Дозировка
Перед использованием следует внимательно осмотреть раствор на предмет видимых частиц или изменения цвета. Препарат не следует встряхивать, т.к. это может привести к денатурации гликопротеина и потере активности препарата. Эпрекс® не содержит консервантов, поэтому индивидуальная упаковка предназначена для однократного использования. В/в введение Продолжительность инъекции составляет не менее 1-5 мин. Более медленное введение предпочтительнее для пациентов, у которых отмечается развитие гриппоподобного синдрома при введении препарата. Пациентам, находящимся на гемодиализе, инъекция препарата производится через иглу в фистулу по завершении процедуры диализа. Для промывания соединительных трубок, а также для обеспечения удовлетворительного введения препарата в систему циркуляции после инъекции препарата Эпрекс® вводят 10 мл изотонического раствора хлорида натрия. Запрещается вводить препарат в виде в/в инфузии или смешивать его с другими лекарственными средствами. П/к введение Максимальный объем одной п/к инъекции не должен превышать 1 мл, при необходимости введения больших объемов следует использовать несколько точек введения. Препарат вводят под кожу плеча, бедра, передней брюшной стенки. При изменении способа введения препарат вводят в прежней дозе, затем дозу при необходимости корректируют (для достижения одинакового терапевтического эффекта при п/к введении требуется доза на 20-30% меньше, чем при в/в введении. Пациенты с хронической почечной недостаточностью У плучающих диализ, и у пациентов, находящихся на перитонеальном диализе, препарат может вводиться п/к. Оптимальное содержание гемоглобина для взрослых пациентов составляет 100-120 г/л, для детей — 95-110 г/л. При наличии у пациентов сопутствующей клинически выраженной ИБС или хронической сердечной недостаточности поддерживаемый уровень гемоглобина не должен превышать верхний предел оптимального значения. Доза препарата составляет 50 МЕ/кг массы тела. В процессе подбора доза препарата Эпрекс® увеличивается, если уровень гемоглобина повышается менее, чем на 10 г/л в месяц. Взрослые пациенты, находящиеся на гемодиализе У данной категории пациентов Эпрекс® предпочтительно применять в/в. Лечение делится на две фазы: фаза коррекции анемии и поддерживающая фаза. Фаза коррекции анемии Эпрекс® вводят из расчета 50 МЕ/кг массы тела 3 раза в неделю. При необходимости дозу можно увеличивать (не чаще чем 1 раз в 4 недели) на 25 МЕ/кг массы тела 3 раза в неделю до достижения оптимального уровня гемоглобина. Поддерживающая терапия Доза для поддержания оптимального уровня гемоглобина составляет 30-100 МЕ/кг массы тела 3 раза в неделю. Имеющиеся данные позволяют предположить, что пациентам с тяжелой анемией
Лекарственная форма
Раствор для в/в и п/к введения
Состав
эпоэтин альфа 2000 МЕ (16.8 мкг)
Вспомогательные вещества: полисорбат 80, натрия хлорид, натрия гидрофосфата дигидрат, натрия дигидрофосфата дигидрат, глицин, вода д/и.
Фармакологическое действие
Стимулятор эритропоэза. Представляет собой очищенный гликопротеин. Влияет на деление и дифференциацию клеток-предшественников. Эпоэтин альфа продуцируется клетками млекопитающих со встроенным геном, кодирующим синтез эритропоэтина человека. По биологическим свойствам эпоэтин альфа не отличается от человеческого эритропоэтина.
Белковая фракция составляет около 58% от молекулярной массы и состоит из 165 аминокислот. Четыре углеводородных цепи присоединены к белку тремя N-гликозидными связями и одной О-гликозидной связью. Молекулярный вес эритропоэтина составляет приблизительно 32 000-40 000 дальтон.
После введения препарата количество эритроцитов, ретикулоцитов, уровень гемоглобина и скорость поглощения 59Fe увеличиваются. На культуре клеток костного мозга показано, что эпоэтин альфа избирательно стимулирует эритропоэз, не оказывая влияния на лейкопоэз.
Эпоэтин альфа обладает минимальной способностью индуцировать образование антител.
Исследований канцерогенности не проводилось.
Эпоэтин альфа не вызывает мутаций бактериальных генов (тест Эймса), хромосомных аберраций в клетках млекопитающих, а также мутаций генов локуса HGPRT.
В ходе одного исследования было выявлено отсутствие различий в частоте возникновения фиброза костного мозга у больных, находившихся на диализе и получавших эпоэтин альфа в течение трех лет, и у аналогичных больных, не получавших эпоэтин альфа.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
Концентрация препарата в сыворотке крови при п/к введении значительно ниже, чем при в/в введении. После п/к введения Cmax достигается через 12-18 ч. Vd приблизительно равен объему плазмы. Биодоступность препарата при п/к введении составляет около 25%.
Выведение
T1/2 при в/в введении составляет 5-6 ч, вне зависимости от тяжести заболевания. T1/2 при п/к введении составляет примерно 24 ч.
Побочные действия
Преимущественно в начале лечения может развиться гриппоподобный синдром: головокружение, сонливость, повышение температуры, головная боль, суставные и мышечные боли, слабость.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: наиболее часто - дозозависимое повышение АД, ухудшение течения артериальной гипертензии (чаще всего у пациентов с хронической почечной недостаточностью); редко - гипертонический криз (злокачественная артериальная гипертензия) с симптомами энцефалопатии (головная боль, спутанность сознания) и генерализованными тонико-клоническими судорогами (даже у больных с нормальным АД до лечения эпоэтином альфа).
Со стороны свертывающей системы крови: редко - тромбоцитоз, тромбоз шунта (у пациентов, находящихся на гемодиализе, особенно со склонностью к артериальной гипотензии или имеющих осложнения со стороны артериовенозной фистулы, в т.ч. стеноз, аневризма); ишемия миокарда, инфаркт миокарда, инсульт, преходящее нарушение мозгового кровообращения, тромбоз глубоких вен, артериальный тромбоз, легочная эмболия, аневризмы артерий, тромбоз сосудов сетчатки и закупорка в системе искусственной почки.
В редких случаях у пациентов с хронической почечной недостаточностью, получавших эритропоэтин в течение нескольких месяцев или лет, может развиваться парциальная красноклеточная аплазия (эритробластопения).
Аллергические реакции: наиболее часто - кожная сыпь, экзема, крапивница, зуд; в отдельных случаях - анафилактоидные реакции, ангионевротический отек.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Если у пациента с хронической почечной недостаточностью произошло резкое снижение эффективности терапии эритропоэтином (определяемое как снижение содержания гемоглобина на 10-20 г/л в течение месяца при увеличении потребности в трансфузиях, необходимо определить количество ретикулоцитов и провести обследование для выявления одной из типичных причин резистентности (дефицит железа, фолиевой кислоты, или витамина В12, тяжелые отравления алюминием, сопутствующие инфекционные или воспалительные процессы, кровотечения, гемолиз). Если количество ретикулоцитов менее 20 000/мкл (или менее 0.5%), количество тромбоцитов и лейкоцитов в норме и если отсутствуют другие причины потери эффективности, необходимо провести анализ на наличие антител к эритропоэтину и исследование костного мозга для диагностики парциальной красноклеточной аплазии.
При подозрении на диагноз парциальной красноклеточнои аплазии, следует немедленно прекратить лечение эпоэтином альфа. Не следует назначать аналогичные препараты в связи возможностью перекрестной реакции антител к эритропоэтину с другими эритропоэтинами. По показаниям может быть проведена соответствующая терапия (гемотрансфузии).
У пациентов с хронической почечной недостаточностью, получающих Эпрекс® в виде п/к инъекций, необходимо регулярно контролировать эффективность терапии, определяемую как отсутствие или снижение ответа на введение эритропоэтина у пациентов, которые ранее были восприимчивы к данной терапии.
Для уменьшения риска возникновения артериальной гипертензии скорость повышения уровня гемоглобина должна составлять приблизительно 10 г/л (максимально 20 г/л) в месяц.
Для всех пациентов получающих эритропоэтин альфа необходим регулярный контроль уровня гемоглобина 1 раз в неделю до достижения стабильного уровня и периодический контроль в дальнейшем. При исходном уровне гемоглобина 140 г/л в пред- и послеоперационном периоде контроль уровня гемоглобина проводится чаще.
До и после начала терапии препаратом Эпрекс® необходимо адекватно контролировать АД. При невозможности снизить давление антигипертензивными средствами терапию препаратом Эпрекс® необходимо прекратить.
Необходимо обращать особое внимание на возникновение необычных головных болей или усиление головных болей.
Безопасность применения препарата Эпрекс® у больных с нарушением функции печени не установлена. У данной категории пациентов вследствие замедления метаболизма может отмечаться более выраженное усиление эритропоэза.
При лечении препаратом Эпрекс® требуется регулярный контроль уровня тромбоцитов, особенно в течение первых 8 недель, т.к. возможно развитие дозозависимого относительного повышения количества тромбоцитов, которое нормализуется в дальнейшем без отмены терапии; в редких случаях отмечается абсолютное повышение числа тромбоцитов. Стимуляторы эритропоэза необязательно эквивалентны друг другу. Больных можно переводить с одного стимулятора эритропоэза (например, с препарата Эпрекс®) на другой только с разрешения лечащего в
Показания
— анемия, связанная с хронической почечной недостаточностью у взрослых и детей (в т.ч. у больных, находящихся на гемо- или перитонеальном диализе);
— анемия у онкологических больных при немиелоидных опухолях (для профилактики и лечения);
— анемия у ВИЧ-инфицированных пациентов, получающих терапию зидовудином, при уровне эндогенного эритропоэтина менее 500 МЕ/мл;
— в рамках предепозитной программы перед обширным хирургическим вмешательством у больных с уровнем гематокрита, равным 33-39%, для облегчения сбора аутологичной крови и уменьшения риска, связанного с использованием аллогенных гемотрансфузий, если ожидаемая потребность в переливаемой крови превышает количество, которое можно получить методом аутологичного сбора без применения эпоэтина альфа;
— перед проведением обширной операции с ожидаемой кровопотерей 900-1800 мл (2-4 единицы) у взрослых пациентов, не имеющих анемии или с легкой и средней степенью анемии (уровень гемоглобина 100-130 г/л) для уменьшения потребности
Противопоказания
— пациенты с парциальной красноклеточной аплазией, получавшие терапию каким-либо эритропоэтином;
— неконтролируемая артериальная гипертензия;
— тяжелая патология коронарных, сонных, мозговых и периферических сосудов, включая недавно перенесенный инфаркт миокарда или острое нарушение мозгового кровообращения (в рамках предепозитной программы сбора крови перед обширной хирургической операцией);
— пациентам, по каким-либо причинам не имеющим возможности получать адекватную профилактическую антитромботическую терапию;
— беременность;
— период лактации (грудное вскармливание);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
C осторожностью следует применять Эпрекс® у пациентов с эпилептическим синдромом (в т.ч. в анамнезе), эпилепсией, тромбоцитозом, тромбозом (в анамнезе), облитерирующими заболеваниями периферических сосудов и другими сосудистыми осложнениями, подагрой, серповидно-клеточной анемией, при железодефицитных, В12-дефицитных или фолиеводефицитных сост
Лекарственное взаимодействие
Данные о взаимодействии препарата Эпрекс® с другими лекарственными средствами отсутствуют.
При одновременном применении препарата Эпрекс® с циклоспорином возможно влияние на концентрацию последнего в плазме (при применении данной комбинации необходимо контролировать концентрацию циклоспорина в плазме и при необходимости проводить коррекцию его дозы).
Фармацевтическое взаимодействие
Нельзя разводить и переливать препарат из оригинальной упаковки в какую-либо другую емкость, нельзя вводить Эпрекс® в смеси с другими лекарственными средствами.
(2390)
Дозування
Перед використанням слід уважно оглянути розчин на предмет видимих часток або зміни кольору. Препарат не слід струшувати, оскільки це може призвести до денатурації глікопротеїну та втрати активності препарату. Епрекс® не містить консервантів, тому індивідуальна упаковка призначена для одноразового використання. В/В введення Тривалість ін'єкції становить не менше 1-5 хв. Більш повільне введення кращий для пацієнтів, у яких відзначається розвиток грипоподібного синдрому при вв��затвердження препарату. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, ін'єкція препарату здійснюється через голку в фістулу по завершенні процедури діалізу. Для промивання з'єднувальних трубок, а також для забезпечення задовільного введення препарату в систему циркуляції після ін'єкції препарату Епрекс® вводять 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Забороняється вводити препарат у вигляді в/в інфузії або змішувати його з іншими лікарськими засобами. П/к введення Максимальний обсяг одного п/к ін'єкції не повинен перевищувати 1 мл, при необходимости введення великих обсягів слід використовувати кілька точок введення. Препарат вводять під шкіру плеча, стегна, передньої черевної стінки. При зміні способу введення препарат вводять у попередній дозі, потім дозу при необхідності коригують (для досягнення однакового терапевтичного ефекту при п/к введенні потрібна доза на 20-30% менше, ніж при в/в введенні. Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю У плучающих діаліз, і у пацієнтів, які знаходяться на перитонеальному діалізі, препарат може вводитися п/к. Оптимальное вміст гемоглобіну для дорослих пацієнтів становить 100-120 г/л, для дітей — 95-110 г/л. При наявності у пацієнтів супутньої клінічно вираженою ІХС або хронічної серцевої недостатності підтримуваний рівень гемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу оптимального значення. Доза препарату становить 50 МО/кг маси тіла. В процесі підбору доза препарату Епрекс® збільшується, якщо рівень гемоглобіну підвищується менш ніж на 10 г/л на місяць. Дорослі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі У даної категорії пацієнтів Епр��кс® переважно застосовувати в/в. Лікування ділиться на дві фази: фаза корекції анемії та підтримуюча фаза. Фаза корекції анемії Епрекс® вводять з розрахунку 50 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. При необхідності дозу можна збільшувати (не частіше ніж 1 раз у 4 тижні) на 25 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень до досягнення оптимального рівня гемоглобіну. Підтримуюча терапія Доза для підтримання оптимального рівня гемоглобіну складає 30-100 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. Наявні дані дозволяють припустити, що пацієнтам з важкою анем��їй
Лікарська форма
Розчин для в/в та п/ш введенняСклад
эпоэтин альфа 2000 МО (16.8 мкг)
Допоміжні речовини: полісорбат 80, натрію хлорид, натрію гідрофосфату дигідрат, натрію дигідрофосфату дигідрат, гліцин, вода д/в.Фармакологічна дія
Стимулятор еритропоезу. Являє собою очищений глікопротеїн. Впливає на поділ і диференціацію клітин-попередників. Эпоэтин альфа продукується клітинами ссавців з вбудованим геном, кодирующим синтез еритропоетину людини. По біологічних властивостейам эпоэтин альфа не відрізняється від людського еритропоетину.
Білкова фракція становить близько 58% від молекулярної маси та складається з 165 амінокислот. Чотири вуглеводневих ланцюги приєднані до білка трьома N-глікозидними зв'язками та одним О-глікозидного зв'язком. Молекулярний вага еритропоетину становить приблизно 32 000-40 000 дальтон.
Після введення препарату кількість еритроцитів, ретикулоцитів, рівень гемоглобіну та швидкість поглинання 59Fe зростають. На культурі клітин кісткового мозку показано, що эпоэтин альфа вибірковательно стимулює еритропоез, не надаючи впливу на лейкопоез.
Эпоэтин альфа має мінімальну здатність індукувати утворення антитіл.
Досліджень канцерогенності не проводилося.
Эпоэтин альфа не викликає мутацій бактеріальних генів (тест Еймса), хромосомних аберацій в клітинах ссавців, а також мутацій генів локусу HGPRT.
У ході одного дослідження було виявлено відсутність відмінностей у частоті виникнення фіброзу кісткового мозку у хворих, які перебували на діалізі і отримували эпоэтин аль��а протягом трьох років, і у аналогічних хворих, які не отримували эпоэтин альфа.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Концентрація препарату в сироватці крові при п/к введенні значно нижчі, ніж при в/в введенні. Після п/к введення Cmax досягається через 12-18 год. Vd приблизно дорівнює обсягу плазми. Біодоступність препарату при п/к введенні становить близько 25%.
Виведення
T1/2 при в/в введенні становить 5-6 год, незалежно від тяжкості захворювання. T1/2 при п/к введенні становить приблизно 24 год.Побічні дії
Преимущественно на початку лікування може розвинутися грипоподібний синдром: запаморочення, сонливість, підвищення температури, головний біль, суглобові і м'язові болі, слабкість.
З боку серцево-судинної системи: найчастіше - дозозалежне підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії (найчастіше у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю); рідко - гіпертонічний криз (злоякісна артеріальна гіпертензія) з симптомами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості) та генералізовані тоніко-клоническими судомами (навіть у хворих з нормальним АТ до лікування эпоэтином альфа).
З боку системи згортання крові: рідко - тромбоцитоз, тромбоз шунта (у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, особливо зі схильністю до артеріальної гіпотензії або мають ускладнення з боку артеріовенозної фістули, в т. ч. стеноз, аневризма); ішемія міокарда, інфаркт міокарда, інсульт, минуще порушення мозкового кровообігу, тромбоз глибоких вен, артеріальний тромбоз, легенева емболія, аневризми артерій, тромбоз судин сітківки і зак��покарання в системі штучної нирки.
У рідкісних випадках у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які отримували еритропоетин протягом декількох місяців або років, може розвиватися парціальна красноклеточная аплазія (эритробластопения).
Алергічні реакції: найбільш часто - шкірний висип, екзема, кропив'янка, свербіж; в окремих випадках - анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Якщо у пацієнта з хронічною нирковою недостатністю відбулося різке снижение ефективності терапії эритропоэтином (визначається як зниження вмісту гемоглобіну на 10-20 г/л протягом місяця при збільшенні потреби в трансфузиях, необхідно визначити кількість ретикулоцитів і провести обстеження для виявлення однією з типових причин резистентності (дефіцит заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12, важкі отруєння алюмінієм, супутні інфекційні або запальні процеси, кровотечі, гемоліз). Якщо кількість ретикулоцитів менше 20 000/мкл (або менше 0.5%), кількість тромбоцитів та лей��оцитів в нормі і якщо відсутні інші причини втрати ефективності, необхідно провести аналіз на наявність антитіл до эритропоэтину і дослідження кісткового мозку для діагностики парціальної красноклеточной аплазії.
При підозрі на діагноз парціальної красноклеточнои аплазії, слід негайно припинити лікування эпоэтином альфа. Не слід призначати аналогічні препарати у зв'язку з можливістю перехресної реакції антитіл до эритропоэтину з іншими эритропоэтинами. За показаннями може бути проведена відповідна терапія (гемотрансфузії).
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які одержують Епрекс® у вигляді п/ш ін'єкцій, необхідно регулярно контролювати ефективність терапії, яка визначається як відсутність або зниження відповіді на введення еритропоетину у пацієнтів, які раніше були сприйнятливі до даної терапії.
Для зменшення ризику виникнення гіпертензії швидкість підвищення рівня гемоглобіну повинна становити приблизно 10 г/л (максимально 20 г/л) на місяць.
Для всіх пацієнтів, що отримують эритропоэт��н альфа необхідний регулярний контроль рівня гемоглобіну 1 раз на тиждень до досягнення стабільного рівня і періодичний контроль надалі. При вихідному рівні гемоглобіну 140 г/л у перед - і післяопераційному періоді контроль рівня гемоглобіну проводиться частіше.
До і після початку терапії препаратом Епрекс® необхідно адекватно контролювати АТ. При неможливості знизити тиск антигіпертензивними засобами терапію препаратом Епрекс® необхідно припинити.
Необхідно звертати особливу увагу на виникнення нео��ычных головних болів або посилення головного болю.
Безпека застосування препарату Епрекс® у хворих з порушенням функції печінки не встановлена. У даної категорії пацієнтів внаслідок уповільнення метаболізму може відзначатися більш виражене посилення еритропоезу.
При лікуванні препаратом Епрекс® потрібен регулярний контроль рівня тромбоцитів, особливо протягом перших 8 тижнів, оскільки можливий розвиток дозозалежного відносного підвищення кількості тромбоцитів, яке нормалізується надалі без скасування терап��; у рідкісних випадках відзначається абсолютне підвищення числа тромбоцитів. Стимулятори еритропоезу необов'язково еквівалентні один одному. Хворих можна переводити з одного стимулятор еритропоезу (наприклад, з препарату Епрекс®) на інший тільки з дозволу лікуючого вСвідчення
— анемія, пов'язана з хронічною нирковою недостатністю у дорослих та дітей (у т. ч. у хворих, які перебувають на гемо - або перитонеальному діалізі);
— анемія у онкологічних хворих при немиелоидных пухлинах (для профілактики і лікування);
— анемія у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, при рівні ендогенного еритропоетину більше 500 МО/мл;
— в рамках предепозитной програми перед великим хірургічним втручанням у хворих з рівнем гематокриту, рівним 33-39% для полегшення збирання аутологічної крові та зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана потреба у переливається крові перевищує кількість, яку можна одержати методом аутологічного збирання без застосування епоетину альфа;
— перед проведен��ием обширної операції з очікуваним крововтратою 900-1800 мл (2-4 одиниці) у дорослих пацієнтів, які не мають анемії або з легким і середнім ступенем анемії (рівень гемоглобіну 100-130 г/л) для зменшення потребиПротипоказання
— пацієнти з парціальної красноклеточной аплазією, які одержували терапію яким-небудь эритропоэтином;
— неконтрольована артеріальна гіпертензія;
— важка патологія коронарних, сонних, мозкових і периферичних судин, включаючи нещодавно перенесений інфаркт міокарда або гостре порушення мозкового кро��ообращения (у рамках предепозитной програми збору крові перед великою хірургічною операцією);
— пацієнтам, з яких-небудь причин не мають можливості отримувати адекватну профілактичну антитромботичну терапію;
— вагітність;
— період лактації (грудне вигодовування);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
C обережністю слід застосовувати Епрекс® у пацієнтів з епілептичним синдромом (у т. ч. в анамнезі), епілепсією, тромбоцитозом, тромбозом (в анамнезі), облитерирующ��мі захворюваннями периферичних судин та іншими судинними ускладненнями, подагру, серповидно-клітинною анемією, при залізодефіцитних, В12-дефіцитних або фолиеводефицитных упорядЛікарська взаємодія
Дані про взаємодію препарату Епрекс® з іншими лікарськими засобами відсутні.
При одночасному застосуванні препарату Епрекс® з циклоспорином можливо вплив на концентрацію останнього в плазмі (при застосуванні даної комбінації слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі і при необ��одимости проводити корекцію його дози).
Фармацевтична взаємодія
Не можна розводити та переливати препарат з оригінальної упаковки в яку-небудь іншу ємність, можна вводити Епрекс® в суміші з іншими лікарськими засобами.
