Дозировка
Препарат принимают внутрь независимо от времени приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости. Дозу подбирают индивидуально. Обычная доза составляет 1 таб. 1 раз/сут. При легкой или умеренной степени нарушения функции почек (КК > 30 мл/мин, сывороточный креатинин приблизительно 3 мг/дл или 265 мкмоль/л) рекомендуется обычная доза препарата Фозикард Н. При нарушении функции печени коррекция дозы не требуется. Пациенты пожилого возраста могут быть более чувствительны к действию препарата вследствие замедленного метаболизма.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД, брадикардия, шок, нарушение водно-электролитного баланса, острая почечная недостаточность, ступор. Лечение: пациента поместить в положение лежа с приподнятыми ногами. В легких случаях передозировки - искусственная рвота и/или промывание желудка, введение адсорбентов и натрия сульфата в течение 30 мин после приема. При снижении АД - в/в введение катехоламинов, ангиотензина II; при брадикардии - применение пейсмекера. Фозиноприл не выводится в ходе гемодиализа и перитонеального диализа.
Лекарственная форма
Таблетки светло-оранжевого цвета, круглые, плоские, с гравировкой "FH" с одной стороны, допускается наличие мраморности.
Состав
1 таб.
фозиноприл натрия 20 мг
гидрохлоротиазид 12.5 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 101.5 мг, смесь пигментов РВ-23601 (титана диоксид - 4.92 мг, лактозы моногидрат - 0.6 мг, краситель железа оксид желтый - 0.36 мг, краситель железа оксид красный - 0.12 мг) - 6 мг, крахмал прежелатинизированный (крахмал 1500) - 25 мг, кроскармеллоза натрия - 9 мг, лактозы моногидрат (таблеттоза 80) - 120 мг, глицерил дибегенат - 6 мг.
Фармакологическое действие
Фармакокинетика фозиноприла и гидрохлортиазида при одновременном приеме не отличается от таковой при их раздельном назначении.
Всасывание
После приема внутрь всасывание фозиноприл а составляет приблизительно 30-40%, из них только 50-100% гидролизуется в печени до фозиноприлата. Степень всасывания фозиноприла не зависит от приема пищи, но скорость всасывания может быть замедленной. При нарушенной функции печени скорость гидролиза может быть замедлена, при этом степень гидролиза заметно не изменяется. Cmax фозиноприлата в плазме крови достигается приблизительно через 3 ч и не зависит от принятой дозы фозиноприла. Фозиноприл обладает линейной фармакокинетикой.
После приема внутрь всасывание гидрохлоротиазида составляет 60-80%. Cmax гидрохлоротиазида в крови достигается через 1-5 ч после приема внутрь.
Распределение
Фозиноприлат в высокой степени связывается с белками плазмы крови (90-95%) и в незначительной степени связывается с клеточными компонентами крови. Имеет относительно небольшой Vd.
Связывание гидрохлоротиазида с белками плазмы составляет 64%.
Метаболизм и выведение
У больных с артериальной гипертензией при нормальной функции почек и печени T1/2 фозиноприлата составляет приблизительно 11.5 ч.
Гидрохлоротиазид не метаболизируется и быстро выводится почками. T1/2 составляет 5-15 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
При почечной недостаточности всасывание, биодоступность и связывание фозиноприлата с белками плазмы крови существенно не изменяется. Общий клиренс фозиноприлата у пациентов с почечной недостаточностью почти на 50% ниже, чем у больных с нормальной функцией почек. Поскольку выведение с желчью частично компенсирует снижение выведения почками, клиренс фозиноприлата существенно не отличается у больных с почечной недостаточностью средней степени от такового у пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени. У пациентов с почечной недостаточностью различной степени, включая почечную недостаточность в терминальной стадии (КК < 10 мл/мин/1.73 м2) отмечается умеренное увеличение AUC (менее чем в 2 раза по сравнению с таковой у больных с нормальной функцией почек). Клиренс фозиноприлата при гемодиализе и перитонеальном диализе составляет в среднем 2% и 7% по сравнению с клиренсом мочевины.
Степень гидролиза фозиноприлата у пациентов с алкогольным или билиарным циррозом снижается в незначительной степени, несмотря на то, что скорость гидролиза может быть снижена. Cmax и показатель AUC фозиноприлата выше у пациентов с печеночной недостаточностью после приема первой дозы, однако при введении в повторных дозах разница не имеет клинического значения.
Фармакокинетика
Фармакокинетика фозиноприла и гидрохлортиазида при одновременном приеме не отличается от таковой при их раздельном назначении. После приема внутрь всасывание фозиноприла составляет приблизительно 30-40%, из них только 50-100% гидролизуется в печени до фозиноприлата. Степень всасывания фозиноприла не зависит от приема пищи, но скорость всасывания может быть замедленной. При нарушенной функции печени скорость гидролиза может быть замедлена, при этом степень гидролиза заметно не изменяется.
Максимальная концентрация фозиноприлата в плазме крови достигается приблизительно через 3 часа и не зависит от принятой дозы фозиноприла. Фозиноприл обладает линейной фармакокинетикой. Фозиноприлат в высокой степени связывается с белками плазмы крови (90-95%) и в незначительной степени связывается с клеточными компонентами крови. Имеет относительно небольшой объем распределения. У больных с артериальной гипертензией при нормальной функции почек и печени период полувыведения фозиноприлата составляет приблизительно 11,5 часов.
После приема внутрь всасывание гидрохлортиазида составляет 60-80%. Максимальная концентрация гидрохлортиазида в крови достигается через 1-5 часов после приема внутрь. Связывание с белками плазмы составляет 64%. Гидрохлортиазид не метаболизируется и быстро выводится через почки. Период полувыведения составляет 5 – 15 часов.
Почечная недостаточность: при почечной недостаточности всасывание, биодоступность и связывание препарата с белками плазмы крови существенно не изменяется. Общий клиренс фозиноприлата у больных с почечной недостаточностью почти на 50% ниже, чем у больных с нормальной функцией почек. Поскольку выведение через печень с желчью частично компенсирует снижение выведения через почки, клиренс фозиноприлата существенно не отличается у больных со средней степенью почечной недостаточности от такового у больных с тяжелой степенью почечной недостаточности. У больных с почечной недостаточностью различной степени, включая почечную недостаточность в терминальной стадии (клиренс креатинина менее 10 мл/мин./1,73 м2) отмечается умеренное увеличение показателя площадь под кривой «концентрация - время» (AUC) (менее чем в 2 раза по сравнению с таковой у больных с нормальной функцией почек). Клиренс фозиноприлата при гемодиализе и перитонеальном диализе составляет в среднем 2% и 7% по сравнению с клиренсом мочевины.
Печеночная недостаточность: Степень гидролиза фозиноприлата у больных с алкогольным или билиарным циррозом снижается в незначительной степени, несмотря на то, что скорость гидролиза может быть снижена. Максимальная концентрация и показатель AUC фозиноприлата выше у больных с печеночной недостаточностью после приема первой дозы, однако, при введении повторных доз эта разница не имеет клинического значения.
Побочные действия
Побочные эффекты при применении препарата Фозикард Н схожи с побочными эффектами, отмечавшимися при применении каждого препарата в отдельности.
Наиболее часто (2%): головокружение, головная боль, кашель, костно-мышечные боли, чувство усталости.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия, приливы крови к коже лица, обморок, отеки, нарушения ритма сердца.
Со стороны эндокринной системы: снижение половой функции, изменение либидо.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, изжога, боли в животе, гастрит, эзофагит.
Со стороны костно-мышечной системы: мышечные боли, судороги.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носовых пазух, фарингит, ринит.
Со стороны мочевыделительной системы: учащение мочеиспускания, дизурия.
Со стороны нервной системы: сонливость, депрессия, парестезии.
Со стороны органов чувств: снижение слуха.
Со стороны кожных покровов: сыпь, крапивница, зуд.
Со стороны иммунной системы: ангионевротический отек.
Со стороны лабораторных: показателей: снижение содержания ионов калия, натрия, хлора, магния, глюкозы, повышение содержания ионов кальция, мочевой кислоты в крови, повышение уровня холестерина и ТГ, нейтропения.
Прочие: загрудинные боли, чувство усталости, озноб.
Побочные эффекты, описанные при применении фозиноприла
Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение АД, ортостатический коллапс, тахикардия, сердцебиение, аритмия, стенокардия, инфаркт миокарда.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, диарея, кишечная непроходимость, панкреатит, гепатит, холестатическая желтуха, боль в животе, рвота, запор, снижение аппетита, стоматит, глоссит.
Со стороны дыхательной системы: сухой кашель, легочные инфильтраты, бронхоспазм, одышка, ринорея, фарингит, дисфония.
Со стороны нервной системы: инсульт, ишемия головного мозга, головокружение, головная боль, слабость; при применении в высоких дозах - бессонница, тревожность, депрессия, спутанность сознания, нарушения вестибулярного аппарата, парестезии.
Со стороны органов чувств: нарушения слуха и зрения, шум в ушах.
Со стороны лабораторных показателей: повышение концентрации мочевины, повышение активности печеночных ферментов, гиперкреатининемия, гипербилирубинемия, гиперкалиемия, гипонатриемия; снижения концентрации гемоглобина и гематокрита, повышение СОЭ.
Прочие: аллергические, токсико-аллергические и иммунопатологические реакции.
Побочные эффекты, описанные при применении гидрохлоротиазида
Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту, тошнота, рвота, диарея, геморрагический панкреатит, острый холецистит (на фоне холелитиаза).
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль.
Со стороны мочевыделительной системы: гиперкреатининемия, острый интерстициальный нефрит.
Со стороны обмена веществ: гипокалиемия, судороги икроножных мышц, гипомагниемия, гипонатриемия, гиперурикемия, гиперкальциемия, гипергликемия, обострение течения подагры.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердцебиение, ортостатическая гипотензия, тромбоз, тромбоэмболия.
Со стороны системы кроветворения: тромбоцитопения, нейтропения.
Аллергические реакции: аллергический дерматит, васкулит.
Прочие: слабость, повышенная утомляемость, прогрессирование близорукости.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
еред началом терапии препаратом Фозикард Н следует провести коррекцию водно-электролитного баланса.
Фозиноприл может вызвать симптоматическую артериальную гипотензию, что вероятнее всего у пациентов с уменьшенным ОЦК в результате длительного предшествующего лечения диуретиками, ограничения поступления соли в организм, диализа, диареи или рвоты.
Артериальная гипотензия не является абсолютным противопоказанием для дальнейшего применения препарата Фозикард Н. Максимальное снижение АД отмечается на ранних этапах лечения и стабилизируется обычно на 2 неделе терапии. При дальнейшем применении препарата снижения его терапевтической эффективности не наблюдается.
При применении ингибиторов АПФ, включая фозиноприл возможно развитие ангионевротического отека. При отеке языка, глотки, гортани возможно развитие обструкции дыхательных путей. Пациенты должны прекратить прием препарата и немедленно сообщить лечащему врачу о появлении отеков на лице, глазах, губах и языке, о спазме мышц гортани или затрудненном дыхании. В таких случаях необходимо быстрое принятие мер неотложной помощи.
Следует также соблюдать осторожность при применении АПФ во время проведения процедур десенсибилизации.
В ходе проведения гемодиализа через высокопроницаемые мембраны, а также во время афереза ЛПНП с адсорбцией на декстрана сульфате могут возникнуть анафилактические реакции. В этих случаях следует использовать диализные мембраны другого типа или другое медикаментозное лечение.
У пациентов с нарушением функции почек, особенно при наличии системных заболеваний соединительной ткани, могут развиться агранулоцитоз и подавление функции костного мозга. В этом случае следует контролировать содержание лейкоцитов в крови. Таких пациентов следует предупредить о необходимости сообщать о появлении каких-либо признаков инфекции, в т.ч. лихорадки, боли в горле.
Следует соблюдать осторожность при назначении препарата пациентам с тяжелым нарушением функции почек. У пациентов с артериальной гипертензией со стенозом почечной артерии одной или обеих почек, а также при одновременном применении диуретиков во время лечения ингибиторами АПФ возможно повышение уровня азота мочевины и креатинина сыворотки. Эти эффекты обратимы и проходят после прекращения лечения. У таких пациентов необходимо следить за функцией почек в течение 2 первых недель лечения. Может потребоваться снижение дозы препарата.
У пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, олигурией и/или прогрессирующей азотемией при наличии или отсутствии почечной недостаточности лечение ингибиторами АПФ может вызвать чрезмерный гипотензивный эффект, вследствие этого возможно усиление олигурии или азотемии, а в редких случаях - летальный исход. Поэтому у таких пациентов лечение препаратом следует начинать с минимальной терапевтической дозы и под строгим контролем АД, особенно на протяжении первых 2 недель лечения.
Гидрохлоротиазид способен вызывать гипокалиемию, гипонатриемию и гипохлоремический алкалоз. В присутствии фозиноприла натрия риск гипокалиемии уменьшается. Гидрохлоротиазид способствует снижению выведения ионов кальция из организма повышению выведения ионов магния с мочой, что может привести к гипомагниемии. Необходим периодический контроль концентрации электролитов в сыворотке крови.
Возможно повышение концентрации мочевой кислоты в крови, и у некоторых больных, принимающих тиазидные диуретики, может развиться острый приступ подагры.
У больных сахарным диабетом возможно изменение потребности в инсулине, латентные формы сахарного диабета могут приобретать манифестную форму на фоне применения тиазидов.
Повышение концентрации триглицеридов и холестерина связано с лечением тиазидными диуретиками.
Кашель, вызываемый ингибиторами АПФ, включая фозиноприл, обычно носит непродуктивный и персистирующий характер, и проходит после прекращения приема препаратов. Кашель, вызываемый ингибиторами АПФ, следует рассматривать как один из вариантов при дифференциальной диагностике кашля.
В редких случаях применение ингибиторов АПФ может привести к появлению холестатической желтухи с развитием молниеносного некроза гепатоцитов.
Использование в педиатрии
Эффективность и безопасность применения препарата у детей не установлена.
Показания
артериальная гипертензия (больным, которым показана комбинированная терапия).
Противопоказания
— генетически обусловленный или идиопатический ангионевротический отек (в т.ч. и от применения других ингибиторов АПФ в анамнезе);
— почечная недостаточность тяжелой степени (КК < 30 мл/мин/1.73 м2);
— анурия;
— подагра;
— выраженные нарушения электролитного баланса;
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к другим ингибиторам АПФ;
— повышенная чувствительность к другим производным сульфонамида, включая тиазиды.
С осторожностью следует применять препарат при артериальной гипотензии, заболеваниях соединительной ткани (в т.ч. системная красная волчанка, склеродермия), нарушении функции печени или прогрессирующем заболевании печени (небольшие изменения водно-электролитного баланса могут стать причиной печеночной комы), при метаболическом ацидозе, нарушении функции почек, стенозе почечных артерий или стенозе артерии единственной почки (возможно повышение концентрации азота мочевины и сывороточного креатинина), при нарушении кроветворения (агранулоцитоз, нейтропения), состояниях, сопровождающихся снижением ОЦК (диарея, рвота), аортальном стенозе, цереброваскулярных заболеваниях (в т.ч. недостаточности мозгового кровообращения), ИБС, хронической сердечной недостаточности, сахарном диабете, состоянии после трансплантации почек, на фоне диеты с ограничением соли, у пациентов пожилого возраста.
Применение при беременности и кормлении грудью
Противопоказано применение препарата при беременности и в период лактации (грудного вскармливания).
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении Фозикарда Н с препаратами калия, калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, амилорид, триамтерен) повышается риск развития гиперкалиемии. Необходим контроль уровня калия в сыворотке крови (1 раз в 2-3 недели).
Гипотензивные средства, диуретики, опиоидные анальгетики, средства для общей анестезии усиливают гипотензивное действие препарата Фозикард Н.
При одновременном приеме с солями лития возможно повышение концентрации лития в сыворотке крови и риск развития литиевой токсичности.
Препарат усиливает гипогликемический эффект производных сульфонилмочевины, инсулина.
Препарат усиливает риск развития лейкопении при одновременном применении с аллопуринолом, цитостатическими средствами, иммунодепрессантами, прокаинамидом.
При одновременном применении может потребоваться повышение дозы пробенецида или сульфинпиразона, применяемых для лечения подагры, поскольку гидрохлоротиазид способен увеличивать содержание мочевой кислоты в крови.
НПВП снижают выраженность гипотензивного эффекта препарата Фозикард Н.
Этанол, барбитураты и опиоидные анальгетики могут снижать гипотензивный эффект препарата.
Колестирамин и колестипол могут снижать всасывание гидрохлоротиазида. Фозикард Н следует принимать, по крайней мере, за 1 ч до или через 4-6 ч после приема указанных средств.
Гидрохлоротиазид способен повышать концентрацию ионов кальция в сыворотке крови за счет уменьшения выведения его из организма. При одновременном применении с Фозикардом Н может потребоваться уменьшение дозы препаратов кальция.
Биодоступность препарата при одновременном применении с хлорталидоном, нифедипином, пропранололом, циметидином, метоклопрамидом, пропантелина бромидом, дигоксином, ацетилсалициловой кислотой и варфарином не меняется.
Всасывание гидрохлоротиазида повышается при одновременном приеме средств, снижающих моторику ЖКТ.
Антациды (в т.ч. алюминия или магния гидроксид, симетикон) способны снижать всасываемость препарата Фозикард Н Принимать указанные средства необходимо с интервалом не менее 2 ч.
(6753)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо незалежно від часу прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Дозу підбирають індивідуально. Звичайна доза становить 1 таб. 1 раз/добу. При легкому або помірному ступені порушення функції нирок (КК > 30 мл/хв, сироватковий креатинін приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується звичайна доза препарату Фозикард Н. При порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливі до дії препарату, внаслідок уповільненого мет��болизма.Передозування
Симптоми: виражене зниження АТ, брадикардія, шок, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: пацієнта помістити у положення лежачи з піднятими ногами. У легких випадках передозування - штучна блювання і/або промивання шлунка, введення адсорбентів і натрію сульфату протягом 30 хв після прийому. При зниженні артеріального тиску - в/в введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії - застосування пейсмекера. Фозиноприл не виводиться в ході гемодіалізу та перитонеального діаліза.
Лікарська форма
Таблетки світло-оранжевого кольору, круглі, плоскі, з гравіруванням "FH" з одного боку, допускається наявність мармуровості.Склад
1 таб.
фозиноприл натрію 20 мг
гідрохлоротіазид 12.5 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 101.5 мг, суміш пігментів РВ-23601 (титану діоксид - 4.92 мг, лактози моногідрат - 0.6 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.36 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.12 мг) - 6 мг, крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500) - 25 мг, натрію кроскармелоза - 9 мг, лактози моногид��ат (таблеттоза 80) - 120 мг, глицерил дибегенат - 6 мг.Фармакологічна дія
Фармакокінетика фозиноприла і гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначення.
Всмоктування
Після прийому всередину всмоктування фозиноприл а становить приблизно 30-40%, з них тільки 50-100% гідролізується в печінці до фозиноприлата. Ступінь всмоктування фозиноприла не залежить від прийому їжі, але швидкість всмоктування може бути уповільненою. При порушеній функції печінки швидкість гідролізу може бути заме��лена, при цьому ступінь гідролізу помітно не змінюється. Cmax фозиноприлата в плазмі крові досягається приблизно через 3 години і не залежить від прийнятої дози фозиноприла. Фозиноприл має лінійною фармакокінетикою.
Після прийому всередину всмоктування гідрохлоротіазиду становить 60-80%. Cmax гідрохлоротіазиду в плазмі крові досягається через 1-5 год після прийому всередину.
Розподіл
Фозиноприлат у високому ступені зв'язується з білками плазми крові (90-95%) і незначною мірою зв'язується з клітинними компонентами крові. Має протносительно невеликий Vd.
Зв'язування гідрохлоротіазиду з білками плазми становить 64%.
Метаболізм і виведення
У хворих з артеріальною гіпертензією при нормальній функції нирок і печінки T1/2 фозиноприлата становить приблизно 11.5 ч.
Гідрохлоротіазид не метаболізується і швидко виводиться нирками. T1/2 складає 5-15 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
При нирковій недостатності всмоктування, біодоступність і зв'язування фозиноприлата з білками плазми крові суттєво не змінюється��ться. Загальний кліренс фозиноприлата у пацієнтів з нирковою недостатністю майже на 50% нижче, ніж у хворих з нормальною функцією нирок. Оскільки виведення з жовчю частково компенсує зниження виведення нирками, кліренс фозиноприлата суттєво не відрізняється у хворих з нирковою недостатністю середнього ступеня від такого у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. У пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (КК < 10 мл/хв/1.73 м2) відзначається помірное збільшення AUC (менш ніж у 2 рази порівняно з такою у хворих з нормальною функцією нирок). Кліренс фозиноприлата при гемодіалізі та перитонеальному діалізі становить у середньому 2% і 7% в порівнянні з кліренсом сечовини.
Ступінь гідролізу фозиноприлата у пацієнтів з алкогольним або біліарний цироз знижується в незначній мірі, незважаючи на те, що швидкість гідролізу може бути знижена. Cmax і показник AUC фозиноприлата вище у пацієнтів з печінковою недостатністю після прийому першої дози, однак при введенні повторних дозах різниця не має клінічного значення.Фармакокінетика
Фармакокінетика фозиноприла і гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначення. Після прийому всередину всмоктування фозиноприла становить приблизно 30-40%, з них тільки 50-100% гідролізується в печінці до фозиноприлата. Ступінь всмоктування фозиноприла не залежить від прийому їжі, але швидкість всмоктування може бути уповільненою. При порушеній функції печінки швидкість гідролізу може бути уповільнена, при цьому ступінь гідролізу помітно не змінюється.
Максимальна концентрація фозиноприлата в плазмі крові досягається приблизно через 3 години і не залежить від прийнятої дози фозиноприла. Фозиноприл має лінійною фармакокінетикою. Фозиноприлат у високому ступені зв'язується з білками плазми крові (90-95%) і незначною мірою зв'язується з клітинними компонентами крові. Має відносно невеликий об'єм розподілу. У хворих з артеріальною гіпертензією при нормальній функції нирок і печінки період напіввиведення фозиноприлата становить приблизительале 11,5 годин.
Після прийому всередину всмоктування гідрохлортіазиду становить 60-80%. Максимальна концентрація гідрохлортіазиду в плазмі крові досягається через 1-5 годин після прийому внутрішньо. Зв'язування з білками плазми становить 64%. Гідрохлортіазид не метаболізується і швидко виводиться через нирки. Період напіввиведення становить 5 – 15 годин.
Ниркова недостатність: при нирковій недостатності всмоктування, біодоступність і зв'язування препарату з білками плазми крові суттєво не змінюється. Загальний кліренс фозиноприлата у больн��х з нирковою недостатністю майже на 50% нижче, ніж у хворих з нормальною функцією нирок. Оскільки виведення через печінку з жовчю частково компенсує зниження виведення через нирки, кліренс фозиноприлата суттєво не відрізняється у хворих з середнім ступенем ниркової недостатності від такого у хворих з тяжким ступенем ниркової недостатності. У хворих з нирковою недостатністю різного ступеня, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв/1,73 м2) відзначається помірне збільшенняня показника площа під кривою «концентрація - час» (AUC) (менш ніж у 2 рази порівняно з такою у хворих з нормальною функцією нирок). Кліренс фозиноприлата при гемодіалізі та перитонеальному діалізі становить у середньому 2% і 7% в порівнянні з кліренсом сечовини.
Печінкова недостатність: Ступінь гідролізу фозиноприлата у хворих з алкогольним або біліарний цироз знижується в незначній мірі, незважаючи на те, що швидкість гідролізу може бути знижена. Максимальна концентрація і показник AUC фозиноприлата вище у бозагальноосвітніх з печінковою недостатністю після прийому першої дози, однак, при введенні повторних доз ця різниця не має клінічного значення.Побічні дії
Побічні ефекти при застосуванні препарату Фозикард Н схожі з побічними ефектами, отмечавшимися при застосуванні кожного препарату окремо.
Найбільш часто (2%): запаморочення, головний біль, кашель, кістково-м'язові болі, відчуття втоми.
З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, припливи крові до шкіри обличчя, непритомність, набряки, порушення ��итма серця.
З боку ендокринної системи: зниження статевої функції, зміна лібідо.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, печія, біль у животі, гастрит, езофагіт.
З боку кістково-м'язової системи: м'язові болі, судоми.
З боку дихальної системи: закладеність носових пазух, фарингіт, риніт.
З боку сечовидільної системи: прискорене сечовипускання, дизурія.
З боку нервової системи: сонливість, депресія, парестезії.
З боку органів чуття: сн��ження слуху.
З боку шкірних покривів: висип, кропив'янка, свербіж.
З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк.
З боку лабораторних: показників: зниження вмісту іонів калію, натрію, хлору, магнію, глюкози, підвищення вмісту іонів кальцію, сечової кислоти в крові, підвищення рівня холестерину і ТГ, нейтропенія.
Інші: загрудинні болі, відчуття втоми, озноб.
Побічні ефекти, описані при застосуванні фозиноприла
З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатический колапс, тахікардія, відчуття серцебиття, аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда.
З боку травної системи: нудота, діарея, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, біль у животі, блювання, запор, зниження апетиту, стоматит, глосит.
З боку дихальної системи: сухий кашель, легеневі інфільтрати, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт, дисфонія.
З боку нервової системи: інсульт, ішемія головного мозку, запаморочення, головний біль, слабкість; при застосуванні у високих дозах - бессонница, тривожність, депресія, сплутаність свідомості, порушення вестибулярного апарату, парестезії.
З боку органів почуттів: порушення слуху і зору, шум у вухах.
З боку лабораторних показників: підвищення концентрації сечовини, підвищення активності печінкових ферментів, гіперкреатинемія, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія; зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, підвищення ШОЕ.
Інші: алергічні, токсико-алергічні та імунопатологічні реакції.
Побічні ефек��s, описані при застосуванні гідрохлоротіазиду
З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, діарея, геморагічний панкреатит, гострий холецистит (на тлі холелітіазу).
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль.
З боку сечовидільної системи: гіперкреатинемія, гострий інтерстиціальний нефрит.
З боку обміну речовин: гіпокаліємія, судоми литкових м'язів, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, гіперкальціємія, гіперглікемія, загострення перебігу подагр��.
З боку серцево-судинної системи: серцебиття, ортостатична гіпотензія, тромбоз, тромбоемболія.
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, нейтропенія.
Алергічні реакції: алергічний дерматит, васкуліт.
Інші: слабкість, підвищена стомлюваність, прогресування короткозорості.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
перед початком терапії препаратом Фозикард Н необхідно провести корекцію водно-електролітного балансу.
Фозиноприл може викликати симптоматическую артеріальну гіпотензію, що найімовірніше у пацієнтів зі зменшеним ОЦК в результаті тривалого попереднього лікування діуретиками, обмеження надходження солі в організм, діалізу, діареї або блювання.
Артеріальна гіпотензія не є абсолютним протипоказанням для подальшого застосування препарату Фозикард Н. Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається на ранніх етапах лікування і стабілізується зазвичай на 2 тижні терапії. При подальшому застосуванні препарату зниження його терапевтичної ефективності не спостерігається.
> При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи фозиноприл можливий розвиток ангіоневротичного набряку. При набряку язика, глотки, гортані можливий розвиток обструкції дихальних шляхів. Пацієнти повинні припинити прийом препарату і негайно повідомити лікаря про появу набряків на обличчі, очах, губах і язику, про спазмі м'язів гортані або утрудненому диханні. У таких випадках необхідно швидке прийняття заходів невідкладної допомоги.
Слід також дотримуватися обережності при застосуванні АПФ під час проведення процедури десенсибілізації.
/> В ході проведення гемодіалізу через высокопроницаемые мембрани, а також під час аферезу ЛПНЩ з адсорбцією на декстрану сульфате можуть виникнути анафілактичні реакції. У цих випадках слід використовувати диализные мембрани іншого типу або інше медикаментозне лікування.
У пацієнтів з порушенням функції нирок, особливо при наявності системних захворювань сполучної тканини, можуть розвинутися агранулоцитоз і пригнічення функції кісткового мозку. В цьому випадку слід контролювати вміст лейкоцитів у крові. Таких пацієнтів й індустріаль��тів слід попередити про необхідність повідомляти про появу будь-яких ознак інфекції, в т. ч. лихоманки, болю в горлі.
Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зі стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, а також при одночасному застосуванні діуретиків під час лікування інгібіторами АПФ можливе підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну сироватки. Ці ефекти оборотні і минають після припинення лікування. У таких пацієнтів необхідно слідкувати за функцією нирок протягом перших 2 тижнів лікування. Може знадобитися зниження дози препарату.
У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, олігурією і/або прогресуючою азотемією при наявності або відсутності ниркової недостатності лікування інгібіторами АПФ може викликати надмірний гіпотензивний ефект, внаслідок цього можливе посилення олігурії або азотемії, а в окремих випадках - летальний результат. Тому у таких пацієнтів лікування препаратом слід починати з мінімальної терапевтичної дози та під суворим контролем АТ, особливо протягом перших 2 тижнів лікування.
Гідрохлоротіазид здатний викликати гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз. У присутності фозиноприла натрію зменшується ризик гіпокаліємії. Гідрохлоротіазид сприяє зниженню виведення іонів кальцію з організму підвищенню виведення іонів магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії. Необхідний періодичний контроль концентрації електролітів у сироватці крові.
Можливе підвищення концентрації сечової кислоти в к��ові, і у деяких хворих, які приймають тіазидні діуретики, може розвинутися гострий напад подагри.
У хворих на цукровий діабет можлива зміна потреби в інсуліні, латентні форми цукрового діабету можуть набувати маніфестну форму на тлі застосування тіазидів.
Підвищення концентрації тригліцеридів і холестерину пов'язане з лікуванням тіазидними діуретиками.
Кашель, викликаний інгібіторами АПФ, включаючи фозиноприл, зазвичай носить непродуктивний і персистуючий характер, і проходить після припинення прийому п��епаратов. Кашель, викликаний інгібіторами АПФ, слід розглядати як один з варіантів при диференційній діагностиці кашлю.
У рідкісних випадках застосування інгібіторів АПФ може призвести до появи холестатичної жовтяниці з розвитком блискавичного некрозу гепатоцитів.
Використання в педіатрії
Ефективність і безпека застосування препарату у дітей не встановлена.Свідчення
артеріальна гіпертензія (хворим, яким показана комбінована терапія).Протипоказання
— генетично обусловленн��ї або ідіопатичний ангіоневротичний набряк (у т. ч. і від застосування інших інгібіторів АПФ в анамнезі);
— ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв/1.73 м2);
— анурія;
— подагра;
— виражені порушення електролітного балансу;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— підвищена чутливість до інших інгібіторів АП��;
— підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду, включаючи тіазиди.
З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпотензії, захворюваннях сполучної тканини (у т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія), порушення функції печінки або прогресуючому захворюванні печінки (невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть стати причиною печінкової коми), при метаболічному ацидозі, порушення функції нирок, стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки (можливо п��підвищення концентрації азоту сечовини і сироваткового креатиніну), при порушенні кровотворення (агранулоцитоз, нейтропенія), станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (діарея, блювота), аортальному стенозі, цереброваскулярних захворюваннях (у т. ч. недостатності мозкового кровообігу), ІХС, хронічної серцевої недостатності, цукровому діабеті, стан після трансплантації нирок, на тлі дієти з обмеженням солі, у пацієнтів літнього віку.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Протипоказано вживатие препарату при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування).Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні Фозикарда Н з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, триамтерен) підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Необхідний контроль рівня калію в сироватці крові (1 раз в 2-3 тижні).
Гіпотензивні засоби, діуретики, опіоїдні аналгетики, засоби для загальної анестезії підсилюють гіпотензивну дію препарату Фозикард Н.
При одночасному прийомі з солями лития можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові і ризик розвитку літієвої токсичності.
Препарат посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини, інсуліну.
Препарат підсилює ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом.
При одночасному застосуванні може знадобитися підвищення дози пробенециду або сульфинпиразона, що застосовуються для лікування подагри, оскільки гідрохлоротіазид здатний повівичивать вміст сечової кислоти в крові.
НПЗП знижують вираженість гіпотензивного ефекту препарату Фозикард Н.
Етанол, барбітурати та опіоїдні анальгетики можуть знижувати гіпотензивний ефект препарату.
Холестерамін та колестипол можуть знижувати всмоктування гідрохлоротіазиду. Фозикард Н слід приймати, принаймні, за 1 год до або через 4-6 год після прийому вказаних засобів.
Гідрохлоротіазид здатний підвищувати концентрацію іонів кальцію в сироватці крові за рахунок зменшення виведення його з організму. При продновременном застосуванні з Фозикардом Н може знадобитися зменшення дози препаратів кальцію.
Біодоступність препарату при одночасному застосуванні з хлорталидоном, ніфедипіном, пропранололом, циметидином, метоклопрамідом, пропантелина бромідом, дигоксином, ацетилсаліциловою кислотою, варфарином не змінюється.
Всмоктування гідрохлоротіазиду підвищується при одночасному прийомі засобів, що знижують моторику ШКТ.
Антациди (у т. ч. алюмінію або магнію гідроксид, симетикон) здатні знижувати всмоктуваність препарату Фоз��кард Н Приймати зазначені кошти необхідно з інтервалом не менше 2 ч.
