Дозировка
Внутрь. Препарат следует принимать до еды, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости. Препарат следует принимать в одно и то же время суток. Доза препарата подбирается индивидуально в зависимости от возраста, тяжести течения сахарного диабета, концентрации глюкозы крови натощак и через 2 ч после еды. Таблетки 5 мг. Таблетка может быть разделена на 2 равные части. Диапазон суточной дозы составляет от 1/3 до 3 таблеток (от 2,5 мг до 15 мг). Начальная доза составляет 2,5-5 мг (1/2-1 таблетку) в сутки. Максимальная суточная доза - 15 мг (3 таблетки). Увеличение дозы следует проводить с интервалами от нескольких дней до 1 недели до достижения требуемой терапевтической дозы, которая не должна превышать максимальную. Таблетки 1,75 мг. Начальная доза обычно составляет 1-2 таблетки (1,75 мг- 3,5 мг) 1 раз в сутки. Средняя суточная доза - 3,5 мг (2 таблетки). При необходимости дозу постепенно повышают до достижения компенсации углеводного обмена. Максимальная суточная доза составляет 6 таблеток (10.5 мг). При необходимости приема более трех таблеток переходят на прием таблеток дозировкой 3,5 мг. Увеличение дозы следует проводить с интервалами от нескольких дней до 1 недели до достижения требуемой терапевтической дозы, которая не должна превышать максимальную. Таблетки 3,5 мг. Начальная доза обычно составляет 54-1 таблетку 1 раз в сутки. Средняя суточная доза - 3,5 мг (1 таблетка). При необходимости дозу постепенно повышают до достижения компенсации углеводного обмена. Максимальная суточная доза составляет 10,5 мг (3 таблетки). Суточные дозы препарата до 2 таблеток обычно принимают 1 раз в день - утром. Более высокие дозы делят на 2 приема - утренний и вечерний приемы в соотношении 2:1. При пропуске одного приема препарата, следующую дозу препарата следует принять в обычное время, при этом не разрешается принимать более высокую дозу. Переход с других гипогликемических препаратов При переходе с других гипогликемических средств со сходным типом действия препарат Глибенкламид назначают по схеме, приведенной выше, а предшествующий препарат сразу отменяют. Применение в составе комбинированной терапии с другими гипогликемическими препаратами Препарат Глибенкламид может применяться в составе комбинированной терапии с метформином и другими пероральными гипогликемическими препаратами, не стимулирующими секрецию инсулина бета-клетками поджелудочной железы. Применение у пожилых, ослабленных пациентов и пациентов с пониженным питанием У пожилых, ослабленных пациентов или пациентов с пониженным питанием начальную и поддерживающую дозы необходимо снизить из-за опасности развития гипогликемии. Применение у пациентов с нарушением функции почек и печени Применение препарата Глибенкламид у пациентов с тяжелым нарушением функции почек и печени противопоказано. У пациентов с нарушением функции почек легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина > 30 мл/мин) и нарушением функции печени легкой и средней степени тяжести начальную и поддерживающую дозы необходимо снизить из-за опасности развития гипогликемии. Передозировка: В случае передозировки возможно развитие гипогликемии. Эго состояние может принимать затяжной характер и способствовать развитию тяжелых состояний вплоть до коматозного, угрожающего жизни пациента или заканчивающегося летально. При диабетической полинейропатии или при сопутствующем лечении симпатолитическими средствами (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами») типичные предвестники гипогликемии могут быть слабовыраженными или отсутствовать совсем. Симптомы гипогликемии: сильное чувство голода, внезапное обильное потоотделение, ощущение сердцебиения, бледность и снижение температуры кожных покровов, парестезии слизистой оболочки полости рта, дрожь, общее беспокойство, головная боль, патологическая сонливость, расстройства сна. чувство страха, нарушение координации движений, временные неврологические расстройства (например, расстройства зрения и речи, проявления парезов и параличей или измененные восприятия ощущений). При прогрессировании гипогликемии возможна потеря самоконтроля и сознания, развивается предрасположенность к судорогам. Лечение: При гипогликемии легкой или средней тяжести необходимо принять внутрь декстрозу (глюкозу) или раствор сахара. В случае тяжелой гипогликемии, сопровождающейся потерей сознания, вводят внутривенно 40% раствор декстрозы или глюкагон внутривенно, внутримышечно, подкожно. После восстановления сознания пациенту необходимо дать пищу, богатую углеводами, во избежание повторного развития гипогликемии.
Передозировка
См. раздел "Дозировка".
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые двояковыпуклые с риской с одной стороны.
Состав
Состав на одну таблетку 5 мг:
Действующее вещество: глибенкламид - 5,00 мг;
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный) - 151,50 мг, крахмал кукурузный - 30,00 мг, повидон-К25 - 6,00 мг, магния стеарат - 1,50 мг, карбоксиметилкрахмал натрия (тип А) - 6,00 мг.
Фармакологическое действие
Глибенкламид обладает панкреатическим и внепанкреатическим эффектами. Стимулирует секрецию инсулина путем снижения порога раздражения глюкозой бета-клеток поджелудочной железы, повышает чувствительность к инсулину и степень его связывания с клетками-мишенями, увеличивает высвобождение инсулина, усиливает влияние инсулина на поглощение глюкозы мышцами и печенью, тормозит липолиз в жировой ткани (внепанкреатические эффекты). Действует во второй стадии секреции инсулина. Оказывает гиполипидемическое действие, снижает тромбогенные свойства крови. Гипогликемический эффект развивается через 2 ч, достигает максимума через 7-8 ч и длится 12 ч. Препарат обеспечивает плавное нарастание концентрации инсулина и плавное снижение концентрации глюкозы в плазме крови, что уменьшает риск возникновения гипогликемических состояний. Активность глибенкламида проявляется при сохраненной эндокринной функции поджелудочной железы.
Фармакокинетика
Абсорбция
При приеме внутрь абсорбция из желудочно-кишечного тракта составляет 48-84%. Время достижения максимальной концентрации в крови (Ттах) - 1-2 ч. Биодоступность глибенкламида составляет 100%. Одновременный прием пищи не оказывает значимого влияния на всасывание глибенкламида.
Распределение
Объем распределения (УД 9-10 л. Связь с белками плазмы составляет 95-99%. Плацентарный барьер проходит плохо.
Метаболизм
Глибенкламид почти полностью метаболизируется в печени с образованием двух неактивных метаболитов.
Выведение
Один из неактивных метаболитов выводится почками, другой - через кишечник приблизительно в равных пропорциях. Период полувыведения (Т1/2) - от 3 до 10-16 ч.
Фармакокинетика у пациентов с нарушением функции печени
У пациентов с нарушением функции печени выведение действующего вещества из плазмы крови замедлено.
Фармакокинетика при почечной недостаточности
У пациентов с почечной недостаточностью компенсаторно возрастает выведение метаболитов через кишечник. При клиренсе креатинина > 30 мл/мин суммарное выведение остается без изменений, при тяжелой почечной недостаточности возможна кумуляция.
Побочные действия
Классификация нежелательных побочных реакции по частоте развития: часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), редко (> 1/10000, < 1/1000), очень редко (< 1/10000), включая отдельные сообщения.
Нарушения со стороны обмена веществ и питания: часто: гипогликемия, увеличение массы тела.
Нарушения со стороны органа зрения: очень редко: нарушение зрения и расстройства аккомодации.
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: редко: тромбоцитопения, тромбоцитопеническая пурпура, лейкоцитопения; очень редко:\0009лейкопения,
агранулоцитоз, эритропения, гемолитическая анемия или панцитопения, апластическая анемия, аплазия костного мозга, эозинофилия и нарушения свертываемости крови. Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта: нечасто: тошнота, изжога, анорексия, отрыжка, рвота, «металлический» вкус во рту, чувство тяжести и полноты в желудке, боли в животе и диарея; редко - панкреатит.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко: повышение активности «печеночных» ферментов (ACT, АЛТ), холестаз, холестатический гепатит, гранулематозный гепатит и билирубинемия. В отдельных случаях, гепатит, повышение активности «печеночных» ферментов и/или холестаз и желтуха могут привести к опасной для жизни печеночной недостаточности, но могут регрессировать после прекращения приема глибенкламида.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей: очень редко: усиление диуреза, преходящая протеинурия.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей: редко: зуд кожи; крапивница; узловая эритема; эритематозная, макулопапулезная или буллезная сыпь; псориазоподобные кожные реакции.
Нарушения со стороны иммунной системы: очень редко реакции в виде крапивницы могут послужить началом развития тяжелых состояний, сопровождаемых одышкой и снижением артериального давления вплоть до наступления шока, угрожающего жизни. Описаны отдельные случаи тяжелых генерализованных аллергических реакций с кожной сыпью, болями в суставах, лихорадкой, появлением белка в моче и желтухой. При появлении симптомов крапивницы следует немедленно обратиться к врачу. Возможна перекрестная аллергия с другими производными сульфонилмочевины, сульфаниламидами.
отдельных случаях возможно развитие аллергического васкулита, в некоторых случаях -жизнеугрожающего.
К другим побочным действиям, наблюдаемым в единичных случаях.; относятся: фотосенсибилизация: гипонатриемия; поздняя кожная порфирия; пеллагроподобные симптомы.
Возможно развитие острой реакции непереносимости алкоголя после его употребления, выражающаяся осложнениями со стороны органов кровообращения и дыхания (дисульфирамоподобная реакция: рвота, ощущение жара в лице и в верхней части туловища, тахикардия, головокружение, головная боль).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Препарат следует принимать регулярно и, по возможности, в одно и то же время. Необходимо тщательно соблюдать режим приема препарата и режим питания. Врач должен тщательно рассмотреть вопрос о назначении глибенкламида пациентам с нарушением функции печени и почек, а также при гипофункции щитовидной железы, передней доли гипофиза или коры надпочечников. Необходима коррекция дозы глибенкламида при физическом и эмоциональном перенапряжении, изменении режима питания.
К факторам, способствующим риску развития гипогликемии, относятся:
-нежелание или неспособность пациента (чаще наблюдающееся у пациентов пожилого возраста) к сотрудничеству с врачом;
-недоедание, нерегулярный прием пищи или пропуски приема пищи;
-дисбаланс между физическими нагрузками и потреблением углеводов;
-изменение диеты;
-употребление алкоголя, особенно в сочетании с пропусками приема пищи;
-тяжелые нарушения функции почек;
-тяжелые нарушения функции печени;
-передозировка глибенкламида;
-диарея, рвота;
-некоторые декомпенсированные эндокринные расстройства, нарушающие углеводный обмен или адренергическую контррегуляцию в ответ на гипогликемию (например, некоторые нарушения функции щитовидной железы и переднего отдела гипофиза, недостаточность коры надпочечников);
-одновременный прием некоторых лекарственных средств.
Большие хирургические вмешательства и травмы, обширные ожоги, инфекционные заболевания с лихорадочным синдромом могут потребовать отмены пероральных гипогликемических лекарственных средств и назначения инсулина.
Во время лечения не рекомендуется длительно пребывать на солнце.
Применение производных сульфонилмочевины, к которым относится глибенкламид, у пациентов с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы может привести к развитию гемолитической анемии, поэтому следует применять гипогликемические средства, не являющиеся производными сульфонилмочевины.
Одновременный прием лекарственных препаратов, обладающих действием на центральную нервную систему, снижающих артериальное давление (в т.ч. бета-адреноблокаторов), а также автономная нейропатия могут маскировать симптомы гипогликемии.
У пожилых пациентов риск развития гипогликемии несколько выше, поэтому необходим более тщательный подбор дозы препарата и регулярный контроль концентрации глюкозы в крови натощак и после приема пищи, особенно в начале лечения.
Алкоголь может провоцировать развитие гипогликемии, а также развитие дисульфирамоподобной реакции (тошнота, рвота, боли в животе, ощущение жара кожи лица и верхней части туловища, тахикардия, головокружение, головная боль), поэтому следует воздерживаться от приема алкоголя во время лечения препаратом Глибенкламид.
При каждой смене врача (например, при госпитализации в больницу, при заболевании в отпуске) пациент обязательно должен сообщить лечащему врачу о том, что болен сахарным диабетом.
Фертильность
Данные о влиянии глибенкламида на фертильность отсутствуют.
Влияние на способность управлять транспортными средствами, механизмами
При приеме препарата Глибенкламид возможно развитие гипогликемии, и, как следствие, снижение реакции и способности к концентрации внимания, поэтому во время лечения препаратом необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятиями другими потенциально опасными видами деятельности, требующими концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Сахарный диабет 2 типа в качестве монотерапии или в составе комбинированной терапии с другими пероральными гипогликемическими препаратами, кроме производных сульфонилмочевины и глинидов.
Противопоказания
-повышенная чувствительность к глибенкламиду и/или любому вспомогательному веществу препарата;
-повышенная чувствительность к другим производным сульфонилмочевины; сульфаниламидам; диуретическим средствам, содержащим в молекуле сульфонамидную группу; пробенециду, т. к. могут возникать перекрестные реакции;
-сахарный диабет 1 типа;
-диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома и кома;
-состояние после резекции поджелудочной железы;
-тяжелые нарушения функции печени;
-тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина < 30 мл/мин);
-тяжелая недостаточность коры надпочечников;
-декомпенсация углеводного обмена при инфекционных заболеваниях, ожогах, травмах или после больших хирургических операций, когда показано проведение инсулинотерапии;
-лейкопения;
-кишечная непроходимость, парез желудка;
-наследственная непереносимость лактозы, дефицит лактазы или синдром мальабсорбции глюкозы и лактозы;
-беременность и период грудного вскармливания;
-детский возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не изучены).
порфирия;
-недостаточность глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;
-одновременное применение с бозентаном.
С осторожностью
Глибенкламид следует применять с осторожностью при лихорадочном синдроме; заболеваниях щитовидной железы (с нарушением функции); недостаточности функции передней доли гипофиза или коры надпочечников; алкоголизме, острой алкогольной интоксикации; состояниях, сопровождающихся нарушением всасывания пищи и риском развития гипогликемии; почечной недостаточности легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина > 30 мл/мин); печеночной недостаточности легкой и средней степени тяжести; церебральном атеросклерозе; у пациентов пожилого возраста из-за опасности развития гипогликемии.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Применение глибенкламида во время беременности противопоказано. При наступлении беременности прием препарата необходимо прекратить. При планировании беременности терапию пероральными гипогликемическими препаратами необходимо заменить на инсулинотерапию.
Неизвестно, проникает ли глибенкламид в грудное молоко. Поскольку другие производные сульфонилмочевины проникают в грудное молоко, применение глибенкламида в период грудного вскармливания противопоказано.
Лекарственное взаимодействие
Глибенкламид метаболизируегся цитохромом CYP2C9. что должно учитываться при его одновременном применении с индукторами или ингибиторами CYP2C9.
Усиление гипогликемического действия глибенкламида наолюдается при одновременном применении ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента, анаболических средств и мужских половых гормонов, других пероральных гипогликемических препаратов (например, акарбозы, бигуанидов) и инсулина, нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП), азапропазона, бета-адреноблокаторов, гуанетидина, хинина, производных хинолона, хлорамфеникола, клофибрата, производных\0009кумарина,
дизопирамида, фенфлурамина, фенирамидола, флуоксетина, ингибиторов моноаминооксидазы, противогрибковых средств (миконазола, флуконазола), пара-аминосалициловой кислоты, пентоксифиллина (в больших дозах, вводимых парентерально), пергексилина, производных пиразолонов, фенилбутазонов, фосфамидов (например, циклофосфамида, ифосфамида, трофосфамида), пробенецида. салицилатов, сульфинпиразона. сульфаниламидов, тетрациклинов. кларитромицина и тритоквалина. Подкисляющие мочу средства (аммония хлорид, кальция хлорид) усиливают действие глибенкламида за счет уменьшения степени его диссоциации и повышения его реабсорбции.
Гипогликемическое действие глибенкламида может уменьшаться при одновременном применении барбитуратов, изониазида, циклоспорина, диазоксида, глюкокортикостероидов, глюкагона, эпинефрина, никотинатов (в больших дозах), фенитоина, фепотиазинов, рифампицина, ритордина, клонидина, тиазидных диуретиков, ацетазоламида, эстрогенов (например, пероральных гормональных контрацептивов), препаратов йодсодержащих гормонов щитовидной железы, блокаторов «медленных» кальциевых каналов, симпатомиметических средств и солей лития.
При одновременном применении с пентамидином в единичных случаях возможно выраженное снижение или повышение концентрации глюкозы в крови.
Блокаторы lb-гистаминовых рецепторов, клонидин и резерпин способны, как усиливать, так и ослаблять гипогликемическое действие глибенкламида.
Под действием симпатолитических средств, таких как бета-адреноблокаторы, клонидин, гуанетидин и резерпин, признаки адренергической контррегуляции в ответ на гипогликемию могут уменьшаться или отсутствовать.
Однократное или хроническое употребление алкоголя может, как усиливать, так и ослаблять гипогликемическое действие глибенкламида.
Глибенкламид может усиливать или ослаблять действия производных кумарина. Глибенкламид может увеличить концентрацию в плазме циклоспорина и потенциально привести к повышению его токсичности, поэтому рекомендуется контроль концентрации и коррекция дозы циклоспорина при одновременном применении с глибенкламидом.
При применении глибенкламида одновременно с бозенганом отмечено увеличение случаев повышения активности «печеночных» ферментов, т.к. глибенкламид и бозентан угнетают перенос желчных кислот из клеток печени, что приводит к их внутриклеточному накоплению и усилению их цитотоксического эффекта. В связи с этим одновременное применение глибенкламида и бозентана противопоказано.
Лекарственные средства, угнетающие костномозговое кроветворение, увеличивают риск миелосупрессии.
(8084)
Дозування
Всередину. Препарат слід приймати до їди, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат слід приймати в один і той же час доби. Доза препарату підбирається індивідуально залежно від віку, тяжкості перебігу діабету, концентрації глюкози крові натще і через 2 год після їди. Таблетки 5 мг. Таблетка може бути розділена на 2 рівні частини. Діапазон добової дози становить від 1/3 до 3 таблеток (від 2,5 мг до 15 мг). Початкова доза становить 2,5-5 мг (1/2-1 таблетка) на добу. Максимальна добова доза - 15 мг (3 таблетки). Збільшення дози слід проводити з інтервалами від декількох днів до 1 тижня до досягнення необхідної терапевтичної дози, яка не повинна перевищувати максимальну. Таблетки 1,75 мг. Початкова доза зазвичай становить 1-2 таблетки (1,75 мг - 3,5 мг) 1 раз на добу. Середня добова доза - 3,5 мг (2 таблетки). При необхідності дозу поступово підвищують до досягнення компенсації вуглеводного обміну. Максимальна добова доза становить 6 таблеток (10.5 мг). При необхідності прийому більше трьох таблеток переходять на прийом таблеток дозировкою 3,5 мг. Збільшення дози слід проводити з інтервалами від декількох днів до 1 тижня до досягнення необхідної терапевтичної дози, яка не повинна перевищувати максимальну. Таблетки 3,5 мг. Початкова доза зазвичай становить 54-1 таблетку 1 раз на добу. Середня добова доза - 3,5 мг (1 таблетка). При необхідності дозу поступово підвищують до досягнення компенсації вуглеводного обміну. Максимальна добова доза становить 10,5 мг (3 таблетки). Добові дози препарату до 2 таблеток зазвичай приймають 1 раз на день - вранці. Більш високі дози ділять на 2 прийому - ранковий і вечірній прийоми у співвідношенні 2:1. При пропуску одного прийому препарату наступну дозу препарату слід прийняти у звичайний час, при цьому не дозволяється приймати більш високу дозу. Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів При переході з інших гіпоглікемічних засобів з подібним типом дії препарат Глібенкламід призначають за схемою, наведеною вище, а попередній препарат відразу відміняють. Застосування у складі комбінованої терапії з іншими гіпоглікемічними препаратами Препарат Глибенклами�� може застосовуватися у складі комбінованої терапії з метформіном та іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, не стимулюють секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. Застосування у літніх, ослаблених пацієнтів та пацієнтів зі зниженим харчуванням У літніх, ослаблених пацієнтів або пацієнтів зі зниженим харчуванням початкову та підтримуючу дозу необхідно знизити через можливість розвитку гіпоглікемії. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок і печінки Застосування препарату Глібенкламід у пацієнтів й індустріаль��тов з тяжким порушенням функції нирок і печінки протипоказано. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 30 мл/хв) порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості початкову та підтримуючу дозу необхідно знизити через можливість розвитку гіпоглікемії. Передозування: У разі передозування можливий розвиток гіпоглікемії. Його стан може приймати затяжний характер і сприяти розвитку тяжких станів аж до коматозного, що загрожує життю пацієнта і��і закінчується летально. При діабетичній полінейропатії або при супутньому лікуванні симпатолітичні засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») типові провісники гіпоглікемії можуть бути слабовыраженными або бути відсутнім зовсім. Симптоми гіпоглікемії: сильне почуття голоду, раптове рясне потовиділення, відчуття серцебиття, блідість і зниження температури шкірних покривів, парестезія слизової оболонки порожнини рота, тремтіння, загальне занепокоєння, головний біль, патологічна знливость, розлади сну. почуття страху, порушення координації рухів, тимчасові неврологічні розлади (наприклад, розлади зору та мовлення, прояви парезів і паралічів або змінені сприйняття відчуттів). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю і свідомості, розвивається схильність до судом. Лікування: При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості необхідно прийняти всередину декстрозу (глюкозу) або розчин цукру. У разі тяжкої гіпоглікемії, що супроводжується втратою свідомості, вводять внутривенно 40% розчин декстрози або глюкагон внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. Після відновлення свідомості пацієнтові слід дати їжу, багату вуглеводами, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Передозування
См. розділ "Дозування".
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі з рискою з одного боку.Склад
Склад на одну таблетку 5 мг:
Діюча речовина: глібенкламід - 5,00 мг;
Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 151,50 мг, дорахмал кукурудзяний - 30,00 мг повідон-К25 - 6,00 мг, магнію стеарат - 1,50 мг, карбоксиметилкрахмал натрію (тип А) - 6,00 мг.Фармакологічна дія
Глібенкламід має панкреатичним і внепанкреатическим ефектами. Стимулює секрецію інсуліну шляхом зниження порогу подразнення глюкозою бета-клітин підшлункової залози, підвищує чутливість до інсуліну і ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями, збільшує вивільнення інсуліну, посилює вплив інсуліну на поглинання глюкози м'язами і печінкою, гальмує ліполіз у жировій ткані (внепанкреатические ефекти). Діє у другій стадії секреції інсуліну. Чинить гіполіпідемічну дію, знижує тромбогенные властивості крові. Гіпоглікемічний ефект розвивається через 2 год, досягає максимуму через 7-8 год і триває 12 год Препарат забезпечує плавне наростання концентрації інсуліну і плавне зниження концентрації глюкози в плазмі крові, що зменшує ризик виникнення гіпоглікемічних станів. Активність глібенкламіду проявляється при збереженій ендокринної функції підшлункової залози.Фармакокинетіка
Абсорбція
При прийомі всередину абсорбція зі шлунково-кишкового тракту становить 48-84%. Час досягнення максимальної концентрації в крові (Ттах) - 1-2 ч. Біодоступність глібенкламіду становить 100%. Одночасний прийом їжі не чинить значного впливу на всмоктування глібенкламіду.
Розподіл
Об'єм розподілу (УД 9-10 л. Зв'язок з білками плазми становить 95-99%. Плацентарний бар'єр проходить погано.
Метаболізм
Глібенкламід майже повністю метаболізується в печінці з утворенням двох неактивних м��таболитов.
Виведення
Один з неактивних метаболітів виводиться нирками, інший - через кишечник приблизно в рівних пропорціях. Період напіввиведення (Т1/2) - від 3 до 10-16 ч.
Фармакокінетика у пацієнтів з порушенням функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення діючої речовини з плазми крові сповільнено.
Фармакокінетика при нирковій недостатності
У пацієнтів з нирковою недостатністю компенсаторно зростає виведення метаболітів через кишечник. При кліренсі креатинина > 30 мл/хв сумарне виведення залишається без змін; при тяжкій нирковій недостатності можлива кумуляція.Побічні дії
Класифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку: часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення.
Порушення з боку обміну речовин і харчування: часто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла.
Порушення з боку органа зору: дуже рідко: порушення зору, розлади акомодації.
Порушення з�� боку крові та лімфатичної системи: рідко: тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, лейкоцитопенія; дуже рідко:\0009лейкопения,
агранулоцитоз, еритропенія, гемолітична анемія або панцитопенія, апластична анемія, аплазія кісткового мозку, еозинофілія та порушення згортання крові. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: нудота, печія, анорексія, відрижка, блювання, «металевий» присмак у роті, відчуття тяжкості і повноти в шлунку, біль у животі та діарея; рідко - панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: підвищення активності «печінкових» ферментів (АСТ, АЛТ), холестаз, холестатичний гепатит, гранулематозний гепатит і білірубінемія. В окремих випадках, гепатит, підвищення активності «печінкових» ферментів і/або холестаз і жовтяниця можуть призвести до небезпечної для життя печінкової недостатності, але можуть регресувати після припинення прийому глібенкламіду.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: посилення діурезу, минуща протеїнурія.
Порушення з сторін�� шкіри та підшкірних тканин: рідко: свербіж шкіри, кропив'янка; вузлова еритема; еритематозний, макулопапульозний або бульозні висипання; псоріазоподібні шкірні реакції.
Порушення з боку імунної системи: дуже рідко-реакції у вигляді кропив'янки можуть послужити початком розвитку важких станів, що супроводжуються задишкою та зниженням артеріального тиску аж до шоку, що загрожує життю. Описані окремі випадки тяжких генералізованих алергічних реакцій з шкірним висипом, болями в суглобах, лихоманкою, появою білка в може�� і жовтяницею. При появі симптомів кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами.
окремих випадках можливий розвиток алергічного васкуліту, в деяких випадках -життево-загрозливої.
До інших побічних дій, які спостерігаються у поодиноких випадках.; відносяться: фотосенсибілізація: гіпонатріємія; пізня шкірна порфірія; пеллагроподобные симптоми.
Можливий розвиток гострої реакції непереносимості алкоголю після його упот��ебления, що виражається ускладненнями з боку органів кровообігу і дихання (дисульфирамоподобная реакція: блювання, відчуття жару в обличчі і у верхній частині тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Препарат слід приймати регулярно і, по можливості, в один і той же час. Необхідно ретельно дотримуватися режиму прийому препарату та режим харчування. Лікар повинен ретельно розглянути питання про призначення глібенкламіду пацієнтам з порушенням функції печінки і нирок, а також при р��пофункции щитовидної залози, передньої долі гіпофіза або кори надниркових залоз. Необхідна корекція дози глібенкламіду при фізичному та емоційному перенапруженні, зміні режиму харчування.
До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії, належать:
-небажання або нездатність пацієнта (частіше спостерігається у пацієнтів літнього віку) до співпраці з лікарем;
-недоїдання, нерегулярне приймання їжі або пропуски прийому їжі;
-дисбаланс між фізичними навантаженнями та споживанням вуглеводів;
-зміна дієти;
-вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропусками прийому їжі;
-тяжкі порушення функції нирок;
-тяжкі порушення функції печінки;
-передозування глібенкламіду;
-діарея, блювання;
-деякі некомпенсовані ендокринні розлади, які порушують вуглеводний обмін або адренергическую контррегуляцию у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, певні порушення функції щитовидної залози і переднього відділу гіпоталамуса, недостатність кори надниркових залоз);
-одночасний пр��єм деяких лікарських засобів.
Великі хірургічні втручання і травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів і призначення інсуліну.
Під час лікування не рекомендується довго перебувати на сонці.
Застосування похідних сульфонілсечовини, до яких відноситься глібенкламід, у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому слідует застосовувати гіпоглікемічні засоби, що не є похідними сульфонілсечовини.
Одночасний прийом лікарських препаратів, що володіють дією на центральну нервову систему, знижують артеріальний тиск (у т. ч. бета-адреноблокаторів), а також автономна нейропатія можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.
У літніх пацієнтів ризик розвитку гіпоглікемії трохи вище, тому необхідний більш ретельний підбір дози препарату і регулярний контроль концентрації глюкози в крові натще і після пріема їжі, особливо на початку лікування.
Алкоголь може провокувати розвиток гіпоглікемії, а також розвиток дисульфирамоподобной реакції (нудота, блювота, болі в животі, відчуття жару шкіри обличчя та верхньої частини тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль), тому слід утримуватися від прийому алкоголю під час лікування препаратом Глібенкламід.
При кожній зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації в лікарню, при захворюванні у відпустці) пацієнт обов'язково повинен повідомити лікаря про те, що хворий на цукровий діабет.
Фертильність
Дані про вплив глібенкламіду на фертильність відсутні.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
При прийомі препарату Глібенкламід можливий розвиток гіпоглікемії, і, як наслідок, зниження реакції і здатності до концентрації уваги, тому під час лікування препаратом необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги і швидкості п��ихомоторных реакцій.Свідчення
Цукровий діабет 2 типу в якості монотерапії або у складі комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, крім похідних сульфонілсечовини і глинидов.Протипоказання
-підвищена чутливість до глибенкламиду та/або будь-якої допоміжної речовини препарату;
-підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини; сульфаніламідів; діуретичним засобам, що містить у молекулі сульфонамидную групу; пробенециду, т. к. можуть возникат�� перехресні реакції;
-цукровий діабет 1 типу;
-діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома;
-стан після резекції підшлункової залози;
-тяжкі порушення функції печінки;
-тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);
-тяжка недостатність кори надниркових залоз;
-декомпенсація вуглеводного обміну при інфекційних захворюваннях, опіках, травмах або після великих хірургічних операцій, коли показане проведення інсулінотерапії;
-лейкопенія;
-кишкова непрохідність, парез шлунка;
-спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози і лактози;
-вагітність і період грудного вигодовування;
-дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека не вивчені).
порфірія;
-недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
-одночасне застосування з бозентаном.
З обережністю
Глібенкламід слід застосовувати з обережністю при гарячковому синдромі; захворюваннях щитовидної желе��и (з порушенням функції); недостатність функції передньої долі гіпофіза або кори надниркових залоз; алкоголізмі, гострої алкогольної інтоксикації; станах, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та ризиком розвитку гіпоглікемії; нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 30 мл/хв); печінковій недостатності легкого і середнього ступеня тяжкості; церебральному атеросклерозі; у пацієнтів літнього віку з-за небезпеки розвитку гіпоглікемії.
Застосування при вагітності і в період грудного вскармливания
Застосування глібенкламіду під час вагітності протипоказане. При настанні вагітності прийом препарату необхідно припинити. При плануванні вагітності терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами необхідно замінити на інсулінотерапію.
Невідомо, чи проникає глібенкламід у грудне молоко. Оскільки інші похідні сульфонілсечовини проникають у грудне молоко, застосування глібенкламіду в період грудного вигодовування протипоказане.Лікарська взаємодія
Глибенклам��д метаболизируегся цитохромом CYP2C9. що повинно враховуватися при його одночасному застосуванні з індукторами або інгібіторами СУР2С9.
Посилення гіпоглікемічної дії глібенкламіду наолюдается при одночасному застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, анаболічних засобів і чоловічих статевих гормонів, інших пероральних гіпоглікемічних препаратів (наприклад, акарбозою, бигуанидов) та інсуліну, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), азапропазона, бета-адреноблокаторів, гуанетидину, хініну, виробводних хінолону, хлорамфеніколу, клофібрату, похідних\0009кумарина,
дизопіраміду, фенфлураміну, фенирамидола, флуоксетину, інгібіторів моноамінооксидази, протигрибкових засобів (миконазола, флуконазолу), пара-аміносаліцилової кислоти, пентоксифіліну (у великих дозах, що вводяться парентерально), пергексилина, похідних пиразолонов, фенилбутазонов, фосфамидов (наприклад, циклофосфаміду, ифосфамида, трофосфамида), пробенециду. саліцилатів, сульфинпиразона. сульфаніламідів, тетрациклінів. кларитроміцину і тритоквалина. Подкисл��регулюють сечу засоби (амонію хлорид, кальцію хлорид) посилюють дію глібенкламіду за рахунок зменшення ступеня його дисоціації і підвищення його реабсорбції.
Гіпоглікемічну дію глібенкламіду може зменшуватися при одночасному застосуванні барбітуратів, ізоніазиду, циклоспорину, діазоксиду, глюкокортикостероїдів, глюкагону, адреналіну, никотинатов (у великих дозах), фенітоїну, фепотиазинов, рифампіцину, ритордину, клонідину, тіазидних діуретиків, ацетазоламіду, естрогенів (наприклад, пероральних гормональних контрацепти��ів), препаратів йодовмісних гормонів щитовидної залози, блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, симпатоміметичних засобів і солей літію.
При одночасному застосуванні з пентамидином у поодиноких випадках можливе виражене зниження або підвищення концентрації глюкози в крові.
Блокатори lb-гістамінових рецепторів, клонідин і резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глібенкламіду.
Під дією симпатолитических засобів, таких як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетиди�� та резерпін, ознаки адренергічної контррегуляції у відповідь на гіпоглікемію можуть зменшуватися або бути відсутнім.
Одноразове або хронічне вживання алкоголю може як посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глібенкламіду.
Глібенкламід може посилювати або послаблювати дії похідних кумарину. Глібенкламід може збільшити концентрацію у плазмі циклоспорину і потенційно призвести до підвищення його токсичності, тому рекомендується контроль концентрації і корекція дози циклоспорину при одночасне пресу��еменном застосуванні з глібенкламідом.
При застосуванні глібенкламіду одночасно з бозенганом відзначено збільшення випадків підвищення активності «печінкових» ферментів, оскільки глібенкламід і бозентан пригнічують перенесення жовчних кислот з клітин печінки, що призводить до їх внутрішньоклітинного накопичення і посилення їх цитотоксичного ефекту. У зв'язку з цим одночасне застосування глібенкламіду і бозентана протипоказано.
Лікарські засоби, які пригнічують костномозговое кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.