженная слабость, но-совое кровотечение, геморрагические кожные высыпания. При возникновении данных симптомов необходимо прекратить прием лекарственного препарата и обратиться к врачу. При появлении сильной боли в эпигастральной области, мелены или рвоты с приме-сью крови необходимо прекратить прием препарата и незамедлительно проконсультироваться с врачом.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работу с механизмами
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при управлении автотранспортными средствами и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, тре-бующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций (при появлении головокружений и других побочных эффектах, которые могут влиять на указанные способности).
Показания
Симптоматическое лечение:
- болевого синдрома легкой и средней степени тяжести различной этиологии (головная боль, мигрень, зубная боль, невралгия, послеоперационные боли, посттравматические бо-ли, болезненные менструации, миалгии, ревматичекие боли суставов и позвоночника (ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит, остеоартроз, подагрический артрит);
- лихорадочных состояний при гриппе и простудных заболеваниях.
Препарат предназначен для симптоматической терапии, уменьшения боли и воспаления на момент использования, на прогрессирование заболевания не влияет.
Противопоказания
- гиперчувствительность к ибупрофену (в том числе в анамнезе) и/или любому из компо-нентов препарата;
- эрозивно-язвенные поражения органов ЖКТ (в т.ч. язвенная болезнь желудка и двенадца-типерстной кишки (ДПК) в стадии обострения, активное желудочно-кишечное кровотече-ние, воспалительные заболевания кишечника (болезнь Крона, язвенный колит в фазе обострения);
- полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты (АСК) и/или дру-гих НПВП (в т.ч. в анамнезе);
- нарушение кроветворения неясной этиологии;
- нарушения свертывания крови (в т.ч. гемофилия, удлинение времени кровотечения, склонность к кровотечениям, геморрагический диатез);
- цереброваскулярное или иное кровотечение (в т.ч. внутричерепное кровоизлияние);
- тяжёлая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин); прогресси-рующие заболевания почек;
- подтверждённая гиперкалиемия;
- тяжелая печеночная недостаточность и/или активное заболевание печени;
- период после проведения аортокоронарного шунтирования;
- тяжелая сердечная недостаточность, декомпенсированная сердечная недостаточность;
- детский возраст до 6 лет;
С осторожностью
Хроническая сердечная недостаточность (ХСН); артериальная гипертензия; ишемиче-ская болезнь сердца (ИБС); цереброваскулярные заболевания; дислипидемии/гиперлипи-демии; сахарный диабет; заболевания периферических артерий; цирроз печени с пор-тальной гипертензией; заболевания печени в анамнезе; печеночная порфирия; гиперби-лирубинемия; язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (в анамнезе); гастрит; энтерит; колит; печеночная и/или почечная недостаточность с клиренсом креати-нина 30-60 мл/мин; нефротический синдром; наличие инфекции Нelicobacter Pуlori; дли-тельное использовании НПВП и одновременный прием других НПВП; тяжёлые сома-тические заболевания; одновременный приём пероральных глюкокортикостероидных препаратов (в т.ч. преднизолона), антикоагулянтов (в т.ч. варфарина), антиагрегантов (в т.ч. АСК и клопидогреля), селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (СИОЗС) (в т.ч. циталопрама, флуоксетина, пароксетина, сертралина); заболевания кро-ви неясной этиологии (лейкопения и анемия), нарушения свертывания крови, системная красная волчанка (СКВ), системные заболевания соединительной ткани; значительное снижение объема циркулирующей крови (в том числе хирургического вмешательства); а также у пациентов, страдающих бронхиальной астмой, сенной лихорадкой, с полипами носа или хроническими обструктивными заболеваниями легких; пожилой возраст (старше 65 лет), детский возраст 6 – 12 лет; курение; частое употребление алкоголя.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Применение ибупрофена противопоказано в III триместре беременности. В I и II триместре беременности, а также в период грудного вскармливания возможно только в том слу-чае, если потенциальная польза для матери превышает возможный риск для плода.
Ибупрофен и его метаболиты проникают в грудное молоко в небольшом количестве. Поскольку неблагоприятных последствий для ребенка до настоящего времени не отмечено, обычно при кратковременном приеме необходимости в прекращении грудного вскармливания не возникает. При необходимости длительного приема препарата в период груд-ного вскармливания следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с ибупрофеном индукторы микросомального окисления (фенитоин, этанол, барбитураты, рифампицин, фенилбутазон, трициклические антиде-прессанты) увеличивают продукцию гидроксилированных активных метаболитов, по-вышая риск развития тяжелых гепатотоксических реакций.
При одновременном применении с ибупрофеном ингибиторы микросомального окисле-ния снижают риск гепатотоксического действия.
При одновременном применении ибупрофен снижает:
- гипотензивную активность вазодилататоров (в т.ч. блокаторов «медленных» кальцие-вых каналов и ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (АПФ),
- натрийуретическую и диуретическую активность фуросемида и гидрохлоротиазида,
- эффективность урикозурических лекарственных средств (ЛС),
- противовоспалительное и антиагрегантное действие АСК (возможно повышение часто-ты развития острой коронарной недостаточности у пациентов, получающих в качестве антиагрегантного средства малые дозы АСК, после начала приема ибупрофена).
При одновременном применении ибупрофен усиливает:
- действие непрямых антикоагулянтов, антиагрегантов, фибринолитиков и тромболи-тических ЛС (алтеплазы, стрептокиназы, урокиназы) (повышение риска появления ге-моррагических осложнений);
- ульцерогенное действие с кровотечениями минералокортикостероидных и глюкокор-тикостероидных средств, колхицина, эстрогенов, этанола;
- эффект пероральных гипогликемических ЛС и инсулина.
Антациды и колестирамин снижают абсорбцию ибупрофена.
Ибупрофен увеличивает концентрацию в крови дигоксина, препаратов лития и мето-трексата.
При одновременном применении кофеин усиливает анальгезирующий эффект ибупрофена.
Одновременный прием ибупрофена с препаратами: цефамандол, цефаперазон, цефотетан, вальпроевая кислота, пликамицин увеличивает частоту развития гипопротромбинемии.
Миелотоксичные ЛС усиливают проявления гематотоксичности ибупрофена.
Циклоспорин и препараты золота усиливают влияние ибупрофена на синтез ПГ в поч-ках, что проявляется повышением нефротоксичности. Ибупрофен повышает плазменную концентрацию циклоспорина и вероятность развития его гепатотоксичных эффектов.
ЛС, блокирующие канальцевую секрецию, снижают выведение и повышают плазменную концентрацию ибупрофена.
Мифепристон: не следует применять НПВП, в том числе ацетилсалициловую кислоту в течение 8-12 дней после применения мифепристона, т.к. НПВП могут повлиять на эф-фективность лечения мифепристоном.
(4859)
Дозування
Дорослим, людям похилого віку і дітям старше 12 років: по 200 мг 3 рази на день. Капсули слід про-глатывать, запиваючи водою, краще під час або після їжі. Для досягнення швидкого тера-певтического ефекту доза може бути збільшена до 400 мг (2 капсули) 3 рази на добу. При досягненні лікувального ефекту добову дозу препарату зменшують до 600-800 мг. Максимальна добова доза препарату не більше 1200 мг (не приймати більше 6 капсул протягом 24 годин). Повторну дозу приймати не частіше, ніж через 4 години. При збереженні скарг більше 4 днів необхідна консультація ��рача. Не застосовувати у дітей молодше 12 років без консультації лікаря. Дітям від 6 до 12 років: по 1 капсулі не більше 4 разів на день; препарат може використовуватися тільки в тому випадку, якщо маса тіла дитини більше 20 кг. Інтервал між прийомом препарату не менше 6 годин (добова доза не більше 30 мг/кг).Передозування
Симптоми: головний біль, запаморочення, сонливість, втрата свідомості (у дітей також міоклонічні судоми), біль у животі, нудота та блювання. Можливо розвиток кровоте-чення з ШКТ, а також печінковій та нирковій недостатності. Також можуть наблюдать-ся гіпотензія, пригнічення дихання та ціаноз. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне питво, форсований діурез, симптоматична терапія. У разі розвитку частих або тривалих судом необхідно застосовувати протисудомні препарати (діазепам або лоразепам внутрішньовенно). Специфічного антидоту не існує.
Лікарська форма
тверді желатинові капсули № 1 білого кольору з кришечкою зеленого кольору, які містять порошок білого або білого з жовтуватим оттенком кольору.Склад
на 1 капсулу:
активна речовина: ібупрофен 200 мг;
допоміжні речовини: натрію кроскармелоза 28 мг; тальк 4,8 мг; магнію стеарат 2,4 мг; аеросил (кремнію діоксид колоїдний) (А-380) 4,8 мг;Фармакологічна дія
Нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП); виявляє аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію за рахунок невибірковою блокади циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) і циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням синтезу простагландинів (ПГ) – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Аналгезуючу дію найбільш виражено при болях запального характеру. Чинить інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів.Фармакокінетика
Всмоктування
Добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Всмоктування незначно зменшується при прийомі препарату після їжі. Час досягнення максимальної кон-центрації (Смах) при прийомі натщесерце – 45 хв, при прийомі після їжі – 1,5-2,5 год, у сі-новиальной рідини – 2-3 год (де створює більші концентрації, ніж у плазмі).
Розподіл
Зв'язок з білками плазми крові близько 90%. У спинномозковій рідині виявляються більш низькі концентрації ібупрофену, порівняно з плазмою крові. Повільно про-виникає в порожнину суглоба, але затримується в синовіальній тканині, створюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі крові.
Метаболізм
Піддається метаболізму в печінці. Після абсорбції близько 60% фармакологічно не-активної R-форми ібупрофену повільно трансформується в активну S-форму. В ме-таболизме препарату приймає доліе ізофермент CYP2C9.
Виведення
Має двофазну кінетику елімінації з періодом напіввиведення 2-2,5 ч. Період напіввиведення (T1/2) з плазми крові становить 2-3 години. До 90% дози може бути виявлено в сечі у вигляді метаболітів і їх кон'югатів. Екскретується нирками (в неизме-ненном вигляді не більше 1%) і меншою мірою – з жовчю. Ібупрофен повністю виво-диться за 24 години.
Літні пацієнти
У літніх пацієнтів не виявлялося значущих відмінностей у фармакокінетичну профілі препарату у порівнянні з більш молодими хворимтами.
В обмежених дослідженнях ібупрофен не виявляється.Побічні дії
Частота побічних ефектів оцінювалась наступним чином: дуже часто (>1/10); ча-сто(>1/100,<1/10); нечасто (>1/1000,<1/100); рідко (>1/10000,<1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (частоту виникнення побічних ефектів неможливо оцінити на підставі наявних даних).
Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже рідко – посилення запалення внаслідок інфекційного ураження (наприклад, розвиток некротичного фасциїту), симптомамика асептичного менінгіту з ригідністю потиличних м'язів, головний бо-ллю, нудотою, блювотою, лихоманкою або сплутаністю свідомості, особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями (ВКВ, системні захворювання сполучної тканини).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – порушення кро-ветворения (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз).
Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості: не-специфічні алергічні реакції і анафилакти��еские реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні та бульозні дерматози, в тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайел-ла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія; дуже рідко – тяжкі реакції гіперчутливості, що проявляються у вигляді набряку обличчя, язика і гортані, задишки, тахікардії, артеріальної гіпотензії (анафілаксія, набряк Кві��ке або важкий анафілактичний шок).
Порушення психіки: нечасто – психомоторне збудження, дратівливість, дуже рідко – невроз, депресія.
Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, безсоння.
Порушення з боку органа зору: нечасто – порушення зору.
Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення: рідко – шум у вухах".
Порушення з боку серця: дуже рідко – тахікардія, серцева недостатність, інфаркт міокарда.
Порушенн�� з боку судин: артеріальна гіпертензія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – печія, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, діарея, запор, незначне шлунково-кишкова кровотеча, яка може призводити до розвитку анемії; нечасто – пептична виразка з вооз-можными ускладненнями (кровотеча, перфорація), виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, гастрит; дуже рідко – езофагіт, панкреатит, розвиток мембран-них стриктури кишечнику.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних путей: дуже рідко – порушення функції печінки, гепатотоксичність (особливо при тривалому застосуванні), печінкова не-достатність, гострий гепатит.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – розвиток набряку, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ниркову недостатність, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, який може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю, пошкодження ниркової тканини (папілярний некроз).
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – зниження гемоглобіну і гематокриту, збільшення часу кровотечі, зниження рівня глюкози у плазмі крові, зниження і збільшення сироваткової концентрації креатиніну, підвищення активно-сті «печінкових» трансаміназ, дуже рідко – підвищення рівня сечової кислоти в крові.
Ризик розвитку виразок слизової оболонки ШЛУНКОВО-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкового, ясенного, маточного, гемороїдального), порушень зору (порушення цсє-тового зору, скотоми, амбліопії) зростає при тривалому застосуванні у великих дозах.Особливостіти продажи
Отпускается без рецептаОсобые условия
Во время лечения необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени и почек.
При появлении симптомов гастропатии показан тщательный контроль, включающий проведение эзофагогастродуоденоскопии, анализ крови с определением гемоглобина, ге-матокрита, анализ кала на скрытую кровь.
Для предупреждения развития НПВП-гастропатии рекомендуется комбинировать с препаратами ПГE1 (мизопростол).
При необходимости определения 17-кетостероидов препарат слід відмінити за 48 год до дослідження.
У період лікування не рекомендується прийом етанолу.
Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку ШКТ слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.
Під час лікування в дуже рідкісних випадках можливе порушення кровотворення. Першими ознаками порушення кровотворення можуть бути пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки ротової порожнини, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, але-совое кровоте��ок в ток, геморагічні висипання на шкірі. При виникненні даних симптомів необхідно припинити прийом лікарського препарату і звернутися до лікаря. При появі сильної болі в епігастральній області, мелены або блювання з домішкою крові необхідно припинити прийом препарату та негайно проконсультуватися з лікарем.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, тре-бующими підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (при появі запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності).Свідчення
Симптоматичне лікування:
- больового синдрому легкого та середнього ступеня тяжкості різної етіології (головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, післяопераційні болі, посттравматичні бо-чи, болючі менструації, міалгії, ревматичекие болі суглобів і хребта (ревматоїдний ар��ріт, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, подагричний артрит);
- гарячкових станів при грипі і простудних захворюваннях.
Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю і запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання
- гіперчутливість до ибупрофену (у тому числі в анамнезі) та/або будь-якого з компонентів препарату;
- ерозивно-виразкові ураження органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої-палої кишки (ДПК) в стадії про��острения, активна шлунково-кишкова кровотече-ня, запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона, виразковий коліт у фазі загострення);
- повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (АСК) та/або інших НПЗЗ (у т. ч. в анамнезі);
- порушення кровотворення нез'ясованої етіології;
- порушення згортання крові (у т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез);
- цереброваскулярное або інше кровотеча (у т. ч. внутрішньочерепний крововилив);
- тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресси-рующие захворювання нирок;
- підтверджена гіперкаліємія;
- тяжка печінкова недостатність та/або активне захворювання печінки;
- період після проведення аортокоронарного шунтування;
- тяжка серцева недостатність, декомпенсована серцева недостатність;
- дитячий вік до 6 років;
З обережністю
Хроні��еская серцева недостатність (ХСН); артеріальна гіпертензія; ишемиче-ська хвороба серця (ІХС); цереброваскулярні захворювання; дисліпідемії/гиперлипи-демии; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; цироз печінки з пор-ментальною гіпертензією; захворювання печінки в анамнезі; печінкова порфірія; гіпербілірубінемія; виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (в анамнезі); гастрит; ентерит; коліт; печінкова і/або ниркова недостатність з кліренсом креати-ніна 30-60 мл/хв; нефротичний синдром; наявність інфекції Нelicobacter Pуlori; тривале використання НПЗП та одночасний прийом інших НПЗЗ; важкі сома-тичні захворювання; одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдних препаратів (у т. ч. преднізолону), антикоагулянтів (у т. ч. варфарину), антиагрегантів (у т. ч. АСК і клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (у т. ч. циталопрама, флуоксетину, пароксетину, сертраліну); захворювання крові неясної етіології (лейкопенія і анемія), порушення згортання крові, системна червона волчанка (ВКВ), системні захворювання соїдинительной тканини; значне зниження обсягу циркулюючої крові (у тому числі хірургічного втручання); а також у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, сінну гарячку, з поліпами носа або хронічними обструктивними захворюваннями легень; літній вік (старше 65 років), дитячий вік 6 – 12 років; куріння; часте вживання алкоголю.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Застосування ібупрофену протипоказано у ІІІ триместрі вагітності. У I та II триместрі вагітності, а також у період грудного вигодовування можливо тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Ібупрофен та його метаболіти проникають у грудне молоко в невеликій кількості. Оскільки несприятливих наслідків для дитини до цього часу не відзначено, зазвичай при короткочасному прийомі необхідності в припиненні грудного вигодовування не виникає. При необхідності тривалого прийому препарату в період груд-ного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування��.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з ібупрофеном індуктори мікросомального окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гидроксилированных активних метаболітів, по-вища ризик розвитку важких гепатотоксичних реакцій.
При одночасному застосуванні з ібупрофеном інгібітори мікросомального окисле-ня знижують ризик гепатотоксичної дії.
При одночасному застосуванні ібупрофен знижує:
- гипотензивн��ю активність вазодилататорів (у т. ч. блокаторів «повільних» кальцие-вих каналів та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ),
- натрийуретическую та діуретичну активність фуросеміду та гідрохлортіазиду,
- ефективність урикозуричних лікарських засобів (ЛЗ),
- протизапальну та антиагрегантну дію АСК (можливе підвищення часто-ти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують в якості антиагрегантної кошти малі дози АСК, після початку прийому ібупрофен).
<br /> При одночасному застосуванні ібупрофен посилює:
- дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фибринолитиков і тромболи-тичних ОР (алтеплазы, стрептокінази, урокінази) (підвищення ризику появи ге-моррагических ускладнень);
- ульцерогенна дія з кровотечами минералокортикостероидных і глюкокор-тикостероидных коштів, колхіцину, естрогенів, етанолу;
- ефект пероральних гіпоглікемічних ЛЗ та інсуліну.
Антациди та колестирамін знижують абсорбцію ібупрофену.
Ібупрофен збільшувалакість концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію і мето-трексата.
При одночасному застосуванні кофеїн посилює аналгезуючий ефект ібупрофену.
Одночасний прийом ібупрофену з препаратами: цефамандол, цефаперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, пликамицин збільшує частоту розвитку гіпопротромбінемії.
Миелотоксичные ЛЗ підсилюють прояви гематотоксичності ібупрофену.
Циклоспорин і препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез PG в поч-ках, що проявляється підвищенням нефротоксичности. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину і ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів.
ЛЗ, що блокують канальцеву секрецію, знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену.
Міфепристон: не слід застосовувати НПЗЗ, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть вплинути на ефективність лікування міфепристоном.
