Дозировка
Принимают внутрь. Начальная доза - 25 мг 1 раз/сут. Увеличение дозы проводится постепенно под контролем содержания калия в крови. Рекомендуемая поддерживающая доза - 50 мг 1 раз/сут. При одновременном применении препаратов, оказывающих слабое или умеренно выраженное ингибирующее действие на CYP3A4, например, амиодарона, дилтиазема и верапамила, доза эплеренона не должна превышать 25 мг 1 раз/сут.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, круглые, двояковыпуклые; на изломе - от белого до почти белого цвета.
Состав
1 таб.
эплеренон 25 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 38.67 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 15.38 мг, гипромеллоза 15cP - 1.25 мг, натрия лаурилсульфат - 0.85 мг, кроскармеллоза натрия - 3 мг, магния стеарат - 0.85 мг.
Состав оболочки: опадрай II 33G32578 (желтый) - 4 мг (гипромеллоза 6сР (Е464) - 1.6 мг, титана диоксид (Е171) - 0.91 мг, лактозы моногидрат - 0.84 мг, макрогол 3350 - 0.32 мг, триацетин - 0.24 мг, краситель железа оксид желтый (Е172) - 0.09 мг).
Фармакологическое действие
Калийсберегающий диуретик. Эплеренон обладает относительной селективностью в отношении минералокортикоидных рецепторов у человека по сравнению с глюкокортикоидными, прогестероновыми и андрогенными рецепторами и препятствует их связыванию с альдостероном - ключевым гормоном РААС, который участвует в регуляции АД и патогенезе сердечно-сосудистых заболеваний.
Эплеренон вызывает стойкое увеличение уровней ренина в плазме крови и альдостерона в сыворотке крови. В последствие, секреция ренина подавляется альдостероном по механизму обратной связи. При этом повышение активности ренина или уровня циркулирующего альдостерона не влияет на эффекты эплеренона.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью II-IV функционального класса по классификации NYHA добавление эплеренона к стандартной терапии приводило к прогнозируемому дозозависимому увеличению уровня альдостерона. В исследовании по изучению функции сердца и почек у пациентов также было установлено значительное увеличение уровня альдостерона в результате терапии эплереноном. Эти данные подтверждают блокаду минералокортикоидных рецепторов
Фармакокинетика
Абсолютная биодоступность эплеренона не известна. Cmax достигается примерно через 2 ч. Cmax и AUC линейно зависят от дозы в диапазоне от 10 до 100 мг и нелинейно - в дозе более 100 мг. Равновесное состояние достигается в течение 2 дней. Прием пищи не влияет на абсорбцию.
Эплеренон примерно на 50% связывается с белками плазмы крови, преимущественно с кислыми альфа1-гликопротеинами. Расчетный Vd в равновесном состоянии составляет 50 (±7) л. Эплеренон не связывается с эритроцитами.
Эплеренон метаболизируется, главным образом, при участии изофермента CYP3A4. Активные метаболиты эплеренона в плазме крови человека не идентифицированы.
В неизмененном виде с мочой и калом выводится менее 5% дозы эплеренона. После однократного приема внутрь меченого препарата около 32% дозы выводилось с калом и около 67% - с мочой. T1/2 эплеренона составляет около 3-5 ч, клиренс из плазмы крови - примерно 10 л/ч.
По сравнению с пациентами контрольной группы у больных с тяжелой почечной недостаточностью выявлено увеличение AUC и Cmax в равновесно состоянии на 38% и 24% соответственно, а у больных, находящихся на гемодиализе - их снижение на 26% и 3%. Корреляции между клиренсом эплеренона из плазмы крови и клиренсом креатинина не обнаружено. Эплеренон не удаляется при гемодиализе.
У пациентов с умеренным нарушением функции печени (класс В по шкале Чайлд-Пью) Cmax и AUC эплеренона в равновесном состоянии были увеличены на 3.6% и 42% соответственно, по сравнению со здоровыми добровольцами. У больных с тяжелой печеночной недостаточностью эплеренон не изучался, поэтому его применение в этой группе больных противопоказано.
Фармакокинетику эплеренона в дозе 50 мг изучали у больных с сердечной недостаточностью (класс II-IV по классификации NYHA). AUC и Cmax в равновесном состоянии у больных с сердечной недостаточностью были соответственно на 38 и 30% выше, чем у здоровых добровольцев, подобранных по возрасту, массе тела и полу. Было установлено, что клиренс эплеренона у больных с сердечной недостаточностью сходен с таковым у здоровых пожилых людей.
Побочные действия
Со стороны обмена веществ: часто - гиперкалиемия; нечасто - дегидратация, гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия, гипонатриемия.
Со стороны нервной системы: часто - головокружение; нечасто - головная боль, бессонница.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - снижение АД; нечасто - фибрилляция предсердий, инфаркт миокарда, левожелудочковая недостаточность, ортостатическая гипотония, тромбоз артерий нижних конечностей.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, тошнота; нечастые - метеоризм, рвота.
Со стороны системы кроветворения: нечасто - эозинофилия.
Со стороны дыхательной системы: нечасто - фарингит.
Со стороны кожных покровов: нечасто - повышенная потливость, зуд.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - боль в спине, судороги в икроножных мышцах ног.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: часто - нарушение функции почек; нечастые - пиелонефрит.
Общие реакции: нечасто - астения, недомогание.
Лабораторные показатели: нечасто - повышение уровня остаточного азота мочевины, креатинина.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью следует применять препарат у пациентов с сахарным диабетом 2 типа и микроальбуминурией; одновременно с ингибиторами АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II, дигоксином и варфарином в дозах, близких к максимальным терапевтическим.
При лечении эплереноном может развиться гиперкалиемия, которая обусловлена его механизмом действия. В начале лечения и при изменении дозы препарата у всех пациентов следует контролировать концентрацию калия в сыворотке крови. В дальнейшем периодический контроль концентрации калия рекомендуется проводить пациентам с повышенным риском развития гиперкалиемии, например, пожилым больным с почечной недостаточностью и сахарным диабетом. Учитывая повышенный риск развития гиперкалиемии, назначение препаратов калия после начала лечения эплереноном не рекомендуется. Снижение дозы эплеренона приводит к снижению концентрации калия в сыворотке крови. В одном исследовании добавление гидрохлоротиазида к эплеренону препятствовало увеличению концентрации калия в сыворотке крови.
У пациентов с нарушением функции почек, в т.ч. диабетической микроальбуминурией, рекомендуется регулярно контролировать концентрацию калия в сыворотке крови. Риск развития гиперкалиемии увеличивается при снижении функции почек. Эплеренон не удаляется при гемодиализе.
У пациентов с легким или умеренным нарушением функции печени (класс А и В по шкале Чайлд-Пью) увеличения концентрации калия в сыворотке крови более 5.5 ммоль/л выявлено не было. У таких пациентов следует контролировать уровень электролитов.
Одновременное применение эплеренона с мощными индукторами CYP3A4 не рекомендуется.
Во время лечения эплереноном следует избегать применения циклоспорина, такролимуса, препаратов, содержащих литий.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Эплеренон не вызывает сонливости или нарушения когнитивной функции, однако необходимо учитывать возможность появления головокружения.
Показания
Инфаркт миокарда, хроническая сердечная недостаточность в дополнение к стандартной терапии с целью снижения сердечно-сосудистой смертности.
Противопоказания
Концентрация калия в сыворотке крови в начале лечения > 5.0 ммоль/л; умеренная или выраженная почечная недостаточность (КК < 50 мл/мин); тяжелая печеночная недостаточность (класс С по шкале Чайлд-Пью); одновременный прием калийсберегающих диуретиков, препаратов калия или мощных ингибиторов CYP3A4, например, итраконазола, кетоконазола, ритонавира, нелфинавира, кларитромицина, телитромицина и нефазодона; детский и подростковый возраст до 18 лет; повышенная чувствительность к эплеренону.
Применение при беременности и кормлении грудью
Сведений о применении препарата у беременных женщин нет. Препарат следует назначать с осторожностью и только в тех случаях, когда ожидаемая польза для матери значительно превышает возможный риск для плода/ребенка.
Сведений о выведении эплеренона после приема внутрь с грудным молоком нет. Возможные нежелательные эффекты эплеренона на новорожденных, находящихся на грудном вскармливании, не известны, поэтому целесообразно или прекратить кормление грудью, или отменить препарат, в зависимости от его важности для матери.
Лекарственное взаимодействие
Учитывая повышенный риск развития гиперкалиемии, эплеренон не следует назначать больным, получающим калийсберегающие диуретики и препараты калия. Калийсберегающие диуретики могут усилить эффекты антигипертензивных средств и других диуретиков.
У пациентов, получавших литий в сочетании с диуретиками и ингибиторами АПФ, описаны случаи интоксикации литием. Следует избегать одновременного применения эплеренона и лития.
Циклоспорин и такролимус могут вызвать нарушение функции почек и повысить риск развития гиперкалиемии. Следует избегать одновременного применения эплеренона и циклоспорина или такролимуса.
Лечение НПВС может привести к острой почечной недостаточности за счет прямого подавления клубочковой фильтрации, особенно у больных группы риска (пожилые пациенты и/или пациенты с дегидратацией). При совместном применении этих средств до начала и во время лечения необходимо обеспечивать адекватный водный режим и контролировать функцию почек.
Одновременное применение триметоприма с эплереноном повышает риск развития гиперкалиемии. Рекомендуется контролировать концентрацию калия в сыворотке крови и функцию почек, особенно у пациентов с почечной недостаточностью и у пациентов пожилого возраста.
С осторожностью следует применять эплеренон с ингибиторами АЛФ или антагонистами рецепторов ангиотензина II. Подобная комбинация может привести к увеличению риска развития гиперкалиемии, особенно у пациентов с нарушением функции почек, в т.ч. у пожилых людей. Рекомендуется тщательно контролировать функцию почек и концентрацию калия в сыворотке крови.
При одновременном применении альфа1-адреноблокаторов с эплереноном может усилиться гипотензивное действие и/или увеличиться риск развития ортостатической гипотензии, в связи с чем рекомендуется контролировать АД при перемене положения тела.
При одновременном применении с эплереноном трициклических антидепрессантов, нейролептиков, амифостина, баклофена возможно усиление антигипертензивного эффекта или увеличение риска развития ортостатической гипотензии.
Одновременное применение с эплереноном гпюкокортикоидов, тетракозактида может привести к ослаблению антигипертензивного эффекта (задержка натрия и жидкости).
Исследования in vitro свидетельствуют о том, что эплеренон не ингибирует изоферменты CYP1А2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 и CYP3A4. Эплеренон не является субстратом или ингибитором гликопротеина Р.
AUC дигоксина при одновременном применении с эплереноном увеличивается на 16%. Необходимо соблюдать осторожность, если дигоксин применяется в дозах, близких к максимальным терапевтическим.
Клинически значимого фармакокинетического взаимодействия с варфарином не выявлено. Необходимо соблюдать осторожность, если варфарин применяется в дозах, близких к максимальным терапевтическим.
При применении эплеренона со средствами, ингибирующими CYP3A4, возможно значимое фармакокинетическое взаимодействие. Мощный ингибитор CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 раза/сут) вызывал увеличение AUC эплеренона на 441%. Одновременное применение эплеренона с мощными ингибиторами CYP3A4, такими как кетоконазол, итраконазол, ритонавир, нелфинавир, кларитромицин, телитромицин и нефазодон, противопоказано.
Одновременное применение с эритромицином, саквинавиром, амиодароном, дилтиаземом, верапамилом и флуконазолом сопровождалось значимым фармакокинетическим взаимодействием (степень увеличения AUC варьировала от 98% до 187%). При одновременном применении этих средств с эплереноном доза последнего не должна превышать 25 мг.
Одновременный прием настойки зверобоя (мощный индуктор CYP3A4) с эплереноном вызывал снижение AUC последнего на 30%. При применении более мощных индукторов CYP3A4, таких как рифампицин, возможно более выраженное снижение AUC эплеренона. Учитывая возможное снижение эффективности эплеренона, одновременное применение мощных индукторов CYP3A4 (рифампицина, карбамазепина, фенитоина, фенобарбитала, настойки зверобоя) не рекомендуется.
(2635)
Дозування
Приймають внутрішньо. Початкова доза - 25 мг 1 раз/добу. Збільшення дози здійснюється поступово під контролем вмісту калію в крові. Рекомендована підтримуюча доза - 50 мг 1 раз/добу. При одночасному застосуванні препаратів, що надають слабке або помірно виражену інгібуючу дію на CYP3A4, наприклад, аміодарону, дилтіазему і верапамілу, доза эплеренона не повинна перевищувати 25 мг 1 раз/добу.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на зламі - від білого до майже бе��ого кольору.Склад
1 таб.
эплеренон 25 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 38.67 мг, целюлоза мікрокристалічна - 15.38 мг, гіпромелоза 15cP - 1.25 мг, натрію лаурилсульфат - 0.85 мг, кроскармелоза натрію - 3 мг, магнію стеарат - 0.85 мг.
Склад оболонки: опадрай II 33G32578 (жовтий) - 4 мг (гіпромелоза 6сР (Е464) - 1.6 мг, титану діоксид (Е171) - 0.91 мг, лактози моногідрат - 0.84 мг, макрогол 3350 - 0.32 мг, триацетин - 0.24 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0.09 мг).Фармакологічна дія
Калийсберегающий діуретик. Эплеренон обладповідомляє відносною селективністю відносно минералокортикоидных рецепторів у людини порівняно з глюкокортикоїдними, прогестероновыми і андрогенними рецепторами і перешкоджає їх зв'язуванню з альдостероном - ключовим гормоном РААС, який бере участь у регуляції артеріального тиску і патогенезі серцево-судинних захворювань.
Эплеренон викликає стійке збільшення рівнів реніну у плазмі крові та альдостерону в сироватці крові. В наслідок, секреція реніну пригнічується альдостероном за механізмом зворотного зв'язку. При цьому підвищення акти��ності реніну або рівня циркулюючого альдостерону не впливає на ефекти эплеренона.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II-IV функціонального класу по класифікації NYHA додавання эплеренона до стандартної терапії призводило до прогнозованого дозозависимому збільшення рівня альдостерону. У дослідженні з вивчення функції серця та нирок у пацієнтів також було встановлено значне збільшення рівня альдостерону в результаті терапії эплереноном. Ці дані підтверджують блокаду минералокортикоидных рецепторівФармакокінетика
Абсолютна біодоступність эплеренона не відома. Cmax досягається приблизно через 2 год. Cmax і AUC лінійно залежать від дози в діапазоні від 10 до 100 мг та нелінійно - в дозі більше 100 мг. Рівноважний стан досягається протягом 2 днів. Прийом їжі не впливає на абсорбцію.
Эплеренон приблизно на 50% зв'язується з білками плазми крові, переважно з кислими альфа1-глікопротеїнами. Розрахунковий Vd в рівноважному стані становить 50 (±7) л. Эплеренон не зв'язується з еритроцитами.
Эплеренон метаболізується, головним ��чином, за участю ізоферменту CYP3A4. Активні метаболіти эплеренона в плазмі крові людини не ідентифіковані.
У незміненому вигляді з сечею і калом виводиться менше 5% дози эплеренона. Після одноразового прийому внутрішньо міченого препарату близько 32% дози виводилося з фекаліями і близько 67% - із сечею. T1/2 эплеренона становить близько 3-5 год, кліренс із плазми крові - приблизно 10 л/ч.
Порівняно з пацієнтами контрольної групи у хворих з тяжкою нирковою недостатністю виявлено збільшення AUC та Cmax у рівноважного стану на 38% і 24% соответственно, а у хворих, що перебувають на гемодіалізі - їх зниження на 26% і 3%. Кореляції між кліренсом эплеренона з плазми крові та кліренсом креатиніну не виявлено. Эплеренон не видаляється при гемодіалізі.
У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) Cmax і AUC эплеренона в рівноважному стані були збільшені на 3.6% і 42% відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. У хворих з тяжкою печінковою недостатністю эплеренон не вивчався, тому його застосування в цій групі хворих протипоказане.r />
Фармакокінетику эплеренона в дозі 50 мг вивчали у хворих з серцевою недостатністю (клас II-IV за класифікацією NYHA). AUC і Cmax у рівноважному стані у хворих з серцевою недостатністю були відповідно на 38 і 30% вище, ніж у здорових добровольців, підібраних за віком, масою тіла і статтю. Було встановлено, що кліренс эплеренона у хворих з серцевою недостатністю схожий з таким у здорових літніх людей.Побічні дії
З боку обміну речовин: часто - гіперкаліємія; нечасто - дегідратація, гіперхолестеринемія, гіпертриглицеридемия, гіпонатріємія.
З боку нервової системи: часто - запаморочення; нечасто - головний біль, безсоння.
З боку серцево-судинної системи: часто - зниження артеріального тиску; нечасто - фібриляція передсердь, інфаркт міокарда, лівошлуночкова недостатність, ортостатична гіпотонія, тромбоз артерій нижніх кінцівок.
З боку травної системи: часто - діарея, нудота; нечасті - метеоризм, блювання.
З боку системи крові: нечасто - еозинофілія.
З боку дихальної сис��емы: часто - фарингіт.
З боку шкірних покривів: нечасто - підвищена пітливість, свербіж.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - біль у спині, судоми у литкових м'язах ніг.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто - порушення функції нирок; нечасті - пієлонефрит.
Загальні реакції: нечасто - астенія, нездужання.
Лабораторні показники: нечасто - підвищення рівня залишкового азоту сечовини, креатиніну.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і микроальбуминурией; одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II, дигоксином і варфарином у дозах, близьких до максимальним терапевтичним.
При лікуванні эплереноном може розвинутися гіперкаліємія, яка обумовлена його механізмом дії. На початку лікування та при зміні дози препарату у всіх пацієнтів слід контролювати концентрацію калію в сироватці крові. В подальшому періодичний контроль концентрації калію рекомендується проводити хворим��ам з підвищеним ризиком розвитку гіперкаліємії, наприклад, літнім хворим з нирковою недостатністю і цукровим діабетом. Враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, призначення препаратів калію після початку лікування эплереноном не рекомендується. Зниження дози эплеренона призводить до зниження концентрації калію в сироватці крові. В одному дослідженні додавання гідрохлортіазиду до эплеренону перешкоджало збільшення концентрації калію у сироватці крові.
У пацієнтів з порушенням функції нирок, у т. ч. діабетичної микроальбуминурией, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії збільшується при зниженні функції нирок. Эплеренон не видаляється при гемодіалізі.
У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки (клас А і В за шкалою Чайлд-П'ю) збільшення концентрації калію в сироватці крові більше 5.5 ммоль/л виявлено не було. У таких пацієнтів слід контролювати рівень електролітів.
Одночасне застосування эплеренона з потужними індукторами CYP3A4 не рекомендується.
/> Під час лікування эплереноном слід уникати застосування циклоспорину, такролімусу, препаратів, що містять літій.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Эплеренон не викликає сонливості або порушення когнітивної функції, однак необхідно враховувати можливість появи запаморочення.Свідчення
Інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність у додаток до стандартної терапії з метою зниження серцево-судинної смертності.Протипоказання
Концентрація калію в сироватці крові на початку лікування > 5.0 ммоль/л; помірна або виражена ниркова недостатність (КК < 50 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю); одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію або потужних інгібіторів CYP3A4, наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телітроміцину та нефазодона; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до эплеренону.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Дані про примізміні препарату у вагітних жінок немає. Препарат слід призначати з обережністю і лише в тих випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода/дитини.
Відомостей про виведення эплеренона після прийому всередину з грудним молоком немає. Можливі небажані ефекти эплеренона на новонароджених, що знаходяться на грудному вигодовуванні, не відомі, тому доцільно або припинити годування груддю, або відмінити препарат, залежно від його важливості для матері.Лікарська взаємодії��ие
Враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, эплеренон не слід призначати хворим, які отримують калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть посилити ефекти антигіпертензивних засобів та інших діуретиків.
У пацієнтів, які отримували літій у поєднанні з діуретиками і інгібіторами АПФ, описані випадки інтоксикації літієм. Слід уникати одночасного застосування эплеренона і літію.
Циклоспорин і такролімус може спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліеміі. Слід уникати одночасного застосування эплеренона та циклоспорину або такролімусу.
Лікування НПЗЗ може призвести до гострої ниркової недостатності за рахунок прямого придушення клубочкової фільтрації, особливо у хворих групи ризику (пацієнти літнього віку та/або пацієнти з дегідратацією). При сумісному застосуванні цих засобів до початку і під час лікування необхідно забезпечувати адекватний водний режим і контролювати функцію нирок.
Одночасне застосування триметоприму з эплереноном підвищує ризик розвитку гиперкалие��іі. Рекомендується контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів літнього віку.
З обережністю слід застосовувати эплеренон з інгібіторами АЛФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Подібна комбінація може призвести до збільшення ризику розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, у т. ч. у літніх людей. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок і концентрацію калію в сироватці крові.
Пр�� одночасному застосуванні альфа1-адреноблокаторів з эплереноном може посилитися гіпотензивну дію та/або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, у зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ при зміні положення тіла.
При одночасному застосуванні з эплереноном трициклічних антидепресантів, нейролептиків, амифостина, баклофену можливе посилення антигіпертензивного ефекту або збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.
Одночасне застосування з эплереноном гпюкокортикоидов, тетр��козактида може призвести до послаблення антигіпертензивного ефекту (затримка натрію та рідини).
Дослідження in vitro свідчать про те, що эплеренон не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 і CYP3A4. Эплеренон не є субстратом або інгібітором глікопротеїну Р.
AUC дигоксину при одночасному застосуванні з эплереноном збільшується на 16%. Необхідно дотримуватися обережності, якщо дигоксин застосовується в дозах, близьких до максимальним терапевтичним.
Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з уарфарином не виявлено. Необхідно дотримуватися обережності, якщо варфарин застосовується в дозах, близьких до максимальним терапевтичним.
При застосуванні эплеренона із засобами, що інгібують CYP3A4, можливо значуще фармакокінетична взаємодія. Потужний інгібітор CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази/добу) спричиняв збільшення AUC эплеренона на 441%. Одночасне застосування эплеренона з потужними інгібіторами CYP3A4, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон, протипоказано.
Одночасне пресуремінне застосування з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом та флуконазолом супроводжувався значущим фармакокінетичною взаємодією (ступінь збільшення AUC варіювала від 98% до 187%). При одночасному застосуванні цих засобів з эплереноном доза останнього не повинна перевищувати 25 мг.
Одночасний прийом настоянки звіробою (потужний індуктор CYP3A4) з эплереноном викликав зниження AUC останнього на 30%. При застосуванні більш потужних індукторів CYP3A4, такі як рифампіцин, можливо більш виражене зниження AUC эплерен��на. Враховуючи можливе зниження ефективності эплеренона, одночасне застосування потужних індукторів CYP3A4 (рифампіцину, карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, настойки звіробою) не рекомендується.
