Дозировка
Дозу устанавливают индивидуально, в зависимости от тяжести течения заболевания, локализации, вида возбудителя и его чувствительности к препарату, возраста пациента и функции почек. Препарат вводят в/в или глубоко в/м в область верхнего наружного квадранта большой ягодичной мышцы или в область латеральной части бедра. Раствор цефтазидима можно вводить непосредственно в вену или в трубку инфузионной системы. Максимальная суточная доза составляет 6 г. Взрослым назначают 1-6 г/ в/в или в/м. Кратность введения - 2-3 В большинстве случаев вводят по 1 г каждые 8 ч или по 2 г с интервалом 12 ч. При тяжелом течении заболевания, особенно у пациентов со сниженным иммунитетом, включая пациентов с нейтропенией, назначают по 2 г через каждые 8 ч или 12 ч или по 3 г каждые 12 ч. При инфекциях мочевыводящих путей и инфекциях легкого течения рекомендуется вводить по 500 мг или 1 г каждые 12 ч. Для лечения инфекционных осложнений при муковисцидозе, вызванных Pseudomonas, назначают по 100-150 мг/кг/ в 3 приема. При операциях на предстательной железе Фортум назначают в дозе 1 г во время вводной анестезии и вторую дозу вводят при удалении катетера. Пациентам пожилого возраста, особенно старше 80 лет, Фортум рекомендуется назначать в дозе не более 3 г/ Детям старше 2 мес препарат назначают в дозе 30-100 мг/кг/; кратность введения - 2-3 Детям со сниженным иммунитетом, с муковисцидозом или менингитом назначают до 150 мг/кг/ (максимально 6 г/) в 3 приема. Новорожденным и младенцам в возрасте до 2 мес препарат назначают в дозе 25-60 мг/кг/ в 2 приема. Пациентам с почечной недостаточностью требуется снижение дозы, т.к. цефтазидим выводится почками в неизмененном виде. Начальная доза составляет 1 г. Поддерживающую дозу подбирают в зависимости от скорости гломерулярной фильтрации.
Передозировка
неврологические нарушения (в т.ч. энцефалопатия, судороги, кома)
Лекарственная форма
Порошок для приготовления раствора для инъекций от белого до светло-желтого цвета.
Состав
цефтазидим (в форме пентагидрата) 1,0г
Вспомогательные вещества: натрия карбонат (безводный), углерода диоксид
Фармакологическое действие
Цефалоспориновый антибиотик III поколения. Оказывает бактерицидное действие, нарушая синтез клеточной стенки микроорганизмов. Обладает широким спектром противомикробного действия (включая штаммы возбудителей, резистентные к гентамицину и другим антибиотикам группы аминогликозидов). Устойчив к действию большинства бета-лактамаз.
В исследованиях in vitro было показано, что цефтазидим активен в отношении грамотрицательных бактерий: Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas pseudomallei), Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Proteus rettgeri, Providencia spp., Escherichia coli, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включая штаммы, устойчивые к ампициллину), Haemophilus parainfluenzae (включая штаммы, устойчивые к ампициллину); грамположительных бактерий: Staphylococcus aureus (штаммы, чувствительные к метициллину), Staphylococcus epidermidis (штаммы, чувствительные к метициллину), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenes (бета-гемолитический стрептококк группы A), Streptococcus группы В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (исключая Streptococcus faecalis); анаэробных бактерий: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringers, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (многие штаммы Bacteroides fragilis являются резистентными).
Цефтазидим не активен в отношении метициллин-резистентных стафилококков, Streptococcus faecalis и многих других Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Campylobacter spp., Clostridium difficile.
Фармакокинетика
Всасывание
После в/м введения препарата в дозах 500 мг и 1 г Cmax в плазме крови достигаются быстро и составляют 18 мг/л и 37 мг/л соответственно. Через 5 мин после в/в болюсного введения препарата в дозе 500 мг, 1 г или 2 г плазменные концентрации цефтазидима составляют 46 мг/л, 87 мг/л и 170 мг/л соответственно.
Распределение
После в/в или в/м введения терапевтические концентрации активного вещества в плазме крови сохраняются в течение 8-12 ч. Связывание с белками плазмы составляет 10%.
Концентрации цефтазидима, превышающие МПК для большинства распространенных патогенных микроорганизмов, могут быть достигнуты в костной ткани, тканях сердца, желчи, мокроте, синовиальной жидкости, внутриглазной жидкости, в плевральной и перитонеальной жидкостях. Цефтазидим легко проникает через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком. При отсутствии воспалительного процесса в менингеальных оболочках цефтазидим плохо проникает через ГЭБ, концентрация препарата в спинномозговой жидкости (СМЖ) низкая. При менингите в СМЖ достигаются терапевтические концентрации цефтазидима, составляющие 4-20 мг/л и выше.
Метаболизм
Цефтазидим не метаболизируется в организме.
Выведение
T1/2 около 2 ч. Цефтазидим выводится в неизмененном виде с мочой путем клубочковой фильтрации. Приблизительно 80-90% дозы выделяется с мочой в течение 24 ч. Менее 1% препарата выводится с желчью.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
При нарушениях функции почек скорость выведения цефтазидима снижается.
При гемодиализе T1/2 составляет 3-5 ч.
У новорожденных T1/2 в 3-4 раза больше, чем у взрослых.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: диарея, тошнота, рвота, боли в животе, кандидоз ротовой полости и глотки, транзиторное повышение активности АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ и ЩФ; очень редко - желтуха.
Как и при применении других цефалоспоринов, колит может быть вызван Clostridium difficile и проявляться как псевдомембранозный колит.
Со стороны системы кроветворения: эозинофилия, лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, тромбоцитоз, лимфоцитоз, гемолитическая анемия.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, парестезии, нарушение вкусовых ощущений; чаще у пациентов с почечной недостаточностью - неврологические нарушения, включающие тремор, миоклонию, судороги, энцефалопатию, кому.
Со стороны мочевыделительной системы: транзиторное повышение уровня мочевины, азота мочевины и/или креатинина в крови, нарушение функции почек.
Аллергические реакции: макуло-папулезная сыпь, крапивница, лихорадка, зуд, ангионевротический отек, бронхоспазм, снижение АД, экссудативная многоформная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).
Местные реакции: флебит или тромбофлебит при в/в введении; боль, жжение, уплотнение в месте инъекции при в/м введении.
Прочие: кандидозный вагинит, ложноположительная прямая реакция Кумбса.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При развитии аллергической реакции на цефтазидим препарат следует немедленно отменить. При развитии реакций гиперчувствительности может быть показано применение адреналина (эпинефрина), гидрокортизона, антигистаминных препаратов и проведение других экстренных мероприятий.
При одновременном приеме цефалоспоринов в высокой дозе с нефротоксическими препаратами, такими как аминогликозиды и диуретики (фуросемид), необходимо контролировать функцию почек. Однако нет данных, что цефтазидим в терапевтических дозах нарушает функцию почек.
Поскольку цефтазидим выводится почками, у пациентов с почечной недостаточностью дозу препарата следует уменьшить в соответствии со степенью нарушения функции почек.
Длительное применение антибиотиков широкого спектра действия, в т.ч. и Фортума, может привести к увеличению роста нечувствительных микроорганизмов (например, Candida, Enterococcus spp.), при этом может потребоваться прекращение лечения или проведение соответствующей терапии. При лечении необходимо постоянно оценивать состояние больного.
При лечении Фортумом у некоторых первоначально чувствительных штаммов Enterobacter spp. и Serratia spp. может развиваться резистентность. Поэтому если необходимо, то при лечении инфекций, вызванных этими микроорганизмами, следует периодически проводить исследование на чувствительность к антибиотикам.
Цефтазидим не влияет на результаты ферментативных методов определения глюкозы в моче, но может в небольшой степени влиять на результаты тестов с восстановлением меди (Бенедикта, Фелинга, Клинитест).
Цефтазидим не влияет на результаты определения креатинина щелочно-пикратным методом.
Показания
— тяжелые инфекции, включая внутрибольничные (септицемия, бактериемия, перитонит, менингит, инфекции у пациентов со сниженным иммунитетом, инфицированные ожоги);
— инфекции дыхательных путей и инфекции у больных муковисцидозом;
— инфекции ЛОР-органов;
— инфекции мочевыводящих путей;
— инфекции кожи и мягких тканей;
— инфекции ЖКТ, желчевыводящих путей и брюшной полости;
— инфекции костей и суставов;
— инфекции, связанные с проведением диализа.
Профилактика инфекционных осложнений при операциях на предстательной железе (трансуретральная резекция).
Противопоказания
— повышенная чувствительность к цефтазидиму и другим компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к другим цефалоспориновым антибиотикам, пенициллинам.
С осторожностью назначают при почечной недостаточности, заболеваниях ЖКТ (в т.ч. в анамнезе и при НЯК), при беременности, в период лактации, новорожденным, в комбинации с "петлевыми" диуретиками и аминогликозидами.
Лекарственное взаимодействие
Одновременное введение цефтазидима в высоких дозах и нефротоксических препаратов может оказывать неблагоприятное воздействие на функцию почек.
"Петлевые" диуретики, аминогликозиды, ванкомицин, клиндамицин снижают клиренс цефтазидима, в результате этого повышается риск нефротоксического действия.
Бактериостатические антибиотики (в т.ч. хлорамфеникол) снижают действие бета-лактамных антибиотиков.
Фармацевтическое взаимодействие
Фортум совместим с большинством растворов для в/в введения.
Однако цефтазидим менее стабилен в растворе бикарбоната натрия, поэтому его не рекомендуется применять в качестве растворителя.
Фортум фармацевтически несовместим с аминогликозидами, гепарином, ванкомицином, хлорамфениколом. Хлорамфеникол действует как антагонист цефтазидима и других цефалоспоринов.
При добавлении ванкомицина к раствору цефтазидима отмечается выпадение осадка, поэтому рекомендуется промывать инфузионную систему между введениями этих двух препаратов
(311)
Дозування
Дозу встановлюють індивідуально, залежно від тяжкості перебігу захворювання, локалізації, виду збудника та його чутливості до препарату, віку пацієнта, функції нирок. Препарат вводять в/в або глибоко в/м в ділянку верхнього зовнішнього квадранта великого сідничного м'яза або в ділянку латеральної частини стегна. Розчин цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в трубку інфузійної системи. Максимальна добова доза становить 6 р. Дорослим призначають 1-6 г/ в/в або в/м. Кратність введення - 2-3 В більшостей�� випадків вводять по 1 г кожні 8 год або по 2 г з інтервалом 12 год. При тяжкому перебігу захворювання, особливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом, включаючи пацієнтів з нейтропенією, призначають по 2 г через кожні 8 год або 12 годин або по 3 г кожні 12 год. При інфекціях сечовивідних шляхів та інфекціях легкого перебігу рекомендується вводити по 500 мг або 1 г кожні 12 год. Для лікування інфекційних ускладнень при муковісцидозі, викликаних Pseudomonas, призначають по 100-150 мг/кг в 3 прийоми. При операціях на передміхуровій залозі Фортум призначають у дозі 1 г під час вступної анесте��іі та другу дозу вводять при видаленні катетера. Пацієнтам літнього віку, особливо старше 80 років, Фортум рекомендується призначати в дозі не більше 3 г/ Дітям старше 2 місяців препарат призначають у дозі 30-100 мг/кг; кратність введення - 2-3 Дітям зі зниженим імунітетом, муковісцидозом або менінгітом призначають до 150 мг/кг (максимально 6 г/) в 3 прийоми. Новонародженим і немовлятам у віці до 2 місяців препарат призначають у дозі 25-60 мг/кг в 2 прийоми. Пацієнтам із нирковою недостатністю потрібне зменшення дози, оскільки цефтазидим виводиться нирками у неизменедержавному вигляді. Початкова доза становить 1 р. Підтримуючу дозу підбирають залежно від швидкості гломерулярної фільтрації.Передозування
неврологічні порушення (у т. ч. енцефалопатія, судоми, кома)
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій від білого до світло-жовтого кольору.Склад
цефтазидим (у формі пентагідрату) 1,0 г
Допоміжні речовини: натрію карбонат (безводний), вуглецю діоксидФармакологічна дія
Цефалоспориновий антибіотик III покоління. Впливає бактерицидное дію, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Володіє широким спектром протимікробної дії (включаючи штами збудників, резистентні до гентаміцину та інших антибіотиків групи аміноглікозидів). Стійкий до дії більшості бета-лактамаз.
У дослідженнях in vitro було показано, що цефтазидим активний відносно грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (в т. ч. Pseudomonas pseudomallei), Klebsiella spp. (у т. ч. Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Proteus rettgeri, Providencia spp., Escherichia coli, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи штами, стійкі до ампіциліну), Haemophilus parainfluenzae (включаючи штами, стійкі до ампіциліну); грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus групи В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (виключаючи Streptococcus faecalis); анаеробних бактерій: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringers, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis є резистентними).
Цефтазидим не активний відносно метицилін-резистентних стафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Campylobacter spp., Clostridium difficile.Фармакокінетика
Всмоктування
Після в/м введення препарату у дозах 500 мг і 1 г Cmax в плазмі крові досягаються швидко й становлять 18 мг/л і 37 мг/л відповідно. Через 5 хв після в/в болюсного введення препарату у дозі 500 мг, 1 г або 2 г плазмові концентрації цефтазидиму становлять 46 мг/л, 87 мг/л і 170 мг/л відповіднотственно.
Розподіл
Після в/в або в/м введення терапевтичні концентрації активної речовини в плазмі крові зберігаються протягом 8-12 год. Зв'язування з білками плазми становить 10%.
Концентрації цефтазидиму, що перевищує МПК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, які можуть бути досягнуті в кістковій тканині, тканинах серця, жовчі, мокротинні, синовіальної рідини, внутрішньоочної рідини у плевральній і перитонеальній рідинах. Цефтазидим легко проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з гру��вим молоком. При відсутності запального процесу в менінгеальних оболонках цефтазидим погано проникає через ГЕБ, концентрація препарату у спинномозковій рідині (СМР) низька. При менінгіті у СМР досягаються терапевтичні концентрації цефтазидиму, складові 4-20 мг/л і вище.
Метаболізм
Цефтазидим не метаболізується в організмі.
Виведення
T1/2 близько 2 ч. Цефтазидим виводиться у незміненому вигляді з сечею шляхом клубочкової фільтрації. Приблизно 80-90% дози виділяється з сечею протягом 24 год. Менше 1% викл��рата виводиться з жовчю.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
При порушеннях функції нирок швидкість виведення цефтазидиму знижується.
При гемодіалізі T1/2 становить 3-5 ч.
У новонароджених T1/2 в 3-4 рази більше, ніж у дорослих.Побічні дії
З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, болі в животі, кандидоз ротової порожнини і глотки, транзиторне підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ і ЛФ; дуже рідко - жовтяниця.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути вызва�� Clostridium difficile і виявлятися як псевдомембранозний коліт.
З боку системи кровотворення: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, лімфоцитоз, гемолітична анемія.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, порушення смакових відчуттів; частіше у пацієнтів з нирковою недостатністю - неврологічні порушення, що включають тремор, миоклонию, судоми, енцефалопатію, кому.
З боку сечовидільної системи: транзиторне п��підвищення рівня сечовини, азоту сечовини та/або креатиніну в крові, порушення функції нирок.
Алергічні реакції: макуло-папульозний висип, кропив'янка, пропасниця, свербіж, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, зниження артеріального тиску, ексудативна багатоформна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Місцеві реакції: флебіт або тромбофлебіт при в/в введенні; біль, печіння, ущільнення у місці ін'єкції при в/м введенні.
Інші: кандидозний вагініт, хибнопозитивна пряма реакція Кумбса.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При розвитку алергічної реакції на цефтазидим препарат слід негайно відмінити. При розвитку реакцій гіперчутливості може бути показано застосування адреналіну (епінефрину), гідрокортизону, антигістамінних препаратів і проведення інших екстрених заходів.
При одночасному застосуванні цефалоспоринів у високій дозі з нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди та діуретики (фуросемід), необхідно контролювати функцію нирок. Однак ні ��анных, що цефтазидим у терапевтичних дозах порушує функцію нирок.
Оскільки цефтазидим виводиться нирками, у пацієнтів з нирковою недостатністю дозу препарату слід зменшити у відповідності зі ступенем порушення функції нирок.
Тривале застосування антибіотиків широкого спектра дії, в т. ч. і Фортума, може призвести до збільшення росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococcus spp.), при цьому може знадобитися припинення лікування або проведення відповідної терапії. При лікуванні необхідно п��постійно оцінювати стан хворого.
При лікуванні Фортумом у деяких первинно чутливих штамів Enterobacter spp. і Serratia spp. може розвиватися резистентність. Тому якщо необхідно, то при лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, слід періодично проводити дослідження на чутливість до антибіотиків.
Цефтазидим не впливає на результати ферментативних методів визначення глюкози в сечі, але може незначною мірою впливати на результати тестів з відновленням міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).
Цефтазидим не впливає на результати визначення креатиніну лужно-пикратным методом.Свідчення
— тяжкі інфекції, включаючи внутрішньолікарняні (септицемія, бактеріємія, перитоніт, менінгіт, інфекції у пацієнтів зі зниженим імунітетом, інфіковані опіки);
— інфекції дихальних шляхів інфекції у хворих на муковісцидоз;
— інфекції ЛОР-органів;
— інфекції сечовивідних шляхів;
— інфекції шкіри та м'яких тканин;
— інфекції ШКТ, жовчних шляхів і черевної порожнини;
— інфекції достей і суглобів;
— інфекції, пов'язані з проведенням діалізу.
Профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).Протипоказання
— підвищена чутливість до цефтазидиму та інших компонентів препарату;
— підвищена чутливість до інших цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів.
З обережністю призначають при нирковій недостатності, захворюваннях ШЛУНКОВО-кишкового тракту (у т.ч. в анамнезі і при НЯК), при вагітності, в період лактації, новонародженим, в ком��инации з "петльовими" діуретиками і аміноглікозидами.Лікарська взаємодія
Одночасне введення цефтазидиму у високих дозах і нефротоксичних препаратів може чинити несприятливу дію на функцію нирок.
"Петльові" діуретики, аміноглікозиди, ванкоміцин, кліндаміцин знижують кліренс цефтазидиму, в результаті цього підвищується ризик нефротоксичної дії.
Бактеріостатичні антибіотики (в т. ч. хлорамфенікол) знижують дію бета-лактамних антибіотиків.
Фармацевтичне взаимодействие
Фортум сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення.
Однак цефтазидим менш стабільний у розчині бікарбонату натрію, тому його не рекомендується застосовувати як розчинник.
Фортум фармацевтично несумісний з аміноглікозидами, гепарином, ванкоміцином, хлорамфеніколом. Хлорамфенікол діє як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів.
При додаванні ванкоміцину до розчину цефтазидиму відзначається випадання осаду, тому рекомендується промивати інфузійну систему між введеннями цих двох препаратів
