Дозировка
Доза препарата устанавливается врачом индивидуально в зависимости от уровня глюкозы в крови. Принимать не разжевывая во время или после еды, запивая достаточным количеством воды. Начальная доза составляет 0,5 г 1-2 раза в день или 0,85 г 1 раз в день. Через 10-15 дней возможно дальнейшее постепенное увеличение дозы в зависимости от уровня глюкозы крови. Поддерживающая доза препарата обычно составляет 1,5-2 г/сут. Максимальная суточная доза – 3 г. Для обеспечения вышеприведенного режима дозирования возможно использовать Глиформин в лекарственной форме – таблетки 0,5 г. У больных пожилого возраста суточная доза не должна превышать 1 г. Вследствие повышенного риска развития лактоацидоза, при тяжелых метаболических нарушениях дозу препарата необходимо уменьшить.
Передозировка
При передозировке метформина возможно развитие лактоацидоза с фатальным исходом. Причиной развития лактоацидоза может также явиться кумуляция препарата вследствие нарушения функции почек. Ранними симптомами лактоацидоза являются общая слабость, тошнота, рвота, диарея, понижение температуры тела
Лекарственная форма
таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
метформина гидрохлорид 0,85 г или 1 г;
вспомогательные вещества: крахмал картофельный, повидон (поливинилпирролидон), стеариновая кислота.
Фармакологическое действие
Метформин тормозит глюконеогенез в печени, уменьшает абсорбцию глюкозы из кишечника, усиливает периферическую утилизацию глюкозы, а также повышает чувствительность тканей к инсулину. При этом не оказывает действие на секрецию инсулина бета-клетками поджелудочной железы, не вызывает гипогликемических реакций. Снижает уровень триглицеридов и липопротеинов низкой плотности в крови. Стабилизирует или снижает массу тела. Оказывает фибринолитическое действие за счет подавления ингибитора активатора плазминогена тканевого типа.
Фармакокинетика
После приема внутрь метформин медленно абсорбируется из желудочно-кишечного тракта. Биодоступность после приема стандартной дозы составляет 50-60 %. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2,5 ч после приема внутрь. Практически не связывается с белками плазмы. Накапливается в слюнных железах, мышцах, печени и почках. Выделяется в неизменном виде почками. Период полувыведения составляет 1,5-4,5 ч. При нарушениях функции почек возможна кумуляция препарата.
Побочные действия
Со стороны системы органов пищеварения: тошнота, рвота, «металлический» привкус во рту, отсутствие аппетита, диарея, метеоризм, боли в животе.
Эти симптомы встречаются особенно часто в начале лечения и, как правило, проходят самостоятельно. Данные симптомы можно уменьшить назначением антацидов, производных атропина или спазмолитиков.
Со стороны обмена веществ: в редких случаях – лактоацидоз (требует прекращения лечения); при длительном лечении – гиповитаминоз В12 (нарушение всасывания).
Со стороны органов кроветворения: в отдельных случаях – мегалобластная анемия.
Со стороны эндокринной системы: гипогликемия
Аллергические реакции: кожная сыпь.
В случаях возникновения побочных эффектов дозу следует уменьшить или временно отменить препарат.
Особенности продажи
рецептурные
Показания
Сахарный диабет типа 2 при неэффективности диетотерапии (особенно у больных, страдающих ожирением) в качестве монотерапии или в сочетании с другими гипогликемическими препаратами.
Противопоказания
- диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома, кома;
- нарушение функции почек;
- острые заболевания, протекающие с риском развития нарушения функции почек: дегидратация (при диарее, рвоте), лихорадка, тяжелые инфекционные заболевания, состояния гипоксии (шок, сепсис, почечные инфекции, бронхолегочные заболевания);
- клинически выраженные проявления острых и хронических заболеваний, которые могут приводить к развитию тканевой гипоксии (сердечная или дыхательная недостаточность, острый инфаркт миокарда и т.д.);
- серьезные хирургические операции и травмы (когда показано проведение инсулинотерапии);
- нарушение функции печени:
- хронический алкоголизм, острое отравление алкоголем;
- беременность, период грудного вскармливания;
- повышенная чувствительность к препарату;
- лактоацидоз (в т.ч. в анамнезе);
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с производными сульфонилмочевины, акарбозой, инсулином, нестероидными противовоспалительными средствами, ингибиторами моноаминооксидазы, окситетрациклином, ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента, производными клофибрата, циклофосфамидом, ?-адреноблокаторами возможно усиление гипогликемического действия метформина.
При одновременном применении с глюкокортикостероидами, пероральными контрацептивами, эпинефрином, симпатомиметиками, глюкагоном, гормонами щитовидной железы, тиазидными и «петлевыми» диуретиками, производными фенотиазина, производными никотиновой кислоты возможно уменьшение гипогликемического действия метформина.
(981)
Дозування
Доза препарату встановлюється лікарем індивідуально залежно від рівня глюкози в крові. Приймати не розжовуючи під час або після їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Початкова доза становить 0,5 г 1-2 рази на день або 0,85 г 1 раз на день. Через 10-15 днів можливе подальше поступове збільшення дози залежно від рівня глюкози у крові. Підтримуюча доза препарату зазвичай становить 1,5-2 г/сут. Максимальна добова доза – 3 р. Для забезпечення вищенаведеного режиму дозування можливо використовувати в Гліформін лікарську форму – таблетки 0,5 р. У хворих літнього віку добова доза не повинна перевищувати 1 р. Внаслідок підвищеного ризику розвитку лактоацидозу, при важких метаболічних порушеннях дозу препарату необхідно зменшити.Передозування
При передозуванні метформіну можливий розвиток лактоацидозу з фатальним результатом. Причиною розвитку лактоацидозу може також бути кумуляція препарату внаслідок порушення функції нирок. Ранніми симптомами лактоацидозу, є загальна слабкість, нудота, блювання, діарея, зниження температуры тіла
Лікарська форма
таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
метформіну гідрохлорид 0,85 г або 1 г;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон), стеаринова кислота.Фармакологічна дія
Метформін гальмує глюконеогенез у печінці, зменшує абсорбцію глюкози з кишечнику, підсилює периферичну утилізацію глюкози, а також підвищує чутливість тканин до інсуліну. При цьому не чинить дію на секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, не в��доводить гіпоглікемічних реакцій. Знижує рівень тригліцеридів і ліпопротеїнів низької щільності у крові. Стабілізує або знижує масу тіла. Виявляє фібринолітичну дію за рахунок пригнічення інгібітора активатора плазміногену тканинного типу.Фармакокінетика
Після прийому всередину метформін повільно абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність після прийому стандартної дози становить 50-60 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2,5 год після прийому внутрішньо. Практично не зв'язується з белк��мі плазми. Накопичується в слинних залозах, м'язах, печінці та нирках. Виділяється в незміненому вигляді нирками. Період напіввиведення становить 1,5-4,5 год. При порушеннях функції нирок можлива кумуляція препарату.Побічні дії
З боку системи органів травлення: нудота, блювання, «металевий» присмак у роті, відсутність апетиту, діарея, метеоризм, болі в животі.
Ці симптоми зустрічаються особливо часто на початку лікування і, як правило, проходять самостійно. Дані симптоми можна зменшити призначення антацидів, похідних атропіну або спазмолітиків.
З боку обміну речовин: у поодиноких випадках – лактоацидоз (потребує припинення лікування); при тривалому лікуванні – гіповітаміноз В12 (порушення всмоктування).
З боку органів кровотворення: в окремих випадках – мегалобластна анемія.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія
Алергічні реакції: шкірний висип.
У випадках виникнення побічних ефектів дозу слід зменшити або тимчасово відмінити препарат.Особливості продажу
рецептурніСвідчення
Цук��ї діабет типу 2 при неефективності дієтотерапії (особливо у хворих, які страждають на ожиріння), як монотерапія або в комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами.Протипоказання
- діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, кома;
- порушення функції нирок;
- гострі захворювання, що перебігають з ризиком розвитку порушень функції нирок: дегідратація (при діареї, блюванні), пропасниця, тяжкі інфекційні захворювання, стани гіпоксії (шок, сепсис, ниркові інфекції, бронхолегеневі захворювання);
- клинически виражені прояви гострих і хронічних захворювань, які можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії (серцева або дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда тощо);
- серйозні хірургічні операції і травми (коли показано проведення інсулінотерапії);
- порушення функції печінки:
- хронічний алкоголізм, гостре отруєння алкоголем;
- вагітність, період грудного вигодовування;
- підвищена чутливість до препарату;
- лактоацидоз (у т. ч. в анамнезі);Лекарс��ний взаємодія
При одночасному застосуванні з похідними сульфонілсечовини, акарбозою, інсуліном, нестероїдними протизапальними засобами, інгібіторами моноамінооксидази, окситетрацикліном, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, похідними клофібрату, циклофосфамідом, ?-адреноблокаторами можливо посилення гіпоглікемічної дії метформіну.
При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, пероральними контрацептивами, епінефрином, симпатоміметиками, глюкагоном, гормонами щитовидної залози, тіазидними і «петльовими» діуретиками, похідними фенотіазину, похідними нікотинової кислоти можливе зменшення гіпоглікемічної дії метформіну.
