Дозировка
Препарат применяют внутрь, во время или сразу после еды. Доза препарата определяется врачом индивидуально для каждого пациента в зависимости от уровня глюкозы крови. Обычно начальная доза составляет 1 - 3 таблетки в сутки с постепенным подбором дозы до достижения стойкой компенсации заболевания. Обычно препарат принимают 2 раза в сутки (yrpoм и вечером). Максимальная суточная доза составляет 5 таблеток.
Передозировка
Передозировка или наличие факторов риска могут спровоцировать развитие лактоацидоза, так как в состав препарата входит метформин. При появлении симптомов лактоацидоза необходимо прекратить прием препарата. Лактоацидоз является состоянием, требующим неотложной медицинской помощи; лечение лактоацидоза
Лекарственная форма
таблетки
Состав
метформина гидрохлорид в пересчете на 100 % вещество — 500 мг,
гликлазид в пересчете на 100 % вещество — 40 мг;
вспомогательные вещества: сорбитол, повидон, кроскармеллоза натрия, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Глимекомб® представляет собой фиксированную комбинацию двух пероральных гипогликемических средств различных фармакологических групп: гликлазида и метформина. Обладает панкреатическим и внепанкреатическим эффектами.
Гликлазид стимулирует секрецию инсулина поджелудочной железой, повышает чувствительность периферических тканей к инсулину. Стимулирует активность внутриклеточных ферментов — мышечной гликогенсинтетазы. Восстанавливает ранний пик секреции инсулина, сокращает промежуток времени от момента приема пищи до начала секреции инсулина, снижает постпрандиальную гипергликемию. Помимо влияния на углеводный обмен, оказывает влияние на микроциркуляцию, уменьшает адгезию и агрегацию тромбоцитов, задерживает развитие пристеночного тромбоза, нормализует проницаемость сосудов и препятствует развитию микротромбоза и атеросклероза, восстанавливает процесс физиологического пристеночного фибринолиза, противодействует повышенной реакции на адреналин сосудов при микроангиопатиях. Замедляет развитие диабетической ретинопатии на непролиферативной стадии; при диабетической нефропатии на фоне длительного применения отмечается достоверное снижение протеинурии. Не приводит к увеличению массы тела, так как оказывает преимущественное воздействие на ранний пик инсулиносекреции и не вызывает гиперинсулинемии; способствует снижению массы тела у тучных пациентов при соблюдении соответствующей диеты.
Метформин относится к группе бигуанидов. Снижает концентрацию глюкозы в крови путем угнетения глюконеогенеза в печени, уменьшения всасывания глюкозы из желудочно-кишечного тракта и повышения ее утилизации в тканях. Снижает концентрацию в сыворотке крови триглицеридов, холестерина и липопротеинов низкой плотности (определяемых натощак) и не изменяет концентрацию липопротеинов других плотностей. Способствует стабилизации или снижению массы тела. При отсутствии в крови инсулина терапевтический эффект не проявляется. Гипогликемических реакций не вызывает. Улучшает фибринолитические свойства крови за счет подавления ингибитора активатора профибринолизина (плазминогена) тканевого типа.
Фармакокинетика
Гликлазид. Абсорбция — высокая. После перорального приема 40 мг максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2 - 3 ч и составляет 2 - 3 мкг/мл. Связь с белками плазмы — 85 - 97 %. Период полувыведения — 8 - 20 ч. Метаболизируется в печени.
Выводится преимущественно в виде метаболитов почками — 70 %, через кишечник — 12 %.
У лиц пожилого возраста клинически значимых изменений фармакокинетических параметров не отмечается.
Метформин. Абсорбция — 48 - 52 %. Быстро всасывается в желудочно-кишечном тракте. Абсолютная биодоступность (натощак) составляет 50 - 60 %, прием с пищей снижает максимальную концентрацию на 40 % и замедляет ее достижение на 35 мин. Концентрация в плазме крови достигается через 1,81 - 2,69 ч и не превышает 1 мкг/мл. Связь с белками плазмы - незначительная, способен накапливаться в эритроцитах. Период полувыведения — 6,2 ч. Выводится почками, преимущественно в неизмененном виде (клубочковая фильтрация и канальцевая секреция) и через кишечник (до 30 %).
Побочные действия
Со стороны обмена веществ: при нарушении режима дозирования и неадекватной диете — гипогликемия (головная боль, чувство усталости, чувство голода, повышенное потоотделение, резкая слабость, сердцебиение, головокружение, нарушение координации движений, временные неврологические расстройства; при прогрессировaнии гипогликемии возможна потеря больным самоконтроля и сознания); в отдельных случаях — лактоацидоз (слабость, миалгия, респираторные нарушения, сонливость, боль в животе, гипотермия, снижение артериального давления, рефлекторная брадиаритмия).
Со стороны пищеварительной системы:диспепсия (тошнота, диарея, ощущение тяжести в эпигастрии, «металлический» привкус во рту), снижение аппетита — выраженность снижается при приеме препарата во время еды; редко — поражение печени (гепатит, холестатическая желтуха — требует отмены препарата, повышение активности «печеночных» трансаминаз, щелочной фосфатазы).
Со стороны органов кроветворения: редко — угнетение костномозгового кроветворения (анемия, тромбоцитопения, лейкопения).
Аллергические реакции: зуд, крапивница, макулопапулезная сыпь.
В случаях возникновения побочных эффектов дозу следует уменьшить или препарат временно отменить.
Прочие: нарушение зрения.
Общие побочные эффекты производных сульфонилмочевины: эритропения, агранулоцитоз, гемолитическая анемия, панцитопения, аллергический васкулит; жизнеугрожающая печеночная недостаточность.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Лечение препаратом Глимекомб® проводят только в сочетании с низкокалорийной диетой с малым содержанием углеводов. Необходимо регулярно контролировать содержание глюкозы в крови натощак и после приема пищи, особенно в первые дни лечения препаратом.
Глимекомб® может быть назначен только пациентам, получающим регулярное питание, обязательно включающее завтрак и обеспечивающее достаточное поступление углеводов. При назначении препарата следует учитывать, что вследствие приема производных сульфонилмочевины может развиваться гипогликемия, причем в некоторых случаях — в тяжелой и продолжительной форме, требующей госпитализации и введения глюкозы в течение нескольких дней. Гипогликемия чаще развивается при низкокалорийной диете, после продолжительных или энергичных физических упражнений, после употребления алкоголя или во время приема нескольких гипогликемических препаратов одновременно.
Во избежание развития гипогликемии необходим тщательный и индивидуальный подбор доз, а также представление пациенту полной информации о предлагаемом лечении.
При физическом и эмоциональном перенапряжении, при изменении режима питания необходима коррекция дозы Глимекомба.
Особенно чувствительны к действию гипогликемических препаратов: лица пожилого возраста; пациенты, не получающие сбалансированного питания, с общим ослабленным состоянием; больные, страдающие гипофизарно-надпочечниковой недостаточностью. Бета-адреноблокаторы, клонидин, резерпин, гуанетидин могут маскировать клинические проявления гипогликемии.
Следует предупредить пациентов о повышенном риске возникновения гипогликемии в случаях приема этанола, НПВП, при голодании.
Большие хирургические вмешательства и травмы, обширные ожоги, инфекционные заболевания с лихорадочным синдромом могут потребовать отмены пероральных гипогликемических лекарственных средств и назначения инсулинотерапии. При лечении необходим контроль функции почек; определение лактата в плазме следует проводить не реже 2 раз в год, а также при появлении миалгии. Развитие лактоацидоза требует прекращения лечения.
За 48 ч до хирургического вмешательства или внутривенного введения йодсодержащего рентгеноконтрастного средства прием Глимекомба® следует прекратить; лечение рекомендуется возобновить через 48 ч.
На фоне терапии препаратом Глимекомб® больному необходимо отказаться от употребления алкоголя и/или содержащих этанол препаратов и пищевых продуктов.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
•Сахарный диабет 2 типа при неэффективности диетотерапии, физических упражнений и предшествующей терапии метформином или гликлазидом.
•Замещение предшествующей терапии двумя препаратами (метформином и гликлазидом) у больных сахарным диабетом 2 типа со стабильным и хорошо контролируемым уровнем глюкозы крови.
Противопоказания
•Повышенная чувствительность к метформину, гликлазиду или другим производным сульфонилмочевины, а также к вспомогательным веществам;
•сахарный диабет 1 типа;
•диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома, диабетическая кома;
•гипогликемия;
•тяжелые нарушения функции почек;
•острые состояния, которые могут приводить к изменению функции почек: дегидратация, тяжелая инфекция, шок;
•острые или хронические заболевания, сопровождающиеся гипоксией тканей: сердечная или дыхательная недостаточность, недавний инфаркт миокарда, шок;
•печеночная недостаточность;
•порфирия;
•беременность, период грудного вскармливания;
•одновременный прием миконазола;
•инфекционные заболевания, большие хирургические вмешательства, травмы, обширные ожоги и другие состояния, требующие проведения инсулинотерапии;
•хронический алкоголизм, острая алкогольная интоксикация;
•лактоацидоз (в том числе в анамнезе);
•применение в течение не менее 48 ч до и в течение 48 ч после проведения радиоиз
Лекарственное взаимодействие
Усиливают гипогликемическое действие препарата ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (каптоприл, эналаприл), блокаторы Н2-гистаминовых рецепторов (циметидин), противогрибковые лекарственные средства (миконазол, флуконазол), нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) (фенилбутазон, азапропазон, оксифенбутазон), фибраты (клофибрат, безафибрат), противотуберкулезные (этионамид), салицилаты, антикоагулянты кумаринового ряда, анаболические стероиды, бета-адреноблокаторы, ингибиторы моноаминооксидазы, сульфаниламиды длительного действия, циклофосфамид, хлорамфеникол, фенфлурамин, флуоксетин, гуанетидин, пентоксифиллин, тетрациклин, теофиллин, блокаторы канальцевой секреции, резерпин, бромокриптин, дизопирамид, пиридоксин, другие гипогликемические препараты (акарбоза, бигуаниды, инсулин и др.), аллопуринол, окситетрациклин.
Ослабляют эффект барбитураты, глюкокортикостероиды, адреномиметики (эпинефрин, клонидин), противоэпилептические препараты (фенитоин)
(979)
Дозування
Препарат застосовують внутрішньо, під час або відразу після їжі. Доза препарату визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта залежно від рівня глюкози у крові. Зазвичай початкова доза становить 1 - 3 таблетки на добу з поступовим підбором дози до досягнення стійкої компенсації захворювання. Зазвичай препарат приймають 2 рази на добу (угром і ввечері). Максимальна добова доза становить 5 таблеток.Передозування
Передозування або наявність факторів ризику можуть спровокувати розвиток лактоацидозу, так як до складу препарата входить метформін. При появі симптомів лактоацидозу необхідно припинити прийом препарату. Лактоацидоз є станом, що вимагає невідкладної медичної допомоги; лікування лактоацидозу
Лікарська форма
таблеткиСклад
метформіну гідрохлорид у перерахуванні на 100 % речовину — 500 мг,
гліклазид у перерахуванні на 100 % речовину 40 мг;
допоміжні речовини: сорбітол, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Глимекомб® являє собою фіксовану комбінацію двух пероральних гіпоглікемічних засобів різних фармакологічних груп: гликлазида і метформіну. Володіє панкреатичним і внепанкреатическим ефектами.
Гліклазид стимулює секрецію інсуліну підшлунковою залозою, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів — м'язової глікогенсинтетазу. Відновлює ранній пік секреції інсуліну, скорочує проміжок часу від моменту прийому їжі до початку секреції інсуліну, знижує постпрандиальную гипергликемію. Крім впливу на вуглеводний обмін, впливає на мікроциркуляцію, зменшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, затримує розвиток пристінкового тромбозу, нормалізує проникність судин і перешкоджає розвитку микротромбоза і атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінкового фібринолізу, протидіє підвищеної реакції на адреналін судин при мікроангіопатій. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосу��ения відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, так як надає переважне вплив на ранній пік инсулиносекреции і не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у здорових пацієнтів при дотриманні відповідної дієти.
Метформін належить до групи бигуанидов. Знижує концентрацію глюкози в крові шляхом пригнічення глюконеогенезу в печінці, зменшення всмоктування глюкози зі шлунково-кишкового тракту та підвищення її утилізації в тканинах. Знижує концентрацію в сыв��ротку крові тригліцеридів, холестерину та ліпопротеїнів низької щільності (визначаються натщесерце) і не змінює концентрацію ліпопротеїнів інших густин. Сприяє стабілізації або зниження маси тіла. При відсутності в крові інсуліну терапевтичний ефект не проявляється. Гіпоглікемічних реакцій не викликає. Покращує фібринолітичні властивості крові за рахунок пригнічення інгібітора активатора профібринолізину (плазміногену) тканинного типу.Фармакокінетика
Гліклазид. Абсорбція — висока. Після перорального прийому 40 мг максімальна концентрація в плазмі крові досягається через 2 - 3 год і становить 2 - 3 мкг/мл Зв'язок з білками плазми — 85 - 97 %. Період напіввиведення — 8 - 20 ч. Метаболізується в печінці.
Виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками — 70 %, через кишечник — 12 %.
У осіб похилого віку клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів не відзначається.
Метформін. Абсорбція — 48 - 52 %. Швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Абсолютна біодоступність (натщесерце) становить 50 - 60 %, прийом з їжею знижує максимальную концентрацію на 40 % і уповільнює її досягнення на 35 хв. Концентрація в плазмі крові досягається через 1,81 - 2,69 год і не перевищує 1 мкг/мл Зв'язок з білками плазми - незначна, здатний накопичуватися в еритроцитах. Період напіввиведення — 6,2 ч. Виводиться нирками, переважно в незміненому вигляді (клубочкова фільтрація та канальцева секреція) і через кишечник (до 30 %).Побічні дії
З боку обміну речовин: при порушенні режиму дозування і неадекватною дієті — гіпоглікемія (головний біль, відчуття втоми, відчуття голоду, підвенное потовиділення, різка слабкість, серцебиття, запаморочення, порушення координації рухів, тимчасові неврологічні розлади; при прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата хворим самоконтролю і свідомості); в окремих випадках — лактоацидоз (слабкість, міалгія, респіраторні порушення, сонливість, біль у животі, гіпотермія, зниження артеріального тиску, рефлекторна брадиаритмия).
З боку травної системи:диспепсія (нудота, діарея, відчуття тяжкості в епігастрії, «металевий» присмак у роті), снижение апетиту — вираженість знижується при прийомі препарату під час їжі; рідко — ураження печінки (гепатит, холестатична жовтяниця — вимагає відміни препарату, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, лужної фосфатази).
З боку органів кровотворення: рідко — пригнічення кістковомозкового кровотворення (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія).
Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип.
У випадках виникнення побічних ефектів дозу слід зменшити або тимчасово відмінити препарат./>
Інші: порушення зору.
Загальні побічні ефекти похідних сульфонілсечовини: еритропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт; жизнеугрожающая печінкова недостатність.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Лікування препаратом Глимекомб® проводять тільки в поєднанні з низькокалорійною дієтою з малим вмістом вуглеводів. Необхідно регулярно контролювати вміст глюкози в крові натще і після прийому їжі, особливо в перші дні лікування препаратом.
/> Глимекомб® може бути призначений тільки пацієнтам, які отримують регулярне харчування, обов'язково включає сніданок і забезпечує достатнє надходження вуглеводів. При призначенні препарату слід враховувати, що внаслідок прийому похідних сульфонілсечовини може розвиватися гіпоглікемія, причому в деяких випадках — в важкої і тривалої формі, що вимагає госпіталізації та введення глюкози протягом декількох днів. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих або енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або під час прийому декількох гіпоглікемічних препаратів одночасно.
Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний та індивідуальний підбір доз, а також подання пацієнту повної інформації про пропонованому лікуванні.
При фізичному та емоційному перенапруженні, зміні режиму харчування необхідна корекція дози Глимекомба.
Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних препаратів: особи похилого віку; пацієнти, які не отримують збалансувати системнного харчування, із загальним ослабленим станом; хворі, які страждають гіпофізарно-надниркової недостатністю. Бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин можуть маскувати клінічні прояви гіпоглікемії.
Слід попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому етанолу, НПЗП, при голодуванні.
Великі хірургічні втручання і травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лекарсдержавних коштів і призначення інсулінотерапії. При лікуванні необхідний контроль функції нирок; визначення лактату в плазмі слід проводити не рідше 2 разів у рік, а також при появі міалгії. Розвиток лактоацидозу вимагає припинення лікування.
За 48 год до хірургічного втручання або внутрішньовенного введення йодовмісної рентгеноконтрастного кошти прийом Глимекомба® слід припинити; лікування рекомендується відновити через 48 год.
На тлі терапії препаратом Глимекомб® хворому необхідно відмовитися від вживання ��лкоголя та/або містять етанол препаратів і харчових продуктів.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
•Цукровий діабет 2 типу, при неефективності дієтотерапії, фізичних вправ і попередньої терапії метформіном або гликлазидом.
•Заміщення попередньої терапії двома препаратами (метформіном і гликлазидом) у больних на цукровий діабет 2 типу зі стабільним і добре контрольованим рівнем глюкози крові.Протипоказання
•Підвищена чутливість до метформіну, гликлазиду або інших похідних сульфонілсечовини, а також до допоміжних речовин;
•цукровий діабет 1 типу;
•діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома;
•гіпоглікемія;
•тяжкі порушення функції нирок;
•гострі стани, які можуть призводити до зміни функції нирок: дегідратація, тяжка інфекція, шок;
•гострі або хронічні захворювання, що супроводжуються гіпоксією тканин: серцева або дихальна недостатність, недавній інфаркт міокарда, шок;
•печінкова недостатність;
•порфірія;
•вагітність, період грудного вигодовування;
•одночасний прийом миконазола;
•інфекційні захворювання, великі хірургічні втручання, травми, великі опіки та інші стани, що вимагають проведення інсулінотерапії;
•хронічний алкоголізм, гостра алкогольна інтоксикація;
���лактоацидоз (у тому числі в анамнезі);
•застосування протягом не менше 48 годин до і протягом 48 год після проведення радиоизЛікарська взаємодія
Посилює гіпоглікемічну дію препарату інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл), блокатори Н2-гістамінових рецепторів (циметидин), протигрибкові лікарські засоби (міконазол, флуконазол), нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (фенілбутазон, азапропазон, оксифенбутазон), фібрати (клофібрат, безафібрат), протитуберкульозні (етіонамід), саліцилати, антикоагулянти кумаринового ряду, анаболічні стероїди, бета-адреноблокатори, інгібітори моноамінооксидази, сульфаніламіди тривалої дії, циклофосфамід, хлорамфенікол, фенфлурамін, флуоксетин, гуанетидин, пентоксифілін, тетрациклін, теофілін, блокатори канальцевої секреції, резерпін, бромокриптин, дизопірамід, піридоксин, інші гіпоглікемічні препарати (акарбоза, бігуаніди, інсулін та ін), алопуринол, окситетрациклін.
Послаблюють ефект барбітурати, глюкокортикостероїди, адреноміметики (епінефрин, клонідин), протиепілептичні препарати (фенітоїн)