Дозировка
Внутрь, после еды. Дозировка препарата устанавливается индивидуально. При постоянном врачебном контроле устанавливается минимально эффективная доза. Взрослые В качестве антигипертензивного средства: обычная начальная суточная доза препарата составляет 25-50 мг однократно, в качестве средства монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными препаратами. Для некоторых пациентов может быть достаточной начальная доза 12,5 мг, как в виде монотерапии или, так и в комбинации. Необходимо применять минимально эффективную дозу, не превышающую 100 мг в сутки. Если гидрохлоротиазид комбинируется с другими гипотензивными препаратами, может возникнуть необходимость снизить дозу другого препарата с тем, чтобы предупредить чрезмерное снижение артериального давления. Гипотензивное действие наступает через 3-4 дня, однако для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели. После прекращения лечения гипотензивный эффект сохраняется в течение одной недели. Отечный синдром различной этиологии: обычная начальная суточная доза составляет 25-100 мг 1 раз в сутки или 1 раз в два дня. В зависимости от терапевтического эффекта доза может быть снижена до 25-50 мг 1 раз в сутки или 1 раз в два дня. В некоторых тяжелых случаях в начале лечения могут потребоваться дозы до 200 мг в сутки. Предменструальный синдром: обычная доза составляет 25 мг в сутки и применяется от начала проявления симптомов до начала менструации. Нефрогенный несахарный диабет: обычная суточная доза составляет 50-150 мг в несколько приемов. Дети Дозы устанавливаются исходя из массы тела ребенка. Обычная педиатрическая суточная доза составляет 1-2 мг/кг массы тела или 30-60 мг на квадратный метр поверхности тела, назначается один раз в сутки. Общая суточная доза детям в возрасте до 2-х лет составляет 12,5 - 37,5 мг; в возрасте от 2 до 12 лет - по 37,5 - 100 мг.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, плоскоцилиндрические, с риской с одной стороны и фасками с двух сторон.
Состав
1 таб.
гидрохлоротиазид 25 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 40.6 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 15 мг, крахмал кукурузный - 10 мг, повидон К-25 - 3.5 мг, магния стеарат - 0.9 мг.
Фармакологическое действие
Тиазидный диуретик средней продолжительности действия. Оказывает диуретическое действие, нарушает реабсорбцию ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона. Диуретический эффект развивается через 1-2 часа, достигает максимума через 4 часа и продолжается 6-12 часов. Действие снижается при уменьшении скорости клубочковой фильтрации и прекращается при величине не менее 30 мл\мин. У больных несахарным диабетом оказывает антидиуретическое действие (снижает объем мочи и увеличивает ее концентрацию). Обладает антигипертензивными свойствами и может быть использован в этих целях как в монотерапии, так и для усиления антигипертензивного действия других препаратов. Гипотензивный эффект развивается за счет расширения артериол. Тиазиды не оказывают влияния на нормальное артериальное давление. Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели. Тиазидные диуретики снижают выведение кальция с мочой и тем самым уменьшают образование почечных камней.
Фармакокинетика
Всасывается из желудочно-кишечного тракта неполно (60-80 % от принятой внутрь дозы). Связь с белками плазмы крови составляет 40 %, видимый объем распределения - 3-4 л/кг. Максимальная концентрация в плазме крови определяется через 2-5 ч. Период полувыведения составляет 6-15 ч. Не метаболизируется печенью. Выводится почками 95 % в неизмененном виде и около 4 % в виде гидролизата-2-амино-4-хлоро-т-бензенедисульфонамида (уменьшается при щелочной моче) путем клубочковой фильтрации и активной канальцевой секреции в проксимальном отделе нефрона. Проникает через плацентарный барьер и в грудное молоко.
Побочные действия
Со стороны водно-электролитного обмена и кислотно-щелочного баланса возникают чаще при длительном приеме в высоких дозах:
возможно появление гипокалиемии и гипохлоремического алкалоза: сухость во рту, усиление жажды, нарушения ритма сердца, изменения настроения и психики, судороги или боли в мышцах, тошнота, рвота, необычная усталость и слабость. Гипохлоремический алкалоз может вызывать печеночную энцефалопатию или печеночную кому;
гипонатриемия: спутанность сознания, судороги, апатия, замедление процесса мышления, усталость, раздражительность;
гипомагниемия: аритмии;
Со стороны системы кроветворения: агранулоцитоз, тромбоцитопения и гемолитическая и апластическая анемия, лейкоцитопения;
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмия, тахикардия, ортостатическая гипотензия, тромбоз, тромбоэмболия.
Со стороны мочеполовой системы: острый интерстициальный нефрит, васкулит, гиперкреатинемия, в редких случаях возможно снижение потенции.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: холецистит или панкреатит, желтуха, диарея, сиаладенит, запор, анорексия, боли в эпигастрии;
Со стороны нервной системы: головокружение, временная расплывчатость зрения, головные боли, парестезии, ксантопсия;
Метаболические: гипергликемия, глюкозурия, гиперурикемия и обострение подагры, гиперкальциемия, гиперлипидемия;
Прочие: аллергические реакции
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Применять с осторожностью при заболеваниях почек и выраженных нарушениях их функции.
У больных с заболеваниями почек тиазиды могут вызывать азотемию. У больных с нарушенной функцией почек может развиваться кумулятивный эффект препарата. Если прогрессирование заболевания почек не вызывает сомнений, следует приостановить или прервать терапию диуретиками.
Поскольку тиазидные диуретики теряют свою терапевтическую эффективность, если скорость гломерулярной фильтрации составляет менее 39 мл\мин., у таких больных препаратами выбора являются петлевые диуретики.
Тиазиды следует применять с осторожностью у больных с нарушенной функцией печени или прогрессирующими заболеваниями печени, так как небольшие изменения электролитного или водного баланса могут вызвать печеночную кому.
Аллергические реакции более вероятны у больных с аллергией или бронхиальной астмой в анамнезе.
Описана возможность обострения течения системных заболеваний соединительной ткани (системной красной волчанки).
При длительном применении препарата необходимо регулярно контролировать уровень электролитов крови и клиренса креатинина. В период применения препарата необходимо рекомендовать пациентам диету, обогащенную калием. При появлении признаков дефицита калия, а также при одновременном применении сердечных гликозидов, глюкокортикостероидов и адренокортикотропного гормона показано назначение препаратов калия или калийсберегающих диуретиков.
Антигипертензивное действие препарата может быть усилено у больных после симпатэктомии.
Выведение кальция снижается тиазидами. У некоторых больных при длительном лечении тиазидами наблюдались патологические изменения паращитовидных желез.
Концентрация билирубина в сыворотке может повышаться при применении Гидрохлортиазида из-за вытеснения из мест связывания с альбумином.
Уровни холестерина и триглицеридов могут повышаться.
Для профилактики дефицита калия и магния назначают диету с повышенным содержанием этих микроэлементов, калийсберегающие диуретики, соли калия и магния.
Необходим регулярный контроль содержания в плазме крови калия, глюкозы, мочевой кислоты, липидов, креатинина.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: Гипокалиемия (адинамия, паралич, запоры, аритмии), сонливость, снижение АД сухость во рту, олигурия, тахикардия.
Лечение: Промыть желудок, принять активированный уголь, ввести препараты калия, инфузия растворов электролитов. Симптоматическое лечение, специфического антидота нет.
Показания
артериальная гипертензия (используется как в монотерапии, так и в комбинации с другими антигипертензивными средствами);
отечный синдром различного генеза (хроническая сердечная недостаточность, нефротический синдром, острый гломерулонефрит, хроническая почечная недостаточность, портальная гипертензия, лечение кортикостероидами, предменструальный синдром);
контроль полиурии, преимущественно при нефрогенном несахарном диабете;
профилактика образования камней в мочевыводящих путях (уменьшение гиперкальциурии).
Противопоказания
повышенная чувствительность к препарату или другим сульфонамидам;
анурия;
тяжелая почечная (клиренс креатинина ниже 30 мл/мин) или печеночная недостаточность;
трудно-контролируемый сахарный диабет;
болезнь Аддисона;
рефрактерная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия.
С осторожностью применять при гипокалиемии, гипонатриемии, гиперкальциемии, у больных ишемической болезнью сердца, циррозом печени, у лиц пожилого возраста, у пациентов, страдающих непереносимостью лактозы, при приеме сердечных гликозидов, при подагре.
Беременность и период лактации
Гидрохлоротиазид проникает через плацентарный барьер и в грудное молоко. Противопоказано применение препарата в первом триместре беременности. Во втором и третьем триместрах беременности препарат может назначаться только в случае острой необходимости, когда польза для матери превышает потенциальный риск для плода и/или ребенка (существует опасность развития желтухи плода или новорожденного, тромбоцитопении и других последствий). При необходимости назначения препарата в период лактации кормление грудью следует прекратить.
Лекарственное взаимодействие
ри совместном применении препарата с гликозидами наперстянки может увеличиться возможность проявлений токсичности препаратов наперстянки (например, повышенная возбудимость желудочка), связанной с гипокалиемией и гипомагниемией.
Усиливает действие недеполяризующих миорелаксантов.
Совместное применение амиодарона с тиазидными диуретиками может повышать риск возникновения аритмий, связанных с гипокалиемией.
Действие антигипертензивных препаратов может быть усилено, если они применяются одновременно с тиазидами.
При совместном применении с кортикостероидами или кальцитонином повышается риск развития гипокалиемии.
При одновременном применении снижает эффективность пероральных гипогликемических препаратов.
Нестероидные противовоспалительные препараты, в особенности индометацин, снижают антигипертензивный эффект тиазидов.
Одновременное применение дифлунизала с гидрохлоротиазидом вызывает значительное повышение уровня последнего в плазме и уменьшает его гиперурикемическое действие.
Тиазиды могут уменьшать действие норадреналина на артериальное давление.
Тиазидные средства могут увеличивать чувствительность к тубокурарину.
Этанол и фенобарбитал, диазепам могут увеличивать антигипертензивное действие тиазидных диуретиков.
Колестирамин может подавлять всасывание тиазидных диуретиков в желудочно- кишечном тракте (снижая абсорбцию на 85 %).
При одновременном применении может повысить в крови концентрацию солей лития до токсического уровня. Следует избегать совместного применения этих препаратов.
(2465)
Дозування
Всередину, після їжі. Дозування препарату встановлюється індивідуально. При постійному лікарському контролі встановлюється мінімально ефективна доза. Дорослі В якості антигіпертензивного засобу: звичайна початкова добова доза препарату становить 25-50 мг одноразово, як засобу монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Для деяких пацієнтів може бути достатньою початкова доза 12,5 мг, як у вигляді монотерапії або, так і в комбінації. Необхідно застосовувати мінімально ефективніную дозу, не перевищуючи 100 мг на добу. Якщо гідрохлоротіазид комбінується з іншими гіпотензивними препаратами, може виникнути необхідність знизити дозу іншого препарату з тим, щоб попередити надмірне зниження артеріального тиску. Гіпотензивна дія настає через 3-4 дні, однак для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Після припинення лікування гіпотензивний ефект зберігається протягом одного тижня. Набряковий синдром різної етіології: звичайна початкова добова доза становить 25-100 мг 1 раз на добу або 1 раз у два дні. Залежно від терапевтичного ефекту доза може бути знижена до 25-50 мг 1 раз на добу або 1 раз у два дні. У деяких важких випадках на початку лікування можуть знадобитися дози до 200 мг на добу. Передменструальний синдром: звичайна доза становить 25 мг на добу та застосовується від початку прояву симптомів до початку менструації. Нефрогенний нецукровий діабет: звичайна добова доза становить 50-150 мг у декілька прийомів. Діти Дози встановлюються виходячи з маси тіла дитини. Звичайна педиатрическая добова доза становить 1-2 мг/кг маси тіла або 30-60 мг на квадратний метр поверхні тіла, призначається один раз на добу. Загальна добова доза дітям у віці до 2-х років становить 12,5 - 37,5 мг; віком від 2 до 12 років - 37,5 - 100 мг.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з рискою з одного боку і фасками з двох сторін.Склад
1 таб.
гідрохлоротіазид 25 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 40.6 мг, целюлоза мікрокристалічна - 15 мг, крохмаль кукурудзи, п��зный - 10 мг, повідон К-25 - 3.5 мг, магнію стеарат - 0.9 мг.Фармакологічна дія
Тіазидний діуретик середньої тривалості дії. Виявляє діуретичну дію, порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Дія знижується при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації і припиняється за величиною не менше 30 мл\хв У хворих на нецукровий діабет надає антидіуретична действие (знижує об'єм сечі і збільшує її концентрацію). Володіє антигіпертензивними властивостями і може бути використаний в цих цілях як у монотерапії, так і для посилення антигіпертензивної дії інших препаратів. Гіпотензивний ефект розвивається за рахунок розширення артеріол. Тіазиди не впливають на нормальний артеріальний тиск. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Тіазидні діуретики знижують виведення кальцію з сечею і тим самим зменшують утворення ниркових каменів.Фармакокінетика
Всмоктується з шлунково-кишкового тракту неповно (60-80 % від прийнятої внутрішньо дози). Зв'язок з білками плазми крові становить 40 %, видимий об'єм розподілу - 3-4 л/кг Максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 2-5 ч. Період напіввиведення становить 6-15 ч. Не метаболізується печінкою. Виводиться нирками 95 % у незміненому стані і близько 4 % - у вигляді гідролізату-2-аміно-4-хлоро-т-бензенедисульфонамида (зменшується при лужній сечі) шляхом клубочкової фільтрації і активної канальцевої секреції у проксимальному відділі нефрона. Проникає через плацентарний бар'єр і в грудне молоко.Побічні дії
З боку водно-електролітного обміну і кислотно-лужного балансу виникають частіше при тривалому прийомі у високих дозах:
можливо появу гіпокаліємії та гіпохлоремічний алкалоз: сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміни настрою та психіки, судоми або біль у м'язах, нудота, блювання, незвичайна втома і слабкість. Гіпохлоремічний алкалоз може викликати п��ченочную енцефалопатію або печінкову кому;
гіпонатріємія: сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втому, дратівливість;
гіпомагніємія: аритмії;
З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія і гемолітична і апластична анемія, лейкоцитопенія;
З боку серцево-судинної системи: аритмія, тахікардія, ортостатична гіпотензія, тромбоз, тромбоемболія.
З боку сечостатевої системи: гострий інтерстиціальний нефрит, васкуліт, гиперк��еатинемия, у рідкісних випадках можливе зниження потенції.
З боку шлунково-кишкового тракту: холецистит або панкреатит, жовтяниця, діарея, сиаладенит, запор, анорексія, болі в епігастрії;
З боку нервової системи: запаморочення, тимчасова розпливчастість зору, головні болі, парестезії, ксантопсія;
Метаболічні: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія і загострення подагри, гіперкальціємія, гіперліпідемія;
Інші: алергічні реакціїОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Применять з обережністю при захворюваннях нирок і виражених порушеннях функції.
У хворих із захворюваннями нирок тіазиди можуть викликати азотемію. У хворих з порушеною функцією нирок може розвиватися кумулятивний ефект препарату. Якщо прогресування захворювання нирок не викликає сумнівів, слід призупинити або припинити терапію діуретиками.
Оскільки тіазидні діуретики втрачають свою терапевтичну ефективність, якщо швидкість клубочкової фільтрації становить менше 39 мл\хв, у таких хворих препаратами вибіра є петльові діуретики.
Тіазиди слід застосовувати з обережністю у хворих з порушеною функцією печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки невеликі зміни або водного електролітного балансу можуть спричинити печінкову кому.
Алергічні реакції ймовірніші у хворих з алергією або бронхіальною астмою в анамнезі.
Описана можливість загострення перебігу системних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак).
При тривалому застосуванні препарату необхідно ��егулярно контролювати рівень електролітів крові і кліренсу креатиніну. У період застосування препарату необхідно рекомендувати пацієнтам дієту, збагачену калієм. При появі ознак дефіциту калію, а також при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, глюкокортикостероїдів та адренокортикотропного гормону показане призначення препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків.
Антигіпертензивна дія препарату може бути посилена у хворих після симпатектомії.
Виведення кальцію знижується тіазидами. У деяких хворих при тривалому лікуванні тіазидами спостерігалися патологічні зміни прищитоподібних залоз.
Концентрація білірубіну в сироватці може підвищуватися при застосуванні Гідрохлортіазиду з-за витіснення з місць зв'язування з альбуміном.
Рівні холестерину і тригліцеридів можуть підвищуватися.
Для профілактики дефіциту калію і магнію призначають дієту з підвищеним вмістом цих мікроелементів, калійзберігаючі діуретики, солі калію і магнію.
Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі дорови калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів, креатиніну.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: Гіпокаліємія (адинамія, параліч, запори, аритмії), сонливість, зниження артеріального тиску сухість у роті, олігурія, тахікардія.
Лікування: Промити шлунок, прийняти активоване вугілля, ввести препарати калію, інфузія розчин��в електролітів. Симптоматичне лікування, специфічного антидоту немає.Свідчення
артеріальна гіпертензія (використовується як у монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами);
набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, нефротичний синдром, гострий гломерулонефрит, хронічна ниркова недостатність, портальна гіпертензія, лікування кортикостероїдами, передменструальний синдром);
контроль поліурії, переважно при нефрогенний нецукровому діабеті;
/> профілактика утворення каменів у сечовивідних шляхах (зменшення гіперкальціурії).Протипоказання
підвищена чутливість до препарату або до інших сульфонамідів;
анурія;
тяжка ниркова (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) або печінкова недостатність;
важко-контрольований цукровий діабет;
хвороба Аддісона;
рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія.
З обережністю застосовувати при гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіперкальціємії, у хворих ішемічною хворобою сердца, цирозом печінки, в осіб літнього віку, у пацієнтів, які страждають непереносимістю лактози, при прийомі серцевих глікозидів, при подагрі.
Вагітність і період лактації
Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар'єр і в грудне молоко. Протипоказано застосування препарату в першому триместрі вагітності. У другому та третьому триместрах вагітності препарат може призначатися тільки у разі гострої необхідності, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду та/або дитини (існує опасност�� розвитку жовтяниця плода або новонародженого, тромбоцитопенію та інших наслідків). При необхідності призначення препарату в період лактації годування груддю слід припинити.Лікарська взаємодія
рі сумісному застосуванні препарату з глікозидами наперстянки може збільшитися можливість проявів токсичності препаратів наперстянки (наприклад, підвищена збудливість шлуночка), пов'язаної з гіпокаліємією і гіпомагніємією.
Посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів.
Спільне застосування амиодарон з тіазидними діуретиками може підвищувати ризик виникнення аритмій, пов'язаних з гіпокаліємією.
Дія антигіпертензивних препаратів може бути посилена, якщо вони застосовуються одночасно з тіазидами.
При сумісному застосуванні з кортикостероїдами або кальцитоніном підвищується ризик розвитку гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні знижує ефективність пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Нестероїдні протизапальні препарати, особливо індометацин, зменшують антигипертензивный ефект тіазидів.
Одночасне застосування дифлунизала з гідрохлоротіазидом викликає значне підвищення рівня останнього в плазмі та зменшує його гіперурикемічну дію.
Тіазиди можуть зменшувати дію норадреналіну на артеріальний тиск.
Тіазидні засоби можуть збільшувати чутливість до тубокурарину.
Етанол і фенобарбітал, діазепам можуть збільшувати антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків.
Колестирамін може пригнічувати всмоктування тіазидних діуретиків у ж��лудочно - кишковому тракті (знижуючи абсорбцію на 85 %).
При одночасному застосуванні може підвищити в крові концентрацію солей літію до токсичного рівня. Слід уникати сумісного застосування цих препаратів.