Дозировка
Таблетки следует принимать натощак, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости. При назначении Фуросемида рекомендуется использовать его наименьшие дозы, достаточные для достижения необходимого эффекта. Максимальная суточная доза для взрослых составляет 1500 мг. Начальная разовая доза у детей определяется из расчета 1-2 мг/кг массы тела/сут с возможным увеличением дозы до максимальной 6 мг/кг/сут, при условии приема препарата не чаще, чем через 6 ч. Продолжительность лечения определяется врачом индивидуально в зависимости от показаний. Режим дозирования у взрослых Отечный синдром при хронической сердечной недостаточности Начальная доза составляет 20-80 мг/сут. Необходимая доза подбирается в зависимости от диуретического ответа. Рекомендуется делить суточную дозу на 2-3 приема. Отечный синдром при хронической почечной недостаточности У пациентов с хронической почечной недостаточностью требуется тщательный подбор дозы, путем ее постепенного повышения с тем, чтобы потеря жидкости происходила постепенно (в начале лечения возможна потеря жидкости приблизительно до 2 кг массы тела/сут). Рекомендованная начальная доза - 40-80 мг/сут. Необходимая доза подбирается в зависимости от диуретического ответа. Вся суточная доза должна приниматься однократно или делиться на два приема. У пациентов, находящихся на гемодиализе, обычно поддерживающая доза составляет 250-1500 мг/сут. Отеки при нефротическом синдроме Начальная доза составляет 40-80 мг/сут. Необходимая доза подбирается в зависимости от диуретического ответа. Суточная доза может приниматься за один прием или делиться на несколько приемов. Отечный синдром при заболеваниях печени Фуросемид назначается в дополнение к лечению антагонистами альдостерона в случае их недостаточной эффективности. Для предотвращения развития осложнений, таких как нарушение ортостатической регуляции кровообращения или нарушения электролитного или кислотно-щелочного состояния, требуется тщательный подбор дозы с тем, чтобы потеря жидкости происходила постепенно (в начале лечения возможна потеря жидкости приблизительно до 0.5 кг массы тела/сутки). Начальная доза составляет 20-80 мг/сут. Артериальная гипертензия Фуросемид Софарма может использоваться в монотерапии или в сочетании с другими гипотензивными средствами. Обычной поддерживающей дозой является доза 20-40 мг/сут. При добавлении фуросемида к уже назначенным лекарственным средствам, их доза должна быть уменьшена в 2 раза. При артериальной гипертензии в сочетании с хронической почечной недостаточностью может потребоваться применение более высоких доз препарата.
Лекарственная форма
круглые двояковыпуклые таблетки белого или почти белого цвета.
.
Состав
1 таб.
фуросемид 40 мг
Фармакологическое действие
"Петлевой" диуретик; вызывает быстро наступающий, сильный и кратковременный диурез. Блокирует реабсорбцию ионов натрия и хлора как в проксимальных, так и в дистальных участках почечных канальцев и в толстом сегменте восходящей части петли Гентле. Фуросемид оказывает выраженное диуретическое, натрийуретическое и хлоруретическое действия. Вследствие увеличения выделения ионов натрия происходит вторичное (опосредованное осмотически связанной водой) усиленное выведение воды и увеличение секреции ионов калия в дистальной части почечного канальца. Одновременно увеличивается выведение ионов кальция и магния. Обладает вторичными эффектами, обусловленными высвобождением внутрипочечных медиаторов и перераспределением внутрипочечного кровотока. На фоне курсового лечения не происходит ослабление эффекта.
При сердечной недостаточности фуросемид быстро снижает преднагрузку (за счет расширения вен), уменьшает давление в легочной артерии и давление наполнения левого желудочка. Оказывает антигипертензивное действие вследствие увеличения выведения хлористого натрия и снижения реакции гладкой мускулатуры сосудов на вазоконстрикторные воздействия и в результате уменьшения объема циркулирующей крови.
После приема внутрь 40 мг фуросемида диуретический эффект начинается в течение 60 мин и продолжается около 3-6 ч (при сниженной функции почек - до 8 ч). В период действия выведение ионов натрия значительно возрастает, однако после его прекращения скорость выведения уменьшается ниже исходного уровня (синдром «рикошета», или «отмены»). Феномен обусловлен резкой активацией ренин-ангиотензин-альдостероновой системы и других антинатрийуретических нейрогуморальных звеньев регуляции в ответ на массивный диурез; стимулирует аргинин-вазопрессивную и симпатическую системы. Уменьшает уровень предсердного натрийуретического фактора в плазме крови, вызывает вазоконстрикцию. Вследствие синдрома «рикошета» при приеме 1 раз/сут может не вызвать существенного влияния на суточное выделение ионов натрия и артериального давления.
Фармакокинетика
Абсорбция высокая, Cmax отмечается в плазме крови при приеме внутрь через 1 ч.
Биодоступность - 60-70%. Относительный Vd - 0.2 л/кг. Связывание с белками плазмы крови - 98%. Проникает через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком. Метаболизируется в печени с образованием 4-хлор-5-сульфамоилантраниловой кислоты. Секретируется в просвет почечных канальцев через существующую в проксимальном отделе нефрона систему транспорта анионов. Выводится преимущественно (88%) почками в неизмененном виде и в виде метаболитов; остальная часть - кишечником. T1/2 - 1-1.5 ч.
Особенности фармакокинетики у отдельных групп больных
При почечной недостаточности выведение фуросемида замедляется, а T1/2 увеличивается; при выраженной почечной недостаточности конечный T1/2 может увеличиваться до 24 ч.
При нефротическом синдроме снижение плазменных концентраций протеинов приводит к повышению концентраций несвязанного фуросемида (его свободной фракции) в связи с чем, возрастает риск развития ототоксического действия. С другой стороны,
диуретическое действие фуросемида у этих пациентов может быть уменьшено из-за связывания фуросемида с альбумином, находящимся в канальцах, и снижения канальцевой секреции фуросемида.
При гемодиализе, перитонеальном диализе и постоянном амбулаторном перитонеальном диализе фуросемид выводится незначительно.
При печеночной недостаточности T1/2 фуросемида увеличивается на 30-90% главным образом вследствие увеличения относительного объема распределения. Фармакокинетические показатели у этой категории пациентов могут сильно варьировать.
При сердечной недостаточности, тяжелой артериальной гипертензии и у пациентов пожилого возраста выведение фуросемида замедляется вследствие снижения функции почек.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: выраженное снижение АД, коллапс, тахикардия, аритмии, склонность к тромбозам, снижение объема циркулирующей крови.
Со стороны центральной нервной системы: головокружение, головная боль, мышечная слабость, судороги икроножных мышц (тетания), парестезии, апатия, адинамия, слабость, вялость, сонливость, спутанность сознания.
Со стороны органов чувств: нарушение зрения и слуха, шум в ушах.
Со стороны пищеварительной системы: анорексия, сухость слизистой оболочки полости рта, жажда, тошнота, рвота, диарея, запор, холестатическая желтуха, панкреатит (обострение), печеночная энцефалопатия.
Со стороны мочеполовой системы: олигурия, острая задержка мочи (у больных с доброкачественной гиперплазией предстательной железы), интерстициальный нефрит, гематурия, снижение потенции.
Со стороны эндокринной системы: снижение толлерантности к глюкозе, манифестация латентнопротекающего сахарного диабета.
Аллергические реакции: пурпура, крапивница, эксфолиативный дерматит, мультиформная экссудативная эритема, васкулит, некротизирующий ангиит, кожный зуд, озноб, лихорадка, фотосенсибилизация, анафилактический шок, синдром Стивенса-Джонсона, буллезный пемфигоит, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, апластическая анемия, эозинофилия.
Со стороны водно-электролитного обмена: гиповолемия, дигидратация (риск развития тромбоза и тромбоэмболии), гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия, гипокальциемия, гипомагниемия, метаболический алкалоз.
Лабораторные показатели: гипергликемия, гипертриглицеридемия, гиперхолестеринемия, гиперурикемия, глюкозурия, гиперкальциурия, повышение активности печеночных трансаминаз, эозинофилия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии препаратом Фуросемид Софарма следует исключить наличие выраженных нарушений оттока мочи, пациенты с частичным нарушением оттока мочи, нуждаются в тщательном наблюдении. На фоне курсового лечения необходимо периодически контролировать АД, содержание электролитов плазмы крови ( в т.ч. ионов натрия, кальция, калия, магния), кислотно-основного состояния, остаточного азота, креатинина, мочевой кислоты, функции печени и проводить, при необходимости, соответствующую коррекцию лечения.
Применение фуросемида замедляет выведение мочевой кислоты, что может спровоцировать обострение течения подагры.
Пациенты с повышенной чувствительностью к сульфонамидам и производным сульфонилмочевины могут иметь перекрестную чувствительность к фуросемиду.
Больным, получающим высокие дозы фуросемида, во избежании развития гипонатриемии и метаболического алкалоза нецелесообразно ограничивать потребление поваренной соли. Для профилактики гипокалиемии рекомендуется одновременное назначение препаратов калия и калийсберегающих диуретиков, а также придерживаться диеты, богатой калием. Подбор режима дозирования больным с асцитом на фоне цирроза печени нужно проводить в стационарных условиях (нарушения водно-электролитного баланса могут повлечь развитие печеночной комы). Данной категории больных показан регулярный контроль за содержанием электролитов плазмы.
При появлении или усилении азотемии и олигурии у больных с тяжелыми прогрессирующими заболеваниями почек рекомендуется приостановить лечение.
У больных с сахарным диабетом или со сниженной толерантностью к глюкозе требуется периодический контроль за уровнем концентрации глюкозы в крови и моче.
У больных в бессознательном состоянии, с доброкачественной гиперплазией предстательной железы, сужением мочеточников или гидронефрозом необходим контроль за мочеотделением в связи с возможностью острой задержки мочи.
Препарат содержит лактозы моногидрат, поэтому пациенты с редкими наследственными проблемами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы lapp или мальабсорбцией глюкозо-галактозы, не должны принимать это лекарственное средство.
В состав препарата входит крахмал пшеничный в количестве, которое является безопасным для применения у пациентов с целиакией (глютеновой энтеропатией).
Пациентам с аллергией на пшеницу (отличной от целиакии) не следует применять этот препарат.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения препаратом Фуросемид Софарма следует избегать занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций (управление автотранспортом и работы с механизмами).
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД, коллапс, шок, гиповолемия, дегидратация, гемоконцентрация, аритмии (в т.ч. AV- блокада, фибрилляция желудочков), острая почечная недостаточность с анурией, тромбоз, тромбоэмболия, сонливость, спутанность сознания, вялый паралич, апатия.
Лечение: коррекция водно-электролитного баланса и кислотно-основного состояния, восполнение объема циркулирующей крови, промывание желудка, прием активированного угля, симптоматическое лечение. Специфического антидота нет.
Показания
Отечный синдром:
— при хронической сердечной недостаточности;
— при хронической почечной недостаточности;
— при нефротическом синдроме (при нефротическом синдроме на первом плане стоит лечение основного заболевания);
— при заболеваниях печени;
— артериальная гипертензия.
Противопоказания
— острая почечная недостаточность с анурией;
— тяжелая печеночная недостаточность, "печеночная" кома и прекома;
— острый гломерулонефрит, резко выраженные нарушения оттока мочи любой этиологии (включая одностороннее поражение мочевыводящих путей), гиперурикемия;
— декомпенсированный митральный или аортальный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия, повышение центрального венозного давления (свыше 10 мм рт.ст.);
— нарушение водно-электролитного обмена (гиповолемия, выраженная гипонатриемия и гипокалиемия, гипохлоремия, гипокальциемия, гипомагниемия);
— дигиталисная интоксикация;
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 3 лет (твердая лекарственная форма);
— непереносимость лактозы, недостаточность лактазы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции (из-за наличия в составе препарата лактозы моногидрата);
— аллергия на пшеницу (не целиакия);
— повышеная чувствительность к активному веществу и к любому из компонентов препарата.
У пациентов с аллергией на сульфонамиды (сульфаниламидные противомикробные средства или препараты сульфонилмочевины) может иметься перекрестная аллергия на фуросемид.
С осторожностью
Артериальная гипотензия, состояния, при которых чрезмерное снижение артериального давления является особенно опасным (стенозирующие поражения коронарных и/или мозговых артерий), при остром инфаркте миокарда (увеличивается риск развития кардиогенного шока), при латентном или манифестированном сахарном диабете (снижение толерантности к глюкозе), подагре, при гепаторенальном синдроме, при гипопротеинемии (риск развития ототоксичности), при нарушении оттока мочи (доброкачественная гиперплазия предстательной железы, сужение мочеиспускательного канала или гидронефроз), при снижении слуха, панкреатите, диарее, при желудочковой аритмии в анамнезе, при системной красной волчанке.
Применение при беременности и кормлении грудью
Фуросемид проникает через плацентарный барьер, поэтому он не должен назначаться при беременности. При необходимости назначения препарата Фуросемид Софарма при беременности, следует оценить соотношение пользы применения препарата для матери к риску для плода. Выделяется с грудным молоком. При необходимости лечения препаратом, грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с фенобарбиталом и фенитоином уменьшается действие фуросемида.
Повышает концентрацию и риск развития нефро- и ототоксического действия цефалоспоринов, хлорамфеникола, этакриновой кислоты, цисплатина, амфотерицина В (вследствие конкурентного почечного выведения).
При одновременном применении аминогликозидов с фуросемидом происходит замедление выведения аминогликозидов и увеличение риска развития их ототоксического и нефротоксического действия. По этой причине следует избегать использования этой комбинации препаратов за исключением случаев, когда это необходимо по жизненным показаниям, причем в этом случае требуется коррекция (уменьшение) поддерживающих доз аминогликозидов.
Повышает эффективность диазоксида и теофиллина, снижает - гипогликемических средств, аллопуринола.
Лекарственные средства блокирующие канальцевую секрецию повышают концентрацию фуросемида в сыворотке крови. Лекарственные средства с нефротоксическим действием — при сочетании с фуросемидом увеличивается риск развития их нефротоксического действия.
ГКС и карбеноксолон при сочетании с фуросемидом увеличивают риск развития гипокалиемии.
При одновременном применении с сердечными гликозидами возрастает риск развития дигиталисной интоксикации на фоне водно-электролитных нарушений (гипокалиемии или гипомагниемии).
Усиливает нервномышечную блокаду деполяризующих миорелаксантов (суксаметоний) и ослабляет действие недеполяризующих миорелаксантов (тубокурарин).
НПВП (включая индометацин и ацетилсалициловую кислоту) в комбинации с фуросемидом могут вызвать временное снижение клиренса креатинина и повышение сывороточного содержания калия и уменьшить диуретическое и антигипертензивное действие фуросемида. У пациентов с гиповолемией и дегидратацией (в том числе на фоне приема фуросемида) НПВП могут вызвать развитие острой почечной недостаточности. Фуросемид может усиливать токсическое действие салицилатов (вследствие конкурентного почечного выведения).
Сукральфат уменьшает всасывание фуросемида и ослабляет его эффект (эти препараты должны приниматься с интервалом не менее 2 ч).
Комбинированное применение с карбамазепином может увеличить риск гипонартиемии.
Антигипертензивные средства, диуретики или другие средства, способные снижать АД, при сочетании с фуросемидом могут привести к более выраженному антигипертензивному действию.
Назначение ингибиторов АПФ пациентам, предварительно получавшим лечение фуросемидом, может привести к чрезмерному снижению артериального давления с ухудшением функции почек, а в отдельных случаях к развитию острой почечной недостаточности, поэтому за три дня до начала лечения ингибиторами АИФ или повышения их дозы рекомендуется отмена фуросемида, либо снижение его дозы.
Пробенецид, метотрексат и другие лекарственные препараты, которые как и фуросемид, секретируются в почечных канальцах, могут уменьшить действие фуросемида (одинаковый путь почечной секреции), с другой стороны, фуросемид может приводить к снижению выведения почками этих лекарственных средств.
Соли лития - под влиянием фуросемида снижается экскреция лития, за счет чего повышается сывороточная концентрация лития и возрастает риск развития токсического действия лития, включая его повреждающее воздействие на сердце и нервную систему. Поэтому при использовании этой комбинации требуется контроль сывороточных концентраций лития.
Одновременный прием циклоспорина А и фуросемида увеличивает риск развития подагрического артрита вследствие гиперурикемии, вызываемой фуросемидом и нарушения циклоспорином выведения уратов ночками.
Прессорные амины (эпинефрин, норэпинефрин) и фуросемид взаимно снижают эффективность.
Рентгеноконтрастные вещества - у пациентов с высоким риском развития нефропатии на введение рентгеноконтрастных препаратов, получавших фуросемид, наблюдалась более высокая частота развития нарушений функции почек по сравнению с пациентами с высоким риском развития нефропатии на введение рентгеноконтрастных препаратов, которые получали только внутривенную гидратацию перед введением рентгеноконтрастного препарата.
(2625)
Дозування
Таблетки слід приймати натщесерце, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини. При призначенні Фуросеміду рекомендується використовувати його найменші дози, достатні для досягнення необхідного ефекту. Максимальна добова доза для дорослих становить 1500 мг. Початкова разова доза у дітей визначається з розрахунку 1-2 мг/кг маси тіла/добу з можливим збільшенням дози до максимальної 6 мг/кг/добу, за умови прийому препарату не частіше, ніж через 6 год. Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально зависимости від показань. Режим дозування у дорослих Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності Початкова доза становить 20-80 мг/добу. Необхідна доза підбирається в залежності від діуретичного відповіді. Рекомендується ділити добову дозу на 2-3 прийоми. Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібен ретельний підбір дози, шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата жидкістки приблизно до 2 кг маси тіла/добу). Рекомендована початкова доза - 40-80 мг/сут. Необхідна доза підбирається в залежності від діуретичного відповіді. Вся добова доза повинна прийматися одноразово або ділитися на два прийоми. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, зазвичай підтримуюча доза становить 250-1500 мг/добу. Набряки при нефротичному синдромі Початкова доза становить 40-80 мг/сут. Необхідна доза підбирається в залежності від діуретичного відповіді. Добова доза може прийматися за один прийом або ділитися на декілька пр��емов. Набряковий синдром при захворюваннях печінки Фуросемід призначається на додаток до лікування антагоністами альдостерону у випадку їх недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу або порушення електролітного або кислотно-лужного стану, потрібен ретельний підбір дози з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0.5 кг маси тіла/добу). Початкова доза становить 20-80 мг/добу. Артериальная гіпертензія Фуросемід Софарма може використовуватися в монотерапії або в поєднанні з іншими гіпотензивними засобами. Звичайною підтримуючою дозою є доза 20-40 мг/добу. При додаванні фуросеміду до вже призначених лікарських засобів, їх доза повинна бути зменшена в 2 рази. При артеріальній гіпертензії в поєднанні з хронічною нирковою недостатністю може знадобитися застосування більш високих доз препарату.
Лікарська форма
круглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору.
.Упорядав
1 таб.
фуросемід 40 мгФармакологічна дія
"Петлевий" діуретик; викликає швидко наступаючий, сильний і короткочасний діурез. Блокує реабсорбцію іонів натрію і хлору як у проксимальних, так і дистальних ділянках ниркових канальців і в товстому сегменті висхідної частини петлі Гентле. Фуросемід виявляє виражену діуретичну, натрийуретическое і хлоруретическое дії. Внаслідок збільшення виділення іонів натрію відбувається вторинне (опосередковане осмотично зв'язаною водою) посилене виведенийие води і збільшення секреції іонів калію в дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію і магнію. Володіє вторинними ефектами, обумовленими вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрипочечного кровотоку. На тлі курсового лікування не відбувається послаблення ефекту.
При серцевій недостатності фуросемід швидко знижує переднавантаження (за рахунок розширення вен), зменшує тиск в легеневій артерії і тиск наповнення лівого шлуночка. Надає антигипе��тензивное дію внаслідок збільшення виведення хлористого натрію і зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторного впливу і в результаті зменшення обсягу циркулюючої крові.
Після прийому всередину 40 мг фуросеміду діуретичний ефект починається протягом 60 хв і триває близько 3-6 год (при зниженій функції нирок - до 8 год). У період дії виведення іонів натрію значно зростає, однак після його припинення швидкість виведення зменшується нижче вихідного рівня (синдром «рикошету», або «відмін��»). Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та інших антинатрийуретических нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопрессивную і симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора в плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок синдрому «рикошету» при прийомі 1 раз/добу може не викликати істотного впливу на добове виділення іонів натрію і артеріального тиску.Фармакокінетика
Абсорбція висока, Cmax отмечается в плазмі крові при прийомі всередину через 1 ч.
Біодоступність - 60-70%. Відносний Vd - 0.2 л/кг, Зв'язування з білками плазми - 98%. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Метаболізується в печінці з утворенням 4-хлор-5-сульфамоилантраниловой кислоти. Секретується в просвіт ниркових канальців через існуючу в проксимальному відділі нефрону систему транспорту аніонів. Виводиться переважно (88%) нирками в незміненому вигляді та у вигляді метаболітів; решта - кишечником. T1/2 - 1-1.5 ч.
Ос��особливості фармакокінетики в окремих груп хворих
При нирковій недостатності виведення фуросеміду сповільнюється, а T1/2 збільшується; при вираженій нирковій недостатності кінцевий T1/2 може збільшуватися до 24 год.
При нефротичному синдромі зниження плазмових концентрацій протеїнів призводить до підвищення концентрацій незв'язаного фуросеміду (його вільної фракції) у зв'язку з чим, зростає ризик розвитку ототоксичної дії. З іншого боку,
діуретичну дію фуросеміду у цих пацієнтів може бути у��еньшено через зв'язування фуросеміду з альбуміном, що знаходяться в канальцях, і зниження канальцевої секреції фуросеміду.
При гемодіалізі, перитонеальному діалізі і постійному амбулаторному перитонеальному діалізі фуросемід виводиться незначно.
При печінковій недостатності T1/2 фуросеміду збільшується на 30-90% головним чином внаслідок збільшення відносного об'єму розподілу. Фармакокінетичні показники у цієї категорії пацієнтів можуть сильно варіювати.
При серцевій недостатності, тяжкої ар��ериальной гіпертензії і у пацієнтів літнього віку виведення фуросеміду сповільнюється внаслідок зниження функції нирок.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, колапс, тахікардія, аритмії, схильність до тромбозів, зниження об'єму циркулюючої крові.
З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, м'язова слабкість, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості.
З боку органів чуття: порушення зору і слуху, шум у вухах.
З боку травної системи: анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага, нудота, блювання, діарея, запор, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення), печінкова енцефалопатія.
З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції.
З боку ендокринної системи: зниження толлерантности до глюкози, маніфестація латентн��протікає цукрового діабету.
Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, шкірний свербіж, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок, синдром Стівенса-Джонсона, бульозний пемфигоит, токсичний епідермальний некроліз.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, еозинофілія.
З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дигидратация (ризик развития тромбозу і тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз.
Лабораторні показники: гіперглікемія, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіперурикемія, глюкозурія, гіперкальціурія, підвищення активності печінкових трансаміназ, еозинофілія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії препаратом Фуросемід Софарма слід виключити наявність виражених порушень відтоку сечі, пацієнти з частковим порушенням відтоку сечі, потребують ретельному спостереженні. На тлі курсового лікування необхідно періодично контролювати артеріальний тиск, вміст електролітів плазми крові ( в т. ч. іонів натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основного стану, залишкового азоту, креатиніну, сечової кислоти, функції печінки і проводити, при необхідності, відповідну корекцію лікування.
Застосування фуросеміду уповільнює виведення сечової кислоти, що може спровокувати загострення перебігу подагри.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфонамідів і виробництвоодним сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до фуросеміду.
Хворим, які отримують високі дози фуросеміду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі. Для профілактики гіпокаліємії рекомендується одночасне призначення препаратів калію і калійзберігаючих діуретиків, а також дотримуватися дієти, багатої калієм. Підбір режиму дозування хворим з асцитом на тлі цирозу печінки потрібно проводити в стаціонарних умовах (порушенн�� водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даній категорії хворих показаний регулярний контроль за вмістом електролітів плазми.
При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується припинити лікування.
У хворих на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль за рівнем концентрації глюкози в крові та сечі.
У хворих у непритомному стані, з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів або гідронефрозом необхідний контроль за сечовиділенням у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі.
Препарат містить лактози моногідрат, тому пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом lapp лактази або мальабсорбцією глюкозо-галактози, не повинні приймати цей лікарський засіб.
До складу препарату входить крохмаль пшеничний в кількості, яке є безпечним для застосування у пацієнтів з целіакією (глютеновою ентеропатією).
Пацієнтам з алергією на пшеницю (що відрізняється від целіакії) не слід застосовувати цей препарат.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період лікування препаратом Фуросемід Софарма слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій (керування автотранспортом і роботи з механізмами).
Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, колапс, шок, гіповолемія, дегидратаци��, гемоконцентрація, аритмії (у т. ч. AV - блокада, фібриляція шлуночків), гостра ниркова недостатність з анурією, тромбоз, тромбоемболія, сонливість, сплутаність свідомості, млявий параліч, апатія.
Лікування: корекція водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану, поповнення об'єму циркулюючої крові, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.Свідчення
Набряковий синдром:
— при хронічній серцевій недостатності;
— при хронічній чому��ної недостатності;
— при нефротичному синдромі (при нефротичному синдромі на першому плані стоїть лікування основного захворювання);
— при захворюваннях печінки;
— артеріальна гіпертензія.Протипоказання
— гостра ниркова недостатність з анурією;
— тяжка печінкова недостатність, "печінкова" кома і прекома;
— гострий гломерулонефрит, різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів), гіперурикемія;
— декомпенсир��ний мітральний або аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.);
— порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, виражена гіпонатріємія та гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія);
— дигиталисная інтоксикація;
— вагітність;
— період лактації;
— вік до 3 років (тверда лікарська форма);
— непереносимість лактози, недостатність лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбции (через наявність у складі препарату лактози моногідрату);
— алергія на пшеницю (не целіакія);
— підвищена чутливість до активної речовини та до будь-якого з компонентів препарату.
У пацієнтів з алергією на сульфонамиды (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може бути перехресна алергія на фуросемід.
З обережністю
Артеріальна гіпотензія, стани, при яких надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (стенозирумітингувальники ураження коронарних та/або мозкових артерій), при гострому інфаркті міокарда (збільшується ризик розвитку кардіогенного шоку), при латентному або манифестированном цукровому діабеті (зниження толерантності до глюкози), подагрі, при гепаторенальном синдромі, при гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), при порушенні відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечовипускального каналу або гідронефроз), при зниженні слуху, панкреатиті, діареї, при шлуночкової аритмії в анамнезі, при системній черв��ї вовчаку.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр, тому він не повинен призначатися при вагітності. При необхідності призначення препарату Фуросемід Софарма при вагітності, слід оцінити співвідношення користі застосування препарату для матері до ризику для плода. Виділяється з грудним молоком. При необхідності лікування препаратом грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з фенобарбіталом і фенитои��му зменшується дія фуросеміду.
Підвищує концентрацію і ризик розвитку нефро - і ототоксичної дії цефалоспоринів, хлорамфеніколу, етакринової кислоти, цисплатину, амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
При одночасному застосуванні аміноглікозидів з фуросемідом відбувається уповільнення виведення аміноглікозидів і збільшення ризику розвитку ототоксичної та нефротоксичної дії. З цієї причини слід уникати використання цієї комбінації препаратів за винятком випадків, ��коли це необхідно за життєвими показаннями, причому в цьому випадку потрібна корекція (зменшення) підтримуючих доз аміноглікозидів.
Підвищує ефективність діазоксиду і теофіліну, знижує - гіпоглікемічних засобів, алопуринолу.
Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, підвищують концентрацію фуросеміду в сироватці крові. Лікарські засоби з нефротоксичною дією — при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку нефротоксичної дії.
ГКС і карбеноксолон при поєднанні��ані з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами зростає ризик розвитку дигіталісної інтоксикації на тлі водно-електролітних порушень (гіпокаліємії або гіпомагніємії).
Посилює нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин).
НПЗП (включаючи індометацин та ацетилсаліцилову кислоту) в комбінації з фуросемідом можуть викликати тимчасове зниження кліренсу креатинина і підвищення сироваткового вмісту калію і зменшити діуретичну і антигіпертензивну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією і дегідратацією (в тому числі на фоні прийому фуросеміду) НПЗП можуть викликати розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може потенціювати токсичну дію саліцилатів (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
Сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду і послаблює його ефект (ці препарати повинні прийматися з інтервалом не менше 2 год).
Комбіноване застосуванняе з карбамазепіном може збільшити ризик гипонартиемии.
Антигіпертензивні засоби, діуретики або інші засоби, здатні знижувати АТ, при поєднанні з фуросемідом може призвести до більш вираженого антигипертензивному дії.
Призначення інгібіторів АПФ пацієнтам, які попередньо отримували лікування фуросемідом може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок, а в окремих випадках до розвитку гострої ниркової недостатності, тому за три дні до початку лікування інгібіторами АІФ або підвищення їх дози рекомендується відміна фуросеміду, або зниження його дози.
Пробенецид, метотрексат та інші лікарські препарати, які як і фуросемід, секретуються в ниркових канальцях, можуть зменшити дію фуросеміду (однаковий шлях ниркової секреції), з іншого боку, фуросемід може призводити до зниження виведення цих лікарських засобів нирками.
Солі літію - під впливом фуросеміду знижується екскреція літію, за рахунок чого підвищується сироваткова концентрація літію і зростає ризик розвитку токситичного дії літію, включаючи його шкідливу дію на серце і нервову систему. Тому при використанні цієї комбінації вимагається контроль сироваткових концентрацій літію.
Одночасний прийом циклоспорину А та фуросеміду збільшує ризик розвитку подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, та порушення циклоспорином виведення уратів нічками.
Пресорні аміни (епінефрин, норепінефріну) і фуросемід взаємно знижують ефективність.
Рентгеноконтрастні речовини - у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії на введення рентгеноконтрастних препаратів, які отримували фуросемід, спостерігалася більш висока частота розвитку порушень функції нирок порівняно з пацієнтами з високим ризиком розвитку нефропатії на введення рентгеноконтрастних препаратів, які отримували лише внутрішньовенну гідратацію перед введенням рентгеноконтрастної препарату.