Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Финлепсин ретард 0,4 n50 табл пролонг

625 грн
665 грн
Рейтинг: 66 (4.9) 5
Артикул: =403535
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Таблетки принимают внутрь во время или после еды, запивая достаточным количеством жидкости. При необходимости таблетки (а также ее половину или четверть) можно предварительно растворить в воде или в соке (при этом сохраняется способность к пролонгированному высвобождению действующего вещества). Средний диапазон доз составляет 400-1200 мг/, кратность приема - 1-2 Максимальная суточная доза - 1600 мг. При эпилепсии в тех случаях, когда это возможно, препарат Финлепсин® ретард следует назначать в виде монотерапии. Лечение начинают с применения небольшой суточной дозы, которую в последующем медленно повышают до достижения оптимального эффекта. Присоединение препарата Финлепсин® ретард к уже проводящейся противоэпилептической терапии следует проводить постепенно, при этом дозы применяемых препаратов не меняют или, при необходимости, корректируют. При пропуске приема очередной дозы препарата следует принять пропущенную дозу сразу, как только это заметили, при этом нельзя принимать двойную дозу препарата. Для взрослых начальная доза составляет 200-400 мг/, затем дозу медленно повышают до достижения оптимального терапевтического эффекта. Поддерживающая доза составляет 800-1200 мг/ (в 1-2 приема). Начальная доза для детей в возрасте от 6 до 15 лет - 200 мг/, затем дозу постепенно повышают на 100 мг/ до достижения оптимального эффекта. Поддерживающие дозы для детей в возрасте 6-10 лет - 400-600 мг/ (в 2 приема), для детей в возрасте 11-15 лет - 600-1000 мг/ (в 2 приема). Рекомендуется следующая схема дозирования. Возраст Начальная доза Поддерживающая доза Дети от 6 до 10 лет по 200 мг вечером по 200 мг утром и по 200-400 мг вечером Дети от 11 до 15 лет по 200 мг вечером по 200-400 мг утром и по 400-600 мг вечером Взрослые по 200-300 мг вечером по 200-600 мг утром и по 400-600 мг вечером Длительность применения зависит от показания и индивидуальной реакции больного на препарат. Решение о переводе больного на применение препарата Финлепсин® ретард, длительности его применения или отмене лечения принимается врачом индивидуально. Дозу препарата можно снизить или совсем отменить не раньше, чем после 2-3-летнего полного отсутствия припадков. Отмену препарата проводят постепенно, снижая дозу в течение 1-2 лет, под контролем ЭЭГ. При этом у детей при снижении суточной дозы следует учитывать увеличение массы тела с возрастом. При невралгии тройничного нерва, идиопатической глоссофарингеальной невралгии начальная доза составляет 200-400 мг/ в 2 приема. Начальную дозу повышают вплоть до полного исчезновения болей, в среднем до 400-800 мг/ После этого у определенной части пациентов терапию можно продолжать в более низкой поддерживающей дозой 400 мг/

Лекарственная форма

Таблетки пролонгированного действия от белого до белого с желтоватым оттенком цвета, округлые, плоские, со скошенными краями, с крестообразными линиями разлома на обеих сторонах и 4-мя зарубками на боковой поверхности.

Состав

Одна таблетка ретард содержит 400 мг действующего вещества карбамазепина и вспомогательные вещества: аммония метакрилата сополимер тип В (содержит сорбиновую кислоту и натрия гидрооксид), глицерола триацетат, тальк, метакриловой кислоты - этилакрила сополимер (содержит натрия лаурил сульфат и полисорбат 80), микрокристаллическая целлюлоза, кросповидон, коллоидный безводный оксид кремния, магния стеарат.

Фармакологическое действие

Противоэпилептический препарат (производное дибензазепина). Оказывает также антидепрессивное, антипсихотическое и антидиуретическое действие, обладает анальгезирующим эффектом у больных с невралгией. Механизм действия связан с блокадой потенциал-зависимых натриевых каналов, что приводит к стабилизации мембраны перевозбужденных нейронов, ингибированию возникновения серийных разрядов нейронов и снижению синаптического проведения импульсов. Предотвращает повторное образование Nа+-зависимых потенциалов действия в деполяризованных нейронах. Снижает высвобождение глутамата (аминокислоты с возбуждающими нейромедиаторными свойствами), повышает сниженный порог судорожной готовности и, таким образом, уменьшает риск развития эпилептического приступа. Увеличивает транспорт ионов калия, модулирует потенциал-зависимые кальциевые каналы, что также может вносить вклад в противосудорожное действие препарата. Эффективен при фокальных (парциальных) эпилептических приступах (простых и комплексных), сопровождающихся или не сопровождающихся вторичной генерализацией, при генерализованных тонико-клонических эпилептических приступах, а также при комбинации указанных типов приступов (обычно неэффективен при малых приступах, абсансах и миоклонических приступах).

У пациентов с эпилепсией (в особенности у детей и подростков) отмечено положительное влияние на симптомы тревожности и депрессии, а также снижение раздражительности и агрессивности. Влияние на когнитивную функцию и психомоторные показатели зависит от дозы.

Начало противосудорожного эффекта варьирует от нескольких часов до нескольких дней (иногда до 1 месяца вследствие аутоиндукции метаболизма).

При эссенциальной и вторичной невралгии тройничного нерва в большинстве случаев предупреждает появление болевых приступов. Ослабление болей при невралгии тройничного нерва отмечается через 8-72 ч.

При синдроме алкогольной абстиненции повышает порог судорожной готовности (который при данном состоянии обычно снижен) и уменьшает выраженность клинических проявлений синдрома (повышенная возбудимость, тремор, нарушения походки).

Антипсихотическое (антиманиакальное) действие развивается через 7-10 дней, что может быть обусловлено угнетением метаболизма допамина и норадреналина.

Пролонгированная лекарственная форма обеспечивает поддержание более стабильной концентрации карбамазепина в крови при приеме 1-2

Фармакокинетика

Всасывание

При приеме препарата внутрь карбамазепин медленно, но практически полностью абсорбируется из ЖКТ (прием пищи существенно не влияет на скорость и степень абсорбции).

После однократного приема в дозе 400 мг Сmax достигается через 32 ч и составляет в среднем около 2.5 мкг/мл.

Распределение

Css в плазме достигается через 1-2 недели постоянного приема (скорость достижения зависит от индивидуальных особенностей метаболизма: аутоиндукция ферментных систем печени, гетероиндукция другими одновременно применяемыми лекарственными средствами, а также от состояния больного, дозы препарата и длительности лечения). Наблюдаются существенные межиндивидуальные различия в величине Css в терапевтическом диапазоне: у большинства больных эти значения колеблются от 4 до 12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). Концентрации карбамазепин-10,11-эпоксида (фармакологически активного метаболита) составляют около 30% от концентрации карбамазепина.

Связывание с белками плазмы у детей - 55-59%, у взрослых - 70-80%. Кажущийся Vd - 0.8-1.9 л/кг. В спинно-мозговой жидкости и слюне создаются концентрации пропорциональные количеству несвязанного с белками активного вещества (20-30%). Проникает через плацентарный барьер и выделяется с грудным молоком (концентрация составляет 25-60% от таковой в плазме крови).

Метаболизм

Метаболизируется в печени, преимущественно по эпоксидному пути, с образованием главных метаболитов: активного - карбамазепин-10,11-эпоксида и неактивного конъюгата с глюкуроновой кислотой. Основным изоферментом, обеспечивающим биотрансформацию карбамазепина в карбамазепин-10,11-эпоксид, является изофермент 3А4 цитохрома Р450. В результате этих метаболических реакций образуется также и малоактивный метаболит 9-гидрокси-метил-10-карбамоилакридан. Карбамазепин может индуцировать собственный метаболизм.

Выведение

Т1/2 после однократного приема внутрь составляет 60-100 ч (в среднем около 70 ч), при продолжительном приеме Т1/2 уменьшается за счет аутоиндукции ферментных систем печени. После однократного приема внутрь 72% принятой дозы выводится с мочой и 28% с калом; при этом около 2% выводятся с мочой в виде неизмененного карбамазепина, около 1% — в виде 10,11- эпоксидного метаболита.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

Нет данных, свидетельствующих о том, что фармакокинетика карбамазепина меняется у пациентов пожилого возраста.

Побочные действия

При оценке частоты встречаемости различных побочных реакций использованы следующие критерии: очень часто (?10%), часто (?1%, но <10%), иногда (?0.1%, но <1%), редко (?0.01%, но <0.1%), очень редко (<0.01%).

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - головокружение, атаксия, сонливость, общая слабость, головная боль, парез аккомодации; иногда - аномальные непроизвольные движения (например, тремор, "порхающий" тремор, дистония, тики), нистагм; редко - галлюцинации (зрительные или слуховые), депрессия, снижение аппетита, беспокойство, агрессивное поведение, психомоторное возбуждение, дезориентация, активация психоза, орофациальная дискинезия, глазодвигательные нарушения, нарушения речи (например, дизартрия или невнятная речь), хореоатетоидные расстройства, периферический неврит, парестезии, мышечная слабость и парезы. Роль карбамазепина в развитии ЗНС, особенно в сочетании с нейролептиками, остается невыясненной.

Развитие побочных эффектов со стороны ЦНС может быть следствием относительной передозировки препарата или значительных колебаний концентрации карбамазепина в плазме крови.

Аллергические реакции: часто - крапивница; иногда - эритродермия, мультиорганные реакции гиперчувствительности замедленного типа с лихорадкой, кожными высыпаниями, васкулитом (в т.ч. узловатая эритема, как проявление кожного васкулита), лимфаденопатией, признаками, напоминающими лимфому, артралгиями, лейкопенией, эозинофилией

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Препарат следует применять только при условии регулярного врачебного контроля.

Монотерапию эпилепсии начинают с назначения препарата в низких дозах, постепенно повышая их до достижения желаемого терапевтического эффекта.

В некоторых случаях лечение противоэпилептическими препаратами сопровождалось возникновением сиуцидальных попыток и намерений. это было также подтверждено при проведении мета-анализа рандомизированных клинических испытаний с применением противоэпилептических средств. Поскольку механизм возникновения сиуцидальных попыток при использовании противоэпилептических препаратов не известен, нельзя исключить их возникновение и при лечении препаратом Финлепсин® ретард. Пациентов и обслуживающий персонал нужно предупредить о необходимости следить за появлением сиуцидальных мыслей, поведения, и в случае возникновения симптомов немедленно обращаться за медицинской помощью.

Целесообразно определять концентрацию карбамазепина в плазме с целью подбора оптимальной дозы, в особенности при комбинированной терапии. В отдельных случаях необходимая для лечения доза может значительно отклоняться от рекомендуемой начальной и поддерживающей дозы, например, из-за ускоренного метаболизма в связи с индукцией микросомальных ферментов печени или в результате взаимодействия лекарственных средств при комбинированной терапии.

Препарат Финлепсин® ретард не следует комбинировать с седативно-гипнотическими средствами. При необходимости его можно сочетать с другими веществами, применяемыми для лечения алкогольной абстиненции.

При переводе больного на карбамазепин следует постепенно снижать дозу ранее назначенного противоэпилептического средства вплоть до его полной отмены. Внезапное прекращение приема карбамазепина может спровоцировать эпилептические приступы. Если необходимо резко прервать лечение, следует перевести больного на другое противоэпилептическое средство под прикрытием показанного в таких случаях препарата (например, диазепама в/в или ректально, или фенитоина в/в).

Описано несколько случаев рвоты, диареи и/или пониженного питания, судорог и/или угнетения дыхания у новорожденных, матери которых принимали карбамазепин одновременно с другими противосудорожными препаратами (возможно, эти реакции представляют собой проявления у новорожденных синдрома отмены).

Следует иметь в виду, что карбамазепин может отрицательно влиять на надежность пероральных контрацептивных препаратов, поэтому женщинам репродуктивного возраста в период лечения следует применять альтернативные методы предохранения от беременности (вероятны межменструальные кровотечения у женщин при одновременном применении пероральных контрацептивов).

Перед назначением карбамазепина и в процессе лечения необходим контроль показателей функции печени, особенно у пациентов, в анамнезе которых имеются сведения о заболеваниях печени, а также у лиц пожилого возраста.

Показания

— эпилепсия: первично-генерализованные припадки (за исключением абсансов), парциальные формы эпилепсии (простые и сложные припадки), вторично-генерализованные припадки;

— невралгия тройничного нерва;

— идиопатическая невропатия языкоглоточного нерва;

— боли при диабетической полиневропатии;

— эпилептиформные судороги при рассеянном склерозе, спазмы лицевых мышц при невралгии тройничного нерва, тонические судороги, пароксизмальная дизартрия и атаксия, пароксизмальные парестезии и приступы боли;

— синдром алкогольной абстиненции (тревога, судороги, гипервозбудимость, нарушения сна);

— психотические расстройства (аффективные и шизоаффективные расстройства, психозы, нарушения функции лимбической системы).

Противопоказания

— нарушения костномозгового кроветворения (анемия, лейкопения);

— AV-блокада;

— острая перемежающаяся порфирия (в т.ч. в анамнезе);

— одновременное применение с препаратами лития и ингибиторами МАО;

— повышенная чувствительность к карбамазепину и другим компонентам препарата и трициклическим антидепрессантам.

С осторожностью препарат следует применять при декомпенсированной хронической сердечной недостаточности, при нарушении функции печени и/или почек, у пациентов пожилого возраста, у больных активным алкоголизмом (усиливается угнетение ЦНС, усиливается метаболизм карбамазепина), при гипонатриемии разведения (синдром гиперсекреции АДГ, гипопитуитаризм, гипотиреоз, недостаточность коры надпочечников), при угнетении костномозгового кроветворения на фоне приема препаратов (в анамнезе), при гиперплазии предстательной железы, повышении внутриглазного давления; при одновременном применении с седативными и снотворными лекарственными препаратами.

Лекарственное взаимодействие

При одновременном применении с ингибиторами изофермента CYP3A4 возможно повышение концентрации карбамазепина в плазме крови и развитие побочных реакций.

Совместное применение с индукторами изофермента CYP3A4 может привести к ускорению метаболизма и снижению концентрации карбамазепина в плазме крови и уменьшению терапевтического эффекта. Напротив, их отмена может снижать скорость биотрансформации карбамазепина и приводить к повышению его концентрации.

При совместном применении концентрацию карбамазепина в плазме повышают верапамил, дилтиазем, фелодипин, декстропропоксифен, вилоксазин, флуоксетин, флувоксамин, циметидин, ацетазоламид, даназол, дезипрамин, никотинамид (у взрослых, только в высоких дозах); макролиды (эритромицин, джозамицин, кларитромицин, тролеандомицин); азолы (итраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, изониазид, пропоксифен


(3251)


Дозування

Таблетки приймають внутрішньо під час або після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. При необхідності таблетки (а також її половину або чверть) можна попередньо розчинити у воді або соку (при цьому зберігається здатність до пролонгованого вивільнення діючої речовини). Середній діапазон доз становить 400-1200 мг, кратність прийому - 1-2 Максимальна добова доза - 1600 мг. При епілепсії у тих випадках, коли це можливо, препарат Фінлепсин® ретард слід призначати у вигляді монотерапії. Лікування починають з застосування невеликої добової дози, яку в подальшому повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Приєднання препарату Фінлепсин® ретард до вже проводиться протиепілептичної терапії слід проводити поступово, при цьому дози препаратів, що застосовуються, не змінюють або, при необхідності, коригують. При пропуску прийому чергової дози препарату слід прийняти пропущену дозу одразу, як тільки це помітили, при цьому не можна приймати подвійну дозу препарату. Для дорослих початкова доза становить 200-400 мг/, потім дозу повільно підвищують до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза становить 800-1200 мг/ (в 1-2 прийоми). Початкова доза для дітей у віці від 6 до 15 років - 200 мг, потім дозу поступово підвищують на 100 мг, до досягнення оптимального ефекту. Підтримуючі дози для дітей віком 6-10 років - 400-600 мг/ (у 2 прийоми), для дітей у віці 11-15 років - 600-1000 мг/ (у 2 прийоми). Рекомендується така схема дозування. Вік Початкова доза Підтримуюча доза Діти від 6 до 10 років-по 200 мг ввечері по 200 мг вранці та по 200-400 мг ввечері Діти від 11 до 15 років по 200 мг ввечері по 200-400 мг вранці та по 400-600 мг ввечері Дорослі по 200-300 мг ввечері по 200-600 мг вранці та по 400-600 мг ввечері Тривалість застосування залежить від показання та індивідуальної реакції хворого на препарат. Рішення про переведення хворого на застосування препарату Фінлепсин® ретард, тривалості його застосування або скасування лікування приймається лікарем індивідуально. Дозу препарату можна знизити або зовсім відмінити не раніше, ніж після 2-3-річної повної відсутності припадків. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом��ие 1-2 років, під контролем ЕЕГ. При цьому у дітей при зниженні добової дози слід враховувати збільшення маси тіла з віком. При невралгії трійчастого нерва, ідіопатичною глоссофарингеальной невралгії початкова доза становить 200-400 мг у 2 прийоми. Початкову дозу підвищують аж до повного зникнення болю у середньому до 400-800 мг/ Після цього у певної частини пацієнтів терапію можна продовжувати більш низькою підтримуючою дозою 400 мг/

Лікарська форма

Таблетки пролонгованої дії від білого до білого з жовтуватим про��відтінком кольору, округлі, пласкі, зі скошеними краями, з хрестоподібними лініями розлому з обох боків та 4-ма карбами на бічній поверхні.

Склад

Одна таблетка ретард містить 400 мг діючої речовини карбамазепіну і допоміжні речовини: амонію метакрилату сополімер тип В (містить сорбінову кислоту і натрію гідроксид), гліцеролу триацетат, тальк, метакрилової кислоти - этилакрила сополімер (містить натрію лаурил сульфат і полісорбат 80), целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, оксид колоїдний безводний кремния, магнію стеарат.

Фармакологічна дія

Протиепілептичний препарат (похідне дибензазепина). Надає антидепресивну, антипсихотичну і антидіуретична дія, має аналгетичну ефектом у хворих з невралгією. Механізм дії пов'язаний з блокадою потенціал-залежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації мембрани перевозбужденных нейронів, інгібування виникнення серійних розрядів нейронів і зниження синаптичного проведення імпульсів. Запобігає повторне утворення N��+-залежних потенціалів дії у деполяризованих нейронах. Знижує вивільнення глутамату (амінокислоти з збудливими нейромедиаторными властивостями), підвищує знижений поріг судомної готовності і, таким чином, зменшує ризик розвитку епілептичного нападу. Збільшує транспорт іонів калію, модулює потенціал-залежні кальцієві канали, що також може вносити внесок у протисудомну дію препарату. Ефективний при фокальних (парціальних) епілептичних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападах, а також при комбінації вказаних типів нападів (зазвичай неефективний при малих нападах, абсансах та міоклонічних нападах).

У пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей і підлітків) відзначено позитивний вплив на симптоми тривожності і депресії, а також зменшення дратівливості та агресивності. Вплив на когнітивну функцію і психомоторні показники залежить від дози.

Початок противосудорожногпро ефекту варіює від декількох годин до декількох днів (іноді до 1 місяця внаслідок аутоіндукції метаболізму).

При есенціальній і вторинній невралгії трійчастого нерва в більшості випадків попереджає появу больових нападів. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 ч.

При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності (який при цьому стані зазвичай знижений) і зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, ��арушения ходи).

Антипсихотична (антиманиакальное) дія розвивається через 7-10 днів, що може бути обумовлено пригніченням метаболізму допаміну і норадреналіну.

Пролонгована лікарська форма забезпечує підтримання стабільної концентрації карбамазепіну в крові при прийомі 1-2

Фармакокінетика

Всмоктування

При прийомі препарату внутрішньо карбамазепін повільно, але практично повністю абсорбується з ШКТ (прийом їжі істотно не впливає на швидкість і ступінь абсорбції).

Після однокра��ного прийому в дозі 400 мг Смах досягається через 32 год і становить у середньому близько 2.5 мкг/мл

Розподіл

Css в плазмі досягається через 1-2 тижні постійного прийому (швидкість досягнення залежить від індивідуальних особливостей метаболізму: аутоіндукція ферментних систем печінки, гетероіндукція іншими одночасно застосовуваними лікарськими засобами, а також від стану хворого, дози препарату і тривалості лікування). Спостерігаються суттєві міжіндивідуальні відмінності у величині Css у терапевтичному діапазоні: у більшість��ства хворих ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). Концентрації карбамазепін-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) становлять близько 30% від концентрації карбамазепіну.

Зв'язування з білками плазми у дітей - 55-59%, у дорослих - 70-80%. Здається Vd - 0.8-1.9 л/кг. В спинно-мозковій рідині і слині створюються концентрації пропорційні кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком (концентрація становить 25-60% від такої в плазмі кров��).

Метаболізм

Метаболізується в печінці, переважно за эпоксидному шляху, з утворенням головних метаболітів: активного - карбамазепін-10,11-епоксиду і неактивного кон'югата з глюкуроновою кислотою. Основним ізоферментом, який забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є ізофермент 3А4 цитохрому Р450. Внаслідок цих метаболічних реакцій утворюється також і малоактивний метаболіт 9-гідрокси-метил-10-карбамоілакридан. Карбамазепін може індукувати власний метаболізм.

Вив��ження

Т1/2 після одноразового прийому внутрішньо становить 60-100 год (у середньому близько 70 год), при тривалому прийомі Т1/2 зменшується за рахунок аутоіндукції ферментних систем печінки. Після одноразового прийому внутрішньо 72% дози виводиться з сечею і 28% з калом; при цьому близько 2% виводиться з сечею у вигляді незміненого карбамазепіну, приблизно 1% — у вигляді 10,11 - епоксидного метаболіту.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Немає даних, що свідчать про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів літнього віку):ста.

Побічні дії

При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використані такі критерії: дуже часто (?10%), часто (?1%, але <10%), іноді (?0.1%, але <1%), рідко (?0.01%, але <0.1%), дуже рідко (<0.01%).

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість, головний біль, парез акомодації; іноді - аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, "пурхаючий" тремор, дистонія, тікі), ністагм; рідко - галюцинації (зорові або слухові), депресія, зниження аппетіта, неспокій, агресивна поведінка, психомоторне збудження, дезорієнтація, активація психозу, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія або невиразна мова), хореоатетоїдні розлади, периферичний неврит, парестезії, м'язова слабкість і парези. Роль карбамазепіну у розвитку ЗНС, особливо в поєднанні з нейролептиками, залишається нез'ясованою.

Розвиток побічних ефектів з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних кількістьебаний концентрації карбамазепіну в плазмі крові.

Алергічні реакції: часто - кропив'янка; іноді - еритродермія, мультиорганные реакції гіперчутливості уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипаннями, васкулітом (у т. ч. вузлувата еритема, як прояв шкірного васкуліту), лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією, еозинофілією

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Препарат слід застосовувати тільки за умови регулярного лікарського контролю.

Монотерапію епілепсії починають з призначення препарату у низьких доз, поступово підвищуючи їх до досягнення бажаного терапевтичного ефекту.

У деяких випадках лікування протиепілептичними препаратами супроводжувалося виникненням сиуцидальных спроб і намірів. це було також підтверджено при проведенні мета-аналізу рандомізованих клінічних випробувань із застосуванням протиепілептичних засобів. Оскільки механізм виникнення сиуцидальных спроб при використанні протиепілептичних препаратів не відомий, не можна виключити їх виникнення і при лікуванні препаратом Фінлепсин® ретард. Пацієнтів та обслуговуючий персонал потрібно попередити про необхідність стежити за появою сиуцидальных думок, поведінки, і у разі виникнення симптомів негайно звертатися за медичною допомогою.

Доцільно визначати концентрацію карбамазепіну в плазмі з метою підбору оптимальної дози, особливо при комбінованій терапії. В окремих випадках необхідна для лікування доза може значно відхилятися від рекомендованої початкової і підтримання кліматичних умов��живающей дози, наприклад, через прискорений метаболізм у зв'язку з індукцією мікросомальних ферментів печінки або в результаті взаємодії лікарських засобів при комбінованій терапії.

Препарат Фінлепсин® ретард не слід комбінувати із седативно-гіпнотичними засобами. При необхідності його можна поєднувати з іншими речовинами, що застосовуються для лікування алкогольної абстиненції.

При переведенні хворого на карбамазепін слід поступово знижувати дозу раніше призначеного протиепілептичного засобу аж ��про його повного скасування. Раптове припинення прийому карбамазепіну може спровокувати епілептичні напади. Якщо необхідно різко перервати лікування, слід перевести хворого на інший протиепілептичний засіб під прикриттям показаного у таких випадках препарату (наприклад, діазепаму в/в або ректально, або фенітоїну в/в).

Описано кілька випадків блювання, діареї та/або зниженого харчування, судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали карбамазепін одночасно з іншими протисудомними пре��аратами (можливо, ці реакції являють собою прояви у новонароджених синдрому відміни).

Слід мати на увазі, що карбамазепін може негативно впливати на надійність пероральних контрацептивних препаратів, тому жінкам репродуктивного віку в період лікування слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності (вірогідні міжменструальні кровотечі у жінок при одночасному застосуванні пероральних контрацептивів).

Перед призначенням карбамазепіну і в процесі лікування необхідний контрконтроль показників функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у осіб похилого віку.

Свідчення

— епілепсія: первинно-генералізовані припадки (за винятком абсансів), парціальні форми епілепсії (прості і складні напади), вторинно-генералізовані припадки;

— невралгія трійчастого нерва;

— ідіопатична невропатія язикоглоткового нерва;

— болі при діабетичній поліневропатії;

— епілептиформні судоми при розсіяному склерозі, спазми лицьових м'язів при невралгії трійчастого нерва, тонічні судоми, пароксизмальна дизартрія й атаксія, пароксизмальні парестезії та напади болю;

— синдром алкогольної абстиненції (тривога, судоми, гіперзбудливість, порушення сну);

— психотичні розлади (афективні і шизоаффективные розлади, психози, порушення функції лімбічної системи).

Протипоказання

— порушення кістковомозкового кровотворення (анемія, лейкопенія);

— AV-блокада;

— гостра переміжна порфірія (у т.ч. в анамн��зе);

— одночасне застосування з препаратами літію та інгібіторами МАО;

— підвищена чутливість до карбамазепіну та інших компонентів препарату та трициклічних антидепресантів.

З обережністю слід застосовувати препарат при декомпенсованої хронічної серцевої недостатності, при порушенні функції печінки і/або нирок, у пацієнтів похилого віку, хворих активним алкоголізмом (посилюється пригнічення ЦНС, посилюється метаболізм карбамазепіну), при гіпонатріємії розведення (синдром гіперсекреції АДГ, гипопитуитаризм, гіпотиреоз, недостатність кори надниркових залоз), при пригнічення кістковомозкового кровотворення на тлі прийому препаратів (в анамнезі), при гіперплазії передміхурової залози, підвищення внутрішньоочного тиску; при одночасному застосуванні з седативними і снодійними лікарськими препаратами.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 можливе підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі крові та розвитку побічних реакцій.

Спільне застосування з індук��орами ізоферменту CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму і зниження концентрації карбамазепіну у плазмі крові і зменшення терапевтичного ефекту. Навпаки, їх скасування може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і призводити до підвищення його концентрації.

При одночасному застосуванні концентрацію карбамазепіну в плазмі підвищують верапаміл, дилтіазем, фелодипін, декстропропоксифен, вилоксазин, флуоксетин, флувоксамін, циметидин, ацетазоламід, даназол, дезипрамин, нікотинамід (у дорослих, тільки у високих дозах); макроліди (еритроміцин, джозамицин, кларитроміцин, тролеандомицин); азоли (ітраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, ізоніазид, пропоксифен
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Диабетон мв 0,06 n30 табл с модиф высвоб
0 грн
756 грн
Эутирокс 150мкг n100 табл
0 грн
566 грн
Артра 0,5+0,5 n120 табл п/о
0 грн
2 610 грн
Акатинол мемантин 0,02 n98 табл п/о
0 грн
10 970 грн
Депакин хроно 0,3 n100 табл пролонг п/о
0 грн
1 820 грн
Кеппра 0,5 n60 табл п/о
0 грн
4 826 грн
Конвулекс 0,5 n50 табл пролонг п/о
0 грн
1 024 грн
Мексидол 0,125 n50 табл п/о \ Мексидол Форте 250мг №40 таблетки 413357 743 грн
877 грн
797 грн
Сейзар 0,1 n30 табл
0 грн
932 грн
Лив-52 n100 табл
237 грн
216 грн
Нольпаза 0,04 n14 табл п/о
0 грн
660 грн
Урсосан 0,25 n100 капс
0 грн
2 334 грн
Фосфоглив УРСО, капсулы 35 мг+250 мг 50 шт
1 200 грн
1 092 грн
Аторвастатин 0,02 n30 табл п/о
0 грн
556 грн
Диакарб 0,25 n30 табл
0 грн
680 грн
Компливит с пониж содерж сахара n60 табл плен/о
0 грн
594 грн
Гепатрин n60 капс
0 грн
984 грн
Расторопша n50 табл (парафарм)
0 грн
452 грн
Лейкопластырь 2х500 /картон упак/верофарм
0 грн
420 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка