Дозировка
Эсциталопрам принимают внутрь один раз в сутки (не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости) вне зависимости от приема пищи. Препарат можно применять в любое время суток, желательно принимать препарат в одно и то же время суток. Рекомендуется регулярно осуществлять оценку проводимого лечения. Депрессивные эпизоды: Обычно начинают с приема 10 мг эсциталопрама 1 раз в сутки. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до максимальной 20 мг в сутки. Аитидепрессивный эффект обычно развивается через 2-4 недели после начала лечения. После исчезновения симптомов депрессии необходимо продолжать терапию еще в течение, как минимум, 6 месяцев для закрепления полученного эффекта. Панические расстройства с/дез агорафобии: При панических расстройствах в течение первой недели лечения рекомендуемая доза - 5 мг в сутки, затем дозу повышают до 10 мг в сутки. Суточная доза, в зависимости от индивидуальной реакции больного, в дальнейшем может быть увеличена до 20 мг в сутки. Максимальный терапевтический эффект достигается примерно через 3 месяца после начала лечения. Терапия длится несколько месяцев. Социальное тревожное расстройство (социальная фобия): Обычно назначают 10 мг один раз в сутки. Ослабление симптомов обычно развивается через 2-4 недели после начала лечения. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза впоследствии может быть уменьшена до 5 мг в сутки или увеличена до максимальной 20 мг в сутки. Поскольку социальное тревожное расстройство является заболеванием с хроническим течением, минимальная рекомендуемая длительность терапевтического курса составляет 12 недель. Для предотвращения рецидивов заболевания препарат может назначаться в течение 6 месяцев или дольше в зависимости от индивидуальной реакции пациента. Генерал изованное тревожное расстройство: Рекомендуемая начальная доза 10 мг один раз в сутки. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до максимальной 20 мг в сутки. Допускается длительное назначение препарата (6 месяцев и дольше) в дозе 20 мг в сутки. Обсессивно-компульсивное расстройство: Обычно назначают 10 мг 1 раз в сутки. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза впоследствии может быть увеличена до максимальной 20 мг в сутки. Поскольку обсессивно-компульсивное расстройство является заболеванием с хроническим течением, курс лечения должен быть достаточно длительным для обеспечения полного избавления от симптомов и длиться, по меньшей мере, 6 месяцев. Для предотвращения рецидивов рекомендуется курс лечения не менее 1 года. Пожилые пациенты (старше 65 лет): Рекомендуется использовать половину обычной рекомендуемой дозы т.е. 5 мг в сутки. Максимальная доза для пожилых пациентов 10 мг в сутки. Пациенты с почечной недостаточностью: При хронической почечной недостаточности легкой и умеренной степени выраженности коррекции режима дозирования не требуется. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ниже 30 мл/мин) препарат следует применять с осторожностью под контролем врача. Более подробно см. инструкцию
Лекарственная форма
Круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета. На поперечном разрезе - внутренний сдой белого или почти белого цвета.
Состав
Одна таблетка покрытая пленочной оболочкой 20 мг содержит:
активное вещество: эсциталоирама оксалат - 25,56 мг (в пересчете на эсциталопрам 20.00 мг);
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая -\0009192,04 мг, крахмал
ирежелатинизированный - 96,00 мг, кремния диоксид коллоидный (аэросил) - 3,20 мг, магния стеарат - 3,20 мг;
оболочка таблетки: онадрай белый 12.80 мг (лактозы моногидрат - 4.60 мг, гипромеллоза -3.60 мг, титана диоксид - 3,32 мг. макрогол - 1.28 мг).
Фармакологическое действие
Эсциталопрам - антидепрессант, селективный ингибитор обратного захвата серотонина (СИОЗС) с высокой аффинностью к первичному активному центру. Эсциталопрам также связывается е аллостерическим центром белка-транспортера серотонина с аффинностью ниже в 1000 раз. Аллостерическая модуляция белка-транспортера усиливает связывание эсциталоирама в первичном месте связывания, что приводит к более полному ингибированию обратного захвата серотонина.
Эсциталопрам не имеет совсем или имеет очень слабую способность связываться с рядом рецепторов, включая: ссротониновые 5-НТ|Л, 5-НТ: рецепторы, дофаминовые D| и Оз рецепторы, «|-. сь-. ^-адренергические рецепторы, гистаминовые Hi, мускариновые холинергические, бензодиазспнновыс и опиатные рецепторы.
Ингибирование обратного захвата 5-НТ является единственным возможным механизмом действия, который объясняет фармакологическое и клиническое воздействие эсциталоирама. Эсциталопрам является S-энантиомером рацемического циталонрама е собственной лечебной активностью. Доказано, что R-энантиомер нс является инертным, а противодействует серотонинсргическим свойствам и соответствующим фармакологическим эффектам S-энат номера.
Фармакокинетика
Всасывание
Абсолютная биодоступность эсциталонрама составляет 80 % и нс зависит от приема пищи. Максимальная концентрация (Стах) в плазме достигается в среднем через 4 часа после многократного применения.
Распределение
Кажущийся объем распределения после перорального приема составляет от 12 до 26 л/кг. Связывание эсциталонрама с белками плазмы крови человека - не более 80 % (в среднем около 56 %). Проникает в грудное молоко.
Метаболизм
Эсциталопрам мстаболизирустся путем деметилирования, дезаминирования и окисления с участием цитохрома Р450. Биотрансформация эсциталонрама в дсмстилированный метаболит происходит главным образом с помощью изофермента CYP2C19. Возможно некоторое участие изоферментов CYP3A4 и CYP2D6. Ингибирование одного из этих ферментов может быть компенсировано другими ферментами.
В плазме крови человека преобладает эсциталопрам в неизмененном виде. В равновесном состоянии концентрация S-ДЦТ (эс-деметилциталопрам) в плазме составляет примерно 33 % от концентрации эсциталонрама. Уровень S-ДДЦТ (эс-дидеметилциталоирам) не определялся у большинства субъектов. Исследования in vitro показали, что метаболиты не вносят существенного вклада в антидепрессивное действие эсциталонрама.
Выведение
Период полувыведения (T|/i) эсциталонрама после многократного применения составляет 27-32 часа. Общий клиренс при пероральном применении составляет около 0.6 л/мин. У основных метаболитов эсциталонрама период полувыведения более продолжителен. Эсциталопрам и его метаболиты выводятся как через печень (метаболический путь), так и через почки, при этом большая часть введенной дозы выводится в виде метаболитов с мочой. Линеиность фармакокинетики
Фармакокинетика эсциталопрама носит линейный дозозависимый характер. Равновесная концентрация в плазме (Css) устанавливается примерно через 1 неделю терапии. Средняя равновесная концентрация 50 нмоль/л (в диапазоне от 20 до 125 нмоль/л) достигается при ежедневной дозе 10 мг.
Пациенты в возрасте старше 65 лет
У пожилых (старше 65 лет) наблюдается более продолжительный период полувыведения и более низкие величины клиренса но сравнению с более молодыми пациентами. Количество вещества эсциталопрама, находящегося в системном кровотоке, рассчитанное с помощью фармакокинетического показателя «площадь под кривой» (AUC) у пожилых на 50 % больше, чем у молодых здоровых добровольцев.
Пациенты с нарушением функции печени
У пациентов со сниженной функцией печени эсциталоирам выводится более медленно, клиренс эсциталопрама снижается приблизительно на 37 %. Период полувыведения эсциталопрама почти в два раза увеличен и равновесные концентрации эсциталопрама в плазме почти в два раза выше по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени после приема аналогичной дозы.
Пациенты с нарушением функции почек
У пациентов с легкой и умеренной степенью снижения функции ночек выведение эсциталопрама протекает более медленно (клиренс снижается приблизительно на 17 %) без значимого влияния на фармакокинетику. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ниже 30 мл/мин) требуется осторожность.
Пациенты с низкой активностью изофермента CYP2C19
У лиц со слабой активностью CYP2C19 концентрация эсциталопрама в два раза выше, чем в случаях с высокой активностью этого изофермента. Значительных изменений концентрации препарата в случаях со слабой активностью изофермепта CYP2D6 обнаружено не было.
Побочные действия
Побочные реакции на фоне использования эсциталопрама наблюдаются в течение первых одной-двух недель лечения и обычно существенно ослабевают по мере продолжения терапии и улучшения состояния больных.
Частота нежелательных побочных реакций (по классификации ВОЗ): очень часто -> 10 %; часто — > 1 %, но < 10 %; нечасто - >0,1 %, но < 1 %; редко - > 0.01 %, но < 0,1 %; очень редко - < 0,01 %, неизвестно - в настоящее время данные о распространенности побочных реакций отсутствуют.
Возможно появление следующих побочных реакций:
Со стороны крови и лимфатической системы: неизвестно - тромбоцитопсния. Аллергические реакции: нечасто - повышенная чувствительность; очень редко -аиафилакти ческие реакции
Со стороны центральной нервной системы: очень часто - сонливость, головная боль, тремор, головокружение; часто - мигрень, парестезия, расстройство сна; нечасто -экстрапирамидные расстройства, сиикопальиые состояния, нарушения вкусовых ощущений; редко - серотониновый синдром (сочетание возбуждения, тремора, миоклонуса и гипертермии); неизвестно - дискинезия, двигательные нарушения, судорожные расстройства.
Со стороны психической сферы: очень часто - ажитация, нервозность; часто -снижение либидо, нарушение оргазма (у женщин), беспокойство, спутанность сознания, сонливость, нарушение концентрации внимания, странные сновидения, амнезия; нечасто -агрессия, деперсонализация, галлюцинации, эйфория, повышение либидо, бруксизм, панические атаки; неизвестно - мании, суицидальные мысли1, психомоторное возбуждение, акатизия2.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - тошнота, рвота; часто - диарея, сухость во рту. снижение аппетита или наоборот его повышение, запор.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: неизвестно - гепатит.
Со стороны кожных покровов: очень часто - повышенная потливость, часто - кожная сыпь, зуд: нечасто - фотосенсибилизация, крапивница, алопеция, пурпура; неизвестно -ангионевротический отек, кровоподтеки (экхимозы).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень часто - ощущение сердцебиения: часто - тахикардия, артериальная гипертензия, ортостатическая гипотензия; редко -брадикардия, снижение артериального давления, аритмия; неизвестно - удлинение интервала QT на ЭКГ.
Со стороны органов кроветворения: редко - геморрагии (например, гинекологические кровотечения, кровотечения желудочно-кишечного тракта).
Со стороны органов чувств: очень часто - нарушение аккомодации; часто -нарушение вкусовых ощущений, нарушения зрения, нечасто - мидриаз, тиннитус (звон в ушах).
Со стороны дыхательной системы: часто - ринит, синусит, зевота: нечасто - кашель, носовое кровотечение; редко - диспноэ, трахеит.
Со стороны репродуктивной системы: часто - нарушение сексуальной функции, а именно нарушение эякуляции, снижение либидо, импотенция, нарушения менструального цикла; нечасто - метроррагия, меноррагия; неизвестно - галакторея, ириаиизм.
Со стороны мочевыделительиой системы: часто - болезненное мочеиспускание, задержка мочи.
Метаболические нарушения: часто - снижение или повышение аппетита, увеличение веса; нечасто - снижение веса; редко - недостаточная секреция антидиуретического гормона (АДГ), гиионатрисмия, гипокалиемия: неизвестно - анорексия .
Со стороны опорно-двигательного аппарата:\0009нечасто - миалгия, артралгия.
увеличение риска травм и переломов.
Лабораторные показатели: часто - изменение лабораторных показателей функции
ечени; нечасто - повышение активности «печеночных» ферментов, изменение электрокардиограммы (удлинение интервала QT), гипонатриемия.
Прочие: часто - слабость; нечасто - отеки; редко - гипертермия, имеются сообщения о случаях суицидальных настроений и суицидального поведения во время приема эсциталопрама или сразу же после прекращения лечения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Детский возраст до 18 лет является противопоказанием для применения эсциталопрама, так как эффективность и безопасность его применения в этом возрасте не установлена.
В связи с возможностью суицидальных попыток, у больных депрессией необходимо тщательное наблюдение за пациентами в начале лечения и назначение минимальных эффективных доз для снижения риска передозировки. Эта предосторожность должна соблюдаться и при лечении других психических расстройств из-за возможности одновременного заболевания депрессивным эпизодом.
Выраженным депрессиям свойственен риск суицидальных действий, который может сохраняться вплоть до достижения существенной ремиссии. В связи с этим в начале лечения необходим постоянный врачебный контроль, надзор за поведением пациентов и организация хранения и выдачи лекарственных средств лишь доверенными лицами. При лечении панических расстройств с назначением антидепрессантов и/или бензодиазепинов, у некоторых больных в ответ на начатое лечения значительно усиливается тревога или беспокойство. Это состояние, называемое специалистами «патологическим растормаживанием» или просто «парадоксальной тревогой», рассматривается как редкое явление, хотя данная патологическая реакция была неоднократно документально зафиксирована в научной литературе. Эта «парадоксальная тревога» обычно уменьшается в
течение первых двух недель после начала лечения. Рекомендуется начать с низкой дозы, чтобы уменьшить риск парадоксальной тревоги. Отмена препарата в данном случае рекомендована, если подобная парадоксальная реакция длительно не исчезает, и если подобные осложнения терапии превышают пользу от проводимого лечения.
У детей, подростков и молодых людей (младше 24 лет) с депрессией и др. психическими нарушениями антидепрессанты, но сравнению с плацебо, повышают риск возникновения суицидальных мыслей и суицидального поведения. Поэтому при назначении препарата Эсциталопрам или любых других антидепрессантов у данной категории пациентов следует соотнести риск суицида и пользу от их применения. В краткосрочных исследованиях у людей старше 24 лет риск суицида не повышался, а у людей старше 65 лет несколько снижался. Во время лечения антидепрессантами за всеми нацистами должно быть установлено наблюдение с целью раннего выявления нарушений поведения, а также суицидальных наклонностей.
Эсциталопрам может вызвать дозозависимое удлинение интервала QT на ЭКГ, что может привести к нарушению сердечного ритма.
Гипонатриемия развивается из-за нарушений секреции антидиурстического гормона, особенно высокий уровень риска у женщин старшего возраста.
На фоне приема эсциталопрама возможно развитие кожных кровоизлияний (экхимоз и пурпура). Необходимо с осторожностью применять препарат у пациентов с риском развития кровотечений, а также принимающих пероральные антикоагулянты и препараты, влияющие на свертываемость крови.
Лечение препаратом Эсциталопрам может изменять гликемичсский контроль у пациентов с сахарным диабетом. Доза инсулина и/или пероральных гипогликемических средств должна быть скорректирована.
Редко возможно развитие акатизии, характеризующейся постоянным или периодически возникающим чувством внутреннего двигательного беспокойства и проявляющейся в неспособности долго сидеть спокойно в одной позе или долго оставаться без движения. Проходит в течение первых недель лечения.
У пациентов с биполярным расстройством или с маниями/гипоманиями в анамнезе могут возникать мании. Тогда лечение препара том Эсциталопрам необходимо прекратить.
Необходимо с осторожностью применять Эсциталопрам при наличии лекарственной зависимости (в т.ч. в анамнезе) и эпилептических припадков в анамнезе. В случае развития судорожных припадков, а также у больных с эпилепсией при увеличении частоты судорожных припадков препарат Эсциталопрам, также как и другие препараты группы СИОЗС. следует отменить. Не рекомендуется применение у больных с нестабильной эпилепсией.
Эсциталопрам не следует применять в сочетании с ингибиторами моноаминоксидазы (МАО) (ем. раздел Противопоказания» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
При слабо п умеренно выраженных нарушениях функции почек коррекция дозы не требуется, при тяжелых нарушениях функции почек требуется соблюдать осторожность. При нарушении функции печени прием препарата ограничивают минимальными рекомендуемыми дозами. У пожилых пациен тов требуется снижение дозы эсциталопрама.
При развитии маниакального состояния препарат следует отменить.
Клинический опыт одновременного применения препарата Эсциталопрам и электросудорожной терапии является недостаточным, поэтому требуется осторожность.
В начале лечения могут возникать бессонница и ощущения беспокойства, что может быть решено путем коррекции начальной дозы.
Не выявлено взаимодействие эсциталопрама с алкоголем. Однако, как н в случае с другими антидепрессантами, следует воздержаться от употребления алкоголя в течение всего периода лечения препаратом.
Резкое прекращение терапии препаратом Эсциталопрам может привести к синдрому «отмены». Могут возникнуть такие нежелательные реакции как головокружение, головные боли, тошнота. Чтобы избежать возникновения синдрома «отмены» необходима постепенная отмена препарата в течение 1-2 недель. Врач решает этот вопрос индивидуально: для некоторых пациентов может понадобиться срок 2-3 месяца или более.
Сведения о влиянии препарата на способность управлять транспортными средствами, механизмами
В период лечения препаратом Эсциталопрам пациентам не рекомендуется управлять автомобилем или механизмами. Пациент должен быть проинформирован о потенциальной опасности влияния эсциталопрама на способность управлять транспортными средствами и механизмами.
Показания
Депрессивные эпизоды любой степени тяжести.
Панические расстройства с/без агорафобии.
Социальное тревожное расстройство (социальная фобия).
Генерализованное тревожное расстройство.
Обсессивно-компульсивное расстройство.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к эсциталопраму или к любому из вспомогательных веществ, входящих в состав этого препарата.
Эсциталоирам не следует применять в сочетании с ингибиторами моноамииоксидазы (МАО), моноаминооксидазы-А (МАО-А) или обратимыми неселективными ингибиторами МАО.
Эсциталоирам противопоказан при одновременном применении с лекарственными средствами, удлиняющими интервал QT на ЭКГ (в частности, с пимозидом,
антиаритмическими препаратами IA и III классов, трициклическими антидепрессантами, макролидами), а так же при врожденном удлинении интервала QT.
Детский возраст до 18 лет является противопоказанием для применения эсциталопрама, гак как эффективность и безопасность его применения в этом возрасте не установлена.
Беременность, период грудного вскармливания.
Непереносимость лак тозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция.
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), маниакальные расстройства (в т.ч. в анамнезе), фармакологически неконтролируемая эпилепсия, депрессия с суицидальными попытками, сахарный диабет, электросудорожная терапия; пожилой возраст (старше 65 лет), цирроз печени, склонность к кровотечениям; одновременный прием с лекарственными средствами, снижающими порог судорожной готовности, триптофаном, лекарственными препаратами, содержащими зверобой продырявленный, литий; с препаратами, вызывающими гипонатриемию, пероральными антикоагулянтами и другими лекарственными препаратами, влияющими на свертываемость крови; с препаратами, метаболизирующимися с участием изофермента CYP2C19, этанолом.
РИМЕНЕНИЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И В ПЕРИОД ГРУДНОГО ВСКАРМЛИВАНИЯ
Применение при беременности
Нс следует назначать препарат Эсниталонрам беременным и кормящим грудью женщинам, если потенциальная клиническая польза нс преобладает над теоретическим риском, т.к. безопасность применения препарата в период беременности и лактации у женщины не установлена.
Во время исследований репродуктивной токсичности эсциталонрама на крысах наблюдалась эмбриофетотоксичность, однако не было установлено повышение количества врожденных пороков. Если прием эсциталонрама продолжался на поздних сроках беременности, особенно в третьем тримес тре, то за новорожденным следует установить наблюдение.
В случае, если прием эсциталопрама продолжался вплоть до родов или был прекращен незадолго до родов, у новорожденного возможно развитие синдрома «отмены». В случае применения матерью селективных ингибиторов обратного захвата серотонина или селективных ингибиторов обратного захвата серотонина и норадреналина (СИОЗС/СИОЗСН) на поздних сроках беременности у новорожденного могут развиться следующие побочные эффекты: стойкая легочная гипертензия, дыхательная недостаточность, цианоз, апноэ, судорожные расстройства, скачки температуры, трудности с кормлением, рвота, гипогликемия, гипертония, мышечная гипотония, гиперрефлексия, тремор, повышенная нервно-рефлекторная возбудимость, раздражительность, летаргический сон, постоянный лач, сонливость или бессонница. Данные симптомы могут возникать вследствие развития синдрома «отмены» или ссротонинергического действия. В большинстве случаев подобные осложнения возникают в течение 24 ч после рождения.
Эпидемиологические данные свидетельствуют о том, что применение СИОЗС/СИОЗСМ во время беременности, особенно на поздних сроках, может увеличить риск развития устойчивой легочной гипертензии новорожденных с частотой до 5 случаев на 1000 при частоте в общей популяции 1-2 на 1000.
Применение в период грудного вскармливания
Препарат в незначительных количествах выделяется в грудное молоко, поэтому при приеме препарата в период лактации рекомендуется решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Фертильность
Проводимые на животных исследования показали, что эсциталопрам может влиять на качество спермы. Случаи из медицинской практики, включающие применение СИОЗС, показали, что воздействие на качество спермы обратимо. До настоящего момента воздействия па фертильность человека обнаружено не было.
Лекарственное взаимодействие
Фармакодинамические взаимодействия:
Противопоказано совместное применение:
С необратимыми неселективными ингибиторами МАО
Сообщалось о случаях серьезных нежелательных реакций у пациентов, получающих комбинированную терапию СИОЗС и необратимыми неселективиыми ингибиторами МАО, а также у пациентов, недавно прекративших терапию СИОЗС и начавших терапию такими ингибиторами МАО. В некоторых случаях у пациентов развивался серотониновый синдром. Эсциталопрам может быть назначен через 14 дней после прекращения лечения необратимыми неселективиыми ингибиторами МАО. Как минимум 7 дней должно пройти после окончания приема эсциталопрама, прежде чем можно назначать лечение необратимыми неселективиыми ингибиторами МАО.
С обратимыми селективными ингибиторами МАО типа А (моклобемид)
Из-за риска развития серотонинового синдрома совместное применение эсциталопрама с обратимыми селективными ингибиторами МАО, такими, как моклобемид, противопоказано. Если есть обоснованная необходимость в применении такой комбинации, лечение стоит начинать с минимальной рекомендуемой дозы под усиленным клиническим наблюдением.
С обратимыми неселективиыми ингибиторами МАО (линезолид)
Антибиотик линезолид является обратимым неселективным ингибитором МАО и нс должен применять у пациентов, получающих терапию эсциталопрамом. Если есть обоснованная необходимость в применении такой комбинации, лечение стоит начинать с минимальных дот под внимательным клиническим наблюдением.
С необратимыми селективными ингибиторами МАО типа В (селегилин)
Необходима осторожность в случае совместного применения эсциталопрама и необратимого селективного ингибитора МАО типа В селегилнна из-за риска развития ссротон и нового синдрома. Селегилин в дозах до 10 мг в день успешно применялся совместно с рацемированным эсциталопрамом.
Со средствами, удлиняющими интервал ОТ
Недопустимо применение с лекарственными средствами, удлиняющими интервал QT, такими как антнаритмики (прокаинамид. амиодарон и др.), антипсихотические средства/нсйролептики (например, пимозид, производные фенотиазина (хлорпромазин, трифлуоперазин, гиоридазин и др.), производные бутирофенона (галоперидол, дроперидол и др.). трициклические и тетрациклические антидепрессанты (амитриптилин, имипрамин, мапротилин п др.), СИОЗС и подобные им антидепрессанты (например, флуоксетин, венлафаксин и др.), прогивомикробные препараты (макролидные антибиотики и их аналоги, например, эритромицин, кларитромицин; производные хиполона и фторхинолона: спарфлоксацин. моксифлоксацип; пентамидин), противогрибковые средства азолового ряда (кетоконазол, флуконазол), домиеридон, ондаисетрон, поскольку эсциталопрам в дозах, превышающих 20 мг в сутки, может вызвать аномальные изменения электрической активности сердца (удлинение интервала QT на ЭКГ) и привести к нарушению сердечного ритма (в т.ч. развитие аритмий но типу «пируэт »), которое может оказаться фатальным. Совместное применение Эсциталопрама должно выполняться е осторожностью при использовании:
Лекарственные средства, снижающие порог судорожной готовности
Эсциталопрам может снижать порог судорожной готовности. Требуется проявлять осторожность при одновременном приеме других средств, снижающих порог судорожной готовности (трициклических антидепрессантов. СИОЗС. нейролептиков - производных фенот иазина, тиоксаптепа и бутирофенона; мефлохина и трамадола).
С ’сротонинсргические лекарственные препараты
Желательно не сочетать прием препарата Эсциталопрам с серотонинергичсскими препаратами, такими как суматриптап или другие триптаны, а также трамадол, так как это может привести к развит ию серотонинового синдрома.
Литий, триптофан
При одновременном применении с триптофаном или с препаратами лития арегистрированы случаи усиления действия эсциталоирама.
Зверобой продырявленный
Одновременное применение эсциталоирама и препаратов, содержащих зверобой продырявленный (Hypericum perforatum), может привести к увеличению побочных эффектов.
Антикоагулянты и средства, влияющие на свертываемость крови
При одновременном применении эсциталоирама с непрямыми антикоагулянтами и другими средствами, влияющими на свертывание крови (например, атипичными нейролептиками и производными фенотиазина, большинством трициклических антидепрессантов, ацетилсалициловой кислотой и нестероидными противовоспалительными средствами, тиклопидином и дипиридамолом) может возникнуть нарушение свертывания крови. В подобных случаях при начале или окончании терапии эсциталопрамом необходим регулярный мониторинг свертываемости крови.
При одновременном назначении с варфарином протромбнновое время возрастает на
5 %.
Не выявлено взаимодействие эсциталоирама с алкоголем. Однако, как и в случае с другими антидепрессантами, следует воздержаться от употребления алкоголя в течение всего периода лечения препаратом.
Фармакокинетические взаимодействия:
Влияние других лекарственных средств на фармакокинетику жцишалопрама
Метаболизм эсциталоирама осуществляется в основном при помощи фермента CYP2C19. CYP3A4 и CYP2D6 также могут участвовать в метаболизме, хотя и в меньшей степени. Метаболизм основного метаболита, S-ДЦТ (деметилированный эсциталопрам). частично катализируется CYP2D6.
Одновременное введение эсциталоирама и омепразола 30 мг раз в день (ингибитор CYP2CI9) привело к умеренному (приблизительно на 50%) увеличению концентрации эсциталоирама в плазме крови.
Одновременное введение эсциталоирама и циметидииа 400 мг 2 раза в день (общий ингибитор ферментов средней силы) привело к умеренному (приблизительно на 70%) увеличению концентрации эсциталоирама в плазме крови. Эсциталопрам необходимо с осторожностью комбинировать с циметидином. Рекомендуется корректировка дозы.
Подробнее см. инструкцию
(3330)
Дозування
Эсциталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини) незалежно від прийому їжі. Препарат можна застосовувати у будь-який час доби, бажано приймати препарат в один і той же час доби. Рекомендується регулярно здійснювати оцінку проведеного лікування. Депресивні епізоди: Зазвичай починають з прийому 10 мг эсциталопрама 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної-20 мг на добу. Аитидепрессивный ефект зазвичай роз��ється через 2-4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів депресії необхідно продовжувати терапію ще протягом, як мінімум, 6 місяців для закріплення отриманого ефекту. Панічні розлади з/дез агорафобії: При панічних розладах протягом першого тижня лікування рекомендована доза - 5 мг на добу, потім дозу підвищують до 10 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, надалі може бути збільшена до 20 мг на добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців. Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія): Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Ослаблення симптомів звичайно розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути зменшена до 5 мг на добу або збільшена до максимальної-20 мг на добу. Оскільки соціальне тривожний розлад є хворобою з хронічним перебігом, мінімальна рекомендована тривалість терапевтичного курсу сосстановить 12 тижнів. Для запобігання рецидивів захворювання препарат може призначатися протягом 6 місяців або довше, залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Генерал изованное тривожний розлад: Рекомендована початкова доза-10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної-20 мг на добу. Допускається тривале призначення препарату (6 місяців і довше) у дозі 20 мг на добу. Обсесивно-компульсивний розлад: Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної-20 мг на добу. Оскільки обсесивно-компульсивний розлад-це захворювання з хронічним перебігом, курс лікування має бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення від симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивів рекомендується курс лікування не менше 1 року. Літні пацієнти (старше 65 років) Рекомендується використовувати половину звичайної рекомендованої дози тобто 5 мг на добу. Максимальна доза дл�� літніх пацієнтів 10 мг на добу. Пацієнти з нирковою недостатністю: При хронічній нирковій недостатності легкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) препарат слід застосовувати з обережністю під контролем лікаря. Більш докладно див. інструкцію
Лікарська форма
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі - внутрішній сдой білого або майже біло��про кольори.Склад
Одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою 20 мг містить:
активна речовина: эсциталоирама оксалат - 25,56 мг (у перерахунку на эсциталопрам 20.00 мг);
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна -\0009192,04 мг, крохмаль
ирежелатинизированный - 96,00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 3,20 мг, магнію стеарат - 3,20 мг;
оболонка таблетки: онадрай білий 12.80 мг (лактози моногідрат - 4.60 мг, гіпромелоза -3.60 мг, титану діоксид - 3,32 мг. макрогол - 1.28 мг).Фармакологічна дія
Эсциталопрам - антидепрессант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з високою аффинностью до первинного активного центру. Эсциталопрам також зв'язується е аллостерическим центром білка-транспортера серотоніну з аффинностью нижче в 1000 разів. Аллостерическая модуляція білка-транспортера посилює зв'язування эсциталоирама у первинному місці зв'язування, що призводить до більш повного інгібування зворотного захоплення серотоніну.
Эсциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи: ссротониновые 5-НТ|Л, 5-НТ: рецептори, дофамінові D| і Оз рецептори, «|-. сь-. ^-адренергічні рецептори, гістамінові Hi, мускарінові холінергічні, бензодиазспнновыс та опіатні рецептори.
Інгібування зворотного захоплення 5-НТ є єдиним можливим механізмом дії, який пояснює фармакологічна та клінічне вплив эсциталоирама. Эсциталопрам є S-энантиомером рацемического циталонрама е власної лікувальною активністю. Доведено, що R-енантіомер нс є інертним, а протидіє серотон��нсргическим властивостями і відповідним фармакологічних ефектів S-энат номери.Фармакокінетика
Всмоктування
Абсолютна біодоступність эсциталонрама становить 80 % і нс залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація (Стах) в плазмі досягається в середньому через 4 години після багаторазового застосування.
Розподіл
Уявний об'єм розподілу після перорального прийому становить від 12 до 26 л/кг, Зв'язування эсциталонрама з білками плазми крові людини - не більше 80 % (в середньому близько 56 %). Проникає в грудне молодо.
Метаболізм
Эсциталопрам мстаболизирустся шляхом деметилювання, дезамінування та окислення з участю цитохрому Р450. Біотрансформація эсциталонрама в дсмстилированный метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19. Можливо деякий участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. Інгібування одного з цих ферментів може бути компенсоване іншими ферментами.
У плазмі крові людини переважає эсциталопрам в незміненому вигляді. У рівноважному стані концентрація S-ДЦТ (ес-деметилциталопрам) в плазмо становить приблизно 33 % від концентрації эсциталонрама. Рівень S-ДДЦТ (ес-дидеметилциталоирам) не визначався у більшості суб'єктів. Дослідження in vitro показали, що метаболіти не вносять істотного внеску в антидепресивну дію эсциталонрама.
Виведення
Період напіввиведення (T|/i) эсциталонрама після багаторазового застосування становить 27-32 години. Загальний кліренс при пероральному застосуванні становить близько 0,6 л/хв. В основних метаболітів эсциталонрама період напіввиведення більш тривалий. Эсциталопрам і його мометаболіти виводяться як через печінку (метаболічний шлях), так і через нирки, при цьому більша частина введеної дози виводиться у вигляді метаболітів з сечею. Линеиность фармакокінетики
Фармакокінетика эсциталопрама носить лінійний дозозалежний характер. Рівноважна концентрація в плазмі (Css) встановлюється приблизно через 1 тиждень терапії. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (в діапазоні від 20 до 125 нмоль/л) досягається при щоденній дозі 10 мг.
Пацієнти віком старше 65 років
У літніх (старше 65 років) спостерігається бо��її тривалий період напіввиведення і більш низькі величини кліренсу але порівняно з більш молодими пацієнтами. Кількість речовини эсциталопрама, що знаходиться у системному кровотоці, розраховане з допомогою фармакокінетичної показника «площа під кривою» (AUC) у літніх на 50 % більше, ніж у молодих здорових добровольців.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів зі зниженою функцією печінки эсциталоирам виводиться більш повільно, кліренс эсциталопрама знижується приблизно на 37 %. Період напіввиведення ес��италопрама майже в два рази збільшено і рівноважні концентрації эсциталопрама в плазмі, що майже в два рази вище порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з легким і помірним ступенем зниження функції ночек виведення эсциталопрама протікає більш повільно (кліренс знижується приблизно на 17 %) без значущого впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна ост��рожность.
Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19
У осіб зі слабкою активністю CYP2C19 концентрація эсциталопрама в два рази вище, ніж у випадках з високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках зі слабкою активністю изофермепта CYP2D6 виявлено не було.Побічні дії
Побічні реакції на фоні використання эсциталопрама спостерігаються протягом перших одного-двох тижнів лікування і звичайно істотно слабшають у міру продовження терапії і покращення стану хворих.<br />
Частота небажаних побічних реакцій (за класифікацією ВООЗ): дуже часто -> 10 %; часто — > 1 %, але < 10 %; нечасто - >0,1 %, але < 1 %; рідко - > 0.01 %, але < 0,1 %; дуже рідко - < 0,01 %, невідомо - в даний час дані про поширеність побічних реакцій відсутні.
Можлива поява таких побічних реакцій:
З боку крові та лімфатичної системи: невідомо - тромбоцитопсния. Алергічні реакції: нечасто - підвищена чутливість; дуже рідко -аиафилакти біологічні реакції
З боку центральної нервової системи: дуже часто - сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто - мігрень, парестезія, розлади сну; рідко -екстрапірамідні розлади, сиикопальиые стану, порушення смакових відчуттів; рідко - серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу і гіпертермії); невідомо - дискінезія, рухові розлади, судомні розлади.
З боку психічної сфери: дуже часто - ажитація, нервозність; часто -зниження лібідо, порушення оргазму у жінок, занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливость, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто -агресія, деперсоналізація, галюцинації, ейфорія, підвищення лібідо, бруксизм, панічні атаки; невідомо - манії, суїцидальні мысли1, психомоторне збудження, акатизия2.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання; часто - діарея, сухість у роті. зниження апетиту або, навпаки, її підвищення, запор.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо - гепатит.
З боку шкірних покривів: дуже часто - підвищена потл��вость, часто - шкірний висип, свербіж: нечасто - фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; невідомо -ангіоневротичний набряк, синець (екхімози).
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - відчуття серцебиття: часто - тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко -брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; невідомо - подовження інтервалу QT на ЕКГ.
З боку органів кровотворення: рідко - геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-доишечного тракту).
З боку органів чуття: дуже часто - порушення акомодації; часто -порушення смакових відчуттів, порушення зору, рідко - мідріаз, тиннитус (дзенькіт у вухах).
З боку дихальної системи: часто - риніт, синусит, позіхання: нечасто - кашель, носова кровотеча; рідко - диспное, трахеїт.
З боку репродуктивної системи: часто - порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; нечасто - метрорагія, менорагія; невідомо - галакторея, ириаиизм.
З боку мочевыделительиой системи: часто - хворобливе сечовипускання, затримка сечі.
Метаболічні порушення: часто - зниження або підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто - зниження ваги; рідко - недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), гиионатрисмия, гіпокаліємія: невідомо - анорексія .
З боку опорно-рухового апарату:\0009нечасто - міалгія, артралгія.
збільшення ризику травм і переломів.
Лабораторні показники: часто - зміна лабораторних показників функції
ечени; нечасто - підвищення активності «печінкових» ферментів, зміни електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія.
Інші: часто - слабкість; рідко - набряки; рідко - гіпертермія, є повідомлення про випадки суїцидальних настроїв і суїцидальної поведінки під час прийому эсциталопрама або відразу ж після припинення лікування.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Дитячий вік до 18 років є протипоказанням для застосування эсциталопрама, оскільки ефективність і безпека його застосування в цьому віці не встановлена.
У зв'язку з можливістю суїцидальних спроб у хворих депресією необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів із-за можливості одночасного захворювання депресивним епізодом.
Вираженим депресій властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися аж до досягнення існуван��венної ремісії. У зв'язку з цим на початку лікування необхідний постійний лікарський контроль, нагляд за поведінкою пацієнтів та організація зберігання та видачі лікарських засобів лише довіреними особами. При лікуванні панічних розладів з призначенням антидепресантів та/або бензодіазепінів, у деяких хворих у відповідь на розпочате лікування значно посилюється тривога чи неспокій. Це стан, зване фахівцями «патологічним розгальмовуванням» або просто «парадоксальною тривогою», розглядається як рідкісне явище, х��тя ця патологічна реакція була неодноразово документально зафіксована в науковій літературі. Ця парадоксальна тривога» зазвичай зменшується в
протягом перших двох тижнів після початку лікування. Рекомендується розпочати з низької дози, щоб зменшити ризик парадоксальною тривоги. Відміна препарату в даному випадку рекомендована, якщо подібна парадоксальна реакція тривало не зникає, і якщо подібні ускладнення терапії перевищують користь від проведеного лікування.
У дітей, підлітків і молодих людей (віком до 24 років) з депрессіей та ін. психічними порушеннями антидепресанти, але порівняно з плацебо, підвищують ризик виникнення суїцидальних думок і суїцидальної поведінки. Тому при призначенні препарату Эсциталопрам або будь-яких інших антидепресантів у даної категорії пацієнтів слід співвіднести ризик суїциду і користь від їх застосування. В короткострокових дослідженнях у людей старше 24 років ризик суїциду не підвищувався, а у людей старше 65 років дещо знижувався. Під час лікування антидепресантами за всіма нацистами повинно бути встановлено спостереження з метою раннього виявлення порушень поведінки, а також суїцидальних нахилів.
Эсциталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT на ЕКГ, що може призвести до порушення серцевого ритму.
Гіпонатріємія розвивається через порушення секреції антидиурстического гормону, особливо високий рівень ризику у жінок старшого віку.
На тлі прийому эсциталопрама можливий розвиток шкірних крововиливів (экхимоз і пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з ризиком розвитку кровотеч, а також приймають пероральні антикоагулянти і препарати, що впливають на згортання крові.
Лікування препаратом Эсциталопрам може змінювати гликемичсский контроль у пацієнтів з цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів повинна бути скоригована.
Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично виникають почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і виявляється нездатність довго сидіти спокійно в одній позі чи довго залишатися без руху. ��роходит протягом перших тижнів лікування.
У пацієнтів з біполярним розладом або з маніями/гипоманиями в анамнезі можуть виникати манії. Тоді лікування препара тому Эсциталопрам необхідно припинити.
Необхідно з обережністю застосовувати Эсциталопрам при наявності лікарської залежності (у т. ч. в анамнезі) і епілептичних нападів в анамнезі. У разі розвитку судомних нападів, а також у хворих з епілепсією при збільшенні частоти судомних нападів препарат Эсциталопрам, також як і інші препарати групи СІОЗС. слід скасувати. Не рекомендується застосування у хворих з нестабільною епілепсією.
Эсциталопрам не слід застосовувати у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) (ем. розділ Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
При слабо п помірно виражених порушеннях функції нирок корекція дози не потрібна, при тяжких порушеннях функції нирок необхідно дотримуватися обережності. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними рекомендованими дозамі. У літніх хворим тов потрібно зниження дози эсциталопрама.
При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити.
Клінічний досвід одночасного застосування препарату Эсциталопрам та електросудомної терапії є недостатнім, тому потрібна обережність.
На початку лікування можуть виникати безсоння, відчуття неспокою, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози.
Не виявлено взаємодію эсциталопрама з алкоголем. Однак, як н у випадку з іншими антидепресантами, ��слід утриматися від вживання алкоголю протягом всього періоду лікування препаратом.
Різке припинення терапії препаратом Эсциталопрам може призвести до синдрому «відміни». Можуть виникнути такі небажані реакції, як запаморочення, головні болі, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому «відміни» необхідна поступова відміна препарату протягом 1-2 тижнів. Лікар вирішує це питання індивідуально: для деяких пацієнтів може знадобитися термін 2-3 місяця або більше.
Відомості про вплив препарату на способнос��ь керувати транспортними засобами, механізмами
У період лікування препаратом Эсциталопрам пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або механізмами. Пацієнт повинен бути поінформований про потенційну небезпеку впливу эсциталопрама на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Свідчення
Депресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості.
Панічні розлади з/без агорафобії.
Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія).
Генералізований тривожний розлад./>
Обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання
Підвищена чутливість до эсциталопраму або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату.
Эсциталоирам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамииоксидазы (МАО), моноамінооксидази-А (МАО-А) або оборотними неселективними інгібіторами МАО.
Эсциталоирам протипоказаний при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT на ЕКГ (зокрема, з пімозидом,
антиаритмічними препара��тами IA і III класів, трициклічними антидепресантами, макролідами), а так само при вродженому подовженні інтервалу QT.
Дитячий вік до 18 років є протипоказанням для застосування эсциталопрама, дак як ефективність та безпека його застосування в цьому віці не встановлена.
Вагітність, період грудного вигодовування.
Непереносимість лак тозы, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), маніакальні расстройства (у т. ч. в анамнезі), фармакологічно неконтрольована епілепсія, депресія з суїцидальними спробами, цукровий діабет, електросудомна терапія; літній вік (старше 65 років), цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності, триптофаном, лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений, літій; з препаратами, що спричиняють гіпонатріємію, пероральними антикоагулянтами та іншими лікарськими препаратами, що впливають на свертываемос��ь крові; з препаратами, що метаболізуються за участі ізоферменту CYP2C19, етанолом.
РИМЕНЕНИЕ ПРИ ВАГІТНОСТІ І В ПЕРІОД ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ
Застосування при вагітності
Нс слід призначати препарат Эсниталонрам вагітним і годуючим груддю жінкам, якщо потенціальна клінічна користь нс переважає над теоретичним ризиком, оскільки безпека застосування препарату в період вагітності і лактації у жінок не встановлена.
Під час досліджень репродуктивної токсичності эсциталонрама на щурах спостерігалася эмбриофетотоксичность, однак не було встановлено підвищення кількості вроджених вад. Якщо прийом эсциталонрама тривав на пізніх термінах вагітності, особливо в третьому триместрі тре, то за новонародженим слід встановити спостереження.
У випадку, якщо прийом эсциталопрама тривав аж до пологів чи був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток синдрому «відміни». У разі застосування матір'ю селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або селективных інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗС/СИОЗСН) на пізніх термінах вагітності у новонародженого можуть розвинутися такі побічні ефекти: стійка легенева гіпертензія, дихальна недостатність, ціаноз, апное, судомні розлади, скачки температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, м'язова гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний лач, сонливість або безсоння. Дані симптоми можуть ��озникать внаслідок розвитку синдрому «відміни» або ссротонинергического дії. У більшості випадків подібні ускладнення виникають протягом 24 год після народження.
Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування СІЗЗС/СИОЗСМ під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії новонароджених з частотою до 5 випадків на 1000 при частоті в загальній популяції 1-2 на 1000.
Застосування у період грудного вигодовування
Препарат в незначительных кількостях виділяється в грудне молоко, тому при прийомі препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Фертильність
Проведені дослідження на тваринах показали, що эсциталопрам може впливати на якість сперми. Випадки з медичної практики, включають застосування СІЗЗС, показали, що вплив на якість сперми оборотно. До теперішнього моменту впливу па фертильність людини виявлено не було.Лікарська взаємодія
��армакодинамические взаємодії:
Протипоказано сумісне застосування:
З неселективними незворотними інгібіторами МАО
Повідомлялося про випадки серйозних небажаних реакцій у пацієнтів, які отримують комбіновану терапію СІЗЗС та необоротними неселективиыми інгібіторами МАО, а також у пацієнтів, які нещодавно припинили терапію СІЗЗС і почали терапію такими інгібіторами МАО. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром. Эсциталопрам може бути призначений через 14 днів після припинення леченія необоротними неселективиыми інгібіторами МАО. Як мінімум 7 днів має пройти після закінчення прийому эсциталопрама, перш ніж можна призначати лікування необоротними неселективиыми інгібіторами МАО.
З оборотними селективними інгібіторами МАО типу А (моклобемид)
Із-за ризику розвитку серотонінового синдрому спільне застосування эсциталопрама з оборотними селективними інгібіторами МАО, такими, як моклобемид, протипоказано. Якщо є обґрунтована необхідність у застосуванні такої комбінації, лікування варто починати з мінімальної рекомендованої дози під посиленим клінічним спостереженням.
З оборотними неселективиыми інгібіторами МАО (лінезолід)
Антибіотик лінезолід є оборотним неселективним інгібітором МАО і нс повинен застосовувати у пацієнтів, які отримують терапію эсциталопрамом. Якщо є обґрунтована необхідність у застосуванні такої комбінації, лікування варто починати з мінімальних дот під пильним клінічним наглядом.
З необоротними селективними інгібіторами МАО типу В (селегілін)
Необхідна осторожность у разі спільного застосування эсциталопрама і незворотного селективного інгібітору МАО типу В селегилнна із-за ризику розвитку ссротон і нового синдрому. Селегілін у дозах до 10 мг у день успішно застосовувався спільно з рацемированным эсциталопрамом.
Із засобами, що подовжують інтервал ВІД
Неприпустимо застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антнаритмики (прокаїнамід. аміодарон та ін), антипсихотичні засоби/нсйролептики (наприклад, пімозид, похідні фенотіазину (аміназин, три��луоперазин, гиоридазин та ін), похідні бутирофенону (галоперидол, дроперидол та ін). трициклічні і тетрациклічні антидепресанти (амітриптилін, іміпрамін, мапротилін п ін), СІЗЗС та подібні їм антидепресанти (наприклад, флуоксетин, венлафаксин та ін), прогивомикробные препарати (макролідні антибіотики та їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин; похідні хиполона і фторхинолона: спарфлоксацин. моксифлоксацип; пентамідин), протигрибкові засоби азолового ряду (кетоконазол, флуконазол), домиеридон, ондаисетрон, поскольку эсциталопрам в дозах, що перевищують 20 мг на добу, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) і призвести до порушення серцевого ритму (у т. ч. розвиток аритмій але типом «пірует »), яке може виявитися фатальним. Спільне застосування Эсциталопрама повинно виконуватися е обережністю при використанні:
Лікарські засоби, які знижують поріг судомної готовності
Эсциталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно проявляти обережність при одно��енном прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів. СІЗЗС. нейролептиків - похідних фенот иазина, тиоксаптепа і бутирофенону; мефлохіну та трамадолу).
З 'сротонинсргические лікарські препарати
Бажано не поєднувати прийом препарату Эсциталопрам з серотонинергичсскими препаратами, такими як суматриптап або інші триптаны, а також трамадол, так як це може призвести до розвинений ію серотонінового синдрому.
Літій, триптофан
При одночасному застосуванні з триптофаном або з препаратами літію арегистрированы випадки підсилення дії эсциталоирама.
Звіробій продірявлений
Одночасне застосування эсциталоирама і препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів.
Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові
При одночасному застосуванні эсциталоирама з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (наприклад, атипові��і нейролептиками і похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою, нестероїдними протизапальними засобами, тиклопидином і дипіридамолом) може виникнути порушення згортання крові. У подібних випадках при початку або закінчення терапії эсциталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові.
При одночасному застосуванні з варфарином протромбнновое час зростає на
5 %.
Не виявлено взаємодію эсциталоир��ма з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими антидепресантами, слід утриматися від вживання алкоголю протягом всього періоду лікування препаратом.
Фармакокінетичні взаємодії:
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику жцишалопрама
Метаболізм эсциталоирама здійснюється в основному за допомогою ферменту CYP2C19. CYP3A4 і CYP2D6 також можуть брати участь в метаболізмі, хоча і в меншій мірі. Метаболізм основного метаболіту, S-ДЦТ (деметилированный эсциталопрам). частале каталізує CYP2D6.
Одночасне введення эсциталоирама і омепразолу 30 мг один раз на день (інгібітор CYP2CI9) призвело до помірного (приблизно на 50%) збільшення концентрації эсциталоирама в плазмі крові.
Одночасне введення эсциталоирама і циметидииа 400 мг 2 рази на день (загальний інгібітор ферментів середньої сили) призвело до помірного (приблизно на 70%) збільшення концентрації эсциталоирама в плазмі крові. Эсциталопрам необхідно з обережністю комбінувати з циметидином. Рекомендується коригування д��зи.
Детальніше див. інструкцію
