Дозировка
Индивидуальный, в зависимости от применяемой лекарственной формы, показаний, клинической ситуации и возраста пациента.
Лекарственная форма
раствор для инъекций
Состав
Гепарин натрий 5 000 ЕД/мл
Вспомогательные вещества: спирт бензиловый, натрия хлорид, вода для инъекций.
Фармакологическое действие
Антикоагулянт прямого действия, относится к группе среднемолекулярных гепаринов. В плазме крови активирует антитромбин III, ускоряя его противосвертывающее действие. Нарушает переход протромбина в тромбин, угнетает активность тромбина и активированного фактора X , в некоторой степени уменьшает агрегацию тромбоцитов.
Для нефракционированного стандартного гепарина соотношение антиагрегантной активности (антифактора Xa) и антикоагулянтной активности (АЧТВ) составляет 1:1.
Увеличивает почечный кровоток; повышает сопротивление сосудов мозга, уменьшает активность мозговой гиалуронидазы, активирует липопротеинлипазу и обладает гиполипидемическим действием. Снижает активность сурфактанта в легких, подавляет чрезмерный синтез альдостерона в коре надпочечников, связывает адреналин, модулирует реакцию яичников на гормональные стимулы, усиливает активность паратгормона. В результате взаимодействия с ферментами может увеличивать активность тирозингидроксилазы мозга, пепсиногена, ДНК-полимеразы и снижать активность миозиновой АТФазы, пируваткиназы, РНК-полимеразы, пепсина.
Имеются данные о наличии у гепарина иммунодепрессивной активности.
У больных с ИБС (в комбинации с АСК) снижает риск развития острых тромбозов коронарных артерий, инфаркта миокарда и внезапной смерти. Уменьшает частоту повторных инфарктов и летальность больных, перенесших инфаркт миокарда. В высоких дозах эффективен при тромбоэмболиях легочной артерии и венозном тромбозе, в малых - для профилактики венозных тромбоэмболий, в т.ч. после хирургических операций.
При в/в введении свертывание крови замедляется почти сразу, при в/м - через 15-30 мин, при п/к - через 20-60 мин, после ингаляции максимум эффекта - через сутки; продолжительность антикоагулянтного действия соответственно - 4-5, 6, 8 ч и 1-2 нед., терапевтический эффект - предотвращение тромбообразования - сохраняется значительно дольше. Дефицит антитромбина III в плазме или в месте тромбоза может снизить антитромботический эффект гепарина.
При наружном применении оказывает местное антитромботическое, антиэкссудативное, умеренное противовоспалительное действие. Блокирует образование тромбина, угнетает активность гиалуронидазы, активирует фибринолитические свойства крови. Проникающий через кожу гепарин уменьшает воспалительный процесс и оказывает антитромботическое действие, улучшает микроциркуляцию и активирует тканевой обмен, благодаря этому ускоряет процессы рассасывания гематом и тромбов и уменьшения отечности тканей.
Фармакокинетика
После п/к введения Cmax активного вещества в плазме наблюдается через 3-4 ч. Гепарин плохо проникает через плаценту вследствие большого молекулярного веса. Не выделяется с грудным молоком.
T1/2 из плазмы составляет 30-60 мин.
Побочные действия
Со стороны свертывающей системы крови: возможны кровотечения ЖКТ и мочевых путей, кровотечение в месте введения, в областях, подвергающихся давлению, из операционных ран, а также кровоизлияния в других органах, гематурия, тромбоцитопения.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, снижение аппетита, рвота, диарея, повышение активности печеночных трансаминаз.
Аллергические реакции: гиперемия кожи, лекарственная лихорадка, крапивница, ринит, кожный зуд и ощущение жара в подошвах, бронхоспазм, коллапс, анафилактический шок.
Со стороны свертывающей системы крови: тромбоцитопения (может быть тяжелой вплоть до летального исхода) с последующим развитием некроза кожи, артериального тромбоза, сопровождающегося развитием гангрены, инфаркта миокарда, инсульта.
Со стороны костно-мышечной системы: при длительном применении - остеопороз, спонтанные переломы, кальцификация мягких тканей.
Местные реакции: раздражение, боль, гиперемия, гематома и изъязвления в месте введения.
Прочие: преходящая алопеция, гипоальдостеронизм.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
C осторожностью применять у пациентов, страдающих поливалентной аллергией (в т.ч. при бронхиальной астме), при артериальной гипертензии, стоматологических манипуляциях, сахарном диабете, эндокардите, перикардите, при наличии внутриматочного контрацептива, при активном туберкулезе, лучевой терапии, печеночной недостаточности, хронической почечной недостаточности, у пациентов пожилого возраста (старше 60 лет, особенно женщины).
Не рекомендуется в/м введение гепарина из-за возможности развития гематомы, а также в/м введение других препаратов на фоне лечения гепарином.
С осторожностью применяют наружно при кровотечениях и состояниях повышенной кровоточивости, тромбоцитопении.
Во время лечения гепарином необходим контроль показателей свертывания крови.
Для разведения гепарина используют только физиологический раствор.
При развитии тяжелой тромбоцитопении (снижение количества тромбоцитов в 2 раза от первоначального числа или ниже 100 000/мкл) необходимо срочно прекратить применение гепарина.
Риск кровотечения может быть сведен до минимума при тщательной оценке противопоказаний, регулярном лабораторном контроле свертывания крови и адекватном дозировании.
Показания
Профилактика и терапия: тромбоз глубоких вен, тромбоэмболия легочной артерии (в т.ч. при заболеваниях периферических вен), тромбоз коронарных артерий, тромбофлебиты, нестабильная стенокардия, острый инфаркт миокарда, мерцательная аритмия (в т.ч. сопровождающаяся эмболией), ДВС-синдром, профилактика и терапия микротромбообразования и нарушения микроциркуляции, тромбоз почечных вен, гемолитикоуремический синдром, митральный порок сердца (профилактика тромбообразования), бактериальный эндокардит, гломерулонефрит, волчаночный нефрит.
Профилактика свертывания крови во время операций с использованием экстракорпоральных методов кровообращения, при проведении гемодиализа, гемосорбции, перитонеального диализа, цитафереза, форсированного диуреза, при промывании венозных катетеров.
Приготовление образцов несвертывающейся крови для лабораторных целей и переливания крови.
Противопоказания
Кровотечения, заболевания, сопровождающиеся нарушением процессов свертывания крови, подозрение на внутричерепное кровоизлияние, аневризма сосудов головного мозга, геморрагический инсульт, расслаивающая аневризма аорты, антифосфолипидный синдром, злокачественная артериальная гипертензия, подострый бактериальный эндокардит, эрозивно-язвенные поражения ЖКТ, тяжелые поражения паренхимы печени, цирроз печени с варикозным расширением вен пищевода, злокачественные новообразования в печени, шоковые состояния, недавно проведенные хирургические вмешательства на глазах, мозге, предстательной железе, печени и желчных путях, состояние после пункции спинного мозга, менструация, угрожающий выкидыш, роды (в т.ч. недавние), повышенная чувствительность к гепарину.
Не наносят на открытые раны, на слизистые оболочки, не применяют при язвенно-некротических процессах.
Лекарственное взаимодействие
Противосвертывающее действие гепарина усиливается при одновременном применении антикоагулянтов, антиагрегантов и НПВС.
Алкалоиды спорыньи, тироксин, тетрациклин, антигистаминные средства, а также никотин уменьшают действие гепарина.
(2259)
Дозування
Індивідуальний, залежно від застосованої лікарської форми, свідчень, клінічної ситуації та віку пацієнта.
Лікарська форма
розчин для ін'єкційСклад
Гепарин натрій 5 000 ОД/мл
Допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.Фармакологічна дія
Антикоагулянт прямої дії, належить до групи середньомолекулярних гепаринів. У плазмі крові активує антитромбін III, прискорюючи його антизсідальної дію. Порушує перехід протромбіну в тромбін, ��гнетает активність тромбіну і активованого фактора X , в деякій мірі зменшує агрегацію тромбоцитів.
Для нефракционированного стандартного гепарину співвідношення антиагрегантной активності (антифактора Xa) та антикоагулянтної активності (АЧТЧ) становить 1:1.
Збільшує нирковий кровотік, підвищує опір судин мозку, зменшує активність мозкової гіалуронідази, активує липопротеинлипазу і має гіполіпідемічну дію. Знижує активність сурфактанту в легенях, пригнічує надмірний синтез а��ьдостерона в корі надниркових залоз, пов'язує адреналін, модулює реакцію яєчників на гормональні стимули, посилює активність паратгормону. У результаті взаємодії з ферментами може збільшувати активність тирозингидроксилазы мозку, пепсиногену, ДНК-полімерази і знижувати активність миозиновой Атфази, пируваткиназы, РНК-полімерази, пепсину.
Є дані про наявність у гепарину імунодепресивну активність.
У хворих з ІХС (у комбінації з АСК) знижує ризик розвитку гострих тромбозів коронарних артерій, інфаркту міокарда і раптової смерті. Зменшує частоту повторних інфарктів та летальність хворих, які перенесли інфаркт міокарда. У високих дозах ефективний при тромбоемболії легеневої артерії та венозному тромбозі, у малих - для профілактики венозних тромбоемболій, у т. ч. після хірургічних операцій.
При в/в введенні згортання крові сповільнюється майже відразу, при в/м - через 15-30 хв, при п/к - через 20-60 хв після інгаляції максимум ефекту - через добу; тривалість антикоагулянтної дії відповідно - 4-5, 6, 8 год і 1-2 тиж., терапевтичний е��фект - запобігання тромбоутворення - зберігається значно довше. Дефіцит антитромбіну III в плазмі або в місці тромбозу може знизити антитромботичний ефект гепарину.
При зовнішньому застосуванні чинить місцеву антитромботична, антиексудативну, помірну протизапальну дію. Блокує утворення тромбіну, пригнічує активність гіалуронідази, активує фібринолітичні властивості крові. Проникає через шкіру гепарин зменшує запальний процес і надає антитромботична дія, улучшает активує мікроциркуляцію та тканинний обмін, завдяки цьому прискорює процеси розсмоктування гематом і тромбів і зменшення набряклості тканин.Фармакокінетика
Після п/к введення Cmax активної речовини в плазмі спостерігається через 3-4 ч. Гепарин погано проникає через плаценту внаслідок великої молекулярної ваги. Не виділяється з грудним молоком.
T1/2 з плазми становить 30-60 хв.Побічні дії
З боку системи згортання крові: можливі кровотечі ШКТ і сечових шляхів, кровотеча в місці введення, в областях, подвер��ающихся тиску, з операційних ран, а також крововиливи в інших органах, гематурія, тромбоцитопенія.
З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, блювання, діарея, підвищення активності печінкових трансаміназ.
Алергічні реакції: гіперемія шкіри, лікарська лихоманка, кропив'янка, риніт, шкірний свербіж і відчуття жару в підошвах, бронхоспазм, колапс, анафілактичний шок.
З боку системи згортання крові: тромбоцитопенія (може бути важкою аж до летального результату) з последующїм розвитком некрозу шкіри, артеріального тромбозу, що супроводжується розвитком гангрени, інфаркту міокарда, інсульту.
З боку кістково-м'язової системи: при тривалому застосуванні - остеопороз, спонтанні переломи, кальцифікація м'яких тканин.
Місцеві реакції: подразнення, біль, гіперемія, гематома і виразки у місці введення.
Інші: тимчасова алопеція, гипоальдостеронизм.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
C обережністю застосовувати у пацієнтів, які страждають полівалентною алергією (в т. ч. прі бронхіальній астмі), при артеріальній гіпертензії, стоматологічних маніпуляціях, цукровому діабеті, ендокардиті, перикардиті, за наявності внутрішньоматкового контрацептиву, при активному туберкульозі, променевої терапії, печінкової недостатності, хронічної ниркової недостатності, у пацієнтів літнього віку (старше 60 років, особливо жінки).
Не рекомендується в/м введення гепарину із-за можливості розвитку гематоми, а також в/м введення інших препаратів на тлі лікування гепарином.
З обережністю застосовують зовнішньо при доровотечениях і станах підвищеної кровоточивості, тромбоцитопенії.
Під час лікування гепарином необхідний контроль показників згортання крові.
Для розведення гепарину використовують тільки фізіологічний розчин.
При розвитку тяжкої тромбоцитопенії (зниження кількості тромбоцитів у 2 рази від початкового числа або нижче 100 000/мкл) необхідно терміново припинити застосування гепарину.
Ризик кровотечі може бути зведений до мінімуму при ретельній оцінці протипоказань, регулярному лабораторному контролю мі��е згортання крові і адекватному дозуванні.Свідчення
Профілактика і терапія: тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії (у т. ч. при захворюваннях периферичних вен), тромбоз коронарних артерій, тромбофлебіти, нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда, миготлива аритмія (в т. ч. супроводжується емболією), ДВЗ-синдром, профілактика і терапія микротромбообразования і порушення мікроциркуляції, тромбоз ниркових вен, гемолитикоуремический синдром, мітральний порок серця (профілактика тромбоутворення), бактериальний ендокардит, гломерулонефрит, вовчаковий нефрит.
Профілактика згортання крові під час операцій з використанням екстракорпоральних методів кровообігу при проведенні гемодіалізу, гемосорбції, перитонеального діалізу, цітаферез, форсованого діурезу, при промиванні венозних катетерів.
Приготування зразків несвертывающейся крові для лабораторних цілей і переливання крові.Протипоказання
Кровотечі, захворювання, що супроводжуються порушенням процесів згортання крові, підозра на внутричерепное крововилив, аневризма судин головного мозку, геморагічний інсульт, аневризма, аневризма аорти, антифосфоліпідний синдром, злоякісна артеріальна гіпертензія, підгострий бактеріальний ендокардит, ерозивно-виразкові ураження ШЛУНКОВО-кишкового тракту, тяжкі ураження паренхіми печінки, цироз печінки з варикозним розширенням вен стравоходу, злоякісні новоутворення печінки, шокові стани, недавно проведені хірургічні втручання на очах, мозку, передміхуровій залозі, печінці та жовчних шляхах, стан після пункту��іі спинного мозку, менструація, загрозливий викидень, пологи (в т. ч. недавні), підвищена чутливість до гепарину.
Не наносять на відкриті рани, слизові оболонки, не застосовують при виразково-некротичних процесах.Лікарська взаємодія
Антизсідальної дію гепарину посилюється при одночасному застосуванні антикоагулянтів, антиагрегантів і НПЗЗ.
Алкалоїди ріжків, тироксин, тетрациклін, антигістамінні засоби, а також нікотин зменшує дію гепарину.
