Дозировка
Гипосарт следует принимать внутрь, один раз в сутки, независимо от приема пищи. Артериальная гипертензия Рекомендуемая начальная и обычно применяемая поддерживающая доза препарата составляет 8 мг один раз в сутки. Максимальный антигипертензивной эффект достигается в течение 4 недель от начала лечения. Пациентам, которым требуется дальнейшее снижение артериального давления, дозу можно увеличить дo 16 мг один раз в сутки и максимально дo 32 мг один раз в сутки. Схему лечения следует подбирать индивидуально, в зависимости от выраженности терапевтического ответа у конкретного пациента. Гипосарт можно назначать совместно с другими антигипертензивными препаратами. Дополнительное назначение гидрохлоротиазида приводит к аддитивному гипотензивному эффекту. Пациенты пожилого возраста У пациентов пожилого возраста не требуется коррекция начальной дозы препарата. Пациенты с уменьшением объёма циркулирующей крови (гиповолемия) У пациентов с риском развития артериальной гипотензии, например, со сниженным объемом циркулирующей крови, рекомендуется начинать лечение с дозы 4 мг. Пациенты с почечной недостаточностью У пациентов с нарушениями функции почек, в том числе находящихся на гемодиализе, начальная доза препарата составляет 4 мг. Дозу следует подбирать индивидуально в зависимости от реакции пациентa нa лечение. Клинический опыт применения препарата у пациентов с тяжелой или терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина < 15 мл/мин) ограничен. Пациенты с печеночной недостаточностью У пациентов с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени рекомендуемая начальная доза составляет 4 мг один раз в сутки. Дозу можно подбирать индивидуально в зависимости от реакции пациентa нa лечение. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью и (или) холестазом препарат не рекомендуется. Хроническая сердечная недостаточность Рекомендуемая начальная доза составляет 4 мг один раз в сутки. Эта доза может быть увеличена до целевой дозы 32 мг один раз в сутки (максимальная доза) или до максимально переносимой пациентом дозы путем её удвоения с интервалами не менее 2 недель. Oценка состояния пациентa с хронической сердечной недостаточностью должна всегда учитывать оценку функционального состояния почек, включая контроль концентрации креатинина и калия в сыворотке крови. Гипосарт можно назначать совместно с другими препаратами, применяемыми при хронической сердечной недостаточности, например, с бета-адреноблокаторами, диуретиками и сердечными гликозидами. Применение Гипосарта одновременно с ингибиторами АПФ, калийсберегающими диуретиками (например, спиронолактоном) может рассматриваться только после тщательной оценки соотношения потенциальной пользы к риску.
Лекарственная форма
Круглые, двояковыпуклые таблетки с делительной риской с одной стороны, белого цвета.
Состав
1 таб.
кандесартана цилексетил 16 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 87 мг, крахмал кукурузный - 20 мг, гипролоза (вязкость, вода 25°С, 5% - 75-150 спз) - 2 мг, гипролоза (вязкость, вода 25°С, 5% - 1500-3000 спз) - 2 мг, макрогол 6000 - 2.6 мг, магния стеарат - 0.4 мг.
Фармакологическое действие
Гипосарт – антигипертензивный препарат. Селективный антагонист рецепторов ангиотензина II (типа АТ1). Ангиотензин II образуется из ангиотензина I под воздействием ангиотензин конвертирующего фермента (АКФ, кининаза II). Ангиотензин II является основным вазоактивным гормоном ренин-ангиотензин-альдостероновой системы и играет определенную роль в патогенезе артериальной гипертензии и других сердечно-сосудистых заболеваний.
Основными физиологическими эффектами ангиотензина II являются вазоконстрикция, стимуляция продукции альдостерона, регуляция водно-электролитного гомеостаза и стимуляция клеточного роста путем опосредованного взаимодействия ангиотензина II с ангиотензиновыми рецепторами 1 типа (АТ1-рецепторы).
Гипосарт не снижает активности ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), который осуществляет превращение ангиотензина I в ангиотензин II и разрушает брадикинин, не влияет на активность ангиотензинконвертазы и не потенцирует действие брадикинина или субстанции Р. Это ведет к более редкому появлению кашля у пациентов, принимающих кандесартана цилексетил по сравнению с применением ингибиторов АПФ. Гипосарт не связывается с рецепторами других гормонов и не влияет на состояние ионных каналов, участвующих в регуляции деятельности сердечно-сосудистой системы.
Антагонистическое действие на AT1-рецепторы ангиотензина II вызывает дозозависимое повышение уровня ренина, ангиотензина I, ангиотензина II и снижение концентрации альдостерона в плазме крови.
Артериальная гипертензия
При артериальной гипертензии Гипосарт вызывает дозозависимое длительное снижение артериального давления. Гипотензивный эффект препарата обусловлен снижением общего периферического сопротивления сосудов без рефлекторного ускорения ритма сердечных сокращений. Начало антигипертензивного действия после приема первой дозы обычно развивается в течение 2-х часов. На фоне продолжающейся терапии препаратом в фиксированной дозе общее снижение артериального давления обычно достигается в течение 4 недель и сохраняется на протяжении длительного применения препарата. Усиление гипотензивного эффекта после повышения дозы с 16 мг до 32 мг один раз в сутки незначительно. Гипосарт, назначаемый один раз в сутки, обеспечивает эффективное и плавное снижение артериального давления в течение 24 часов. Во время совместного применения Гипосарта с гидрохлоротиазидом гипотензивный эффект этих препаратов суммируется. Потенцирование гипотензивного эффекта также наблюдается при комбинированном применении Гипосарта и амлодипина или фелодипина.
Гипосарт увеличивает почечный кровоток, при этом не влияет и не повышает скорость клубочковой фильтрации, но снижает почечное сосудистое сопротивление и фильтрационную фракцию.
Хроническая сердечная недостаточность
Лечение Гипосартом снижает частоту летального исхода и необходимость в госпитализации по поводу сердечной недостаточности, улучшает состояние пациентов с нарушением систолической функции левого желудочка.
Положительный эффект Гипосарта не зависит от возраста, пола пациентов и сопутствующей терапии.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) и нарушением систолической функции левого желудочка (снижение фракции выброса левого желудочка ? 40%) Гипосарт способствует снижению общего периферического сосудистого сопротивления и капиллярного давления в легких, повышению активности ренина и концентрации ангиотензина II в плазме, а также снижению уровня альдостерона в плазме.
Фармакокинетика
После приема препарата внутрь кандесартана цилексетил, являющийся пролекарством, быстро переходит в активную форму – кандесартан, который является ангиотензин-1 субтипом, селективным антагонистом рецептора ангиотензина II.
Абсолютная биодоступность кандесартана после приема внутрь составляет около 14%. Максимальная концентрация кандесартана в сыворотке крови (Cmax) достигается в среднем через 3-4 ч.
При увеличении дозы препарата в пределах терапевтических доз концентрация кандесартана в сыворотке крови повышается линейно. Фармакокинетические параметры кандесартана не зависят от пола пациента. Одновременный прием пищи не влияет на абсорбцию препарата.
Объем распределения кандесартана составляет 0,1 л/кг. Кандесартан активно связывается с белками плазмы (более 99%).
Кандесартан в основном выводится из организма с мочой и желчью в неизмененном виде и лишь в незначительной степени биотрансформируется в печени. Период полувыведения кандесартана в фазе элиминации составляет около 9 часов.
Кандесартан не кумулируется в организме при многократном применении.
Общий плазменный клиренс кандесартана составляет около 0,37 мл/мин/кг, при этом почечный клиренс составляет около 0,19 мл/мин/кг.
Почечная экскреция кандесартана осуществляется путем клубочковой фильтрации и активной канальцевой секреции.
Фармакокинетика
в особых группах пациентов
Пожилые пациенты
У пожилых пациентов (старше 65 лет) максимальная концентрация в сыворотке крови (Cmax) и площадь под кривой концентрации (AUС) кандесартана увеличиваются на 50% и 80%, соответственно, по сравнению с молодыми пациентами. Однако выраженность гипотензивного эффекта и частота возникновения побочных эффектов при применении кандесартана не зависит от возраста пациентов.
Пациенты с почечной недостаточностью
У пациентов с легкой и умеренной степенью почечной недостаточности максимальная концентрация в сыворотке крови (Cmax) и площадь под кривой концентрации (AUС) для кандесартана увеличивались при многократном применении примерно на 50% и 70% соответственно, тогда как период полувыведения препарата не изменяется по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек.
У пациентов с тяжелой степенью почечной недостаточности максимальная концентрация в сыворотке крови и площадь под кривой концентрации кандесартана увеличивались примерно на 50% и 110% соответственно. Период полувыведения кандесартана в фазе элиминации у пациентов с тяжелой степенью почечной недостаточности увеличивался примерно в 2 раза.
Площадь под кривой концентрации (AUС) кандесартана у пациентов, находящихся на гемодиализе, аналогична площади пациентов с тяжелым нарушением функции почек.
Побочные действия
Артериальная гипертензия
Часто
- инфекции дыхательной системы
- головокружение, головная боль
Очень редко
- лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз
- гиперкалиемия, гипонатриемия
- тошнота
- повышение активности печеночных ферментов, нарушение функции
печени, гепатит
- ангионевротический отек, кожная сыпь, крапивница, зуд
- боль в спине, артралгии, миалгии
- нарушения функции почек, в частности почечная недостаточность у предрасположенных лиц
Хроническая сердечная недостаточность
Часто
- гиперкалиемия
- гипотензия
- нарушения функции почек, в частности почечная недостаточность у предрасположенных лиц
Очень редко
- лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз
- гипонатриемия
- головокружение, головная боль
- тошнота
- повышение активности печеночных ферментов, нарушение функции печени, гепатит
- ангионевротический отек, кожная сыпь, крапивница, зуд
- боль в спине, артралгии, миалгии
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Нарушение функции почек
На фоне терапии Гипосартом, как и при применении других лекарственных препаратов, угнетающих ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, у некоторых предрасположенных пациентов могут отмечаться нарушения функции почек. При применении Гипосарта у пациентов с артериальной гипертензией и сопутствующей почечной недостаточностью рекомендуется периодически контролировать уровень калия и креатинина в сыворотке крови. Клинический опыт применения Гипосарта у пациентов с тяжелым нарушением функции почек или терминальной стадией почечной недостаточности (клиренс креатинина менее 15 мл/мин) ограничен. В этой группе пациентов дозу препарата необходимо подбирать осторожно с одновременным контролем артериального давления.
У пациентов, получающих лечение по поводу хронической сердечной недостаточности, особенно у пациентов в возрасте 75 лет и старше, а также у пациентов с нарушением функции почек необходимо периодически контролировать функцию почек. При повышении дозы препарата также рекомендуется контролировать уровень калия и креатинина в сыворотке крови.
Совместное применение с ингибиторами АПФ при хронической сердечной недостаточности
При применении Гипосарта в комбинации с ингибиторами АПФ может увеличиваться риск развития побочных эффектов, особенно нарушения функции почек и гиперкалиемии. В этихслучаях необходим тщательный и регулярный контроль состояния пациентов.
Стеноз почечной артерии
У пациентов с двухсторонним стенозом почечных артерий или со стенозом артерии единственной почки лекарственные препараты, оказывающие влияние на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, в частности, антагонисты рецепторов ангиотензина II (АРА II), могут вызывать повышение уровня мочевины и креатинина в сыворотке крови.
Пересадка почки
Отсутствует клинический опыт применения Гипосарта у пациентов после трансплантации почки.
Артериальная гипотензия
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью на фоне терапии Гипосартом может развиться артериальная гипотензия. Гипотензия может также развиться у пациентов с артериальной гипертензией с уменьшением объема циркулирующей крови, например, при приеме больших доз диуретиков. Поэтому в начале терапии следует соблюдать осторожность и, при необходимости, провести коррекцию гиповолемии.
Общая анестезия и хирургические вмешательства
У пациентов, получающих антагонисты рецептора ангиотензина II, во время анестезии и при хирургических вмешательствах может развиться артериальная гипотензия в результате блокады ренин-ангиотензиновой системы. Очень редко могут отмечаться случаи тяжелой артериальной гипотензии, требующей внутривенного введения жидкости и/или лекарственных препаратов, повышающих артериальное давление.
Стеноз аортального и митрального клапана (обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия)
С осторожностью следует назначать Гипосарт, как и другие вазодилататоры, пациентам с гемодинамически значимым стенозом аортального или митрального клапана или обструктивной гипертрофической кардиомиопатией.
Первичный гиперальдостеронизм
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не реагируют на терапию антигипертензивными препаратами, влияющими на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему. В связи с этим не рекомендуется применение Гипосарта в этой группе пациентов.
Гиперкалиемия
Одновременное применение Гипосарта с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия или заменителями соли, содержащими калий, или другими препаратами, которые могут увеличить содержание калия в крови (например, гепарин), может привести к повышению концентрации калия в сыворотке крови у пациентов с артериальной гипертензией. У пациентов с сердечной недостаточностью на фоне терапии кандесартаном, может развиваться гиперкалиемия. Рекомендуется регулярно контролировать уровень калия в сыворотке крови. Совместное применение ингибиторов АПФ, калийсберегающих диуретиков, таких как спиронолактон, и Гипосарта не рекомендуется и может быть рассмотрено только после тщательной оценки потенциальной пользы и риска.
Гемодиализ
Во время процедуры диализа артериальное давление может быть особенно чувствительно к блокаде AT1-рецепторов, вызванной уменьшением объема плазмы и увеличением активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. Поэтому у пациентов, получающих диализотерапию, дозу Гипосарта следует подбирать осторожно, с одновременным контролем артериального давления.
Общие
Пациенты, у которых сосудистый тонус и функция почек в значительной степени зависят от активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (например, пациенты с тяжелой застойной хронической сердечной недостаточностью или с основным заболеванием почек, включая стеноз почечной артерии), особенно чувствительны к препаратам, действующим на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему. Назначение подобных препаратов сопровождается у этих больных резкой артериальной гипотензией, азотемией, олигурией и реже острой почечной недостаточностью. Возможность развития перечисленных эффектов не может быть исключена и при использовании лекарственных препаратов из группы АРА II. Резкое снижение артериального давления на фоне применения антигипертензивных лекарственных препаратов у пациентов с ишемической кардиопатией или цереброваскулярными заболеваниями ишемического генеза может приводить к развитию инфаркта миокарда или инсульта.
Антигипертензивный эффект Гипосарта может усиливаться при одновременном применении с другим лекарственным препаратом, снижающим артериальное давление, назначенным для лечения артериальной гипертензии или по другим показаниям.
Препарат содержит лактозу, в связи с этим противопоказан пациентам с редкой наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы типа Лаппа или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы.
Особенности влияния лекарственного средства на способность управлять транспортным средством или потенциально опасными механизмами
Следует соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и потенциально опасными механизмами, в связи с возможностью развития таких побочных эффектов как головокружение и повышенная усталость.
Передозировка
Симптомы: выраженная артериальная гипотензия, головокружение. В единичных случаях передозировки препарата (до 672 мг кандесартана цилексетила), выздоровление пациентов протекало без осложнений.
Лечение: симптоматическое. Необходимо положить пациента на спину и принять возвышенное положение ног. При необходимости следует увеличить объем циркулирующей плазмы, например, путем внутривенного введения изотонического раствора хлорида натрия. При недостаточной эффективности вышеперечисленных мер можно ввести симпатомиметические препараты. Гипосарт не выводится из организма с помощью гемодиализа.
Показания
- артериальная гипертензия
- хроническая сердечная недостаточность и нарушение систолической
функции левого желудочка (снижение фракции выброса левого
желудочка ? 40%) в качестве дополнительной терапии к ингибиторам
ангиотензинпревращающего фермента (ингибиторы АПФ) или при
непереносимости ингибиторов АПФ
Противопоказания
- гиперчувствительность к кандесартану или к любому из компонентов препарата
- тяжелая печеночная недостаточность и/или холестаз
- беременность и период лактации
- детский и подростковый возраст до 18 лет
Лекарственное взаимодействие
При комбинированном применении кандесартана со следующими препаратами: гидрохлоротиазид, варфарин, дигоксин, пероральные контрацептивы (этинилэстрадиол, левоноргестрел), глибенкламид, нифедипин, эналаприл, клинически значимых фармакокинетических взаимодействий не выявлено.
Одновременное применение калийсберегающих диуретиков, препаратов калия, заменителей соли, содержащих калий, или других лекарственных препаратов, которые могут повышать уровень калия в сыворотке крови (например, гепарин), может привести к развитию гиперкалиемии. Необходимо контролировать концентрацию калия в сыворотке крови.
При сочетанном назначении препаратов лития с ингибиторами ангиотензинконвертазы (АПФ) наблюдалось обратимое повышениеконцентрации лития в сыворотке крови и развитие токсических реакций. Подобные реакции могут встречаться и при использовании лекарственных препаратов из группы АРА II. Одновременное применение кандесартана с препаратами лития не рекомендуется, но при необходимости комбинированного назначения необходим регулярный контроль уровня лития в сыворотке крови.
При одновременном применении лекарственных препаратов из группы АРА II с нестероидными противовоспалительными лекарственными препаратами (НПВП) (то есть, селективными ингибиторами ЦОГ-2, ацетилсалициловой кислотой (в дозе > 3 г в сутки) и неселективными нестероидными противовоспалительными лекарственными препаратами) может наблюдаться уменьшение антигипертензивного эффекта.
Taкже как в случае ингибиторов ангиотензинконвертазы (AПФ), комбинированное применение препаратов из группы АРА II и группы НПВП может привести к увеличению риска нарушения функции почек, включая возможную острую почечную недостаточность, и к повышению концентрации калия, особенно у пациентов с имеющимися нарушениями функции почек. Комбинированную терапию назначают с осторожностью, особенно лицам пожилого возраста. Рекомендуется гидратация пациента и контроль функции почек после начала комбинированной терапии и периодически в ходе дальнейшего лечения.
(6017)
Дозування
Гипосарт слід приймати внутрішньо, один раз на добу, незалежно від прийому їжі. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова і зазвичай застосовується підтримуюча доза препарату становить 8 мг один раз на добу. Максимальний антигіпертензивної ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Пацієнтам, яким потрібно подальше зниження артеріального тиску дозу можна збільшити до 16 мг один раз на добу і максимально до 32 мг один раз на добу. Схему лікування слід підбирати індивідуально, залежно від вираженности терапевтичної відповіді у конкретного пацієнта. Гипосарт можна призначати сумісно з іншими антигіпертензивними препаратами. Додаткове призначення гідрохлоротіазиду призводить до аддитивному гіпотензивного ефекту. Пацієнти літнього віку, У пацієнтів літнього віку не потрібна корекція початкової дози препарату. Пацієнти із зменшенням об'єму циркулюючої крові (гіповолемія) У пацієнтів з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, рекомендується починати лікування з дози 4 мг. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з порушеннями функції нирок, у тому числі які перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід підбирати індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня рекомендована начальная доза становить 4 мг один раз на добу. Дозу можна підбирати індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю і (або) холестазом препарат не рекомендується. Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза становить 4 мг один раз на добу. Ця доза може бути збільшена до цільової дози 32 мг один раз на добу (максимальна доза) або до максимально переносимої пацієнтом дози шляхом її подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів. Оцінка стану пацієнта з хронічес��ой серцевою недостатністю завжди повинна враховувати оцінку функціонального стану нирок, включаючи контроль концентрації креатиніну та калію в сироватці крові. Гипосарт можна призначати разом з іншими препаратами, застосовуваними при хронічній серцевій недостатності, наприклад, з бета-адреноблокаторами, діуретиками і серцевими глікозидами. Застосування Гипосарта одночасно з інгібіторами АПФ, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном) може розглядатися тільки після ретельної оцінки співвідношення потенциальной користі і ризику.
Лікарська форма
Круглі, двоопуклі таблетки з ділильною рискою з однієї сторони, білого кольору.Склад
1 таб.
кандесартана цилексетил 16 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 87 мг, крохмаль кукурудзяний - 20 мг, гипролоза (в'язкість, вода 25°С, 5% - 75-150 спз) - 2 мг, гипролоза (в'язкість, вода 25°С, 5% - 1500-3000 спз) - 2 мг, макрогол 6000 - 2.6 мг, магнію стеарат - 0.4 мг.Фармакологічна дія
Гипосарт – антигіпертензивний препарат. Селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II (типу АТ1). ��нгиотензин II утворюється з ангіотензину I під дією ангіотензин конвертує ферменту (АКФ, кініназа II). Ангіотензин II є основним вазоактивних гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи і відіграє певну роль у патогенезі артеріальної гіпертензії та інших серцево-судинних захворювань.
Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу і стимуляція клітинного росту шляхом опосередкованого взаємодії ангіотензину II з ангиотензиновыми рецепторами 1 типу (АТ1-рецептори).
Гипосарт не знижує активності ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), який здійснює перетворення ангіотензину I в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін, не впливає на активність ангиотензинконвертазы і не потенціює дію брадикініну або субстанції Р. Це веде до більш рідкісного появи кашлю у пацієнтів, які приймають кандесартана цилексетил порівняно із застосуванням інгібіторів АПФ. Гипосарт не зв'язується з рецепторами інших гормонов і не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи.
Антагоністичну дію на AT1-рецептори ангіотензину II викликає дозозалежне підвищення рівня реніну, ангіотензину I ангіотензину II, зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.
Артеріальна гіпертензія
При артеріальній гіпертензії Гипосарт викликає дозозалежне, тривале зниження артеріального тиску. Гіпотензивний ефект препарату обумовлений зниженням загального периферичного опору��ивления судин без рефлекторного прискорення ритму серцевих скорочень. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози зазвичай розвивається протягом 2-х годин. На тлі тривалої терапії препаратом у фіксованій дозі загальне зниження артеріального тиску звичайно досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом тривалого застосування препарату. Посилення гіпотензивного ефекту після підвищення дози до 16 мг до 32 мг один раз на добу незначно. Гипосарт, який призначається один раз на добу забезпечує ефективне �� плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Під час сумісного застосування Гипосарта з гідрохлоротіазидом гіпотензивний ефект цих препаратів підсумовується. Потенціювання гіпотензивного ефекту також спостерігається при комбінованому застосуванні Гипосарта та амлодипіну або фелодипіну.
Гипосарт збільшує нирковий кровотік, при цьому не впливає і не підвищує швидкість клубочкової фільтрації, але знижує нирковий судинний опір і фільтраційну фракцію.
Хронічна серцева недостатність
<br /> Лікування Гипосартом знижує частоту летального результату і необхідність у госпіталізації з приводу серцевої недостатності, покращує стан пацієнтів з порушенням систолічної функції лівого шлуночка.
Позитивний ефект Гипосарта не залежить від віку, статі пацієнтів та супутньої терапії.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого шлуночка ? 40%) Гипосарт сприяє зниженню загального периферичного смокчудистого опору і капілярного тиску в легенях, підвищення активності реніну та концентрацій ангіотензину II у плазмі, а також зниження рівня альдостерону в плазмі.Фармакокінетика
Після прийому препарату всередину кандесартана цилексетил, що є проліками, швидко переходить в активну форму – кандесартан, який є ангіотензин-1 субтипом, селективним антагоністом рецептора ангіотензину II.
Абсолютна біодоступність кандесартана після прийому внутрішньо становить близько 14%. Максимальна концентрація кандесартана в сироватці крові (Cmax) досягається в середньому через 3-4 ч.
При збільшенні дози препарату у межах терапевтичних доз концентрація кандесартана в сироватці крові підвищується лінійно. Фармакокінетичні параметри кандесартана не залежать від статі пацієнта. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату.
Об'єм розподілу кандесартана становить 0,1 л/кг Кандесартан активно зв'язується з білками плазми (більше 99%).
Кандесартан в основному виводиться з організму з сечею і жовчю у незміненому вид�� і лише незначною мірою біотрансформується у печінці. Період напіввиведення кандесартана у фазі елімінації становить близько 9 годин.
Кандесартан не кумулюється в організмі при багаторазовому застосуванні.
Загальний плазмовий кліренс кандесартана становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс становить приблизно 0,19 мл/хв/кг
Ниркова екскреція кандесартана здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції.
Фармакокінетика
в особливих групах пацієнтів
Пож��пацієнти лые
У літніх пацієнтів (старше 65 років) максимальна концентрація в сироватці крові (Cmax) і площа під кривою концентрації (AUС) кандесартана збільшуються на 50% та 80% відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Проте вираженість гіпотензивного ефекту та частота виникнення побічних ефектів при застосуванні кандесартана не залежить від віку пацієнтів.
Пацієнти з нирковою недостатністю
У пацієнтів з легким і помірним ступенем ниркової недостатності максимальна концентрація в сироватці до��ові (Cmax) і площа під кривою концентрації (AUС) для кандесартана збільшувалися при багаторазовому застосуванні приблизно на 50% та 70% відповідно, тоді як період напіввиведення препарату не змінюється у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок.
У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності максимальна концентрація в сироватці та площа під кривою концентрації кандесартана збільшувалися приблизно на 50% та 110% відповідно. Період напіввиведення кандесартана у фазі елімінації у пацієнтів з тяжкою зтепенью ниркової недостатності збільшувався приблизно в 2 рази.
Площа під кривою концентрації (AUС) кандесартана у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна площі пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок.Побічні дії
Артеріальна гіпертензія
Часто
- інфекції дихальної системи
- запаморочення, головний біль
Дуже рідко
- лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз
- гіперкаліємія, гіпонатріємія
- нудота
- підвищення активності печінкових фермент��в, порушення функції
печінки, гепатит
- ангіоневротичний набряк, шкірний висип, кропив'янка, свербіж
- біль у спині, артралгії, міалгії
- порушення функції нирок, зокрема ниркова недостатність у схильних осіб
Хронічна серцева недостатність
Часто
- гіперкаліємія
- гіпотензія
- порушення функції нирок, зокрема ниркова недостатність у схильних осіб
Дуже рідко
- лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз
- гіпонатріємія
> - запаморочення, головний біль
- нудота
- підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, гепатит
- ангіоневротичний набряк, шкірний висип, кропив'янка, свербіж
- біль у спині, артралгії, міалгіїОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Порушення функції нирок
На тлі терапії Гипосартом, як і при застосуванні інших лікарських препаратів, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, у деяких схильних пацієнтів можуть відзначатися порушення функції нирок. При застосуванні Гипосарта у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та супутньою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування Гипосарта у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв) обмежений. У цій групі пацієнтів дозу препарату необхідно підбирати обережно з одночасним контролем артеріального тиску.
У пацієнтів, які отримують лікування з приводу хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів віком 75 років і старше, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. При підвищенні дози препарату також рекомендується контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові.
Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності
При застосуванні Гипосарта у комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватися ризик розвитку побічних ефектів, особливо на��ушения функції нирок і гіперкаліємії. У этихслучаях необхідний ретельний і регулярний контроль стану пацієнтів.
Стеноз ниркової артерії
У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки лікарські препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, зокрема, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), можуть спричиняти підвищення рівнів сечовини і креатиніну в сироватці крові.
Пересадка нирки
Відсутній клінічний досвід ��рименение Гипосарта у пацієнтів після трансплантації нирки.
Артеріальна гіпотензія
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії Гипосартом може розвинутися артеріальна гіпотензія. Гіпотензія може розвинутися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з зменшенням обсягу циркулюючої крові, наприклад, при прийомі великих доз діуретиків. Тому на початку терапії слід дотримуватися обережності і, при необхідності, провести корекцію гіповолемії.
Загальна анестезія та хірургічні втру��ельства
У пацієнтів, які отримували антагоністи рецептора ангіотензину ІІ, під час анестезії і при хірургічних втручаннях може розвинутися артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що вимагає внутрішньовенного введення рідини і/або лікарських препаратів, що підвищують артеріальний тиск.
Стеноз аортального і мітрального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)
З обережністю слід назначать Гипосарт, як і інші вазодилататори, пацієнти з гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на терапію антигіпертензивними препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему. У зв'язку з цим не рекомендується застосування Гипосарта в цій групі пацієнтів.
Гіперкаліємія
Одночасне застосування з Гипосарта калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад, гепарин), може призвести до підвищення концентрації калію в сироватці крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У пацієнтів із серцевою недостатністю на фоні терапії кандесартаном, може розвиватися гіперкаліємія. Рекомендується регулярно контролювати рівень калію в сироватці крові. Спільне застосування інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків, ��аких як спіронолактон, і Гипосарта не рекомендується і може бути розглянуто тільки після ретельної оцінки потенційної користі та ризику.
Гемодіаліз
Під час процедури діалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів, викликаної зменшенням об'єму плазми та збільшенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому у пацієнтів, які отримують диализотерапию, дозу Гипосарта слід підбирати обережно, з одночасним контролем артеріального тиску.
Загальні
Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок значною мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною хронічною серцевою недостатністю або основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему. Призначення подібних препаратів супроводжується у цих хворих різкої артеріальної гіпотензією, азотемією, олігурією і рідше гострої ниркової недостаточностю. Можливість розвитку перелічених ефектів не може бути виключена і при використанні лікарських препаратів з групи АРА II. Різке зниження артеріального тиску на фоні застосування антигіпертензивних лікарських препаратів у пацієнтів з ішемічною кардіопатію або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Антигіпертензивний ефект Гипосарта може посилюватися при одночасному застосуванні з іншим лікарським препаратом, що знижує артериальное тиск, призначеним для лікування артеріальної гіпертензії або за іншими показаннями.
Препарат містить лактозу, у зв'язку з цим протипоказаний пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
Слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та потенційно небезпечними м��ханізм, у зв'язку з можливістю розвитку таких побічних ефектів як запаморочення і підвищена втома.
Передозування
Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, запаморочення. У поодиноких випадках передозування препарату (до 672 мг кандесартана цилексетила), одужання пацієнтів протікав без ускладнень.
Лікування: симптоматичне. Необхідно покласти пацієнта на спину і прийняти піднесене положення ніг. При необхідності слід збільшити об'єм циркулюючої плазми, наприклад, шляхом внутрішньовенного в��едения ізотонічного розчину хлориду натрію. При недостатній ефективності перелічених заходів можна ввести симпатоміметичні препарати. Гипосарт не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу.Свідчення
- артеріальна гіпертензія
- хронічна серцева недостатність і порушення систолічної
функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого
шлуночка ? 40%) в якості додаткової терапії до інгібіторів
ангіотензинперетворюючого ферменту (інгібітор АПФ) або при
непереносимости інгібіторів АПФПротипоказання
- гіперчутливість до кандесартану або до будь-якого з компонентів препарату
- тяжка печінкова недостатність та/або холестаз
- вагітність і період лактації
- дитячий та підлітковий вік до 18 роківЛікарська взаємодія
При комбінованому застосуванні кандесартана з наступними препаратами: гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол, левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін, еналаприл, клінічно значущих фа��макокинетических взаємодій не виявлено.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських препаратів, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. Необхідно контролювати концентрацію калію в сироватці крові.
При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами ангиотензинконвертазы (АПФ) спостерігалося оборотне повышениеконцентрации літію в сироватці ��рови і розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися і при використанні лікарських препаратів з групи АРА II. Одночасне застосування кандесартана з препаратами літію не рекомендовано, але при необхідності комбінованого призначення необхідний регулярний контроль рівня літію в сироватці крові.
При одночасному застосуванні лікарських препаратів з групи АРА ІІ з нестероїдними протизапальними лікарськими препаратами (НПЗП) (тобто, селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кіслотой (в дозі > 3 г на добу) та неселективними нестероїдними протизапальними лікарськими препаратами) може спостерігатися зменшення антигіпертензивного ефекту.
Також як у випадку інгібіторів ангиотензинконвертазы (АПФ), комбіноване застосування препаратів з групи АРА II і групи НПЗЗ може призвести до збільшення ризику порушення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, і до підвищення концентрації калію, особливо у пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок. Комбіновану терапію призна��ають з обережністю, особливо особам літнього віку. Рекомендується гідратація пацієнта і контроль функції нирок після початку комбінованої терапії та періодично в ході подальшого лікування.
