Дозировка
При лечении депрессий рекомендуемая начальная доза составляет 50 мг или 100 мг 1 раз/, вечером. Повышение дозы следует проводить постепенно. Эффективную дозу, составляющую обычно 100 мг/, подбирают индивидуально в зависимости от реакции больного на лечение. Суточная доза может достигать 300 мг. Дозы более 150 мг/ следует распределять на несколько приемов. В соответствии с официальными рекомендациями ВОЗ лечение антидепрессантами следует продолжать, по крайней мере, в течение 6 месяцев после излечения депрессивного эпизода. Для профилактики рецидивов депрессии Феварин рекомендуется назначать в дозе 100 мг 1 раз/ При лечении обсессивно-компульсивных расстройств рекомендуемая начальная доза составляет 50 мг/ в течение 3-4 дней. Повышение дозы следует проводить постепенно до достижения эффективной суточной дозы, которая составляет, как правило, 100-300 мг. Максимальная эффективная доза для взрослых составляет 300 мг/ Дозы до 150 мг можно принимать 1 раз/, желательно вечером. Дозы более 150 мг/ рекомендуется распределять на 2 или 3 приема. Для детей старше 8 лет и подростков начальная доза составляет 25 мг/ на 1 прием. Поддерживающая доза - 50-200 мг/ Максимальная суточная доза составляет 200 мг. Дозы более 100 мг/ рекомендуется распределять на 2 или 3 приема. При развитии адекватного терапевтического эффекта лечение может быть продолжено индивидуально подобранной суточной дозой. Если улучшение не будет достигнуто через 10 недель лечения, Феварин следует отменить. Учитывая, что обсессивно-компульсивные расстройства носят хронический характер, можно считать целесообразным продление курса лечения Феварином более 10 недель у больных с адекватным терапевтическим эффектом. Подбор минимальной эффективной поддерживающей дозы следует проводить индивидуально и с осторожностью. Некоторые клиницисты рекомендуют проведение сопутствующей психотерапии у больных с хорошим эффектом фармакотерапии. При печеночной или почечной недостаточности лечение следует начинать с наименьшей дозы под строгим контролем врача. Таблетки Феварина следует принимать не разжевывая и запивая небольшим количеством воды.
Передозировка
наиболее характерны тошнота, рвота, диарея, сонливость, головокружение. Имеются сообщения о нарушениях сердечной деятельности (тахикардия, брадикардия, артериальная гипотензия), нарушениях функции печени, судорогах, коме.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой
Состав
флувоксамина малеат 50 мг
Вспомогательные вещества: маннитол (152 мг), крахмал кукурузный, крахмал прежелатинизированный, натрия стеарилфумарат, кремния диоксид коллоидный.
Состав оболочки таблеток: гипромеллоза, макрогол 6000, тальк, титана диоксид (Е171).
Фармакологическое действие
Антидепрессант. Механизм действия связан с избирательным ингибированием обратного захвата серотонина нейронами головного мозга и характеризуется минимальным влиянием на норадренергическую передачу. Феварин обладает слабой способностью связываться с альфа- и бета-адренорецепторами, гистаминовыми, м-холинорецепторами, допаминовыми и серотониновыми рецепторами.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь Феварин полностью абсорбируется из ЖКТ. Cmax в плазме крови достигается через 3-8 ч. Абсолютная биодоступность составляет 53% после первичного метаболизма в печени. Одновременный прием препарата с пищей не влияет на фармакокинетику флувоксамина.
Распределение
Css в плазме крови достигается, как правило, через 10-14 дней.
Степень связывания с белками плазмы крови составляет около 80% (in vitro). Vd - 25 л/кг.
Метаболизм
Флувоксамин биотрансформируется в печени (главным образом путем окислительного деметилирования) по меньшей мере, до 9 метаболитов. Два главных метаболита обладают незначительной фармакологической активностью, остальные - фармакологически неактивны.
Хотя изофермент 2D6 цитохрома P450 является основным в метаболизме флувоксамина, концентрация препарата в плазме крови у лиц со сниженной функцией этого изофермента не намного выше, чем у лиц с нормальным метаболизмом.
Флувоксамин значительно ингибирует цитохром Р450 1А2, умеренно ингибирует цитохромы Р450 2С и Р450 3А4, и незначительно - цитохром Р450 2D6.
Выведение
После приема однократной дозы средний T1/2 из плазмы крови составляет 13-15 ч, при многократном приеме T1/2 несколько увеличивается и составляет 17-22 ч.
Флувоксамин выводится с мочой в виде метаболитов.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Фармакокинетика флувоксамина одинакова у здоровых людей, пожилых и пациентов с почечной недостаточностью.
Метаболизм флувоксамина снижен у пациентов с заболеваниями печени.
Установившиеся концентрации флувоксамина в плазме были вдвое выше у детей (в возрасте 6-11 лет), чем у подростков (в возрасте 12-17 лет). Концентрации препарата в плазме крови подростков сходны с таковыми у взрослых
Побочные действия
Наиболее часто наблюдаемым симптомом, связанным с применением Феварина, является тошнота, иногда сопровождающаяся рвотой. Этот побочный эффект, как правило, исчезает в течение первых двух недель лечения.
Некоторые побочные эффекты, наблюдавшиеся при проведении клинических испытаний, зачастую были связаны с симптомами депрессии, а не с проводимым лечением Феварином.
Со стороны пищеварительной системы: часто (1-10 %) - боль в животе, анорексия, запор, диарея, сухость во рту, диспепсия; редко (< 0.1%) - нарушение функции печени (повышение уровня печеночных трансаминаз).
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто (1-10 %) - астения, головная боль, недомогание, нервозность, тревога, ажитация, головокружение, бессонница или сонливость, тремор; иногда (<1 %) - атаксия, спутанность сознания, экстрапирамидные нарушения, галлюцинации; редко (< 0.1%) - судороги, маниакальный синдром, серотониновый синдром, состояние, подобное ЗНС; очень редко - парестезии, извращение вкуса.
Со стороны обмена веществ: гипонатриемия, синдром недостаточной секреции АДГ.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто (1-10 %) - ощущение сердцебиения, тахикардия; иногда (<1 %) - постуральная гипотензия.
Дерматологические реакции: часто (1-10%) - повышенное потоотделение; редко (< 0.1%) - фотосенсибилизация.
Аллергические реакции: иногда (<1%) - сыпь, зуд, ангионевротический отек.
Со стороны костно-мышечной системы: иногда (<1 %) - артралгия, миалгия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При депрессии, как правило, существует высокая вероятность попытки суицида, которая может сохраняться до достижения достаточной ремиссии. Такие пациенты должны находиться под наблюдением.
Пациентам с печеночной или почечной недостаточностью в начале лечения Феварин следует назначать в минимально эффективных дозах под строгим контролем врача. В редких случаях лечение Феварином может приводить к повышению уровня печеночных трансаминаз, чаще всего сопровождающемуся соответствующими клиническими симптомами. В таких случаях Феварин должен быть отменен.
Может быть нарушен контроль над уровнем глюкозы в крови, особенно на ранних стадиях лечения Феварином, в связи с чем может потребоваться коррекция доз гипогликемических препаратов.
С осторожностью назначать пациентам с указаниями в анамнезе на судороги. Следует избегать назначения Феварина пациентам с нестабильной эпилепсией, а пациенты со стабильной эпилепсией должны находиться под строгим врачебным контролем. Лечение Феварином должно быть прекращено, если возникают эпилептические приступы или их частота увеличивается.
Описаны редкие случаи развития серотонинового синдрома или состояния, подобного ЗНС, которые могут быть связаны с приемом флувоксамина, в комбинации с другими серотонергическими антидепрессантами и нейролептическими средствами. Поскольку эти синдромы могут привести к потенциально опасным для жизни состояниям, проявляющимся гипертермией, ригидностью мышц, миоклонусом, лабильностью вегетативной нервной системы с возможными быстрыми изменениями жизненно важных функций, изменениями в психике, включая повышенную раздражительность, ажитацию, спутанность сознания, делириозные расстройства и комы - лечение Феварином должно быть прекращено. При необходимости, следует провести соответствующее симптоматическое лечение.
Как при применении других избирательных ингибиторов обратного захвата серотонина, в редких случаях на фоне приема Феварина возможно появление гипонатриемии, которая подвергается обратному развитию, после отмены препарата. Некоторые случаи были вызваны синдромом недостаточной секреции АДГ, что наблюдалось, в основном, у пожилых пациентов.
Имеются сообщения о развитии экхимозов и пурпуры, а также геморрагических проявлений (например желудочно-кишечное кровотечение) при применении избирательных ингибиторов обратного захвата серотонина. Учитывая это, следует с осторожностью назначать такие лекарственные средства, особенно одновременно с препаратами, влияющими на функции тромбоцитов (например, с атипичными антипсихотическими средствами и фенотиазинами, многими трициклическими антидепрессантами, НПВС, включая ацетилсалициловую кислоту), а также больным с кровотечениями в анамнезе и склонным к кровотечениям (например, пациенты с тромбоцитопенией).
Данные, полученные при лечении больных пожилого возраста и более молодых пациентов, свидетельствуют об отсутствии клинически значимых различий эффективности препарата, применявшегося в обычных суточных дозах.
Показания
— депрессии различного генеза;
— обсессивно-компульсивные расстройства.
Противопоказания
— одновременное применение с тизанидином;
— одновременное применение с ингибиторами МАО;
— повышенная чувствительность к флувоксамина малеату или к другим компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при печеночной и почечной недостаточности, судорогах в анамнезе, эпилепсии, пациентам со склонностью к кровотечениям (тромбоцитопения), при беременности, а также пациентам пожилого возраста
Лекарственное взаимодействие
Феварин нельзя применять в сочетании с ингибиторами МАО. Лечение Феварином может быть начато через 2 недели после прекращения приема необратимого ингибитора МАО; на следующий день после прекращения приема обратимого ингибитора МАО; промежуток времени между прекращением приема Феварина и началом терапии любым ингибитором МАО должен составлять, как минимум, 1 неделю.
При комбинированной терапии с Феварином концентрации терфенадина, астемизола или цизаприда в плазме крови могут нарастать, увеличивая риск удлинения интервала QT. Поэтому Феварин не следует назначать одновременно с этими препаратами.
Флувоксамин - мощный ингибитор изоферментов CYP1А2, и в меньшей степени CYP2С и CYP3А4. Препараты, которые в значительной мере метаболизируются этими изоферментами, медленнее выводятся и могут иметь более высокие концентрации в плазме крови, в случае одновременного применения с Феварином. Это особенно значимо для препаратов, которые имеют узкий терапевтический эффект.
(3233)
Дозування
При лікуванні депресій рекомендована початкова доза становить 50 мг або 100 мг 1 раз/, ввечері. Підвищення дози слід проводити поступово. Ефективну дозу, що становить зазвичай 100 мг/, підбирають індивідуально залежно від реакції хворого на лікування. Добова доза може досягати 300 мг. Дози понад 150 мг/ слід розподіляти на декілька прийомів. Згідно з офіційними рекомендаціями ВООЗ лікування антидепресантами слід продовжувати принаймні протягом 6 місяців після лікування депресивного епізоду. Для п��офилактики рецидивів депресії Феварін рекомендується призначати в дозі 100 мг 1 раз/ При лікуванні обсесивно-компульсивних розладів рекомендована початкова доза становить 50 мг/ протягом 3-4 днів. Підвищення дози слід проводити поступово до досягнення ефективної добової дози, яка, як правило, становить 100-300 мг. Максимальна ефективна доза для дорослих становить 300 мг/ Дози до 150 мг можна приймати 1 раз/, бажано ввечері. Дози понад 150 мг/ рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Для дітей старше 8 років та підлітків начальва доза становить 25 мг/ на 1 прийом. Підтримуюча доза - 50-200 мг/ Максимальна добова доза становить 200 мг. Дози понад 100 мг/ рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. При розвитку адекватного терапевтичного ефекту лікування може бути продовжено індивідуально підібраної добовою дозою. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів лікування, Феварін слід відмінити. Враховуючи, що обсесивно-компульсивні розлади носять хронічний характер, можна вважати доцільним продовження курсу лікування Феварином більше 10 тижнів у ��ольных з адекватним терапевтичним ефектом. Підбір мінімальної ефективної підтримуючої дози слід проводити індивідуально і з обережністю. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у хворих з хорошим ефектом фармакотерапії. При печінковій або нирковій недостатності лікування слід розпочинати з найменшої дози під суворим контролем лікаря. Таблетки Феварина слід приймати не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води.Передозування
найбільш характерні нудота, блювання, діарея, знливость, запаморочення. Є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми, комі.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкоюСклад
флувоксаміну малеату 50 мг
Допоміжні речовини: манітол (152 мг), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, кремнію діоксид колоїдний.
Склад оболонки таблеток: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк, титану діоксид (Е171).Фармакологічна дія
А��тидепрессант. Механізм дії пов'язаний з виборчим інгібіруванням зворотного захоплення серотоніну нейронами головного мозку і характеризується мінімальним впливом на норадренергічну передачу. Феварін має слабку здатність зв'язуватися з альфа - і бета-адренорецепторами, гістаміновими, м-холінорецепторами, допаминовыми і серотониновыми рецепторами.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину Феварін повністю абсорбується з ШКТ. Cmax в плазмі крові досягається через 3-8 год Абсолютна біодоступність становить��т 53% після первинного метаболізму в печінці. Одночасний прийом препарату з їжею не впливає на фармакокінетику флувоксаміну.
Розподіл
Css в плазмі крові досягається, як правило, через 10-14 днів.
Ступінь зв'язування з білками плазми крові становить близько 80% (in vitro). Vd - 25 л/кг.
Метаболізм
Флувоксамін біотрансформується в печінці (головним чином, шляхом окислювального деметилювання) по меншій мірі, до 9 метаболітів. Два головних метаболіти мають незначну фармакологічну активність, решту��ті - фармакологічно неактивні.
Хоча ізофермент 2D6 цитохрому P450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові в осіб зі зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вище, ніж у осіб з нормальним метаболізмом.
Флувоксамін значно інгібує цитохром Р450 1А2, помірно інгібує цитохромы Р450 2С і Р450 3А4, та незначно - цитохром Р450 2D6.
Виведення
Після прийому одноразової дози середній T1/2 з плазми крові становить 13-15 год, при багаторазовому прийомі T1/2 увеличивается і становить 17-22 ч.
Флувоксамін виводиться з сечею у вигляді метаболітів.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Фармакокінетика флувоксаміну є однаковою у здорових людей, людей похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю.
Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів з захворюваннями печінки.
Усталені концентрації флувоксаміну в плазмі були вдвічі вищими у дітей (у віці 6-11 років), ніж у підлітків (віком 12-17 років). Концентрації препарату в плазмі крові підлітків схожі з такими у дорослихЗабочные дії
Найбільш часто спостерігаються симптомом, пов'язаних із застосуванням Феварина, є нудота, що іноді супроводжується блюванням. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування.
Деякі побічні ефекти, що спостерігалися при проведенні клінічних випробувань, часто були пов'язані із симптомами депресії, а не з проведеним лікуванням Феварином.
З боку травної системи: часто (1-10 %) - біль у животі, анорексія, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія; рідко (< 0.1%) - порушення фу��кції печінки (підвищення рівня печінкових трансаміназ).
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто (1-10 %) - астенія, головний біль, нездужання, нервозність, тривога, ажитація, запаморочення, безсоння або сонливість, тремор; іноді (<1 %) - атаксія, сплутаність свідомості, екстрапірамідні порушення, галюцинації; рідко (< 0.1%) - судоми, маніакальний синдром, серотоніновий синдром, стан, подібне ЗНС; дуже рідко - парестезії, збочення смаку.
З боку обміну речовин: гіпонатріємія, синдром недостатньої секреции АДГ.
З боку серцево-судинної системи: часто (1-10 %) - відчуття серцебиття, тахікардія; іноді (<1 %) - постуральна гіпотензія.
Дерматологічні реакції: часто (1-10%) - підвищене потовиділення; рідко (< 0.1%) - фотосенсибілізація.
Алергічні реакції: іноді (<1%) - висип, свербіж, ангіоневротичний набряк.
З боку кістково-м'язової системи: іноді (<1 %) - артралгія, міалгія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При депресії, як правило, існує висока ймовірність спроби суїциду, котораю може зберігатися до досягнення достатньої ремісії. Такі пацієнти повинні перебувати під наглядом.
Пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю на початку лікування Феварін слід призначати у мінімально ефективних дозах під суворим контролем лікаря. У поодиноких випадках лікування Феварином може призводити до підвищення рівня печінкових трансаміназ, найчастіше супроводжується відповідними клінічними симптомами. У таких випадках Феварін повинен бути скасований.
Може бути порушений контроль над рівнем глюкози в крові, особливо на ранніх стадіях лікування Феварином, у зв'язку з чим може знадобитися корекція доз гіпоглікемічних препаратів.
З обережністю призначати пацієнтам з вказівками в анамнезі на судоми. Слід уникати призначення Феварина пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсію повинні перебувати під суворим лікарським контролем. Лікування Феварином повинно бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їх частота збільшується.
Описані поодинокі випадки розвитку серотониново��про синдрому або стану, подібного ЗНС, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, в комбінації з іншими серотонергическими антидепресантами і нейролептичними засобами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що виявляється гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю вегетативної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих функцій, змінами у психіці, включаючи підвищену дратівливість, ажіотаж, сплутаність свідомості, деліріозні рас��тройства і коми - лікування Феварином повинно бути припинено. При необхідності, слід провести відповідне симптоматичне лікування.
Як при застосуванні інших виборчих інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, в окремих випадках на тлі прийому Феварина можливе виникнення гіпонатріємії, яка піддається зворотному розвитку, після відміни препарату. Деякі випадки були викликані синдромом недостатньої секреції АДГ, що спостерігалося, в основному, у літніх пацієнтів.
Є повідомлення про розвиток екхімози і пурпурів, а також геморагічних проявів (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча) при застосуванні виборчих інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Враховуючи це, слід з обережністю призначати такі лікарські засоби, особливо одночасно з препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, з атиповими антипсихотичними засобами і фенотіазинами, багатьма трициклічними антидепресантами, НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту), а також хворим з кровотечами в анамнезі і схильним до кровотеч (наприклад��р, пацієнти з тромбоцитопенією).
Дані, отримані при лікуванні хворих літнього віку та молодих пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей ефективності препарату, що застосовувався у звичайних добових дозах.Свідчення
— депресії різного генезу;
— обсесивно-компульсивні розлади.Протипоказання
— одночасне застосування з тизанідином;
— одночасне застосування з інгібіторами МАО;
— підвищена чутливість до флувоксаміну малеату або до інших ��омпонентам препарату.
З обережністю слід призначати препарат при печінковій та нирковій недостатності, судомах в анамнезі, епілепсії, пацієнтам зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія), при вагітності, а також пацієнтам літнього вікуЛікарська взаємодія
Феварін не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО. Лікування Феварином може бути розпочато через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО; на наступний день після припинення прийому оборотного інгібітора МАО; проміжок часу між припиненням прийому Феварина і початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен складати, як мінімум, 1 тиждень.
При комбінованій терапії з Феварином концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду у плазмі крові можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QT. Тому Феварін не слід призначати одночасно з цими препаратами.
Флувоксамін - потужний інгібітор ізоферментів СУР1А2, і в меншій мірі СУР2С і СУР3А4. Препарати, які значною мірою метаболізуються цими ізоферментами, повільніше виводяться і можуть мати більш високі концентрації в плазмі крові у разі одночасного застосування з Феварином. Це особливо значимо для препаратів, які мають вузький терапевтичний ефект.
