Дозировка
Внутрь, принимать утром, запивая водой. Таблетку не делить, не дробить и не разжевывать. Таблетки можно применять натощак или с небольшим количеством пищи с низким содержанием жиров и углеводов. Артериальная гипертензия Доза должна подбираться индивидуально. Начальная доза составляет 5 мг один раз в сутки. Обычная поддерживающая доза составляет 5 мг один раз в сутки. При необходимости доза может быть увеличена или к терапии Фелодипином-СЗ может быть добавлено другое гипотензивное средство. Максимальная суточная доза препарата 10 мг. Ишемическая болезнь сердца: стабильная стенокардия (в монотерапии или в комбинации с ?-адреноблокаторами) Доза должна подбираться индивидуально. Необходимо начинать лечение с дозы 5 мг один раз в сутки, при необходимости увеличивая дозу до 10 мг один раз в сутки. Может назначаться совместно с ?-адреноблокаторами. Нарушение функции почек Нарушение функции почек не влияет на концентрацию препарата в плазме крови. Нет необходимости корректировать схему лечения у пациентов с нарушением функции почек, однако следует соблюдать осторожность при назначении препарата пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (см. раздел «Особые указания»). Нарушение функции печени Пациентам с нарушением функции печени обычно достаточно дозы 2,5 мг. При тяжелой печеночной недостаточности применение препарата не рекомендуется (см. раздел «Противопоказания»). Пожилые пациенты Пациентам пожилого возраста обычно достаточно дозы 2,5 мг. Дети Опыт применения фелодипина у детей ограничен.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, круглые, двояковыпуклые. На поперечном разрезе ядро таблетки белого или почти белого цвета (дозировка 10 мг).
Состав
активное вещество: фелодипин – 10 мг; вспомогательные вещества (ядро): лактозы моногидрат (лактопресс) (сахар молочный) – 124,9 мг; коллидон SR (поливинилацетат 80 %, повидон 19 %, натрия лаурилсульфат 0,8 %, кремния диоксид 0,2 %) – 72,0 мг; кремния диоксид коллоидный (аэросил) – 1,05 мг; натрия стеарилфумарат – 1,05 мг; вспомогательные вещества (оболочка):
Опадрай II (спирт поливиниловый, частично гидролизованный – 2,4 мг; макрогол (полиэтиленгликоль) 3350 – 1,212 мг; тальк – 0,888 мг; титана диоксид Е 171 – 1,3122 мг; алюминиевый лак на основе красителя индигокармин – 0,0012 мг, краситель железа оксид желтый Е 172 – 0,0018 мг, алюминиевый лак на основе красителя хинолиновый желтый – 0,1806 мг, алюминиевый лак на основе красителя солнечный закат желтый – 0,0042 мг).
Фармакологическое действие
Фелодипин-СЗ – блокатор «медленных» кальциевых каналов, применяемый для лечения артериальной гипертензии и стабильной стенокардии.
Фелодипин – производное дигидропиридина.
Проводимость и сократительная способность гладкой мускулатуры сосудов подавляется путем воздействия на кальциевые каналы клеточных мембран.
Благодаря высокой селективности в отношении гладкой мускулатуры артериол, фелодипин в терапевтических дозах не оказывает негативного инотропного эффекта на сократимость или проводимость сердца. Фелодипин расслабляет гладкую мускулатуру дыхательных путей. Показано, что фелодипин оказывает незначительное воздействие на моторику желудочно-кишечного тракта. При длительном применении фелодипин не оказывает пациентов с сахарным диабетом 2 типа при применении фелодипина в течение 6 месяцев не отмечено клинически значимого эффекта на метаболические процессы гликозилированного гемоглобина (НbА1с). Фелодипин можно также назначать пациентам со сниженной функцией левого желудочка, получающим стандартную терапию, и пациентам с бронхиальной астмой, сахарным диабетом, подагрой или гиперлипидемией.
Гипотензивный эффект: снижение АД при приёме фелодипина обусловлено уменьшением общего периферического сосудистого сопротивления. Фелодипин эффективно снижает АД у пациентов с артериальной гипертензией как в положении «лежа», так и в положении «сидя» и «стоя», в состоянии покоя и при физической нагрузке. Поскольку фелодипин не оказывает эффекта на гладкую мускулатуру вен или адренергический вазомоторный контроль, то развитие ортостатической гипотензии не происходит. В начале лечения, в результате снижения AД на фоне приёма фелодипина, может наблюдаться временное рефлекторное увеличение частоты сердечных сокращений (ЧСС) и сердечного выброса. Увеличению ЧСС препятствует одновременное с фелодипином применение ?-адреноблокаторов. Действие фелодипина на АД и периферическое сосудистое сопротивление коррелирует с плазменной концентрацией фелодипина. Терапевтическое действие препарата продолжается в течение 24 часов.
Лечение фелодипином приводит к регрессии гипертрофии левого желудочка.
Фелодипин обладает натрийуретическим и диуретическим эффектом и не обладает калийуретическим эффектом. При приёме фелодипина снижается канальцевая реабсорбция натрия и воды, что объясняет отсутствие задержки солей и жидкости в организме. Фелодипин снижает сосудистое сопротивление в почках и усиливает перфузию почек. Фелодипин не оказывает влияния на клубочковую фильтрацию и экскрецию альбумина.
Для лечения артериальной гипертензии Фелодипин-СЗ может применяться в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными препаратами, такими как ?-адреноблокаторы, диуретики или ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ).
Антиишемический эффект: Применение фелодипина приводит к улучшению кровоснабжения миокарда за счет дилатации коронарных сосудов. Уменьшение нагрузки на сердце обеспечивается за счет снижения общего периферического сосудистого сопротивления, что приводит к снижению потребности миокарда в кислороде. Фелодипин снимает спазм коронарных сосудов. Фелодипин улучшает сократительную способность и уменьшает частоту приступов стенокардии у пациентов со стабильной стенокардией напряжения. В начале терапии может наблюдаться временное увеличение ЧСС, купируемое назначением ?-адреноблокаторов. Эффект наступает через 2 часа и длится в течение 24 часов. Для лечения стабильной стенокардии фелодипин может применяться в комбинации с ?-адреноблокаторами или в монотерапии.
Фармакокинетика
Системная биодоступность фелодипина составляет примерно 15 % и не зависит от приема пищи. Однако скорость абсорбции, но не ее степень, может меняться в зависимости от приема пищи, и максимальная концентрация в плазме крови, таким образом, повышается примерно на 65 %. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 3-5 часов. Препарат связывается с белками плазмы на 99 %. Объем распределения в равновесном состоянии составляет 10 л/кг. Период полувыведения составляет примерно 25 часов, фаза плато достигается примерно в течение 5 дней. Не кумулирует даже при длительном приёме.
Общий плазменный клиренс в среднем составляет 1200 мл/мин. Уменьшенный клиренс у больных пожилого возраста и у пациентов со сниженной функцией печени приводит к увеличению концентрации фелодипина в плазме крови. Фелодипин метаболизируется в печени, все идентифицированные метаболиты не обладают вазодилатирующим эффектом (гемодинамической активностью). Около 70 % от принятой дозы выделяется в виде метаболитов почками, остальная часть – через кишечник. Менее 0,5 % выделяется почками в неизмененном виде. При нарушении функции почек плазменная концентрация фелодипина не изменяется, но наблюдается кумуляция неактивных метаболитов. Фелодипин не выводится при гемодиализе.
Побочные действия
Классификация частоты развития побочных эффектов (ВОЗ):
очень часто – более 1/10,
часто – более 1/100 и менее 1/10,
нечасто – более 1/1000 и менее 1/100,
редко – более 1/10000 и менее 1/1000,
очень редко – менее 1/10000.
Не установлено причинно-следственной связи следующих побочных эффектов с приёмом препарата: общие нарушения: боль в груди, отек лица, гриппоподобный синдром; со стороны сердца, сосудов: инфаркт миокарда, артериальная гипотензия, синкопе, стенокардия, аритмия, экстрасистолия; со стороны желудочно-кишечного тракта: диарея, сухость слизистой оболочки полости рта, метеоризм; со стороны эндокринной системы: гинекомастия; со стороны крови и лимфатической системы: анемия; со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: артралгия, боль в спине, мышечные боли, миалгия, боли в верхних и нижних конечностях; со стороны нервной системы: депрессия, бессонница, тревожные расстройства, нервозность, сонливость, раздражительность; со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: фарингит, одышка, бронхит, синусит, носовое кровотечение; со стороны кожи и подкожных тканей: эритема, кровоподтёки, лейкоцитокластический васкулит; со стороны органа зрения: зрительные расстройства; со стороны почек и мочевыводящих путей: полиурия, дизурия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В начале терапии или при увеличении дозы могут отмечаться «приливы» крови к коже лица, головная боль, ощущение сердцебиения, головокружение и слабость. Обычно эти реакции носят временный характер и проходят самостоятельно.
Требуется соблюдать особую осторожность при следующих состояниях: аортальный и митральный стеноз, нарушение функции печени, тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина < 30 мл/мин), сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда. Артериальная гипотензия, которая у предрасположенных пациентов может вызывать ишемию миокарда.
Совместное применение препаратов, индуцирующих изофермент СYР3А4, приводит к значительному уменьшению концентрации фелодипина в плазме крови и недостаточному терапевтическому эффекту от приёма препарата (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Следует избегать совместного назначения таких препаратов.
Совместное применение препаратов, ингибирующих изофермент СYР3А4, приводит к значительному увеличению концентрации фелодипина в плазме крови, в связи с чем, следует избегать таких комбинаций.
Следует избегать приёма препарата с грейпфрутовым соком из-за значительного увеличения концентрации фелодипина в плазме крови. Необходимо тщательно соблюдать гигиену полости рта (см. раздел «Побочное действие»).
•Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
При управлении транспортными средствами или другими механизмами, требующими повышенного внимания, следует учитывать возможность развития головокружения и слабости на фоне приема препарата.
В начале терапии или в период увеличения дозы пациентам следует воздерживаться от занятий опасной деятельностью, требующей концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы:
I -1ри передозировке симптомы интоксикации проявляются через 12-16 часов после приёма препарата, тяжёлые симптомы могут возникать и через несколько дней после приёма. Могут отмечаться следующие симптомы: брадикардия (иногда тахикардия), выраженное снижение АД, AV блокада
I - III степени, желудочковая экстрасистолия, предсердно-желудочковая диссоциация, асистолия, фибрилляция желудочков; головная боль, головокружение, нарушение сознания (или кома), судороги; одышка, отёк лёгких (не кардиогенный) и апноэ; у взрослых возможно развитие респираторного дистресс-синдрома; ацидоз, гипокалиемия, гипергликемия, возможно гипокальциемия; «приливы» крови к коже лица, гипотермия; тошнота и рвота.
Лечение:
Назначение активированного угля, в случае необходимости промывание желудка, в ряде случае эффективно даже на поздней стадии передозировки.
Специфический антидот – препараты кальция.
ВАЖНО! Атропин (0.25-0.5 мг в/в для взрослых, 10-20 мкг/кг для детей) должен быть назначен до промывания желудка (из-за риска стимулирования блуждающего нерва). Контроль ЭКГ. При необходимости обеспечить проходимость дыхательных путей и адекватную вентиляцию лёгких. Показана коррекция кислотно-основного состояния и электролитов сыворотки крови. В случае брадикардии и AV блокады назначают атропин 0.5-1 мг в/в взрослым (20-50 мкг/кг детям), при необходимости повторяют введение, или первоначально вводят изопреналин 0.05-0.1 мкг/кг/мин. При острой интоксикации на ранней стадии может понадобиться установка искусственного водителя ритма. Выраженное снижение АД корректируют в/в введением жидкости, взрослым в/в вводят раствор кальция глюконата (9 мг кальция/мл) 20 - 30 мл в течение 5 минут или в виде инфузии (3-5 мг кальция/кг детям), при необходимости повторяют введение в той же дозе. При необходимости инфузионно вводят норэпинефрин (норадреналин) или допамин. При острой интоксикации может назначаться глюкагон. При остановке сердца вследствие передозировки могут понадобиться реанимационные мероприятия в течение нескольких часов. При судорогах назначают диазепам. Проводится другое симптоматическое лечение.
Показания
1.Артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами)
2.Ишемическая болезнь сердца: стабильная стенокардия (в монотерапии или в комбинации с ?-адреноблокаторами)
Противопоказания
1.Повышенная чувствительность к фелодипину или другим компонентам, входящим в состав препарата, а также к другим производным дигидропиридина
2.Хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации
3.Острый инфаркт миокарда
4.Нестабильная стенокардия
5.Кардиогенный шок
6.Гемодинамически значимый аортальный и митральный стеноз
7.Гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия
8.Тяжелые нарушения функции печени
9.Непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция
10.Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены)
•С осторожностью
Аортальный и митральный стеноз, лабильность артериального давления, нарушение функции печени, тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина < 30 мл/мин), сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.
•Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Беременность
В настоящее время нет достаточных данных о применении препарата Фелодипин-СЗ у беременных. Основываясь на полученных в доклинических исследованиях у животных данных о нарушении развития плода, препарат Фелодипин-СЗ не должен назначаться во время беременности. Блокаторы "медленных" кальциевых каналов могут ингибировать сокращения матки при преждевременных родах, вместе с тем недостаточно данных, подтверждающих увеличение продолжительности физиологических родов. Возможен риск развития гипоксии плода при наличии у матери артериальной гипотензии и уменьшении перфузии в матке за счет перераспределения кровотока и периферической вазодилатации.
Грудное вскармливание
Фелодипин проникает в грудное молоко. При приеме кормящей матерью фелодипина в терапевтических дозах лишь незначительное количество фелодипина попадает с грудным молоком ребенку. Недостаточный опыт применения фелодипина женщинами в период грудного вскармливания не исключает риск воздействия препарата на детей, находящихся на грудном вскармливании, в связи с чем не рекомендуется назначать препарат Фелодипин-СЗ женщинам в период грудного вскармливания. При необходимости продолжения терапии для достижения клинического эффекта следует рассмотреть вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Фелодипин является субстратом для изофермента СYРЗА4. Препараты, индуцирующие или ингибирующие изофермент СYРЗА4, оказывают значительное влияние на концентрацию фелодипина в плазме крови.
Препараты, индуцирующие систему цuтохрома P450: фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и рифампицин, а также препараты Зверобоя продырявленного усиливают метаболизм фелодипина за счёт индукции системы цитохрома Р450. Совместное применение фенитоина, карбамазепина, фенобарбитала и рифампицина приводит к снижению значений площади под кривой «концентрация/время» (AUC) на 93 % и максимальной концентрации (Сmах) фелодипина на 82 %. Следует избегать совместного назначения с индукторами изофермента СYРЗА4.
Препараты, ингибирующие систему цитохрома Р450: противогрибковые препараты азолового ряда (итраконазол, кетоконазол), макролидные антибиотики (например, эритромицин) и ингибиторы ВИЧ-протеаз являются ингибиторами изофермента СYРЗА4. При совместном назначении итраконазола Сmах фелодипина увеличивается в 8 раз, АUС в 6 раз. При совместном назначении эритромицина Сmах и AUC фелодипина увеличивается приблизительно в 2.5 раза. Следует избегать совместного назначения фелодипина и ингибиторов изофермента СYР3А4.
Сок грейпфрута ингибирует изофермент СYР3А4. Применение фелодипина с грейпфрутовым соком увеличивает Сmах и AUC фелодипина приблизительно в 2 раза. Следует избегать совместного применения.
Такролимус: фелодипин может вызывать увеличение концентрации такролимуса в плазме крови. При совместном применении рекомендуется контролировать концентрацию такролимуса в сыворотке крови, может потребоваться корректировка дозы такролимуса.
Циклоспорин: при совместном назначении циклоспорина и фелодипина Сmах фелодипина увеличивается на 150 %, AUC увеличивается на 60 %. Однако, воздействие фелодипина на фармакокинетические показатели циклоспорина минимально.
Циметидин: совместное применение циметидина и фелодипина приводит к увеличению Сmах и AUC фелодипина на 55 %.
Дигоксин: фелодипин повышает концентрацию дигоксина в плазме крови, однако коррекции дозы фелодипина не требуется.
(6740)
Дозування
Всередину, приймати вранці, запиваючи водою. Таблетку не ділити, не дробити і не розжовувати. Таблетки можна застосовувати натщесерце або з невеликою кількістю їжі з низьким вмістом жирів і вуглеводів. Артеріальна гіпертензія Доза повинна підбиратися індивідуально. Початкова доза становить 5 мг один раз на добу. Звичайна підтримуюча доза становить 5 мг один раз на добу. При необхідності доза може бути збільшена або до терапії Фелодипіном-СЗ може бути додано інше гіпотензивний засіб. Максимальна добова доза препарата 10 мг. Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія (в монотерапії або в комбінації з ?-адреноблокаторами) Доза повинна підбиратися індивідуально. Необхідно починати лікування з дози 5 мг один раз на добу, при необхідності збільшуючи дозу до 10 мг один раз на добу. Може призначатися разом з ?-адреноблокаторами. Порушення функції нирок, Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі крові. Немає необхідності коригувати схему лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок, однак слід дотримуватися ост��рожность при призначенні препарату пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Особливі вказівки»). Порушення функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки зазвичай достатньо дози 2,5 мг. При тяжкій печінковій недостатності застосування препарату не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Літні пацієнти Пацієнтам літнього віку зазвичай достатньо дози 2,5 мг. Діти Досвід застосування фелодипіну у дітей обмежений.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двояковыпуклые. На поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольору (дозування 10 мг).Склад
активна речовина: фелодипін – 10 мг; допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (лактопресс) (цукор молочний) – 124,9 мг; колідон SR (полівінілацетат 80 %, повідон 19 %, натрію лаурилсульфат 0,8 %, кремнію діоксид 0,2 %) – 72,0 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,05 мг; натрію стеарилфумарат – 1,05 мг; допоміжні речовини (оболонка):
Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований – 2,4 мг; макрогол (поліетиленгліколь) 3350 – 1,212 мг; тальк – 0,888 мг; титану діоксид Е 171 – 1,3122 мг; алюмінієвий лак на основі барвника індигокармін – 0,0012 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 – 0,0018 мг, алюмінієвий лак на основі барвник хіноліновий жовтий – 0,1806 мг, алюмінієвий лак на основі барвника сонячний захід жовтий – 0,0042 мг).Фармакологічна дія
Фелодипін-СЗ – блокатор «повільних» кальцієвих каналів, що застосовується для лікування артеріальної гіпертензії та стабільній стенокардії.
Фелодипін – похідне дигідропіридину.
Провідність і сократительва здатність гладкої мускулатури судин пригнічується шляхом впливу на кальцієві канали клітинних мембран.
Завдяки високу селективність відносно гладкої мускулатури артеріол, фелодипін в терапевтичних дозах не чинить негативного інотропного ефекту на скоротність або провідність серця. Фелодипін розслаблює гладку мускулатуру дихальних шляхів. Показано, що фелодипін має незначний вплив на моторику шлунково-кишкового тракту. При тривалому застосуванні фелодипін не надає хворимтов з цукровим діабетом 2 типу при застосуванні фелодипіну протягом 6 місяців не відмічено клінічно значущого ефекту на метаболічні процеси глікозильованого гемоглобіну (НbА1с). Фелодипін можна також призначати пацієнтам зі зниженою функцією лівого шлуночка, які отримують стандартну терапію, та пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом, подагрою або гіперліпідемією.
Гіпотензивний ефект: зниження артеріального тиску при прийомі фелодипіну обумовлено зменшенням загального периферичного судинного опору. Фелодипін ефект��але знижує артеріальний тиск у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як в положенні «лежачи», так і в положенні «сидячи» і «стоячи», в стані спокою і при фізичному навантаженні. Оскільки фелодипін не надає ефекту на гладку мускулатуру вен або адренергічний вазомоторний контроль, то розвиток ортостатичної гіпотензії не відбувається. На початку лікування, у результаті зниження АТ на тлі прийому фелодипіну, може спостерігатися тимчасове рефлекторне збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) і серцевого викиду. Збільшення ЧСС перешкоджає одновремен��е з фелодипіном застосування ?-адреноблокаторів. Дія фелодипіну на артеріальний тиск та периферичний судинний опір корелює з плазмовою концентрацією фелодипіну. Терапевтична дія препарату триває протягом 24 годин.
Лікування фелодипіном призводить до регресії гіпертрофії лівого шлуночка.
Фелодипін має натрійуретичний та діуретичним ефектом і не має калійуретіческім ефектом. При прийомі фелодипіну знижується канальцева реабсорбція натрію і води, що пояснює відсутність затримки солей і рідини в організмі. Фелодипін знижує судинний опір нирок і посилює перфузію нирок. Фелодипін не впливає на клубочкову фільтрацію, екскрецію альбуміну.
Для лікування артеріальної гіпертензії Фелодипін-СЗ може застосовуватися у монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними препаратами, такими як ?-адреноблокатори, діуретики або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Антиішемічний ефект: Застосування фелодипіну призводить до поліпшення кровопостачання міокарда за рахунок дилатації коронарних судин. Зменшення навантаження на серце забезпечується за рахунок зниження загального периферичного судинного опору, що призводить до зниження потреби міокарда в кисні. Фелодипін знімає спазм коронарних судин. Фелодипін покращує скорочувальну здатність і зменшує частоту нападів стенокардії у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги. На початку терапії може спостерігатися тимчасове збільшення ЧСС, купируемое призначенням ?-адреноблокаторів. Ефект настає через 2 години і триває протягом 24 годин. Для лікування стабільної стенокардії фелодипін може застосовуватися в комбінації з ?-адреноблокаторами або в монотерапії.Фармакокінетика
Системна біодоступність фелодипіну становить приблизно 15 % і не залежить від прийому їжі. Проте швидкість абсорбції, але не її ступінь, може змінюватися в залежності від прийому їжі, і максимальна концентрація в плазмі крові, таким чином, підвищується приблизно на 65 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 3-5 годин. Препарат зв'язується з білками плазми на 99 %. Об'єм розподілу в одновесном стані становить 10 л/кг Період напіввиведення становить приблизно 25 годин, фаза плато досягається приблизно протягом 5 днів. Не кумулює навіть при тривалому прийомі.
Загальний плазмовий кліренс у середньому становить 1200 мл/хв. Зменшений кліренс у хворих літнього віку та у пацієнтів зі зниженою функцією печінки призводить до збільшення концентрації фелодипіну в плазмі крові. Фелодипін метаболізується в печінці, всі ідентифіковані метаболіти не мають вазодилатирующим ефектом (гемодинамічної активністю). Околпро 70 % від прийнятої дози виділяється у вигляді метаболітів нирками, решта – через кишечник. Менше 0,5 % виділяється нирками у незміненому вигляді. При порушенні функції нирок плазмова концентрація фелодипіну не змінюється, але спостерігається кумуляція неактивних метаболітів. Фелодипін не виводиться при гемодіалізі.Побічні дії
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ):
дуже часто – більше 1/10,
часто – понад 1/100 і менше 1/10,
нечасто – більш 1/1000 і менш 1/100,
рідко – більш 1/10000 і менше 1/1000,
дуже рідко – менше 1/10000.
Не встановлено причинно-наслідкового зв'язку наступних побічних ефектів з прийомом препарату: загальні порушення: біль у грудях, набряк обличчя, грипоподібний синдром; з боку серця, судин: інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія, синкопе, стенокардія, аритмія, екстрасистолія; з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм; з боку ендокринної системи: гінекомастія; з боку крові і лімфатичної системи: анемія; з боку скелетно-м'язової та соединительной тканини: артралгія, біль у спині, м'язові болі, міалгія, біль у верхніх і нижніх кінцівках; з боку нервової системи: депресія, безсоння, тривожність, нервозність, сонливість, дратівливість; з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: фарингіт, задишка, бронхіт, синусит, носова кровотеча; з боку шкіри та підшкірних тканин: еритема, синці, лейкоцитокластический васкуліт; з боку органа зору: зорові розлади; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, дизурія.>Особливості продажурецептурніОсобливі умови
На початку терапії або при збільшенні дози можуть відмічатися «припливи» крові до шкіри обличчя, головний біль, відчуття серцебиття, запаморочення і слабкість. Зазвичай ці реакції носять тимчасовий характер і проходять самостійно.
Потрібно дотримуватись особливої обережності при наступних станах: аортальний та мітральний стеноз, порушення функції печінки, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Артериальная гіпотензія, яка у схильних пацієнтів може викликати ішемію міокарда.
Спільне застосування препаратів, що індукують ізофермент CYP3A4, призводить до значного зменшення концентрації фелодипіну в плазмі крові і недостатнього терапевтичного ефекту від прийому препарату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід уникати спільного призначення таких препаратів.
Спільне застосування препаратів, що інгібують ізофермент CYP3A4, призводить до значного збільшення донцентрации фелодипіну в плазмі крові, у зв'язку з чим, слід уникати таких комбінацій.
Слід уникати прийому препарату з грейпфрутовим соком з-за значного збільшення концентрації фелодипіну в плазмі крові. Необхідно ретельно дотримуватися гігієни порожнини рота (див. розділ «Побічна дія»).
•Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
При керуванні транспортними засобами або іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги, слід враховувати можливість розвитку го��овокружения і слабкості на тлі прийому препарату.
На початку терапії або у період збільшення дози пацієнтам слід утримуватися від занять небезпечною діяльністю, що потребує концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми:
I -1ри передозуванні симптоми інтоксикації проявляються через 12-16 годин після прийому препарату, тяжкі симптоми можуть виникати і через кілька днів після прийому. Можуть відзначатися наступні симптоми: брадикардія (іноді тахікардія), виражене зниження артеріального тиску, AV блокада
I - III ступеня, шлуночкова екстрасистолія, передсердно-шлуночкова дисоціація, асистолія, фібриляція шлуночків; головний біль, запаморочення, порушення свідомості або кома), судоми, задишка, набряк легенів (не кардіогенний) і апное; у дорослих можливий розвиток респіраторного дистрес-синдрому; ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, можливо гіпокальціємія; «припливи» крові до шкіри обличчя, гіпотермія; нудота і блювання.
Лікування:
Призначення активованого вугілля, у разі необхідності промивання шлунка, у ряді сл��чаї ефективно навіть на пізній стадії передозування.
Специфічний антидот – препарати кальцію.
ВАЖЛИВО! Атропін (0.25-0.5 мг в/в для дорослих є 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). Контроль ЕКГ. При необхідності забезпечити прохідність дихальних шляхів і адекватну вентиляцію легень. Показана корекція кислотно-лужного стану та електролітів сироватки крові. У разі брадикардії та AV блокади призначають атропін 0.5-1 мг в/в дорослим (20-50 мкг/кг дітям), при необхідності повторюють введення, або спочатку вводять ізопреналін 0.05-0.1 мкг/кг/хв. При гострій інтоксикації на ранній стадії може знадобитися установка штучного водія ритму. Виражене зниження АТ коригують в/в введенням рідини, дорослим в/в вводять розчин кальцію глюконату (9 мг кальцію/мл) 20 - 30 мл протягом 5 хвилин або у вигляді інфузії (3-5 мг кальцію/кг дітям), при необхідності повторюють введення в тій же дозі. При необхідності інфузійно вводять норепінефріну (норадреналін) або допамін. При гострій інтоксикації може назначаться глюкагон. При зупинці серця внаслідок передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом кількох годин. При судомах призначають діазепам. Проводиться інше симптоматичне лікування.Свідчення
1.Артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами)
2.Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія (в монотерапії або в комбінації з ?-адреноблокаторами)Протипоказання
1.Підвищена чутливість до фелодипину або інших компонентів, що входять до складу препарату, а також до інших похідних дигідропіридину
2.Хронічна серцева недостатність в стадії декомпенсації
3.Гострий інфаркт міокарда
4.Нестабільна стенокардія
5.Кардіогенний шок
6.Гемодинамічно значимий аортальний та мітральний стеноз
7.Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
8.Тяжкі порушення функції печінки
9.Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція
10.Вік до 18 років (ефективність і безпека не у��встановлено)
•З обережністю
Аортальний та мітральний стеноз, лабільність артеріального тиску, порушення функції печінки, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
•Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Вагітність
В даний час немає достатніх даних про застосування препарату Фелодипін-СЗ у вагітних. Грунтуючись на отриманих у доклінічних дослідженнях у тварин даних про порушення розвитку плоду, препарат Фелодипін-СЗ не повинен призначатися під час вагітності. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів можуть пригнічувати скорочення матки при передчасних пологах, разом з тим недостатньо даних, що підтверджують збільшення тривалості фізіологічних пологів. Можливий ризик розвитку гіпоксії плода при наявності у матері артеріальної гіпотензії та зменшення перфузії в матці за рахунок перерозподілу кровотоку і периферичної вазодилатації.
Грудне вигодовування
Фелодипін провиникає в грудне молоко. При прийомі годуючою матір'ю фелодипіну в терапевтичних дозах лише незначна кількість фелодипіну потрапляє з грудним молоком дитині. Недостатній досвід застосування фелодипіну жінками в період грудного вигодовування не виключає ризик впливу препарату на дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, у зв'язку з чим не рекомендується призначати препарат Фелодипін-СЗ жінкам в період грудного вигодовування. При необхідності продовження терапії для досягнення клінічного ефекту слід розглянути питання про припинення грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Фелодипін є субстратом для ізоферменту СУРЗА4. Препарати, що індукують або інгібують ізофермент СУРЗА4, надають значний вплив на концентрацію фелодипіну в плазмі крові.
Препарати, що індукують систему цитохрому Р450: фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і рифампіцин, а також препарати Звіробою продірявленого посилюють метаболізм фелодипіну за рахунок індукції системи цитохрому Р450. Сумісне застосування фенітоїну, карбамазепіну, pheno��арбитала і рифампіцину призводить до зниження значення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) на 93 % і максимальної концентрації (Смах) фелодипіну на 82 %. Слід уникати спільного призначення з індукторами ізоферменту СУРЗА4.
Препарати, які інгібують систему цитохрому Р450: протигрибкові препарати азолового ряду (ітраконазол, кетоконазол), макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин), інгібітори ВІЛ-протеаз є інгібіторами ізоферменту СУРЗА4. При спільному призначенні ітраконазолу Смах фелодипіну збільшується в 8 раз, АUС-в 6 разів. При спільному призначенні еритроміцину Cmax та AUC фелодипіну збільшується приблизно в 2.5 рази. Слід уникати спільного призначення фелодипіну та інгібіторів ізоферменту СУР3А4.
Сік грейпфрута інгібує ізофермент СУР3А4. Застосування фелодипіну з грейпфрутовим соком збільшує Cmax та AUC фелодипіну приблизно в 2 рази. Слід уникати спільного застосування.
Такролімус: фелодипін може викликати збільшення концентрації такролімусу в плазмі крові. При сумісному застосуванні рекомендується контролює��ать концентрацію такролімусу у сироватці крові, може знадобитися коригування дози такролімусу.
Циклоспорин: при одночасному призначенні циклоспорину і фелодипіну Смах фелодипіну збільшується на 150 %, AUC зростає на 60 %. Однак, вплив фелодипіну на фармакокінетичні показники циклоспорину мінімально.
Циметидин: сумісне застосування циметидину та фелодипіну призводить до збільшення Смах та AUC фелодипіну на 55 %.
Дигоксин: фелодипін підвищує концентрацію дигоксину в плазмі крові, однак корекції дози фелодипина не потрібно.
