Дозировка
Дозу препарата следует подбирать индивидуально. Препарат вводят п/к, с целью предотвращения липоатрофии следует менять места введения препарата. Рекомендуемые дозы для детей представлены в таблице Показания Суточная доза мг/кг массы тела МЕ/кг массы тела мг/м2 площади поверхности тела МЕ/м2 площади поверхности тела Недостаточная секреция гормона роста 0.025 - 0.035 0.07-0.1 0.7-1.0 2.1-3.0 Синдром Шерешевского-Тернера 0.045-0.05 0.14 1.4 4.3 Хроническая почечная недостаточность 0.045-0.05 0.14 1.4 4.3 Синдром Прадера-Вилли 0.035 0.1 1.0 3.0 Внутриутробная задержка роста 0.033-0.067 0.1-0.2 1.0-2.0 3.0-6.0 Начальная доза для взрослых с недостаточностью гормона роста составляет 0.15-0.3 мг (0.45-0.9 ME)/ Поддерживающую дозу подбирают индивидуально в соответствии с возрастом и полом. Она редко превышает 1.3 мг (4 ME)/ Женщинам может потребоваться более высокая доза, чем мужчинам. Поскольку с возрастом нормальная физиологическая выработка гормона роста снижается, доза соответственно возрасту может быть уменьшена. Клинические и побочные эффекты, а также определение уровня ИФР-1 в сыворотке крови могут использоваться как руководство при подборе дозы. Генотропин® 5.3 мг (16 МЕ) и 12 мг (36 МЕ) вводят п/к с помощью инъекторов Генотропин® Пен 5.3 и Генотропин® Пен 12 соответственно. После того как картридж вставлен в инъектор разведение препарата происходит автоматически. При разведении препарата раствор нельзя встряхивать.
Передозировка
при острой передозировке возможны гипогликемия, а затем гипергликемия. Длительная передозировка может проявиться известными симптомами избытка человеческого гормона роста (акромегалия, гигантизм). Лечение: отмена препарата, симптоматическая терапия.
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для п/к введения белого цвета; растворитель - прозрачная бесцветная жидкость.
Состав
1 картридж 1 мл готового р-ра
соматропин рекомбинантный 18.4 МЕ (6.1 мг) 16 МЕ (5.3 мг)
Вспомогательные вещества: глицин, маннитол, натрия дигидрофосфат безводный, натрия гидрофосфат безводный.
Состав растворителя: м-крезол, маннитол, вода д/и.
Фармакологическое действие
Препарат соматотропного гормона. Представляет собой синтезированный с помощью рекомбинантных технологий соматропин, идентичный человеческому гормону роста.
У детей с недостаточностью эндогенного гормона роста и синдромом Прадера-Вилли соматропин усиливает и ускоряет линейный рост скелета.
Как у взрослых, так и у детей соматропин поддерживает нормальную структуру тела, стимулируя рост мышц и способствуя мобилизации жира. Особенно чувствительна к соматропину висцеральная жировая ткань. Помимо стимуляции липолиза, соматропин уменьшает поступление триглицеридов в жировые депо. Соматропин увеличивает концентрацию инсулиноподобного ростового фактора (ИРФ-1) и ИРФ-связывающего белка (ИРФСБ-3) в сыворотке крови.
Кроме того, препарат оказывает влияние на жировой, углеводный и водно-солевой обмен.
Соматропин стимулирует рецепторы печени к ЛПНП и воздействует на профиль липидов и липопротеидов в сыворотке. В целом, назначение соматропина пациентам с дефицитом гормона роста приводит к снижению концентрации ЛПНП и аполипопротеина В в сыворотке крови. Также может наблюдаться снижение уровня общего холестерина.
Соматропин увеличивает уровень инсулина, однако при этом уровень глюкозы натощак обычно не изменяется. У детей с гипопитуитаризмом может наблюдаться гипогликемия натощак, купирующаяся на фоне приема препарата.
Соматропин восстанавливает объем плазмы и тканевой жидкости, сниженный при недостатке гормона роста; способствует задержке натрия, калия и фосфора.
Соматропин стимулирует костный метаболизм. У больных с дефицитом гормона роста и остеопорозом продолжительное лечение соматропином приводит к восстановлению минерального состава и плотности костей.
Лечение соматропином увеличивает мышечную силу и физическую выносливость.
Соматропин также увеличивает сердечный выброс, однако механизм этого эффекта пока не выяснен. Определенную роль в этом может играть уменьшение периферического сосудистого сопротивления.
У пациентов с недостаточностью гормона роста может наблюдаться снижение умственных способностей и изменения психического статуса. Соматропин повышает жизненный тонус, улучшает память и влияет на баланс нейротрансмиттеров в головном мозге.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
Как у здоровых лиц, так и у пациентов с недостаточностью гормона роста всасывается примерно 80% п/к введенного Генотропина. После п/к введения препарата в дозе 0.1 МЕ/кг массы тела Cmax составляет 13-35 нг/мл и достигается через 3-6 ч.
Vd составляет 0.5-2.1 л/кг.
Метаболизм и выведение
Биотрансформируется в почках и печени. Средний T1/2 после в/в введения Генотропина у пациентов с недостаточностью гормона роста составляет около 0.4 ч. При п/к введении препарата T1/2 достигает 2-3 ч. Наблюдаемая разница, вероятно, связана с более медленным всасыванием препарата при п/к инъекции. Около 0.1% введенного препарата в неизмененном виде выводится с желчью.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Абсолютная биодоступность Генотропина при п/к введении одинакова у лиц мужского и женского пола.
Побочные действия
Побочные эффекты, обусловленные задержкой жидкости: у взрослых (>1% и <10%) - периферические отеки, пастозность нижних конечностей, артралгии, миалгии и парестезии. Эти явления обычно выражены слабо или умеренно, проявляются в течение первых месяцев лечения и убывают самопроизвольно или после уменьшения дозы препарата. Частота этих побочных эффектов зависит от дозы Генотропина, возраста пациентов и, возможно, обратно пропорциональна возрасту, в котором возникла недостаточность гормона роста. У детей данные побочные эффекты редки (>0.1% и <1%).
Со стороны ЦНС: редко (>0.01% и <0.1%) - доброкачественная внутричерепная гипертензия, возможно развитие отека зрительного нерва.
Со стороны эндокринной системы: редко (>0.01% и <0.1%) - развитие сахарного диабета типа 2. Также выявляется снижение уровня кортизола в сыворотке. Клиническая значимость этого явления представляется ограниченной.
Со стороны костно-мышечной системы: вывихи и подвывихи головки бедра, сопровождающиеся прихрамыванием, болью в бедре и колене; у пациентов с синдромом Прадера-Вилли возможно развитие сколиоза (т.к. Генотропин® усиливает скорость роста); очень редко - миозит, который может быть вызван действием консерванта m-крезола, входящего в состав Генотропина.
Аллергические реакции: кожная сыпь и зуд.
Местные реакции: в месте инъекции (>1% и <10%) - сыпь, зуд, болезненность, онемение, гиперемия, припухлость, липоатрофия.
Прочие: в единичных случаях (<0.01%) - развитие лейкоза у детей
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Если в ходе заместительной терапии Генотропином по какой-либо причине возникает критическое состояние, до продолжения лечения следует оценить соотношение риск/польза у конкретного пациента.
Отмечались случаи смертельных исходов на фоне использования гормона роста у детей с синдромом Прадера-Вилли с одним или более из следующих факторов риска: тяжелая форма ожирения, респираторные нарушения, апноэ во сне или не идентифицированные респираторные инфекции. Другим возможным фактором риска может быть мужской пол пациента. Пациенты с синдромом Прадера-Вилли должны быть обследованы на предмет обструкции верхних дыхательных путей. Если в течение лечения возникают признаки обструкции верхних дыхательных путей (включая появление и/или усиление храпа, обструктивное апноэ или похожие клинические симптомы), лечение следует прекратить. Все пациенты с синдромом Прадера-Вилли должны быть обследованы на предмет наличия апноэ во сне и находиться под тщательным наблюдением в случае подозрения. У этих пациентов также необходимо контролировать массу тела и симптомы респираторных инфекций, при развитии которых следует как можно раньше начать максимально активную терапию.
В результате лечения Генотропином активизируется переход гормона Т4 в Т3, что приводит к снижению концентрации Т4 и увеличению концентрации Т3 в сыворотке крови. Обычно уровень этих гормонов в периферической крови остается в пределах нормы. Однако данный эффект Генотропина может вызвать гипотиреоз у пациентов со скрытой субклинической формой центрального гипотиреоза. Рекомендуется исследовать функцию щитовидной железы после начала лечения Генотропином и после изменения его дозы.
При вторичной недостаточности гормона роста, обусловленной лечением злокачественного новообразования, рекомендуется более тщательное наблюдение на предмет развития симптомов рецидива опухоли.
Лечение Генотропином назначают только тем больным с хронической почечной недостаточностью, у которых функция почек снижена более чем на 50%. Для подтверждения нарушений роста данный показатель должен контролироваться в течение года. Во время лечения Генотропином следует продолжать проведение консервативного лечения почечной недостаточности. Лечение должно быть прекращено при трансплантации почки.
Генотропин® может снижать чувствительность периферических рецепторов к инсулину и, следовательно, пациенты, перед началом применения Генотропина должны быть обследованы на предмет снижения толерантности к глюкозе. Риск развития сахарного диабета типа 2 во время лечения Генотропином наиболее велик у пациентов с другими факторами риска, такими как избыточная масса тела, случаи сахарного диабета среди родственников, терапия ГКС или ранее известное нарушение толерантности к глюкозе. У пациентов с сахарным диабетом на фоне лечения Генотропином может потребоваться изменение дозы гипогликемических препаратов.
Показания
Для детей
— нарушение роста при недостаточной секреции гормона роста;
— нарушение роста при синдроме Шерешевского-Тернера;
— нарушение роста при хронической почечной недостаточности;
— внутриутробная задержка роста;
— синдром Прадера-Вилли.
Для взрослых
— подтвержденная недостаточность гормона роста.
Противопоказания
— наличие симптомов опухолевого роста, включая неконтролируемый рост доброкачественной внутричерепной опухоли (противоопухолевая терапия должна быть завершена до начала лечения Генотропином);
— критическое состояние, остро развившееся у пациентов в результате операции на открытом сердце или брюшной полости, множественной травмы и острой дыхательной недостаточности;
— тяжелые формы ожирения (соотношение масса тела/рост превышает 200%) или тяжелые респираторные нарушения у пациентов с синдромом Прадера-Вилли;
— закрытие зон роста эпифизов трубчатых костей;
— повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при сахарном диабете, внутричерепной гипертензии, гипотиреозе.
Лекарственное взаимодействие
ГКС при совместном применении снижают стимулирующее влияние Генотропина на процесс роста.
При одновременном применении Генотропина с тироксином может развиться умеренный гипертиреоз.
Генотропин® при одновременном применении может увеличивать клиренс соединений, метаболизирующихся изоферментом CYP3А4 (половых гормонов, кортикостероидов, противосудорожных препаратов, циклоспорина). Клиническая значимость данного эффекта не изучена.
(748)
Дозування
Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Препарат вводять п/к, з метою запобігання ліпоатрофії слід змінювати місця введення препарату. Рекомендовані дози для дітей представлені в таблиці Показання Добова доза мг/кг маси тіла МО/кг маси тіла мг/м2 площі поверхні тіла МО/м2 площі поверхні тіла Недостатня секреція гормону росту 0.025 - 0.035 0.07-0.1 0.7-1.0 2.1-3.0 Синдром Шерешевського-Тернера 0.045-0.05 0.14 1.4 4.3 Хронічна ниркова недостатність 0.045-0.05 0.14 1.4 4.3 Синдром Прадера-Віллі 0.035 0.1 1.0 3.0 Всередині��тробная затримка росту 0.033-0.067 0.1-0.2 1.0-2.0 3.0-6.0 Початкова доза для дорослих з недостатністю гормону росту складає 0.15-0.3 мг (0.45-0.9 ME)/ Підтримуючу дозу підбирають індивідуально у відповідності з віком і підлогою. Вона рідко перевищує 1.3 мг (4 МО)/ Жінкам може знадобитися більш висока доза, ніж чоловікам. Оскільки з віком нормальна фізіологічна вироблення гормону росту знижується, дозу відповідно до віку може бути зменшена. Клінічні і побічні ефекти, а також визначення рівня ІФР-1 у сироватці крові можуть використ��тися як керівництво при підборі дози. Генотропин® 5.3 мг (16 МО) і 12 мг (36 МО) вводять п/к з допомогою ін'єкторів Генотропин® Пен 5.3 і Генотропин® Пен 12 відповідно. Після того, як картридж вставлено в ін'єктор розведення препарату відбувається автоматично. При розведенні препарату розчин не можна струшувати.Передозування
при гострому передозуванні можливі гіпоглікемія, а потім гіперглікемія. Тривале передозування може проявитися відомими симптомами надлишку людського гормону росту (акромегалія, гігантизм). Лікування: скасування��а, симптоматична терапія.
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для п/к введення білого кольору; розчинник - прозора безбарвна рідина.Склад
1 картридж 1 мл готового р-ра
соматотропін рекомбінантний 18.4 МО (6.1 мг) 16 МО (5.3 мг)
Допоміжні речовини: гліцин, манітол, натрію дигідрофосфат безводний, натрію гідрофосфат безводний.
Склад розчинника: м-крезол, манітол, вода д/в.Фармакологічна дія
Препарат соматотропного гормону. Являє собою синтезиний з допомогою рекомбінантних технологій соматотропін, ідентичний людському гормону росту.
У дітей з недостатністю ендогенного гормону росту і синдромом Прадера-Віллі соматотропін посилює і прискорює лінійний ріст скелета.
Як у дорослих, так і у дітей соматотропін підтримує нормальну структуру тіла, стимулюючи ріст м'язів і сприяють мобілізації жиру. Особливо чутлива до соматропину вісцеральна жирова тканина. Крім стимуляції ліполізу, соматотропін зменшує надходження тригліцеридів у жирові депо. З��матропин збільшує концентрацію інсуліноподібний ростового фактора (ІРФ-1) та ІРФ-зв'язуючого білка (ИРФСБ-3) в сироватці крові.
Крім того, препарат чинить вплив на жировий, вуглеводний і водно-сольовий обмін.
Соматотропін стимулює рецептори печінки до ЛПНЩ та впливає на профіль ліпідів та ліпопротеїдів у сироватці. В цілому, призначення соматропина пацієнтам з дефіцитом гормону росту призводить до зниження концентрації ЛПНЩ та аполіпопротеїну В у сироватці крові. Також може спостерігатися зниження рівня загального холестеріна.
Соматотропін збільшує рівень інсуліну, однак рівень глюкози натще зазвичай не змінюється. У дітей з гіпопітуітаризмом може спостерігатися гіпоглікемія натще, купирующаяся на тлі прийому препарату.
Соматотропін відновлює об'єм плазми та тканинної рідини, знижений при нестачі гормону росту; сприяє затримці натрію, калію та фосфору.
Соматотропін стимулює кістковий метаболізм. У хворих з дефіцитом гормону росту та остеопорозом тривале лікування соматропином призводить до восстановлпостановою мінерального складу та щільності кісток.
Лікування соматропином збільшує м'язову силу і витривалість.
Соматотропін також збільшує серцевий викид, однак механізм цього ефекту поки не з'ясований. Певну роль у цьому може відігравати зменшення периферичного судинного опору.
У пацієнтів з недостатністю гормону росту може спостерігатися зниження розумових здібностей та зміни психічного статусу. Соматотропін підвищує життєвий тонус, покращує пам'ять і впливає на баланс нейротрансмітерів в головному мозку.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Як у здорових осіб, так і у пацієнтів з недостатністю гормону росту всмоктується приблизно 80% п/до введеного Генотропина. Після п/к введення препарату в дозі 0.1 МО/кг маси тіла Cmax становить 13-35 нг/мл та досягається через 3-6 год
Vd складає 0.5-2.1 л/кг.
Метаболізм і виведення
Біотрансформується в нирках і печінці. Середній T1/2 після в/в введення Генотропина у пацієнтів з недостатністю гормону росту становить близько 0.4 ч. При п/к введенні препарату T1/2 сягає 2-3 ч. Спостерігається різниця, ймовірно, пов'язана з більш повільним всмоктуванням препарату при п/к ін'єкції. Близько 0.1% введеного препарату в незміненому вигляді виводиться з жовчю.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Абсолютна біодоступність Генотропина при п/к введенні є однаковою в осіб чоловічої та жіночої статі.Побічні дії
Побічні ефекти, що обумовлені затримкою рідини: у дорослих (>1% та <10%) - периферичні набряки, пастозність нижніх кінцівок, артралгії, міалгії та парестезії. Ці ��виготовлення зазвичай виражені слабко або помірно, проявляються протягом перших місяців лікування та зникають спонтанно або після зменшення дози препарату. Частота цих побічних ефектів залежить від дози Генотропина, віку пацієнтів та, можливо, обернено пропорційна віку, в якому виникла недостатність гормону росту. У дітей дані побічні ефекти рідкісні (>0.1% та <1%).
З боку ЦНС: рідко (>0.01% та <0.1%) - доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, можливий розвиток набряку зорового нерва.
З боку ендокринної системи: рідко (>0.01% та <0.1%) - розвиток цукрового діабету типу 2. Також виявляється зниження рівня кортизолу в сироватці. Клінічна значущість цього явища представляється обмеженою.
З боку кістково-м'язової системи: вивихи і підвивихи голівки стегна, що супроводжуються прихрамыванием, біль в стегні і коліні; у пацієнтів з синдромом Прадера-Віллі можливий розвиток сколіозу (т. к. Генотропин® посилює швидкість росту); дуже рідко - міозит, який може бути викликаний дією консерванту m-крезолу, що входить до складу Генотропина.
Алергічні реакції: шкірний висип та свербіж.
Місцеві реакції: у місці ін'єкції (>1% та <10%) - висип, свербіж, біль, оніміння, гіперемія, припухлість, ліпоатрофія.
Інші: у поодиноких випадках (<0.01%) - розвиток лейкозу у дітейОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Якщо в ході замісної терапії Генотропином з якої-небудь причини виникає критичний стан, до продовження лікування слід оцінити співвідношення ризик/користь у конкретного пацієнта.
Відзначалися випадки смертельних випадків на фоне використання гормону росту у дітей з синдромом Прадера-Віллі з одним або більше з наступних факторів ризику: тяжка форма ожиріння, респіраторні порушення, апное уві сні або неідентифіковані респіраторні інфекції. Іншим можливим фактором ризику може бути чоловіча стать пацієнта. Пацієнти з синдромом Прадера-Віллі повинні бути обстежені на предмет обструкції верхніх дихальних шляхів. Якщо протягом лікування виникають ознаки обструкції верхніх дихальних шляхів (включаючи появу та/або посилення хропіння, обструктивне апное або ��охожие клінічні симптоми), лікування слід припинити. Всі пацієнти з синдромом Прадера-Віллі повинні бути обстежені на предмет наявності апное уві сні і перебувати під ретельним наглядом у разі підозри. У цих пацієнтів необхідно контролювати масу тіла і симптоми респіраторних інфекцій, при розвитку яких слід якомога раніше почати максимально активну терапію.
В результаті лікування Генотропином активізується перехід гормону Т4 у Т3, що призводить до зниження концентрації Т4 та збільшення концентрації Т3 у сироватці крові. Звичайно рівень цих гормонів у периферичній крові залишається в межах норми. Однак даний ефект Генотропина може викликати гіпотиреоз у пацієнтів з прихованою субклінічною формою центрального гіпотиреозу. Рекомендується досліджувати функцію щитовидної залози після початку лікування Генотропином та після зміни його дози.
При вторинної недостатності гормону росту, спричиненої лікуванням злоякісного новоутворення, рекомендується ретельне спостереження на предмет розвитку симптомів рецидиву про��ухоли.
Лікування Генотропином призначають лише тим хворим з хронічною нирковою недостатністю, у яких функція нирок знижена більш ніж на 50%. Для підтвердження порушень росту цей показник повинен контролюватися протягом року. Під час лікування Генотропином слід продовжувати проведення консервативного лікування ниркової недостатності. Лікування має бути припинено при трансплантації нирки.
Генотропин® може знижувати чутливість периферичних рецепторів до інсуліну і, отже, пацієнти, перед началом застосування Генотропина повинні бути обстежені на предмет зниження толерантності до глюкози. Ризик розвитку цукрового діабету типу 2 під час лікування Генотропином найбільш великий у пацієнтів з іншими факторами ризику, такими як надлишкова маса тіла, випадки цукрового діабету серед родичів, терапія ГКС або раніше відоме порушення толерантності до глюкози. У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні лікування Генотропином може знадобитися зміна дози гіпоглікемічних препаратів.Свідчення
Для дітей
— порушення росту при недостатній секреції гормону росту;
— порушення росту при синдромі Шерешевського-Тернера;
— порушення росту при хронічній нирковій недостатності;
— внутрішньоутробна затримка росту;
— синдром Прадера-Віллі.
Для дорослих
— підтверджена недостатність гормону росту.Протипоказання
— наявність симптомів пухлинного росту, включаючи неконтрольоване зростання доброякісної внутрішньочерепної пухлини (протипухлинна терапія повинна бути завершена до початку лікування Генотропином);
— критичний стан, гостро розвинуте у пацієнтів в результаті операції на відкритому серці або черевній порожнині, множинної травми та гострої дихальної недостатності;
— тяжкі форми ожиріння (співвідношення маса тіла/зріст перевищує 200%) або тяжкі респіраторні порушення у пацієнтів з синдромом Прадера-Віллі;
— закриття зон росту епіфізів трубчастих кісток;
— підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при цукровому діабет��, внутрішньочерепної гіпертензії, гіпотиреозі.Лікарська взаємодія
ГКС при спільному застосуванні зменшують стимулюючий вплив Генотропина на процес росту.
При одночасному застосуванні Генотропина з тироксином може розвинутися помірний гіпертиреоз.
Генотропин® при одночасному застосуванні може збільшувати кліренс сполук, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (статевих гормонів, кортикостероїдів, протисудомних препаратів, циклоспорину). Клінічна значимість цього ефекту не вивчена.
