Дозировка
Препарат следует принимать внутрь. Рекомендуемая доза для большинства взрослых пациентов составляет 50 мг примерно за 1 час до сексуальной активности. С учетом эффективности и переносимости доза может быть увеличена до 100 мг или снижена до 25 мг. Максимальная рекомендуемая доза составляет 100 мг. Максимальная рекомендуемая кратность применения — 1 раз в сутки. Нарушения функции почек При легкой и среднетяжелой степени почечной недостаточности (КК 30–80 мл/мин) корректировка дозы не требуется, при тяжелой почечной недостаточности (КК<30 мл/мин) — дозу силденафила следует снизить до 25 мг. Нарушения функции печени Поскольку выведение силденафила нарушается у пациентов с повреждением печени (в частности, при циррозе), дозу силденафила следует снизить до 25 мг. Совместное применение с другими ЛС При совместном применении с ритонавиром максимальная разовая доза силденафила не должна превышать 25 мг, а кратность применения — 1 раз в 48 ч (см. раздел «Взаимодействие»). При совместном применении с ингибиторами изофермента цитохрома CYP3A4 (эритромицин, саквинавир, кетоконазол, итраконазол) начальная доза препарата должна составлять 25 мг (см. раздел «Взаимодействие»). Чтобы свести к минимуму риск развития постуральной гипотензии у пациентов, принимающих ?-адреноблокаторы, прием препарата Эрексезил следует начинать только после достижения стабилизации гемодинамики у этих пациентов. Следует также рассмотреть целесообразность снижения начальной дозы силденафила (см. раздел «Особые указания» и «Взаимодействие»). Пожилые пациенты Корректировка дозы препарата Эрексезил не требуется.
Лекарственная форма
Овальные таблетки, покрытые пленочной оболочкой голубого цвета, с гравировкой «+» на одной стороне.
Состав
Состав на 1 таблетку:
Действующее вещество:
Силденафила цитрат 140,48 мг (соответствует силденафилу 100 мг).
Вспомагательные вещества:
целлюлоза микрокристаллическая 81,13/162,26/324,52 мг; кальция гидрофосфат 22,5/45/90 мг; кроскармеллоза натрия 9/18/36 мг; магния стеарат 2,25/4,5/9 мг.
Оболочка: Опадрай II 85F20464 синий 3/6/12 мг (поливиниловый спирт 1,2/2,4/4,8 мг; макрогол-3350 0,606/1,212/2,424 мг; титана диоксид 0,54/1,08/2,16 мг; тальк 0,444/0,888/1,776 мг; индигокармин алюминиевый лак 0,21/0,42/0,84 мг).
Фармакологическое действие
Силденафил — мощный селективный ингибитор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ) -специфической фосфодиэстеразы 5-го типа (ФДЭ5).
Физиологический механизм эрекции связан с высвобождением оксида азота (NO) в кавернозном теле во время сексуальной стимуляции. Это, в свою очередь, приводит к увеличению уровня цГМФ, последующему расслаблению гладкомышечной ткани кавернозного тела и увеличению притока крови.
Силденафил не оказывает прямого расслабляющего действия на изолированное каверноз-ное тело человека, но усиливает эффект NO посредством ингибирования ФДЭ5, которая ответственна за распад цГМФ.
Силденафил селективен в отношении ФДЭ5 in vitro, его активность в отношении ФДЭ5 превосходит активность в отношении других известных изоферментов фосфодиэстеразы: ФДЭ6 — в 10 раз; ФДЭ1 — более чем в 80 раз; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7–ФДЭ11 — более чем в 700 раз. Силденафил в 4000 раз более селективен в отношении ФДЭ5 по сравнению с ФДЭ3, что исключительно важно, поскольку ФДЭ3 является одним из ключевых ферментов регуляции сократимости миокарда.
Обязательным условием эффективности силденафила является сексуальная стимуляция.
Клинические данные
Кардиологические исследования
Применение силденафила в дозах до 100 мг не приводило к клинически значимым изменениям ЭКГ у здоровых добровольцев. Максимальное снижение систолического артериального давления (САД) в положении лежа после приема силденафила в дозе 100 мг составило 8,3 мм рт. ст., а диастолического артериального давления (ДАД) — 5,3 мм рт. ст. Более выраженное, но также преходящее влияние на артериальное давление (АД) отмечалось у пациентов, принимавших нитраты (см. разделы «Противопоказания» и «Взаимодействие»).
В исследовании гемодинамического эффекта силденафила в однократной дозе 100 мг у 14 пациентов с тяжелой ишемической болезнью сердца (ИБС) (более чем у 70% пациентов был стеноз, по крайней мере одной коронарной артерии), САД и ДАД в состоянии покоя уменьшалось на 7 и 6% соответственно, а легочное систолическое давление снижалось на 9%. Силденафил не влиял на сердечный выброс и не нарушал кровоток в стенозированных коронарных артериях, а также приводил к увеличению (примерно на 13%) аденозин-индуцированного коронарного потока как в стенозированных, так и в интактных коронарных артериях.
В двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании 144 пациента с эректильной дисфункцией и стабильной стенокардией, принимающих антиангинальные препараты (кроме нитратов) выполняли физические упражнения до того момента, когда выраженность симптомов стенокардии уменьшилась. Продолжительность выполнения упражнений была достоверно больше (19,9 с; 0,9–38,9 с) у пациентов, принимавших силденафил в однократной дозе 100 мг, по сравнению с пациентами, получавшими плацебо.
В рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании изучали эффект переменой дозы силденафила (до 100 мг) у мужчин (n = 568) с эректильной дисфункцией и артериальной гипертензией, принимающих более двух антигипертензивных препаратов. Силденафил улучшил эрекцию у 71% мужчин по сравнению с 18% в группе плацебо. Частота неблагоприятных эффектов была сравнима с таковой в других группах пациентов, так же как и у лиц, принимающих более трех антигипертензивных препаратов.
Исследования зрительных нарушений
У некоторых пациентов через 1 час после приема силденафила в дозе 100 мг с помощью теста Фарнсворта-Мунселя 100 выявлено легкое и преходящее нарушение способности различать оттенки цвета (синего/зеленого). Через 2 часа после приема препарата эти изме-нения отсутствовали. Считается, что нарушение цветового зрения вызывается ингибированием ФДЭ6, которая участвует в процессе передачи света в сетчатке глаза. Силденафил не оказывал влияния на остроту зрения, восприятие контрастности, электроретинограмму, внутриглазное давление или диаметр зрачка.
В плацебо-контролируемом перекрестном исследовании пациентов с доказанной ранневозрастной макулярной дегенерацией (n = 9) силденафил в однократной дозе 100 мг переносился хорошо. Не было выявлено никаких клинически значимых изменений зрения, оцениваемых по специальным визуальным тестам (острота зрения, решетка Амслер, цветовое восприятие, моделирование прохождения цвета, периметр Хэмфри и фотостресс).
Эффективность
Эффективность и безопасность силденафила оценивали в 21 рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании, продолжительностью до 6 месяцев, у 3000 пациентов в возрасте от 19 до 87 лет с эректильной дисфункцией различной этиологии (органической, психогенной или смешанной). Эффективность препарата оценивали глобально с использованием дневника эрекций, международного индекса эректильной функции (валидированный опросник о состоянии сексуальный функции) и опроса партнера.
Эффективность силденафила, определенная как способность достигать и поддерживать эрекцию, достаточную для удовлетворительного полового акта, была продемонстрирована во всех проведенных исследованиях и была подтверждена в долгосрочных исследованиях продолжительностью 1 год. В исследованиях с применением фиксированной дозы соотношение пациентов, сообщивших, что терапия улучшила их эрекцию, составляло 62% (доза силденафила — 25 мг), 74% (доза силденафила — 50 мг) и 82% (доза силденафила — 100 мг) по сравнению с 25% в группе плацебо. Анализ международного индекса эректильной функции показал, что кроме улучшения эрекции, лечение силденафилом также повышало качество оргазма, позволяло достичь удовлетворения от полового акта и общего удовлетворения.
Согласно обобщенным данным, среди пациентов, сообщивших об улучшении эрекции при лечении силденафилом были 59% больных сахарным диабетом, 43% пациентов, перенесших радикальную простатэктомию, и 83% пациентов с повреждениями спинного мозга (по сравнению с 16%, 15% и 12% в группе плацебо, соответственно).
Фармакокинетика
Фармакокинетика силденафила в рекомендуемом диапазоне доз носит линейный характер. После приема внутрь силденафил быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ). Абсолютная биодоступность составляет 25–63%, в среднем 40%. In vitro силденафил в концентрации около 1,7 нг/мл (3,5 нМ) подавляет активность ФДЭ5 человека на 50%. После однократного приема силденафила в дозе 100 мг средняя максимальная концентрация свободного силденафила в плазме крови (Cmax) мужчин составляет около 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при приеме силденафила внутрь натощак достигается в среднем в течение 60 минут (от 30 до 120 мин). При приеме в сочетании с жирной пищей скорость абсорбции замедляется, Cmax уменьшается в среднем на 29%, а время ее достижения (Tmax) увеличивается на 60 мин, однако степень абсорбции достоверно не изменяется (площадь под фармакокинетической кривой зависимости концентрации препарата в плазме от времени (AUC) снижается на 11%).
Объем распределения (Vd) силденафила в равновесном состоянии составляет в среднем 105 л.
Связь с белками плазмы силденафила и его основного циркулирующего N-деметильного метаболита составляет около 96% и не зависит от общей концентрации препарата. Менее 0,0002% дозы силденафила (в среднем 188 нг) обнаружено в сперме через 90 минут после приема препарата.
Силденафил метаболизируется главным образом в печени с участием изоферментов CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9 (второстепенный путь) цитохрома P450. Основной циркулирующий активный метаболит образуется в результате N-деметилирования силденафила и подвергается дальнейшему метаболизму. По селективности действия в отношении ФДЭ метаболит сопоставим с силденафилом, а активность метаболита в отношении ФДЭ5 in vitro составляет около 50% активности силденафила. Концентрация метаболита в плазме крови здоровых добровольцев составляет примерно 40% от концентрации силденафила. N-деметильный метаболит подвергается дальнейшему метаболизму, период его полувыведения (Т?) составляет около 4 часов.
Общий клиренс силденафила составляет 41 л/час, а конечный Т? - 3-5 часов. После прие-ма внутрь также как и после внутривенного введения силденафил выводится в виде метаболитов в основном кишечником (около 80% пероральной дозы) и в меньшей степени — почками (около 13% пероральной дозы).
Фармакокинетика у особых групп пациентов
Пожилые пациенты
У здоровых пожилых пациентов (старше 65 лет) клиренс силденафила снижен, а концен-трация свободного силденафила в плазме крови примерно на 40% выше, чем у молодых (18–45 лет). Возраст не оказывает клинически значимого влияния на частоту развития по-бочных эффектов.
Нарушение функции почек
При легкой (клиренс креатинина (КК) 50–80 мл/мин) и умеренной (КК 30–49 мл/мин) сте-пени почечной недостаточности фармакокинетика силденафила после однократного при-ема внутрь в дозе 50 мг не изменяется. При тяжелой почечной недостаточности (КК ?30 мл/мин) клиренс силденафила снижается, что приводит к примерно двукратному увеличению значения AUC (100%) и Cmax (88%), по сравнению с аналогичными показателями при нормальной функции почек у пациентов той же возрастной группы.
Нарушение функции печени
У пациентов с циррозом печени (стадии А и В по классификации Чайлд-Пью) клиренс силденафила снижается, что приводит к повышению значения AUC (84%) и Cmax (47%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции печени у пациентов той же возрастной группы. Фармакокинетика силденафила у больных с тяжелыми нарушениями функции печени (стадия С по классификации Чайлд-Пью) не изучалась.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Для диагностики нарушений эрекции, определения их возможных причин и выбора адекватного лечения необходимо собрать полный медицинский анамнез и провести тщательное физикальное обследование.
Сексуальная активность представляет определенный риск при наличии заболеваний сердца, поэтому перед началом любой терапии по поводу нарушений эрекции врачу следует направить пациента на обследование состояния сердечно-сосудистой системы (ССС). Сексуальная активность нежелательна у пациентов с СН, нестабильной стенокардией, перенесенным в последние 6 месяцев ИМ или инсультом, угрожающими жизни аритмиями, АГ (АД>170/100 мм рт. ст.) или гипотонией (АД<90/50 мм рт. ст.). В клинических исследованиях показано отсутствие различий в частоте развития ИМ (1,1 на 100 человек в год) или частоте смертности от заболеваний ССС (0,3 на 100 человек в год) у пациентов, получавших силденафил по сравнению с пациентами, получавшими плаце-бо.
Препараты, предназначенные для лечения нарушений эрекции, не следует назначать муж-чинам, для которых сексуальная активность нежелательна.
Силденафил обладает системным сосудорасширяющим действием, приводящим к преходящему снижению АД. Этот эффект не является клинически значимым и не приводит к каким-либо последствиям у большинства пациентов. Тем не менее, до назначения препарата врач должен тщательно оценить риск возможных нежелательных проявлений сосудорасширяющего действия у пациентов с соответствующими заболеваниями, особенно на фоне сексуальной активности. Повышенная чувствительность к вазодилататорам наблюдается у больных с обструкцией выходного тракта левого желудочка (стеноз аорты, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия), а также с редко встречающимся синдромом множественной системной атрофии, проявляющимся тяжелым нарушением регуляции АД со стороны вегетативной нервной системы.
Были отмечены редкие случаи развития передней ишемической нейропатии зрительного нерва неартериального генеза как причины ухудшения или потери зрения на фоне приме-нения всех ингибиторов ФДЭ5, включая силденафил. Большинство этих пациентов имели факторы риска, такие как экскавация (углубление) головки зрительного нерва, возраст свыше 50 лет, сахарный диабет, АГ, ИБС, гиперлипидемия и курение. Причинно-следственной связи между приемом ингибиторов ФДЭ5 и развитием передней ишемиче-ской нейропатии зрительного нерва неартериального генеза не выявлено. Врач должен информировать пациента о повышении риска развития передней ишемической нейропатии зрительного нерва неартериального генеза, если ранее это состояние у него уже отмечалось. Поскольку совместное применение силденафила и ?-адреноблокаторов может привести к симптоматической гипотензии у отдельных чувствительных пациентов, силденафил следует с осторожностью назначать больным, принимающим ?-адреноблокаторы (см. раздел «Взаимодействие»). Чтобы свести к минимуму риск развития постуральной гипотензии у пациентов, принимающих ?-адреноблокаторы, прием силденафила следует начинать только после достижения стабилизации гемодинамики у этих пациентов. Следует также рассмотреть целесообразность снижения начальной дозы препарата (см. раздел «Режим дозирования, способ введения»). Врач должен проинформировать пациентов о том, какие действия следует предпринять в случае появления симптомов постуральной гипотензии.
У небольшого числа пациентов с наследственным пигментным ретинитом имеются генетически детерминированные нарушения функций фосфодиэстераз сетчатки глаза. Сведения о безопасности применения силденафила у больных с пигментным ретинитом отсутствуют, поэтому силденафил следует применять с осторожностью.
Силденафил усиливает антиагрегационный эффект нитропруссида натрия (донатора NO) на тромбоциты человека in vitro. Сведения о безопасности применения силденафила у больных с внутренними кровотечениями или активной пептической язвой желудка отсут-ствуют, поэтому его следует применять с осторожностью.
Средства лечения эректильной дисфункции должны использоваться с осторожностью у пациентов с анатомической деформацией полового члена (ангуляция, кавернозный фиброз, болезнь Пейрони), или у пациентов с факторами риска развития приапизма (серповидноклеточная анемия, множественная миелома, лейкемия).
Безопасность и эффективность применения силденафила совместно с другими ЛС для лечения нарушений эрекции не изучалась, поэтому применение подобных комбинаций не рекомендуется (см. раздел «Противопоказания»).
В некоторых постмаркетинговых и клинических исследованиях с использованием всех ингибиторов ФДЭ5, включая силденафил, сообщалось о внезапном снижении или потере слуха у пациентов. Однако большинство этих больных имели факторы риска развития данной патологии, и не было выявлено никакой корреляции между использованием ингибиторов ФДЭ5 и внезапным снижением или потерей слуха. В случае внезапного снижения или потери слуха следует прекратить терапию силденафилом и немедленно проконсультироваться с врачом.
Влияние на способность к вождению транспортных средств и управлению механиз-мами
На фоне приема силденафила какого-либо отрицательного влияния на способность управлять автомобилем или другими техническими средствами не наблюдалось. Однако поскольку при приеме силденафила возможно снижение АД, развитие хроматопсии, затуманенного зрения и т.п. побочных явлений, следует внимательно относиться к индивидуальному действию препарата в указанных ситуациях, особенно в начале лечения и при изменении режима дозирования.
Передозировка
При однократном приеме силденафила в дозе 800 мг нежелательные явления были сопоставимы с таковыми при приеме препарата в более низких дозах, но встречались чаще. Симптомы: было отмечено усиление выраженности побочных эффектов.
Лечение симптоматическое. Гемодиализ не ускоряет клиренс силденафила, т.к. последний активно связывается с белками плазмы и не выводится почками.
Показания
Лечение нарушений эрекции, характеризующихся неспособностью к достижению или сохранению эрекции полового члена, достаточной для удовлетворительного полового акта.
Силденафил эффективен только при сексуальной стимуляции.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к силденафилу или любому другому компоненту препара-та.
Применение у пациентов, получающих постоянно или с перерывами донаторы оксида азота, органические нитраты или нитриты в любых формах, поскольку силденафил усиливает гипотензивное действие нитратов (см. раздел «Взаимодействие»).
Совместное применение с другими лекарственными средствами (ЛС) для лечения нару-шений эрекции. Безопасность и эффективность силденафила в подобных комбинациях не изучалась, поэтому применение подобных комбинаций не рекомендуется (см. раздел «Особые указания»).
Не рекомендуется одновременное применение силденафила с ритонавиром.
Препарат не предназначен для применения по зарегистрированному показанию у детей до 18 лет.
Препарат не предназначен для применения по зарегистрированному показанию у женщин.
С осторожностью
Ограничениями к применению являются: анатомическая деформация полового члена (ангуляция, кавернозный фиброз, болезнь Пейрони), заболевания, предрасполагающие к развитию приапизма (миеломная болезнь, серповидно-клеточная анемия, лейкоз, тромбоцитопения) (см. раздел «Особые указания»), повышенная склонность к кровотечениям, обострение язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, наследственный пигментный ретинит, сердечная недостаточность (СН), нестабильная стенокардия, перенесенный за последние 6 месяцев инфаркт миокарда (ИМ), инсульт или угрожающие жизни аритмии, артериальная гипертензия (АГ) (АД>170/110 мм рт.ст.) и гипотония (АД<90/50 мм рт.ст.) (см. раздел «Особые указания»), эпизоды развития у пациентов передней неартериитной ишемической невропатии зрительного нерва (в анамнезе).
Применение при беременности и лактации
Препарат не показан для применения беременным и женщинам в период грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Влияние других ЛС на фармакокинетику силденафила
Метаболизм силденафила происходит в основном под действием изоферментов цитохро-ма CYP3А4 (основной путь) и CYP2С9, поэтому ингибиторы этих изоферментов могут уменьшить клиренс силденафила, а индукторы, соответственно, увеличить клиренс силденафила. Отмечено снижение клиренса силденафила при одновременном применении ингибиторов изофермента цитохрома CYP3A4 (кетоконазол, эритромицин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифический ингибитор изофермента цитохрома CYP3A4, при совместном приеме с силденафилом (50 мг) вызывает повышение концентрации силденафила в плазме на 56%. Однократный прием 100 мг силденафила совместно с эритромицином (по 500 мг/сут 2 раза в день в течение 5 дней), специфическим ингибитором изофермента цитохрома CYP3A4, на фоне достижения равновесной концентрации эритромицина в крови, приводит к увеличению AUC силденафила на 182%. При совместном приеме силденафила (однократно 100 мг) и саквинавира (1200 мг/день 3 раза в день), ингибитора ВИЧ-протеазы и изофермента цитохрома CYP3A4, на фоне достижения равновесной концентрации саквинавира в крови Cmax силденафила повышалась на 140%, а AUC увеличивалась на 210%. Силденафил не оказывает влияния на фармакокинетику саквинавира. Более сильные ингибиторы изофермента цитохрома CYP3A4, такие как кетоконазол и итраконазол, могут вызывать и более сильные изменения фармакокинетики силденафила.
Одновременное применение силденафила (однократно 100 мг) и ритонавира (по 500 мг 2 раза в сутки), ингибитора ВИЧ-протеазы и сильного ингибитора цитохрома Р450, на фоне достижения равновесной концентрации (Css) ритонавира в крови приводит к увеличению Cmax силденафила на 300% (в 4 раза), а AUC — на 1000% (в 11 раз). Через 24 часа концентрация силденафила в плазме крови составляет около 200 нг/мл (после однократного применения одного силденафила только 5 нг/мл).
Если силденафил принимают в рекомендуемых дозах пациенты, получающие одновременно сильные ингибиторы изофермента цитохрома CYP3A4, то Cmax свободного силденафила не превышает 200 нМ, и препарат хорошо переносится.
Однократный прием антацида (магния гидроксида/алюминия гидроксида) не влияет на биодоступность силденафила.
Ингибиторы изофермента цитохрома CYP2C9 (толбутамид, варфарин), изофермента цитохрома CYP2D6 (селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, трициклические антидепрессанты), тиазидные и тиазидоподобные диуретики, ИАПФ и антагонисты кальция не оказывают влияния на фармакокинетику силденафила.
Азитромицин (500 мг/сут в течение 3 дней) не оказывает влияния на AUC, Cmax, Tmax, константу скорости выведения и T1/2 силденафила или его основного циркулирующего метаболита.
Влияние силденафила на другие ЛС
Силденафил является слабым ингибитором изоферментов цитохрома Р450 — 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 и 3А4 (ИК50 >150 мкмоль). При приеме силденафила в рекомендуемых дозах, его Cmax составляет около 1 мкмоль, поэтому маловероятно, что силденафил может повлиять на клиренс субстратов этих изоферментов.
Силденафил усиливает гипотензивное действие нитратов как при длительном применении последних, так и при их назначении по острым показаниям. В связи с этим применение силденафила в сочетании с нитратами или донаторами оксида азота противопоказано.
При одновременном приеме ?-адреноблокатора доксазозина (4 или 8 мг) и силденафила (25, 50 или 100 мг) у пациентов с доброкачественной гиперплазией простаты со стабильной гемодинамикой среднее дополнительное снижение САД и ДАД в положении лежа на спине составляло 7/7, 9/5 и 8/4 мм рт. ст., соответственно, а в положении стоя — 6/6, 11/4 и 4/5 мм рт. ст., соответственно. Сообщается о редких случаях развития у таких пациентов симптоматической постуральной гипотензии, проявлявшейся в виде головокружений (без обморока). У некоторых чувствительных пациентов, получающих ?-адреноблокаторы, одновременное применение силденафила может привести к симптоматической гипотензии.
Признаков значительного взаимодействия с толбутамидом (250 мг) или варфарином (40 мг), которые метаболизируются изоферментом цитохрома CYP2C9, не выявлено.
Силденафил (100 мг) не оказывает влияния на фармакокинетику ингибиторов ВИЧ-протеазы, саквинавира и ритонавира, являющихся субстратами изофермента цитохрома CYP3А4, при их постоянном уровне в крови.
Силденафил (50 мг) не вызывает дополнительного увеличения времени кровотечения при приеме ацетилсалициловой кислоты (150 мг).
Силденафил (50 мг) не усиливает гипотензивное действие алкоголя у здоровых добро-вольцев при Cmax алкоголя в крови в среднем 0,08% (80 мг/дл).
У больных с АГ признаков взаимодействия силденафила (100 мг) с амлодипином не выявлено. Среднее дополнительное снижение АД в положении лежа на спине составляет 8 мм рт. ст. (САД) и 7 мм рт. ст. (ДАД).
Применение силденафила в сочетании с антигипертензивными средствами не приводит к возникновению дополнительных побочных эффектов.
(2634)
Дозування
Препарат слід приймати внутрішньо. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або зменшена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування — 1 раз на добу. Порушення функції нирок При легкій і середньотяжкій ступені ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібна; при тяжкій нирковій недостаточн��сті (КК<30 мл/хв) дозу силденафілу слід знизити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів з ушкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу силденафілу слід знизити до 25 мг. Спільне застосування з іншими ЛЗ При сумісному застосуванні з ритонавіром максимальна разова доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування — 1 раз на 48 год (див. розділ «Взаємодія»). При спільному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кеток��назол, ітраконазол), початкова доза препарату повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають ?-адреноблокатори, прийом препарату Эрексезил слід розпочинати тільки після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділ «Особливі вказівки» і «Взаємодія»). Пацієнти літнього віку Коригування дози препарату Эрексезил не потрібно.
Лікарська ��орма
Овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з гравіруванням «+» на одній стороні.Склад
Склад на 1 таблетку:
Діюча речовина:
Силденафілу цитрат 140,48 мг (відповідає силденафілу 100 мг).
Допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна 81,13/162,26/324,52 мг; кальцію гідрофосфат 22,5/45/90 мг; кроскармелоза натрію 9/18/36 мг; магнію стеарат 2,25/4,5/9 мг.
Оболонка: Опадрай II 85F20464 синій 3/6/12 мг (полівініловий спирт 1,2/2,4/4,8 мг; макрогол-3350 0,606/1,212/2,424 мг; титану діоксид 0,54/1,08/2,16 мг; тальк 0,444/0,888/1,776 мг; індигокармін алюмінієвий лак 0,21/0,42/0,84 мг).Фармакологічна дія
Силденафіл — могутній селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ) -специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЭ5).
Фізіологічний механізм ерекції пов'язаний з вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, в свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслабленню гладком'язових тканини кавернозного тіла і збільшення припливу крові.
Силденафіл не чинить прямої расслабляющйого дії на ізольоване каверноз-ве тіло людини, але посилює ефект NO допомогою інгібування ФДЭ5, яка відповідальна за розпад цГМФ.
Силденафіл селектівен відносно ФДЭ5 in vitro, його активність відносно ФДЭ5 перевершує активність відносно інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЭ6 — в 10 разів; ФДЭ1 — більш ніж у 80 разів; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7–ФДЭ11 — більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селектівен відносно ФДЭ5 в порівнянні з ФДЭ3, що виключно важливо, оскільки ФДЭ3 є одним з ключових фермент��у регуляції скоротливості міокарда.
Обов'язковою умовою ефективності силденафілу є сексуальна стимуляція.
Клінічні дані
Кардіологічні дослідження
Застосування силденафілу у дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАТ) — 5,3 мм рт. ст. Більш виражене, але та��ж минуще вплив на артеріальний тиск (АТ) відзначалося у пацієнтів, що приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія»).
У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70% пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САД і ДАД у стані спокою зменшилася на 7 і 6% відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровоток в стенозированных коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як в стенозированных, так і в інтактних коронарних артеріях.
У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнта з еректильною дисфункцією і стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (окрім нітратів) виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправ була достовірно бо��р (19,9; 0,9–38,9 с) у пацієнтів, що приймали силденафіл в одноразовій дозі 100 мг, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.
У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією і артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл поліпшив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою у інших групах пацієнтів, так само як і в осіб, що приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів.
Дослідження зорових порушень
У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг з допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається інгібуванням ФДЭ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не проказывал впливу на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці.
У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранневозрастной макулярної дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, оцінюваних за спеціальним візуальним тестах (гострота зору, сітка Планіметрії, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі і фотостресс).
Ефективність
Ефективність і безпека силденафілу оцінювали в 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, тривалістю до 6 місяців, у 3000 пацієнтів у віці від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної або змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валидированный опитувальник про стан сексуальний функції) та опитування партнера.
Ефективність сил��енафила, визначена як здатність досягати і підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях і була підтверджена в довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія поліпшила їх ерекцію, становило 62% (доза силденафілу — 25 мг), 74% (доза силденафілу — 50 мг) і 82% (доза силденафілу — 100 мг) у порівнянні з 25% в групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу ері��тильной функції показав, що крім поліпшення ерекції, лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту і загального задоволення.
Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом були 59% хворих на цукровий діабет, 43% пацієнтів, що перенесли радикальну простатектомію, і 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (у порівнянні з 16%, 15% і 12% у групі плацебо, відповідно).Фармакокінетика
Фармакокінетика силденафілу у рекомендуемом діапазоні доз носить лінійний характер. Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Абсолютна біодоступність становить 25-63%, в середньому 40%. In vitro силденафіл в концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність ФДЭ5 людини на 50%. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу в плазмі крові (Cmax) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу всередину натщесерце досягається в середньому протягом 60 хвилин (від 30 до 120 м��н). При прийомі в поєднанні з жирною їжею швидкість абсорбції сповільнюється, Cmax знижується в середньому на 29%, а час її досягнення (Tmax) збільшується на 60 хв, однак ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою залежності концентрації препарату в плазмі від часу (AUC) зменшується на 11%).
Об'єм розподілу (Vd) силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л
Зв'язок з білками плазми силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту становить близько 96% і не зави��іт від загальної концентрації препарату. Менше 0,0002% дози силденафілу (у середньому 188 нг) виявлено в спермі через 90 хвилин після прийому препарату.
Силденафіл метаболізується головним чином у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та СУР2С9 (другорядний шлях) цитохрому P450. Основний циркулюючий активний метаболіт утворюється внаслідок N-деметилювання силденафілу і піддається подальшому метаболізму. По селективності дії щодо ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а активність метаболіту відносно ФДЭ5 in vitro становить приблизно 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі крові здорових добровольців становить приблизно 40% від концентрації силденафілу. N-деметильный метаболіт піддається подальшому метаболізму; період його напіввиведення (Т?) становить близько 4 годин.
Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а кінцевий Т? - 3-5 годин. Після пріе-ма всередину також як і після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів в основному кишечником (близько 80% пероральної дози) і меншою мірою — нирками (окол�� 13% пероральної дози).
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Літні пацієнти
У здорових літніх пацієнтів (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку бочных ефектів.
Порушення функції нирок
При легкій (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та помірною (КК 30-49 мл/хв) ступеня ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу пос��е одноразового при-ема внутрішньо у дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (КК ?30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100%) та Cmax (88%), порівняно з аналогічними показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з цирозом печінки (стадії А і В за класифікацією Чайлд-Пью) кліренс силденафілу знижується, що приводить до підвищення значення AUC (84%) та Cmax (47%) у порівнянні з такими показникамиі при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (стадія С за класифікацією Чайлд-П'ю) не вивчалася.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізикальне обстеження.
Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, ��оетому перед початком будь-якої терапії з приводу порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи (ССС). Сексуальна активність небажана у пацієнтів з СН, нестабільною стенокардією, перенесеним в останні 6 місяців або інсультом, загрозливими для життя аритміями, АГ (АТ>170/100 мм рт. ст.) або гіпотензією (АТ<90/50 мм рт. ст.). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку ЇМ (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від захворювань ССС (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів, які отримували силденафіл порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.
Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловік-чинам, для яких сексуальна активність небажана.
Силденафіл володіє системним судинорозширювальну дію, що призводить до минущого зменшення артеріального тиску. Цей ефект не є клінічно значущим і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих нежелательних проявів судинорозширювального дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на фоні сексуальної активності. Підвищена чутливість до вазодилататорам спостерігається у хворих з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з рідко зустрічається синдром множинної системної атрофії, що проявляється тяжким порушенням регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.
Були відзначені поодинокі випадки розвитку передньої ішемічної нейропатії зорового нерва неартериального генезу як причини погіршення або втрати зору на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЭ5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) головки зорового нерва, вік понад 50 років, цукровий діабет, АГ, ІХС, гіперліпідемія і куріння. Причинно-наслідкового зв'язку між прийомом інгібіторів ФДЭ5 і розвитком передній ишемиче-ської нейропатії зорового нерва неартериального генезу не виявлено. Лікар повинен інформувати пацієнта про підвищення ризику розвитку передньої ішемічної нейропатії зорового нерва неартериального генезу, якщо раніше це стан у нього вже зазначалося. Оскільки одночасне застосування силденафілу і ?-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів силденафіл слід з обережністю призначати хворим, які приймають ?-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають ?-адреноблокатори, силденафіл слід відбу��ать тільки після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози препарату (див. розділ «Режим дозування, спосіб введення»). Лікар має інформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії.
У невеликої кількості хворих із спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестерази сітківки ока. Відомості про безпеку застосування сілденафила у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому силденафіл слід застосовувати з обережністю.
Силденафіл посилює антіагрегационний ефект нітропрусиду натрію (донатора NO) на тромбоцити людини in vitro. Відомості про безпеку застосування силденафілу у хворих з внутрішніми кровотечами або активною пептичною виразкою шлунка відсутні, тому його слід застосовувати з обережністю.
Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформац��їй статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), або пацієнтам з факторами ризику розвитку пріапізму (серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемія).
Безпека та ефективність застосування силденафілу разом з іншими ЛЗ для лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»).
В деяких і постмаркетингових клінічних дослідженнях з використанням всіх інгібіторів ФДЭ5, включаючи силденафіл, повідомлялося про��езапном зниження або втрату слуху у пацієнтів. Однак більшість із цих хворих мали фактори ризику розвитку даної патології, і не було виявлено жодної кореляції між використанням інгібіторів ФДЭ5 і раптовим зниженням або втратою слуху. У випадку раптового зниження чи втрати слуху слід припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем.
Вплив на здатність до водіння транспортних засобів і управління механіз-мами
На тлі прийому силденафілу якого-небудь негативного впливу на спо��обность керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося. Однак оскільки при прийомі силденафілу можливо зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсии, затуманеного зору і т. п. побічних явищ, слід уважно ставитися до індивідуального дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.
Передозування
При одноразовому прийомі силденафілу у дозі 800 мг небажані явища були порівнянні з такими при прийомі препарату у нижчих додозах, але зустрічалися частіше. Симптоми: було відзначено посилення вираженості побічних ефектів.
Лікування симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Свідчення
Лікування порушень ерекції, які характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньої для задовільного статевого акту.
Силденафіл є ефективним тільки при сексуальній стимуляції.Протипоказання
Підвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препара-ту.
Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити в будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія»).
Спільне застосування з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) для лікування порушень ерекції. Безпека та ефективність силденафілу в подібних комбінаціях не вивчалася, тому застосування таких комбінацій не рекомендується (див. розділ «��собые вказівки»).
Не рекомендується одночасне застосування силденафілу з ритонавіром.
Препарат не призначений для застосування за зареєстрованим показаннями у дітей до 18 років.
Препарат не призначений для застосування за зареєстрованим показником у жінок.
З обережністю
Обмеженнями до застосування є: анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), захворювання, що призводять до розвитку пріапізму (мієломна хвороба, серповидно-клітинна а��емия, лейкоз, тромбоцитопенія) (див. розділ «Особливі вказівки»), підвищена схильність до кровотеч, загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, спадковий пігментний ретиніт, серцева недостатність (СН), нестабільна стенокардія, перенесений за останні 6 місяців інфаркт міокарда (ІМ), інсульт або загрозливі для життя аритмії, артеріальна гіпертензія (АГ) (АТ>170/110 мм рт.ст.) і гіпотонія (АТ<90/50 мм рт.ст.) (див. розділ «Особливі вказівки»), епізоди розвитку у пацієнтів передній неартериитной ішемічної невропатії з��ительного нерва (в анамнезі).
Застосування при вагітності та лактації
Препарат не показаний для застосування вагітним та жінкам в період грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу
Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохро-ма СУР3А4 (основний шлях) і СУР2С9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори, відповідно, збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу з��лденафила при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту цитохрому CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) викликає підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу разом з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), специфічним інгібітором ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення рівноважної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC сілденафила на 182%. При спільному прийомі силденафілу (100 мг одноразово) та саквінавіру (1200 мг/день 3 рази в день), інгібітора ВІЛ-протеази і ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення рівноважної концентрації саквінавіру в крові Cmax силденафілу підвищувалася на 140%, а AUC збільшувалася на 210%. Силденафіл не чинить впливу на фармакокінетику саквінавіру. Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати й більш сильні зміни фармакокінетики силденафілу.
Одночасне застосування зилденафила (100 мг одноразово) та ритонавіру (500 мг 2 рази на добу), інгібітори ВІЛ-протеази і сильного інгібітора цитохрому Р450, на тлі досягнення рівноважної концентрації (Css) ритонавіру в крові призводить до збільшення Cmax силденафілу на 300% (в 4 рази), а AUC — на 1000% (в 11 разів). Через 24 год концентрація силденафілу в плазмі крові становить приблизно 200 нг/мл після одноразового застосування силденафілу тільки 5 нг/мл).
Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, то Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ, і препарат добре переноситься.
Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.
Інгібітори ізоферменту цитохрому CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні і тиазидоподобные діуретики, ИАПФ і антагоністи кальцію не впливають на фармакокінетику силденафілу.
Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, Tmax, константу швидкості виведення і T1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Вплив силденафілу на інші ЛЗ
Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 — 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (ИК50 >150 мкмоль). При прийомі силденафілу у рекомендованих дозах його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів.
Силденафіл підсилює гіпотензивну дію нітратів при тривалому применении останніх, так і при призначенні їх гострим показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами або донаторами оксиду азоту протипоказано.
При одночасному прийомі ?-адреноблокатора доксазозина (4 або 8 мг) і силденафіл (25, 50 або 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД і ДАД в положенні лежачи на спині становила 7/7, 9/5 і 8/4 мм рт. ст., відповідно, а в положенні стоячи — 6/6, 11/4 і 4/5 мм рт. ст., відповідно. Повідомляється про р��дких випадках розвитку у таких пацієнтів симптоматичної постуральної гіпотензії, проявлявся у вигляді запаморочення (без непритомності). У деяких чутливих пацієнтів, які отримують ?-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії.
Ознак значного взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються ізоферментом цитохрому CYP2C9, не виявлено.
Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквинавира та ритонавіру, які є субстратами ізоферменту цитохрому СУР3А4, при їх постійному рівні в крові.
Силденафіл (50 мг) не спричиняє додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).
Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добро-вольцев при Cmax алкоголю в крові в середньому 0,08% (80 мг/дл).
У хворих з АГ ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні лежачи на спині становить 8 мм рт. ст. (САД) і 7 мм рт. ст. (ДАД).
Застосування силденафілу в поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до виникнення додаткових побічних ефектів.
