Дозировка
Применяют внутрь преимущественно в виде лекарственных форм, обеспечивающих постоянное высвобождение активного вещества - по 5-10 мг 1 раз/сут, при необходимости - 20 мг 1 раз/сут. Максимальная суточная доза составляет 20 мг.
Лекарственная форма
Таблетки пролонгированного действия, покрытые пленочной оболочкой розового цвета, круглые, двояковыпуклые; на поперечном разрезе ядро таблетки белого или почти белого цвета
Состав
1 таб.
фелодипин 5 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 125.9 мг, коллидон SR (поливинилацетат 80%, повидон 19%, натрия лаурилсульфат 0.8%, кремния диоксид 0.2%) 76 мг, кремния диоксид коллоидный 1.05 мг, натрия стеарилфумарат 1.05 мг.
Состав оболочки таблетки: Опадрай II - спирт поливиниловый, частично гидролизованный, 2.64 мг, макрогол 3350 0.741 мг, тальк 1.2 мг, титана диоксид 1.1502 мг, лецитин соевый 0.21 мг, алюминиевый лак на основе красителя индигокармин 0.0036 мг, алюминиевый лак на основе красителя азорубин 0.0306 мг, алюминиевый лак на основе красителя пунцовый [Понсо 4R] 0.0246 мг.
Фармакологическое действие
Селективный блокатор кальциевых каналов II класса из группы производных дигидропиридина. Подобно другим производным дигидропиридина, фелодипин обладает значительно более высоким сродством к кальциевым каналам гладкомышечных клеток артериальных сосудов, чем к кальциевым каналам кардиомиоцитов. Блокируя кальциевые каналы и нарушая поступление ионов кальция в гладкомышечные клетки артериальных сосудов, вызывает их расширение, уменьшает ОПСС и понижает АД. Уменьшает постнагрузку на сердце.
Практически не оказывает угнетающего действия на сократимость и проводимость миокарда, вызывает умеренно выраженную рефлекторную тахикардию. Увеличивает коронарный кровоток.
Уменьшает поступление внеклеточного кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки коронарных и периферических артерий; в высоких дозах снижает высвобождение ионов кальция из внутриклеточных депо. Уменьшает количество функционирующих каналов, не оказывая влияния на время их активации, инактивации и восстановления. Разобщает процессы возбуждения и сокращения в миокарде, опосредуемые тропомиозином и тропонином, и в гладких мышцах сосудов, опосредуемые кальмодулином.
В терапевтических дозах нормализует трансмембранный ток кальция, нарушенный при ряде патологических состояний, прежде всего при артериальной гипертензии. Снижает АД за счет вазодилатации, уменьшения ОПСС. Не влияет на тонус вен и адренергическую вазомоторную иннервацию, поэтому не вызывает ортостатическую гипотензию.
Обладает дозозависимым антиишемическим эффектом. Усиливает коронарный кровоток, улучшает кровоснабжение ишемизированных зон миокарда без развития феномена "обкрадывания", активирует функционирование коллатералей, защищает от осложнений реперфузии, незначительно увеличивает ЧСС. Расширяя периферические артерии, снижает постнагрузку.
Почти не влияет на синоатриальный и AV узлы. Практически не обладает отрицательным инотропным эффектом (рефлекторное увеличение ЧСС в ответ на расширение сосудов маскирует отрицательный инотропный эффект).
Усиливает почечный кровоток, оказывает умеренное натрийуретическое и диуретическое действие.
Действие начинается через 2-5 ч и продолжается в течение 24 ч. Выраженность эффекта коррелирует с дозой и концентрацией в плазме.
Фармакокинетика
После приема внутрь фелодипин почти полностью абсорбируется из ЖКТ и подвергается интенсивному метаболизму при "первом прохождении" через печень. Связывание с белками плазмы (в основном с альбуминами) составляет около 99%. В небольших количествах проникает через ГЭБ и плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком. Фелодипин интенсивно метаболизируется в печени, все известные его метаболиты не обладают фармакологической активностью. Метаболизм происходит при участии изоферментов CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7.
Около 70% выводится почками в виде метаболитов и менее 0.5% в неизмененном виде; остальная часть выводится через кишечник. T1/2 в ?-фазе составляет около 4 ч, в ?-фазе - около 24 ч.
У больных пожилого возраста, а также у пациентов с нарушениями функции печени концентрация фелодипина в крови выше, чем у пациентов более молодого возраста.
Не кумулирует даже при длительном применении; при хронической почечной недостаточности наблюдается кумуляция неактивных метаболитов.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: приливы крови к коже лица, сопровождающиеся гиперемией лица, тахикардия, отечность в области голеностопного сустава (как следствие прекапиллярной вазодилатации), обморок, экстрасистолия, выраженная артериальная гипотензия, сопровождающаяся рефлекторной тахикардией и ухудшением течения стенокардии, лейкоцитокластический васкулит.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, чувство усталости, парестезия.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, боли в животе, рвота, повышение активности печеночных трансаминаз, гиперплазия десен, слизистой оболочки языка, гингивит.
Со стороны костно-мышечной системы: редко - артралгия, миалгия.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, ангионевротический отек губ или языка, реакция фотосенсибилизации.
Прочие: импотенция/сексуальная дисфункция, частое мочеиспускание, лихорадка, гипергликемия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применять у пациентов с сердечной недостаточностью, лабильностью АД, при почечной недостаточности, сердечной недостаточности после инфаркта миокарда.
При применении у пациентов со стенокардией следует учитывать, что в редких случаях фелодипин может вызвать выраженную артериальную гипотензию, которая приводит к ишемии миокарда.
Показания
Артериальная гипертензия, стенокардия (при неэффективности бета-адреноблокаторов и нитратов), синдром Рейно (в качестве симптоматической терапии).
Противопоказания
Острый инфаркт миокарда, декомпенсированная хроническая сердечная недостаточность, возраст до 18 лет, беременность, женщины детородного возраста с высокой вероятностью беременности, повышенная чувствительность к фелодипину
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с ингибиторами микросомальных ферментов печени возможно повышение концентрации фелодипина в плазме крови.
Возможно уменьшение концентрации фелодипина в плазме крови вследствие повышения интенсивности его метаболизма в печени под влиянием карбамазепина, фенитоина и фенобарбитала (которые являются индукторами микросомальных ферментов печени) и ускорение выведения из организма.
При одновременном применении с дигоксином возможно повышение концентрации дигоксина в плазме крови.
При одновременном применении с итраконазолом, кетоконазолом замедляется метаболизм фелодипина в печени, что приводит к увеличению концентрации фелодипина в плазме крови и повышению риска развития побочных эффектов.
При одновременном применении с эритромицином повышается биодоступность фелодипина. Имеется сообщение об усилении терапевтического и побочного действия фелодипина у пациента, получающего эритромицин.
Повышает биодоступность пропранолола. При одновременном применении с бета-адреноблокаторами повышается риск развития хронической сердечной недостаточности).
Уменьшение антигипертензивного действия наблюдается при одновременном применении фелодипина с НПВС, ГКС (задержка натрия и блокада синтеза простагландина почками) и эстрогены (задержка натрия), препараты кальция; усиление антигипертензивного действия происходит при одновременном применении с ингаляционными средствами для наркоза, бета-адреноблокаторами, альфа-адреноблокаторами, симпатомиметиками и другими гипотензивными препаратами.
Препараты, вызывающие увеличение продолжительности интервала QT, усиливают отрицательный инотропный эффект и могут повышать риск значительного удлинения интервала QT.
(6739)
Дозування
Застосовують всередину переважно у вигляді лікарських форм, що забезпечують постійне вивільнення активної речовини - по 5-10 мг 1 раз/добу, при необхідності - 20 мг 1 раз/добу. Максимальна добова доза становить 20 мг.
Лікарська форма
Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольоруСклад
1 таб.
фелодипін 5 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат 125.9 мг, коллидо�� SR (полівінілацетат 80%, повідон 19%, натрію лаурилсульфат 0.8%, кремнію діоксид 0.2%) 76 мг, кремнію діоксид колоїдний 1.05 мг, натрію стеарилфумарат 1.05 мг.
Склад оболонки таблетки: Опадрай II - спирт полівініловий, частково гідролізований, 2.64 мг, макрогол 3350 0.741 мг, тальк 1.2 мг, титану діоксид 1.1502 мг, лецитин соєвий 0.21 мг, алюмінієвий лак на основі барвника індигокармін 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвник пунцовий [Понсо 4R] 0.0246 мг.Фармакологічна дія
Селективний блокатор доальциевых каналів ІІ класу з групи похідних дигідропіридину. Подібно до інших похідних дигідропіридину, фелодипін володіє значно більш високою спорідненістю до кальцієвим каналам гладком'язових клітин артеріальних судин, ніж до кальцієвим каналам кардіоміоцитів. Блокуючи кальцієві канали і порушуючи надходження іонів кальцію у гладком'язові клітини артеріальних судин, викликає їх розширення, зменшує ОПСС і знижує артеріальний тиск. Зменшує постнавантаження на серце.
Практично не виявляє пригнічувальної дії на сократимос��ь і провідність міокарда, не викликає помірно виражену рефлекторну тахікардію. Збільшує коронарний кровотік.
Зменшує надходження позаклітинного кальцію в кардіоміоцити і гладком'язові клітини коронарних і периферичних артерій; у високих дозах знижує вивільнення іонів кальцію з внутрішньоклітинних депо. Зменшує кількість функціонуючих каналів, не впливаючи на час їхньої активації, інактивації та відновлення. Роз'єднує процеси збудження і скорочення в міокарді, опосредуемые тропомиозином і тропонином, і в гладких м'язах судин, опосредуемые кальмодулином.
У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний потік кальцію, порушений при ряді патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Знижує артеріальний тиск за рахунок вазодилатації, зменшення ОПСС. Не впливає на тонус вен і адренергическую вазомоторную іннервацію, тому не спричиняє ортостатичну гіпотензію.
Володіє дозозалежним антиишемическим ефектом. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку�� феномена "обкрадання", активує функціонування колатералей, захищає від ускладнень реперфузії, незначно збільшує ЧСС. Розширюючи периферичні артерії, знижує постнавантаження.
Майже не впливає на синоатриальный і AV вузли. Практично не володіє негативним інотропним ефектом (рефлекторне збільшення ЧСС у відповідь на розширення судин маскує негативний інотропний ефект).
Підсилює нирковий кровотік, виявляє помірний натрийуретическое і діуретичну дію.
Дія починається ��ерез 2-5 год і триває протягом 24 год. Вираженість ефекту корелює з дозою та концентрацією в плазмі.Фармакокінетика
Після прийому всередину фелодипін майже повністю абсорбується з ШЛУНКОВО-кишкового тракту і піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Зв'язування з білками плазми (в основному з альбумінами) становить близько 99%. У невеликих кількостях проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Фелодипін інтенсивно метаболізується в печінці, всі відомі його метаболіти не мають фа��макологической активністю. Метаболізм відбувається за участі ізоферментів CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7.
Близько 70% виводиться нирками у вигляді метаболітів і менше 0.5% в незміненому стані; інша частина виводиться через кишечник. T1/2 ?-фазі становить близько 4 год,? -фазі - близько 24 год.
У хворих літнього віку, а також у пацієнтів з порушеннями функції печінки концентрація фелодипіну в крові вище, ніж у пацієнтів більш молодого віку.
Не кумулює навіть при тривалому застосуванні; при хронічній нирковій недостатності спостерігається кум��ляция неактивних метаболітів.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: припливи крові до шкіри обличчя, що супроводжуються гіперемією обличчя, тахікардія, набряклість в області гомілковостопного суглоба (як наслідок прекапиллярной вазодилатації), непритомність, екстрасистолія, виражена артеріальна гіпотензія, що супроводжується рефлекторною тахікардією і погіршенням перебігу стенокардії, лейкоцитокластический васкуліт.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, відчуття втоми, парестезія.
З боку пищеварит��льної системи: нудота, болі в животі, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіперплазія ясен, слизової оболонки язика, гінгівіт.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія, міалгія.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк губ або мови, реакція фотосенсибілізації.
Інші: імпотенція/сексуальна дисфункція, часте сечовипускання, пропасниця, гіперглікемія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовувати у пацієнтів із се��дечной недостатністю, лабільністю артеріального тиску, при нирковій недостатності, серцевої недостатності після інфаркту міокарда.
При застосуванні у пацієнтів зі стенокардією слід враховувати, що в окремих випадках фелодипін може спричинити виражену артеріальну гіпотензію, яка призводить до ішемії міокарда.Свідчення
Артеріальна гіпертензія, стенокардія (при неефективності бета-адреноблокаторів і нітратів), синдром Рейно (в якості симптоматичної терапії).Протипоказання
Гострий інфаркт міокарда, декомпенсована хроническая серцева недостатність, вік до 18 років, вагітність, жінки дітородного віку з високою ймовірністю вагітності, підвищена чутливість до фелодипинуЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки можливе підвищення концентрації фелодипіну в плазмі крові.
Можливе зменшення концентрації фелодипіну в плазмі крові внаслідок підвищення інтенсивності його метаболізму в печінці під впливом карбамазепіну, фенітоїну та фенобарбіталу (якіе є індукторами мікросомальних ферментів печінки) та прискорення виведення з організму.
При одночасному застосуванні з дигоксином можливо підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з ітраконазолом, кетоконазолом сповільнюється метаболізм фелодипіну в печінці, що призводить до збільшення концентрації фелодипіну в плазмі крові та підвищення ризику розвитку побічних ефектів.
При одночасному застосуванні з еритроміцином підвищується біодоступність фелодипіну. Є повідомлення про��илении терапевтичного та побічної дії фелодипіну у пацієнта, який отримує еритроміцин.
Підвищує біодоступність пропранололу. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами підвищується ризик розвитку хронічної серцевої недостатності).
Зменшення антигіпертензивної дії спостерігається при одночасному прийомі фелодипіну з НПЗП, ГКС (затримка натрію та блокада синтезу простагландину нирками) та естрогени (затримка натрію), препарати кальцію; посилення антигіпертензивної дії відбувається при од��овременном застосуванні з інгаляційними засобами для наркозу, бета-адреноблокаторами, альфа-адреноблокаторами, симпатоміметиками та іншими гіпотензивними препаратами.
Препарати, що викликають збільшення тривалості інтервалу QT, посилюють негативний інотропний ефект і можуть підвищувати ризик значного подовження інтервалу QT.
