Дозировка
Очень важно не пропускать прием пищи после приема глимепирида. Пропуск приема препарата нельзя устранять путем последующего приема его более высокой дозы, ведущей к гипогликемии. Таблетки принимают целиком, не разжевывая, запивая достаточным количеством воды (около 0,5 стакана). Лечение длительное, под контролем содержания глюкозы в крови.
Лекарственная форма
таблетки
Состав
глимепирид 4 мг;
вспомогательные вещества: кальция гидрофосфата дигидрат 53,3 мг, кроскармеллоза натрия 6,7 мг, крахмал кукурузный 30 мг, маннитол 100 мг, магния стеарат 1,5 мг, повидон-К30 4,5 мг.
Фармакологическое действие
Глимепирид стимулирует секрецию и высвобождение инсулина из бета-клеток поджелудочной железы (панкреатическое действие). В основе этого эффекта лежит увеличение реакции бета-клеток поджелудочной железы на физиологическую стимуляцию глюкозой, при этом количество секретируемого инсулина значительно меньше, чем при действии других производных сульфонилмочевины, таким образом, обеспечивается меньший риск развития гипогликемии. Помимо этого, глимепирид обладает внепанкреатическим действием - способностью улучшать чувствительность периферических тканей (мышечной, жировой) к действию собственного инсулина, снижать поглощение инсулина печенью; ингибирует продукцию глюкозы в печени. Глимепирид избирательно ингибирует циклооксигеназу и снижает, превращение арахидоновой кислоты в тромбоксан А2, который способствует агрегации тромбоцитов, таким образом оказывая антиагрегантное действие.
Глимепирид способствует нормализации содержания липидов, снижает концентрацию малонового альдегида в крови, что ведет к значительному снижению перекисного окисления липидов, это способствует антиатерогенному действию препарата. Глимепирид способствует снижению выраженности окислительного стресса в организме пациента, который постоянно присутствует при сахарном диабете 2-го типа.
Фармакокинетика
При многократном приеме глимепирида в суточной дозе 4 мг максимальная концентрация в крови (Сmах) достигается через 2,5 ч и составляет 309 нг/мл. Существует линейное соотношение между дозой и Сmах, а также между дозой и площадью под кривой «концентрация-время» (AUC). При приеме внутрь глимепирида его биодоступность составляет 100 %. Прием пищи не оказывает существенного влияния на всасывание, за исключением незначительного замедления скорости абсорбции. Объем распределения -8,8 л. Связь с белками - 99 %, клиренс - 48 мл/мин.
Метаболизируется в печени. Выводится преимущественно в виде метаболитов почками (60 % введенной дозы) и кишечником (40 %). Глимепирид выделяется с грудным молоком и проникает через плацентарный барьер. Плохо проникает через гематоэнцефалический барьер. Период полувыведения (Т1/2) - 5-8 ч.
У пациентов с нарушениями функции почек (с низким клиренсом креатинина) наблюдается тенденция к увеличению клиренса глимепирида и к снижению его средних концентраций в сыворотке крови, что, по всей вероятности, обусловлено более быстрым выведением глимепирида вследствие более низкого связывания его с белками плазмы. Таким образом, у данной категории пациентов не имеется дополнительного риска кумуляции препарата.
Побочные действия
Возможна перекрестная аллергия с другими производными сульфонилмочевины, сульфаниламидами или прочими сульфонамидами, также возможно развитие аллергического васкулита.
Прочие: в исключитель
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Глимепирид следует принимать в рекомендуемых дозах и в назначенное время. Ошибки в применении препарата, например, пропуск приема, никогда нельзя устранять посредством последующего приема более высокой дозы. Врач и пациент должны заранее обговорить меры, которые следует принимать в случае таких ошибок (например, пропуск приема препарата или приема пищи) или в ситуациях, когда невозможен прием очередной дозы препарата в установленное время. Пациент должен немедленно информировать врача в случае приема слишком высокой дозы препарата.
Развитие гипогликемии у пациента после приема 1 мг глимепирида в сутки означает возможность контроля гликемии исключительно при помощи диеты. При достижении компенсации сахарного диабета 2 типа повышается чувствительность к инсулину. В связи с этим в процессе лечения может снизиться потребность в глимепириде. Во избежание развития гипогликемии необходимо временно уменьшить дозу или отменить глимепирид. Коррекция дозы должна проводиться также при изменении массы тела пациента, его образа жизни или при появлении других факторов, способствующих повышению риска развития гипо- или гипергликемии.
В первые недели лечения может повыситься риск развития гипогликемии, что требует особо тщательного наблюдения за пациентом. К факторам, способствующим риску развития гипогликемии относятся:
-нежелание или неспособность пациента к сотрудничеству с врачом (более часто наблюдающаяся у пациентов пожилого возраста);
-недоедание, нерегулярный прием пищи или пропуски приема пищи;
-дисбаланс между физическими нагрузками и употреблением углеводов;
-изменение диеты;
-употребление алкоголя, особенно в сочетании с пропусками приема пищи;
-тяжелые нарушения функции почек;
-передозировка глимепирида;
-некоторые декомпенсированные эндокринные расстройства, нарушающие углеводный обмен или адренергическую контррегуляцию в ответ на гипогликемию (например, нарушение функции щитовидной железы и переднего отдела гипофиза, недостаточность коры надпочечников);
-одновременный прием некоторых лекарственных средств (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами);
-прием глимепирида при отсутствии показаний к его приему.
Симптомы гипогликемии могут быть сглажены или совсем отсутствовать у пожилых, у пациентов с вегетативной нейропатией или получающих одновременное лечение (b-адреноблокаторами, клонидином, резерпином, гуанетидином. Гипогликемия почти всегда может быть быстро купирована немедленным приемом углеводов (глюкозы или сахара, например, в виде кусочка сахара, сладкого фруктового сока или чая). В связи с этим пациент должен всегда иметь при себе не менее 20 г глюкозы (4 кусочка сахара).
Сахарозаменители не эффективны в лечении гипогликемии.
Лечение производными сульфонилмочевины, к которым относится и глимепирид, может привести к развитию гемолитической анемии, поэтому у пациентов с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы следует соблюдать особую осторожность при назначении глимепирида и лучше применять гипогликем
Показания
Сахарный диабет 2-го типа при неэффективности диетотерапии и физической нагрузки (в монотерапии или в составе комбинированной терапии с метформином или инсулином).
Противопоказания
-лейкопения;
-беременность, период лактации;
-детский возраст до 18 лет.
Лекарственное взаимодействие
симпатолитиками (гуанетидином), ингибиторами моноаминооксидазы (МАО), миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральном введении в высоких дозах), фенилбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, противомикробными средствами - производными хинолона,
(768)
Дозування
Дуже важливо не пропускати прийом їжі після прийому глімепіриду. Пропуск прийому препарату не можна виправляти шляхом наступного прийому більш високої дози, що веде до гіпоглікемії. Таблетки приймають цілими, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води (приблизно 0,5 склянки). Лікування тривале, під контролем вмісту глюкози в крові.
Лікарська форма
таблеткиСклад
глімепірид 4 мг;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 53,3 мг, натрію кроскармелоза 6,7 мг, крохмаль кукурудзяний 30 мг, манітол 100 мг, магнію стеарат 1,5 мг повідон-К30 4,5 мг.Фармакологічна дія
Глімепірид стимулює секрецію та вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози (панкреатическое дія). В основі цього ефекту лежить збільшення реакції бета-клітин підшлункової залози на фізіологічну стимуляцію глюкозою, при цьому кількість секреції інсуліну значно менше, ніж при дії інших похідних сульфонілсечовини, таким чином, забезпечується менший ризик розвитку гіпоглікемії. Крім цього, глімепірид володіє внепанкреатическим дією, здатністю покращувати чутливість периферичних тканин (м'язової, жирової) до дії власного інсуліну, знижувати поглинання інсуліну печінкою; інгібує продукцію глюкози в печінці. Глімепірид вибірково інгібує циклооксигеназу і знижує, перетворення арахідонової кислоти в тромбоксан А2, який сприяє агрегації тромбоцитів, таким чином надаючи антиагрегантну дію.
Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує концентрацію малонового альдегида в крові, що веде до значного зниження перекисного окислення ліпідів, це сприяє антиатерогенному дії препарату. Глімепірид сприяє зниженню вираженості окислювального стресу в організмі пацієнта, який постійно присутній при цукровому діабеті 2-го типу.Фармакокінетика
При багаторазовому прийомі глімепіриду в добовій дозі 4 мг максимальна концентрація в крові (Смах) досягається через 2,5 год і становить 309 нг/мл, Існує лінійне співвідношення між дозою та Cmax, а також між дозою і площею підрівою «концентрація-час» (AUC). При прийомі внутрішньо глімепіриду його біодоступність становить 100 %. Прийом їжі не має істотного впливу на абсорбцію, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції. Об'єм розподілу -8,8 л. Зв'язок з білками - 99 %, кліренс - 48 мл/хв.
Метаболізується в печінці. Виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками (60 % введеної дози) і кишечником (40 %). Глімепірид виділяється з грудним молоком і проникає крізь плацентарний бар'єр. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. ��ериод напіввиведення (Т1/2) - 5-8 ч.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його середніх концентрацій в сироватці крові, що, ймовірно, зумовлено більш швидким виведенням глімепіриду внаслідок більш низького зв'язування його з білками плазми. Таким чином, у даної категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.Побічні дії
Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонилмочевины, сульфаніламідами або іншими сульфонамідами, також можливий розвиток алергічного васкуліту.
Інші: в сутоОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Глімепірид слід приймати в рекомендованих дозах та в призначений час. Помилки в застосуванні препарату, наприклад пропуск прийому, ніколи не можна виправляти шляхом наступного прийому більш високої дози. Лікар і пацієнт повинні заздалегідь обговорити заходи, які слід вживати у випадку таких помилок (наприклад пропуск прийому препарату або прийом�� їжі) або в ситуаціях, коли неможливий прийом чергової дози препарату у встановлений час. Пацієнт повинен негайно інформувати лікаря у випадку прийому надто високої дози препарату.
Розвиток гіпоглікемії у пацієнта після прийому 1 мг глімепіриду на добу означає можливість контролю глікемії виключно за допомогою дієти. При досягненні компенсації цукрового діабету 2 типу підвищується чутливість до інсуліну. У зв'язку з цим у процесі лікування може знизитися потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гипогликем��і необхідно тимчасово зменшити дозу або відмінити глімепірид. Корекція дози повинна проводитися також при зміні маси тіла пацієнта, його способу життя, або при появі інших факторів, що сприяють підвищенню ризику розвитку гіпо - або гіперглікемії.
У перші тижні лікування може підвищитися ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо ретельного спостереження за пацієнтом. До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії, належать:
-небажання або нездатність пацієнта до співпраці з лікарем (більш часто наблюдающаяся у пацієнтів літнього віку);
-недоїдання, нерегулярне приймання їжі або пропуски прийому їжі;
-дисбаланс між фізичними навантаженнями і вживанням вуглеводів;
-зміна дієти;
-вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропусками прийому їжі;
-тяжкі порушення функції нирок;
-передозування глімепіриду;
-деякі некомпенсовані ендокринні розлади, які порушують вуглеводний обмін або адренергическую контррегуляцию у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, порушення функції щитовидної залози і переднього відділу гіпоталамуса, недостатність кори надниркових залоз);
-одночасний прийом деяких лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами);
-прийом глімепіриду при відсутності показань до його прийому.
Симптоми гіпоглікемії можуть бути згладжені або зовсім відсутні у людей похилого віку, у пацієнтів з вегетативною нейропатією або отримують одночасне лікування (b-адреноблокаторами, клонідином, резерпіном, гуанетидином. Майже завжди гіпоглікемія може быть швидко купирована негайним прийомом вуглеводів (глюкози або цукру, наприклад, у вигляді шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю). У зв'язку з цим хворий повинен завжди мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру).
Цукрозамінники не ефективні в лікуванні гіпоглікемії.
Лікування похідними сульфонілсечовини, до яких відноситься і глімепірид, може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази слід дотримуватися особливої обережності при призна��нні глімепіриду і краще застосовувати гипогликемСвідчення
Цукровий діабет 2-го типу при неефективності дієтотерапії та фізичного навантаження (у монотерапії або у складі комбінованої терапії з метформіном або інсуліном).Протипоказання
-лейкопенія;
-вагітність, період лактації;
-дитячий вік до 18 років.Лікарська взаємодія
симпатолітиками (гуанетидином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО), миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральному введенні у високих дозах), фенілбутазоном, азапропазоно��, оксифенбутазоном, пробенецидом, протимікробними засобами - похідними хінолону,