Дозировка
Таблетки препарата Глимепирид принимают внутрь, целиком, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости (около 0,5 стакана). При необходимости таблетки могут быть разделены вдоль риски на две равные части. Как правило, доза препарата Глимепирид определяется целевой концентрацией глюкозы в крови. Должна применяться наименьшая доза, достаточная для достижения необходимого метаболического контроля. Во время лечения препаратом Глимепирид необходимо регулярно определять концентрацию глюкозы в крови. Кроме этого, рекомендуется регулярный контроль гликированного гемоглобина. Неправильный прием препарата, например, пропуск приема очередной дозы, никогда не должен восполняться путем последующего приема более высокой дозы. Действия пациента при ошибках при приеме препарата (в частности при пропуске приема очередной дозы или пропуске приема пищи) или в ситуациях, когда нет возможности принять препарат, должны обговариваться пациентом и врачом заблаговременно. Начальная доза и подбор дозы Начальная доза составляет 1 мг глимепирида 1 раз в день. При необходимости суточная доза может быть постепенно (с интервалами в 1-2 нед) увеличена. Рекомендуется увеличение дозы проводить под регулярным контролем концентрации глюкозы в крови и в соответствии со следующим шагом повышения дозы: 1 мг-2 мг-3 мг-4 мг-6 мг-(8 мг). Диапазон доз у пациентов с хорошо контролируемым сахарным диабетом Обычно ежедневная доза у пациентов с хорошо контролируемым сахарным диабетом составляет 1-4 мг глимепирида. Ежедневная доза более 6 мг является более эффективной только у небольшого количества пациентов. Режим дозирования Время приема препарата и распределение доз в течение дня устанавливается врачом в зависимости от образа жизни пациента в данное время (время приема пищи, количество физических нагрузок). Обычно достаточно однократного приема препарата в течение суток. Рекомендуется, чтобы в этом случае вся доза препарата принималась непосредственно перед полноценным завтраком или в случае, если она не была принята в это время, - непосредственно перед первым основным приемом пищи. Очень важно после приема таблеток не пропускать прием пищи. Так как улучшение метаболического контроля ассоциируется с повышением чувствительности к инсулину, в ходе лечения может снижаться потребность в глимепириде. Для того чтобы избежать развития гипогликемии, необходимо своевременно снижать дозы или прекращать прием препарата Глимепирид. Состояния, при которых также может потребоваться коррекция дозы препарата: - снижение массы тела; - изменения образа жизни (изменение диеты, времени приема пищи, количества физических нагрузок); - возникновение других факторов, которые приводят к предрасположенности к развитию гипогликемии или гипергликемии (см. раздел "Особые указания"). Продолжительность лечения Лечение препаратом Глимепирид обычно проводится длительно. Перевод пациента с другого гипогликемического средства для перорального применения на прием препарата Глимепирид Не существует точного соотношения между дозами препарата Глимепирид и других гипогликемических средств для перорального применения. Когда другое гипогликемическое средство для перорального применения заменяется на препарат Глимепирид, рекомендуется, чтобы его начальная доза была такой же, как при первоначальном назначении препарата Глимепирид, т.е. лечение должно начинаться с низкой дозы 1 мг (даже в том случае, если пациента переводят на препарат Глимепирид с максимальной дозы другого гипогликемического препарата для перорального применения). Любое повышение дозы следует проводить поэтапно с учетом эффективности глимепирида в соответствии с приведенными выше рекомендациями. Необходимо учитывать силу и продолжительность эффекта предшествукнцего гипогликемического средства для перорального применения. Может потребоваться прерывание лечения для того, чтобы избежать какой-либо "суммации эффектов, которая может увеличить риск развития гипогликемии. Применение в комбинации с метформином У пациентов с недостаточно контролируемым сахарным диабетом при приеме максимальных суточных доз глимепирида или метформина может быть начато лечение комбинацией этих двух препаратов. При этом проводившееся ранее лечение глимепиридом или метформином продолжается на том же самом уровне доз, а дополнительный прием метформина или глимепирида начинают с низкой дозы, которая затем титруется в зависимости от целевого уровня метаболического контроля вплоть до максимальной суточной дозы. Комбинированная терапия должна начинаться под строгим медицинским наблюдением. Применение в комбинации с инсулином Пациентам с недостаточно контролируемым сахарным диабетом при приеме максимальных суточных доз глимепирида может быть одновременно назначено введение инсулина. В этом случае последняя, назначенная пациенту доза глимепирида, остается неизменной. При этом лечение инсулином начинается с низких доз, которые постепенно повышаются под контролем концентрации глюкозы в крови. Комбинированное лечение требует тщательного медицинского наблюдения. Применение у пациентов с почечной недостаточностью Имеется ограниченное количество информации по применению глимепирида у пациентов с почечной недостаточностью. Пациенты с нарушением функции почек могут быть более чувствительны к гипогликемическому эффекту глимепирида (см. разделы "Фармакокинетика", "Противопоказания"). Применение у пациентов с печеночной недостаточностью Имеется ограниченное количество информации по применению глимепирида при печеночной недостаточности (см. раздел "Противопоказания"). Применение у детей Данных по применению препарата у детей недостаточно. Передозировка: Симптомы: острая передозировка, а также длительное лечение слишком высокими дозами глимепирида может приводить к развитию тяжелой угрожающей жизни гипогликемии. Лечение: как только будет обнаружена передозировка, необходимо немедленно сообщить об этом врачу. Гипогликемия почти всегда может быть быстро купирована немедленным приемом углеводов (глюкозы или кусочка сахара, сладкого фруктового сока или чая). В связи с этим пациент должен всегда иметь при себе не менее 20 г глюкозы (4 кусочка сахара). Сахарозаменители неэффективны в лечении гипогликемии. До того момента, пока врач не решит, что пациент находится вне опасности, необходимо тщательное медицинское наблюдение пациента. Гипогликемия может возобновиться после первоначального восстановления концентрации глюкозы в крови. Если пациента с сахарным диабетом лечат разные врачи (например, во время пребывания в больнице после несчастного случая, при заболевании в выходные дни), он должен обязательно сообщить им о своем заболевании и предшествующем лечении. Иногда может потребоваться госпитализация пациента, хотя бы даже в качестве меры предосторожности. Значительная передозировка и тяжелая реакция с такими проявлениями, как потеря сознания или другие серьезные неврологические нарушения являются неотложными медицинскими состояниями и требуют немедленного лечения и госпитализации. В случае бессознательного состояния пациента необходимо внутривенное введение (в/в) концентрированного раствора декстрозы (глюкозы) (у взрослых - начиная с 40 мл 20% раствора). В качестве альтернативы взрослым возможно в/в, подкожное или внутримышечное введение глюкагона, например в дозе 0,5-1 мг. При лечении гипогликемии вследствие случайного приема препарата младенцами или детьми младшего возраста доза вводимой декстрозы должна тщательно корректироваться с точки зрения возможности возникновения опасной гипергликемии, и введение декстрозы должно проводиться под постоянным контролем концентрации глюкозы в крови. При передозировке глимеперида может потребоваться проведение промывания желудка и прием активированного угля. После быстрого восстановления концентрации глюкозы в крови необходимо проведение в/в инфузии раствора декстрозы в более низкой концентрации для предотвращения возобновления гипогликемии. Концентрация глюкозы в крови у таких пациентов должна постоянно контролироваться в течение 24 ч. В тяжелых случаях с затяжным течением гипогликемии опасность снижения концентрации глюкозы в крови до гипогликемического уровня может сохраняться в течение нескольких дней.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые, с риской, с одной стороны;
Состав
Одна таблетка 1,0 мг содержит:
Действующее вещество: глимепирид - 1,00 мг;
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный) - 79,30 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 12,00 мг, карбоксиметилкрахмал натрия - 4,00 мг, повидон-К25 - 2,50 мг, полисорбат-80 - 0,50 мг, магния стеарат - 0,70 мг.
Фармакологическое действие
Глимепирид снижает концентрацию глюкозы в крови, главным образом за счет стимуляции высвобождения инсулина из бета-клеток поджелудочной железы. Его эффект преимущественно связан с улучшением способности бета-клеток поджелудочной железы реагировать на физиологическую стимуляцию глюкозой.
По сравнению с глибенкламидом прием низких доз глимепирида вызывает высвобождение меньшего количества инсулина при достижении приблизительно одинакового снижения концентрации глюкозы в крови. Этот факт свидетельствует в пользу наличия у глимепирида экстрапанкреатических гипогликемических эффектов (повышение чувствительности тканей к инсулину и инсулиномиметический эффект).
Секреция инсулина. Как и все другие производные сульфонилмочевины, глимепирид регулирует секрецию инсулина за счет взаимодействия с АТФ-чувствительными калиевыми каналами на мембранах бета-клеток. В отличие от других производных сульфонилмочевины, глимепирид избирательно связывается с белком с молекулярной массой 65 кДа, находящимся в мембранах бета-клеток поджелудочной железы. Это взаимодействие глимепирида со связывающимся с ним белком регулирует открытие или закрытие АТФ-чувствительных калиевых каналов.
Глимепирид закрывает калиевые каналы. Это вызывает деполяризацию бета-клеток и приводит к открытию вольтаж-чувствительных кальциевых каналов и поступлению кальция внутрь клетки. В итоге, повышение внутриклеточной концентрации кальция активирует секрецию инсулина путем экзоцитоза.
Глимепирид гораздо быстрее и, соответственно, чаще вступает в связь и высвобождается из связи со связывающимся с ним белком, чем глибенкламид. Предполагается, что это свойство высокой скорости обмена глимепирида со связывающимся с ним белком обуславливает его выраженный эффект сенсибилизации бета-клеток к глюкозе и их защиту от десенсибилизации и преждевременного истощения.
Эффект повышения чувствительности тканей к инсулину. Глимепирид усиливает эффекты инсулина на поглощение глюкозы периферическими тканями.
Инсулиномиметический эффект. Глимепирид обладает эффектами, подобными эффектам инсулина на поглощение глюкозы периферическими тканями и выход глюкозы из печени. Поглощение глюкозы периферическими тканями осуществляется путем ее транспорта внутрь мышечных клеток и адипоцитов. Глимепирид непосредственно увеличивает количество транспортирующих глюкозу молекул в плазменный мембранах мышечных клеток и адипоцитах. Повышение поступления внутрь клеток глюкозы приводит к активации гликозилфосфатидилинозитол-специфической фосфолипазы С. В результате этого внутриклеточная концентрация кальция снижается, вызывая уменьшение активности протеинкиназы А, что в свою очередь приводит к стимуляции метаболизма глюкозы.
Глимепирид ингибирует выход глюкозы из печени за счет увеличения концентрации фруктозо-2,6-бисфосфата, который ингибирует глюконеогенез.
Влияние на агрегацию тромбоцитов. Глимепирид уменьшает агрегацию тромбоцитов in vitro и in vivo. Этот эффект, по-видимому, связан с селективным ингибированием циклооксигеназы, которая отвечает за образование тромбоксана А, важного эндогенного фактора агрегации тромбоцитов.
Антиатерогенное действие препарата. Глимепирид способствует нормализации содержания липидов, снижает содержание малонового альдегида в крови, что ведет к значительному снижению перекисного окисления липидов. У животных глимепирид приводит к значимому уменьшению образования атеросклеротических бляшек.
Снижение выраженности окислительного стресса, который постоянно присутствует у пациентов с сахарным диабетом 2 типа. Глимепирид повышает содержание эндогенного альфа-токоферола, активность каталазы, глютатионпероксидазы и супероксиддисмутазы.
Сердечно-сосудистые эффекты. Через АТФ-чувствительные калиевые каналы (см. выше) производные сульфонилмочевины также оказывают воздействие на сердечно-сосудистую систему. По сравнению с традиционными производными сульфонилмочевины, глимепирид оказывает достоверно меньший эффект на сердечно-сосудистую систему, что может объясняться специфической природой его взаимодействия со связывающимся с ним белком АТФ-чувствительных калиевых каналов.
У здоровых добровольцев минимальная эффективная доза глимепирида составляет 0,6 мг.
Эффект глимепирида является дозозависимым и воспроизводимым. Физиологическая реакция на физическую нагрузку (снижение секреции инсулина) при приеме глимепирида сохраняется.
Отсутствуют достоверные различия в эффекте в зависимости от того, был принят препарат за 30 мин до еды или непосредственно перед едой. У пациентов с сахарным диабетом можно достигать достаточного метаболического контроля в течение 24 ч при однократном приеме препарата. В клиническом исследовании у 12 из 16 пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина 4-79 мл/мин) также был достигнут достаточный метаболический контроль.
Комбинированная терапия с метформином. У пациентов с недостаточным метаболическим контролем при применении максимальной дозы глимепирида, может быть начата комбинированная терапия глимепиридом и метформином. В двух исследованиях при проведении комбинированной терапии было доказано улучшение метаболического контроля по сравнению с таковым при лечении каждым из этих препаратов в отдельности. Комбинированная терапия с инсулином.
У пациентов с недостаточным метаболическим контролем при применении максимальных доз глимепирида может быть начата одновременная терапия инсулином. По результатам двух исследований, при применении этой комбинации достигается такое же улучшение метаболического контроля, как и при применении только одного инсулина; однако, при комбинированной терапии требуется более низкая доза инсулина.
Применение у детей. Имеется недостаточное количество данных по долгосрочной эффективности и безопасности применения препарата у детей.
Фармакокинетика
Абсорбция
При многократном приеме глимепирида в суточной дозе 4 мг, максимальная концентрация (Сmах) в плазме крови достигается примерно через 2,5 ч и составляет 309 нг/мл. Существует линейное соотношение между дозой и Сmах глимепирида в плазме крови, а также между дозой и площадью под кривой "концентрация-время" (AUC). При приеме внутрь глимепирида его абсолютная биодоступность является полной. Прием пищи не оказывает существенного влияния на абсорбцию, за исключением незначительного замедления ее скорости.
Распределение
Для глимепирида характерен очень низкий объем распределения (около 8,8 л), приблизительно равный объему распределения альбумина, высокая степень связывания с белками плазмы (более 99%) и низкий клиренс (около 48 мл/мин).
Метаболизм
Глимепирид метаболизируется в печени (главным образом при участии изофермента CYP2C9) с образованием двух метаболитов - гидроксилированного и карбоксилированного производных, которые обнаруживаются в моче и в кале.
Выведение
После однократного приема глимепирида внутрь 58% дозы выводится почками и 35% дозы - через кишечник. Неизмененный глимепирид в моче не обнаруживается.
Средний период полувыведения (Т1/2), определяемый по сывороточным концентрациям в условиях многократного приема препарата, составляет приблизительно 5-8 ч. После приема высоких доз, отмечается незначительное увеличение Т1/2.
Средний Т1/2 гидроксилированного и карбоксилированного метаболитов глимепирида составляет 3-5 и 5-6 ч соответственно.
Глимепирид проникает в грудное молоко и через плацентарный барьер.
Сравнение однократного и многократного (один раз в сутки) приема глимепирида не выявило достоверных различий в фармакокинетических показателях; наблюдается их очень низкая вариабельность между разными пациентами. Значимое накопление препарата отсутствует.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Фармакокинетические параметры сходны у пациентов разного пола и различных возрастных групп.
У пациентов с нарушением функции почек (с низким клиренсом креатинина) наблюдается тенденция к увеличению клиренса глимепирида и снижению его средних концентраций в сыворотке крови, что, по всей вероятности, обусловлено более быстрым выведением препарата вследствие более низкого связывания его с белком. Таким образом, у данной категории пациентов отсутствует дополнительный риск кумуляции препарата.
Побочные действия
Со стороны обмена веществ: в результате гипогликемического действия препарата может развиться гипогликемия, которая, как и при применении других производных сульфонилмочевины, может быть продолжительной.
Симптомами гипогликемии являются: головная боль, чувство голода, тошнота, рвота, чувство усталости, сонливость, нарушение сна, беспокойство, агрессивность, нарушение концентрации внимания, бдительности и скорости реакций, депрессия, спутанность сознания, речевые расстройства, афазия, зрительные расстройства, тремор, парез, сенсорные нарушения, головокружение, потеря самоконтроля, делирий, церебральные судороги, сомноленция или потеря сознания, вплоть до комы, поверхностное дыхание, брадикардия.
Кроме этого, могут возникать проявления адренергической контррегуляции в ответ на гипогликемию, такие как появление холодного липкого пота, беспокойство, тахикардия, повышение артериального давления (АД), стенокардия, ощущение сердцебиения и нарушения сердечного ритма.
Клиническая картина тяжелой гипогликемии может быть похожа на инсульт. Симптомы гипогликемии почти всегда исчезают после ее устранения.
Со стороны органа зрения: во время лечения (особенно в его начале) могут наблюдаться транзиторные нарушения зрения, обусловленные изменением концентрации глюкозы в крови. Их причиной является временное изменение набухаемости хрусталиков, зависящее от концентрации глюкозы в крови, и за счет этого - изменение показателя преломления хрусталиков.
Со стороны ЖКТ: в редких случаях - тошнота, рвота, ощущение тяжести или переполнения в эпигастрии, боли в животе, диарея.
В отдельных случаях - гепатит, повышение активности "печеночных" ферментов и/или холестаз и желтуха, которые могут прогрессировать до угрожающей жизни печеночной недостаточности, но могут подвергнуться обратному развитию при отмене препарата.
Со стороны крови и лимфатической системы: редко - тромбоцитопения.
В отдельных случаях - лейкопения, гемолитическая анемия, эритроцитопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз и панцитопения.
При постмаркетинговом применении препарата сообщалось о случаях тяжелой тромбоцитопении с количеством тромбоцитов менее 10000/мкл и тромбоцитопенической пурпуре (частота неизвестна).
Нарушения со стороны иммунной системы: в редких случаях возможны аллергические и псевдоаллергические реакции, такие как зуд, крапивница, кожная сыпь. Такие реакции почти всегда носят легкую форму, однако могут перейти в тяжелые реакции с одышкой, резким снижением АД, которые иногда прогрессируют вплоть до анафилактического шока. При появлении симптомов крапивницы следует немедленно обратиться к врачу.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: в отдельных случаях могут возникнуть снижение концентрации натрия в плазме крови, аллергический васкулит, фотосенсибилизация.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В особых клинических стрессовых состояниях, таких как травма, хирургические вмешательства, инфекции, протекающие с фебрильной температурой, возможно ухудшение метаболического контроля у пациентов с сахарным диабетом, и им может потребоваться временный перевод на инсулинотерапию для поддержания адекватного метаболического контроля.
В первые недели лечения может возрастать риск развития гипогликемии, и поэтому в это время требуется особенно тщательный контроль концентрации глюкозы в крови.
К факторам, способствующим риску развития гипогликемии, относятся:
- нежелание или неспособность пациента (наиболее часто наблюдающиеся у пациентов пожилого возраста) к сотрудничеству с врачом;
- недоедание, нерегулярный прием пищи или пропуски приема пищи;
- дисбаланс между физическими нагрузками и потреблением углеводов;
- изменение диеты;
- употребление алкоголя, особенно в сочетании с пропусками приема пищи;
- тяжелые нарушения функции почек;
- тяжелые нарушения функции печени (у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени показан перевод на инсулинотерапию, по крайней мере, до достижения метаболического контроля);
- передозировка глимепирида;
- некоторые декомпенсированные эндокринные расстройства, нарушающие углеводный обмен или адренергическую контррегуляцию в ответ на гипогликемию (например, некоторые нарушения функции щитовидной железы и переднего отдела гипофиза, недостаточность коры надпочечников);
- одновременный прием некоторых лекарственных средств (см. раздел "Взаимодействие с другими лекарственными средствами");
- прием глимепирида при отсутствии показаний к его применению.
Лечение производными сульфонилмочевины, к которым относится и глимепирид, может привести к развитию гемолитической анемии, поэтому у пациентов с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы следует соблюдать особую осторожность при назначении глимепирида и лучше применять гипогликемические средства, не являющиеся производными сульфонилмочевины.
В случае наличия вышеперечисленных факторов риска для развития гипогликемии может потребоваться коррекция дозы глимепирида или всей терапии. Это также относится к возникновению интеркуррентных заболеваний во время лечения или изменению образа жизни пациентов.
Симптомы гипогликемии, которые отражают адренергическую контр регуляцию организма в ответ на гипогликемию (см. раздел "Побочное действие"), могут быть слабо выраженными или отсутствовать при постепенном развитии гипогликемии, у пациентов пожилого возраста, пациентов с нейропатией вегетативной нервной системы или пациентов, получающих бета-адреноблокаторы, клонидин, резерпин, гуанетидин и другие симпатолитические средства.
Гипогликемия может быть быстро устранена при немедленном приеме быстро усваивающихся углеводов (глюкозы или сахарозы).
Как и при приеме других производных сульфонилмочевины, несмотря на первоначальное успешное купирование гипогликемии, гипогликемия может возобновиться. Поэтому пациенты должны оставаться под постоянным наблюдением.
При тяжелой гипогликемии дополнительно требуется немедленное лечение и наблюдение врача, а в некоторых случаях - госпитализация пациента.
Во время лечения глимепиридом требуется проведение регулярного контроля функции печени и картины периферической крови (особенно количества лейкоцитов и тромбоцитов).
Поскольку отдельные побочные действия, такие как тяжелая гипогликемия, серьезные изменения картины крови, тяжелые аллергические реакции, печеночная недостаточность, могут при определенных обстоятельствах представлять собой угрозу для жизни, в случае развития нежелательных или тяжелых реакций пациенту необходимо сразу же информировать о них лечащего врача и ни в коем случае не продолжать прием препарата без его рекомендации.
Влияние препарата на способность к управлению транспортными средствами и другими механизмами:
В случае развития гипогликемии или гипергликемии, особенно в начале лечения или после изменения лечения, или когда препарат не принимается регулярно, возможно снижение внимания и скорости психомоторных реакций. Это может нарушить способность пациента управлять транспортными средствами или другими механизмами.
Показания
Сахарный диабет 2 типа (в монотерапии или в составе комбинированной терапии с метформином или инсулином).
Противопоказания
- Сахарный диабет 1 типа;
- диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома и кома;
- тяжелые нарушения функции печени (отсутствие опыта клинического применения);
- тяжелые нарушения функции почек, в т.ч. у пациентов, находящихся на гемодиализе (недостаточность опыта клинического применения);
- непереносимость лактозы, недостаточность лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция;
- беременность;
- грудное вскармливание;
- детский возраст до 18 лет;
- повышенная чувствительность к глимепириду или к какому-либо неактивному компоненту препарата, к другим производным сульфонилмочевины или к сульфаниламидным препаратам (риск развития реакций гиперчувствительности).
С осторожностью:
- В первые недели лечения (повышенный риск развития гипогликемии).
- При наличии факторов риска для развития гипогликемии (см. раздел "Особые указания", может потребоваться коррекция дозы глимепирида или всей терапии).
- При интеркуррентных заболеваниях во время лечения или при изменении образа жизни пациентов (изменение диеты и времени приема пищи, увеличение или уменьшение физической активности).
- При недостаточности глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.
- При нарушениях всасывания пищи и лекарственных средств в желудочно-кишечном тракте (ЖКТ) (кишечная непроходимость, парез кишечника).
Беременность и лактация:
Глимепирид противопоказан к применению у беременных женщин. В случае планируемой беременности или при наступлении беременности женщину следует перевести на инсулинотерапию.
Глимепирид проникает в грудное молоко, поэтому его нельзя принимать в период грудного вскармливания. В этом случае необходимо перейти на инсулинотерапию или прекратить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
Глимепирид метаболизируется цитохромом Р4502С9 (CYP2C9), что должно учитываться при его одновременном применении с индукторами [(например, рифампицин) или ингибиторами (например, флуконазол) CYP2C9.
Потенцирование гипогликемического действия и в некоторых случаях связанное с этим возможное развитие гипогликемии может наблюдаться при сочетании с одним из следующих препаратов: инсулин и другие гипогликемические средства для перорального применения, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), анаболические стероиды и мужские половые гормоны, хлорамфеникол. производные кумарина, циклофосфамид, дизопирамид, фенфлурамин, фенирамидол, фибраты, флуоксетин, гуанетидин, ифосфамид, ингибиторы моноаминооксидазы, флуконазол, пара- аминосалициловая кислота, пентоксифиллин (высокие парентеральные дозы), фенилбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, пробенецид, хинолоны, салицилаты, сульфинпиразон, кларитромицин, сульфаниламиды, тетрациклины, тритоквалин, трофосфамид.
Ослабление гипогликемического действия и связанное с этим повышение концентрации глюкозы в крови может наблюдаться при сочетании с одним из следующих препаратов: ацетазоламид, барбитураты, глюкокортикостероиды, диазоксид, диуретики, эпинефрин и другие симпатомиметические средства, глюкагон, слабительные средства (при длительном применении), никотиновая кислота (в высоких дозах), эстрогены и прогестагены, фенотиазины, фенитоин, рифампицин, йодсодержащие гормоны щитовидной железы.
Блокаторы Н2-гистаминовых рецепторов, бета-адреноблокаторы, клонидин и резерпин способны как усиливать, так и ослаблять гипогликемическое действие глимепирида.
Под влиянием симпатолитических средств, таких как бета-адреноблокаторы, клонидин, гуанетидин и резерпин, признаки адренергической контррегуляции в ответ на гипогликемию могут уменьшаться или отсутствовать.
На фоне приема глимепирида может наблюдаться усиление или ослабление действия производных кумарина.
Однократное или хроническое употребление алкоголя может, как усиливать, так и ослаблять гипогликемическое действие глимепирида.
Секвестранты желчных кислот: колесевелам связывается с глимепиридом и уменьшает всасывание глимепирида из ЖКТ. В случае применения глимепирида по крайней мере за 4 ч до приема колесевелама, никакого взаимодействия не наблюдается. Поэтому глимепирид необходимо принимать по крайней мере за 4 ч до приема колесевелама.
(8085)
Дозування
Таблетки препарату Глімепірид приймають всередину, цілком, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (приблизно 0,5 склянки). При необхідності таблетки можуть бути розділені вздовж ризики на дві рівні частини. Як правило, доза препарату Глімепірид визначається цільової концентрацією глюкози в крові. Повинна застосовуватися найменша доза достатня для досягнення необхідного метаболічного контролю. Під час лікування препаратом Глімепірид необхідно регулярно визначати концентрацію глюкози у крові. Крім цього, р��комендуется регулярний контроль глікованого гемоглобіну. Неправильний прийом препарату, наприклад пропуск прийому чергової дози, ніколи не повинен заповнюватися шляхом наступного прийому більш високої дози. Дії пацієнта при помилках при прийомі препарату (зокрема при пропуску прийому чергової дози або пропуску прийому їжі) або в ситуаціях, коли немає можливості прийняти препарат, повинні обговорюватися пацієнтом і лікарем завчасно. Початкова доза та підбір дози Початкова доза становить 1 мг глімепіриду 1 раз на день. Прі необхідності добова доза може бути поступово (з інтервалами в 1-2 тижні) збільшена. Рекомендується збільшення дози проводити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові і у відповідності з наступним кроком підвищення дози: 1 мг-2 мг-3 мг-4 мг-6 мг(8 мг). Діапазон доз у пацієнтів з добре контрольованим цукровим діабетом Звичайно щоденна доза у пацієнтів з добре контрольованим цукровим діабетом становить 1-4 мг глімепіриду. Щоденна доза більше 6 мг є більш ефективною тільки у невеликої кількості пацієнтів. Режим доз��вання Час прийому препарату і розподіл доз протягом дня встановлюється лікарем залежно від способу життя пацієнта в даний час (час прийому їжі, кількість фізичних навантажень). Зазвичай достатньо одноразового прийому препарату протягом доби. Рекомендується, щоб у цьому випадку вся доза препарату приймалася безпосередньо перед повноцінним сніданком або в разі, якщо вона не була прийнята в цей час, - безпосередньо перед першим основним прийомом їжі. Дуже важливо після прийому таблеток не пропускати прийом їжі. Так як поліпшення метаболічного контролю асоціюється з підвищенням чутливості до інсуліну, у ході лікування може знизитися потреба в глімепіриді. Для того щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідно своєчасно знижувати дози або припиняти прийом препарату Глімепірид. Стани, при яких також може знадобитися корекція дози препарату: - зниження маси тіла; - зміни способу життя (зміна дієти, часу прийому їжі, кількості фізичних навантажень); - виникнення інших факторів, які призводять до предраспо��оженности до розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії (див. розділ "Особливі вказівки"). Тривалість лікування Лікування препаратом Глімепірид зазвичай проводиться довгостроково. Переведення пацієнта з іншого гіпоглікемічного засобу для перорального застосування на прийом препарату Глімепірид Не існує точного співвідношення між дозами препарату Глімепірид та інших гіпоглікемічних засобів для перорального застосування. Коли інше гіпоглікемічну засіб для перорального застосування замінюється на препарат Глімепірид, рекомендацій пед��дметься, щоб його початкова доза була такою ж, як при первинному призначенні препарату Глімепірид, тобто лікування має розпочинатися з низької дози 1 мг (навіть у тому випадку, якщо пацієнта переводять на препарат Глімепірид з максимальної дози іншого гіпоглікемічного препарату для перорального застосування). Будь-яке підвищення дози слід проводити поетапно з урахуванням ефективності глімепіриду у відповідності з наведеними вище рекомендаціями. Необхідно враховувати силу і тривалість ефекту предшествукнцего гіпоглікемічного засобутва для перорального застосування. Може знадобитися переривання лікування для того, щоб уникнути будь-яких "сумації ефектів, що може збільшити ризик розвитку гіпоглікемії. Застосування у комбінації з метформіном У пацієнтів з недостатньо контрольованим цукровим діабетом при прийомі максимальних добових доз глімепіриду або метформіну може бути розпочато лікування комбінацією цих двох препаратів. При цьому проводилося раніше лікування глимепиридом або метформіном триває на тому ж самому рівні доз, а додатковий прийом метформина або глімепіриду починають з низької дози, яку потім титрується залежно від цільового рівня метаболічного контролю аж до максимальної добової дози. Комбінована терапія повинна починатися під суворим медичним наглядом. Застосування в комбінації з інсуліном Пацієнтів з недостатньо контрольованим цукровим діабетом при прийомі максимальних добових доз глімепіриду може бути одночасно призначена введення інсуліну. В цьому випадку остання, призначена пацієнта доза глімепіриду, залишається незмінною. При це лікування інсуліном починається з низьких доз, які поступово підвищуються під контролем концентрації глюкози в крові. Комбіноване лікування вимагає ретельного медичного спостереження. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Є обмежена кількість інформації щодо застосування глімепіриду у пацієнтів з нирковою недостатністю. Пацієнти з порушенням функції нирок можуть бути більш чутливі до гипогликемическому ефекту глімепіриду (див. розділ "Фармакокінетика", "Протипоказання"). Застосований��е у пацієнтів з печінковою недостатністю Є обмежена кількість інформації щодо застосування глімепіриду при печінковій недостатності (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у дітей Даних щодо застосування препарату у дітей недостатньо. Передозування: Симптоми: гостре передозування, а також тривале лікування надто високими дозами глімепіриду може призводити до розвитку важкої загрозливою життя гіпоглікемії. Лікування: як тільки буде виявлено передозування, необхідно негайно повідомити про це лікаря. Р��погликемия майже завжди може бути швидко купирована негайним прийомом вуглеводів (глюкози або шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю). У зв'язку з цим хворий повинен завжди мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру). Цукрозамінники неефективні в лікуванні гіпоглікемії. До того моменту, поки лікар не вирішить, що пацієнт знаходиться поза небезпекою, необхідно ретельне медичне спостереження пацієнта. Гіпоглікемія може поновитися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. Якщо пацієнта з��харным діабет лікують різні лікарі (наприклад, під час перебування в лікарні після нещасного випадку, при захворюванні у вихідні дні), він повинен обов'язково повідомити їх про своє захворювання та про попереднє лікування. Іноді може знадобитися госпіталізація пацієнта, хоча б навіть в якості запобіжного заходу. Значне передозування і важка реакція з такими проявами, як втрата свідомості або інші серйозні неврологічні порушення є невідкладними медичними станами і вимагають негайного лікування і госпіталь��ізації. У разі непритомності пацієнта необхідно внутрішньовенне введення (в/в) концентрованого розчину декстрози (глюкози) (у дорослих - починаючи з 40 мл 20% розчину). В якості альтернативи дорослим можливо в/в, підшкірне або внутрішньом'язове введення глюкагону, наприклад у дозі 0,5-1 мг. При лікуванні гіпоглікемії внаслідок випадкового прийому препарату дітьми або дітьми молодшого віку доза вводиться декстрози повинна ретельно коригуватися з точки зору можливості виникнення небезпечної гіперглікемії, і запровадження�� декстрози повинно проводитися під постійним контролем концентрації глюкози в крові. При передозуванні глимеперида може знадобитися проведення промивання шлунка та прийом активованого вугілля. Після швидкого відновлення концентрації глюкози в крові необхідно проведення в/в інфузії розчину декстрози у більш низької концентрації для запобігання відновлення гіпоглікемії. Концентрація глюкози в крові у таких пацієнтів повинна постійно контролюватися протягом 24 год. У важких випадках із затяжним перебігом гіпоглікемії опа��ність зниження концентрації глюкози в крові до гіпоглікемічної рівня може зберігатися протягом декількох днів.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з рискою з одного боку;Склад
Одна таблетка 1,0 мг містить:
Діюча речовина: глімепірид - 1,00 мг;
Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 79,30 мг, целюлоза мікрокристалічна - 12,00 мг, карбоксиметилкрахмал натрію - 4,00 мг повідон-К25 - 2,50 мг, полісорбат-80 - 0,50 мг, магнію стеарат - 0,70 мг.Ф��рмакологическое дія
Глімепірид знижує концентрацію глюкози в крові, головним чином за рахунок стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Його ефект переважно пов'язаний з поліпшенням здібності бета-клітин підшлункової залози реагувати на фізіологічну стимуляцію глюкозою.
Порівняно з глібенкламідом прийом низьких доз глімепіриду викликає вивільнення меншої кількості інсуліну при досягненні приблизно однакового зниження концентрації глюкози в крові. Цей факт свідків цих зл��ьствует на користь наявності у глімепіриду экстрапанкреатических гіпоглікемічних ефектів (підвищення чутливості тканин до інсуліну і инсулиномиметический ефект).
Секреція інсуліну. Як і всі інші похідні сульфонілсечовини, глімепірид регулює секрецію інсуліну за рахунок взаємодії з АТФ-чутливим калієвими каналами на мембранах бета-клітин. На відміну від інших похідних сульфонілсечовини, глімепірид вибірково зв'язується з білком з молекулярною масою 65 кДа, що знаходиться в мембранах бета-клітин під��елудочной залози. Це взаємодія глімепіриду з связывающимся з ним білком регулює відкриття або закриття АТФ-чутливих калієвих каналів.
Глімепірид закриває калієві канали. Це викликає деполяризацію бета-клітин і приводить до відкриття вольтаж-чутливих кальцієвих каналів і надходженню кальцію всередину клітини. У підсумку, підвищення внутрішньоклітинної концентрації кальцію активує секрецію інсуліну шляхом екзоцитозу.
Глімепірид набагато швидше і, відповідно, частіше вступає у зв'язок і вивільняється з связи зі связывающимся з ним білком, ніж глібенкламід. Передбачається, що це властивість високої швидкості обміну глімепіриду з связывающимся з ним білком обумовлює його виражений ефект сенсибілізації бета-клітин до глюкози та їх захист від десенсибілізації і передчасного виснаження.
Ефект підвищення чутливості тканин до інсуліну. Глімепірид посилює ефекти інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами.
Инсулиномиметический ефект. Глімепірид має ефектами, такими ефектам інсуліну на поглощок в ток глюкози периферичними тканинами і вихід глюкози з печінки. Поглинання глюкози периферичними тканинами здійснюється шляхом її транспорту всередину м'язових клітин і адипоцитів. Глімепірид безпосередньо збільшує кількість транспортують глюкозу молекул в плазмовий мембранах м'язових клітин і адипоцитах. Підвищення надходження глюкози всередину клітин призводить до активації глікозілфосфатіділінозітол-специфічної фосфоліпази С. В результаті цього внутрішньоклітинна концентрація кальцію знижується, викликаючи зменшення активностіі протеїнкінази А, що в свою чергу призводить до стимуляції метаболізму глюкози.
Глімепірид інгібує вихід глюкози з печінки за рахунок збільшення концентрації фруктозо-2,6-бисфосфата, який інгібує глюконеогенез.
Вплив на агрегацію тромбоцитів. Глімепірид зменшує агрегацію тромбоцитів in vitro та in vivo. Цей ефект, очевидно, пов'язаний з селективним інгібуванням циклооксигенази, яка відповідає за утворення тромбоксану А, важливого ендогенного фактора агрегації тромбоцитів.
Антиатерогенное дію препарата. Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує вміст малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окислення ліпідів. У тварин глімепірид призводить до значного зменшення утворення атеросклеротичних бляшок.
Зниження вираженості окислювального стресу, який постійно присутній у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Глімепірид підвищує вміст ендогенного альфа-токоферолу, активність каталази, глютатіонпероксідази і супероксиддисмутази.
Серцевоале-судинні ефекти. Через АТФ-чутливі калієві канали (див. вище) похідні сульфонілсечовини також впливають на серцево-судинну систему. Порівняно з традиційними похідними сульфонілсечовини, глімепірид має достовірно менший ефект на серцево-судинну систему, що може пояснюватися специфічною природою його взаємодії з связывающимся з ним білком АТФ-чутливих калієвих каналів.
У здорових добровольців мінімальна ефективна доза глімепіриду становить 0,6 мг.
Еффект глімепіриду є дозозалежною і відтворюваним. Фізіологічна реакція на фізичне навантаження (зниження секреції інсуліну) при прийомі глімепіриду зберігається.
Відсутні достовірні відмінності в ефекті в залежності від того, препарат був прийнятий за 30 хв до їжі або безпосередньо перед їжею. У пацієнтів з цукровим діабетом можна досягати достатнього метаболічного контролю протягом 24 год при одноразовому прийомі препарату. У клінічному дослідженні у 12 з 16 пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну�� 4-79 мл/хв) також був досягнутий достатній метаболічний контроль.
Комбінована терапія з метформіном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальної дози глімепіриду, може бути розпочата комбінована терапія глимепиридом та метформіном. У двох дослідженнях при проведенні комбінованої терапії було доведено поліпшення метаболічного контролю порівняно з таким при лікуванні кожним з цих препаратів окремо. Комбінована терапія з інсуліном.
У пацієнтів з недоліочним метаболічним контролем при застосуванні максимальних доз глімепіриду може бути розпочато одночасна терапія інсуліном. За результатами двох досліджень, при застосуванні цієї комбінації досягається таке ж поліпшення метаболічного контролю, як і при застосуванні тільки одного інсуліну; однак, при комбінованій терапії потрібна більш низька доза інсуліну.
Застосування у дітей. Є недостатня кількість даних щодо довгострокової ефективності та безпеки застосування препарату у дітей.Фармакокінетика
Абсорбція
При багаторазовому прийомі глімепіриду в добовій дозі 4 мг максимальна концентрація (Смах) у плазмі крові досягається приблизно через 2,5 год і становить 309 нг/мл, Існує лінійне співвідношення між дозою та Cmax глімепіриду в плазмі крові, а також між дозою і площею під кривою "концентрація-час" (AUC). При прийомі внутрішньо глімепіриду його абсолютна біодоступність є повною. Прийом їжі не має істотного впливу на абсорбцію, за винятком незначного уповільнення її швидкості.
Розподіл
��ля глімепіриду характерні дуже низький об'єм розподілу (близько 8,8 л), який приблизно дорівнює об'єму розподілу альбуміну, високий ступінь зв'язування з білками плазми (більше 99%) і низький кліренс (близько 48 мл/хв).
Метаболізм
Глімепірид метаболізується в печінці (головним чином за участю ізоферменту CYP2C9) з утворенням двох метаболітів - гідроксильованого і карбоксилированного похідних, які виявляються в сечі і в калі.
Виведення
Після одноразового прийому глімепіриду внутрішньо 58% дози виводиться нирками і 35% дози - через кишечник. Незмінений глімепірид в сечі не виявляється.
Середній період напіввиведення (Т1/2), який визначається за сироватковим концентраціям в умовах багаторазового прийому препарату, становить приблизно 5-8 год. Після прийому високих доз, відзначається незначне збільшення Т1/2.
Середній Т1/2 гідроксильованого і карбоксилированного метаболітів глімепіриду становить 3-5 і 5-6 год відповідно.
Глімепірид проникає у грудне молоко та крізь плацентарний бар'єр.
Порівняння однократного і багаторазового (один раз на добу) прийому глімепіриду не виявило достовірних відмінностей у фармакокінетичних показниках; спостерігається їх дуже низька варіабельність між різними пацієнтами. Значуще накопичення препарату відсутня.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Фармакокінетичні параметри схожі у пацієнтів різної статі і різних вікових груп.
У пацієнтів з порушенням функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його з��єдних концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, зумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок більш низького зв'язування його з білком. Таким чином, у даної категорії пацієнтів відсутній додатковий ризик кумуляції препарату.Побічні дії
З боку обміну речовин: у результаті гіпоглікемічної дії препарату може розвинутися гіпоглікемія, яка, як і при застосуванні інших похідних сульфонілсечовини, може бути тривалою.
Симптомами гіпоглікемії є головний бо��ь, відчуття голоду, нудота, блювання, відчуття втоми, сонливість, порушення сну, неспокій, агресивність, порушення концентрації уваги, пильності та швидкості реакцій, депресія, сплутаність свідомості, мовні розлади, афазія, зорові розлади, тремор, парез, сенсорні порушення, запаморочення, втрата самоконтролю, делірій, церебральні судоми, сомноленція або втрата свідомості, аж до коми, поверхневе дихання, брадикардія.
Крім цього, можуть виникати прояви адренергічної контррегуляції у відповідь н�� гіпоглікемію, такі як поява холодного липкого поту, занепокоєння, тахікардія, підвищення артеріального тиску (АТ), стенокардія, відчуття серцебиття та порушення серцевого ритму.
Клінічна картина тяжкої гіпоглікемії може бути схожа на інсульт. Симптоми гіпоглікемії майже завжди зникають після її усунення.
З боку органу зору: під час лікування (особливо на його початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, зумовлені зміною концентрації глюкози в крові. Їх причиною є тимчасовое зміна набухаемости кришталиків, залежне від концентрації глюкози в крові, і за рахунок цього - зміна показника заломлення кришталиків.
З боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту: у поодиноких випадках - нудота, блювання, відчуття важкості або переповнення в епігастрії, біль у животі, діарея.
В окремих випадках - гепатит, підвищення активності "печінкових" ферментів і/або холестаз і жовтяниця, які можуть прогресувати до печінкової недостатності, що загрожує життю, але можуть піддатися зворотному розвитку при відміні препарату.
Зі стор��ни крові та лімфатичної системи: рідко - тромбоцитопенія.
В окремих випадках - лейкопенія, гемолітична анемія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз і панцитопенія.
При постмаркетинговому застосуванні препарату повідомлялось про випадки тяжкої тромбоцитопенії з кількістю тромбоцитів менше 10000/мкл і тромбоцитопенічній пурпурі (частота невідома).
Порушення з боку імунної системи: у поодиноких випадках можливі алергічні і псевдоалергічні реакції, такі як свербіж, кропив'янка, шкірний висип. Такі реакції майже завжди мають легку форму, проте можуть перейти в тяжкі реакції із задишкою, різким зниженням артеріального тиску, що іноді прогресують аж до анафілактичного шоку. При появі симптомів кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря.
Загальні розлади та порушення у місці введення: в окремих випадках можуть виникнути зниження концентрації натрію в плазмі крові, алергічний васкуліт, фотосенсибілізація.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
В особливих клінічних стресових станах, таких кадо травма, хірургічні втручання, інфекції, що протікають з фебрильною температурою, можливо погіршення метаболічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом, і їм може знадобитись тимчасове переведення на інсулінотерапію для підтримки адекватного метаболічного контролю.
У перші тижні лікування може зростати ризик розвитку гіпоглікемії, і тому в цей час потрібно особливо ретельний контроль концентрації глюкози в крові.
До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії, належать:
- нежел��ня або нездатність пацієнта (найбільш часто спостерігаються у пацієнтів літнього віку) до співпраці з лікарем;
- недоїдання, нерегулярне приймання їжі або пропуски прийому їжі;
- дисбаланс між фізичними навантаженнями та споживанням вуглеводів;
- зміна дієти;
- вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропусками прийому їжі;
- тяжкі порушення функції нирок;
- тяжкі порушення функції печінки (у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки показано переведення на інсулінотерапію, п�� крайней мере, до досягнення метаболічного контролю);
- передозування глімепіриду;
- деякі некомпенсовані ендокринні розлади, які порушують вуглеводний обмін або адренергическую контррегуляцию у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, певні порушення функції щитовидної залози і переднього відділу гіпоталамуса, недостатність кори надниркових залоз);
- одночасний прийом деяких лікарських засобів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами");
- прийом глімепіриду при отсутствії показань до його застосування.
Лікування похідними сульфонілсечовини, до яких відноситься і глімепірид, може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази слід дотримуватися особливої обережності при призначенні глімепіриду і краще застосовувати гіпоглікемічні засоби, що не є похідними сульфонілсечовини.
У разі наявності вищеперелічених факторів ризику для розвитку гіпоглікемії може знадобитися корекція дози глімепіриду або всієї терапів. Це також відноситься до виникнення інтеркурентних захворювань під час лікування або зміни способу життя пацієнтів.
Симптоми гіпоглікемії, що відображають адренергическую контр регуляцію організму у відповідь на гіпоглікемію (див. розділ "Побічна дія"), можуть бути слабко вираженими або відсутніми при поступовому розвитку гіпоглікемії у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з нейропатією вегетативної нервової системи або пацієнтів, які отримують бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин та інші симпат��літичні кошти.
Гіпоглікемія може бути швидко вирішена при негайному прийомі швидко засвоюються вуглеводів (глюкози або сахарози).
Як і при прийомі інших похідних сульфонілсечовини, незважаючи на успішне усунення гіпоглікемії, гіпоглікемія може поновитися. Тому пацієнти повинні залишатися під постійним наглядом.
При тяжкій гіпоглікемії додатково потрібно негайне лікування і спостереження лікаря, а в деяких випадках - госпіталізація пацієнта.
Під час леченія глимепиридом потрібне проведення регулярного контролю функції печінки і картини периферичної крові (особливо кількість лейкоцитів і тромбоцитів).
Оскільки окремі побічні дії, такі як тяжка гіпоглікемія, серйозні зміни картини крові, тяжкі алергічні реакції, печінкова недостатність, можуть за певних обставин представляти собою загрозу для життя, в разі розвитку небажаних або тяжких реакцій пацієнту необхідно негайно інформувати про них лікаря і ні в якому разі н�� продовжувати прийом препарату без його рекомендації.
Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами:
У разі розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії, особливо на початку лікування або після зміни лікування, або коли препарат не приймається регулярно, можливо зниження уваги і швидкості психомоторних реакцій. Це може порушити здатність пацієнта керувати транспортними засобами або іншими механізмами.Свідчення
Цукровий діабет 2 типу (у монотерапії або у складі ко��бинированной терапії з метформіном або інсуліном).Протипоказання
- Цукровий діабет 1 типу;
- діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома;
- тяжкі порушення функції печінки (відсутність досвіду клінічного застосування);
- тяжкі порушення функції нирок, у т. ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (недостатність досвіду клінічного застосування);
- непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
- вагітність;
- грудне вигодовування;
- дитячий вік до 18 років;
- підвищена чутливість до глімепіриду або до будь-якого неактивного компонента препарату, до інших похідних сульфонілсечовини або сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості).
З обережністю:
- У перші тижні лікування (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії).
- При наявності факторів ризику для розвитку гіпоглікемії (див. розділ "Особливі вказівки", може знадобитися корекція дози глімепіриду або всієї терапії).
- При інтеркурентних захворювання під час лікування або при зміні способу життя пацієнтів (зміна дієти і часу прийому їжі, збільшення або зменшення фізичної активності).
- При недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
- При порушеннях всмоктування їжі та лікарських засобів у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) (кишкова непрохідність, парез кишечнику).
Вагітність та лактація:
Глімепірид протипоказаний до застосування у вагітних жінок. У разі запланованої вагітності або при настанні вагітності жінку сл��дме перевести на інсулінотерапію.
Глімепірид проникає в грудне молоко, тому його не можна приймати в період грудного вигодовування. У цьому випадку необхідно перейти на інсулінотерапію або припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
Глімепірид метаболізується цитохромом Р4502С9 (CYP2C9), що повинно враховуватися при його одночасному застосуванні з індукторами [(наприклад, рифампіцин) або інгібіторами (наприклад, флуконазол) СУР2С9.
Потенціювання гіпоглікемічної дії і в деяких випадках пов'язанее з цим можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при поєднанні з одним з наступних засобів: інсулін та інші гіпоглікемічні засоби для перорального застосування, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони, хлорамфенікол. похідні кумарину, циклофосфамід, дизопірамід, фенфлурамін, фенирамидол, фібрати, флуоксетин, гуанетидин, ифосфамид, інгібітори моноамінооксидази, флуконазол, пара - аміносаліцилова кислота, пентоксифілін (високі парентеральні дози), фе��илбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, пробенецид, хінолони, саліцилати, сульфінпіразон, кларитроміцин, сульфаніламіди, тетрацикліни, тритоквалин, трофосфамид.
Послаблення гіпоглікемічної дії і пов'язане з цим підвищення концентрації глюкози в крові може спостерігатися при поєднанні з одним з наступних засобів: ацетазоламід, барбітурати, глюкокортикостероїди, діазоксид, діуретики, епінефрин та інші симпатоміметичні засоби, глюкагон, проносні засоби (при тривалому застосуванні), нікотинова кислота (у вис��ких дозах), естрогени та прогестагени, фенотіазини, фенітоїн, рифампіцин, йодовмісні гормони щитовидної залози.
Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, бета-адреноблокатори, клонідин і резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.
Під впливом симпатолитических засобів, таких як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, ознаки адренергічної контррегуляції у відповідь на гіпоглікемію можуть зменшуватися або бути відсутнім.
На фоні прийому глімепіриду може наблюдаться посилення або послаблення дії похідних кумарину.
Одноразове або хронічне вживання алкоголю може як посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.
Секвестранты жовчних кислот: колесевелам зв'язується з глимепиридом і зменшує всмоктування глімепіриду з ШКТ. У разі застосування глімепіриду принаймні за 4 год до прийому колесевелама, ніякої взаємодії не спостерігається. Тому глімепірид необхідно приймати принаймні за 4 год до прийому колесевелама.
