Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи. В большинстве случаев начальная доза препарата Физиотенз® составляет 0,2 мг в сутки. Максимальная разовая доза составляет 0,4 мг. Максимальная суточная доза, которую следует разделить на 2 приема, составляет 0,6 мг. Необходима индивидуальная коррекция суточной дозы в зависимости от переносимости пациентом проводимой терапии. Коррекция дозы для пациентов с печеночной недостаточностью не требуется. Начальная доза для пациентов, находящихся на гемодиализе, - 0,2 мг в сутки. В случае необходимости и при хорошей переносимости суточная доза может быть увеличена до 0,4 мг в сутки. Пациентам с почечной недостаточностью рекомендуется осторожный подбор дозы, особенно в начале лечения. Начальная доза должна составлять 0,2 мг в сутки. В случае необходимости и при хорошей переносимости суточная доза препарата может быть увеличена максимум до 0,4 мг для пациентов с умеренной почечной недостаточностью (КК более 30 мл/мин, но менее 60 мл/мин) и 0,3 мг для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин).
Передозировка
Имеются сообщения о нескольких случаях передозировки без летального исхода, когда одномоментно применялись дозы до 19,6 мг. Симптомы: головная боль, седативный эффект, сонливость, выраженное снижение АД, головокружение, астения, брадикардия, сухость во рту, рвота, усталость, боль в эпигастральной области, угнетение дыхания и нарушение сознания. Кроме того, возможны также кратковременное повышение АД, тахикардия и гипергликемия, как было показано в нескольких исследованиях по изучению высоких доз на животных. Лечение Специфического антидота не существует. В случае выраженного снижения АД может потребоваться восстановление объема циркулирующей крови за счет введения жидкости и допамина (инъекционно). Брадикардия может быть купирована атропином (инъекционное введение). В тяжелых случаях передозировки рекомендуется тщательно контролировать нарушения сознания и не допускать угнетения дыхания. Антагонисты альфа-адренорецепторов могут уменьшать или устранять парадоксальные гипертензивные эффекты при передозиро
Лекарственная форма
Круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой бледно-розового цвета с гравировкой "0,2" с одной стороны.
На изломе таблетки белого цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, с дозировкой 0,2 мг содержит:
активное вещество: моксонидин 0,2 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 95,80 мг, повидон - 0,70 мг, кросповидон - 3,00 мг, магния стеарат - 0,30 мг;
оболочка: гипромеллоза - 1,30 мг, этилцеллюлоза - 1,20 мг, макрогол - 0,25 мг, тальк 0,9975 мг, краситель железа оксид красный (Е 172) - 0,0025 мг, титана диоксид (Е 171) - 1,25 мг.
Фармакологическое действие
Моксонидин является гипотензивным средством с центральным механизмом действия. В стволовых структурах мозга (ростральный слой боковых желудочков) моксонидин селективно стимулирует имидазолин-чувствительные рецепторы, принимающие участие в тонической и рефлекторной регуляции симпатической нервной системы. Стимуляция имидазолиновых рецепторов снижает периферическую симпатическую активность и артериальное давление (АД).
Моксонидин отличается от других симпатолитических гипотензивных средств более низким сродством к а2-адренорецепторам, что объясняет меньшую вероятность развития седативного эффекта и сухости во рту.
Прием моксонидина приводит к снижению системного сосудистого сопротивления и АД. Гипотензивный эффект моксонидина подтвержден в двойных слепых, плацебо-контролируемых, рандомизированных исследованиях.
Результаты клинического исследования с участием 42 пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка (ГЛЖ) продемонстрировали, что при сходном снижении артериального давления применение комбинации антагонистов рецепторов к ангиотензину II с моксонидином позволяет в большей степени уменьшить ГЛЖ по сравнению со свободной комбинацией тиазидного диуретика и блокатора "медленных" кальциевых каналов (15 % против 11 %; р < 0,05).
Моксонидин улучшает на 21 % индекс чувствительности к инсулину (в сравнении с плацебо) у пациентов с ожирением, инсулинорезистентностью и умеренной степенью артериальной гипертензии.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь моксонидин быстро и почти полностью абсорбируется в верхних отделах желудочно-кишечного тракта. Абсолютная биодоступность составляет приблизительно 88 %, что указывает на отсутствие значительного эффекта "первичного" прохождения. Время достижения максимальной концентрации - около 1 часа. Прием пищи не оказывает влияния на фармакокинетику препарата.
Распределение
Связь с белками плазмы крови составляет 7,2 %.
Метаболизм
Основной метаболит - дегидрированный моксонидин. Фармакодинамическая активность дегидрированного моксонидина - около 10 % по сравнению с моксонидином.
Выведение
Период полувыведения (Т1/2) моксонидина и метаболита составляет 2,5 и 5 часов соответственно. В течение 24 часов свыше 90 % моксонидина выводится почками (около 78 % - в неизмененном виде и 13 % - в виде дегидриромоксонидина, другие метаболиты в моче не превышают 8 % от принятой дозы). Менее 1 % дозы выводится через кишечник.
Фармакокинетика у пациентов с артериальной гипертензией
По сравнению со здоровыми добровольцами у пациентов с артериальной гипертензией не отмечается изменений фармакокинетики моксонидина.
Фармакокинетика в пожилом возрасте
Отмечены клинически не значимые изменения фармакокинетических показателей моксонидина у пожилых пациентов, вероятно, обусловленные снижением интенсивности его метаболизма и/или несколько более высокой биодоступностью.
Фармакокинетика у детей
Моксонидин не рекомендуется для применения у лиц моложе 18 лет, в связи с чем в этой группе фармакокинетические исследования не проводились.
Фармакокинетика при почечной недостаточности
Выведение моксонидина в значительной степени коррелирует с клиренсом креатинина (КК). У пациентов с умеренной почечной недостаточностью (КК в интервале 30-60 мл/мин) равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т1/2 приблизительно в 2 и 1,5 раза выше, чем у лиц с нормальной функцией почек (КК более 90 мл/мин).
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин) равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т1/2 в 3 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек.
Назначение многократных доз моксонидина приводит к предсказуемой кумуляции в организме пациентов с умеренной и тяжелой почечной недостаточностью.
У пациентов с терминальной почечной недостаточностью (КК менее 10 мл/мин), находящихся на гемодиализе, равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т1/2 соответственно в 6 и 4 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. У пациентов с умеренной почечной недостаточностью максимальная концентрация моксонидина в плазме крови выше в 1,5-2 раза. У пациентов с нарушениями функции почек дозировка должна подбираться индивидуально. Моксонидин в незначительной степени выводится при проведении гемодиализа.
Побочные действия
Наиболее частые побочные эффекты у пациентов, принимающих моксонидин: сухость во рту, головокружение, астения и сонливость. Эти симптомы часто уменьшаются по прошествии первых недель терапии.
У пациентов, принимавших участие в плацебо-контролируемых клинических исследованиях препарата Физиотенз®, отмечены следующие побочные эффекты.
Частота побочных эффектов, приведенных ниже, определялась соответственно следующему: очень часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); включая отдельные сообщения.
Со стороны центральной нервной системы:
Часто: головная боль*, головокружение (вертиго), сонливость.
Нечасто: обморок*.
Со стороны сердечно-сосудистой системы:
Нечасто: выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия*, брадикардия.
Со стороны желудочно-кишечного тракта:
Очень часто: сухость во рту.
Часто: диарея, тошнота, рвота, диспепсия.
Со стороны кожи и подкожных тканей:
Часто: кожная сыпь, зуд.
Нечасто: ангионевротический отек.
Нарушения психики:
Часто: бессонница.
Нечасто: нервозность.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения:
Нечасто: звон в ушах.
Со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани:
Часто: боль в спине.
Нечасто: боль в области шеи.
Общие расстройства и нарушения в месте введения:
Часто: астения.
Нечасто: периферические отеки.
(* - частота сопоставима с плацебо).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В постмаркетинговом наблюдении зафиксированы случаи атриовентрикулярной блокады различной степени тяжести у пациентов, принимающих моксонидин. Связь между приемом препарата Физиотенз® и замедлением атриовентрикулярной проводимости не может быть полностью исключена. Таким образом, при лечении пациентов с вероятной предрасположенностью к развитию атриовентрикулярной блокады рекомендуется соблюдать осторожность.
При необходимости отмены одновременно принимаемых бета-адреноблокаторов и препарата Физиотенз® сначала отменяют бета-адреноблокаторы и лишь через несколько дней Физиотенз®.
В настоящее время нет подтверждений того, что прекращение приема препарата Физиотенз® приводит к повышению АД. Однако не рекомендуется прекращать прием препарата Физиотенз® резко, вместо этого следует постепенно уменьшать дозу препарата в течение двух недель.
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
Исследования влияния препарата на способность управлять автомобилем и другими механизмами не проводились.
Имеются сообщения о сонливости и головокружении в период лечения моксонидином. Это следует учитывать при выполнении вышеуказанных действий.
Показания
Артериальная гипертензия.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к активному веществу и другим компонентам препарата;
синдром слабости синусового узла;
выраженная брадикардия (частота сердечных сокращений (ЧСС) покоя менее 50 уд./мин);
атриовентрикулярная блокада 2-й или 3-й степени;
острая и хроническая сердечная недостаточность;
период лактации;
наследственная непереносимость галактозы, дефицит лактазы или мальабсорбция глюкозы-галактозы;
возраст до 18 лет (в связи с отсутствием данных по безопасности и эффективности).
С осторожностью:
Необходимо соблюдать особую осторожность при применении моксонидина у пациентов с атриовентрикулярной блокадой I степени (риск развития брадикардии); тяжелым заболеванием коронарных сосудов и нестабильной стенокардией (опыт применения недостаточен); почечной недостаточностью.
Моксонидин противопоказан при атриовентрикулярных блокадах II и III степени (см. раздел "Противопоказания").
Беременность и лактация:
Беременность
Клинические данные о применении препарата Физиотенз® у беременных отсутствуют.
В ходе исследований на животных было установлено эмбриотоксическое действие препарата.
Физиотенз® следует назначать беременным только после тщательной оценки соотношения риска и пользы, когда польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Период лактации
Моксонидин проникает в грудное молоко и поэтому не должен назначаться во время кормления грудью.
При необходимости применения препарата Физиотенз® в период лактации грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Совместное применение моксонидина с другими гипотензивными средствами приводит к аддитивному эффекту. Трициклические антидепрессанты могут снижать эффективность гипотензивных средств центрального действия, в связи с чем не рекомендуется их прием совместно с моксонидином.
Моксонидин может усиливать седативное действие трициклических антидепрессантов (необходимо избегать совместного назначения), транквилизаторов, этанола, седативных и снотворных средств. Моксонидин способен умеренно улучшать ослабленные когнитивные функции у пациентов, получающих лоразепам. Моксонидин может усиливать седативный эффект производных бензодиазепина при их одновременном назначении.
Моксонидин выделяется путем канальцевой секреции. Поэтому не исключено его взаимодействие с другими препаратами, выделяющимися путем канальцевой секреции.
(6744)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. У більшості випадків початкова доза препарату Физиотенз® становить 0,2 мг на добу. Максимальна разова доза становить 0,4 мг. Максимальна добова доза, яку слід розділити на 2 прийоми, становить 0,6 мг. Необхідна індивідуальна корекція добової дози залежно від переносимості пацієнтом проведеної терапії. Корекція дози для пацієнтів з печінковою недостатністю не потрібно. Початкова доза для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, - 0,2 мг на добу. У разі необхідності�� і при хорошій переносимості добова доза може бути збільшена до 0,4 мг на добу. Пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується обережний підбір дози, особливо на початку лікування. Початкова доза повинна становити 0,2 мг на добу. У разі необхідності та при гарній переносимості добова доза препарату може бути збільшена максимум до 0,4 мг для пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК більше 30 мл/хв, але менше 60 мл/хв) і 0,3 мг для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв).Передозування
Є повідения про декілька випадків передозування без летального результату, коли одномоментно застосовувалися дози до 19,6 мг. Симптоми: головний біль, седативний ефект, сонливість, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, астенія, брадикардія, сухість у роті, блювання, втома, біль в епігастральній області, пригнічення дихання та порушення свідомості. Крім того, можливі також короткочасне підвищення артеріального тиску, тахікардія і гіперглікемія, як було показано в кількох дослідженнях з вивчення високих доз на тваринах. Лікування Специфічного антидоту не існуєпотребу. У разі вираженого зниження артеріального тиску може знадобитися відновлення обсягу циркулюючої крові за рахунок введення рідини і допаміну (ін'єкційно). Брадикардія може бути купирована атропіном (ін'єкційне введення). У тяжких випадках передозування рекомендується ретельно контролювати порушення свідомості і не допускати пригнічення дихання. Антагоністи альфа-адренорецепторів можуть зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти при передозиро
Лікарська форма
Круглі двоопуклі таблетки, вкритіе плівковою оболонкою блідо-рожевого кольору з гравіюванням "0,2" з одного боку.
На зламі таблетки білого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, з дозуванням 0,2 мг містить:
активна речовина: моксонідин 0,2 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат - 95,80 мг повідон - 0,70 мг, кросповідон - 3,00 мг, магнію стеарат - 0,30 мг;
оболонка: гіпромелоза - 1,30 мг, етилцелюлоза - 1,20 мг, макрогол - 0,25 мг, тальк 0,9975 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) - 0,0025 мг, титану діоксид (Е 171) - 1,25 мг.Фармакологич��ське дія
Моксонідин є гіпотензивним засобом з центральним механізмом дії. У стовбурових структурах мозку (ростральный шар бічних шлуночків) моксонідин селективно стимулює імідазолін-чутливі рецептори, що беруть участь у тонічної і рефлекторної регуляції симпатичної нервової системи. Стимуляція имидазолиновых рецепторів знижує периферичну симпатичну активність і артеріальний тиск (АТ).
Моксонідин відрізняється від інших симпатолитических гіпотензивних засобів з більш низьким��одством до а2-адренорецепторами, що пояснює меншу ймовірність розвитку седативного ефекту і сухості в роті.
Прийом моксонидина призводить до зниження системного судинного опору та артеріального тиску. Гіпотензивний ефект моксонидина підтверджений у подвійних сліпих, плацебо-контрольованих, рандомізованих дослідженнях.
Результати клінічного дослідження за участю 42 пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка (ГЛШ) продемонстрували, що при подібному зниженні артеріального тиску до застосуваннямбинации антагоністів рецепторів до ангіотензину II з моксонидином дозволяє більшою мірою зменшити ГЛШ порівняно з вільної комбінацією тіазидного діуретика і блокатори "повільних" кальцієвих каналів (15 % проти 11 %; р < 0,05).
Моксонідин поліпшує на 21 % індекс чутливості до інсуліну (порівняно з плацебо) у пацієнтів з ожирінням, інсулінорезистентністю і помірним ступенем артеріальної гіпертензії.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину моксонідин швидко і майже повністю абсорбується у��рхних відділах шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить приблизно 88 %, що вказує на відсутність значного ефекту "первинного" проходження. Час досягнення максимальної концентрації - близько 1 години. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику препарату.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми крові становить 7,2 %.
Метаболізм
Основний метаболіт - дегидрированный моксонідин. Фармакодинамічна активність дегидрированного моксонидина - близько 10 % порівняно з мо��сонидином.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) моксонидина і метаболіту становить 2,5 і 5 годин відповідно. Протягом 24 годин понад 90 % моксонидина виводиться нирками (близько 78 % - у незміненому вигляді і 13 % - у вигляді дегидриромоксонидина, інші метаболіти в сечі не перевищують 8 % від прийнятої дози). Менше 1 % дози виводиться через кишечник.
Фармакокінетика у пацієнтів з артеріальною гіпертензією
Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не відзначається змін фармакокінетики моксонидина.
Фармакокінетика в літньому віці
Відзначено клінічно значущі зміни фармакокінетичних показників моксонидина у літніх пацієнтів, ймовірно, обумовлені зниженням інтенсивності його метаболізму і/або декілька більш високою біодоступністю.
Фармакокінетика у дітей
Моксонідин не рекомендується для застосування у осіб молодше 18 років, у зв'язку з чим у цій групі фармакокінетичні дослідження не проводилися.
Фармакокінетика при нирковій недостатності
Виведення моксо��идина в значній мірі корелює з кліренсом креатиніну (КК). У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК в інтервалі 30-60 мл/хв) рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий T1/2 приблизно в 2 і 1,5 рази вище, ніж в осіб з нормальною функцією нирок (КК більше 90 мл/хв).
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий Т1/2 в 3 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
Призначення багаторазових доз моксонидина призводить до предсказуемой кумуляції в організмі пацієнтів з помірною і тяжкою нирковою недостатністю.
У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв), які знаходяться на гемодіалізі, рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий Т1/2 відповідно в 6 і 4 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю максимальна концентрація моксонидина в плазмі крові вище в 1,5-2 рази. У пацієнтів з порушеннями функції нирок доза повинна підбиратися індивідуально. Моксонидін незначною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Побічні дії
Найбільш часті побічні ефекти у пацієнтів, які приймали моксонідин: сухість у роті, запаморочення, астенія, сонливість. Ці симптоми часто зменшуються після перших тижнів терапії.
У пацієнтів, які приймали участь у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях препарату Физиотенз®, відзначені такі побічні ефекти.
Частота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступного: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); включаючи окремі повідомлення.
З боку центральної нервової системи:
Часто: головний біль*, запаморочення (вертиго), сонливість.
Нечасто: запаморочення*.
З боку серцево-судинної системи:
Нечасто: виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія*, брадикардія.
З боку шлунково-кишкового тракту:
Дуже часто: сухість у роті.
Часто: діарея, нудота, блювання, диспепсія.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
Часто: шкірний з��пь, свербіж.
Нечасто: ангіоневротичний набряк.
Порушення психіки:
Часто: безсоння.
Нечасто: нервозність.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення:
Нечасто: дзвін у вухах.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
Часто: біль у спині.
Нечасто: біль в області шиї.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
Часто: астенія.
Нечасто: периферичні набряки.
(* - частота порівнянна з плацебо).Особливості продажу
рецептурніОсіб��е умови
У постмаркетинговому спостереженні зафіксовані випадки атріовентрикулярної блокади різного ступеня тяжкості у пацієнтів, які приймали моксонідин. Зв'язок між прийомом препарату Физиотенз® і уповільненням атріовентрикулярної провідності не може бути повністю виключена. Таким чином, при лікуванні пацієнтів з імовірною схильністю до розвитку атріовентрикулярної блокади рекомендується дотримуватися обережності.
При необхідності відміни одночасно прийнятих бета-адреноблокаторів і препарату Физиотенз® сн��чатку скасовують бета-адреноблокатори і лише через кілька днів Физиотенз®.
В даний час немає підтверджень того, що припинення прийому препарату Физиотенз® призводить до підвищення артеріального тиску. Однак не рекомендується припиняти прийом препарату Физиотенз® різко, замість цього слід поступово зменшувати дозу препарату протягом двох тижнів.
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилися.
Є повідоня про сонливості і запаморочення у період лікування моксонидином. Це слід враховувати при виконанні вищевказаних дій.Свідчення
Артеріальна гіпертензія.Протипоказання
Підвищена чутливість до активної речовини та інших компонентів препарату;
синдром слабкості синусового вузла;
виражена брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) спокою менше 50 уд./хв);
атріовентрикулярна блокада 2-ї або 3-го ступеня;
гостра та хронічна серцева недостатність;
період лактації;
r /> спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або мальабсорбція глюкози-галактози;
вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних з безпеки й ефективності).
З обережністю:
Необхідно дотримуватись особливої обережності при застосуванні моксонидина у пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою I ступеня (ризик розвитку брадикардії); важким захворюванням коронарних судин і нестабільною стенокардією (досвід застосування недостатній); нирковою недостатністю.
Моксонідин протипоказаний при атрі��вентрикулярных блокадах II і III ступеня (див. розділ "Протипоказання").
Вагітність та лактація:
Вагітність
Клінічні дані про застосування препарату Физиотенз® у вагітних відсутні.
У ході досліджень на тваринах було встановлено ембріотоксичну дію препарату.
Физиотенз® слід призначати вагітним тільки після ретельної оцінки співвідношення ризику і користі, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Період лактації
Моксонідин проникає в гр��дное молоко і тому не повинен призначатися під час годування груддю.
При необхідності застосування препарату Физиотенз® в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
Спільне застосування моксонидина з іншими гіпотензивними засобами призводить до аддитивному ефекту. Трициклічні антидепресанти можуть знижувати ефективність гіпотензивних засобів центральної дії, у зв'язку з чим не рекомендується їх прийом спільно з моксонидином.
Моксонідин може посилювати седативное дію трициклічних антидепресантів (необхідно уникати спільного призначення), транквілізаторів, етанолу, седативних та снодійних засобів. Моксонідин здатний помірно покращувати ослаблені когнітивні функції у пацієнтів, які отримують лоразепам. Моксонідин може посилювати седативний ефект похідних бензодіазепіну при їх одночасному призначенні.
Моксонідин виділяється шляхом канальцевої секреції. Тому не виключено його взаємодію з іншими препаратами, що виділяються шляхом канальцевої секреції.