Дозировка
Внутривенно (капельно). Препарат обычно вводят в периферическую или центральную вену. Концентрация и доза вводимого раствора зависят от возраста, массы тела и клинического состояния пациента. Применение препарата следует осуществлять под регулярным медицинским наблюдением. Следует тщательно контролировать клинические и биологические параметры, в частности концентрацию глюкозы в крови, а также водно-солевой баланс. Рекомендуемая доза в качестве источника углеводов (отдельно или как часть парентерального питания при необходимости): (для концентрации 5 %) Для взрослых: 500-3000 мл в сутки; Для детей, включая новорожденных: с массой тела 0-10 кг - 100 мл/кг в сутки; с массой тела\0009 10-20 кг - 1000 мл + дополнительные 50 мл на каждый кг массы тела свыше 10 кг в сутки; с массой тела\0009 больше 20 кг - 1500 мл + дополнительные 20 мл на каждый кг массы тела свыше 20 кг в сутки. Скорость и объем инфузии зависят от возраста, массы тела, клинического состояния и метаболизма пациента,\0009 а также от сопутствующей терапии. У детей их должен определять лечащий врач, имеющий опыт применения внутривенных препаратов у данной категории пациентов. Нельзя превышать порог утилизации глюкозы в организме во избежание гипергликемии, поэтому максимальная доза декстрозы варьирует от 5 мг/кг/мин для взрослых и 10-18 мг/кг/мин для новорожденных и детей в зависимости от возраста и общей массы тела. Рекомендуемая доза при применении для разведения и растворения вводимых парентерально лекарственных препаратов - обычно 50-250 мл на одну дозу вводимого лекарственного препарата, однако необходимый объем следует определять на основании инструкции по применению добавляемых лекарственных препаратов. При этом доза и скорость введения раствора определяются свойствами и режимом дозирования разводимого лекарственного препарата. (для концентрации 10 %) Взрослые и пожилые люди Рекомендуемые дозы в таблице 1 служат в качестве ориентира для применения у взрослых с массой тела около 70 кг. Рекомендации по дозированию у взрослых (70 кг)*: Показания к применению: 1.\0009В качестве источника углево¬дов (отдельно или как часть парентерального питания при необходимости). Профилактика и лечение гипо¬гликемии. Регидратация в случае потери жидкости и при дегидратации у пациентов с высокой потреб¬ностью в углеводах: Начальная суточная доза: 500-3000 мл в сутки (7-40 мл/кг в сутки)\0009 Скорость инфузии: Максимальная рекомендуемая скорость инфузии не должна превышать порог утилизации глюкозы в организме пациента, так как это может привести к гипергликемии: 5 мг/кг/мин (3 мл/кг/ч) Рекомендуемая длительность применения: Продолжительность лечения зависит от клинического состоя¬ния пациента 2. Для разведения и растворения вводимых парентерально лекар¬ственных препаратов: Начальная суточная доза: 50-250 мл на одну дозу вво¬димого лекарственного пре¬парата\0009 Скорость инфузии: В зависимости от разводимого лекарственного препарата Рекомендуемая длительность применения: В зависимости от разводимого лекарственного препарата * Максимальные объемы в пределах рекомендуемых доз следует вводить в течение 24 часов, чтобы избежать гемодилюции. Дети и подростки Скорость и объем инфузии зависят от возраста, массы тела, клинического состояния и метаболизма пациента, а также от сопутствующей терапии. Их должен определять лечащий врач, имеющий опыт применения внутривенных препаратов у детей. Рекомендуемые дозы в таблице 2 служат в качестве ориентира для применения у детей и подростков и зависят от массы тела и возраста. Рекомендации по дозированию у детей и подростков: Показания к применению: 1.\0009В качестве источника углево¬дов (отдельно или как часть парентерального питания при необходимости). Профилактика и лечение гипо¬гликемии. Регидратация в случае потери жидкости и при дегидратации у пациентов с высокой потреб¬ностью в углеводах: Начальная суточная доза: с массой 0-10 кг - 100 мл/кг/сутки; с массой от 10 до 20 кг - 1000 мл + дополнительные 50 мл на каждый кг массы тела свыше 10 кг/сут; с массой больше 20 кг - 1500 мл + дополнительные 20 мл на каждый кг массы тела свыше 20 кг/сут; Начальная скорость инфузии*: Новорожденные и недоношенные дети: 6-11 мл/кг/ч (10-18 мг/кг/мин); Младенцы и дети раннего возраста (1-23 месяцев): 5-11 мл/кг/ч (9-18 мг/кг/мин); Дети (2-11 лет): 4-8 мл/кг/ч (7-14 мг/кг/мин); Подростки (от 12 до 16-18 лет): От 4 мл/кг/ч (7-8,5 мг/кг/мин). 2.\0009Для разведения и растворения вводимых парентерально лекар¬ственных препаратов: Начальная суточная доза: от 50 до 100 мл на одну дозу вводимого лекарственного препарата. Независимо от возраста. Начальная скорость инфузии*: в зависимости от разводимого лекарственного препарата. Независимо от возраста. *Скорость, объем инфузии и длительность лечения зависят от возраста, массы тела, клинического состояния и метаболизма пациента, а также от сопутствующей терапии. Их должен определять лечащий врач, имеющий опыт применения внутривенных препаратов у детей. ПРИМЕЧАНИЕ. Максимальные объемы в пределах рекомендуемых доз следует вводить в течение 24 часов, чтобы избежать гемодилюции. Максимальная скорость инфузии не должна превышать порог утилизации глюкозы в организме пациента, так как это может привести к гипергликемии. В зависимости от клинического состояния пациента скорость введения может быть снижена для уменьшения риска возникновения осмотического диуреза. При применении препарата для разведения и растворения лекарственных препаратов для инфузионного введения необходимый объем определяют на основании инструкции по применению добавляемых лекарственных препаратов.
Передозировка
Симптомы: Длительное инфузионное введение препарата может привести к гипергликемии, глюкозурии, гиперосмолярности, осмотическому диурезу и обезвоживанию. Быстрая инфузия может создавать накопление жидкости в организме с гемодилюцией и гиперволемией, а при превышении способности организма окислять глюкозу быстрое введение может вызвать гипергликемию. Также может иметь место снижение содержания калия и неорганического фосфата в плазме крови. При применении раствора декстрозы для инфузий для разведения и растворения других лекарственных препаратов для внутривенного введения, клинические признаки и симптомы передозировки могут быть связаны со свойствами применяемых лекарственных препаратов. Лечение: При появлении симптомов передозировки следует приостановить введение раствора, оценить состояние пациента, ввести инсулин короткого действия, при необходимости провести поддерживающую симптоматическую терапию.
Лекарственная форма
Бесцветная прозрачная жидкость
Состав
Активный компонент: декстрозы моногидрат (в пересчете на безводное вещество) - 50 г
Вспомогательные компоненты:
натрия хлорид - 0,26 г, раствор кислоты хлористоводородной 0,1 М - до рН 3,0 - 4,1, вода для инъекций - до 1 л
Фармакологическое действие
Глюкоза усиливает окислительно-восстановительные процессы в организме, улучшает антитоксическую функцию печени, усиливает сократительную деятельность миокарда, является источником легкоусвояемых углеводов.
Фармакодинамические свойства 5 % и 10 % растворов декстрозы аналогичны свойствам глюкозы - основного источника энергии клеточного метаболизма.
5 % раствор декстрозы представляет собой изотонический раствор с осмолярностью 278 мОсм/л. Потребляемая калорийность 5 % раствора декстрозы составляет 200 ккал/л.
10 % раствор декстрозы представляет собой гипертонический раствор с осмолярностью около 555 мОсм/л. Потребляемая калорийность 10 % раствора декстрозы составляет 400 ккал/л.
В рамках парентерального питания 5 % и 10 % растворы декстрозы вводят в качестве источника углеводов (отдельно или как часть парентерального питания при необходимости).
5 % и 10 % растворы декстрозы позволяют восполнять недостаточность жидкости без одновременного введения ионов.
Декстроза, поступая в ткани, фосфорилируется, превращаясь в глюкозо-6-фосфат, который активно включается во многие звенья обмена веществ организма.
При применении растворов декстрозы для разведения и растворения вводимых парентерально лекарственных препаратов, фармакодинамические свойства раствора будут зависеть от добавляемого вещества.
Фармакокинетика
Глюкоза метаболизируется двумя различными путями: анаэробным и аэробным.
Декстроза, распадаясь на пировиноградную или молочную кислоту (анаэробный гликолиз), метаболизируется до двуокиси углерода и воды с высвобождением энергии.
При применении раствора декстрозы для разведения и растворения вводимых парентерально лекарственных препаратов, фармакокинетические свойства раствора будут зависеть от добавляемого вещества.
Побочные действия
Нежелательные реакции (HP) сгруппированы по системам и органам в соответствии со словарем MedDRA и классификацией частоты развития HP ВОЗ:
Очень часто (>1/10)
Часто (>1/100 до < 1/10)
Не часто (>1/1000 до < 1/100)
Редко (>1/10000 до < 1/1000)
Очень редко (< 1/10000)
Частота неизвестна - (частота не может быть определена на основе имеющихся данных)
Со стороны иммунной системы
Частота неизвестна: анафилактические реакции, повышенная чувствительность.
Со стороны обмена веществ и питания
Частота неизвестна: нарушения водно-электролитного баланса (гипокалиемия, гипомагниемия и гипофосфатемия), гипергликемия, гемодилюция, дегидратация, гиперволемия.
Со стороны сосудов
Частота неизвестна: венозный тромбоз, флебит.
Со стороны кожи и подкожных тканей
Частота неизвестна: повышенное потоотделение.
Со стороны почек и мочевыводящих путей
Частота неизвестна: полиурия.
Общие нарушения и расстройства в месте введения
Частота неизвестна: озноб, лихорадка, инфекция в месте инъекции, раздра-жение в месте инъекции, экстравазация, болезненность в месте инъекции.
Лабораторно-инструментальные данные
Частота неизвестна: глюкозурия.
Нежелательные реакции также могут быть связаны с препаратом, который был добавлен к раствору. Вероятность других нежелательных реакций зависит от свойств конкретного добавляемого лекарственного препарата.
При возникновении нежелательных реакций введение раствора следует прекратить.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия хранения
Примечание. Несмачиваемость внутренней поверхности бутылок не является противопоказанием к применению препарата.
Особые условия
Поскольку у пациентов с сахарным диабетом, почечной недостаточностью или находящихся в остром критическом состоянии, переносимость глюкозы (декстрозы) может быть нарушена, следует особо тщательно контролировать их клинико-биологические параметры, в частности концентрацию глюкозы в крови и содержание электролитов в плазме крови, в том числе магния и фосфора. При наличии гипергликемии следует скорректировать скорость введения препарата или назначить инсулин короткого действия (подкожно 4-5 ЕД из расчета 1 ЕД инсулина короткого действия на 4-5 г декстрозы). Обычно глюкоза полностью усваивается организмом (в норме почками не выводится), поэтому появление глюкозы в моче может являться патологическим признаком.
В случае продолжительного введения или применения декстрозы в высоких дозах необходимо контролировать концентрацию калия в плазме крови и при необходимости вводить калий дополнительно, чтобы избежать гипокалиемии.
При эпизодах внутричерепной гипертензии необходим тщательный контроль концентрации глюкозы в крови.
Применение растворов декстрозы может приводить к гипергликемии. Поэтому их не рекомендуется вводить после острого ишемического инсульта, так как гипергликемия сопряжена с усилением ишемического повреждения головного мозга и препятствует выздоровлению.
Особо тщательный клинический мониторинг требуется в начале внутривенного введения препарата.
Для регидратационной терапии растворы углеводов следует применять в комбинации с растворами электролитов во избежании нарушения электролитного баланса (гипонатриемия, гипокалиемия). Необходимо контролировать концентрацию глюкозы и содержание электролитов в крови, водный баланс, а также кислотно-основное состояние организма.
Перед применением раствор следует осмотреть. Применять только прозрачный раствор без видимых включений и при отсутствии повреждений упаковки. Вводить непосредственно после подключения к инфузионной системе.
Раствор следует вводить с применением стерильного оборудования с соблюдением правил асептики и антисептики.
Во избежание воздушной эмболии следует удалить воздух из инфузионной системы с помощью раствора.
Добавляемые вещества могут вводиться перед инфузией или в ходе инфузии через место ввода (при наличии специального порта для ввода препаратов).
Добавление в раствор других лекарственных средств или нарушение техники введения может вызвать лихорадку вследствие возможного попадания в организм пирогенов.
При развитии нежелательных реакций инфузию следует немедленно прекратить.
При добавлении других лекарственных препаратов перед парентеральным введением необходимо проверить изотоничность полученного раствора. Полное и тщательное перемешивание в асептических условиях является обязательным. Растворы, содержащие дополнительные вещества, следует применять немедленно, их хранение запрещено.
При введении дополнительных питательных веществ следует определить осмолярность полученной смеси до начала инфузии. Полученную смесь необходимо вводить через центральный или периферический венозный катетер в зависимости от конечной осмолярности.
Совместимость дополнительно вводимых лекарственных средств необходимо оценить перед их добавлением в раствор (аналогично применению других парентеральных растворов). Необходимо следовать рекомендациям по разведению добавляемых лекарственных средств в соответствии с инструкцией по их применению. Необходимо проверить полученный раствор на изменение цвета и/или появление осадка, нерастворимых комплексов или кристаллов. Оценка совместимости дополнительно вводимых лекарственных средств с препаратом входит в компетенцию врача.
С микробиологической точки зрения разведенный препарат следует применять незамедлительно. Исключение составляют разведения, приготовленные в контролируемых и асептических условиях.
Дети
У новорожденных, особенно у недоношенных или родившихся с низкой массой тела, повышен риск развития гипо- или гипергликемии, поэтому в период внутривенного введения растворов декстрозы необходим тщательный контроль концентрации глюкозы в крови во избежание отдаленных нежелательных последствий. Гипогликемия у новорожденных может приводить к длительным судорогам, коме и повреждению головного мозга. Гипергликемию связывают с внутрижелудочковым кровоизлиянием, отсроченными бактериальными и грибковыми инфекционными заболеваниями, ретинопатией недоношенных, некротическим энтероколитом, бронхолегочной дисплазией, продолжительной госпитализацией и смертностью.
Во избежание потенциально летальной передозировки внутривенных препаратов у новорожденных особое внимание необходимо уделять способу применения. При использовании инфузионного насоса перед удалением системы с насоса или его отключением необходимо закрыть все зажимы системы, независимо от наличия в системе устройства, препятствующего свободному току жидкости. Устройства для внутривенной инфузии и прочее оборудование для введения препаратов следует регулярно контролировать.
Если препарат содержит декстрозу, полученную из кукурузы, применение препарата противопоказано пациентам с известной непереносимостью кукурузы или продуктов из кукурузы, так как возможны следующие проявления гиперчувствительности: анафилактические реакции, озноб и лихорадка.
Для препаратов в контейнерах: Следует утилизировать контейнеры после однократного применения.
Следует утилизировать каждую неиспользованную дозу.
Не соединять повторно частично использованные контейнеры.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами
Не применимо (в связи с использованием препарата исключительно в стационаре).
Показания
В качестве источников углеводов (отдельно или как часть парентерального питания при необходимости): для регидратации в случаях потери жидкости, особенно у пациентов с высокой потребностью в углеводах; для разведения и растворения вводимых парентерально лекарственных препаратов.
Противопоказания
Декомпенсированный сахарный диабет; гиперосмолярная кома; гемодилюция и внеклеточная гипергидратация, гиперволемия; гипергликемия и гиперлактатемия; тяжелая почечная недостаточность (с олигурией или анурией); декомпенсированная сердечная недостаточность; генерализованные отеки (в том числе отек легких и головного мозга) и цирроз печени с асцитом; прочие известные формы непереносимости глюкозы (например, метаболический стресс); гиперчувствительность к компонентам препарата; введение раствора в течение первых 24 ч после травмы головы; использование той же инфузионной системы, что и для гемотрансфузии, из-за риска гемолиза и тромбоза; пациенты с известной непереносимостью кукурузы или продуктов из кукурузы (при получении декстрозы из кукурузы); противопоказания к любым препаратам, добавляемым к раствору глюкозы.
С осторожностью
Гипонатриемия, сахарный диабет, внутричерепная гипертензия, детский возраст.
Применение во время беременности и в период грудного вскармливания
(для концентрации 5 % и 10 %)
Раствор декстрозы 5 % (или 10 %) можно безопасно применять во время беременности и в период грудного вскармливания при условии, что электролитный баланс и баланс жидкости контролируются и находятся в пределах физиологической нормы.
Если раствор декстрозы добавляется к лекарственному препарату, свойства лекарственного препарата и его применение во время беременности и в период грудного вскармливания рассматриваются отдельно
Лекарственное взаимодействие
Совместное применение катехоламинов и стероидов снижает усваивание декстрозы (глюкозы).
Для увеличения осмолярности 5 % раствор декстрозы можно комбинировать с 0,9 % раствором натрия хлорида.
При смешивании с другими лекарственными препаратами необходимо визуально контролировать их на несовместимость.
Для разведения или растворения других лекарственных средств препарат следует применять только при наличии указаний о разведении раствором декстрозы соответствующей концентрации в инструкции по применению на данный лекарственный препарат.
При отсутствии информации о совместимости препарат не следует смешивать с другими лекарственными средствами.
Перед добавлением какого-либо лекарственного средства необходимо убедиться, что оно растворимо и стабильно в воде в диапазоне рН препарата.
После добавления в препарат совместимого лекарственного средства полученный раствор следует вводить незамедлительно.
Лекарственные средства с известной несовместимостью использовать нельзя.
При введении растворов декстрозы через ту же инфузионную систему, что и для гемотрансфузии, возможен риск гемолиза и тромбоза.
(2128)
Дозування
Внутрішньовенно (краплинно). Препарат зазвичай вводять в периферичну або центральну вену. Концентрація і доза введеного розчину залежать від віку, маси тіла, клінічного стану пацієнта. Застосування препарату слід проводити під регулярним медичним наглядом. Слід ретельно контролювати клінічні та біологічні параметри, зокрема концентрацію глюкози в крові, а також водно-сольовий баланс. Рекомендована доза в якості джерела вуглеводів (окремо або як частина парентерального харчування при необхідності): (для концентрації 5 %) Для дорослих: 500-3000 мл на добу; Для дітей, включаючи новонароджених: з масою тіла 0-10 кг - 100 мл/кг на добу; з масою тіла\0009 10-20 кг - 1000 мл + додаткові 50 мл на кожний кг маси тіла понад 10 кг на добу; з масою тіла\0009 більше 20 кг - 1500 мл + додаткові 20 мл на кожний кг маси тіла понад 20 кг в добу. Швидкість і об'єм інфузії залежать від віку, маси тіла, клінічного стану та метаболізму пацієнта,\0009 а також від супутньої терапії. У дітей їх повинен визначати лікар, який має досвід застосування внутривенных препаратів у даної категорії пацієнтів. Не можна перевищувати поріг утилізації глюкози в організмі щоб уникнути гіперглікемії, тому максимальна доза декстрози варіює від 5 мг/кг/хв для дорослих і 10-18 мг/кг/хв для новонароджених і дітей в залежності від віку та загальної маси тіла. Рекомендована доза при застосуванні для розведення та розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів - зазвичай 50-250 мл на одну дозу лікарського препарату, проте необхідний обсяг слід визначати на підставі инструкц��й по застосуванню додаються лікарських препаратів. При цьому доза і швидкість введення розчину визначаються властивостями і режимом дозування розлучуваності лікарського препарату. (для концентрації 10 %) Дорослі і літні люди Рекомендовані дози в таблиці 1 служать в якості орієнтира для застосування у дорослих з масою тіла близько 70 кг. Рекомендації щодо дозування у дорослих (70 кг)*: Показання до застосування: 1.\0009В як джерела вуглеводів (окремо або як частина парентерального харчування при необхідності). Профілактикатика та лікування гіпоглікемії. Регідратація в разі втрати рідини і при дегідратації у пацієнтів з високою потребою у вуглеводах: Початкова добова доза: 500-3000 мл на добу (7-40 мл/кг на добу)\0009 Швидкість інфузії: Максимальна рекомендована швидкість інфузії не повинна перевищувати поріг утилізації глюкози в організмі пацієнта, так як це може призвести до гіперглікемії: 5 мг/кг/хв (3 мл/кг/год) Рекомендована тривалість застосування: Тривалість лікування залежить від клінічного стану пацієнта 2. Для розведення і розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів: Початкова добова доза: 50-250 мл на одну дозу лікарського препарату\0009 Швидкість інфузії: В залежності від розлучуваності лікарського препарату Рекомендована тривалість застосування: В залежності від розлучуваності лікарського препарату Максимальні обсяги в межах рекомендованих доз слід вводити протягом 24 годин, щоб уникнути гемодилюції. Діти і підлітки Швидкість і об'єм інфузії залежать від віку, маси тіла, клінічного типу��ня і метаболізму пацієнта, а також від супутньої терапії. Їх повинен визначати лікар, який має досвід застосування внутрішньовенних препаратів у дітей. Рекомендовані дози в таблиці 2 служать в якості орієнтира для застосування у дітей та підлітків і залежать від маси тіла та віку. Рекомендації щодо дозування у дітей та підлітків: Показання до застосування: 1.\0009В як джерела вуглеводів (окремо або як частина парентерального харчування при необхідності). Профілактика і лікування гіпоглікемії. Регідратація в разі втрати рідко��ти і при дегідратації у пацієнтів з високою потребою у вуглеводах: Початкова добова доза: з масою 0-10 кг - 100 мл/кг/добу; з масою від 10 до 20 кг - 1000 мл + додаткові 50 мл на кожний кг маси тіла понад 10 кг/добу; з масою більше 20 кг - 1500 мл + додаткові 20 мл на кожний кг маси тіла понад 20 кг/добу; Початкова швидкість інфузії*: недоношені Новонароджені і діти: 6-11 мл/кг/год (10-18 мг/кг/хв); Немовлята та діти раннього віку (1-23 місяців): 5-11 мл/кг/год (9-18 мг/кг/хв); Діти (2-11 років): 4-8 мл/кг/год (7-14 мг/кг/хв); Підлітки (від 12 до 16-18 років): Від 4 мл/кг/год (7-8,5 мг/кг/хв). 2.\0009Для розведення і розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів: Початкова добова доза: від 50 до 100 мл на одну дозу лікарського препарату. Незалежно від віку. Початкова швидкість інфузії*: залежно від розлучуваності лікарського препарату. Незалежно від віку. *Швидкість, об'єм інфузії та тривалість лікування залежать від віку, маси тіла, клінічного стану та метаболізму пацієнта, а також від супутньої терапії. Їх повинен визначати лікар, який має досвід застосування внутривенных препаратів у дітей. ПРИМІТКА. Максимальні обсяги в межах рекомендованих доз слід вводити протягом 24 годин, щоб уникнути гемодилюції. Максимальна швидкість інфузії не повинна перевищувати поріг утилізації глюкози в організмі пацієнта, так як це може призвести до гіперглікемії. Залежно від клінічного стану пацієнта швидкість введення може бути знижена для зменшення ризику виникнення осмотичного діурезу. При застосуванні препарату для розведення та розчинення лікарських препаратів для инфузионного введення необхідний обсяг визначають на підставі інструкції по застосуванню додаються лікарських препаратів.Передозування
Симптоми: Тривалий інфузійне введення препарату може призвести до гіперглікемії, глюкозурії, гиперосмолярности, осмотичному диурезу і зневоднення. Швидка інфузія може створювати накопичення рідини в організмі з гемодилюції і гіперволемією, а при перевищенні здатності організму окислювати глюкозу швидке введення може викликати гіперглікемію. Також може мати місце зниження змісту калію і неорганічного фосфату в плазмі крові. При застосуванні розчину декстрози для інфузій для розведення та розчинення інших лікарських препаратів для внутрішньовенного введення, клінічні ознаки та симптоми передозування можуть бути пов'язані з властивостями застосовуваних лікарських препаратів. Лікування: При появі симптомів передозування необхідно припинити введення розчину, оцінити стан пацієнта, ввести інсулін короткої дії, при необхідності, провести підтримуючу симптоматичну терапію.
Ліківенная форма
Безбарвна прозора рідинаСклад
Активний компонент: декстрози моногідрат (у перерахунку на безводну речовину) - 50 г
Допоміжні компоненти:
натрію хлорид - 0,26 г, розчин кислоти хлористоводневої 0,1 М - до рН 3,0 - 4,1, вода для ін'єкцій - до 1 лФармакологічна дія
Глюкоза підсилює окислювально-відновні процеси в організмі, покращує антитоксичну функцію печінки, посилює скорочувальну діяльність міокарда, є джерелом легкозасвоюваних вуглеводів.
Фармакодинаекономічні властивості 5 % і 10 % розчинів декстрози аналогічні властивостям глюкози - основного джерела енергії клітинного метаболізму.
5 % розчин декстрози представляє собою ізотонічний розчин з осмолярностью 278 мОсм/л Споживана калорійність 5 % розчину декстрози становить 200 ккал/л.
10 % розчин декстрози являє собою гіпертонічний розчин з осмолярностью близько 555 мОсм/л Споживана калорійність 10 % розчину декстрози становить 400 ккал/л.
В рамках парентерального харчування 5 % і 10 % розчини декстрози вводячит в якості джерела вуглеводів (окремо або як частина парентерального харчування при необхідності).
5 % і 10 % розчини декстрози дозволяють заповнювати недостатність рідини без одночасного введення іонів.
Декстроза, надходячи в тканини, фосфорилюється, перетворюючись на глюкозо-6-фосфат, що активно включається в багато ланки обміну речовин організму.
При застосуванні розчинів декстрози для розведення та розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів, фармакодинамічні властивості розчину будуть з��висіти від сполученого речовини.Фармакокінетика
Глюкоза метаболізується двома різними шляхами: анаеробних і аеробних.
Декстроза, розпадаючись на піровиноградну або молочну кислоту (анаеробний гліколіз), метаболізується до двоокису вуглецю і води з вивільненням енергії.
При застосуванні розчину декстрози для розведення та розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів, фармакокінетичні властивості розчину будуть залежати від сполученого речовини.Побічні дії
Небажані реакції (HP) згруповані за системами та органам у відповідності зі словником і класифікацією MedDRA частоти розвитку HP ВООЗ:
Дуже часто (>1/10)
Часто (>1/100 до < 1/10)
Не часто (>1/1000 до < 1/100)
Рідко (>1/10000 до < 1/1000)
Дуже рідко (< 1/10000)
Частота невідома (частота не може бути визначена на основі наявних даних)
З боку імунної системи
Частота невідома: анафілактичні реакції, підвищена чутливість.
З боку обміну речовин і харчування
Частота невідома: порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпофосфатемія), гіперглікемія, гемодилюція, дегідратація, гіперволемія.
З боку судин
Частота невідома: венозний тромбоз, флебіт.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Частота невідома: підвищене потовиділення.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Частота невідома: поліурія.
Загальні порушення та розлади в місці введення
Частота невідома: озноб, гарячка, інфекція у місці ін'єкції, подразнення місцье ін'єкції, экстравазация, болючість у місці ін'єкції.
Лабораторно-інструментальні дані
Частота невідома: глюкозурія.
Небажані реакції також можуть бути пов'язані з препаратом, який був доданий до розчину. Ймовірність інших небажаних реакцій залежить від властивостей конкретного додається лікарського препарату.
При виникненні небажаних реакцій введення розчину слід припинити.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови зберігання
Примітка. Незмочування внранкової поверхні пляшок не є протипоказанням до застосування препарату.Особливі умови
Оскільки у пацієнтів з цукровим діабетом, нирковою недостатністю або знаходяться в гострому критичному стані, переносимість глюкози (декстрози) може бути порушена, слід особливо ретельно контролювати їх клініко-біологічні параметри, зокрема концентрацію глюкози в крові та вміст електролітів у плазмі крові, у тому числі магнію і фосфору. При наявності гіперглікемії слід скоригувати швидкість введення препарата чи призначити інсулін короткої дії (підшкірно 4-5 ОД з розрахунку 1 ОД інсуліну короткої дії на 4-5 г декстрози). Зазвичай глюкоза повністю засвоюється організмом (у нормі не виводиться нирками), тому поява глюкози в сечі може бути патологічним ознакою.
У разі тривалого введення або застосування декстрози у високих дозах необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі крові і при необхідності вводити калій додатково, щоб уникнути гіпокаліємії.
При епізодах внутрішньочерепної гипертензии необхідний ретельний контроль концентрації глюкози в крові.
Застосування розчинів декстрози може призводити до гіперглікемії. Тому їх не рекомендується вводити після гострого ішемічного інсульту, так як гіперглікемія пов'язана з посиленням ішемічного пошкодження головного мозку і перешкоджає одужанню.
Особливо ретельний клінічний моніторинг потрібно на початку внутрішньовенного введення препарату.
Для регідратаційної терапії розчини вуглеводів слід застосовувати в комбінації з розчинами електро��итов під уникнення порушення електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Необхідно контролювати концентрацію глюкози та вміст електролітів у крові, водний баланс, а також кислотно-основний стан організму.
Перед застосуванням розчин слід оглянути. Застосовувати тільки прозорий розчин без видимих включень і при відсутності пошкоджень упаковки. Вводити безпосередньо після підключення до інфузійної системи.
Розчин слід вводити з використанням стерильного обладнання з дотриманням правил асептики і антисептики.
Щоб уникнути повітряної емболії слід видалити повітря з інфузійної системи за допомогою розчину.
Додаються речовини можуть вводитися перед інфузією або в ході інфузії через місце введення (при наявності спеціального порту для введення препаратів).
Додавання в розчин інших лікарських засобів або порушення техніки введення може викликати лихоманку внаслідок можливого попадання в організм пірогенів.
При розвитку небажаних реакцій інфузію слід негайно припинити.
При добавлении інших лікарських препаратів перед парентеральним введенням необхідно перевірити изотоничность отриманого розчину. Повне і ретельне перемішування в асептичних умовах є обов'язковим. Розчини, що містять додаткові речовини, слід застосовувати негайно, їх зберігання заборонено.
При введенні додаткових поживних речовин слід визначити осмолярність отриманої суміші до початку інфузії. Отриману суміш необхідно вводити через центральний або периферичний венозний катетер в залежністьзалежно від кінцевої осмолярності.
Сумісність додатково вводяться лікарських засобів необхідно оцінити їх перед додаванням в розчин (аналогічно застосуванню інших парентеральних розчинів). Необхідно слідувати рекомендаціям по розведенню додаються лікарських засобів згідно з інструкцією з їх застосування. Необхідно перевірити отриманий розчин на зміну кольору і/або поява осаду, нерозчинних комплексів або кристалів. Оцінка сумісності додатково вводяться лікарських засобів з препа��атом входить в компетенцію лікаря.
З мікробіологічної точки зору розведений препарат слід застосовувати негайно. Виняток становлять розведення, приготовані в контрольованих і асептичних умовах.
Діти
У новонароджених, особливо у недоношених або народилися з низькою масою тіла, підвищений ризик розвитку гіпо - або гіперглікемії, тому в період внутрішньовенного введення розчинів декстрози необхідний ретельний контроль концентрації глюкози в крові, щоб уникнути віддалених нежелательних наслідків. Гіпоглікемія у новонароджених може призводити до тривалих судом, комі і пошкодження головного мозку. Гіперглікемію пов'язують з внутрижелудочковым крововиливом, відстроченими бактеріальними і грибковими інфекційними захворюваннями, ретинопатією недоношених, некротичним ентероколітом, бронхолегеневої дисплазії, тривалої госпіталізацією та смертністю.
Щоб уникнути потенційно летальною передозування внутрішньовенних препаратів у новонароджених особливу увагу необхідно приділяти способу примі��ения. При використанні інфузійного насосу перед видаленням системи з насоса або його відключенням необхідно закрити всі затискачі системи, незалежно від наявності в системі пристрої, що перешкоджає вільному току рідини. Пристрої для внутрішньовенної інфузії та інше обладнання для введення препаратів слід регулярно контролювати.
Якщо препарат містить декстрозу, отриману з кукурудзи, застосування препарату протипоказане пацієнтам з відомою непереносимістю кукурудзи або продуктів з кукурудзи, так як можливі переміщеннядмуть прояви гіперчутливості: анафілактичні реакції, озноб і лихоманка.
Для препаратів в контейнерах: Слід утилізувати контейнери після одноразового застосування.
Слід утилізувати кожну невикористану дозу.
Не з'єднувати повторно частково використані контейнери.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами
Не застосовується (у зв'язку з використанням препарату виключно в стаціонарі).Свідчення
В якості джерел вуглеводів (окремо або як частина парентерального харчування при необхідності): для регідратації у випадках втрати рідини, особливо у пацієнтів з високою потребою у вуглеводах; для розведення та розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів.Протипоказання
Декомпенсований цукровий діабет; гіперосмолярна кома; гемодилюція і позаклітинна гіпергідратація, гіперволемія; гіперглікемія і гиперлактатемия; тяжка ниркова недостатність (з олігурією або анурією); декомпенсована серцева недостатність; генерализова��ві набряки (у тому числі набряк легенів і головного мозку) і цироз печінки з асцитом; інші відомі форми непереносимості глюкози (наприклад, метаболічний стрес); гіперчутливість до компонентів препарату; введення розчину протягом перших 24 год після травми голови; використання тієї ж інфузійної системи, що і для гемотрансфузії, із-за ризику гемолізу і тромбозу; пацієнти з відомою непереносимістю кукурудзи або продуктів з кукурудзи (при отриманні декстрози з кукурудзи); протипоказання до будь-яких препаратів, доданих до розчину рлюкозы.
З обережністю
Гіпонатріємія, цукровий діабет, внутрішньочерепна гіпертензія, дитячий вік.
Застосування під час вагітності і в період грудного вигодовування
(для концентрації 5 % і 10 %)
Розчин декстрози 5 % (або 10 %) можна безпечно застосовувати під час вагітності і в період грудного вигодовування за умови, що електролітний баланс і баланс рідини контролюються і знаходяться в межах фізіологічної норми.
Якщо розчин декстрози додається до лікарського препарату, властивості ��екарственного препарату та його застосування під час вагітності і в період грудного вигодовування розглядаються окремоЛікарська взаємодія
Спільне застосування катехоламінів і стероїдів знижує засвоєння декстрози (глюкози).
Для підвищення осмолярності 5 % розчин декстрози можна комбінувати з 0,9 % розчином натрію хлориду.
При змішуванні з іншими лікарськими препаратами необхідно візуально контролювати їх на несумісність.
Для розведення або розчинення інших лікарських середовищств препарат слід застосовувати тільки при наявності вказівок про розведенні розчином декстрози відповідної концентрації в інструкції по застосуванню на даний лікарський препарат.
При відсутності інформації щодо сумісності препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.
Перед додаванням будь-якого лікарського засобу необхідно переконатися, що воно розчинно і стабільно у воді в діапазоні рН препарату.
Після додавання в препарат сумісний лікарського засобу отриманий розчор слід вводити негайно.
Лікарські засоби з відомою несумісністю використовувати не можна.
При введенні розчинів декстрози через ту ж інфузійну систему, що і для гемотрансфузії, можливий ризик гемолізу і тромбозу.
