Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Глимепирид 0,002 n30 табл /фармпроект (Глимепирид 0,002 n30 табл /фармпроект)

540 грн
0 грн
Рейтинг: 29 (4.9) 5
Артикул: 1761
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Препарат применяется внутрь. Начальную и поддерживающую дозы глимепирида устанавливают индивидуально на основании результатов регулярного контроля концентрации глюкозы в крови. Начальная доза и подбор дозы. В начале лечения препарат назначают по 1 мг 1 раз/сут. При достижении оптимального терапевтического эффекта рекомендуется принимать эту дозу в качестве поддерживающей. В случае отсутствия гликемического контроля, суточная доза должна быть поэтапно увеличена под регулярным контролем концентрации глюкозы в крови (с интервалами в 1-2 недели) до 2 мг, 3 мг или 4 мг в сутки. Дозы свыше 4 мг/сут эффективны только в исключительных случаях. Максимальная рекомендованная суточная доза - 6 мг. Время и кратность приема суточной дозы определяется врачом с учетом образа жизни больного. Суточная доза назначается в 1 прием непосредственно перед или во время плотного завтрака, или первого основного приема пищи. Таблетки принимают целиком, не разжевывая, с достаточным количеством жидкости (около 0.5 стакана). Не рекомендуется пропускать прием пищи после употребления глимепирида. Дльность лечения. Лечение глимепиридом длительное, под контролем содержания глюкозы в крови и моче. Применение в комбинации с метформином. В случае отсутствия гликемического контроля у больных, принимающих метформин, может быть начата сопутствующая терапия глимепиридом. При сохранении дозы метформина на прежнем уровне лечение глимепиридом начинается с минимальной дозы, а затем доза постепенно увеличивается в зависимости от желаемого уровня гликемического контроля, вплоть до максимальной суточной дозы. Комбинированная терапия должна проводиться под тщательным медицинским наблюдением. Применение в комбинации с инсулином. В случаях, когда не удается достигнуть гликемического контроля приемом максимальной дозы глимепирида в монотерапии или в комбинации с максимальной дозой метформина, возможна комбинация глимепирида с инсулином. В этом случае последняя, назначенная больному доза глимепирида, остается неизменной. При этом лечение инсулином начинается с минимальной дозы, с возможным последующим постепенным увеличением его дозы под контролем концентрации глюкозы в крови. Комбинированное лечение требует обязательного врачебного контроля. Перевод больного с другого перорального гипогликемического препарата на глимепири. При переводе больного с другого перорального гипогликемического препарата па глимепирид начальная суточная доза последнего должна составлять 1 мг (даже в том случае, если больного переводят на глимепирид с максимальной дозы другого перорального гипогликемического препарата). Любое повышение дозы глимепирида следует проводить поэтапно в соответствии с приведенными выше рекомендациями. Необходимо принимать во внимание эффективность, дозу и продолжительность действия используемого гипогликемического средства. В некоторых случаях, особенно при приеме гипогликемических препаратов с большим периодом полувыведения (например, хлорпропамида) может возникнуть необходимость во временном (в течение нескольких дней) прекращении лечения во избежание аддитивного эффекта, повышающего риск развития гипогликемии. Перевод больного с инсулина на глимепирид. В исключительных случаях, при проведении инсулинотерапии у больных сахарным диабетом 2 типа, при компенсации заболевания и при сохранной секреторной функции ?-клеток поджелудочной железы, возможна замена инсулина глимепиридом. Перевод должен проводиться под тщательным наблюдением врача. При этом перевод больного на глимепирид начинают с минимальной дозы в 1 мг. Подробнее см инструкцию.

Лекарственная форма

Таблетки от белого до белого с кремоватым оттенком цвета, круглые, плоскоцилиндрические, с фаской.

Состав

1 таб. глимепирид (в пересчете на 100% вещество) 2 мг

Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 107.8 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 14 мг, крахмал прежелатинизированный - 3.9 мг, натрия лаурилсульфат - 1.3 мг, магния стеарат - 1 мг.

Фармакологическое действие

Глимепирид действует, главным образом, стимулируя секрецию и высвобождение инсулина из ?-клеток поджелудочной железы (панкреатическое действие). Как и у других производных сульфонилмочевины, в основе этого эффекта лежит увеличение реакции ?-клеток поджелудочной железы на физиологическую стимуляцию глюкозой, при этом количество секретируемого инсулина значительно меньше, чем при действии традиционных препаратов - производных сульфонилмочевины. Наименьшее стимулирующее влияние глимепирида на секрецию инсулина обеспечивает и меньший риск развития гипогликемии. В дополнение к этому, глимепирид обладает внепанкреатическим действием - способностью улучшать чувствительность периферических тканей (мышечной, жировой) к действию собственного инсулина, снижать поглощение инсулина печенью; ингибирует продукцию глюкозы в печени. Глимепирид избирательно ингибирует циклооксигеназу и снижает превращение арахидоновой кислоты в тромбоксан А2, который способствует агрегации тромбоцитов, таким образом оказывая антитромботическое действие.

Глимепирид способствует нормализации содержания липидов, снижает уровень малонового альдегида в крови, что ведет к значительному снижению перикисного окисления липидов, это способствует антиатерогенному действию препарата.

Глимепирид повышает уровень эндогенного ?-токоферола, активность каталазы, глютатионпероксидазы и супероксиддисмутазы, что способствует снижению выраженности окислительного стресса в организме больного, который постоянно присутствует при сахарном диабете 2 типа.

Фармакокинетика

При многократном приеме глимепирида в суточной дозе 4 мг максимальная концентрация в сыворотке крови (Cmаx) достигается примерно через 2,5 часа и составляет 309 нг/мл; существует линейное соотношение между дозой и Стах, а также между дозой и AUC (площадь под кривой «концентрация-время»). При приеме внутрь глимепирида его биодоступность составляет 100%. Прием пищи не оказывает существенного влияния на всасывание, за исключением незначительного замедления скорости абсорбции. Для глимепирида характерен очень низкий объем распределения (около 8,8 л), приблизительно равный объему распределения альбумина, высокая степень связывания с белком (более 99%) и низкий клиренс (около 48 мл/мин).

После однократного приема внутрь дозы глимепирида почками выводится 58% и через кишечник - 35%. Неизмененное вещество в моче не обнаруживалось. Период полувыведения при плазменных концентрациях препарата в сыворотке, соответствующих многократному режиму дозирования, составляет 5-8 часов. После приема высоких доз период полувыведения несколько увеличивается.

В моче и фекалиях выявляются два неактивных метаболита, по всей вероятности образующиеся в результате метаболизма в печени, один из них является гидроксипроизводным, а другой - карбоксипроизводным. После приема внутрь глимепирида терминальный период полувыведения этих метаболитов составляет 3-5 часов и 5-6 часов, соответственно.

Глимепирид выделяется с грудным молоком и проникает через плацентарный барьер. Препарат плохо проникает через гематоэнцефалический барьер.

У пациентов с нарушениями функции почек (с низким клиренсом креатинина) наблюдалась тенденция к увеличению клиренса глимепирида и к снижению его средних концентраций в сыворотке крови, что по всей вероятности, обусловлено более быстрым выведением препарата вследствие более низкого связывания его с белком. Таким образом, у данной категории пациентов не имеется дополнительного риска кумуляции препарата.

Побочные действия

Со стороны обмена веществ: в редких случаях возможно развитие гипогликемических реакций. Эти реакции, главным образом, возникают вскоре после приема препарата, могут иметь тяжелую форму и течение и их не всегда удается легко купировать. Наступление этих симптомов зависит от индивидуальных факторов, таких как особенности питания и дозирование.

Со стороны органа зрения: во время лечения (особенно в его начале) могут наблюдаться транзиторные нарушения зрения, обусловленные изменением концентрации глюкозы в крови.

Со стороны системы органов пищеварения: иногда могут отмечаться тошнота, рвота, ощущение тяжести или дискомфорта в эпигастрии, боли в животе, диарея, очень редко приводящие к прекращению лечения; в редких случаях - повышение активности печеночных ферментов, холестаз, желтуха, гепатит (вплоть до развития печеночной недостаточности).

Со стороны системы кроветворения: редко возможна тромбоцитопения (от умеренной до тяжелой), лейкопения, гемолитическая или апластическая анемия, эритроцитопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз и панцитопения.

Аллергические реакции: иногда возможно появление крапивницы (зуд, кожная сыпь). Такие реакции бывают, как правило, умеренно выраженными, но могут прогрессировать, сопровождаясь падением АД, диспноэ, вплоть до развития анафилактического шока. При появлении крапивницы следует немедленно обратиться к врачу. Возможна перекрестная аллергия с другими производными сульфонилмочевины, сульфаниламидами, также возможно развитие аллергического васкулита.

Прочие: в исключительных случаях возможно развитие головных болей, астении, гипонатриемии, фотосенсибилизации, поздней кожной порфирии.

Отдельные побочные действия (тяжелая гипогликемия, серьезные изменения картины крови, тяжелые аллергические реакции, печеночная недостаточность), могут при определенных обстоятельствах представлять собой угрозу для жизни пациента. В случае развития нежелательных или тяжелых реакций больному необходимо сразу же информировать о них лечащего врача и не продолжать прием препарата без его рекомендации.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

После приема внутрь большой дозы глимепирида возможно развитие гипогликемии, продолжительностью от 12 до 72 ч, которая может повториться после первоначального восстановления концентрации глюкозы в крови. В большинстве случаев рекомендуется наблюдение в условиях стационара. Могут возникать: усиление потоотделения, чувство тревоги, тахикардия, повышение АД, ощущение сердцебиения, боли в области сердца, аритмия, головная боль, головокружение, резкое повышение аппетита, тошнота, рвота, апатия, сонливость, беспокойство, агрессивность, нарушение концентрации внимания, депрессия, спутанность сознания, тремор, парезы, нарушение чувствительности, судороги центрального генеза. Иногда клиническая картина гипогликемии может напоминать инсульт. Возможно развитие комы.

Лечение включает индукцию рвоты, обильное питье с активированным углем (адсорбентом) и натрия пикосульфатом (слабительным). При приеме большого количества препарата показано промывание желудка, с последующим введением натрия пикосульфата и активированного угля. Как можно скорее начинают введение декстрозы, при необходимости в виде в/в струйного введения 50 мл 40% раствора, с последующим инфузионным введением 10% раствора, с тщательным мониторированием концентрации глюкозы в крови. В дальнейшем лечение должно быть симптоматическим.

При лечении гипогликемии, развившейся вследствие случайного приема глимепирида грудными или маленькими детьми, для того, чтобы избежать гипергликемии, следует контролировать дозу декстрозы (50 мл 40% раствора) и непрерывно мониторировать концентрацию глюкозы в крови.

Показания

Лечение сахарного диабета 2 типа при неэффективности ранее назначенной диеты и физической нагрузки. При неэффективности монотерапии глимепиридом, возможно его применение в комбинированной терапии с метформином или с инсулином.

Противопоказания

—сахарный диабет 1 типа;

—диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома и кома;

—состояния, сопровождающиеся нарушением всасывания пищи и развитием гипогликемии (инфекционные заболевания);

—лейкопения;

—тяжелые нарушения функции печени;

—тяжелые нарушения функции почек (в т.ч. больные, находящиеся на гемодиализе);

—непереносимость лактозы, лактазная недостаточность, глюкозо-галактозная мальабсорбция;

—беременность;

—лактация;

—детский возраст до 18 лет;

—повышенная чувствительность к глимепириду или к какому-либо неактивному компоненту препарата, к другим производным сульфонилмочевины или к сульфаниламидным препаратам (риск развития реакций гиперчувствительности).

С осторожностью: состояния, требующие перевода больного на инсулинотерапию (обширные ожоги, тяжелые множественные травмы, большие хирургические вмешательства, а также нарушения всасывания пищи и лекарственных средств в ЖКТ - кишечная непроходимость, парез желудка).

Лекарственное взаимодействие

Одновременное применение глимепирида с некоторыми лекарственными препаратами может вызвать как усиление, так и ослабление гипогликемического действия препарата. Поэтому другие лекарственные препараты можно принимать только после согласования с врачом.

Усиление гипогликемического действия и, связанное с этим, возможное развитие гипогликемии, может наблюдаться при одновременном применении глимепирида с инсулином, метформином или другими пероральными гипогликемическими препаратами, ингибиторами АПФ, аллопуринолом, анаболическими стероидами и мужскими половыми гормонами, хлорамфениколом, производными кумарина, циклофосфамидом, трофосфамидом и ифосфамидом, фенфлурамином, фибратами, флуоксетином, симпатолитиками (гуанетидином), ингибиторами МАО, миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральном введении в высоких дозах), фенилбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хинолоновыми антибиотиками, салицилатами и аминосалициловой кислотой, сульфинпиразоном, некоторыми сульфаниламидами пролонгированного действия, тетрациклинами, тритоквалином, флуконазолом.

Ослабление гипогликемического действия, и связанное с этим повышение концентрации глюкозы в крови, может наблюдаться при одновременном применении глимепирида с ацетазол амидом, барбитуратами, ГКС, диазоксидом, салуретиками, тиазидными диуретиками, эпинефрином и другими симпатомиметическими средствами, глюкагоном, слабительными средствами (при длительном применении), никотиновой кислотой (в высоких дозах) и производными никотиновой кислоты, эстрогенами и прогестагенами, фенотиазинами, хлорпромазином, фенитоином, рифампицином, гормонами щитовидной железы, солями лития.

Блокаторы гистаминовых Н2-рецепторов, клонидин и резерпин способны как потенцировать, так и ослаблять гипогликемическое действие глимепирида.

Под действием таких симпатолитических средств, как бета-адреноблокаторы. клонидин, гуанетидин и резерпин, возможно ослабление или отсутствие клинических признаков гипогликемии.

На фоне приема глимепирида может наблюдаться усиление или ослабление действия производных кумарина.

При одновременном применении с лекарственными средствами, угнетающими костномозговое кроветворение, увеличивается риск миелосупрессии.

Однократное или хроническое употребление алкоголя может как усиливать, так и ослаблять гипогликемическое действие глимепирида.
(761)


Дозування

Препарат застосовується внутрішньо. Початкову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на основі результатів регулярного контролю концентрації глюкози в крові. Початкова доза та підбір дози. На початку лікування препарат призначають по 1 мг 1 раз/добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу в якості підтримуючої. У разі відсутності глікемічного контролю, добова доза повинна бути поетапно збільшена під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (�� інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг/добу ефективні тільки у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза - 6 мг. Час і кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добова доза призначається в 1 прийом безпосередньо перед чи під час ситного сніданку або під час першого основного прийому їжі. Таблетки приймають цілими, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після вживання гли��епирида. Дльность лікування. Лікування глимепиридом тривалий, під контролем вмісту глюкози в крові та сечі. Застосування у комбінації з метформіном. У разі відсутності глікемічного контролю у хворих, які приймають метформін, може бути розпочата супутня терапія глимепиридом. При збереженні дози метформіну на попередньому рівні лікування глимепиридом починається з мінімальної дози, а потім доза поступово збільшується залежно від бажаного рівня глікемічного контролю, аж до максимальної добової дози. Комбінована тер��пія повинна проводитися під ретельним медичним наглядом. Застосування в комбінації з інсуліном. У випадках, коли не вдається досягти глікемічного контролю прийомом максимальної дози глімепіриду до монотерапії або в комбінації з максимальною дозою метформіну, можлива комбінація глімепіриду з інсуліном. В цьому випадку остання, призначена хворому доза глімепіриду, залишається незмінною. При цьому лікування інсуліном починається з мінімальної дози, з можливим подальшим поступовим збільшенням його дози під контролем концентрац��і глюкози в крові. Комбіноване лікування вимагає обов'язкового лікарського контролю. Переведення хворого з іншого перорального гіпоглікемічного препарату на глимепири. При переведенні хворого з іншого перорального гіпоглікемічного препарату па глімепірид початкова добова доза останнього повинна становити 1 мг (навіть у тому випадку, якщо хворого переводять на глімепірид з максимальної дози іншого перорального гіпоглікемічного препарату). Будь-яке підвищення дози глімепіриду слід проводити поетапно у відповідності з наведеним�� вище рекомендаціями. Необхідно брати до уваги ефективність, дозу і тривалість дії гіпоглікемічного засобу. У деяких випадках, особливо при прийомі гіпоглікемічних препаратів з великим періодом напіввиведення (наприклад хлорпропаміду), може виникнути необхідність у тимчасовому (на кілька днів) припиненні лікування, щоб уникнути аддитивного ефекту, який підвищує ризик розвитку гіпоглікемії. Переведення хворого з інсуліну на глімепірид. У виняткових випадках, при проведенні інсулін��терапії у хворих на цукровий діабет 2 типу, при компенсації захворювання і при збереженій секреторній функції ?-клітин підшлункової залози, можлива заміна інсуліну глимепиридом. Переклад повинен проводитися під ретельним наглядом лікаря. При цьому переведення хворого на глімепірид починають з мінімальної дози в 1 мг. Докладніше див інструкцію.

Лікарська форма

Таблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою.

Склад

1 таб. глімепірид (у перерахуванні на 100% речовину) 2 мг

Вспомогательные речовини: лактози моногідрат - 107.8 мг, целюлоза мікрокристалічна - 14 мг, крохмаль прежелатинізований - 3.9 мг, натрію лаурилсульфат - 1.3 мг, магнію стеарат - 1 мг.

Фармакологічна дія

Глімепірид діє, головним чином, стимулюючи секрецію та вивільнення інсуліну ?-клітин підшлункової залози (панкреатическое дія). Як і в інших похідних сульфонілсечовини, в основі цього ефекту лежить збільшення реакції ?-клітин підшлункової залози на фізіологічну стимуляцію глюкозою, при цьому кількість секретируемого інсуліну значно менше, ніж при дії традиційних препаратів - похідних сульфонілсечовини. Найменше стимулюючий вплив глімепіриду на секрецію інсуліну забезпечує і менший ризик розвитку гіпоглікемії. На додаток до цього, глімепірид має внепанкреатическим дією, здатністю покращувати чутливість периферичних тканин (м'язової, жирової) до дії власного інсуліну, знижувати поглинання інсуліну печінкою; інгібує продукцію глюкози в печінці. Глімепірид вибірково інгібує циклоокс��геназу і знижує перетворення арахідонової кислоти в тромбоксан А2, який сприяє агрегації тромбоцитів, таким чином надаючи антитромботична дія.

Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує рівень малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перикисного окислення ліпідів, це сприяє антиатерогенному дії препарату.

Глімепірид підвищує рівень ендогенного ?-токоферолу, активність каталази, глютатіонпероксідази та супероксиддисмутази, що сприяють оздоровленню��ет зниженню вираженості окислювального стресу в організмі хворого, який постійно присутній при цукровому діабеті 2 типу.

Фармакокінетика

При багаторазовому прийомі глімепіриду в добовій дозі 4 мг максимальна концентрація в сироватці крові (Смах) досягається приблизно через 2,5 години і становить 309 нг/мл; існує лінійне співвідношення між дозою і Стах, а також між дозою та AUC (площа під кривою «концентрація-час»). При прийомі внутрішньо глімепіриду його біодоступність становить 100%. Прийом їжі не має суттєвого впливу на абсорбцію, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції. Для глімепіриду характерні дуже низький об'єм розподілу (близько 8,8 л), який приблизно дорівнює об'єму розподілу альбуміну, високий ступінь зв'язування з білком (більше 99%) і низький кліренс (близько 48 мл/хв).

Після однократного прийому внутрішньо дози глімепіриду нирками виводиться 58% і через кишечник - 35%. Незмінена речовина в сечі не виявлялося. Період напіввиведення при плазмових концентрацій препарату в сироватці, які відповідають багаторазовому режіго дозування, становить 5-8 годин. Після прийому високих доз період напіввиведення дещо збільшується.

В сечі та фекаліях виявляються два неактивних метаболіти, по всій ймовірності утворюються в результаті метаболізму в печінці, що один з них є гидроксипроизводным, а інший - карбоксипроизводным. Після прийому внутрішньо глімепіриду термінальний період напіввиведення цих метаболітів становить 3-5 годин і 5-6 годин, відповідно.

Глімепірид виділяється з грудним молоком і проникає крізь плацентарний бар'єр. Препарат плохо проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігалася тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його середніх концентрацій в сироватці крові, що, ймовірно, зумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок більш низького зв'язування його з білком. Таким чином, у даної категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.

Побічні дії

З боку обміну речовин: у поодиноких випадках можливо развитие гіпоглікемічних реакцій. Ці реакції, головним чином, виникають незабаром після прийому препарату, можуть мати важку форму та протягом і їх не завжди вдається легко вилікувати. Наступ цих симптомів залежить від індивідуальних факторів, таких як особливості харчування та дозування.

З боку органу зору: під час лікування (особливо на його початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, зумовлені зміною концентрації глюкози в крові.

З боку системи органів травлення: іноді можуть відзначатися ��ошнота, блювання, відчуття важкості або дискомфорту в епігастрії, біль у животі, діарея, дуже рідко призводять до припинення лікування; в поодиноких випадках - підвищення активності печінкових ферментів, холестаз, жовтяниця, гепатит (аж до розвитку печінкової недостатності).

З боку системи кровотворення: рідко можлива тромбоцитопенія (від помірної до тяжкої), лейкопенія, гемолітична або апластична анемія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз і панцитопенія.

Алергічні реакції: іноді можливо появление кропив'янки (свербіж, шкірний висип). Такі реакції бувають, як правило, помірно виражені, але можуть прогресувати, супроводжуючись падінням артеріального тиску, диспное, аж до розвитку анафілактичного шоку. При появі кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами, також можливий розвиток алергічного васкуліту.

Інші: у виняткових випадках можливий розвиток головних болів, астенії, гіпонатріємії, фотосенсибілізації, пізньої шкірної порфірії.

Окремі побічні дії (важка гіпоглікемія, серйозні зміни картини крові, тяжкі алергічні реакції, печінкова недостатність), можуть за певних обставин представляти собою загрозу для життя пацієнта. У разі розвитку небажаних або тяжких реакцій хворому необхідно негайно інформувати про них лікаря і не продовжувати прийом препарату без його рекомендації.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Після прийому внутрішньо великої дози глімепіриду можливе розвиток гипогл��кемии, тривалістю від 12 до 72 год, яка може повторитися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. У більшості випадків рекомендується спостереження в умовах стаціонару. Можуть виникати: посилення потовиділення, відчуття тривоги, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, болі в області серця, аритмія, головний біль, запаморочення, різке підвищення апетиту, нудота, блювання, апатія, сонливість, занепокоєння, агресивність, порушення концентрації уваги, депресія, сплутаність свідомості, тремор, парізи, порушення чутливості, судоми центрального генезу. Іноді клінічна картина гіпоглікемії може нагадувати інсульт. Можливий розвиток коми.

Лікування включає індукцію блювоти, рясне питво з активованим вугіллям (адсорбентом) і натрію пикосульфатом (проносним). При прийомі великої кількості препарату показано промивання шлунка, з подальшим введенням натрію пикосульфата та активованого вугілля. Як можна швидше починають введення декстрози, при необхідності у вигляді внутрішньовенного струминного введення 50 мл 40% розчину, післядмуть інфузійних введенням 10% розчину, з ретельним моніторуванням концентрації глюкози в крові. Надалі лікування повинно бути симптоматичним.

При лікуванні гіпоглікемії, що розвинулася внаслідок випадкового прийому глімепіриду грудними або маленькими дітьми, для того, щоб уникнути гіперглікемії, слід контролювати дозу декстрози (50 мл 40% розчину) і безупинно моніторувати концентрацію глюкози в крові.

Свідчення

Лікування цукрового діабету 2 типу, при неефективності раніше призначеної дієти і фізичного навантаження. При неефективності монотерапії глимепиридом, можливо його застосування комбінованої терапії з метформіном або з інсуліном.

Протипоказання

—цукровий діабет 1 типу;

—діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома;

—стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та розвитком гіпоглікемії (інфекційні захворювання);

—лейкопенія;

—тяжкі порушення функції печінки;

—тяжкі порушення функції нирок (у т.ч. хворі, які перебувають на гемодіалізі);

—непереносимість ла��тозы, лактазна недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція;

—вагітність;

—лактація;

—дитячий вік до 18 років;

—підвищена чутливість до глімепіриду або до будь-якого неактивного компонента препарату, до інших похідних сульфонілсечовини або сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості).

З обережністю: стани, що вимагають переведення хворого на інсулінотерапію (великі опіки, важкі множинні травми, великі хірургічні втручання, а також порушення всмоктування їжі та лікарських засобів у ШЛУНКОВО - кишкова непрохідність, парез шлунка).

Лікарська взаємодія

Одночасне застосування глімепіриду з деякими лікарськими препаратами може викликати як посилення, так і послаблення гіпоглікемічної дії препарату. Тому інші лікарські препарати можна приймати тільки після узгодження з лікарем.

Посилення гіпоглікемічної дії і пов'язаний з цим можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосованоіі глімепіриду з інсуліном, метформіном або іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами АПФ, алопуринолом, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими гормонами, хлорамфеніколом, похідними кумарину, циклофосфамідом, трофосфамидом та іфосфамідом, фенфлурамином, фібратами, флуоксетином, симпатолітиками (гуанетидином), інгібіторами МАО, миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральному введенні у високих дозах), фенілбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хінолоновими антибіотиками, салицилатами і аміносаліцилової кислоти, сульфинпиразоном, деякими сульфаніламідами тривалої дії, тетрациклінами, тритоквалином, флуконазолом.

Послаблення гіпоглікемічної дії, і пов'язане з цим підвищення концентрації глюкози в крові, може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з ацетазол аміда, барбітуратами, ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДАМИ, діазоксидом, салуретиками, тіазидними діуретиками, епінефрином та іншими симпатоміметичними засобами, глюкагоном, проносними засобами (при тривалому застосуванні), нікотиновой кислотою (у високих дозах) та похідні нікотинової кислоти, естрогенами і прогестагенами, фенотіазинами, хлорпромазином, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, солями літію.

Блокатори гістамінових Н2-рецепторів, клонідин і резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.

Під дією таких симпатолитических коштів, як бета-адреноблокатори. клонідин, гуанетидин і резерпін, можливо послаблення або відсутність клінічних ознак гіпоглікемії. <br />
На фоні прийому глімепіриду може спостерігатися посилення або послаблення дії похідних кумарину.

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують костномозговое кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.

Одноразове або хронічне вживання алкоголю може як посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Глимепирид
Страна происхождения: Россия
Форма выпуска: 10 шт. - упаковки ячейковые контурные (3) - пачки картонные.
Беречь от детей: Да
Производитель: ФАРМПРОЕКТ
Общее описание: Гипогликемическое средство для перорального применения группы сульфонилмочевины III поколения
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Глимепирид 0,004 n30 табл /фармпроект
0 грн
628 грн
Назонекс 50мкг/доза 18г 120 доз спрей назальн дозир
0 грн
1 402 грн
Структум 0,5 n60 капс
0 грн
2 322 грн
Торасемид-сз 0,01 n30 табл /северная звезда/
0 грн
540 грн
Мексидол 0,125 n50 табл п/о \ Мексидол Форте 250мг №40 таблетки 413357 743 грн
877 грн
797 грн
Цитрамон п n20 табл/медисорб
0 грн
416 грн
Омепразол 0,02 n30 капс/канонфарма/
0 грн
416 грн
Панкреатин 25ед n60 табл п/кишечнорастворим/оболоч /биосинтез/
0 грн
414 грн
Эссливер форте n50 капс
0 грн
1 130 грн
Аторвастатин 0,02 n30 табл п/плен/оболоч/озон/
0 грн
536 грн
Валсартан 0,08 n30 табл п/плен/оболоч
0 грн
522 грн
Каптоприл 0,025 n40 табл
0 грн
368 грн
Милдронат 0,5 n60 капс
0 грн
1 212 грн
Галвус мет 0,05+1,0 n30 табл п/плен/оболоч
0 грн
2 280 грн
Метформин 0,5 n60 табл
0 грн
496 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка