Дозировка
Внутрь, во время еды. Режим дозирования подбирается индивидуально, зависит от состояния метаболизма. Обычно начальная доза составляет 1 таблетки (2.5 мг глибенкламида и 500 мг метформина), с постепенным подбором дозы каждые 1-2 нед в зависимости от показателя гликемии. При замещении предшествующей комбинированной терапии метформином и глибенкламидом (в виде отдельных компонентов) назначают 1-2 таблетки (2.5 мг глибенкламида и 500 мг метформина) в зависимости от предыдущей дозы каждого компонента. Максимальная суточная доза - 4 таблетки (2.5 или 5 мг глибенкламида и 500 мг метформина).
Передозировка
гипогликемия и лактатацидоз.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, круглые, двояковыпуклые.
Состав
глибенкламид \00092.5 мг
метформина гидрохлорид \0009400 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, кремния диоксид коллоидный, желатин, глицерол, магния стеарат, тальк очищенный, кроскармеллоза натрия, карбоксиметилкрахмал натрия, целлацефат, диэтилфталат.
Фармакологическое действие
Пероральное комбинированное гипогликемическое средство, производное сульфонилмочевины II поколения.
Обладает панкреатическим и внепанкреатическим эффектами.
Глибенкламид стимулирует секрецию инсулина путем снижения порога раздражения глюкозой бета-клеток поджелудочной железы, повышает чувствительность к инсулину и степень его связывания с клетками-мишенями, увеличивает высвобождение инсулина, усиливает влияние инсулина на поглощение глюкозы мышцами и печенью, тормозит липолиз в жировой ткани. Действует во второй стадии секреции инсулина.
Метформин угнетает глюконеогенез в печени, уменьшает всасывание глюкозы из ЖКТ и повышает ее утилизацию в тканях; снижает содержание ТГ и холестерина в сыворотке крови. Повышает связывание инсулина с рецепторами (при отсутствии в крови инсулина терапевтический эффект не проявляется). Не вызывает гипогликемических реакций.
Гипогликемический эффект развивается через 2 ч и длится 12 ч.
Фармакокинетика
Глибенкламид быстро и достаточно полно (84%) абсорбируется в ЖКТ, время достижения Cmax - 7-8 ч.
Связь с белками плазмы - 97%.
Почти полностью метаболизируется в печени до неактивных метаболитов.
На 50% выводится почками, на 50% - с желчью. T1/2 - 10-16 ч.
Метформин после всасывания в ЖКТ (абсорбция - 48-52%) выводится почками (преимущественно в неизмененном виде), частично - кишечником. T1/2 - 9-12 ч.
Побочные действия
Метформин: тошнота, рвота, абдоминальная боль, снижение аппетита, "металлический" привкус во рту, эритема (как проявление гиперчувствительности), снижение абсорбции и, как следствие, концентрации цианокобаламина в плазме крови (при длительном применении), лактатацидоз.
Глибенкламид: гипогликемия; макулопапулярная сыпь (в т.ч. на слизистых оболочках), кожный зуд, крапивница, фотосенсибилизация; тошнота, рвота, дискомфорт в эпигастральной области, повышение активности печеночных трансаминаз, гепатит; лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, гемолитическая анемия, аплазия костного мозга, панцитопения; кожная и печеночная порфирия; гипонатриемия, гиперкреатининемия, повышение мочевины в плазме крови, дисульфирамоподобные реакции (при одновременном применении с этанолом)
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Большие хирургические вмешательства и травмы, обширные ожоги, инфекционные заболевания с лихорадочным синдромом могут потребовать отмены пероральных глипогликемических препаратов и назначения инсулина.
Необходимо регулярно контролировать содержание глюкозы в крови натощак и после приема пищи, суточную кривую содержания глюкозы в крови.
Следует предупредить пациентов о повышенном риске возникновения гипогликемии в случаях приема этанола, НПВС, при голодании.
Необходима коррекция дозы при физическом и эмоциональном перенапряжении, изменении режима питания.
С осторожностью назначают на фоне терапии бета-адреноблокаторами.
При симптомах гипогликемии применяют углеводы (сахар), в тяжелых случаях - в/в медленно вводят раствор декстрозы.
Необходимо отменить препарат за 2 сут до проведения любого ангиографического или урографического исследования (терапия возобновляется через 48 ч после обследования).
На фоне употребления этанолсодержащих веществ возможно развитие дисульфирамоподобных реакций.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
— сахарный диабет типа 2 (при неэффективности диетотерапии или монотерапии пероральными гипогликемическими лекарственными средствами).
Противопоказания
— гиперчувствительность;
— сахарный диабет I типа;
— диабетический кетоацидоз;
— диабетическая прекома и кома;
— лактатацидоз (в т.ч. в анамнезе);
— почечная недостаточность (креатинин более 135 ммоль/л у мужчин и более 110 ммоль/л - у женщин);
— острые состояния, которые могут привести к нарушению функции почек (в т.ч. дегидратация, тяжелые инфекции, шок, внутрисосудистое введение йодсодержащих контрастных средств);
— острые и хронические заболевания, сопровождающиеся гипоксией тканей (в т.ч. сердечная недостаточность, дыхательная недостаточность, недавно перенесенный инфакрт миокарда, шок);
— печеночная недостаточность;
— острая алкогольная интоксикация;
— порфирия;
— одновременный прием миконазола;
— беременность;
— период лактации.
C осторожностью: алкоголизм, надпочечниковая недостаточность, гипофункци передней доли гипофиза, заболевания щитовидной железы с нарушением ее функции.
Лекарственное взаимодействие
Миконазол - риск развития гипогликемии (вплоть до комы).
Флуконазол - риск развития гипогликемии (повышает T1/2 производных сульфонилмочевины).
Фенилбутазон может вытеснять производные сульфонилмочевины (глибенкламид) из связи с белками, что может привести к повышению их концентрации в плазме крови и риску развития гипогликемии.
Применение йодсодержащих рентгеноконтрастных препаратов (для внутрисосудистого введения) может приводить к развитию нарушения функции почек и кумуляции метформина, что повышает риск развития лактатацидоза. Лечение препаратом отменяют за 48 ч до их введения и возобновляют не ранее, чем через 48 ч.
Применение этанолсодержащих средств на фоне глибенкламида может приводить к развитию дисульфирамоподобных реакций.
ГКС, бета2-адреностимуляторы, диуретики могут приводить к снижению эффективности препарата; может потребоваться коррекция дозы препарата.
Ингибиторы АПФ - риск развития гипогликемии на фоне применения производных сульфонилмочевины
(774)
Дозування
Всередину, під час їжі. Режим дозування підбирається індивідуально, залежить від стану метаболізму. Зазвичай початкова доза становить 1 таблетки (2.5 мг глібенкламіду та 500 мг метформіну), з поступовим підбором дози кожні 1-2 тижні залежно від показника глікемії. При заміщенні попередньої комбінованої терапії метформіном і глібенкламідом (у вигляді окремих компонентів) призначають 1-2 таблетки (2.5 мг глібенкламіду та 500 мг метформіну) залежно від попередньої дози кожного компонента. Максимальна добова доза - 4 таблітки (2.5 або 5 мг глібенкламіду та 500 мг метформіну).Передозування
гіпоглікемія і лактатацидоз.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі.Склад
глібенкламід \00092.5 мг
метформіну гідрохлорид \0009400 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, желатин, гліцерол, магнію стеарат, тальк очищений, натрію кроскармелоза, карбоксиметилкрахмал натрію, целлацефат, діетилфталат.Фармакологічна действие
Пероральне комбіноване гіпоглікемічну засіб, похідне сульфонілсечовини II покоління.
Володіє панкреатичним і внепанкреатическим ефектами.
Глібенкламід стимулює секрецію інсуліну шляхом зниження порогу подразнення глюкозою бета-клітин підшлункової залози, підвищує чутливість до інсуліну і ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями, збільшує вивільнення інсуліну, посилює вплив інсуліну на поглинання глюкози м'язами і печінкою, гальмує ліполіз у жировій тканині. Діє у другий стадії секреції інсуліну.
Метформін пригнічує глюконеогенез у печінці, зменшує абсорбцію глюкози із ШЛУНКОВО-кишкового тракту і підвищує її утилізацію у тканинах; знижує вміст ТГ та холестерину в сироватці крові. Підвищує зв'язування інсуліну з рецепторами (при відсутності в крові інсуліну терапевтичний ефект не проявляється). Не викликає гіпоглікемічних реакцій.
Гіпоглікемічний ефект розвивається через 2 год і триває 12 год.Фармакокінетика
Глібенкламід швидко і достатньо повно (84%) абсорбується у ШЛУНКОВО-кишкового тракту, час досягнення Cmax - 7-8 год.
Зв'язок з білками плазми - 97%.
Майже повністю метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.
На 50% виводиться нирками, 50% - з жовчю. T1/2 - 10-16 ч.
Метформін після всмоктування в ШКТ (абсорбція - 48-52%) виводиться нирками, переважно в незміненому вигляді), частково - кишечником. T1/2 ч. 9-12Побічні дії
Метформін: нудота, блювання, абдомінальний біль, зниження апетиту, "металевий" присмак у роті, еритема (як прояв гіперчутливості), зниження абсорбції і, як наслідок, концентрації цианокобаламина в плазмі крові (при тривалому застосуванні), лактатацидоз.
Глібенкламід: гіпоглікемія; макулопапулярний висип (в т. ч. на слизових оболонках), свербіж шкіри, кропив'янка, фотосенсибілізація; нудота, блювання, дискомфорт в епігастральній ділянці, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит; лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку, панцитопенія; шкірний та печінкова порфірія; гіпонатріємія, гіперкреатинемія, підвищення сечовини в плазмі крові, дисульфирамоподобные реакції (при одночасному застосуванні з етанолом)Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Великі хірургічні втручання і травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних глипогликемических препаратів і призначення інсуліну.
Необхідно регулярно контролювати вміст глюкози в крові натще і після прийому їжі, добову криву вмісту глюкози в крові.
Слід попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у случаях прийому етанолу, НПЗП, при голодуванні.
Необхідна корекція дози при фізичному та емоційному перенапруженні, зміні режиму харчування.
З обережністю призначають на фоні терапії бета-адреноблокаторами.
При симптоми гіпоглікемії застосовують вуглеводи (цукор), у важких випадках - в/в повільно вводять розчин декстрози.
Необхідно відмінити препарат за 2 доби до проведення будь-якого ангіографічного або урографического дослідження (терапія відновлюється через 48 год після обстеження).
На тлі вживання етаноловмісних речовин можливий розвиток дисульфирамоподобных реакцій.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
— цукровий діабет типу 2 (при неефективності дієтотерапії монотерапії або пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами).��ротивопоказания
— гіперчутливість;
— цукровий діабет I типу;
— діабетичний кетоацидоз;
— діабетична прекома і кома;
— лактатацидоз (у т. ч. в анамнезі);
— ниркова недостатність (креатинін більше 135 ммоль/л у чоловіків і понад 110 ммоль/л - у жінок);
— гострі стани, які можуть призвести до порушення функції нирок (у т. ч. дегідратація, тяжкі інфекції, шок, внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних засобів);
— гострі та хронічні захворювання, що супроводжуються гіпоксией тканин (у т. ч. серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений инфакрт міокарда, шок);
— печінкова недостатність;
— гостра алкогольна інтоксикація;
— порфірія;
— одночасний прийом миконазола;
— вагітність;
— період лактації.
C обережністю: алкоголізм, надниркова недостатність, гипофункци передньої частки гіпофіза, захворювання щитовидної залози з порушенням її функції.Лікарська взаємодія
Міконазол - ризик розвитку гипог��икемии (аж до коми).
Флуконазол - ризик розвитку гіпоглікемії (підвищує T1/2 похідних сульфонілсечовини).
Фенілбутазон може витісняти похідні сульфонілсечовини (глібенкламід) із зв'язку з білками, що може призвести до підвищення їх концентрації у плазмі крові і ризику розвитку гіпоглікемії.
Застосування йодовмісних рентгеноконтрастних препаратів (для внутрішньосудинного введення) може призводити до розвитку порушення функції нирок і кумуляції метформіну, що підвищує ризик розвитку лактатацидозу. Лікування препаратом відміняють за 48 год до їх введення і поновлюють не раніше, ніж через 48 год.
Застосування етаноловмісних коштів на тлі глібенкламіду може призводити до розвитку дисульфирамоподобных реакцій.
ГКС, бета2-адреностимулятори, діуретики можуть призводити до зниження ефективності препарату; може знадобитися корекція дози препарату.
Інгібітори АПФ - ризик розвитку гіпоглікемії на тлі застосування похідних сульфонілсечовини
