Дозировка
Препарат назначают внутрь. Таблетки Фромилид" уно не разламывать и не разжевывать, следует проглатывать целиком. Взрослым и детям старше 12 лет - по 1 таблетке (500 мг) I раз в день во время еды. При тонзиллитах и средних отитах: взрослым и детям старше 18 лет - по 1 таблетке (500 мг) 1 раз в день во время еды. При тяжелых инфекциях дозу увеличивают до 2-х таблеток (1000 мг) I раз в день во время еды. Обычная продолжительность лечения от 5 до 14 дней. Исключение составляют внеболыничная пневмония и синусит, которые требуют лечения от 6 до 14 дней. Нарушения функции почек У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин) применение препарата Фромилид* уно противопоказано. У пациентов с нарушением функции почек средней степени тяжести (КК от 30 до 60 мл/мин) дозу препарата уменьшают вдвое, что составляет не более 500 мг (1 таблетка) в день.
Передозировка
Симптомы: прием внутрь большой дозы кларитромицина может вызвать симптомы нарушений со стороны желудочно-кишечного тракта. У одного пациента с биполярным расстройством в анамнезе после приема 8 г кларитромицина описаны изменения психического состояния, параноидальное поведение, гипокалисмия и гппоксемия. Лечение: при передозировке следует удалить неабсорбированный препарат из желудочно-кишечного тракта (промывание желудка, прием активированного угля и др.) и провести симптоматическую терапию. Гемодиализ и перитонеальный диализ не оказывают существенного влияния на концентрацию кларитромицина в сыворотке крови, что характерно и для других лекарственных препаратов группы макролидов.
Лекарственная форма
Овальные, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой коричнево-желтого цвета, с маркировкой U на одной стороне.
Вид на изломе: шероховатая масса белого или почти белого цвета с пленочной оболочкой коричнево-желтого цвета.
Состав
1 таб.
кларитромицин 500 мг,
Вспомогательные вещества: натрия алгинат - 80 мг, натрия кальция алгинат - 90 мг, лактозы моногидрат - 225 мг, повидон - 30 мг, полисорбат 80 - 30 мг, кремния диоксид коллоидный безводный - 5 мг, магния стеарат - 10 мг, тальк - 30 мг.
Состав оболочки: гипромеллоза - 14.45 мг, тальк - 1.33 мг, краситель хинолиновый желтый (Е104) - 0.5 мг, титана диоксид - 2.64 мг, пропиленгликоль - 1.08 мг.
Фармакологическое действие
Кларитромицин является полусинтстическим антибиотиком группы макролидов и оказывает антибактериальное действие, взаимодействуя с 50S рибосомальной субъединицей и подавляя синтез белка бактерий, чувствительных к нему.
Кларитромицин продемонстрировал высокую активность в условиях in vitro в отношении, как стандартных лабораторных штаммов бактерий, гак и выделенных у пациентов в ходе клинической практики. Проявляет высокую активность в отношении многих аэробных и анаэробных грамноложительных и грамотрицательных микроорганизмов. Минимальные подавляющие концентрации (МГ1К) кларитромицина для большинства возбудителей меньше, чем МПК эритромицина, в среднем, на одно log: разведение.
Кларитромицин в условиях in vitro высокоактивен в отношении Legionella pneumophila. Mycoplasma pneumoniae. Оказывает бактерицидное действие в отношении Helicobacter pylori, данная активность кларитромицина выше при нейтральном pH, чем при кислом. Кроме того, данные в условиях in vitro и in vivo указывают на то. что кларитромицин действует на клинически значимые виды микобактерий. Enterobacteriaceae и Pseudomonas spp. также как и другие, не ферментирующие лактозу грамотрицательные бактерии, не чу вствител ы i ы к клари гром и ци му.
Активность кларитромицина в отношении большинства штаммов, перечисленных ниже микроорганизмов, доказана как в условиях in vitro, так и в клинической практике при заболеваниях, перечисленных в разделе «Показания к применению».
-Аэробные грамположитсльные микроорганизмы:
--Staphylococcus aureus.
--Streptococcus pneumoniae.
--Streptococcus pyogenes.
--Listeria monocytogenes
-Аэробные грамотой на тельные микроорганизмы:
--Haemophilus influenzae.
-Haemophilus parainfluenzac.
-Moraxella catarrhalis.
-Neisseria gonorrhoeae.
Legionella pneumophila
-Другие микроорганизмы:
-Mycoplasma pneumoniae.
-Chlamydia pneumoniae
Микобактерии:
-Mycobacterium leprae,
-Mycobacterium kansasii.
Mycobacterium chelonae.
-Mycobacterium fortuitum.
Mycobacterium avium complex (MAC) - комплекс, включающий: Mycobacterium avium.
Mycobacterium intracellulare.
Продукция бега-лактамазы не оказывает влияния на активность кларитромицина. Большинство штаммов стафилококков, резистентных к метициллину и оксациллину. обладают устойчивостью и к кларитромиципу.
-Helicobacter pylori
Чувствительность Helicobacter pylori к кларитромиципу изучалась на изолятах Helicobacter pylori, выделенных от 104 пациентов до начала терапии препаратом. У 4-х пациентов были выделены резистентные к кларитромицину штаммы Helicobacter pylori, у 2-х пациентов - штаммы е умеренной резистентностью, у остальных 98 пациентов нзоляты Helicobacter pylori были чувствительны к кларитромицину. Кларитромицин оказывает действие в условиях in vitro и в отношении большинства штаммов следующих микроорганизмов (однако безопасность и эффективность применения кларитромицина в клинической практике не подтверждена клиническими исследованиями, и практическое значение остается неясным):
-Аэробные грамположительные микроорганизмы:
-Streptococcus agalactiae.
Streptococci (группы С, F, G),
-Viridans group streptococci
-Аэробные грамотрицательные микроорганизмы:
-Borcletella pertussis.
Paste wetla multocida
-Анаэробные грам положительные микроорганизмы:
-(lostriclium perfringens,
-Peptococcus niger,
-Propionibacterium acnes
-Анаэробные грамотрицательные микроорганизмы:
-Bacterokles melaninogenicus
-Спирохеты:
-Borrelia burgdorferi.
-Treponema pallidum
- Ка.мпплобактерии:
-Campilobacter jejuni
Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является
микробиологически активный метаболит 14-гидроксикларитромицин\0009(14-ОН-кларитромииин).
Микробиологическая активность метаболита такая же. как у исходного вещества, или в 2 раза слабее в отношении большинства микроорганизмов. Исключение составляет Haemophilus influenzae, в отношении которой эффективность метаболита в два раза выше. Исходное соединение и его основной метаболит оказывают либо аддитивный, либо синергический эффект в отношении Haemophilus influenzae в условиях in vitro и in vivo в зависимости о т штамма бактерий.
Фармакокинетика
Всасывание
Кларитромицин хорошо всасывается из ЖКТ. Абсолютная биодоступность составляет около 50%. Фромилид® уно является пролонгированной лекарственной формой препарата, которая обеспечивает продолжительное высвобождение кларитромицина в ЖКТ. Время достижения Cmax при приеме препарата в дозе 500 мг или 1000 мг 1 раз/сут составляет примерно 6 ч. Css достигаются в течение 3 дней. При приеме таблеток кларитромицина с пролонгированным действием натощак биодоступность снижается на 30%, поэтому этот препарат рекомендуется принимать во время еды.
Распределение
Связывание с белками плазмы достигает 70%.
Кларитромицин пролонгированного действия хорошо проникает в легкие, кожу и мягкие ткани, достигая в них высоких концентраций, и при этом сохраняет терапевтические концентрации в плазме крови. Концентрация в цереброспинальной жидкости при пероральном приеме незначительна.
Метаболизм
Кларитромицин метаболизируется изоферментами CYP3A в печени. Приблизительно 20-30% кларитромицина быстро гидроксилируется в печени изоферментами CYP3A4, CYP3A5 и CYP3A7 с образованием 14-гидроксикларитромицина.
Выведение
T1/2 при приеме препарат в дозе 500 мг/сут составляет - 5.3 ч, а для 14-гидроксикларитромицина - 7.7 ч. При приеме 2 таблеток кларитромицина пролонгированного действия в сутки (1000 мг/сут) T1/2 составляет 5.8 ч, а для его активного метаболита - 8.9 ч. Около 40% кларитромицина выводится в неизмененном виде почками и около 30% - через кишечник.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов пожилого возраста концентрации в плазме кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина выше, а выведение медленнее, однако нет необходимости изменять дозу кларитромицина, кроме случаев выраженных нарушений функции почек.
У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени, по сравнению со здоровыми добровольцами, после приема кларитромицина пролонгированного действия увеличиваются Cmax кларитромицина в плазме крови, AUC, а также T1/2 кларитромицина. Степень изменения коррелирует с уровнем почечной недостаточности. Не рекомендуется прием пролонгированного кларитромицина при КК < 30 мл/мин.
У пациентов с печеночной недостаточностью коррекция дозы не требуется.
Побочные действия
Классификация частоты развития побочных эффектов (ВОЗ): очень часто (?1/10); часто (от ?1/100 до <1/10); нечасто (от ?1/1000 до <1/100); редко (от ?1/10 000 до <1/1000); очень редко (от <1/10 000), включая отдельные сообщения; частота неизвестна (не может быть оценена на основании имеющихся данных).
В каждой группе нежелательные эффекты представлены в порядке уменьшения их серьезности.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диспепсия, тошнота, боль в животе, повышение активности печеночных ферментов; нечасто - рвота, диарея, стоматит, глоссит, кандидоз слизистой оболочки полости рта, изменение цвета зубов и языка, острый панкреатит, гепатоцеллюлярный и холестатический гепатит, холестатическая желтуха, псевдомембранозный колит, анорексия, запор, сухость слизистой оболочки полости рта, отрыжка, метеоризм, гастрит; очень редко - сообщалось о случаях печеночной недостаточности с летальным исходом, в основном на фоне тяжелых сопутствующих заболеваний и/или сопутствующей лекарственной терапии.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто - усиленное потоотделение; частота неизвестна - лекарственная сыпь с эозинофилией и системной симптоматикой, акне, рожа, эритразма.
Со стороны нервной системы: часто - головная боль; нечасто - парестезии, сонливость, беспокойство, галлюцинации, судороги, психоз, головокружение, спутанность сознания, чувство страха, бессонница, кошмарные сновидения, деперсонализация, дезориентация, тремор, депрессия; частота неизвестна - мания.
Со стороны органов чувств: часто - искажение или потеря вкусовых ощущений (дисгевзия); нечасто - шум, звон в ушах, отдельные случаи потери слуха (после отмены препарата слух восстанавливается), вертиго; очень редко - случаи изменения обоняния.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - желудочковая тахикардия, в т.ч. типа "пируэт", трепетание и мерцание желудочков, удлинение интервала QT на ЭКГ.
Со стороны системы кроветворения: редко - тромбоцитопения (необычные кровотечения, кровоизлияния), лейкопения; частота неизвестна - агранулоцитоз.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - миалгия, артралгия; частота неизвестна - миопатия.
Со стороны мочевыделительной системы: нечасто - интерстициальный нефрит; частота неизвестна - почечная недостаточность.
Аллергические реакции: нечасто - кожная сыпь, кожный зуд, крапивница, гиперемия кожи, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), анафилактические реакции; частота неизвестна - пурпура Шейнлейн-Геноха.
Лабораторные показатели: нечасто - повышение концентрации креатинина, гипогликемия (в т.ч. при одновременном применении гипогликемических препаратов), повышение активности ЩФ, повышение содержания билирубина; частота неизвестна - повышение МНО, удлинение протромбинового времени.
Прочие: вторичные инфекции (развитие устойчивости к микроорганизмам); нечасто - астения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Большинство штаммов Staphylococcus spp., устойчивых к метициллину и оксациллину, резистентны к кларитромицину.
Среди макролидных антибиотиков существует перекрестная резистентность.
Лечение антибиотиками изменяет нормальную микрофлору кишечника, поэтому может наблюдаться суперинфекция, вызванная резистентными микроорганизмами. При развитии вторичной инфекции должна быть назначена адекватная терапия.
При возникновении во время или после лечения тяжелой и длительной диареи следует исключить диагноз псевдомембранозного колита, который требует немедленной отмены препарата и назначения соответствующего лечения.
При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль активности печеночных ферментов в плазме крови.
При одновременном применении лекарственных средств, метаболизирующихся в печени, рекомендуется измерять их концентрацию в сыворотке крови.
В случае одновременного применения с варфарином или другими непрямыми антикоагулянтами необходимо контролировать протромбиновое время.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Данные о влиянии препарата Фромилид® уно на способность к управлению автотранспортом и другими техническими устройствами отсутствуют. Однако, учитывая возможное развитие побочных эффектов, пациентам необходимо соблюдать осторожность при выполнении работы, требующей повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к кларитром иди ну м икроорганизмами:
-инфекции нижних дыхательных путей (такие как бронхит, пневмония),
-инфекции верхних дыхательных путей и ЛОР-органов (тонзиллит, фарингит, синусит, острый средний отит),
-инфекции кожи и мягких тканей (такие как фолликулит, воспаление подкожной клетчатки, рожа).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к компонентам препарата и другим макролидам.
-Тяжелая почечная недостаточность - КК менее 30 мл/мин.
-Одновременный прием кларитромиципа со следующими препаратами:астемизол,
цизаприд, пимозид, терфенадин (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами »).
в Одновременный прием кларитромиципа с алкалоидами спорыньи, например, эрготамин, дигидроэрготамин (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными редствами»).
-Одновременный прием клари тромиципа с мидазоламом для приема внутрь (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
-Одновременный прием кларитромиципа с ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы (статинами), которые в значительной степени метаболизируются изоферментом СУРЗЛ4 (ловастатии, симвастатин), в связи с повышением риска миопатии, включая рабдомиолиз (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
-Одновременное применение кларитромицина с колхицином.
-Удлинение интервала QT на электрокардиограмме (ЭКГ) в анамнезе, желудочковая аритмия или желудочковая тахикардия типа «пируэт».
-Гипокалиемия (риск удлинения интервала QT на ЭКГ).
-Тяжелая печеночная недостаточность, протекающая одновременно с почечной недостаточностью.
- Холсстатическая желтуха/гепатит в анамнезе, развившиеся при применении клари тромиципа (см. раздел «Особые указания»).
-Порфирия.
-Период грудного вскармливания.
-Возраст до 18 лет (по показаниям: тонзиллит, острый средний отит), до 12 лет (по дру гим I юказа пням).
-Непереносимость лактозы, дефицит лактазы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции.
С осторожностью
-Почечная недостаточность средней степени тяжести.
-Печеночная недостаточность средней и тяжелой степени.
- Одновременный прием кларитромипипа е бензодиазепинами. такими как алпразолам. триазолам. мидазолам для внутривенного применения (ем. «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
-Одновременный прием е препаратами, которые метаболизируются изоферментом CYP3A. например, карбамазепин. цилостазол, циклоспорин, дизопирамид, метилпредиизолон, омепразол. непрямые антикоагулянты (например, варфарин), хипидин. рифабутин. силденафил, такролимус. винбластин (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
-Одновременный прием е препаратами, индуцирующими изофермент CYP3A4. например, рифампицин. фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал. Зверобой продырявленный (ем. раздел «Взаимодействие е другими лекарственными средствами »).
в Одновременный прием е блокаторами «медленных» кальциевых каналов, которые метаболизируются изоферментом CYP3A4 (например, верапамил, амлодипин. дилтиазем).
-Одновременный прием с другими ототоксичными препаратами, особенно аминогликозидами.
-Одновременный прием со стати нами, не зависящими от метаболизма изофермента CYP3A4 (например, флувастатин).
-Пациенты е ишемической болезнью сердца (ИБС). тяжелой сердечной недостаточностью, гиномапшемией. выраженной брадикардией (менее 50 уд/мии), а также пациенты, одновременно принимающие антиари тмические препараты IA класса (хинидин, про каин амид) и III класса (дофетилид, амиодарон. еоталол).
- Беременность.
Применение при беременности и кормлении грудью
Применение препарата в I триместре беременности противопоказано. Применение препарата Фромилид® уно во II и III триместрах беременности возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Кларитромицин выделяется с грудным молоком, поэтому при необходимости применения препарата в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Цизаприд, пимозид, терфенадин и астемизол
При одновременном применении с кларитромицином возможно увеличение концентрации препаратов в крови, увеличение интервала QT на ЭКГ, аритмии, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочков, желудочковую тахикардию типа "пируэт".
Эрготамин, диэрготамин
При одновременном применении возможно развитие эффектов, связанных с острым отравлением препаратами группы дигидроэрготамина: спазм сосудов, ишемия конечностей, нарушения со стороны ЦНС.
Эфавинерз, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапентин
Эти препараты являются сильными индукторами системы изофермента системы цитохрома Р450, что может вызвать увеличение метаболизма кларитромицина и, следовательно, снижение его концентрации в плазме крови, ослабление терапевтического эффекта. Вместе с тем увеличивается уровень микробиологически активного метаболита 14-гидроксикларитромицина.
Флуконазол
Несмотря на увеличение минимальной Css кларитромицина при его одновременном применении с флуконазолом, средняя Css активного метаболита кларитромицина практически не меняется. Поэтому коррекция дозы кларитромицина в случае его одновременного применения с флуконазолом не требуется.
Ритонавир
Благодаря широкому терапевтическому диапазону кларитромицина, снижение дозы у пациентов с нормальной функцией почек не требуется. У пациентов с КК 30-60 мл/мин доза кларитромицина может быть уменьшена на 50% (не более 1 таб. препарата Фромилид® уно в сут). Пациентам с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК < 30 мл/мин) не следует принимать кларитромицин пролонгированного действия в связи с невозможностью адекватной коррекции дозы.
Антиаритмические препараты (хинидин и дизопирамид)
Возможно возникновение тахикардии типа "пируэт" при одновременном применении кларитромицина и хинидина или дизопирамида. Следует регулярно проводить контроль ЭКГ на предмет увеличения интервала QT, а также контролировать концентрацию этих препаратов в сыворотке крови.
Взаимодействие, обусловленное изоферментами CYP3А
Одновременное применение кларитромицина и препаратов, первично метаболизирующихся изоферментами CYP3A, может ассоциироваться с взаимным повышением их концентраций, что может усилить или продлить как терапевтические, так и побочные эффекты. В случае необходимости следует проводить коррекцию дозы препарата, принимаемого вместе с кларитромицином пролонгированного действия.
Теми же изоферментами CYP3A, что и метаболизм кларитромицина, осуществляется метаболизм алпразолама, астемизола, карбамазепина, цилостазола, цизаприда, циклоспорина, дизопирамида, алкалоидов спорыньи, ловастатина, метилпреднизолона, мидазолама, омепразола, пероральных антикоагулянтов, пимозида, хинидина, рифабутина, силденафила, симвастатина, такролимуса, терфенадина, триазолама и винбластина. К препаратам, взаимодействующим подобным образом через другие изоферменты в рамках системы изофермента цитохрома Р450, относятся фенитоин, теофиллин и вальпроевая кислота.
Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы
Как и другие макролиды, кларитромицин увеличивает концентрацию ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы (например, ловастатин и симвастатин). В редких случаях возможно развитие рабдомиолиза у пациентов, принимающих одновременно эти препараты.
Непрямые антикоагулянты
Возможно усиление их действия. Следует тщательно контролировать протромбиновое время в случае одновременного применения этих препаратов.
Силденафил, тадалафил и варденафил
Каждый из этих ингибиторов ФДЭ5 метаболизируется, по крайней мере, частично, с участием изоферментов CYP3A. В то же время изофермент CYP3A может ингибироваться в присутствии кларитромицина. Одновременное применение кларитромицина с данными препаратами может привести к увеличению ингибирующего воздействия на ФДЭ5, поэтому следует рассмотреть возможность уменьшения дозы силденафила, тадалафила и варденафила.
Теофиллин, карбамазепин
Возможно повышение концентрации теофиллина или карбамазепина в системном кровотоке.
Толтеродин
В части популяции, характеризующейся низкой активностью изофермента CYP2D6, может потребоваться снижение дозы толтеродина в присутствии ингибиторов изофермента CYP3A, таких как кларитромицин.
Триазолобензодиазепины
Необходимо избегать одновременного применения с пероральными бензодиазепинами, которые метаболизируются CYP3A и кларитромицина. В случае их в/в введения при одновременном применении с кларитромицином необходимо тщательно контролировать состояние пациента для возможной коррекции дозы. Для бензодиазепинов, выведение которых не зависит от изоферментов CYP3A (темазепам, нитразепам, лоразепам), маловероятно клинически значимое взаимодействие с кларитромицином.
При одновременном применении кларитромицина и триазолама возможно воздействие на ЦНС (сонливость, спутанность сознания).
Колхицин
При одновременном применении кларитромицина и колхицина, ингибирование Р-гликопротеина (P-gp) и/или CYP3A может привести к усилению эффекта колхицина. В отдельных случаях возможны отравления колхицином при его одновременном применении с колхицином, в основном у пациентов пожилого возраста; при наличии почечной недостаточности такие случаи заканчивались летальным исходом.
Дигоксин
При одновременном применении кларитромицина и дигоксина ингибирование P-gp кларитромицином может привести к усилению действия дигоксина, к повышению концентрации дигоксина в сыворотке крови у пациентов, к развитию клинических симптомов отравления дигоксином.
Зидовудин
Исследования взаимодействия таблеток кларитромицина с замедленным высвобождением с зидовудином не проводилось.
Двунаправленное взаимодействие лекарственных средств
Атазанавир. Являясь субстратами и ингибиторами CYP3A, эти препараты взаимодействуют двунаправлено: увеличивается AUC атазанавира и кларитромицина, уменьшается AUC 14-гидроксикларитромицина. Благодаря широкому терапевтическому диапазону кларитромицина у пациентов с нормальной функцией почек не требуется уменьшения дозы, а при почечной недостаточности средней степени тяжести (КК 30-60 мл/мин) дозу кларитромицина следует уменьшить вдвое. Максимальная суточная доза кларитромицина при одновременном применении с ингибиторами протеаз, не должна превышать 1000 мг/сут.
Итраконазол. Кларитромицин может увеличивать уровень итраконазола в плазме, в то время как итраконазол может увеличить концентрацию кларитромицина. Пациентов, одновременно принимающих итраконазол и кларитромицин, следует тщательно обследовать на наличие симптомов усиления или увеличения длительности фармакологических эффектов этих препаратов.
Саквинавир. При одновременном применении с кларитромицином в течение ограниченного времени коррекция дозы не требуется. При применении саквинавира совместно с ритонавиром следует учитывать потенциальное влияние ритонавира на кларитромицин.
Верапамил. При одновременном применении с кларитромицином возможно повышение АД, брадиаритмия и лактацидоз.
(318)
Дозування
Препарат призначають внутрішньо. Таблетки Фромилид" уно не розламувати і не розжовувати, слід ковтати цілком. Дорослим і дітям старше 12 років - по 1 таблетці (500 мг) I раз на день під час їжі. При тонзилітах і середніх отитах: дорослим і дітям старше 18 років - по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на день під час їжі. При важких інфекціях дозу збільшують до 2 таблеток (1000 мг) I раз на день під час їжі. Звичайна тривалість лікування від 5 до 14 днів. Виняток становлять внеболыничная пневмонія і синусит, які потребують лікування від 6 до 14 дній. Порушення функції нирок У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Фромилид* уно протипоказано. У пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (КК від 30 до 60 мл/хв) дозу препарату зменшують удвічі, що становить не більше 500 мг (1 таблетка) на день.Передозування
Симптоми: прийом всередину великої дози кларитроміцину може спричинити симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцина описані зміни психічного стану, параноїдна поведінка, гипокалисмия і гппоксемия. Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбированный препарат з шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін) і провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці крові, що характерно і для інших лікарських препаратів групи макролідів.
Лікарська форма
Овальні, двоопуклі т��блетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору, з маркуванням U на одній стороні.
Вигляд на зламі: шорстка маса білого або майже білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Склад
1 таб.
кларитроміцин 500 мг,
Допоміжні речовини: натрію алгинат - 80 мг, натрію кальцію алгинат - 90 мг лактози моногідрат - 225 мг, повідон - 30 мг, полісорбат 80 - 30 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний - 5 мг, магнію стеарат - 10 мг, тальк - 30 мг.
Склад оболонки: гіпромелоза - 14.45 мг, тальк - 1.33 мг, фарбуєялина хіноліновий жовтий (Е104) - 0.5 мг, титану діоксид - 2.64 мг, пропіленгліколь - 1.08 мг.Фармакологічна дія
Кларитроміцин є полусинтстическим антибіотиком групи макролідів і надає антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність в умовах in vitro у відношенні, як стандартних лабораторних штамів бактерій, дак і виділених у пацієнтів в ході клінічної практики. Проявляє високий��ю активність відносно багатьох аеробних та анаеробних грамноложительных і грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МГ1К) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину, в середньому, на одне log: розведення.
Кларитроміцин в умовах in vitro високоактивний відносно Legionella pneumophila. Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію відносно Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вищою при нейтральному pH, ніж при кислому. Крім того, дані в умовах in vitro та in vivo вказують на те. чт�� кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae і Pseudomonas spp. також як і інші, не ферментирующие лактозу грамнегативні бактерії, що не чу вствител s i s до клари грім і ци го.
Активність кларитроміцину відносно більшості штамів нижченаведених мікроорганізмів, доведено як в умовах in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування».
-Аеробні грамположитсльные мікроорганізми:
--Staphylococcus aureus.
--Streptococcus pneumoniae.
--Streptococcus pyogenes.
--Listeria monocytogenes
-Аеробні грамотою на тільні мікроорганізми:
--Haemophilus influenzae.
-Haemophilus parainfluenzac.
-Moraxella catarrhalis.
-Neisseria gonorrhoeae.
Legionella pneumophila
-Інші мікроорганізми:
-Mycoplasma pneumoniae.
-Chlamydia pneumoniae
Мікобактерії:
-Mycobacterium leprae,
-Mycobacterium kansasii.
Mycobacterium chelonae.
-Mycobacterium fortuitum.
Mycobacterium avium complex (MAC) - комплекс, що включає: Mycobacterium avium.
Mycobacterium intracellulare.
Продукція бігу-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшісинство штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациллину. володіють стійкістю до кларитромиципу.
-Helicobacter pylori
Чутливість Helicobacter pylori до кларитромиципу вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів до початку терапії препаратом. У 4-х пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2-х пацієнтів - штами е помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів нзоляты Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин чинить дію в умовах in vitro і в щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (однак безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається неясним):
-Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
-Streptococcus agalactiae.
Streptococci (груп С, F, G),
-Viridans group streptococci
-Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
-Borcletella pertussis.
Paste wetla multocida
-Анаеробні грам позитивні мікроорганізми:
-(lostriclium perfringens,
-Peptococcus niger,
-Propionibacterium acnes
-Анаеробні грамнегативні мікроорганізми:
-Bacterokles melaninogenicus
-Спірохети:
-Borrelia burgdorferi.
-Treponema pallidum
- Ка.мпплобактерии:
-Campilobacter jejuni
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є
мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин\0009(14-ОН-кларитромииин).
Мікробіологічна активність метаболіту така ж. як у вихідної речовини, або в 2 рази слабкіше відносно більшості мікроорганізмів. Виняток складають��становить Haemophilus influenzae, проти якого ефективність метаболіту в два рази вище. Вихідне з'єднання і його основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект відносно Haemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo в залежності від штаму бактерій.Фармакокінетика
Всмоктування
Кларитроміцин добре всмоктується з ШКТ. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. Фромилид® уно є пролонгованої лікарською формою препарату, яка забезпечує тривале вивільнення кларитроміцину в ШКТ. Час досягнення Cmax при прийомі препарату у дозі 500 мг або 1000 мг 1 раз/добу становить приблизно 6 ч. Css досягаються протягом 3 днів. При прийомі таблеток кларитроміцину з пролонгованою дією натщесерце біодоступність знижується на 30%, тому цей препарат рекомендується приймати під час їжі.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми досягає 70%.
Кларитроміцин пролонгованої дії добре проникає в легені, шкіру і м'які тканини, досягаючи в них високих концентрацій, і при цьому зберігає терапевтичні концентрації в плазмі крові. Концентрація в цереброспінальній рідині при пероральному прийомі незначна.
Метаболізм
Кларитроміцин метаболізується ізоферментами CYP3A в печінці. Приблизно 20-30% кларитроміцину швидко гідроксилюється в ізоферментами печінки CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням 14-гідроксикларитроміцину.
Виведення
T1/2 при прийомі препарат у дозі 500 мг/добу складає - 5.3 год, а для 14-гідроксикларитроміцину - 7.7 ч. При прийомі 2 таблеток кларитроміцину пролонгованої дії на добу (1000 мг/добу) T1/2 складає 5.8 год, а д��я його активного метаболіту - 8.9 ч. Близько 40% кларитроміцину виводиться в незміненому вигляді нирками та приблизно 30% - через кишечник.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів літнього віку концентрації в плазмі кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину вищий, а виведення повільніше, проте немає необхідності змінювати дозу кларитроміцину, крім випадків виражених порушень функції нирок.
У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, у порівнянні зі здоровими добровольцями, після прийому кларитро��ицина пролонгованої дії збільшуються Cmax кларитроміцину у плазмі крові, AUC, а також T1/2 кларитроміцину. Ступінь зміни корелює з рівнем ниркової недостатності. Не рекомендується прийом кларитроміцину пролонгованої при КК < 30 мл/хв.
У пацієнтів з печінковою недостатністю корекція дози не потрібна.Побічні дії
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто (?1/10); часто (від ?1/100 до <1/10); нечасто (від ?1/1000 до <1/100); рідко (від ?1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних).
У кожній групі небажані ефекти представлені в порядку зменшення їх серйозності.
З боку травної системи: часто - диспепсія, нудота, біль у животі, підвищення активності печінкових ферментів; нечасто - блювання, діарея, стоматит, глосит, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, зміна кольору зубів і язика, гострий панкреатит, гепатоцелюлярний і холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця, псевдомембранозний коліт, ан��рексия, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, метеоризм, гастрит; дуже рідко - повідомлялося про випадки печінкової недостатності з летальним кінцем, в основному на тлі тяжких супутніх захворювань та/або супутньої медикаментозної терапії.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто - посилене потовиділення; частота невідома - лікарська висип з еозинофілією і системної симптоматикою, акне, бешиха, еритразма.
З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - парестезії, сонливість, беспокойство, галюцинації, судоми, психоз, запаморочення, сплутаність свідомості, відчуття страху, безсоння, кошмарні сновидіння, деперсоналізація, дезорієнтація, тремор, депресія; частота невідома - манія.
З боку органів чуття: часто - викривлення або втрата смакових відчуттів (дисгевзія); нечасто - шум, дзвін у вухах, окремі випадки втрати слуху (після відміни препарату слух відновлюється), вертиго; дуже рідко - випадки зміни нюху.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - шлуночкова тахікардія, у т. ч. т��па "пірует", тріпотіння і мерехтіння шлуночків, подовження інтервалу QT на ЕКГ.
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія (незвичні кровотечі, крововиливи), лейкопенія; частота невідома - агранулоцитоз.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - міалгія, артралгія; частота невідома - міопатія.
З боку сечовидільної системи: рідко - інтерстиціальний нефрит; частота невідома - ниркова недостатність.
Алергічні реакції: нечасто - шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка, миперемия шкіри, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), анафілактичні реакції; частота невідома - пурпура Шейнлейн-Геноха.
Лабораторні показники: нечасто - підвищення концентрації креатиніну, гіпоглікемія (у т. ч. при одночасному застосуванні гіпоглікемічних препаратів), підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту білірубіну; частота невідома - підвищення МНО, подовження протромбінового часу.
Інші: вторинні інфекції (розвиток стійкості до мікроорганізмам); нечасто - астенія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Більшість штамів Staphylococcus spp., стійких до метициліну та оксациллину, резистентні до кларитроміцину.
Серед макролідних антибіотиків існує перехресна резистентність.
Лікування антибіотиками змінює нормальну мікрофлору кишечника, тому може спостерігатися суперінфекція, спричинена резистентними мікроорганізмами. При розвитку вторинної інфекції повинна бути призначена адекватна терапія.
При виникненні під час або після лікування тяжкої і тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайної відміни препарату і призначення відповідного лікування.
При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль активності печінкових ферментів у плазмі крові.
При одночасному застосуванні лікарських засобів, які метаболізуються в печінці, рекомендується вимірювати їх концентрацію у сироватці крові.
У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагул��нтами необхідно контролювати протромбіновий час.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Дані про вплив препарату Фромилид® уно на здатність до керування автотранспортом та іншими технічними пристроями відсутні. Однак, враховуючи можливий розвиток побічних ефектів, пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при виконанні роботи, що вимагає підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до кларитром йди ну м икроорганизмами:
-інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія),
-інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (тонзиліт, фарингіт, синусит, гострий середній отит),
-інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, бешиха).Протипоказання
Підвищена чутливість до компонентів препарату та інших макролідів.
-Тяжка ниркова недостатність - КК менше 30 мл/хв.
-Одночасний прийом кларитромиципа з наступними препаратами:астемізол,
цизаприд, пімозид, терфенадин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами »).
у Одночасний прийом кларитромиципа з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими редствами»).
-Одночасний прийом клари тромиципа з мідазоламом для прийому всередину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-Одночасний прийом кларитромиципа з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом СУРЗЛ4 (ловастатии, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-Одночасне застосування кларитроміцину з колхіцином.
-Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ) в анамнезі, шлуночкова аритмія або шлуночкова тахікардія типу «пірует».
-Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ).
-Тяжка печінкова недостатність, що протікає про��водночас з нирковою недостатністю.
- Холсстатическая жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвилися при застосуванні клари тромиципа (див. розділ «Особливі вказівки»).
-Порфирія.
-Період грудного вигодовування.
-Вік до 18 років (за показаннями: тонзиліт, гострий середній отит), до 12 років (з дру гим I юказа пням).
-Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю
-Ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості.
-Печінкова недостатність�� середнього та тяжкого ступеня.
- Одночасний прийом кларитромипипа е бензодіазепінами. такими як алпразолам. триазолам. мідазолам для внутрішньовенного застосування (ем. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-Одночасний прийом е препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP3A. наприклад, карбамазепін. цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпредиизолон, омепразол. непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хипидин. рифабутин. силденафіл, такролімус. вінбластин (див. розділ «Взаємодія з іншими ��екарственными засобами»).
-Одночасний прийом е препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4. наприклад, рифампіцин. фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал. Звіробій продірявлений (ем. розділ «Взаємодія е іншими лікарськими засобами »).
у Одночасний прийом е блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін. дилтіазем).
-Одночасний прийом з іншими ототоксичних препаратами, особливо з аміноглікозидами.
-Одночасний прийом з дива нами, що не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A4 (наприклад, флувастатин).
-Пацієнти е ішемічною хворобою серця (ІХС). тяжкою серцевою недостатністю, гиномапшемией. брадикардією (менше 50 уд/мії), а також пацієнти, які одночасно приймають антиари тмические препарати IA класу (хінідин, про каїн амід) і III класу (дофетилід, аміодарон. еоталол).
- Вагітність.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Застосування препарату у I триместрі вагітності протипоказане. Застосування препа��ата Фромилид® уно в II і III триместрах вагітності можливо тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Кларитроміцин виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Лікарська взаємодія
Цизаприд, пімозид, терфенадин і астемізол
При одночасному застосуванні з кларитроміцином можливе збільшення концентрації препаратів у крові, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аріта��іі, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків, шлуночкову тахікардію типу "пірует".
Ерготамін, диэрготамин
При одночасному застосуванні можливий розвиток ефектів, пов'язаних з гострим отруєнням препаратами групи дигідроерготаміну: спазм судин, ішемія кінцівок, порушення з боку ЦНС.
Эфавинерз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин
Ці препарати є сильними індукторами системи ізоферменту системи цитохрому Р450, що може викликати збільшення метаболізму кларитромицина і, отже, зниження його концентрації в плазмі крові, послаблення терапевтичного ефекту. Разом з тим збільшується рівень мікробіологічно активного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину.
Флуконазол
Незважаючи на збільшення мінімальної Css кларитроміцину при його одночасному застосуванні з флуконазолом, середня Css активного метаболіту кларитроміцину практично не змінюється. Тому корекція дози кларитроміцину у разі його одночасного застосування з флуконазолом не потрібно.
Ритонавір
Завдяки широкому терапевтичного діапазону кларитроміцину, зниження дози у пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібна. У пацієнтів з КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину може бути зменшена на 50% (не більше 1 таб. препарату Фромилид® уно в добу). Пацієнтам з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК < 30 мл/хв) не слід приймати кларитроміцин пролонгованої дії у зв'язку з неможливістю адекватної корекції дози.
Антиаритмічні препарати (хінідин та дизопірамід)
Можливе виникнення тахікардії тип�� "пірует" при одночасному застосуванні кларитроміцину і хінідину або дизопіраміду. Слід регулярно проводити контроль ЕКГ на предмет збільшення інтервалу QT, а також контролювати концентрацію цих препаратів у сироватці крові.
Взаємодія, обумовлене ізоферментами СУР3А
Одночасне застосування кларитроміцину і препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментами CYP3A, може асоціюватися з взаємним підвищенням їх концентрацій, що може підсилити або подовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. �� разі необхідності слід проводити корекцію дози препарату, що приймається разом з кларитроміцином пролонгованої дії.
Тими ж ізоферментами CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину, здійснюється метаболізм алпразоламу, астемізолу, карбамазепіну, цилостазола, цизаприду, циклоспорину, дизопіраміду, алкалоїдів ріжків, ловастатину, метилпреднізолону, мідазоламу, омепразолу, пероральних антикоагулянтів, пімозиду, хінідину, рифабутину, силденафілу, симвастатину, такролімусу, терфенадину, тріазоламу і вінбластин. До п��епаратам, взаємодіючим подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи ізоферменту цитохрому Р450, належать фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази
Як і інші макроліди, кларитроміцин збільшує концентрацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (наприклад, ловастатин і симвастатин). У рідкісних випадках можливий розвиток рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають ці препарати.
Непрямі антикоагулянти
Можливе посилення їх дії. Слід ретельно контлировать протромбіновий час у разі одночасного застосування цих препаратів.
Силденафіл, тадалафіл та варденафіл
Кожен з цих інгібіторів ФДЭ5 метаболізується, принаймні, частково, за участю ізоферментів CYP3A. У той же час ізофермент CYP3A може ингибироваться в присутності кларитроміцину. Одночасне застосування кларитроміцину з цими препаратами може призвести до збільшення інгібуючого впливу на ФДЭ5, тому слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу і варденафілу. />
Теофілін, карбамазепін
Можливе підвищення концентрації теофіліну або карбамазепіну в системному кровотоці.
Толтеродин
У частини популяції, яка характеризується низькою активністю ізоферменту CYP2D6, може знадобитися зниження дози толтеродину в присутності інгібіторів ізоферменту CYP3A, такі як кларитроміцин.
Триазолобензодиазепины
Необхідно уникати одночасного застосування з пероральними бензодіазепінами, які метаболізуються CYP3A і кларитроміцину. У разі їх в/в введення при гребені��часному застосуванні з кларитроміцином необхідно ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від ізоферментів CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином.
При одночасному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу можливий вплив на ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості).
Колхіцин
При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, інгібування Р-глікопротеїну (P-gp) та/або CYP3A, може призвести до посилення ефекту колхіцину. В окремих випадках можливі отруєння колхіцином при його одночасному застосуванні з колхіцином, в основному у пацієнтів літнього віку; при наявності ниркової недостатності такі випадки закінчувалися смертельним результатом.
Дигоксин
При одночасному застосуванні кларитроміцину і дигоксину інгібування P-gp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину, до підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові у пацієнтів, до розвитку клінічних симптомо�� отруєння дигоксином.
Зидовудин
Дослідження взаємодії таблеток кларитроміцину з уповільненим вивільненням із зидовудином не проводилося.
Двостороннє взаємодія лікарських засобів
Атазанавір. Будучи субстратами та інгібіторами CYP3A, ці препарати взаємодіють двунаправлено: збільшується AUC атазанавіру та кларитроміцину, зменшується AUC 14-гідроксикларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичного діапазону кларитроміцину у пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібна зменшення дози, а при нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) дозу кларитроміцину слід зменшити вдвічі. Максимальна добова доза кларитроміцину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеаз, не повинна перевищувати 1000 мг/добу.
Ітраконазол. Кларитроміцин може збільшувати рівень ітраконазолу в плазмі, в той час як ітраконазол може збільшити концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол і кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або ��величения тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів.
Саквінавір. При одночасному застосуванні з кларитроміцином протягом обмеженого часу корекція дози не потрібна. При застосуванні саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.
Верапаміл. При одночасному застосуванні з кларитроміцином можливе підвищення АТ, брадиаритмия і лактацидоз.
