Дозировка
Внутрь. Таблетки глимепирида принимают целиком, не разжевывая, запивая достаточным количеством воды (около 0,5 стакана). Начальная доза и подбор дозы Как правило, доза глимепирида определяется целевой концентрацией глюкозы в крови. Должна применяться наименьшая доза, достаточная для достижения необходимого метаболического контроля. Начальная доза глимепирида составляет 1 мг 1 раз в день. При необходимости суточная доза может быть постепенно увеличена (с интервалами в 1-2 недели). Увеличение дозы рекомендуется проводить под регулярным контролем концентрации глюкозы в крови и в соответствии со следующим шагом повышения дозы: 1 мг - 2 мг - 3 мг - 4 мг - 6 мг (- 8 мг). Диапазон доз у пациентов с хорошо контролируемым сахарным диабетом Обычно ежедневная доза у пациентов с хорошо контролируемым сахарным диабетом составляет 1-4 мг глимепирида. Ежедневная доза более 6 мг является более эффективной только у небольшого количества пациентов. Режим дозирования Время приема препарата и распределение доз в течение дня устанавливается врачом в зависимости от образа жизни пациента в данное время (времени приема пищи, количества физических нагрузок). Обычно достаточно однократного приема препарата в течение суток. Рекомендуется, чтобы в этом случае вся доза препарата принималась непосредственно перед полноценным завтраком или в случае, если она не была принята в это время, -непосредственно перед первым основным приемом пищи. Очень важно после приема таблеток не пропускать прием пищи. Так как улучшение метаболического контроля ассоциируется с повышением чувствительности к инсулину, в ходе лечения может снижаться потребность в глимепириде. Для того, чтобы избежать развития гипогликемии, необходимо своевременно снижать дозы или прекращать прием глимепирида. Состояния, при которых также может потребоваться коррекция дозы глимепирида: -снижение массы тела у пациента; -изменение образа жизни пациента (изменение диеты, времени приема пищи, количества физических нагрузок); -возникновение других факторов, которые приводят к предрасположенности к развитию гипогликемии или гипергликемии (см. раздел «Особые указания»). Продолжительность лечения Лечение глимепиридом обычно проводится длительно. Перевод больного с другого гипогликемического средства для приема внутрь на глимепирид Не существует точного соотношения между дозами глимепирида и других гипогликемических средств для приема внутрь. Когда другое гипогликемическое средство для приема внутрь заменяется на глимепирид рекомендуется, чтобы процедура его назначения была такой же, как при первоначальном назначении глимепирида, то есть лечение должно начинаться с начальной дозы 1 мг (даже в том случае, если больного переводят на глимепирид с максимальной дозы другого гипогликемического препарата для приема внутрь). Любое повышение дозы следует проводить поэтапно, с учетом реакции на глимепирид в соответствии с приведенными выше рекомендациями. Необходимо учитывать силу и продолжительность эффекта предшествующего гипогликемического средства для приема внутрь. Может потребоваться прерывание лечения для того, чтобы избежать какой-либо суммации эффектов, которая может увеличить риск развития гипогликемии. Применение в комбинации с метформином У пациентов с недостаточно контролируемым сахарным диабетом при приеме максимальных суточных доз или глимепирида, или метформина может быть начато лечение комбинацией этих двух препаратов. При этом проводившееся ранее лечение или глимепиридом, или метформином продолжается на том же самом уровне доз, а дополнительный прием метформина или глимепирида начинают с низкой дозы, которая затем титруется в зависимости от целевого уровня метаболического контроля вплоть до максимальной суточной дозы. Комбинированная терапия должна начинаться под строгим медицинским наблюдением. Применение в комбинации с инсулином Пациентам с недостаточно контролируемым сахарным диабетом при приеме максимальных суточных доз глимепирида может быть одновременно назначено введение инсулина. В этом случае последняя, назначенная больному доза глимепирида, остается неизменной. При этом лечение инсулином начинается с низких доз, которые постепенно повышаются под контролем концентрации глюкозы в крови. Комбинированное лечение требует тщательного медицинского наблюдения. Применение у пациентов с почечной недостаточностью Имеется ограниченное количество информации по использованию препарата у больных с почечной недостаточностью. Пациенты с нарушенной функцией почек могут быть более чувствительны к гипогликемическому эффекту глимепирида. Применение у пациентов с печеночной недостаточностью Имеется ограниченное количество информации по использованию препарата при печеночной недостаточности. Применение у детей Данных по применению препарата у детей недостаточно.
Передозировка
Симптомы передозировки Острая передозировка, а также длительное лечение слишком высокими дозами глимепирида могут приводить к развитию тяжелой угрожающей жизни гипогликемии. Лечение передозировки Как только будет обнаружена передозировка глимепиридом, необходимо немедленно сообщить об этом врачу. Гипогликемия почти всегда может быть быстро купирована немедленным приемом углеводов (глюкозы или кусочка сахара, сладкого фруктового сока или чая). В связи с этим больной должен всегда иметь при себе не менее 20 г глюкозы (4 кусочка сахара). Сахарозаменители неэффективны в лечении гипогликемии. До того момента, пока врач не решит, что пациент находится вне опасности, больному необходимо тщательное медицинское наблюдение. Следует помнить, что гипогликемия может возобновиться после первоначального восстановления концентрации глюкозы в крови. Если больного, страдающего сахарным диабетом, лечат разные врачи (например, во время пребывания в больнице после несчастного случая, при заболевании в выходные дни), он долже
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, плоскоцилиндрические, с фаской и крестообразной риской.
Состав
Активное вещество: глимепирид - 4,0 мг.
Вспомогательные\0009вещества: лактозы\0009моногидрат 237,5\0009мг, целлюлоза микрокристаллическая - 36,0 мг, карбоксиметилкрахмал натрия (натрия крахмал гликолят) - 15,0 мг, повидон - 3,0 мг, полисорбат 80—1,5 мг, магния стеарат - 3,0 м
Фармакологическое действие
Глимепирид снижает концентрацию глюкозы в крови, главным образом за счет стимуляции высвобождения инсулина из бета-клеток поджелудочной железы. Его эффект преимущественно связан с улучшением способности бета-клеток поджелудочной железы реагировать на физиологическую стимуляцию глюкозой. По сравнению с глибенкламидом прием низких доз глимепирида вызывает высвобождение меньших количеств инсулина при достижении приблизительно одинакового снижения концентрации глюкозы в крови. Этот факт свидетельствует в пользу наличия у глимепирида экстрапанкреатических гипогликемических эффектов (повышение чувствительности тканей к инсулину и инсулиномиметический эффект).
Секреция инсулина
Как и все другие производные сульфонилмочевины, глимепирид регулирует секрецию инсулина за счет взаимодействия с АТФ-чувствительными калиевыми каналами на мембранах бета-клеток. В отличие от других производных сульфонилмочевины глимепирид избирательно связывается с белком, имеющим молекулярную массу 65 килодальтон (kDa), находящимся в мембранах бета-клеток поджелудочной железы. Это взаимодействие глимепирида со связывающимся с ним белком регулирует открытие или закрытие АТФ-чувствительных калиевых каналов.
Глимепирид закрывает калиевые каналы. Это вызывает деполяризацию бета-клеток и приводит к открытию вольтаж-чувствительных кальциевых каналов и поступлению кальция внутрь клетки. В итоге, повышение внутриклеточной концентрации кальция активирует секрецию инсулина путем экзоцитоза.
Глимепирид гораздо быстрее и, соответственно, чаще вступает в связь и высвобождается из связи со связывающимся с ним белком, чем глибенкламид. Предполагается, что это свойство высокой скорости обмена глимепирида со связывающимся с ним белком обуславливает его выраженный эффект сенсибилизации бета-клеток к глюкозе и их защиту от десенсибилизации и преждевременного истощения.
Эффект повышения чувствительности тканей к инсулину
Глимепирид усиливает эффекты инсулина на поглощение глюкозы периферическими тканями.
Инсулиномиметический эффект
Глимепирид обладает эффектами, подобными эффектам инсулина на поглощение глюкозы периферическими тканями и выход глюкозы из печени. Поглощение глюкозы периферическими тканями осуществляется путем ее транспорта внутрь мышечных клеток и адипоцитов. Глимепирид непосредственно увеличивает количество транспортирующих глюкозу молекул в плазменных мембранах мышечных клеток и адипоцитах. Повышение поступления внутрь клеток глюкозы приводит к активации гликозилфосфатидилинозитол-специфической фосфолипазы С. В результате этого внутриклеточная концентрация кальция снижается, вызывая уменьшение активности протеинкиназы А, что в свою очередь приводит к стимуляции метаболизма глюкозы.
Глимепирид ингибирует выход глюкозы из печени за счет увеличения концентрации фруктозо-2,6-бифосфата, который ингибирует глюконеогенез.
Влияние на агрегацию тромбоцитов и образование атеросклеротических бляшек Глимепирид уменьшает агрегацию тромбоцитов in vitro и in vivo. Этот эффект, по-видимому, связан с селективным ингибированием циклооксигеназы, которая отвечает за образование тромбоксана А, важного эндогенного фактора адгезии тромбоцитов.
Антиатерогенное действие препарата
Глимепирид способствует нормализации содержания липидов, снижает уровень малонового альдегида в крови, что ведет к значительному снижению перекисного окисления липидов.
Снижение выраженности окислительного стресса, который постоянно присутствует у пациентов с сахарным диабетом 2 типа. Глимепирид повышает уровень а-токоферола, активность каталазы, глютатионпероксидазы и супероксиддисмутазы.
Сердечно-сосудистые эффекты
Через АТФ-чувствительные калиевые каналы (см. выше), производные сульфонилмочевины также оказывают воздействие на сердечно-сосудистую систему. По сравнению с традиционными производными сульфонилмочевины, глимепирид оказывает достоверно меньший эффект на сердечно-сосудистую систему. Он снижает агрегацию тромбоцитов и приводит к значимому уменьшению образования атеросклеротических бляшек.
Эффект глимепирида является дозозависимым и воспроизводимым. Физиологическая реакция на физическую нагрузку (снижение секреции инсулина) при приеме глимепирида сохраняется.
Отсутствуют достоверные различия в эффекте в зависимости от того, был принят препарат за 30 минут до еды или непосредственно перед едой. У пациентов с сахарным диабетом может быть достигнут достаточный метаболический контроль в течение 24 часов при однократном приеме препарата. У пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина 4-79 мл/мин) также может быть достигнут достаточный метаболический контроль.
Комбинированная терапия с метформином
Если у пациентов не достигается достаточный метаболический контроль при применении максимальной дозы глимепирида, может быть начата комбинированная терапия глимепиридом и метформином. В двух исследованиях при проведении комбинированной терапии было доказано улучшение метаболического контроля по сравнению с таковым при лечении каждым из этих препаратов в отдельности.
Комбинированная терапия с инсулином
Если у пациентов не достигается достаточный метаболический контроль при приеме максимальных доз глимепирида может быть начата одновременная терапия инсулином. При комбинированной терапии требуется более низкая доза инсулина.
Применение у детей
Данные по долгосрочной эффективности и безопасности при применении препарата у детей отсутствуют.
Фармакокинетика
При многократном приеме глимепирида в суточной дозе 4 мг максимальная концентрация в сыворотке крови (Стах) достигается примерно через 2,5 часов и составляет 309 нг/мл. Существует линейное соотношение между дозой и максимальной плазменной концентрацией глимепирида (Стах), а также между дозой и площадью под кривой «концентрация - время» (AUC). При приеме внутрь глимепирида его абсолютная биодоступность является полной. Прием пищи не оказывает существенного влияния на абсорбцию, за исключением незначительного замедления ее скорости.
Для глимепирида характерен очень низкий объем распределения (около 8,8 л), приблизительно равный объему распределения альбумина, высокая степень связывания с белками плазмы (более 99%) и низкий клиренс (около 48 мл/мин).
Средний период полувыведения составляет приблизительно 5-8 часов. После приема высоких доз отмечается незначительное увеличение периода полувыведения. Значимое накопление препарата отсутствует.
После однократного приема глимепирида внутрь 58% дозы выводится почками и 35% дозы - через кишечник. Неизмененный глимепирид в моче не обнаруживается. В моче и кале были выявлены два метаболита, образующиеся в результате метаболизма в печени (главным образом с помощью CYP2C9), один из них являлся гидроксипроизводным, а другой - карбоксипроизводным. После приема внутрь глимепирида период полувыведения этих метаболитов составлял 3-5 часов и 5-6 часов соответственно. Глимепирид выделяется с грудным молоком и проникает через плацентарный барьер. Фармакокинетические параметры сходны у пациентов разного пола и различных возрастных групп. У пациентов с нарушениями функции почек (с низким клиренсом креатинина) наблюдается тенденция к увеличению клиренса глимепирида и к снижению его средних концентраций в сыворотке крови, что, по всей вероятности, обусловлено более быстрым выведением препарата вследствие более низкого связывания его с белком. Таким образом, у данной категории пациентов отсутствует дополнительный риск кумуляции препарата.
Побочные действия
Со стороны обмена веществ
В результате гипогликемического действия глимепирида может развиться гипогликемия, которая, как и при применении других производных сульфонилмочевины, может быть продолжительной. Симптомами гипогликемии являются: головная боль, чувство голода, тошнота, рвота, чувство усталости, сонливость, нарушения сна, беспокойство, агрессивность, нарушение концентрации внимания, бдительности и скорости реакций, депрессия, спутанность сознания, речевые расстройства, афазия, зрительные расстройства, тремор, парез, сенсорные нарушения, головокружение, потеря самоконтроля, делирий, церебральные судороги, сомноленция или потеря сознания вплоть до комы, поверхностное дыхание, брадикардия. Кроме этого, в ответ на гипогликемию могут возникать такие проявления адренергической контррегуляции, как появление холодного липкого пота, беспокойство, тахикардия, артериальная гипертензия, стенокардия, сердцебиение и нарушения сердечного ритма.
Клиническая картина тяжелой гипогликемии может быть похожа на инсульт. Симптомы гипогликемии почти всегда исчезают после ее устранения.
Со стороны органа зрения
Во время лечения (особенно в его начале) могут наблюдаться транзиторные нарушения зрения, обусловленные изменением концентрации глюкозы в крови. Их причиной является временное изменение набухаемости хрусталиков, зависящее от концентрации глюкозы в крови, и за счет этого изменение показателя преломления хрусталиков.
Со стороны желудочно-кишечного тракта
В редких случаях: тошнота, рвота, ощущение тяжести или переполнения в эпигастрии, боли в животе, диарея. В отдельных случаях: гепатит, повышение активности ферментов печени и/или холестаз и желтуха, которые могут прогрессировать до угрожающей жизни печеночной недостаточности, но могут подвергнуться обратному развитию при отмене препарата.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы
Редко: тромбоцитопения. В отдельных случаях: лейкопения, гемолитическая анемия, эритроцитопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз и панцитопения.
Общие нарушения
В редких случаях возможны аллергические и псевдоаллергические реакции, такие как зуд, крапивница, кожная сыпь. Такие реакции могут переходить в тяжелые реакции с одышкой, резким снижением артериального давления, которые иногда могут прогрессировать вплоть до анафилактического шока. При появлении симптомов крапивницы следует немедленно обратиться к врачу.
В отдельных случаях могут возникнуть снижение сывороточных концентраций натрия, аллергический васкулит, фотосенсибилизация.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В особых клинических стрессовых состояниях таких как травма, хирургические вмешательства, инфекции, протекающие с фебрильной температурой, возможно ухудшение метаболического контроля у пациентов с сахарным диабетом, что может потребовать временного перевода пациентов на инсулинотерапию для поддержания адекватного метаболического контроля.
В первые недели лечения может возрастать риск развития гипогликемии, и поэтому в это время требуется особенно тщательный контроль концентрации глюкозы в крови. Кроме этого рекомендуется регулярный контроль за уровнем гликозилированного гемоглобина.
К факторам, способствующим риску развития гипогликемии, относятся:
-нежелание или неспособность пациента (чаще всего наблюдающиеся у пациентов пожилого возраста) к сотрудничеству с врачом;
-недоедание, нерегулярный прием пищи или пропуски приема пищи;
-дисбаланс между физическими нагрузками и потреблением углеводов;
-изменение диеты;
-употребление алкоголя, особенно в сочетании с пропусками приема пищи;
-тяжелые нарушения функции почек;
тяжелые нарушения функции печени (у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени показан перевод на инсулинотерапию, по крайней мере, до достижения метаболического контроля);
-передозировка глимепирида;
-некоторые декомпенсированные эндокринные расстройства, нарушающие углеводный обмен или адренергическую контррегуляцию в ответ на гипогликемию (например, некоторые нарушения функции щитовидной железы и переднего отдела гипофиза, недостаточность коры надпочечников);
-одновременный прием некоторых лекарственных средств (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»);
-прием глимепирида при отсутствии показаний к его приему.
Лечение производными сульфонилмочевины, к которым относится и глимепирид, может привести к развитию гемолитической анемии, поэтому у пациентов с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы следует соблюдать особую осторожность при назначении глимепирида и лучше применять гипогликемические средства, не являющиеся производными сульфонилмочевины.
В случае наличия вышеперечисленных факторов риска для развития гипогликемии может потребоваться коррекция дозы глимепирида или всей терапии. Это также относится к возникновению интеркуррентных заболеваний во время лечения или изменению образа жизни пациентов.
Те симптомы гипогликемии, которые отражают адренергическую контррегуляцию организма в ответ на гипогликемию, могут быть слабо выраженными или отсутствовать при постепенном развитии гипогликемии, у пациентов пожилого возраста, у пациентов с нейропатией вегетативной нервной системы или у пациентов, получающих бета-адреноблокаторы, клонидин, резерпин, гуанетидин и другие симпатолитические средства. Г ипогликемия может быть быстро устранена при немедленном приеме быстроусваивающихся углеводов (глюкозы или сахарозы).
Как и при приеме других производных сульфонилмочевины, несмотря на первоначальное успешное купирование гипогликемии, гипогликемия может возобновиться. Поэтому пациенты должны оставаться под постоянным наблюдением.
При тяжелой гипогликемии дополнительно требуется немедленное лечение и наблюдение врача, а в некоторых случаях - госпитализация пациента.
Во время лечения глимепиридом требуется проведение регулярного контроля функции печени и картины периферической крови (особенно количества лейкоцитов и тромбоцитов).
Поскольку отдельные побочные действия, такие как тяжелая гипогликемия, серьезные изменения картины крови, тяжелые аллергические реакции, печеночная недостаточность, могут при определенных обстоятельствах представлять собой угрозу для жизни, в случае развития нежелательных или тяжелых реакций больному необходимо сразу же информировать о них лечащего врача и ни в коем случае не продолжать прием препарата без его рекомендации.
Неправильный прием препарата (например, пропуск приема очередной дозы) никогда не должен восполняться путем последующего приема более высокой дозы. Действия пациента при ошибках при приеме препарата (в частности при пропуске приема очередной дозы или при пропуске приема пищи) или в ситуациях, когда нет возможности принять препарат, должны обговариваться пациентом и врачом заблаговременно.
Влияние на способность управления транспортными средствами и механизмами
В случае развития гипогликемии или гипергликемии, особенно в начале лечения или после изменения лечения, или когда препарат не принимается регулярно, возможно снижение внимания и скорости психомоторных реакций. Это может нарушить способность пациента управлять транспортными средствами или другими механизмами.
Показания
Сахарный диабет 2 типа (в монотерапии или в составе комбинированной терапии с метформином или с инсулином).
Противопоказания
-сахарный диабет 1 типа;
-диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома и кома;
- повышенная чувствительность к глимепириду или к какому-либо неактивному компоненту препарата, к другим производным сульфонилмочевины или к сульфаниламидным препаратам (риск развития реакций гиперчувствительности);
-тяжелые нарушения функции печени;
- тяжелые нарушения функции почек, в том числе больные, находящиеся на гемодиализе;
-беременность и период лактации (грудного вскармливания);
-детский возраст;
-непереносимость лактозы; дефицит лактазы; глюкозо-галактозная мальабсорбция.
С осторожностью
-в первые недели лечения (повышенный риск развития гипогликемии);
-при наличии факторов риска для развития гипогликемии;
-при интеркуррентных заболеваниях во время лечения или при изменении образа жизни пациентов (изменение диеты и времени приема пищи, увеличение или уменьшение физической активности);
-при недостаточности глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;
-при нарушениях всасывания пищи и лекарственных средств в желудочно-кишечном тракте (кишечная непроходимость, парез кишечника).
Применение при беременности и в период лактации
Глимепирид противопоказан к применению при беременности. В случае планируемой беременности или при наступлении беременности женщину следует перевести на инсулинотерапию.
Установлено, что глимепирид выделяется с грудным молоком. В период лактации следует перевести женщину на инсулин или прекратить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
силение гипогликемического действия глимепирида возможно при одновременном применении с инсулином или другими гипогликемическими препаратами, ингибиторами АПФ, аллопуринолом, анаболическими стероидами и мужскими половыми гормонами, хлорамфениколом, производными кумарина, циклофосфамидом, дизопирамидом, фенфлурамином, фенирамидолом, фибратами, флуоксетином, гуанетидином, изофосфамидами, ингибиторами МАО, миконазолом, ПАСК, пентоксифиллином (при инъекционном введении в высоких дозах), фенилбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хинолонами, салицилатами, сульфинпиразоном, сульфаниламидами, тетрациклинами.
Ослабление гипогликемического действия глимепирида возможно при одновременном применении с ацетазоламидом, барбитуратами, кортикостероидами, диазоксидом, диуретиками, эпинефрином (адреналином) и другими симпатомиметиками, глюкагоном, слабительными средствами (после длительного применения), никотиновой кислотой (в высоких дозах), эстрогенами и прогестогенами, фе
(6797)
Дозування
Всередину. Таблетки глімепіриду приймають цілими, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води (приблизно 0,5 склянки). Початкова доза та підбір дози Як правило, доза глімепіриду визначається цільової концентрацією глюкози в крові. Повинна застосовуватися найменша доза достатня для досягнення необхідного метаболічного контролю. Початкова доза глімепіриду становить 1 мг 1 раз на день. При необхідності добова доза може бути поступово збільшена (з інтервалами в 1-2 тижні). Збільшення дози рекомендується проводити ��од регулярним контролем концентрації глюкози в крові і у відповідності з наступним кроком підвищення дози: 1 мг - 2 мг - 3 мг - 4 мг - 6 мг - 8 мг). Діапазон доз у пацієнтів з добре контрольованим цукровим діабетом Звичайно щоденна доза у пацієнтів з добре контрольованим цукровим діабетом становить 1-4 мг глімепіриду. Щоденна доза більше 6 мг є більш ефективною тільки у невеликої кількості пацієнтів. Режим дозування Час прийому препарату і розподіл доз протягом дня встановлюється лікарем залежно від способу життя пациента в даний час (часу прийому їжі, кількості фізичних навантажень). Зазвичай достатньо одноразового прийому препарату протягом доби. Рекомендується, щоб у цьому випадку вся доза препарату приймалася безпосередньо перед повноцінним сніданком або в разі, якщо вона не була прийнята в цей час, -безпосередньо перед першим основним прийомом їжі. Дуже важливо після прийому таблеток не пропускати прийом їжі. Так як поліпшення метаболічного контролю асоціюється з підвищенням чутливості до інсуліну, у ході лікування може снитулитися потреба в глімепіриді. Для того, щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідно своєчасно знижувати дози або припиняти прийом глімепіриду. Стани, при яких також може знадобитися корекція дози глімепіриду: -зниження маси тіла у пацієнта; -зміна способу життя пацієнта (зміна дієти, часу прийому їжі, кількості фізичних навантажень); -виникнення інших факторів, які приводять до схильності до розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії (див. розділ «Особливі вказівки»). Тривалість лече��ія Лікування глимепиридом зазвичай проводиться довгостроково. Переведення хворого з іншого гіпоглікемічного засобу для прийому всередину на глімепірид Не існує точного співвідношення між дозами глімепіриду та інших гіпоглікемічних засобів для прийому всередину. Коли інше гіпоглікемічну засіб для прийому всередину замінюється на глімепірид рекомендується, щоб процедура його призначення була такою ж, як при первинному призначенні глімепіриду, тобто лікування повинно починатися з початкової дози 1 мг (навіть у тому випадку, якщо хворого п��реводят на глімепірид з максимальної дози іншого гіпоглікемічного препарату для прийому всередину). Будь-яке підвищення дози слід проводити поетапно, з урахуванням реакції на глімепірид у відповідності з наведеними вище рекомендаціями. Необхідно враховувати силу і тривалість ефекту попереднього гіпоглікемічного засобу для прийому всередину. Може знадобитися переривання лікування для того, щоб уникнути будь-яких сумації ефектів, що може збільшити ризик розвитку гіпоглікемії. Застосування у комбінації з метформіном У пацієнтів з недостатньо контрольованим цукровим діабетом при прийомі максимальних добових доз або глімепіриду, або метформіну може бути розпочато лікування комбінацією цих двох препаратів. При цьому проводилося раніше лікування або глимепиридом, або метформіном триває на тому ж самому рівні доз, а додатковий прийом метформіну або глімепіриду починають з низької дози, яку потім титрується залежно від цільового рівня метаболічного контролю аж до максимальної добової дози. Комбінована терапія повинна починатися п��д суворим медичним наглядом. Застосування в комбінації з інсуліном Пацієнтів з недостатньо контрольованим цукровим діабетом при прийомі максимальних добових доз глімепіриду може бути одночасно призначена введення інсуліну. В цьому випадку остання, призначена хворому доза глімепіриду, залишається незмінною. При цьому лікування інсуліном починається з низьких доз, які поступово підвищуються під контролем концентрації глюкози в крові. Комбіноване лікування вимагає ретельного медичного спостереження. Застосування у пацієнт��з нирковою недостатністю Є обмежена кількість інформації по використанню препарату у хворих з нирковою недостатністю. Пацієнти з порушеною функцією нирок можуть бути більш чутливі до гипогликемическому ефекту глімепіриду. Застосування у пацієнтів з печінковою недостатністю Є обмежена кількість інформації по використанню препарату при печінковій недостатності. Застосування у дітей Даних щодо застосування препарату у дітей недостатньо.Передозування
Симптоми передозування Гостра п��редозировка, а також тривале лікування надто високими дозами глімепіриду можуть призводити до розвитку важкої загрозливою життя гіпоглікемії. Лікування передозування Як тільки буде виявлено передозування глимепиридом, необхідно негайно повідомити про це лікаря. Майже завжди гіпоглікемія може бути швидко купирована негайним прийомом вуглеводів (глюкози або шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю). У зв'язку з цим хворий повинен завжди мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру). Цукрозамінники неефективні �� лікуванні гіпоглікемії. До того моменту, поки лікар не вирішить, що пацієнт знаходиться поза небезпекою, хворому необхідно ретельне медичне спостереження. Слід пам'ятати, що гіпоглікемія може поновитися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. Якщо хворого, який страждає на цукровий діабет, лікують різні лікарі (наприклад, під час перебування в лікарні після нещасного випадку, при захворюванні у вихідні дні), він долже
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з фаской та хрестоподібною рискою.Склад
Активна речовина: глімепірид - 4,0 мг.
Допоміжні\0009вещества: лактози\0009моногидрат 237,5\0009мг, целюлоза мікрокристалічна - 36,0 мг, карбоксиметилкрахмал натрію (натрію крохмаль гліколят) - 15,0 мг, повідон - 3,0 мг, полісорбат 80-1,5 мг, магнію стеарат - 3,0 мФармакологічна дія
Глімепірид знижує концентрацію глюкози в крові, головним чином за рахунок стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Його ефект переважно пов'язаний з поліпшенням здібності бета-клітин підшлункової залози реагувати на фізіологічну стимуляцію глюкозою. Порівняно з глібенкламідом прийом низьких доз глімепіриду викликає вивільнення менших кількостей інсуліну при досягненні приблизно однакового зниження концентрації глюкози в крові. Цей факт свідчить на користь наявності у глімепіриду экстрапанкреатических гіпоглікемічних ефектів (підвищення чутливості тканин до інсуліну і инсулиномиметический ефект).
Секреція інсуліну
Як і всі інші похідні сульфонилмочевіни, глімепірид регулює секрецію інсуліну за рахунок взаємодії з АТФ-чутливим калієвими каналами на мембранах бета-клітин. На відміну від інших похідних сульфонілсечовини глімепірид вибірково зв'язується з білком, що мають молекулярну масу 65 килодальтон (kDa), що знаходиться в мембранах бета-клітин підшлункової залози. Це взаємодія глімепіриду з связывающимся з ним білком регулює відкриття або закриття АТФ-чутливих калієвих каналів.
Глімепірид закриває калієві канали. Це викликає деполяризац��ю бета-клітин і приводить до відкриття вольтаж-чутливих кальцієвих каналів і надходженню кальцію всередину клітини. У підсумку, підвищення внутрішньоклітинної концентрації кальцію активує секрецію інсуліну шляхом екзоцитозу.
Глімепірид набагато швидше і, відповідно, частіше вступає у зв'язок і вивільняється з зв'язку з связывающимся з ним білком, ніж глібенкламід. Передбачається, що це властивість високої швидкості обміну глімепіриду з связывающимся з ним білком обумовлює його виражений ефект сенсибілізації бета-клітин до глюко��е та їх захист від десенсибілізації і передчасного виснаження.
Ефект підвищення чутливості тканин до інсуліну
Глімепірид посилює ефекти інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами.
Инсулиномиметический ефект
Глімепірид має ефектами, такими ефектам інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами і вихід глюкози з печінки. Поглинання глюкози периферичними тканинами здійснюється шляхом її транспорту всередину м'язових клітин і адипоцитів. Глімепірид безпосередньо збільшує кількість транспортують глюкозу молекул в плазмових мембранах м'язових клітин і адипоцитах. Підвищення надходження глюкози всередину клітин призводить до активації глікозілфосфатіділінозітол-специфічної фосфоліпази С. В результаті цього внутрішньоклітинна концентрація кальцію знижується, викликаючи зменшення активності протеїнкінази А, що в свою чергу призводить до стимуляції метаболізму глюкози.
Глімепірид інгібує вихід глюкози з печінки за рахунок збільшення концентрації фруктозо-2,6-бифосфата, який інгібує глюконеогенез.
Вплив на агрегацію тромбоцитів і утворення атеросклеротичних бляшок Глімепірид зменшує агрегацію тромбоцитів in vitro та in vivo. Цей ефект, очевидно, пов'язаний з селективним інгібуванням циклооксигенази, яка відповідає за утворення тромбоксану А, важливого ендогенного фактору адгезії тромбоцитів.
Антиатерогенное дія препарату
Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує рівень малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окисленія ліпідів.
Зниження вираженості окислювального стресу, який постійно присутній у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Глімепірид підвищує рівень а-токоферолу, активність каталази, глютатіонпероксідази і супероксиддисмутази.
Серцево-судинні ефекти
Через АТФ-чутливі калієві канали (див. вище), похідні сульфонілсечовини також впливають на серцево-судинну систему. Порівняно з традиційними похідними сульфонілсечовини, глімепірид має достовірно менший ефект на серцево-судинну систему. Він знижує агрегацію тромбоцитів і призводить до значного зменшення утворення атеросклеротичних бляшок.
Ефект глімепіриду є дозозалежною і відтворюваним. Фізіологічна реакція на фізичне навантаження (зниження секреції інсуліну) при прийомі глімепіриду зберігається.
Відсутні достовірні відмінності в ефекті в залежності від того, був прийнятий препарат за 30 хвилин до їжі або безпосередньо перед їжею. У пацієнтів з цукровим діабетом може бути досягнутий достатній метабол��психологічний контроль протягом 24 годин при одноразовому прийомі препарату. У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 4-79 мл/хв) також може бути досягнутий достатній метаболічний контроль.
Комбінована терапія з метформіном
Якщо у пацієнтів не досягається достатній метаболічний контроль при застосуванні максимальної дози глімепіриду, може бути розпочата комбінована терапія глимепиридом та метформіном. У двох дослідженнях при проведенні комбінованої терапії було доведено поліпшення метаболиче��кого контролю порівняно з таким при лікуванні кожним з цих препаратів окремо.
Комбінована терапія з інсуліном
Якщо у пацієнтів не досягається достатній метаболічний контроль при прийомі максимальних доз глімепіриду може бути розпочато одночасна терапія інсуліном. При комбінованій терапії потрібна більш низька доза інсуліну.
Застосування у дітей
Дані щодо довгострокової ефективності і безпеки при застосуванні препарату у дітей відсутні.Фармакокінетика
При багаторазовому ��риеме глімепіриду в добовій дозі 4 мг максимальна концентрація в сироватці крові (Стах) досягається приблизно через 2,5 години і становить 309 нг/мл, Існує лінійне співвідношення між дозою і максимальною плазмовою концентрацією глімепіриду (Стах), а також між дозою і площею під кривою «концентрація - час» (AUC). При прийомі внутрішньо глімепіриду його абсолютна біодоступність є повною. Прийом їжі не має істотного впливу на абсорбцію, за винятком незначного уповільнення її швидкості.
Для глімепіриду хара��терен дуже низький об'єм розподілу (близько 8,8 л), який приблизно дорівнює об'єму розподілу альбуміну, високий ступінь зв'язування з білками плазми (більше 99%) і низький кліренс (близько 48 мл/хв).
Середній період напіввиведення становить приблизно 5-8 годин. Після прийому високих доз відзначається незначне збільшення періоду напіввиведення. Значуще накопичення препарату відсутня.
Після одноразового прийому глімепіриду внутрішньо 58% дози виводиться нирками і 35% дози - через кишечник. Незмінений глімепірид в сечі не виявпостійну температуру. В сечі і калі були виявлені два метаболіти, які утворюються в результаті метаболізму у печінці (головним чином за допомогою CYP2C9), один з них був гидроксипроизводным, а інший - карбоксипроизводным. Після прийому внутрішньо глімепіриду період напіввиведення цих метаболітів становив 3-5 годин і 5-6 годин, відповідно. Глімепірид виділяється з грудним молоком і проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетичні параметри схожі у пацієнтів різної статі і різних вікових груп. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його середніх концентрацій в сироватці крові, що, ймовірно, зумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок більш низького зв'язування його з білком. Таким чином, у даної категорії пацієнтів відсутній додатковий ризик кумуляції препарату.Побічні дії
З боку обміну речовин
В результаті гіпоглікемічної дії глімепіриду може розвинутися гіпоглікемія, яка, як і при застосуванні інших вир��дных сульфонілсечовини, може бути тривалою. Симптомами гіпоглікемії є головний біль, відчуття голоду, нудота, блювання, відчуття втоми, сонливість, порушення сну, неспокій, агресивність, порушення концентрації уваги, пильності та швидкості реакцій, депресія, сплутаність свідомості, мовні розлади, афазія, зорові розлади, тремор, парез, сенсорні порушення, запаморочення, втрата самоконтролю, делірій, церебральні судоми, сомноленція або втрата свідомості аж до коми, поверхневе дихання, брадикардия. Крім цього, у відповідь на гіпоглікемію можуть виникати такі прояви адренергічної контррегуляції, як поява холодного липкого поту, занепокоєння, тахікардія, артеріальна гіпертензія, стенокардія, серцебиття і порушення серцевого ритму.
Клінічна картина тяжкої гіпоглікемії може бути схожа на інсульт. Симптоми гіпоглікемії майже завжди зникають після її усунення.
З боку органа зору
Під час лікування (особливо на його початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, зумовлено��військові зміною концентрації глюкози в крові. Їх причиною є тимчасове зміна набухаемости кришталиків, залежне від концентрації глюкози в крові, і за рахунок цього зміна показника заломлення кришталиків.
З боку шлунково-кишкового тракту
В окремих випадках: нудота, блювання, відчуття важкості або переповнення в епігастрії, біль у животі, діарея. В окремих випадках: гепатит, підвищення активності ферментів печінки та/або холестаз і жовтяниця, які можуть прогресувати до загрозливої для життя печінкової недолі��чности, але можуть піддатися зворотному розвитку при відміні препарату.
З боку системи кровотворення і лімфатичної системи
Рідко: тромбоцитопенія. В окремих випадках лейкопенія, гемолітична анемія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз і панцитопенія.
Загальні порушення
В рідкісних випадках можливі алергічні і псевдоалергічні реакції, такі як свербіж, кропив'янка, шкірний висип. Такі реакції можуть переходити в тяжкі реакції із задишкою, різким зниженням артеріального тиску, які�� іноді можуть прогресувати аж до анафілактичного шоку. При появі симптомів кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря.
В окремих випадках можуть виникнути зниження сироваткових концентрацій натрію, алергічний васкуліт, фотосенсибілізація.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
В особливих клінічних стресових станах таких як травма, хірургічні втручання, інфекції, що протікають з фебрильною температурою, можливо погіршення метаболічного контролю у пацієнтів з цукровим діа��етом, що може вимагати тимчасового переведення пацієнтів на інсулінотерапію для підтримки адекватного метаболічного контролю.
У перші тижні лікування може зростати ризик розвитку гіпоглікемії, і тому в цей час потрібно особливо ретельний контроль концентрації глюкози в крові. Крім цього рекомендується регулярний контроль за рівнем глікозильованого гемоглобіну.
До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії, належать:
-небажання або нездатність пацієнта (частіше всього спостерігаються у ��ациентов похилого віку) до співпраці з лікарем;
-недоїдання, нерегулярне приймання їжі або пропуски прийому їжі;
-дисбаланс між фізичними навантаженнями та споживанням вуглеводів;
-зміна дієти;
-вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропусками прийому їжі;
-тяжкі порушення функції нирок;
тяжкі порушення функції печінки (у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки показано переведення на інсулінотерапію, принаймні, до досягнення метаболічного контролю);
-передозування глімепіриду;
-деякі некомпенсовані ендокринні розлади, які порушують вуглеводний обмін або адренергическую контррегуляцию у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, певні порушення функції щитовидної залози і переднього відділу гіпоталамуса, недостатність кори надниркових залоз);
-одночасний прийом деяких лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
-прийом глімепіриду при відсутності показань до його прийому.
Лікування похідними сульфонілсечовини, до яких відноситься і глімепірид, може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази слід дотримуватися особливої обережності при призначенні глімепіриду і краще застосовувати гіпоглікемічні засоби, що не є похідними сульфонілсечовини.
У разі наявності вищеперелічених факторів ризику для розвитку гіпоглікемії може знадобитися корекція дози глімепіриду або всієї терапії. Це також відноситься до виникнення інтеркурентних захворювань під час ле��ения або зміни способу життя пацієнтів.
Ті симптоми гіпоглікемії, що відображають адренергическую контррегуляцию організму у відповідь на гіпоглікемію, можуть бути слабко вираженими або відсутніми при поступовому розвитку гіпоглікемії у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів з нейропатією вегетативної нервової системи або у пацієнтів, які одержують бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин та інші симпатолітичні засоби. Р ипогликемия може бути швидко вирішена при негайному прийнятті быстроусваивающихся у��леводов (глюкози або сахарози).
Як і при прийомі інших похідних сульфонілсечовини, незважаючи на успішне усунення гіпоглікемії, гіпоглікемія може поновитися. Тому пацієнти повинні залишатися під постійним наглядом.
При тяжкій гіпоглікемії додатково потрібно негайне лікування і спостереження лікаря, а в деяких випадках - госпіталізація пацієнта.
Під час лікування глимепиридом потрібне проведення регулярного контролю функції печінки і картини периферичної крові (особливо до��личества лейкоцитів і тромбоцитів).
Оскільки окремі побічні дії, такі як тяжка гіпоглікемія, серйозні зміни картини крові, тяжкі алергічні реакції, печінкова недостатність, можуть за певних обставин представляти собою загрозу для життя, в разі розвитку небажаних або тяжких реакцій хворому необхідно негайно інформувати про них лікаря і ні в якому разі не продовжувати прийом препарату без його рекомендації.
Неправильний прийом препарату (наприклад, пропуск прийому очередной дози) ніколи не повинен заповнюватися шляхом наступного прийому більш високої дози. Дії пацієнта при помилках при прийомі препарату (зокрема при пропуску прийому чергової дози або при пропуску прийому їжі) або в ситуаціях, коли немає можливості прийняти препарат, повинні обговорюватися пацієнтом і лікарем завчасно.
Вплив на здатність керування транспортними засобами і механізмами
У разі розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії, особливо на початку лікування або після зміни лікування, або коли викларат не приймається регулярно, можливо зниження уваги і швидкості психомоторних реакцій. Це може порушити здатність пацієнта керувати транспортними засобами або іншими механізмами.Свідчення
Цукровий діабет 2 типу (у монотерапії або у складі комбінованої терапії з метформіном або з інсуліном).Протипоказання
-цукровий діабет 1 типу;
-діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома;
- підвищена чутливість до глімепіриду або до будь-якого неактивного компонента препарату, до інших вироб��водним сульфонілсечовини або сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості);
-тяжкі порушення функції печінки;
- тяжкі порушення функції нирок, у тому числі хворі, які перебувають на гемодіалізі;
-вагітність і період лактації (грудного вигодовування);
-дитячий вік;
-непереносимість лактози; дефіцит лактази; глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю
-у перші тижні лікування (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії);
-при наявності факторів ризику для розвитку гіпоглікемії;
-при інтеркурентних захворюваннях під час лікування або при зміні способу життя пацієнтів (зміна дієти і часу прийому їжі, збільшення або зменшення фізичної активності);
-при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
-при порушеннях всмоктування їжі та лікарських засобів у шлунково-кишковому тракті (кишкова непрохідність, парез кишечнику).
Застосування при вагітності і в період лактації
Глімепірид протипоказаний до застосування при вагітності. В ��разі запланованої вагітності або при настанні вагітності жінку слід перевести на інсулінотерапію.
Встановлено, що глімепірид виділяється з грудним молоком. В період лактації слід перевести жінку на інсулін або припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
силение гіпоглікемічної дії глімепіриду можливе при одночасному застосуванні з інсуліном або іншими гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами АПФ, алопуринолом, анаболічними стероїдами і чоловічими статевими гормонами, хлорамфеніколом, похідними кумарину, циклофосфамідом, дизопірамідом, фенфлурамином, фенирамидолом, фібратами, флуоксетином, гуанетидином, изофосфамидами, інгібіторами МАО, миконазолом, ПАСК, пентоксифиллином (при ін'єкційному введенні у високих дозах), фенілбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хінолонами, саліцилатами, сульфинпиразоном, сульфаніламідами, тетрациклінами.
Послаблення гіпоглікемічної дії глімепіриду можливе при одночасному застосуванні з ацетазоламідом, барбітуратами, кортикостероїдами, діазоксидом, діуретиками, епінефрином (адреналіном) та іншими симпатоміметиками, глюкагоном, проносними засобами (після тривалого застосування), нікотиновою кислотою (у високих дозах), естрогенами і прогестогенами, фе
