Дозировка
Препарат следует применять только в стационарных медицинских учреждениях. Рекомендуемые дозы для в/в введения азитромицина при лечении взрослых и пациентов старше 16 лет при следующих заболеваниях: Внебольничная пневмония (ВП) 500 мг однократно/ в/в в течение не менее 2-х дней. В/в введение должно сменяться последующим пероральным назначением азитромицина в виде однократной суточной дозы 500 мг до полного завершения 7-10 дневного общего курса лечения. Инфекционно-воспалительные заболевания органов малого таза 500 мг однократно/ в/в в течение не менее 2-х дней. В/в введение должно сменяться последующим пероральным назначением азитромицина в виде однократной суточной дозы 250 мг до полного завершения 7 дневного общего курса лечения. Сроки перехода на пероральное лечение определяются в соответствии с данными клинического обследования. Для пациентов с умеренными нарушениями функции печени и почек (клиренс креатинина >40 мл/мин) коррекция дозы не нужна
Передозировка
Симптомы: сильная тошнота, временная потеря слуха, рвота, диарея, абдоминальная боль, нарушение функции печени. Лечение: симптоматическое
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для инфузий в виде порошка или уплотненной в таблетку массы белого или почти белого цвета.
Состав
1 фл.
азитромицин (в форме дигидрата) 500 мг
Вспомогательные вещества: лимонной кислоты моногидрат 110 мг, маннитол 146 мг, натрия гидроксид до рН 6.0-7.0.
Фармакологическое действие
Азитромицин - макролидный антибиотик группы азалидов. Обратимо связываясь с 50S-субъединицей рибосом бактериальных клеток, нарушает транслокацию растущей полипептидной цепи из аминоацильного участка в пептидный, что
приводит к подавлению синтеза белка в бактериальных клетках.
Чувствительны: аэробные грамположительные микроорганизмы - Staphylococcus aureus (метициллин-чувствительные), Streptococcus pneumoniae (пенициллин-чувствительные), Streptococcus pyogenes; аэробные грамотрицательные микроорганизмы - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаэробные микроорганизмы - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; прочие - Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Умеренно чувствительны: Streptococcus pneumoniae(умеренно чувствительные или резистентные к пенициллину).
Устойчивы: аэробные грамположительные микроорганизмы - Enterococcus faecalis, бета-гемолитические Streptococcus spp. группы A, Staphylococcus spp. (метициллин-устойчивые), в т.ч. Staphylococcus aureus, резистентные к эритромицину и прочим макролидам, линкозамидам; анаэробы: Bacteroides fragilis.
Фармакокинетика
Азитромицин быстро проникает из плазмы крови в ткани. Концентрируясь в фагоцитах и не нарушая их функции, азитромицин мигрирует к очагу воспаления, накапливаясь непосредственно в инфицированных тканях. Фармакокинетический профиль азитромицина характеризуется низкой концентрацией в плазме крови и высокой концентрацией в тканях.
У здоровых добровольцев, при внутривенной инфузии азитромицина в дозе 500 мг (концентрация раствора 1 мг/мл) в течение 3 ч Cmax препарата в плазме крови составляла 1.1 мкг/мл, при базовой концентрации 0.18 мкг/мл. Схожие значения имелись у пациентов с внебольничной пневмонией, получавших такую же терапию в течение от 2 до 5 дней (Cmax 3.6 мкг/мл, при базовой концентрации 0.2 мкг/мл).
T1/2 препарата составляет 65-72 ч.
Связывание с белками плазмы крови снижается при увеличении концентрации азитромицина в крови. Азитромицин имеет процент связывания с белками, равный 51 при концентрации 0.02 мкг/мл, и 7% - при концентрации 2 мкг/мл. После в/в введения азитромицин распределяется в большинство тканей и жидких сред организма. Высокий уровень наблюдаемого Vd(в среднем 32 л/кг) и клиренса плазмы (10.8 мл/мин/кг) позволяет предположить, что длительный T1/2 препарата является следствием накопления антибиотика в тканях с последующим медленным его высвобождением. Легко проходит через гистогематические барьеры. Хорошо проникает в дыхательные пути, мочеполовые органы и ткани, в т.ч. предстательную железу, в кожу и мягкие ткани; накапливается в среде с низким рН, в лизосомах (что особенно важно для эрадикации внутриклеточно расположенных возбудителей). Транспортируется также фагоцитами: полиморфно-ядерными лейкоцитами и макрофагами. Проникает через мембраны клеток и создает высокие концентрации в них.
Концентрация в очагах инфекции достоверно выше (на 24-34%), чем в здоровых тканях, и коррелирует с выраженностью воспалительного отека. В организме сохраняется в эффективных концентрациях в течение 5-7 дней после введения последней дозы.
Основным путем биотрансформации является N-деметилирование в печени. Выводится кишечником, в основном в неизменненом виде. Почками выводится незначительное количество препарата. Почками в первый день выводится 11%, и через 5 дней 14% от в/в введенной дозы.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: головокружение/вертиго, головная боль, сонливость судороги; парестезии, астения, бессонница, повышенная возбудимость, обморок, агрессивность, беспокойство, нервозность.
Со стороны органов чувств: шум в ушах, обратимое нарушение слуха вплоть до глухоты (при приеме высоких доз в течение длительного времени), нарушение зрения, нарушение восприятия вкуса и запаха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиения, аритмия, включая желудочковую тахикардию, увеличение интервала QT, двунаправленная желудочковая тахикардия, снижение АД.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, абдоминальные боли и смазмы, жидкий стул, метеоризм, расстройство пищеварения, холестатическая желтуха, гепатит, гастрит, изменение лабораторных показателей функции печени, запор, изменение цвета языка, псевдомембранозный колит, панкреатит, некроз печени, печеночная недостаточность (возможно со смертельным исходом).
Со стороны кровеносной и лимфатической систем: тромбоцитопения, нейтропения, лейкопения, нейтрофилия.
Аллергические реакции: зуд, кожные высыпания, ангионевротический отек, крапивница, фотосенсибилизация, анафилактическая реакция, включая отек (в редких случаях со смертельным исходом), многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгия.
Со стороны мочеполовой системы: нефрит, острая почечная недостаточность.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Не установлена безопасность применения и эффективность инъекционной формы препарата Хемомицин у детей до 16 лет.
Не следует вводить препарат более длительными курсами, чем указано в инструкции, т.к. фармакокинетические свойства азитромицина позволяют использовать короткий режим дозирования.
Возможно присоединение суперинфекции (в т.ч. грибковой) при лечении препаратом Хемомицин (как и при проведении любой антибиотикотерапии).
При использование препарата Хемомицин может развиться диарея/ псевдомембранозный колит, вызванные Clostridium difficile. В связи с этим, пациенты с диареей должны тщательно наблюдаться.
После отмены лечения реакции гиперчувствительности у некоторых пациентов могут сохраняться, что требует специфической терапии под наблюдением врача.
Влияние на способность управлять автотранспортом и механизмами
Учитывая вероятность развития побочных эффектов со стороны ЦНС, следует соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и механизмами.
Показания
— внебольничная пневмония тяжелого течения, вызванная Chlamydia pneumoniae, Haemophilusi nfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Mycoplasma pneumoniae, Staphylococcus aureus или Streptococcus pneumoniae;
— инфекционно-воспалительные заболевания органов малого таза тяжелого течения (эндометрит и сальпингит), вызванные Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae или Mycoplasma hominis.
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции печени и почек;
— детский возраст до 16 лет;
— одновременный прием с эрготамином и дигидроэрготамином;
— повышенная чувствительность к антибиотикам группы макролидов.
С осторожностью: при умеренных нарушениях функции печени и почек, больным, имеющим нарушения или предрасположенным к аритмиям и удлинению интервала QT, при совместном назначении терфенадина, варфарина, дигоксина.
Лекарственное взаимодействие
Азитромицин не влияет на концентрацию карбамазепина, циметидина, диданозина, эфавиренза, флуконазола, индинавира, мидазолама, теофиллина, триазолама, триметоприма/сульфаметоксазола, рифабутина и метилпреднизолона в крови при совместном применении.
При необходимости совместного применения с циклоспорином, рекомендуется контролировать содержание циклоспорина в крови.
При совместном применении дигоксина и азитромицина необходимо контролировать концентрацию дигоксина в крови, т.к. многие макролиды повышают всасывание дигоксина в кишечнике, увеличивая тем самым его концентрацию в плазме крови.
При совместном применении с антикоагулянтами непрямого действия (варфарин, др. антикоагулянты кумаринового ряда) рекомендуется проводить пациентам тщательный контроль протромбинового времени.
Одновременное применение терфенадина и антибиотиков класса макролидов вызывает аритмию и удлинение QT интервала. Необходимо учитывать эти данные при совместном применении терфенадина и азитромицина.
(336)
Дозування
Препарат слід застосовувати тільки в стаціонарних медичних установах. Рекомендовані дози для в/в введення азитроміцину при лікуванні дорослих і пацієнтів старше 16 років при таких захворюваннях: Позалікарняна пневмонія (ВП) 500 мг однократно/ в/в протягом не менше 2-х днів. В/в введення повинно змінюватися подальшим пероральним призначенням азитроміцину у вигляді одноразової добової дози 500 мг до повного завершення 7-10 денного загальних курсу лікування. Інфекційно-запальні захворювання органів малого тазу 500 мг однокра��а/ в/в протягом не менше 2-х днів. В/в введення повинно змінюватися подальшим пероральним призначенням азитроміцину у вигляді одноразової добової дози 250 мг до повного завершення 7-денного загального курсу лікування. Терміни переходу на пероральне лікування визначаються згідно з даними клінічного обстеження. Для пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки і нирок (кліренс креатиніну >40 мл/хв) корекція дози не потрібнаПередозування
Симптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, абдомінальний біль, порушенне функції печінки. Лікування: симптоматичне
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій у вигляді порошку або ущільненої в таблетку маси білого або майже білого кольору.Склад
1 фл.
азитроміцин (у формі дигідрату) 500 мг
Допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат 110 мг, манітол 146 мг, натрію гідроксид до рН 6.0-7.0.Фармакологічна дія
Азитроміцин - макролидный антибіотик групи азалідів. Оборотно зв'язуючись із 50S-субодиницею бактеріальних рибосом клітин, порушує транслокацию зростаючої поліпептидного ланцюга з аминоацильного ділянки в пептидний, що
призводить до пригнічення синтезу білка в бактеріальних клітинах.
Чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; інші - Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Помірно чутливі: Streptococcus pneumoniae(помірно чутливі або резистентні до пеніциліну).
Стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Enterococcus faecalis, бета-гемолітичні Streptococcus spp. групи A, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі), у т. ч. Staphylococcus aureus, резистентні до еритроміцину та інших макролідів, лінкозамідів; анаероби: Bacteroides fragilis.Фармакокінетика
Азитроміцин швидко проникає з плазми крові у тканини. Концентруючись у фагоцитах і не порушуючи їх функції, азитроміцин мигрирует до вогнища запалення, накопичуючись безпосередньо в інфікованих тканинах. Фармакокінетичний профіль азитроміцину характеризується низькою концентрацією в плазмі крові і високою концентрацією у тканинах.
У здорових добровольців, при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину 1 мг/мл) протягом 3 год Cmax препарату в плазмі крові становила 1.1 мкг/мл, при базовій концентрації 0.18 мкг/мл Схожі значення були у пацієнтів з позалікарняної пневмонією, які отримували таку ж терапію протягом від 2 до 5 днів (Cmax 3.6 мкг/мл, при базовій концентрації 0.2 мкг/мл).
T1/2 препарату становить 65-72 ч.
Зв'язування з білками плазми крові знижується при збільшенні концентрації азитроміцину в крові. Азитроміцин має відсоток зв'язування з білками, рівний 51 при концентрації 0.02 мкг/мл, і 7% - при концентрації 2 мкг/мл Після в/в введення азитроміцин розподіляється в більшість тканин і рідких середовищ організму. Високий рівень спостережуваного Vd(в середньому 32 л/кг) і кліренсу плазми (10.8 мл/хв/кг) дозволяє припустити, що тривалий T1/2 препарату є наслідком ��акопления антибіотика в тканинах з подальшим повільним його вивільненням. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Добре проникає в дихальні шляхи, сечостатеві органи і тканини, у т. ч. передміхурову залозу, у шкіру і м'які тканини; накопичується в середовищі з низьким рН, у лізосомах (що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників). Транспортується також фагоцитами: поліморфно-ядерними лейкоцитами і макрофагами. Проникає через мембрани клітин і створює високі концентрації в них.
Концентрація в осередках інфекції достовірно вище (на 24-34%), ніж у здорових тканинах, та корелює з вираженістю запального набряку. В організмі зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після введення останньої дози.
Основним шляхом біотрансформації є N-деметилювання в печінці. Виводиться кишечником, в основному в неизменненом вигляді. Нирками виводиться незначна кількість препарату. Нирками у перший день виводиться 11%, і через 5 днів 14% в/в введеної дози.Побічні дії
З боку ЦНС: запаморочення/вертиго, гол��вная біль, сонливість, судоми; парестезії, астенія, безсоння, підвищена збудливість, непритомність, агресивність, неспокій, нервозність.
З боку органів чуття: шум у вухах, оборотне порушення слуху аж до глухоти (при прийомі високих доз протягом тривалого часу), порушення зору, порушення сприйняття смаку і запаху.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, збільшення інтервалу QT, двонаправлена шлуночкова тахікардія, зниження артеріального тиску.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі і смазмы, рідкий стілець, метеоризм, розлади травлення, холестатична жовтяниця, гепатит, гастрит, зміна лабораторних показників функції печінки, запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, панкреатит, некроз печінки, печінкова недостатність (можливо зі смертельним результатом).
З боку кровоносної та лімфатичної систем: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, нейтрофілія.
Алергічні реакції: свербіж, шкірні висипання, анг��оневротический набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція, включаючи набряк (у поодиноких випадках з летальним наслідком), багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія.
З боку сечостатевої системи: нефрит, гостра ниркова недостатність.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Не встановлена безпека застосування та ефективність ін'єкційної форми препарату Хемомицин у дітей до 16 років.
Не сліду��т вводити препарат більш тривалими курсами, ніж вказано в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють використовувати короткий режим дозування.
Можливо приєднання суперінфекції (у т. ч. грибкової) при лікуванні препаратом Хемомицин (як і при проведенні антибіотикотерапії).
При використання препарату Хемомицин може розвинутися діарея/ псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile. У зв'язку з цим, пацієнти з діареєю повинні ретельно спостерігатися.
Після відміни лікування реакції гиперчувствительности у деяких пацієнтів можуть зберігатися, що вимагає специфічної терапії під наглядом лікаря.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і механізмами
Враховуючи вірогідність розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і механізмами.Свідчення
— позалікарняна пневмонія важкого перебігу, викликана Chlamydia pneumoniae, Haemophilusi nfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Mycoplasma pneumoniae, Staphylococcus aureus або Streptococcus pneumoniae;
— інфекційно-запальні ��захворювання органів малого тазу важкого перебігу (ендометрит і сальпінгіт), спричинені Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae або Mycoplasma hominis.Протипоказання
— тяжкі порушення функції печінки і нирок;
— дитячий вік до 16 років;
— одночасний прийом з ерготаміном і дигидроэрготамином;
— підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів.
З обережністю: при помірних порушеннях функції печінки і нирок, хворим, які мають порушення або схильним до аритмічних і подовження інтервалу QT, при сумісному зв��ачении терфенадину, варфарину, дигоксину.Лікарська взаємодія
Азитроміцин не впливає на концентрацію карбамазепіну, циметидину, диданозину, эфавиренза, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, рифабутину і метилпреднізолону в крові при сумісному застосуванні.
При необхідності спільного застосування з циклоспорином, рекомендується контролювати вміст циклоспорину в крові.
При сумісному застосуванні дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати�� концентрацію дигоксину в крові, оскільки багато макроліди підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, збільшуючи тим самим його концентрацію в плазмі крові.
При спільному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії (варфарин, інші антикоагулянти кумаринового ряду) рекомендується проводити пацієнтам ретельний контроль протромбінового часу.
Одночасне застосування терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмії і подовження інтервалу QT. Необхідно враховувати ці дані при спільному застосуванні терфенадіна і азитроміцину.
