Дозировка
Внутривенно (капельно). Концентрация и доза вводимого раствора зависят от возраста, массы тела и клинического состояния пациента. Применение препарата следует осуществлять под регулярным медицинским наблюдением. Клинические и биологические параметры, в частности концентрацию глюкозы в крови, а также водно-солевой баланс следует тщательно контролировать. Взрослые и подростки в возрасте 15 лет и старше: максимальная суточная доза составляет 15 мл на кг массы тела в сутки, что соответствует 6 г глюкозы на кг массы тела в сутки. Максимальная скорость инфузии - 0,62 мл на кг массы тела в час, что соответствует 0,25 г глюкозы на кг массы тела в час. Для пациента с массой тела 70 кг максимальная скорость инфузии - 43 мл в час (17,2 г глюкозы в час). Дети: максимальная суточная доза составляет для недоношенных детей - 18 г декстрозы на кг массы тела, или 45 мл на кг массы тела; для доношенных детей - 15 г декстрозы на кг массы тела (37,5 мл на кг массы тела); для детей в возрасте 1-2 года- 15 г декстрозы на кг массы тела (37,5 мл на кг массы тела); для детей в возрасте 3-5 лет - 12 г на кг массы тела (3 0 мл на кг массы тела); для детей в возрасте 6-10 лет - 10 г на кг массы тела (до 25 мл на кг массы тела); в возрасте 11-14 лет - 8 г на кг массы тела (20 мл на кг массы тела). При применении у новорожденных детей необходимо учитывать высокую осмолярность раствора. Пожилые пациенты: в основном применяют дозы, рекомендованные для взрослых, но при определении вводимых объемов жидкости и дозы декстрозы необходимо соблюдать осторожность у пациентов с сердечной или почечной недостаточностью. Пациенты с пониженным метаболизмом глюкозы (например, в раннем послеоперационном или посттравматическом периоде, при гипоксии или органной недостаточности): концентрацию глюкозы крови следует тщательно контролировать. Во избежание гипергликемии нельзя превышать уровень возможного окисления глюкозы. Для более полного усвоения декстрозы, вводимой в больших дозах, одновременно с ней назначают инсулин короткого действия из расчета 1 ЕД инсулина на 4-5 г декстрозы. Больным сахарным диабетом при введении препарата необходимо контролировать содержание декстрозы в крови и моче. Максимальные объемы в пределах рекомендуемых доз следует вводить в течение 24 часов, чтобы избежать гемодилюции. Максимальная скорость инфузии не должна превышать порог утилизации глюкозы в организме пациента, так как это может привести к гипергликемии. В зависимости от клинического состояния пациента скорость введения может быть снижена для уменьшения риска возникновения осмотического диуреза. Препарат может вводиться внутривенно струйно при купировании гипогликемической комы.
Передозировка
Симптомы: гипергликемия, глюкозурия, гипергликемическая, гиперосмолярная кома, гипергидратация, нарушение водно-электролитного баланса, жировая инфильтрация печени, острая левожелудочковая недостаточность. Лечение: прекратить введение декстрозы, ввести инсулин короткого действия, симптоматическая терапия.
Лекарственная форма
Слегка желтоватая, прозрачная жидкость.
Состав
На 1 мл:
действующее вещество: декстрозы моногидрат (в пересчете на декстрозу) 400 мг;
вспомогательные вещества: натрия хлорид 0,26 мг, хлористоводородной кислоты раствор 0,1 М до pH 3,0-4,1, вода для инъекций до 1 мл.
Фармакологическое действие
Участвует в различных процессах обмена веществ в организме, усиливает окислительно-восстановительные процессы в организме, улучшает антитоксическую функцию печени. Вливание растворов декстрозы частично восполняет водный дефицит. Поступая в ткани, декстроза фосфорилируется, превращаясь в глюкозо-6-фосфат, который активно включается во многие звенья обмена веществ организма. Гипертонический раствор декстрозы повышает осмотическое давление крови, увеличивает диурез.
Фармакокинетика
Биодоступность глюкозы при внутривенном введении составляет 100%. Глюкоза метаболизируется двумя различными путями: анаэробным и аэробным. Декстроза, распадаясь на пировиноградную или молочную кислоту (анаэробный гликолиз), метаболизируется до двуокси углерода и воды с высвобождением энергии. Обычно глюкоза усваивается полностью, почками не выводится.
Побочные действия
Нарушения со стороны обмена веществ и питания: гипокалиемия, гипомагниемия, гипофосфатемия, обезвоживание, гиперволемия, гипергликемия.
Нарушения со стороны иммунной системы: повышенная чувствительность, анафилактические реакции (возможные проявления у больных с аллергией на кукурузу).
Нарушения со стороны сердца: острая левожелудочковая недостаточность.
Нарушения со стороны сосудов: тромбоз вен, флебит.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей: полиурия.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: озноб, лихорадка, развитие инфекции в месте введения, легкая болезненность и тромбофлебит в месте внутривенного введения.
При добавлении в раствор декстрозы других препаратов с нарушением правил асептики возможно развитие пирогенной реакции (лихорадка) вследствие возможного попадания в организм пирогенов. В этом случае следует приостановить введение раствора, оценить состояние пациента, принять адекватные меры.
При появлении указанных в данном разделе побочных эффектов, а также, если Вы заметили любые другие побочные эффекты, не указанные в инструкции, следует сообщить об этом врачу.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Поскольку у пациентов с сахарным диабетом, почечной недостаточностью или находящихся в остром критическом состоянии переносимость глюкозы (декстрозы) может быть нарушена, следует особенно тщательно контролировать их клинико-биологические параметры, в частности концентрацию электролитов в плазме крови, в том числе магния и фосфора, концентрацию глюкозы в крови.
При наличии гипергликемии следует скорректировать скорость введения препарата или назначить инсулин короткого действия.
При эпизодах внутричерепной гипертензии необходим тщательный контроль концентрации глюкозы в крови.
Применение растворов декстрозы может привести к гипергликемии. Поэтому их не рекомендуется вводить после острого ишемического инсульта, так как гипергликемия сопряжена с усилением ишемического повреждения головного мозга и препятствует выздоровлению.
Особо тщательный клинический мониторинг требуется в начале внутривенного введения препарата.
Растворы углеводов без достаточного содержания электролитов не могут применяться для регидратационной терапии, поскольку это может привести к существенному снижению в сыворотке крови концентраций электролитов, в частности к тяжелой гипонатриемии и гипокальциемии, с потенциально вредными последствиями для пациента, такими как повреждения головного мозга или заболевания сердца. В частности дети, пожилые и ослабленные пациенты находятся в группе риска. В случае недостаточности электролитов, таких как гипонатриемия или гипокалиемия, раствор не должен применяться без надлежащего замещения электролитов.
Необходимо контролировать концентрацию глюкозы и электролитов в крови, водный баланс, а так же кислотно-основное равновесие организма.
Назначение гиперосмолярных растворов глюкозы может привести у пациентов с нарушенной целостностью гематоэнцефалического барьера к повышению внутричерепного/ интраспинального давления.
Различные состояния, сопровождающиеся метаболическими нарушениями (например, после операций или после травм, с гипоксией или органной недостаточностью), могут замедлить окислительный метаболизм глюкозы и привести к метаболическому ацидозу.
Гипергликемия должна надлежащим образом мониторироваться и при необходимости контролироваться введением инсулина короткого действия. Введение инсулина приводит к дополнительному перемещению калия внутрь клеток и, следовательно, может вызвать гипокалиемию или усугубить её.
У новорожденных, особенно у недоношенных или родившихся с низкой массой тела, повышен риск развития гипо- или гипергликемии, поэтому в период внутривенного введения растворов декстрозы необходим тщательный контроль концентрации глюкозы в крови во избежание отдаленных нежелательных последствий. Гипогликемия у новорожденных может привести к длительным судорогам, коме и повреждению головного мозга. Гипергликемию связывают с внутрижелудочковым кровоизлиянием, отсроченными бактериальными и грибковыми инфекционными заболеваниями, ретинопатией недоношенных, некротическим энтероколитом, бронхолегочной дисплазией, продолжительной госпитализацией и смертью.
Во избежание потенциально смертельной передозировки внутривенных препаратов у новорожденных особое внимание необходимо уделять способу применения.
Устройства для внутривенной инфузии и прочее оборудование для введения препаратов следует регулярно контролировать.
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
Препарат не влияет на способность управлять транспортными средствами и заниматься другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Форма выпуска/дозировка:
Раствор для внутривенного введения, 400 мг/мл.
Упаковка:
Первичная упаковка
По 5 и 10 мл в ампулы полиэтиленовые из полиэтилена низкой плотности или из полиэтилена для инфузионных и инъекционных препаратов. На ампулы наносится маркировка принтером.
Вторичная упаковка
По 10 ампул, соединенных в кассеты с инструкцией по применению помещают в пачку из картона. Пачки помещают в транспортную тару.
Условия хранения:
Показания
В качестве источника углеводов (отдельно или как часть парентерального питания при необходимости); гипогликемия.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к компонентам препарата; гипергликемия, гиперлактатемия; гипергидратация; послеоперационные нарушения утилизации декстрозы; циркуляторные нарушения, угрожающие отеком мозга и легких; отек головного мозга; отек легких; острая левожелудочковая недостаточность; гиперосмолярная кома; декомпенсированный сахарный диабет; непереносимость декстрозы, в т.ч. метаболический стресс; детский возраст (без разведения).
С осторожностью:
Декомпенсированная хроническая сердечная недостаточность, хроническая почечная недостаточность (олиго-, анурия), гипонатриемия, сахарный диабет, беременность и период лактации.
Беременность и лактация:
Применение декстрозы в период беременности и грудного вскармливания возможно только по назначению врача, если предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода или младенца.
40% раствор глюкозы во время беременности и в период грудного вскармливания может применяться только при условии контроля со стороны врача.
Лекарственное взаимодействие
Совместное применение катехоламинов и стероидов снижает усваивание глюкозы.
При смешивании с другими лекарственными препаратами необходимо визуально контролировать их на совместимость. В отсутствие исследований совместимости препарат не следует смешивать с другими лекарственными средствами. Перед добавлением какого-либо лекарственного средства необходимо убедиться, что оно растворимо и стабильно в воде в диапазоне pH препарата. После добавления в препарат совместимого лекарственного средства полученный раствор следует вводить незамедлительно. Лекарственные средства с известной несовместимостью использовать нельзя.
При введении растворов декстрозы через ту же инфузионную систему, что и для гемотрансфузии, возможен риск гемолиза и тромбоза.
(2400)
Дозування
Внутрішньовенно (краплинно). Концентрація і доза введеного розчину залежать від віку, маси тіла, клінічного стану пацієнта. Застосування препарату слід проводити під регулярним медичним наглядом. Клінічні та біологічні параметри, зокрема концентрацію глюкози в крові, а також водно-сольовий баланс слід ретельно контролювати. Дорослі і підлітки у віці 15 років і старше: максимальна добова доза становить 15 мл на кг маси тіла на добу, що відповідає 6 г глюкози на кг маси тіла в сутки. Максимальна швидкість інфузії - 0,62 мл на кг маси тіла на годину, що відповідає 0,25 г глюкози на кг маси тіла в годину. Для пацієнта з масою тіла 70 кг максимальна швидкість інфузії - 43 мл на годину (17,2 г глюкози в годину). Діти: максимальна добова доза становить для недоношених дітей - 18 г декстрози на кг маси тіла, або 45 мл на кг маси тіла; для доношених дітей - 15 г декстрози на кг маси тіла (37,5 мл на кг маси тіла); для дітей у віці 1-2 роки - 15 г декстрози на кг маси тіла (37,5 мл на кг маси тіла); для дітей у віці 3-5 років - 12 г на кг маси тіла (3 мл 0 на кг маси тіла); для дітей у віці 6-10 років - 10 г на кг маси тіла (до 25 мл на кг маси тіла); у віці 11-14 років - 8 г на кг маси тіла (20 мл на кг маси тіла). При застосуванні у новонароджених дітей необхідно враховувати високу осмолярність розчину. Літні пацієнти: в основному застосовують дози, рекомендовані для дорослих, але при визначенні вводяться обсягів рідини та дози декстрози необхідно дотримуватися обережності у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Пацієнти зі зниженим метаболізмом глюкози (наприклад, в ранньому послео��ерационном або посттравматичному періоді, при гіпоксії або органної недостатності): концентрацію глюкози крові слід ретельно контролювати. Щоб уникнути гіперглікемії не можна перевищувати рівень можливого окислення глюкози. Для більш повного засвоєння декстрози, що вводиться у великих дозах одночасно з нею призначають інсулін короткої дії з розрахунку 1 ОД інсуліну на 4-5 г декстрози. Хворим на цукровий діабет при введенні препарату необхідно контролювати вміст декстрози в крові та сечі. Максимальні обсяги в межах рекомендованих доз слід вводити протягом 24 годин, щоб уникнути гемодилюції. Максимальна швидкість інфузії не повинна перевищувати поріг утилізації глюкози в організмі пацієнта, так як це може призвести до гіперглікемії. Залежно від клінічного стану пацієнта швидкість введення може бути знижена для зменшення ризику виникнення осмотичного діурезу. Препарат може вводитися внутрішньовенно струминно при купировании гіпоглікемічної коми.Передозування
Симптоми: гіперглікемія, глюкозурія, гіперглікемічні, гиперо��молярна кома, гіпергідратація, порушення водно-електролітного балансу, жирова інфільтрація печінки, гостра лівошлуночкова недостатність. Лікування: припинити введення декстрози, ввести інсулін короткої дії, симптоматична терапія.
Лікарська форма
Злегка жовтувата, прозора рідина.Склад
На 1 мл:
діюча речовина: декстрози моногідрат (у перерахунку на декстрозу) 400 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид 0,26 мг, розчин хлористоводневої кислоти 0,1 М до pH 3,0-4,1, вода для ін'єкцій до 1 мл.Фармакологічна дія
Бере участь у різних процесах обміну речовин в організмі, підсилює окислювально-відновні процеси в організмі, покращує антитоксичну функцію печінки. Вливання розчинів декстрози частково заповнює водний дефіцит. Потрапляючи в тканини, декстроза фосфорилюється, перетворюючись на глюкозо-6-фосфат, що активно включається в багато ланки обміну речовин організму. Гіпертонічний розчин декстрози підвищує осмотичний тиск крові, збільшує діурез.Фармакокінетика
Биодоступност�� глюкози при внутрішньовенному введенні становить 100%. Глюкоза метаболізується двома різними шляхами: анаеробних і аеробних. Декстроза, розпадаючись на піровиноградну або молочну кислоту (анаеробний гліколіз), метаболізується до двуокси вуглецю і води з вивільненням енергії. Зазвичай глюкоза засвоюється повністю, не виводиться нирками.Побічні дії
Порушення з боку обміну речовин і харчування: гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпофосфатемія, зневоднення, гіперволемія, гіперглікемія.
Порушення з боку імунної системими: підвищена чутливість, анафілактичні реакції (можливі прояви у хворих з алергією на кукурудзу).
Порушення з боку серця: гостра лівошлуночкова недостатність.
Порушення з боку судин: тромбоз вен, флебіт.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: озноб, лихоманка, розвиток інфекції у місці введення, легка хворобливість і тромбофлебіт у місці внутрішньовенного введення.
При додаванні в розчин декстрози д��угих препаратів з порушенням правил асептики можливий розвиток пірогенний реакції (лихоманка) внаслідок можливого попадання в організм пірогенів. У цьому випадку слід припинити введення розчину, оцінити стан пацієнта, прийняти адекватні заходи.
При появі зазначених у даному розділі побічних ефектів, а також, якщо Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Оскільки у пацієнтів з цукровим діабетом, почрейковою недостатністю або знаходяться в гострому критичному стані переносимість глюкози (декстрози) може бути порушена, слід особливо ретельно контролювати їх клініко-біологічні параметри, зокрема концентрацію електролітів у плазмі крові, у тому числі магнію і фосфору, концентрацію глюкози в крові.
При наявності гіперглікемії слід скоригувати швидкість введення препарату або призначити інсулін короткої дії.
При епізодах внутрішньочерепної гіпертензії необхідний ретельний контроль концентрації глюкози в крові.
Застосування розчинів декстрози може призвести до гіперглікемії. Тому їх не рекомендується вводити після гострого ішемічного інсульту, так як гіперглікемія пов'язана з посиленням ішемічного пошкодження головного мозку і перешкоджає одужанню.
Особливо ретельний клінічний моніторинг потрібно на початку внутрішньовенного введення препарату.
Розчини вуглеводів без достатнього вмісту електролітів не можуть застосовуватися для регідратаційної терапії, оскільки це може призвести до істотного зниження в сироватці крові концентрацій електролітів, зокрема до важкої гіпонатріємії і гіпокальціємії, з потенційно шкідливими наслідками для пацієнта, такими як пошкодження головного мозку або захворювання серця. Зокрема діти, літні та ослаблені пацієнти знаходяться в групі ризику. У разі недостатності електролітів, таких як гіпонатріємія або гіпокаліємія, розчин не повинен застосовуватися без належного заміщення електролітів.
Необхідно контролювати концентр��цію глюкози та електролітів крові, водний баланс, а так само кислотно-основна рівновага організму.
Призначення гиперосмолярных розчинів глюкози може привести у пацієнтів з порушеною цілісністю гематоенцефалічного бар'єру до підвищення внутрішньочерепного/ інтраспінального тиску.
Різні стани, що супроводжуються метаболічними порушеннями (наприклад, після операцій або після травм, з гіпоксією або органною недостатністю), можуть уповільнити окислювальний метаболізм глюкози і призвести до метаболическому ацидозу.
Гіперглікемія повинна належним чином моніторувати і при необхідності контролюватися введенням інсуліну короткої дії. Введення інсуліну призводить до додаткового переміщенню калію всередину клітин і, отже, може спричинити гіпокаліємію або погіршити її.
У новонароджених, особливо у недоношених або народилися з низькою масою тіла, підвищений ризик розвитку гіпо - або гіперглікемії, тому в період внутрішньовенного введення розчинів декстрози необхідний ретельний контроль концентрації глюкози в крові ��про уникнення віддалених небажаних наслідків. Гіпоглікемія у новонароджених може призвести до тривалих судом, комі і пошкодження головного мозку. Гіперглікемію пов'язують з внутрижелудочковым крововиливом, відстроченими бактеріальними і грибковими інфекційними захворюваннями, ретинопатією недоношених, некротичним ентероколітом, бронхолегеневої дисплазії, тривалої госпіталізацією і смертю.
Щоб уникнути потенційно смертельної передозування внутрішньовенних препаратів у новонароджених особливу увагу необходимо приділяти способу застосування.
Пристрої для внутрішньовенної інфузії та інше обладнання для введення препаратів слід регулярно контролювати.
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Форма випуску/дозування:
Розчин для внутрішньовенного введення, 400 мг/мл
Упаковкака:
Первинна упаковка
По 5 і 10 мл у поліетиленові ампули з поліетилену низької щільності або з поліетилену для інфузійних та ін'єкційних препаратів. На ампули наноситься маркування принтером.
Вторинна упаковка
По 10 ампул, з'єднаних в касети з інструкцією для застосування вміщують у пачку з картону. Пачки поміщають в транспортну тару.
Умови зберігання:Свідчення
В якості джерела вуглеводів (окремо або як частина парентерального харчування при необхідності); гіпоглікемія.Протипоказання</h3>Підвищена чутливість до компонентів препарату; гіперглікемія, гиперлактатемия; гіпергідратація; післяопераційні порушення утилізації декстрози; циркуляторные порушення, що загрожують набряком мозку та легенів; набряк головного мозку; набряк легенів; гостра лівошлуночкова недостатність; гіперосмолярна кома; декомпенсований цукровий діабет; непереносимість декстрози, в т. ч. метаболічний стрес; дитячий вік (без розведення).
З обережністю:
Декомпенсована хронічна серцева недостатність, хроніческая ниркова недостатність (оліго-, анурія), гіпонатріємія, цукровий діабет, вагітність і період лактації.
Вагітність та лактація:
Застосування декстрози у період вагітності та годування груддю можливо тільки за призначенням лікаря, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти.
40% розчин глюкози під час вагітності і в період грудного вигодовування може застосовуватися тільки за умови контролю з боку лікаря.Лікарська взаємодія
Спільної роботи��ве застосування катехоламінів і стероїдів знижує засвоєння глюкози.
При змішуванні з іншими лікарськими препаратами необхідно візуально контролювати їх на сумісність. У відсутність досліджень сумісності препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами. Перед додаванням будь-якого лікарського засобу необхідно переконатися, що воно розчинно і стабільно у воді в діапазоні pH препарату. Після додавання в препарат сумісний лікарського засобу отриманий розчин слід вводити незамедлительно. Лікарські засоби з відомою несумісністю використовувати не можна.
При введенні розчинів декстрози через ту ж інфузійну систему, що і для гемотрансфузії, можливий ризик гемолізу і тромбозу.
