Дозировка
Индивидуальный. Предназначен для приема внутрь и в/в введения. Для взрослых, в зависимости от показаний, схемы лечения и клинической ситуации, суточная доза составляет 50-400 мг, кратность применения - 1 раз/сут. Для детей доза составляет 3-12 мг/кг/сут, кратность применения - 1 раз/сут. У пациентов с нарушением функции почек дозу флуконазола уменьшают в зависимости от КК. Длительность лечения зависит от клинического и микологического эффекта.
Лекарственная форма
капсулы
Состав
1 капс.
флуконазол 150 мг
Фармакологическое действие
Противогрибковое средство, производное триазола. Является селективным ингибитором синтеза стеролов в клетке грибов. Флуконазол обладает высокой специфичностью в отношении грибковых ферментов, зависимых от цитохрома P450.
При приеме внутрь и при в/в введении флуконазол проявлял активность на различных моделях грибковых инфекций у животных.
Флуконазол активен при оппортунистических микозах, в т.ч. вызванных Candida spp., включая генерализованный кандидоз у животных со сниженным иммунитетом; Cryptococcus neoformans, включая внутричерепные инфекции; Microsporum spp. и Trychoptyton spp. Активен на моделях эндемических микозов у животных, включая инфекции, вызванные Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis, включая внутричерепные инфекции, и Histoplasma capsulatum у животных с нормальным и со сниженным иммунитетом.
Фармакокинетика
Фармакокинетика флуконазола сходна при в/в введении и при приеме внутрь.
После приема внутрь флуконазол хорошо абсорбируется, его уровни в плазме крови (и общая биодоступность) превышают 90% от уровней флуконазола в плазме крови при в/в введении. Одновременный прием пищи не влияет на абсорбцию при приеме внутрь. Cmax достигается через 0.5-1.5 ч после приема флуконазола натощак. Концентрация в плазме крови пропорциональна дозе.
90% Css достигается к 4-5-му дню после начала терапии (при многократном приеме 1 раз/сут).
Введение ударной дозы (в 1-й день), в 2 раза превышающей среднюю суточную дозу, позволяет достичь Css 90% ко 2-му дню. Кажущийся Vd приближается к общему содержанию воды в организме. Связывание с белками плазмы крови низкое (11-12%).
Флуконазол хорошо проникает во все жидкости организма. Уровни флуконазола в слюне и мокроте сходны с его концентрациями в плазме крови. У больных грибковым менингитом уровни флуконазола в спинномозговой жидкости составляют около 80% от его уровней в плазме крови.
В роговом слое, эпидермисе-дерме и потовой жидкости достигаются высокие концентрации, которые превышают сывороточные. Флуконазол накапливается в роговом слое. При приеме в дозе 50 мг 1 раз/сут концентрация флуконазола через 12 дней составила 73 мкг/г, а через 7 дней после прекращения лечения - только 5.8 мкг/г. При применении в дозе 150 мг 1 раз/нед. концентрация флуконазола в роговом слое на 7-й день составляла 23.4 мкг/г, а через 7 дней после приема второй дозы – 7.1 мкг/г.
Концентрация флуконазола в ногтях после 4-месячного применения в дозе 150 мг 1 раз/нед. составила 4.05 мкг/г в здоровых и 1.8 мкг/г в пораженных ногтях; через 6 мес после завершения терапии флуконазол по-прежнему определялся в ногтях.
Флуконазол выводится, в основном, почками; примерно 80% введенной дозы обнаруживают в моче в неизмененном виде. Клиренс флуконазола пропорционален КК. Циркулирующие метаболиты не обнаружены.
Длительный T1/2 из плазмы крови позволяет принимать флуконазол однократно при вагинальном кандидозе и 1 раз/сут или 1 раз/нед. при других показаниях.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, судороги, изменение вкуса.
Со стороны пищеварительной системы: боль в животе, диарея, метеоризм, тошнота, диспепсия, рвота, гепатотоксичность (включая редкие случаи с летальным исходом), повышение уровня ЩФ, билирубина, сывороточного уровня аминотрансфераз (АЛТ и АСТ), нарушение функции печени, гепатит, гепатоцеллюлярный некроз, желтуха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: увеличение интервала QT на ЭКГ, мерцание/трепетание желудочков.
Дерматологические реакции: сыпь, алопеция, эксфолиативные кожные заболевания, включая синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, включая нейтропению и агранулоцитоз, тромбоцитопения.
Со стороны обмена веществ: повышение уровня холестерина и триглицеридов в плазме, гипокалиемия.
Аллергические реакции: анафилактические реакции (включая ангионевротический отек, отек лица, крапивница, зуд).
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
С осторожностью применяют при нарушениях показателей функции печени на фоне применения флуконазола, при появлении сыпи на фоне применения флуконазола у больных с поверхностной грибковой инфекцией и инвазивными/системными грибковыми инфекциями, при одновременном применении терфенадина и флуконазола в дозе менее 400 мг/сут, при потенциально проаритмических состояниях у больных с множественными факторами риска (органические заболевания сердца, нарушения электролитного баланса и способствующая развитию подобных нарушений сопутствующая терапия).
Гепатотоксическое действие флуконазола обычно было обратимым; признаки его исчезали после прекращения терапии. Необходимо контролировать состояние пациентов, у которых во время лечения флуконазолом нарушаются показатели функции печени, с целью выявления признаков более серьезного поражения печени. При появлении клинических признаков или симптомов поражения печени, которые могут быть связаны с флуконазолом, его следует отменить.
Больные СПИД более склонны к развитию тяжелых кожных реакций при применении многих препаратов. При появлении у пациента, получающего лечение по поводу поверхностной грибковой инфекции, сыпи, которую можно связать с применением флуконазола, его следует отменить. При появлении сыпи у пациентов с инвазивными/системными грибковыми инфекциями их следует тщательно наблюдать и отменить флуконазол при появлении буллезных поражений или многоформной эритемы.
Одновременное применение флуконазола в дозах менее 400 мг/сут и терфенадина следует проводить под тщательным контролем.
При применении флуконазола увеличение интервала QT и мерцание/трепетание желудочков отмечали очень редко у больных с множественными факторами риска, такими как органические заболевания сердца, нарушения электролитного баланса и способствующая развитию подобных нарушений сопутствующая терапия.
Терапию можно начинать до получения результатов посева и других лабораторных исследований. Однако противоинфекционную терапию необходимо скорригировать соответствующим образом, когда результаты этих исследований станут известны.
Имелись сообщения о случаях суперинфекции, вызванной другими, нежели Candida albicans, штаммами Candida, которые зачастую не проявляют чувствительности к флуконазолу (например, Candida krusei). В подобных случаях может потребоваться альтернативная противогрибковая терапия.
Показания
Криптококкоз, включая криптококковый менингит и инфекции другой локализации (например, легких, кожи), в т.ч. у больных с нормальным иммунным ответом и у больных СПИД, реципиентов пересаженных органов и больных с другими формами иммунодефицита; поддерживающая терапия с целью профилактики рецидивов криптококкоза у больных СПИД;
Генерализованный кандидоз, включая кандидемию, диссеминированный кандидоз и другие формы инвазивной кандидозной инфекции, такие как инфекции брюшины, эндокарда, глаз, дыхательных и мочевых путей, в т.ч. у больных со злокачественными опухолями, находящихся в ОИТ и получающих цитотоксические или иммуносупрессивные средства, а также у больных с другими факторами, предрасполагающими к развитию кандидоза.
Кандидоз слизистых оболочек, включая слизистые оболочки полости рта и глотки, пищевода, неинвазивные бронхолегочные инфекции, кандидурия, кожно-слизистый и хронический атрофический кандидоз полости рта (связанный с ношением зубных протезов), в т.ч. у больных с нормальной и подавленной имм
Противопоказания
Одновременное применение терфенадина во время многократного применения флуконазола в дозе 400 мг/сут и более; одновременное применение цизаприда; повышенная чувствительность к флуконазолу; повышенная чувствительность к производным азола со сходной с флуконазолом структурой.
Применение при беременности и кормлении грудью
Адекватных и контролируемых исследований безопасности применения флуконазола у беременных женщин не проводилось. Следует избегать применения флуконазола при беременности, за исключением случаев тяжелых и потенциально угрожающих жизни грибковых инфекций, когда ожидаемая польза лечения превышает возможный риск для плода.
Женщинам детородного возраста в период лечения следует использовать надежные средства контрацепции.
Флуконазол определяется в грудном молоке в концентрациях, близких к плазменным, поэтому применение в период лактации (грудного вскармливания) не рекомендуется.
Применение при нарушениях функции печени
Флуконазол следует с осторожностью применять у больных с выраженными нарушениями функции печени.
Применение при нарушениях функции почек
Флуконазол следует с осторожностью применять у больных с выраженными нарушениями функции почек. При нарушении функции почек дозу флуконазола следует уменьшить.
Применение у детей
Противопоказан в детском возрасте до 1 года.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с варфарином флуконазол повышает протромбиновое время (на 12%), в связи с чем возможно развитие кровотечений (гематомы, кровотечения из носа и ЖКТ, гематурия, мелена). У пациентов, получающих кумариновые антикоагулянты, необходимо постоянно контролировать протромбиновое время.
После приема внутрь мидазолама флуконазол существенно увеличивает концентрацию мидазолама и психомоторные эффекты, причем это влияние более выражено после приема флуконазола внутрь, чем при его применении в/в. При необходимости сопутствующей терапии бензодиазепинами пациентов, принимающих флуконазол, следует наблюдать с целью соответствующего снижения дозы бензодиазепина.
При одновременном применении флуконазола и цизаприда возможны нежелательные реакции со стороны сердца, в т.ч. мерцание/трепетание желудочков (аритмия типа "пируэт"). Применение флуконазола в дозе 200 мг 1 раз/сут и цизаприда в дозе 20 мг 4 раза/сут приводит к выраженному увеличению плазменных концентраций цизаприда и увеличению интервала QT на ЭКГ. Одновременный прием цизаприда и флуконазола противопоказан.
У пациентов после трансплантации почки применение флуконазола в дозе 200 мг/сут приводит к медленному повышению концентрации циклоспорина. Однако при многократном приеме флуконазола в дозе 100 мг/сут изменения концентрации циклоспорина у реципиентов костного мозга не наблюдалось. При одновременном применении флуконазола и циклоспорина рекомендуется мониторировать концентрацию циклоспорина в крови.
Многократное применение гидрохлоротиазида одновременно с флуконазолом приводит к увеличению концентрации флуконазола в плазме на 40%. Эффект такой степени выраженности не требует изменения режима дозирования флуконазола у пациентов, получающих одновременно диуретики, однако следует это учитывать.
При одновременном применении комбинированного перорального контрацептива с флуконазолом в дозе 50 мг существенного влияния на уровень гормонов не установлено, тогда как при ежедневном приеме 200 мг флуконазола AUC этинилэстрадиола и левоноргестрела увеличиваются на 40% и 24% соответственно, а при приеме300 мг флуконазола 1 раз в неделю - AUC этинилэстрадиола и норэтиндрона возрастают на 24% и 13% соответственно. Таким образом, многократное применение флуконазола в указанных дозах вряд ли может оказать влияние на эффективность комбинированного перорального контрацептива.
Одновременное применение флуконазола и фенитоина может сопровождаться клинически значимым повышением концентрации фенитоина. При данной комбинации следует контролировать концентрацию фенитоина и соответствующим образом скорректировать его дозу с целью обеспечения терапевтической концентрации в сыворотке крови.
Одновременное применение флуконазола и рифабутина может привести к повышению сывороточных концентраций последнего. При одновременном применении флуконазола и рифабутина описаны случаи увеита. Больных, одновременно получающих рифабутин и флуконазол, необходимо тщательно наблюдать.
Одновременное применение флуконазола и рифампицина приводит к снижению AUC на 25% и длительности T1/2 флуконазола на 20%. У пациентов, одновременно принимающих рифампицин, необходимо учитывать целесообразность увеличения дозы флуконазола.
Флуконазол при одновременном приеме приводит к увеличению T1/2 пероральных препаратов сульфонилмочевины (хлорпропамида, глибенкламида, глипизида и толбутамида). Больным сахарным диабетом можно назначать совместно флуконазол и пероральные препараты сульфонилмочевины, но при этом следует учитывать возможность развития гипогликемии.
Одновременное применение флуконазола и такролимуса приводит к повышению плазменных концентраций последнего. Описаны случаи нефротоксичности. При данной комбинации следует тщательно контролировать состояние пациентов.
При одновременном применении азольных противогрибковых средств и терфенадина возможно возникновение серьезных аритмий в результате увеличения интервала QT. При приеме флуконазола в дозе 200 мг/сут увеличения интервала QT не установлено, однако применение флуконазола в дозах 400 мг/сут и выше вызывает значительное увеличение концентрации терфенадина в плазме. Одновременный прием флуконазола в дозах 400 мг/сут и более с терфенадином противопоказан. Лечение флуконазолом в дозах менее 400 мг/сут в сочетании с терфенадином следует проводить под тщательным контролем.
При одновременном применении с флуконазолом в дозе 200 мг в течение 14 дней средняя скорость плазменного клиренса теофиллина снижается на 18%. При назначении флуконазола больным, принимающим теофиллин в высоких дозах, или больным с повышенным риском развития токсического действия теофиллина следует наблюдать за появлением симптомов передозировки теофиллина и, при необходимости, скорректировать терапию соответствующим образом.
При одновременном применении с флуконазолом отмечается повышение концентраций зидовудина, которое, вероятно, обусловлено снижением метаболизма последнего до его главного метаболита. До и после терапии с применением флуконазола в дозе 200 мг/сут в течение 15 дней больным СПИД и ARC (комплекс, связанный со СПИД) установлено значительное увеличение AUC зидовудина (20%).
При применении у ВИЧ-инфицированных пациентов зидовудина в дозе 200 мг каждые 8 ч в течение 7 дней в сочетании с флуконазолом в дозе 400 мг/сут или без него с интервалом в 21 день между двумя схемами, установлено значительное увеличение AUC зидовудина (74%) при одновременном применении с флуконазолом. Пациентов, получающих такую комбинацию, следует наблюдать с целью выявления побочных эффектов зидовудина.
Одновременное применение флуконазола с астемизолом или другими препаратами, метаболизм которых осуществляется изоферментами системы цитохрома Р450, может сопровождаться повышением сывороточных концентраций этих средств. При таких комбинациях следует тщательно контролировать состояние пациентов.
(5195)
Дозування
Індивідуальний. Призначений для прийому всередину і в/в введення. Для дорослих, залежно від показань, схеми лікування та клінічної ситуації, добова доза становить 50-400 мг, кратність застосування - 1 раз/сут. Для дітей доза становить 3-12 мг/кг/добу, кратність застосування - 1 раз/сут. У пацієнтів з порушенням функції нирок дозу флуконазолу зменшують залежно від КК. Тривалість лікування залежить від клінічного і мікологічного ефекту.
Лікарська форма
капсулиСклад
1 капс.
флуконазол 150 мгФармак��логічне дію
Протигрибковий засіб, похідне триазолу. Є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Флуконазол володіє високою специфічністю щодо грибкових ферментів, залежних від цитохрому P450.
При прийомі всередину і при в/в введенні флуконазол проявляв активність на різних моделях грибкових інфекцій у тварин.
Флуконазол активний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., включаючи генералізований кандидоз у тварин зі зниженим імунітетом; Cryptococcus neoformans, включаючи внутрішньочерепні інфекції, Microsporum spp. і Trychoptyton spp. Активний на моделях ендемічних мікозів у тварин, включаючи інфекції, викликані Blastomices dermatitidis, Coccidioides immitis, включаючи внутрішньочерепні інфекції, і Histoplasma capsulatum у тварин з нормальним та зі зниженим імунітетом.Фармакокінетика
Фармакокінетика флуконазолу схожа при в/в введенні та при прийомі всередину.
Після прийому внутрішньо флуконазол добре абсорбується, його рівні у плазмі крові та загальна біодоступність) перевищують 90% від рівнів флуконазолу у плазмі крові при в/в введенні. Одновременний прийом їжі не впливає на абсорбцію при прийомі всередину. Cmax досягається через 0.5-1.5 години після прийому флуконазолу натщесерце. Концентрація в плазмі крові пропорційна дозі.
90% Css досягається на 4-5-го дня після початку терапії (при багаторазовому прийомі 1 раз/добу).
Введення ударної дози (у 1-й день), в 2 рази перевищує середню добову дозу, дозволяє досягти Css 90% до 2-го дня. Здається Vd наближається до загального вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми крові низьке (11-12%).
Флуконазол добре проникає в усі рідини організму. Рівні флуконазолу в слині та мокротинні подібні з його концентраціями в плазмі крові. У хворих грибковим менінгітом рівні флуконазолу у спинномозковій рідині становлять близько 80% від його рівнів у плазмі крові.
У роговому шарі, епідермі-дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопичується в роговому шарі. При прийомі у дозі 50 мг 1 раз/добу концентрація флуконазолу після 12 днів становила 73 мкг/г, а через 7 днів після припинення лікування - тільки 5.8 мкг/р. При застосуванні дозе 150 мг 1 раз/тиж. концентрація флуконазолу в роговому шарі на 7-й день становила 23.4 мкг/г, а через 7 днів після прийому другої дози – 7.1 мкг/р.
Концентрація флуконазолу в нігтях після 4-місячного застосування в дозі 150 мг 1 раз/тиж. склала 4.05 мкг/г у здорових і 1.8 мкг/г-в уражених нігтях; через 6 місяців після завершення терапії флуконазол, як і раніше, визначався в нігтях.
Флуконазол виводиться, в основному, нирками; приблизно 80% введеної дози виявляють у сечі в незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний КК. Циркулюючі мометаболіти не виявлені.
Тривалий T1/2 з плазми крові дозволяє приймати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі та 1 раз/добу або 1 раз/нед. при інших показаннях.Побічні дії
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, зміна смаку.
З боку травної системи: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, диспепсія, блювання, гепатотоксичність (включаючи поодинокі випадки з летальним результатом), підвищення рівня ЛФ, білірубіну, сироваткового рівня амінотрансфераз (АЛТ і АСТ), порушення функції печінки, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця.
З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT на ЕКГ, мерехтіння/тріпотіння шлуночків.
Дерматологічні реакції: висип, алопеція, ексфоліативні шкірні захворювання, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
З боку обміну речовин: підвищення рівня холестерину і тригліцеридів у плазмі, гіпокаліємія.r />
Алергічні реакції: анафілактичні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, кропив'янка, свербіж).Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
З обережністю застосовують при порушеннях показників функції печінки на тлі застосування флуконазолу, при появі висипу на тлі застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями, при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу у дозі менше 400 мг/добу, при потенційно проаритмическїх станах у хворих з множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяє розвитку подібних порушень супутня терапія).
Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай було оборотним; ознаки її зникали після припинення терапії. Необхідно контролювати стан пацієнтів, у яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки, з метою виявлення ознак більш серйозного ураження печінки. При появі клінічних признако�� або симптомів ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, його слід відмінити.
Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. При появі у пацієнта, який отримує лікування з приводу поверхневої грибкової інфекції, висипу, яку можна пов'язати із застосуванням флуконазолу, його слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати і відмінити флуконазол при появі бульозних уражень або многоформной еритеми.
Одночасне застосування флуконазолу у дозах менше 400 мг на добу і терфенадину слід проводити під ретельним контролем.
При застосуванні флуконазолу збільшення інтервалу QT і мерехтіння/тріпотіння шлуночків відзначали дуже рідко у хворих з множинними факторами ризику, такими як органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяє розвитку подібних порушень супутня терапія.
Терапію можна починати до отримання результатів посіву та інших лабораторних досліджень. Однак протиінфекційну терапію необхідно відповідним чином скорегувати, коли результати цих досліджень стануть відомі.
Були повідомлення про випадки суперінфекції, викликаної іншими, ніж Candida albicans, штамами Candida, які найчастіше не виявляють чутливості до флуконазолу (наприклад Candida krusei). У подібних випадках може знадобитися альтернативна протигрибкова терапія.Свідчення
Криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інфекції іншої локалізації (наприклад, легенів, шкіри), у т. ч. у біль��х з нормальним імунним відповіддю і у хворих на СНІД, реципієнтів пересаджених органів та хворих з іншими формами імунодефіциту; підтримуюча терапія з метою профілактики рецидивів криптококозу у хворих на СНІД;
Генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивної кандидозної інфекції, такі як інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних і сечових шляхів, у т. ч. у хворих зі злоякісними пухлинами, які перебувають у ВІТ та отримують цитотоксичні або імуносупресивні засобитва, а також у хворих з іншими факторами, що призводять до розвитку кандидозу.
Кандидоз слизових оболонок, включаючи слизові оболонки порожнини рота і глотки, стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі інфекції, кандидурія, шкірно-слизовий та хронічний атрофічний кандидоз порожнини рота (пов'язаний з носінням зубних протезів), у т. ч. у хворих з нормальною і пригніченою иммПротипоказання
Одночасне застосування терфенадину під час багаторазового застосування флуконазолу в дозі 400 мг/добу і більше; одночасне застосування ціза��ріда; підвищена чутливість до флуконазолу; підвищена чутливість до похідних азола з подібною з флуконазолом структурою.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Адекватних і контрольованих досліджень безпеки застосування флуконазолу у вагітних жінок не проводилося. Слід уникати застосування флуконазолу при вагітності, за винятком випадків тяжких і потенційно загрозливих для життя грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик для плода.
Жінка�� дітородного віку в період лікування слід використовувати надійні засоби контрацепції.
Флуконазол визначається в грудному молоці в концентраціях, близьких до плазмовим, тому застосування в період лактації (грудного вигодовування) не рекомендується.
Застосування при порушеннях функції печінки
Флуконазол слід з обережністю застосовувати у хворих з вираженими порушеннями функції печінки.
Застосування при порушеннях функції нирок
Флуконазол слід з обережністю застосовувати у хворих з вираженим�� порушеннями функції нирок. При порушенні функції нирок дозу флуконазолу слід зменшити.
Застосування у дітей
Протипоказаний у дитячому віці до 1 року.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з варфарином флуконазол підвищує протромбіновий час на 12%), у зв'язку з чим можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа і ШЛУНКОВО-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, слід постійно контролювати протромбіновий час.
Після прийому всередину мзс��золама флуконазол значно підвищує концентрацію мідазоламу і психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражено після прийому флуконазолу всередину, ніж при його застосуванні в/в. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою відповідного зниження дози бензодіазепіну.
При одночасному застосуванні флуконазолу і цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т. ч. мерехтіння/тріпотіння шлуночків (аритмія типу "пірует"). Застосування��ие флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз/добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази/добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду і збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Одночасний прийом цизаприду і флуконазолу протипоказаний.
У пацієнтів після трансплантації нирки застосування флуконазолу у дозі 200 мг/добу призводить до повільного підвищення концентрації циклоспорину. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг/добу змін концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. При одночасному применении флуконазолу і циклоспорину рекомендується моніторувати концентрацію циклоспорину в крові.
Багаторазове застосування гідрохлоротіазиду одночасно з флуконазолом призводить до підвищення концентрації флуконазолу в плазмі на 40%. Ефект такого ступеня вираженості не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у пацієнтів, які отримують одночасно діуретики, однак слід це враховувати.
При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг істотного впливу на рівень гормонів не встановлено, тоді як при щоденному прийомі 200 мг флуконазолу АUС етинілестрадіолу і левоноргестрелу збільшуються на 40% і 24% відповідно, а при приеме300 мг флуконазолу 1 раз на тиждень АUС етинілестрадіолу і норетиндрону зростає на 24% і 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального контрацептиву.
Одночасне застосування флуконазолу і фенітоїну може супроводжуватися клінічно значущим ��овышением концентрації фенітоїну. При даній комбінації слід контролювати концентрацію фенітоїну і відповідним чином скорегувати його дози для забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові.
Одночасне застосування флуконазолу і рифабутину може призвести до підвищення сироваткових концентрацій останнього. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол, необхідно ретельно спостерігати.
Одночасне ��рименение флуконазолу і рифампіцину призводить до зменшення АUС на 25% і тривалості T1/2 флуконазолу на 20%. У пацієнтів, які одночасно приймають рифампіцин, необхідно враховувати доцільність збільшення дози флуконазолу.
Флуконазол при одночасному прийомі призводить до збільшення T1/2 пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду). Хворим на цукровий діабет можна призначати сумісно флуконазол і пероральні препарати сульфонілсечовини, але при цьому слід враховувати можливість разіврозвитку гіпоглікемії.
Одночасне застосування флуконазолу і такролімусу призводить до підвищення плазмових концентрацій останнього. Описані випадки нефротоксичності. При даній комбінації слід ретельно контролювати стан пацієнтів.
При одночасному застосуванні азолових протигрибкових засобів та терфенадину можливе виникнення серйозних аритмій в результаті збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг/добу збільшення інтервалу QT не встановлено, однак застосування флуконазолу у дозах 400 мг/добу і ��ыше викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу у дозах 400 мг/добу і більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг/доб у поєднанні з терфенадином необхідно проводити під ретельним контролем.
При одночасному застосуванні з флуконазолом в дозі 200 мг протягом 14 днів середня швидкість плазмового кліренсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають теофілін у високих дозах, або хворих з підвищеним ризиком розвитку т��ксического дії теофіліну слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і, при необхідності, скорегувати терапію відповідним чином.
При одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається підвищення концентрацій зидовудину, яке, ймовірно, обумовлено зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До і після терапії з застосуванням флуконазолу у дозі 200 мг/добу протягом 15 днів хворим на СНІД і ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІД) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20%).
При застосуванні у ВІЛ-інфікованих пацієнтів зидовудину у дозі 200 мг кожні 8 год протягом 7 днів у поєднанні з флуконазолом у дозі 400 мг/добу або без нього з інтервалом у 21 день між двома схемами, встановлено значне збільшення AUC зидовудину (74%) при одночасному застосуванні з флуконазолом. Пацієнтів, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину.
Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється з ізоферментамипистемы цитохрому Р450, може супроводжуватися підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. При таких комбінаціях слід ретельно контролювати стан пацієнтів.
