Дозировка
Таблетки следует проглатывать целиком, не разжевывая, одновременно с приемом пищи. Взрослые. По одной таблетке один раз в сутки. Пациенты, принимающие по одной капсуле фенофибрата 200 мг, могут перейти на прием одной таблетки препарата Фенофибрат Канон 145 мг без дополнительной корректировки дозы. Максимальная суточная доза 145 мг. Пожилые пациенты. Рекомендуется принимать 1 таблетку по 145 мг для взрослых (по одной таблетке один раз в сутки). Пациенты с заболеваниями печени. Применение препарата у пациентов с заболеваниями печени не изучено. Препарат следует принимать длительное время, одновременно продолжая соблюдать диету, которой пациент придерживался до начала лечения препаратом Фенофибрат Канон.
Лекарственная форма
Овальные, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета. На поперечном разрезе – почти белого цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
активное вещество: фенофибрат 145 мг;
вспомогательные вещества: крахмал кукурузный 137 мг, кремния диоксид коллоидный 10 мг, кроскармеллоза натрия 33 мг, маннитол 170 мг, магния стеарат 6 мг, повидон К-30 44 мг, целлюлоза микрокристаллическая 105 мг;
пленочная оболочка: Опадрай II белый 20 мг, в том числе: поливиниловый спирт 9,38 мг, макрогол (полиэтиленгликоль 4000) 4,72 мг, тальк 3,48 мг, титана диоксид 2,42 мг.
Фармакологическое действие
Фармакодинамика
Активируя РАПП-альфа (альфа-рецепторы, активируемые пролифератором пероксисом), фенофибрат усиливает липолиз и выведение из плазмы крови атерогенных липопротеинов с высоким содержанием триглицеридов путем активации липопротеинлипазы и уменьшения синтеза апопротеинов CIII. Активация РАПП-альфа также приводит к усилению синтеза апопротеинов AI и AII.
Фенофибрат является производным фиброевой кислоты, способность которой изменять содержание липидов в организме человека, опосредована активацией РАПП-альфа. Описанные выше эффекты фенофибрата на липопротеины приводят к уменьшению содержания фракции липопротеинов низкой (ЛПНП) и очень низкой плотности (ЛПОНП), к числу которых относится апопротеин В, и увеличению содержания фракции липопротеинов высокой плотности (ЛПВП), к числу которых относятся апопротеины AI и AII.
Кроме того, за счет коррекции нарушений синтеза и катаболизма ЛПОНП, фенофибрат повышает клиренс ЛПНП и снижает содержание плотных и небольшого размера частиц ЛПНП, повышение которых наблюдается у пациентов с атерогенным фенотипом липидов, частым нарушением у пациентов с риском ишемической болезни сердца. В ходе клинических исследований было отмечено, что применение фенофибрата снижает концентрацию общего холестерина на 20 – 25 % и триглицеридов на 40 – 55 % при повышении концентрации ЛПВП-холестерина на 10 – 30 %. У пациентов с гиперхолестеринемией, у которых концентрация ЛПНП-холестерина снижается на 20 – 35 % использование фенофибрата приводило к снижению соотношений: «общий холестерин/ЛПВП-холестерин», «ЛПНП-холестерин/ЛПВП-холестерин» и «А по В/А по АI», являющихся маркерами атерогенного риска.
Учитывая значимый эффект на концентрацию ЛПНП-холестерина и триглицеридов, применение препарата фенофибрата эффективно у пациентов с гиперхолестеринемией, как сопровождающейся, так и не сопровождающейся гипертриглицеридемией, включая вторичную гиперлипопротеинемию, например при сахарном диабете 2-го типа. Во время лечения фенофибратом могут значительно уменьшиться и даже полностью исчезнуть внесосудистые отложения холестерина (сухожильные и туберозные ксантомы). У пациентов с повышенным уровнем фибриногена, получивших лечение фенофибратом, отмечено значительное снижение данного показателя, так же как и у пациентов с повышенным уровнем липопротеинов. Другие маркеры воспаления, такие как С-реактивный белок, также уменьшаются при лечении фенофибратом.
Для пациентов с дислипидемией и гиперурикемией дополнительное преимущество заключается в урикозурическом эффекте фенофибрата, приводящем к снижению концентрации мочевой кислоты приблизительно на 25 %.
В ходе клинического исследования и в экспериментах на животных было показано, что фенофибрат снижает агрегацию тромбоцитов, вызванную аденозиндифосфатом, арахидоновой кислотой и эпинефрином
Фармакокинетика
Фенофибрат Канон 145 мг таблетки покрытые пленочной оболочкой содержат 145 мг микронизированного фенофибрата.
Препарат Фенофибрат Канон в виде микронизированного фенофибрата обладает более высокой биодоступностью.
Исходный фенофибрат в плазме крови не обнаруживается. Основным плазменным метаболитом является фенофиброевая кислота.
Всасывание: максимальная концентрация в плазме крови (Сmах) достигается через 4-5 часов после приема внутрь. При длительном применении концентрация препарата в плазме крови остается стабильной. Всасывание фенофибрата усиливается при одновременном приеме с пищей.
Распределение: фенофиброевая кислота прочно связывается с альбумином плазмы крови (более 99 %).
Период полувыведения: период полувыведения фенофиброевой кислоты (Т1/2) - около 20 часов.
Метаболизм и выведение: в плазме крови обнаруживается только основной метаболит фенофибрата - фенофиброевая кислота. Фенофибрат не является субстратом для изофермента CYP3А4. Не принимает участия в микросомальном метаболизме.
Выводится, главным образом, почками в виде фенофиброевой кислоты и конъюгата глюкуронида. В течение 6 дней фенофибрат выводится практически полностью. Общий клиренс фенофиброевой кислоты, определяемый у пожилых пациентов не изменяется.
Препарат не кумулируется после однократного приема и при длительном применении. При гемодиализе не выводитс
Побочные действия
Побочные эффекты для терапевтических доз приведены с распределением по частоте и системно-органным классам согласно классификации ВОЗ:
очень часто - ?1/10 назначений (>10 %)
часто - от ?1/100 до < 1/10 назначений (>1 % и <10 %)
нечасто - от ?1/1000 до <1/100 назначений (>0.1 % и < 1 %)
редко - от ?1/10000 до <1/1000 назначений (>0.01 % и <0.1 %)
очень редко - <1/10000 назначений (<0.01%)
Со стороны пищеварительной системы:
часто – боль в животе, тошнота, рвота, диарея и метеоризм умеренной тяжести;
нечасто – случаи панкреатита.
Со стороны печени:
часто – умеренное повышение концентрации сывороточных трансаминаз;
нечасто – образование желчных камней;
очень редко – гепатит. При появлении симптомов гепатита (желтуха, кожный зуд) следует провести лабораторные исследования и, в случае подтверждения гепатита, отменить фенофибрат. (см. раздел «Особые указания»).
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани:
редко – диффузная миалгия, миозит, спазм мышц и слабость;
очень редко – рабдомиолиз, повышение активности креатинфосфокиназы (КФК).
Сосудистые нарушения:
нечасто – венозная тромбоэмболия (легочная эмболия, тромбоз глубоких вен).
Со стороны кровеносной и лимфатической системы:
редко – повышение гемоглобина и лейкоцитов.
Со стороны нервной системы:
редко – сексуальная дисфункция, головная боль.
Со стороны органов дыхания:
очень редко – интерстициальные пневмопатии.
Со стороны кожи и подкожно-жировой клетчатки:
нечасто – сыпь, кожный зуд, крапивница или реакции светочувствительности;
редко – алопеция;
очень редко ? фотосенсибилизация, сопровождающаяся эритемой, образованием волдырей или узелков на участках кожи, подвергнутых воздействию солнечного света или искусственного УФ-освещения (например, кварцевой лампы) в отдельных случаях (даже после многомесячного применения без каких-либо осложнений).
Лабораторные исследования:
нечасто – повышение концентрации креатинина и мочевины в сыворотке крови.
Передозировка
Случаи передозировки не описаны. Специфичный антидот неизвестен. При подозрении на передозировку следует назначить симптоматическое и, при необходимости, поддерживающее лечение.
Гемодиализ неэффективен.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Пероральные антикоагулянты
Фенофибрат усиливает эффект пероральных антикоагулянтов и может повысить риск кровотечений, что связано с вытеснением антикоагулянта из мест связывания с белками плазмы крови.
В начале лечения фенофибратом рекомендуется снизить дозу антикоагулянтов приблизительно на треть с последующим постепенным подбором дозы. Подбор дозы рекомендуется проводить под контролем уровня MHO (международного нормализованного отношения).
Циклоспорин
Описано несколько тяжелых случаев обратимого снижения почечной функции во время одновременного лечения фенофибратом и циклоспорином. Поэтому необходимо контролировать состояние почечной функции у таких пациентов и отменить фенофибрат в случае серьезного изменения лабораторных показателей.
Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы (статины) и другие фибраты
При приеме фенофибрата одновременно с ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы или другими фибратами повышается риск серьезного токсического воздействия на мышечные волокна (см. раздел «Особые указания»).
Изоферменты системы цитохрома Р450
Исследования микросом из печени человека in vitro показали, что фенофибрат и фенофиброевая кислота не являются ингибиторами следующих изоферментов цитохрома Р450 (CYP3A4, CYP2D6, CYP2E1 или CYP1A2). В терапевтических концентрациях эти соединения являются слабыми ингибиторами изоферментов CYP2C19 и CYP2A6 и слабыми или умеренными ингибиторами CYP2C9.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед тем как приступить к лечению препаратом Фенофибрат Канон, следует провести соответствующее лечение для устранения причины вторичной гиперхолестеринемии, например, при таких заболеваниях, как неконтролируемый сахарный диабет 2 типа, гипотиреоз, нефротический синдром, диспротеинемия, обструктивные заболевания печени, последствия медикаментозной терапии, алкоголизм.
Эффективность терапии следует оценивать по содержанию липидов (общего холестерина, ЛПНП, триглицеридов) в сыворотке крови. При отсутствии терапевтического эффекта после нескольких месяцев терапии (как правило, после 3-х месяцев) следует рассмотреть целесообразность назначения сопутствующей или альтернативной терапии.
У пациентов с гиперлипидемией, принимающих эстрогены или гормональные контрацептивы, содержащие эстрогены, необходимо выяснить, имеет ли гиперлипидемия первичную или вторичную природу. В таких случаях повышение уровня липидов может быть вызвано приемом эстрогенов.
Функция печени: при приеме фенофибрата и других препаратов, снижающих концентрации липидов, у некоторых пациентов описано повышение активности «печеночных» трансаминаз. В большинстве случаев такое повышение было временным, незначительным и бессимптомным. В течение первых 12 месяцев лечения рекомендуется контролировать активность трансаминаз (аланинаминотрансферазы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (ACT)) через каждые 3 месяца. Пациенты, у которых на фоне лечения повысились концентрации трансаминаз, требуют внимания, и в случае повышения концентрации АЛТ и ACT более чем в 3 раза по сравнению с верхней границей нормы прием препарата прекращают.
Панкреатит: были описаны случаи развития панкреатита в период лечения фенофибратом. Возможными причинами панкреатита в этих случаях были: недостаточная эффективность препарата у пациентов с тяжелой гипертриглицеридемией, прямое воздействие препарата, а также вторичные явления, связанные с наличием камней или образованием осадка в желчном пузыре, сопровождающихся непроходимостью общего желчного протока.
Мышцы: при приеме фенофибрата и других лекарственных препаратов, снижающих концентрации липидов, описаны случаи токсического влияния на мышечную ткань, включая очень редкие случаи рабдомиолиза. Частота такого нарушения повышается в случае гипоальбуминемии и почечной недостаточности в анамнезе. Возможность возникновения данного осложнения увеличивается в случаях гипоальбуминемии и почечной недостаточности.
Токсическое влияние на мышечную ткань может быть заподозрено на основании жалоб пациента на слабость, диффузную миалгию, миозит, мышечные спазмы и судороги и/или выраженного повышения активности креатининфосфокиназы (КФК) (более чем в 5 раз по сравнению с верхней границей нормы). В этих случаях лечение фенофибратом необходимо прекратить.
Риск развития рабдомиолиза может повышаться у пациентов с предрасположенностью к миопатии и/или рабдомиолизу, включая возраст старше 70 лет, отягощенный анамнез по наследственным мышечным заболеваниям, нарушение функции почек, гипотиреоз, злоупотребление алкоголем. Таким пациентам следует назначать препарат только в том случае, если ожидаемая польза превышает возможный риск развития рабдомиолиза. При приеме препарата Фенофибрат Канон одновременно с ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы или другими фибратами повышается риск серьезного токсического воздействия на мышечные волокна особенно если пациент до начала лечения страдал заболеванием мышц. В связи с этим, совместное назначение препарата Фенофибрат Канон и статина допустимо только при наличии у пациента тяжелой смешанной дислипидемии и высокого сердечно-сосудистого риска, при отсутствии заболевания мышц в анамнезе и в условиях пристального контроля, направленного на выявление признаков развития токсического влияния на мышечную ткань.
Почечная функция: При применении препарата Фенофибрат Канон в качестве монотерапии или в сочетании со статинами, у пациентов было отмечено обратимое повышение концентрации креатинина в сыворотке крови. Повышение концентрации креатинина, в целом, было стабильным в течение времени без признаков дальнейшего увеличения концентрации креатинина в сыворотке крови при длительной терапии, с тенденцией к возврату к начальным значениям после отмены лечения. Клиническое значение данных наблюдений не установлено. У пациентов с почечной недостаточностью при приеме препарата Фенофибрат Канон рекомендуется проводить контроль почечной функции. Контроль почечной функции необходимо проводить пациентам с риском развития почечной недостаточности, а именно пациентам пожилого возраста и пациентам с сахарным диабетом. Лечение должно быть отменено в случае увеличения концентрации креатинина > 50% от верхней границы нормы. Рекомендуется определять концентрацию креатинина на протяжении первых 3 месяцев после начала лечения, а также периодически после его окончания.
Влияние на способность к управлению автомобилем и другими механизмами
При применении препарата не было отмечено влияния на способность к управлению автомобилем и другими механизмами.
Показания
Препарат Фенофибрат Канон показан в сочетании с диетой:
комбинированная терапия с ГМГ-КоА редуктазы ингибиторами (статинами) смешанной дислипидемии (тип IIа, IIb по Фредриксону), с целью снижения триглицеридов (ТГ) и повышения концентрации ЛПВП у пациентов с ИБС или с высоким риском развития ИБС (другие клинические формы атеросклеротической болезни: атеросклероз периферических артерий, аневризма брюшной аорты и симптоматический атеросклероз сонной артерии; сахарный диабет; множественные факторы риска, которые соответствуют 10-летнему риску развития коронарных осложнений > 20 %);
с целью снижения концентрации ТГ у пациентов с тяжелой гиперглицеридемией (дислипидемия IV, V тип по Фредриксону);
с целью снижения повышенной концентрации ЛПНП, общего холестерина, триглицеридов и АпоВ (аполипопротеин В) и повышения концентрации ЛПВП у пациентов с первичной гиперлипидемией или смешанной дислипидемией (тип IIа, IIb, III, IV по Фредриксону).
Противопоказания
Препарат строго противопоказан в следующих случаях:
повышенная чувствительность к фенофибрату или другим компонентам лекарственного средства,
печеночная недостаточность (включая билиарный цирроз и персистирующее нарушение функции печени неясной этиологии),
тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина < 20 мл/мин),
возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены),
наличие в анамнезе фотосенсибилизации или фототоксичности при лечении фибратами или кетопрофеном,
заболевания желчного пузыря в анамнезе,
период грудного вскармливания,
хронический или острый панкреатит, за исключением случаев острого панкреатита, обусловленного выраженной гипертриглицеридемией.
С осторожностью
При гипотиреозе; пациентам, злоупотребляющим алкоголем; пациентам, с нарушением функции почек (КК более 20 мл/мин); пожилого возраста, с отягощенным анамнезом по наследственным мышечным заболеваниям; при одновременном приеме пероральных антикоагулянтов, ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Имеются немногочисленные данные о применении фенофибрата беременными женщинами. В экспериментах на животных тератогенный эффект фенофибрата не наблюдался. Эмбриотоксичность отмечалась при назначении в ходе доклинических испытаний доз, токсичных для материнского организма. Потенциальный риск для человека неизвестен. Поэтому во время беременности препарат Фенофибрат Канон может применяться только после тщательной оценки соотношения риска и пользы.
Препарат Фенофибрат Канон противопоказан к применению в период грудного вскармливания (недостаточно данных о применении препарата в данный период).
(6742)
Дозування
Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, одночасно з прийомом їжі. Дорослі. По одній таблетці один раз на добу. Пацієнти, які приймають по одній капсулі фенофибрата 200 мг, можуть перейти на прийом однієї таблетки препарату Фенофібрат Канон 145 мг без додаткової коригування дози. Максимальна добова доза 145 мг. Літні пацієнти. Рекомендується приймати 1 таблетку по 145 мг для дорослих (по одній таблетці один раз на добу). Пацієнти з захворюваннями печінки. Застосування препарату у пацієнтів із захворюваннями печіні не вивчено. Препарат слід приймати тривалий час, одночасно продовжуючи дотримуватися дієти, якої пацієнт дотримувався до початку лікування препаратом Фенофібрат Канон.
Лікарська форма
Овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – майже білого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
активна речовина: фенофібрат 145 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний 137 мг, кремнію діоксид колоїдний 10 мг, кроскармелоза натрію 33 мг, манітол 170 мг, магнію стеарат 6 мг, повідон К-30 44 мг, целюлоза мікрокристалічна 105 мг;
плівкова оболонка: Опадрай ІІ білий 20 мг, у тому числі: полівініловий спирт 9,38 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) 4,72 мг, тальк 3,48 мг, титану діоксид 2,42 мг.Фармакологічна дія
Фармакодинаміка
Активуючи РАПП-альфа (альфа-рецептори, що активуються пролифератором пероксисом), фенофібрат посилює ліполіз і виведення з плазми крові атерогенних ліпопротеїнів з високим вмістом тригліцеридів шляхом акт��мотивації ліпопротеінліпази і зменшення синтезу апопротеинов CIII. Активація РАПП-альфа також призводить до посилення синтезу апопротеинов AI і AII.
Фенофібрат є похідними фіброєвої кислоти, здатність якої змінювати вміст ліпідів в організмі людини, опосередкована активацією РАПП-альфа. Описані вище ефекти фенофибрата на ліпопротеїни призводять до зменшення вмісту фракції ліпопротеїнів низької (ЛПНЩ) і дуже низької щільності (ЛПДНЩ), до числа яких відноситься апопротеин В, і збільшенню вмісту фракції липопротеинов високої щільності (ЛПВЩ), до числа яких відносяться апопротеины AI і AII.
Крім того, за рахунок корекції порушень синтезу і катаболізму ЛПДНЩ, фенофібрат збільшує кліренс ЛПНЩ і зменшує вміст щільних і невеликого розміру часток ЛПНЩ, підвищення яких спостерігається у пацієнтів з атерогенным фенотипом ліпідів, частим порушенням у пацієнтів з ризиком ішемічної хвороби серця. У ході клінічних досліджень було відзначено, що застосування фенофибрата знижує концентрацію загального холестерину на 20 – 25 % та тригліцеридів на 40 – 55 % пр�� підвищення концентрації ЛПВЩ-холестерину на 10 – 30 %. У пацієнтів з гіперхолестеринемією, в яких концентрація ЛПНЩ-холестерину знижується на 20 – 35 % використання фенофибрата призводило до зниження співвідношень: «загальний холестерин/ЛПВЩ-холестерин», «ЛПНЩ-холестерин/ЛПВЩ-холестерин» і «А з В/А АІ», які є маркерами атерогенного ризику.
Враховуючи значний ефект на концентрацію ЛПНЩ-холестерину і тригліцеридів, застосування препарату фенофибрата ефективно у пацієнтів з гіперхолестеринемією, як що супроводжується, так і не сопров��ждающейся гіпертригліцеридемією, включаючи вторинну гиперлипопротеинемию, наприклад при цукровому діабеті 2-го типу. Під час лікування фенофибратом можуть значно зменшитися і навіть повністю зникнути позасудинні відкладення холестерину (сухожильні і туберозные ксантомы). У пацієнтів з підвищеним рівнем фібриногену, які отримали лікування фенофибратом, відзначено значне зниження даного показника, так само як і у пацієнтів з підвищеним рівнем ліпопротеїнів. Інші маркери запалення, такі як С-реактивний білок, також зменшують��я при лікуванні фенофибратом.
Для пацієнтів з дислипидемией та гіперурикемією додаткова перевага полягає в урикозурическом ефекті фенофибрата, що приводить до зниження концентрації сечової кислоти на приблизно 25 %.
У ході клінічного дослідження і в експериментах на тваринах було показано, що фенофібрат знижує агрегацію тромбоцитів, викликану аденозиндифосфатом, арахідонової кислотою і епінефриномФармакокінетика
Фенофібрат Канон 145 мг таблетки вкриті плівковою оболонкою містять 145 мг микронизированного фенофибрата.
Препарат Фенофібрат Канон у вигляді мікронізованого фенофибрата володіє більш високою біодоступністю.
Вихідний фенофібрат у плазмі крові не виявляється. Основним плазмовим метаболітом є фенофиброевая кислота.
Всмоктування: максимальна концентрація в плазмі крові (Смах) досягається через 4-5 годин після прийому внутрішньо. При тривалому застосуванні концентрація препарату в плазмі крові залишається стабільною. Всмоктування фенофибрата посилюється при одночасному прийомі з їжею.
/> Розподіл: фенофиброевая кислота міцно зв'язується з альбуміном плазми крові (більше 99 %).
Період напіввиведення: період напіввиведення фенофиброевой кислоти (Т1/2) - близько 20 годин.
Метаболізм та виведення: в плазмі крові виявляється тільки основний метаболіт фенофибрата - фенофиброевая кислота. Фенофібрат не є субстратом для ізоферменту СУР3А4. Не приймає участі в микросомальном метаболізмі.
Виводиться, головним чином, нирками у вигляді фенофиброевой кислоти і кон'югату глюкуроніду. Протягом 6 днів фенофибрат виводиться практично повністю. Загальний кліренс фенофиброевой кислоти, визначається у літніх пацієнтів не змінюється.
Препарат не кумулюється після одноразового прийому і при тривалому застосуванні. При гемодіалізі не выводитсПобічні дії
Побічні ефекти для терапевтичних доз наведені з розподілом по частоті і системно-органним класам згідно класифікації ВООЗ:
дуже часто - ?1/10 призначень (>10 %)
часто - від ?1/100 до < 1/10 призначень (>1 % та <10 %)
нечасто - від ?1/1000 до <1/100 призначень (>0.1 % та < 1 %)
рідко - від ?1/10000 до <1/1000 призначень (>0.01 % та <0.1 %)
дуже рідко - <1/10000 призначень (<0.01%)
З боку травної системи:
часто – біль у животі, нудота, блювання, діарея, метеоризм помірної тяжкості;
нечасто – випадки панкреатиту.
З боку печінки:
часто – помірне підвищення концентрації сироваткових трансаміназ;
нечасто – утворення жовчних каменів;
дуже рідко – гепатит. При появі симптомів гепатитіта (жовтяниця, свербіж шкіри) слід провести лабораторні дослідження та, у разі підтвердження гепатиту, скасувати фенофібрат. (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:
рідко – дифузна міалгія, міозит, спазм м'язів і слабкість;
дуже рідко – рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази (КФК).
Судинні порушення:
нечасто – венозна тромбоемболія (легенева емболія, тромбоз глибоких вен).
З боку кровоносної та лімфатичної системи:
рідко – підвищення гемоглобіну і лейкоцитів.
З боку нервової системи:
рідко – сексуальна дисфункція, головний біль.
З боку органів дихання:
дуже рідко – інтерстиціальні пневмопатії.
З боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини:
нечасто – висип, шкірний свербіж, кропив'янка або реакції світлочутливості;
рідко – алопеція;
дуже рідко ? фотосенсибілізація, що супроводжується еритемою, утворенням пухирців або вузликів на ділянках шкіри, підданої впливу солнечн��го світла або штучного УФ-освітлення (наприклад, кварцової лампи) в окремих випадках (навіть після багатомісячного застосування без будь-яких ускладнень).
Лабораторні дослідження:
нечасто – підвищення концентрації креатиніну і сечовини в сироватці крові.
Передозування
Випадки передозування не описані. Специфічний антидот невідомий. При підозрі на передозування слід призначити симптоматичне і, при необхідності підтримуюче лікування.
Гемодіаліз неефективний.
Взаємодія з інугими лікарськими засобами
Пероральні антикоагулянти
Фенофібрат посилює ефект пероральних антикоагулянтів і може підвищити ризик кровотеч, що пов'язано з витісненням антикоагулянту з місць зв'язування з білками плазми крові.
На початку лікування фенофибратом рекомендується знизити дозу антикоагулянтів приблизно на третину з подальшим поступовим підбором дози. Підбір дози рекомендується проводити під контролем рівня MHO (міжнародного нормалізованого відношення).
Циклоспорин
Описанийпро кілька важких випадків оборотного зниження ниркової функції під час одночасного лікування фенофибратом і циклоспорином. Тому необхідно контролювати стан ниркової функції у таких пацієнтів і скасувати фенофібрат у випадку серйозної зміни лабораторних показників.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) та інші фібрати
При прийомі фенофибрата одночасно з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або іншими фібратами підвищується ризик серйозного токсичного впливу на м'язові волокна (див. розділ «Особливості��е вказівки»).
Ізоферменти системи цитохрому Р450
Дослідження мікросом з печінки людини in vitro показали, що фенофібрат і фенофиброевая кислота не є інгібіторами наступних ізоферментів цитохрому Р450 (CYP3A4, CYP2D6, CYP2E1 або CYP1A2). У терапевтичних концентраціях ці сполуки є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2C19 і CYP2A6 та слабкими або помірними інгібіторами СУР2С9.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед тим як приступити до лікування препаратом Фенофібрат Канон, слід провести відповідне лікування для усунення причини вторинної гіперхолестеринемії, наприклад, при таких захворюваннях, як неконтрольований цукровий діабет 2 типу, гіпотиреоз, нефротичний синдром, диспротеїнемія, обструктивні захворювання печінки, наслідки медикаментозної терапії, алкоголізм.
Ефективність терапії слід оцінювати за змістом ліпідів (загального холестерину, ЛПНЩ, тригліцеридів) в сироватці крові. При відсутності терапевтичного ефекту після кількох місяців терапії (як правило, після 3-х місяців) слід розглянути целесообразность призначення супутньої або альтернативної терапії.
У пацієнтів з гіперліпідемією, які приймають естрогени, або гормональні контрацептиви, що містять естрогени, необхідно з'ясувати, чи має гіперліпідемія первинну або вторинну природу. У таких випадках підвищення рівня ліпідів може бути викликане прийомом естрогенів.
Функція печінки: при прийомі фенофибрата та інших препаратів, що знижують концентрації ліпідів, у деяких пацієнтів описано підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків тадещо підвищення було тимчасовим, незначним і безсимптомним. Протягом перших 12 місяців лікування рекомендується контролювати активність трансаміназ (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT)) через кожні 3 місяці. Пацієнти, у яких на фоні лікування підвищилися концентрації трансаміназ, потребують уваги, і в разі підвищення концентрації АЛТ і АСТ більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми прийом препарату припиняють.
Панкреатит: описані випадки розвитку панкреатиту у період лікування фенофибратом. Можливими причинами панкреатиту в цих випадках були: недостатня ефективність препарату у пацієнтів з тяжкою гіпертригліцеридемією, прямий вплив препарату, а також вторинні явища, пов'язані з наявністю каменів або утворенням осаду в жовчному міхурі, що супроводжуються непрохідністю загального жовчного протоку.
М'язи: при прийомі фенофибрата та інших лікарських препаратів, що знижують концентрації ліпідів, описані випадки токсичного впливу на м'язову тканину, включаючи дуже рідкі випадки рабдоміолізу. Частота такогпро порушення підвищується у разі гіпоальбумінемії і ниркової недостатності в анамнезі. Можливість виникнення даного ускладнення збільшується у випадках гіпоальбумінемії і ниркової недостатності.
Токсичний вплив на м'язову тканину може бути запідозрено на підставі скарг пацієнта на слабкість, дифузну міалгію, міозит, м'язові спазми та судоми та/або вираженого підвищення активності креатинінфосфокінази (КФК) (більш ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). В цих випадках лікування фенофибратом необхідно прекратить.
Ризик розвитку рабдоміолізу може підвищуватися у пацієнтів зі схильністю до міопатії і/або рабдомиолизу, включаючи вік старше 70 років, обтяжений анамнез по спадкових м'язових захворювань, порушення функції нирок, гіпотиреоз, зловживання алкоголем. Таким пацієнтам слід призначати препарат тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує можливий ризик розвитку рабдоміолізу. При прийомі препарату Фенофібрат Канон одночасно з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або іншими фібратами підвищується рис�� серйозного токсичного впливу на м'язові волокна особливо якщо пацієнт до початку лікування страждав захворюванням м'язів. У зв'язку з цим, спільне призначення препарату Фенофібрат Канон і статину допустимо тільки при наявності у пацієнта важкої змішаної дисліпідемії та високого серцево-судинного ризику, при відсутності захворювання м'язів в анамнезі і в умовах пильного контролю, спрямованого на виявлення ознак розвитку токсичного впливу на м'язову тканину.
Ниркова функція: При застосуванні препарату Фенофібрат До��нон в якості монотерапії або у поєднанні зі статинами у пацієнтів було відзначене оборотне підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові. Підвищення концентрації креатиніну, в цілому, було стабільним протягом часу без ознак подальшого збільшення концентрації креатиніну в сироватці крові при тривалій терапії, з тенденцією до повернення до початкових значень після відміни лікування. Клінічне значення даних спостережень не встановлено. У пацієнтів з нирковою недостатністю при прийомі препарату Фенофібрат Канон рекоменється проводити контроль ниркової функції. Контроль ниркової функції необхідно проводити пацієнтам з ризиком розвитку ниркової недостатності, а саме пацієнтам літнього віку та пацієнтам з цукровим діабетом. Лікування має бути скасовано в разі збільшення концентрації креатиніну > 50% від верхньої межі норми. Рекомендується визначати концентрацію креатиніну протягом перших 3 місяців після початку лікування, а також періодично після його закінчення.
Вплив на здатність до керування автомобілем і іншими механізмами��
При застосуванні препарату не було відмічено впливу на здатність до керування автомобілем і іншими механізмами.Свідчення
Препарат Фенофібрат Канон показаний у поєднанні з дієтою:
комбінована терапія з ГМГ-КоА редуктази інгібіторами (статинами) змішаної дисліпідемії (тип Iia, IIb за Фредриксоном), з метою зниження тригліцеридів (ТГ) і підвищення концентрації ЛПВЩ у пацієнтів з ІХС або з високим ризиком розвитку ІХС (інші клінічні форми атеросклеротичної хвороби: атеросклероз периферичних артерій, аневризма брюшной аорти і симптоматичний атеросклероз сонної артерії; цукровий діабет; множинні фактори ризику, які відповідають 10-річного ризику розвитку коронарних ускладнень > 20 %);
з метою зниження концентрації ТГ у пацієнтів з тяжкою гиперглицеридемией (дисліпідемія IV, V тип за Фредриксоном);
з метою зниження підвищеної концентрації ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів і Апів (аполіпопротеїн В) і підвищення концентрації ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперліпідемією або змішаної дислипидемией (тип Iia, IIb, III, IV Фредри��сону).Протипоказання
Препарат суворо протипоказаний у наступних випадках:
підвищена чутливість до фенофибрату або інших компонентів лікарського засобу,
печінкова недостатність (включаючи біліарний цироз і персистуючий порушення функції печінки нез'ясованої етіології),
тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 20 мл/хв),
вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені),
наявність в анамнезі фотосенсибілізації або фототоксичності при лікуванні фібратами або кетопрофеном,
захворювання жовчного міхура в анамнезі,
період грудного вигодовування,
хронічний або гострий панкреатит, за винятком випадків гострого панкреатиту, обумовленого вираженою гіпертригліцеридемією.
З обережністю
При гіпотиреозі; пацієнтам, які зловживають алкоголем; пацієнтам з порушенням функції нирок (КК більше 20 мл/хв); літнього віку з обтяженим анамнезом по спадкових м'язових захворювань; при одночасному прийомі пероральних антикоагулянтів, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Є нечисленні дані про застосування фенофибрата вагітними жінками. В експериментах на тваринах тератогенний ефект фенофибрата не спостерігався. Ембріотоксичність відзначалася при призначенні в ході доклінічних випробувань доз, токсичних для материнського організму. Потенційний ризик для людини невідомий. Тому під час вагітності препарат Фенофібрат Канон може ��рименяться тільки після ретельної оцінки співвідношення ризику і користі.
Препарат Фенофібрат Канон протипоказаний до застосування в період грудного вигодовування (недостатньо даних про застосування препарату в цей період).
