Дозировка
Лечение анемии у больных с хронической почечной недостаточностью: Эпокрин вводят подкожно или внутривенно, пациентам находящимся на гемодиализе - через артериовенозный шунт в конце сеанса диализа. При изменении способа введения препарат вводят в прежней дозе, затем, дозу при необходимости корректируют (при подкожном способе введения Эпокрина, для достижения одинакового терапевтического эффекта требуется доза на 20-30% меньше, чем при внутривенном введении). Лечение Эпокрином включает два этапа: Этап коррекции: При подкожном введении Эпокрина, начальная разовая доза составляет 30 МЕ/кг 3 раза в неделю. При внутривенном введении Энокрина начальная разовая доза составляет 50 МЕ/кг. Период коррекции длится до момента достижения оптимального уровня гемоглобина (100-120 г/л у взрослых и 95-110 г/л у детей) и гематокрита (30-35 %). Эффективность терапии зависит от правильно подобранной индивидуальной схемы лечения. Этап поддерживающей терапии: Для поддержания гематокрита на уровне 30-35% дозу Эпокрина, применяемую на этапе коррекции следует уменьшить в 1.5 раза. Затем, поддерживающую дозу Эпокрина подбирают индивидуально, с учетом динамики гематокрита и гемоглобина. После стабилизации гемодинамических показателей возможен переход на введение Эпокрина один раз в 1-2 недели. Профилактика и лечение анемии у больных с солидными опухолями: Перед началом лечения рекомендуется провести определение уровня эндогенного эритропоэтина. При концентрации сывороточного эритропоэтина менее 200 МЕ/мл, начальная доза Эпокрина составляет при внутривенном способе введения 150 МЕ/кг. При подкожном способе введения начальная доза Эпокрина может быть снижена до 100 МЕ/кг. При отсутствии ответа возможно увеличение дозы до 300 МЕ/кг. Дальнейшее увеличение дозы представляется нецелесообразным. Не рекомендуется назначать эритропоэтин пациентам с содержанием эндогенного эритропоэтина в сыворотке выше 200 МЕ/мл. Профилактика и лечение анемии у больных с ВИЧ инфекцией: Внутривенное введение Эпокрина в дозе 100-150 МЕ/кг 3 раза в неделю является эффективным у ВИЧ-пациентов, получающих терапию Зидовудином, при условии, что уровень сывороточного эндогенного эритропоэтина пациента менее 500 МЕ/мл, а доза Зидовудина составляет менее 4200 мг/неделю. При подкожном введении доза Эпокрина может быть уменьшена в 1.5 раза. Профилактика и лечение анемии у больных с миеломной болезнью, неходжскинскими лимфомами низкой степени злокачественности и с хронхроническим лимфолейкозом: У этих больных целесообразность лечения эпоэтином альфа обусловливается неадекватным синтезом эндогенного эритропоэтина на фоне развития анемии. При содержании гемоглобина ниже 100 г/л и сывороточного эритропоэтина ниже 100 МЕ/мл Эпокрин вводят подкожно в стартовой дозе 100 МЕ/кг три раза в неделю. Лабораторный контроль гемодинамических показателей проводят еженедельно. Если при достижении недельной дозы 600МЕ/кг увеличение содержания гемоглобина не наблюдается, следует отменить как неэффективное.
Передозировка
При передозировке Эпокрина может наблюдаться усиление побочных эффектов. Лечение: симптоматическое, при высоком уровне гемоглобина и гематокрита показано кровопускание.
Лекарственная форма
1 мл - ампулы (10) - упаковки ячейковые контурные (1) - пачки картонные.
Состав
Эпоэтин альфа 2000 МЕ
Вспомогательные вещества: сывороточный альбумин человека 2.5 мг, лимонная кислота 0.057 мг, натрия хлорид 5.84 мг, натрия цитрат 5.8 мг, вода очищенная до 1 мл.
Фармакологическое действие
Эпоэтин альфа - гликопротеид, специфически стимулирующий эритропоэз, активирует митоз и созревание эритроцитов из клеток-предшественников эритроцитарного ряда. Рекомбинантный эпоэтин альфа синтезируется в клетках млекопитающих, в которые встроен ген, кодирующий человеческий эритропоэтин.
По своему составу, биологическим и иммунологическим свойствам эпоэтин альфа идентичен природному эритропоэтину человека. Введение эпоэтина альфа приводит к повышению гемоглобина и гематокрита, улучшению кровоснабжения тканей и работы сердца. Наиболее выраженный эффект от применения эпоэтина альфа наблюдается при анемиях, обусловленных хронической почечной недостаточностью.
В очень редких случаях, при длительном применении эритропоэтина для терапии анемических состояний может наблюдаться образование нейтрализующих антител к эритропоэтину с развитием парциальной красноклеточной аплазии или без неё.
Фармакокинетика
При внутривенном введении эпоэтина альфа у здоровых лиц и больных с уремией период полувыведения составляет 5-6 ч. При подкожном введении эпоэтина альфа его концентрация в крови нарастает медленно и достигает максимума в период от 12 до 18 ч после введения, период полу выведения составляет 16-24 часа. Биодоступность эпоэтина альфа при подкожном введении составляет 25-40%.
Побочные действия
В некоторых случаях в начале терапии отмечается гриппоподобный синдром: головокружение, сонливость, лихорадочное состояние, головная боль, миалгия, артралгия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможны дозозависимая артериальная гипертензия, ухудшение течения артериальной гипертензии (чаще у пациентов с уремией); в отдельных случаях - гипертонический криз, резкое повышение АД с симптомами энцефалопатии (головная боль, спутанность сознания) и генерализованными тонико-клоническими судорогами.
Со стороны обмена веществ: возможно снижение концентрации ферритина в сыворотке; у пациентов с уремией возможны гиперкалиемия и гиперфосфатемия.
Местные реакции: возможны гиперемия, жжение, слабая или умеренная болезненность в месте введения (чаще возникают при п/к введении).
Аллергические реакции: слабо или умеренно выраженная кожная сыпь, крапивница, зуд, ангионевротический отек, экзема.
Прочие: тромбоцитоз; в отдельных случаях - тромбозы шунта (у пациентов, находящихся на гемодиализе, со склонностью к артериальной гипотензии или с аневризмой, стенозом); симптомы, связанные с нарушением дыхания или нестабильным АД; иммунные реакции (индукция образования антител с развитием парциальной красноклеточной аплазии или без нее), обострение порфирии.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Во время лечения необходимо еженедельно контролировать артериальное давление и проводить общий анализ крови, включая определение гематокрита, тромбоцитов и ферритина.
У больных с уремией, находящихся на гемодиализе из-за увеличения гематокрита часто требуется увеличить дозу гепарина, кроме того, необходима своевременная профилактика тромбозов и ранняя ревизия шунта.
В пред- и послеоперационном периоде Нb следует контролировать чаще, если его исходный уровень составлял менее 140 г/л. Необходимо помнить, что эпоэтин альфа не заменяет гемотрансфузию, но снижает объемы и частоту её применения.
У больных с контролируемой артериальной гипертензией или с тромботическими осложнениями может потребоваться увеличение дозы гипотензивных и/или антикоагулянтных лекарственных средств. При развитии гипертонического криза проводят проводят неотложные мероприятия по оказанию врачебной помощи пациенту, лечение эпоэтином альфа следует прервать.
При назначении эпоэтина альфа пациентам с печеночной недостаточностью возможно замедление его метаболизма и выраженное усиление эритропоэза. Безопасность применения эпоэтина альфа у этой группы пациентов не установлена. Нельзя также исключить возможность взаимодействия эпоэтина альфа на рост некоторых типов опухолей, в том числе опухолей костного мозга. Следует учитывать возможность того, что предоперационное повышение уровня Нb может служить предрасполагающим фактором к развитию тромботических осложнений. Перед началом лечения следует исключить возможные причины неадекватной реакции на препарат (дефицит железа, фолиевой кислоты, цианокобаломина, тяжелые отравления Аl3+, сопутствующие инфекции, воспалительные процессы и травмы, скрытые кровопотери, гемолиз, фиброз костного мозга различной этиологии) и, при необходимости скорректировать лечение. У большинства больных с уремией, у онкологических и ВИЧ-инфицированных пациентов уровень ферритина в плазме уменьшается одновременно с увеличением гематокрита. Уровень ферритина необходимо определять в течение всего курса лечения. Если он составляет меньше 100 нг/мл, рекомендуется заместительная терапия препаратами железа для приема внутрь из расчета 200-300 мг/сутки (для детей 100-200 мг/сутки).
Недоношенным детям пероральная терапия препаратами железа в дозе 2 мг/сутки должна назначаться как можно раньше.
Пациенты сдающие аутологичную кровь и находящиеся в пред- или в послеоперационном периоде, также должны получать адекватную терапию препаратами железа в дозе до 200 мг/сутки.
У пациентов с уремией коррекция анемии эпоэтином альфа может вызвать улучшение аппетита и увеличение всасывания калия и белков. В этой связи может потребоваться периодическая коррекция параметров гемодиализа для поддержания уровня мочевины, креатинина и К+ в пределах нормы. У этих пациентов необходимо также контролировать уровень электролитов в сыворотке крови.
При применении эпоэтина альфа у женщин репродуктивного возраста возможно возобновление менструаций.
Показания
— анемия у пациентов с хронической почечной недостаточностью (в т.ч. находящихся на гемодиализе);
— профилактика и лечение анемии у пациентов с солидными опухолями, возникшей вследствие проведения противоопухолевой терапии;
— профилактика и лечение анемии, вызванной применением зидовудина у ВИЧ-инфицированных пациентов (СПИД);
— профилактика и лечение анемии у пациентов с миеломной болезнью, неходжкинскими лимфомами низкой степени злокачественности, хроническим лимфолейкозом, у больных с ревматоидным артритом;
— профилактика и лечение анемии у недоношенных детей, родившихся с низкой массой тела (до 1500 г);
— для уменьшения объемов переливаемой крови при обширных хирургических вмешательствах и острых кровопотерях.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к препарату или его компонентам, парциальная красноклеточная аплазия после ранее проведенной терапии каким-либо эритропоэтином, некотролируемая артериальная гипертензия, невозможность проведения адекватной антикоагулянтной терапии, инфаркт миокарда в течение месяца после события, нестабильная стенокардия или повышенный риск тромбоза глубоких вен и тромбоэмболий в рамках преддепозитной программы сбора крови перед хирургическими операциями, порфирия.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении циклоспорина может возникнуть необходимость коррекции дозы последнего из-за увеличения его связывания эритроцитами. Опыт клинического применения Эпокрина до настоящего времени не выявил фактов его фармакологической несовместимости с другими лекарственными препаратами. Тем не менее, во избежание возможной несовместимости или снижения активности, Эпокрин нельзя смешивать с растворами других лекарственных препаратов.
(2387)
Дозування
Лікування анемії у хворих з хронічною нирковою недостатністю: Эпокрин вводять підшкірно або внутрішньовенно, пацієнтам, що перебувають на гемодіалізі - через артеріовенозний шунт в кінці сеансу діалізу. При зміні способу введення препарат вводять у попередній дозі, потім дозу при необхідності коригують (при підшкірному шляху введення Эпокрина, для досягнення однакового терапевтичного ефекту потрібна доза на 20-30% менше, ніж при внутрішньовенному введенні). Лікування Эпокрином включає два етапи: Етап корекції: При подк��південному введення Эпокрина, початкова разова доза становить 30 МО/кг 3 рази на тиждень. При внутрішньовенному введенні Энокрина початкова разова доза становить 50 МО/кг Період корекції триває до моменту досягнення оптимального рівня гемоглобіну (100-120 г/л у дорослих і 95-110 г/л у дітей) і гематокриту (30-35 %). Ефективність терапії залежить від правильно підібраної індивідуальної схеми лікування. Етап підтримуючої терапії: Для підтримки гематокриту на рівні 30-35%, дозу Эпокрина, яка застосовується на етапі корекції слід зменшити в 1.5 рази. Потім, підтримання кліматичних умоврживающую дозу Эпокрина підбирають індивідуально, з урахуванням динаміки гематокриту і гемоглобіну. Після стабілізації гемодинамічних показників можливий перехід на введення Эпокрина один раз в 1-2 тижні. Профілактика і лікування анемії у хворих з солідними пухлинами: Перед початком лікування рекомендується провести визначення рівня ендогенного еритропоетину. При концентрації сироваткового еритропоетину менше 200 МО/мл, початкова доза Эпокрина становить при внутрішньовенному способі введення 150 МО/кг При підшкірному шляху введення початкова доза Эпокрина може бути знижена до 100 МО/кг При відсутності відповіді можливо збільшення дози до 300 МО/кг Подальше збільшення дози представляється недоцільним. Не рекомендується призначати еритропоетин пацієнтам з вмістом ендогенного еритропоетину в сироватці вище 200 МО/мл Профілактика і лікування анемії у хворих з ВІЛ-інфекцією: Внутрішньовенне введення Эпокрина в дозі 100-150 МО/кг 3 рази на тиждень є ефективним у ВІЛ-пацієнтів, які отримують терапію Зидовудином, за умови, що рівень ендогенного сироваткового еритропоетину па��иента менше 500 МО/мл, а доза Зидовудину становить менше 4200 мг/тиждень. При підшкірному введенні доза Эпокрина може бути зменшена в 1.5 рази. Профілактика і лікування анемії у хворих з мієломної хворобою, неходжскинскими лімфоми низького ступеня злоякісності і з хронхроническим лімфолейкозом: У цих хворих доцільність лікування эпоэтином альфа обумовлюється неадекватним синтезом ендогенного еритропоетину на тлі розвитку анемії. При вмісті гемоглобіну нижче 100 г/л і сироваткового еритропоетину нижче 100 МО/мл Эпокрин вводять подкожно у стартовій дозі 100 МО/кг три рази на тиждень. Лабораторний контроль гемодинамічних показників проводять щотижня. Якщо при досягненні тижневої дози 600МЕ/кг збільшення вмісту гемоглобіну не спостерігається, слід скасувати як неефективне.Передозування
При передозуванні Эпокрина може спостерігатися посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне, при високому рівні гемоглобіну і гематокриту показано кровопускання.
Лікарська форма
1 мл - ампули (10) - чарункові упаковки контурні (1) - пачки картонні.З��тав
Эпоэтин альфа 2000 МО
Допоміжні речовини: сироватковий альбумін людини 2.5 мг, лимонна кислота 0.057 мг, натрію хлорид 5.84 мг, натрію цитрат 5.8 мг, вода очищена до 1 мл.Фармакологічна дія
Эпоэтин альфа - глікопротеїд, специфічно стимулює еритропоез, активує мітоз і дозрівання еритроцитів із клітин-попередників еритроцитарного ряду. Рекомбінантний эпоэтин альфа синтезується в клітинах ссавців, в які вбудований ген, що кодує людський еритропоетин.
За своїм складом, біологическим і імунологічними властивостями эпоэтин альфа ідентичний природному эритропоэтину людини. Введення епоетину альфа призводить до підвищення гемоглобіну і гематокриту, поліпшенню кровопостачання тканин і роботи серця. Найбільш виражений ефект від застосування епоетину альфа спостерігається при анеміях, обумовлених хронічною нирковою недостатністю.
У дуже рідкісних випадках, при тривалому застосуванні еритропоетину для лікування анемічних станів може спостерігатися утворення нейтралізуючих антитіл до эритропоэтину з розвиненийием парціальної красноклеточной аплазії або без неї.Фармакокінетика
При внутрішньовенному введенні епоетину альфа у здорових осіб і хворих з уремією період напіввиведення становить 5-6 год. При підшкірному введенні епоетину альфа його концентрація в крові наростає повільно і сягає максимуму в період від 12 до 18 год після введення, період напів виведення становить 16-24 години. Біодоступність епоетину альфа при підшкірному введенні становить 25-40%.Побічні дії
У деяких випадках на початку терапії відзначається грипоподібний синдром: головок��ужение, сонливість, гарячковий стан, головний біль, міалгія, артралгія.
З боку серцево-судинної системи: можливі дозозалежна артеріальна гіпертензія, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії (частіше у пацієнтів з уремією); в окремих випадках - гіпертонічний криз, різке підвищення артеріального тиску з симптомами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості) та генералізованими тоніко-клонічними судомами.
З боку обміну речовин: можливо зниження концентрації феритину в сироватці; у пацієнтів з уремією можливі гіперкаліємія і гіперфосфатемія.
Місцеві реакції: можливі гіперемія, печіння, слабка або помірна болючість у місці введення (частіше виникають при п/к введення).
Алергічні реакції: слабко або помірно виражена шкірна висипка, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, екзема.
Інші: тромбоцитоз; в окремих випадках - тромбози шунта (у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, зі схильністю до артеріальної гіпотензії або з аневризмою, стенозом); симптоми, пов'язані з порушенням дихання або нестабільним ПЕКЛА;��мунные реакції (індукція утворення антитіл з розвитком парціальної красноклеточной аплазії або без неї), загострення порфірії.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Під час лікування необхідно щотижня контролювати артеріальний тиск і проводити загальний аналіз крові, включаючи визначення гематокриту, тромбоцитів і феритину.
У хворих з уремією, які перебувають на гемодіалізі з-за збільшення гематокриту часто потрібно збільшити дозу гепарину, крім того, необхідна своєчасна профілактика тромбозів �� рання ревізія шунта.
В перед - і післяопераційному періоді Не слід контролювати частіше, якщо вихідний рівень становив менше 140 г/л. Необхідно пам'ятати, що эпоэтин альфа не замінює гемотрансфузию, але знижує обсяги і частоту її застосування.
У хворих з контрольованою артеріальною гіпертензією або з тромботичними ускладненнями може знадобитися збільшення дози гіпотензивних та/або антикоагулянтных лікарських засобів. При розвитку гіпертонічного кризу проводять проводять невідкладні заходи щодо надання лікарської допомоги пацієнту, лікування эпоэтином альфа слід припинити.
При призначенні епоетину альфа пацієнтам з печінковою недостатністю можливо уповільнення його метаболізму і виражене посилення еритропоезу. Безпека застосування епоетину альфа у цієї групи пацієнтів не встановлено. Не можна також виключити можливість взаємодії епоетину альфа на ріст деяких типів пухлин, зокрема пухлин кісткового мозку. Слід враховувати можливість того, що передопераційне підвищення рівня Нb може служити предрасполагающим чинником до розвитку тромботичних ускладнень. Перед початком лікування слід виключити можливі причини неадекватної реакції на препарат (дефіцит заліза, фолієвої кислоти, ціанокобаломіна, важкі отруєння Аl3+, супутні інфекції, запальні процеси та травми, приховані крововтрати, гемоліз, фіброз кісткового мозку різної етіології) і, при необхідності скоригувати лікування. У більшості хворих з уремією, в онкологічних та ВІЛ-інфікованих пацієнтів рівень феритину в плазмі зменшується одночасно з зр��ням гематокриту. Рівень феритину необхідно визначати протягом всього курсу лікування. Якщо він становить менше 100 нг/мл, рекомендується замісна терапія препаратами заліза для прийому всередину з розрахунку 200-300 мг/добу (100-200 мг/добу).
Недоношеним дітям пероральна терапія препаратами заліза в дозі 2 мг/добу повинна призначатися якомога раніше.
Пацієнти здають аутологичную кров та перебувають у перед - або післяопераційному періоді, також повинні одержувати адекватну терапію препаратами заліза в дозі до 200 мр/добу.
У пацієнтів з уремією корекція анемії эпоэтином альфа може викликати поліпшення апетиту та збільшення всмоктування калію та білків. У цьому зв'язку може знадобитися періодична корекція параметрів гемодіалізу для підтримання рівня сечовини, креатиніну і К+ у межах норми. У цих пацієнтів необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові.
При застосуванні епоетину альфа у жінок репродуктивного віку можливе відновлення менструацій.Свідчення
— анемія у пацієнтів з хронічною ��очечної недостатністю (в т. ч. які перебувають на гемодіалізі);
— профілактика та лікування анемії у пацієнтів з солідними пухлинами, що виникла внаслідок проведення протипухлинної терапії;
— профілактика та лікування анемії, спричиненої застосуванням зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів (СНІД);
— профілактика та лікування анемії у пацієнтів з мієломної хворобою, неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності, хронічним лімфолейкозом, у хворих з ревматоїдним артритом;
— профілактика та лікування ан��мії у недоношених дітей, що народилися з низькою масою тіла (до 1500 м);
— для зменшення обсягів переливається крові при великих хірургічних втручаннях і гострих крововтратах.Протипоказання
Підвищена чутливість до препарату або його компонентів, парціальна красноклеточная аплазія після раніше проведеної терапії яким-небудь эритропоэтином, некотролируемая артеріальна гіпертензія, неможливість проведення адекватної антикоагулянтної терапії, інфаркт міокарда протягом місяця після події, нестабільна стінокардия або підвищений ризик тромбозу глибоких вен і тромбоемболій у рамках преддепозитной програми збору крові, перед хірургічними операціями, порфірія.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні циклоспорину може виникнути необхідність корекції дози останнього з-за збільшення його зв'язування еритроцитами. Досвід клінічного застосування Эпокрина до теперішнього часу не виявив фактів його фармакологічної несумісності з іншими лікарськими препаратами. Тим не менш, щоб уникнути можливої несуміснесті або зниження активності, Эпокрин не можна змішувати з розчинами інших лікарських препаратів.
